концерт

  • Із Днем філолога!

    Упродовж дня у Жовтому корпусі панував піднесений настрій, адже святкували Міжнародний день філолога. Викладачі в коридорах гомоніли, котрий вже рік зустрічають свято в Інституті. Лунав святковий випуск «Радіо ІФ». Вранці ще встигли організувати кілька заходів: класики розповідали школярам про свою кафедру, аби майбутні випускники за кілька років святкували разом з Інститутом. Провели екскурсію. Фольклористи вчили дівчат виготовляти вощений віночок (дівчатам до весілля). По обіді ж усі вирушили на довгоочікуваний концерт. П’ятниця вдало збіглася зі святом, і можна не квапитися, згадуючи, що завтра пари чи наради.

    Студенти зі СПІФу довго готували виступи, писали сценарій, готували реквізит... Хлопці й дівчата все до дрібниць обміркували, зайняли викладачам місця, і вже на вході кожному поліпшували настрій, роздаючи сувенір на згадку – синьо-жовті стрічечки. Почали дійство, згадуючи поетів Ліну Костенко, Василя Стуса, Йосипа Дудку. 19 березня Ліна Василівна святкувала День народження. Цього генія слова люблять філологи. Каріна Охріменко разом із однодумцями нещодавно створила відеопроект до 89-річчя Ліни Костенко, перегляньте: https://goo.gl/MRTuwE

    Каріна прочитала на концерті улюблені рядки. Перші учасники міркували, що таке слово? Що воно важить не лише для філолога, а й для кожної людини? Ним можна вбити, можна й зцілити. Йому протиставлене мовчання. Сьогодні для українців мовчати й бездіяти – справжній злочин. Цю думку продовжив піснею на Стусові слова музикант Артур Чумаченко: «…моє немовлятко, журитися — гріх, бо нас не рятує, а губить — журба». Потім Артур заспівав одну з авторських композицій. Запам’ятався яскравий образ солістки гурту «Врода», волонтера Ольги Нестеренко. Колектив «Врода» співає народні пісні. У них – код нації, де закладений меседж до наступних поколінь.

    Директор Інституту філології Григорій Семенюк щиро вітав колег із професійним святом. Він пишається досягненнями наших викладачів та студентів і високим місцем у світовому рейтингу освіти (ІФ зміцнює позиції: http://instpres.univ.kiev.ua/node/2264). Григорій Фокович сказав, що березень – особливий місяць для українців. Колись із нього починався Новий рік. Лесь Курбас обрав для свого новаторського театру назву «Березіль», адже це – символ сили. Навесні з’являються нові мрії, оживає душа. Завершив цитатою Лесі Українки: «Вже прокинулись мрії і співи в мені… Весно, весно, – твоя перемога!»

    Але повернімося до концерту. Ми побачили з коротенького ролика, як тривала підготовка до дійства. Відповідальними організатор Катя Панасенко призначила ведучих Юру Поповича, Костю Рябцева, Іру Барановську та Віру Тиндик. Що ж таке вигадати? What IF?.. Що, якщо навколосвітню подорож? Мовний бар’єр для філологів – точно не загроза. І перед нами постали:
    Грузія зі своїми шаленими ритмами від Ніно Тодуа.
    Індія із класичним танцем від студії «Накшатра».
    Танець Франції представляли Юлія Ходецька та Андрій Прославець під чарівний голос Анастасії Стуконог.
    Перенеслися в Японію із Лілією Морською, переможницею цьогорічного «Голосу-КНУ».
    Юлія Чубарева та Катерина Панасенко запалили по-африканськи сцену.
    Із концертмейстером Андрієм Бабенком квартет баяністів грав джаз.
    Анастасія Григор’єва музично презентувала Чехію.
    Сучасне бачення грецького античного театру показали студенти-класики. Творчо переосмислили міфологічний сюжет про суд Паріса Данило Свідерський, Костянтин Рябцев, Анастасія Бутова, Ліна Комісарчук, Софія Поліводська.
    Аргентинське танго виконали Ганна Івагіна та Єгор Кропивницький.
    Відкрили Америку Марина Мицюк та Мирослава Герасько.
    Аліса Тінтулова перенесла в Італію, заспівавши хіт “Suzanna”.

    А також побачили гумористичне, проте життєве відео про життя хлопців в Інституті філології. Треба їх цінувати! Та й дівчат також. Філологи мають триматися разом. У них спільна справа, і вони завжди знайдуть спільну мову!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Атлант, що тримає українське небо

    19 березня в Мистецькому салоні КНУ імені Тараса Шевченка відбувся захід, присвячений 89 дню народженню української письменниці Ліни Костенко. Це був творчий вечір інтелігенції різних поколінь, шанувальників Ліни Василівни. На концерт завітали й представники Інституту філології. Вечірню студію мали завдяки організаторам – Миколі Третяку та Олександрові Котлінському.

    Нещодавно в мережі провели інтерактивне опитування серед українців. Питали, кого із сучасників вважають людиною, якій цілком можна довіряти, яка є великим українцем? Хто справді зробив для України багато? Відповідь була майже одностайна, українці називали Ліну Василівну. Її сила волі, краса слова та сміливість говорити правду – те, що досі зворушує її друзів-митців; те, що досі захоплює молодь.

    Концерт «Мадонна перехресть», що відбувся у Червоному корпусі, показав творчість Ліни Василівни різною. Вона надихає! І кожен гість міг отримати катарсис від різних видів мистецтва.

    Олена Галушка, солістка Київського національного академічного театру оперети, виконала уривок із «Маруся Чурай», приправивши художню поезію народними піснями «Роде мій красний» та «Ой там, у садочку». Юна танцівниця Влада Шевченко зачарувала стрімкими па в хореографічній постанові «Самоствердження». Далі до мікрофона став народний артист України Анатолій Паламаренко. Зачитуючи у своїй неповторній манері вірші Ліни, він згадав й рядки: «Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі». «Сила митця – у простоті», ̶ дає відповідь Анатолій Несторович.

    Вечір класичної поезії не міг обійтися без класичної музики, і в цьому допомогли музиканти на чолі із заслуженою артисткою України Мирославою Которович. Зіграли гостям «Ходіння по водах» Вікторії Польової та сонату для 2 скрипок сі-бемоль мажор Вівальді. Схвально зустріли прем’єрну композицію, створену спеціально до Дня народження Ліни Костенко, - танець «Постаті» Тетяни Андреєвої. Програму слухав телеведучий і шоумен В’ячеслав Соломка. Але настала черга і його виступу. Нагадавши, що «все на світі можна пережити», він закликав шанувати Ліну Василівну – талант, що між нас. Про Костенко як жінку, що вміє любити. Сказано в багатьох її віршах. Любовну лірику декламувала актриса Леся Липчук. Не лишив байдужим виступ народного артиста України танцівника Дениса Недака.

    Піаніст Євген Громов зіграв твори композитора Левка Ревуцького. Трохи згодом поділився двома мініатюрами Валентин Сильвестров, киянин, який створював музику-кітч 1970-х. Одна з мініатюр була присвячена пам’яті померлого композитора Петра Соловкіна. Вона продовжила мотиви самотності, згадані Богданом Нагайлом, журналістом, істориком і дипломатом. Богдан народився в Англії, він з української діаспори. Згадує, що виростав у чудовий час – шістдесятництво! В Україні свого часу зацікавили не князі або гетьмани, а майстри слова (Симоненко, Костенко), критики (Світличний, Сверстюк, Дзюба). «Вони хочуть бути собою і творити українське слово!» – ці пориви схвилювали Нагайла. Ліна Василівна для пана Богдана – живий герой. Слушно. Що кожен із нас інтерпретує її по-своєму, бере те, що йому підходить. От і гість зачитав дві поезії (з перекладом англійською), які колись вплинули на нього самого. Одна з них ̶ «Ван Гог». Твір для Нагайла екзистенціалістичний, про квінтесенцію єства – самотність.

    Неповторна Раїса Недашківська вела мову далі. Вела так, наче говорить із друзями за вечерею, і розповідала про те. Як живе й працює Ліна Костенко сьогодні. «Ми маємо всі свої думки спрямувати до неї». – спонукала Раїса Степанівна. Цієї березневої днини актриса читала вірші про осінь. Та й не лише про неї. Твір «О як тепер тебе забути» Костенко писала чоловікові Василю Цвіркуну, хоча, за словами Недішківської, «бути чоловіком Ліни Костенко – передова щохвилини!» Інший вірш «Незнятий кадр незіграної ролі» – присвята Іванові Миколайчуку.

    Зраділи появі на сцені народного артиста України Тараса Компаніченка. Тарас згадував, як їхали вони колись з батьком у потязі «Москва–Івано-Франківськ». Сусідами трапилися росіяни-сноби, які запевняли, що не існує сучасної української поезії. Такої, яка б за рівнем не поступалася текстам Белли Ахмадуліної та Євгену Євтушенко. І тоді батько Компаніченка зачитав подорожнім Драча, Вінграновського, Костенко… Твори Ліни цього вечора звучали в пісні «А затишок співає, мов сирена» завдяки кобзарському таланту Компаніченка. Також музикант виконав «майже переклад з провансальської» – пісню «Лицар і поет», де вгадувані алюзії на мотиви Костенко: герой не боїться донощика в трактирі, бо каже все у вічі королю. Його душа не ходить на базар! Підсумовуючи, Тарас Компаніченко говорив, що серед нас нині живуть атланти, які тримають українське небо. Нам потрібно ставати разом із ними. А Ліні Василівні, за традицією, – многая і благая літа.

    Завершували концерт також музикою. Почули народного артиста України Олександра Злотника та дует концертмейстра Анастасії Тітович й оперного співака Тараса Штонди. Його голосу «Браво» вигукував із зали Анатолій Паламаренко. Бесіда творчої інтелігенції тривала й тоді, коли в залі згасили світло. Усі були дуже вдячні за дух і творчість Ліни Костенко. Вона об’єднує митців та їхніх послідовників!

    Текст Юлії Кузьменко. Фотографії Валерія Попова та Юлії Кузьменко.

  • Концерт «Україна-Японія» на Ваших екранах

    Кілька днів тому філологи мали змогу побувати на справжньому японському святі, яке підготували студенти кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії. Докладний звіт Юлії Кузьменко про подію був опублікований на інтернет-ресурсах ІФ. Відділ зв'язків із громадськістю підготував відео, завдяки якому всі, хто не потрапив на концерт, зможуть переглянути його, а учасники заходу - ще раз поринути в атмосферу свята.

    Запис та монтаж: Валерій Попов.

    Ролик доступний за посиланням: https://youtu.be/B__oCF7Rt3k

    Категорії: 
  • Концерт «Україна-Японія» до 85-річчя імператора та Дня Збройних сил України

    Справжнє японське свято 6 грудня підготували студенти кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-східної Азії. Це був також сюрприз для завідувача Івана Бондаренка, який повернувся зі стажування. Головний режисер шоу талантів – Катерина Шурко. Вона вболівала в першому ряді за кожним виступом, і жоден з учасників її не підвів: оплески вирували!

    Ведуча Андріана Голубка спершу запросила на сцену актової зали ІФ Анастасію Стуконог. Дівчина виконала акапельно авторський переклад японською української народної пісні «Ой у вишневому саду». Іван Петрович не втримався й на кілька хвилин перервав виступи, аби подякувати за чудову організацію й таланти своїх студентів. Настя, на його думку, довела, що учень може перевершувати вчителя. До вітального слова долучилася заступник директора з навчально-методичної роботи Людмила Смовженко.

    Програма тривала. Третьокурсниці Ганна Лихацька, Віталіна Порада, Тетяна Селіверстова, Дар'я Рогожинська, Ольга Довгаль та Ольга Падалка із запалом станцювали під популярну японську музику. Їхні колеги Ганна Зубок, Анастасія Страшко, Надія Семенова та Оксана Українець виступили з уривком роману "Макура-но соші" Сей Шьонаґон. Студентка 1 курсу магістратури Катерина Голомах представила власний переклад поезії танка про дощ, сніг та росу, розмірковуючи, що думають японці про таку погоду, що маємо нині за вікном. Христина Петрушенко (4 курс) продовжила перекладацьку ноту концерту поезій імператора та імператриці. А другий курс магістратури спершу потішив перекладом Шевченкового «Заповіту». А потім Ніна Соловйова, Оксана Полозенко, Альона Колдаєва, Вікторія Шумай, Ольга Сілівра і Тамара Берчук зіграли гумористичну сценку «Японська література за 5 хвилин» (такий собі експрес-курс до іспиту). Студентка 1-го курсу магістратури Оксана Полозенко виконала сучасну японську пісню у стилі рок. Слухач курсів японської мови при університеті, лаборант кафедри тюркології Зульфія виконала пісню "Сакура" під акомпанемент гавайської гітари. Єлизавета Адаменко виступила з лекцією-майстер-класом зі зв’язування мотузкою "шібарі", моделлю виступила викладач японської мови Тетяна Дибська. Свято вдалося! І гості, й організатори відпочили душею.

    Фото Юлії Кузьменко

  • Запрошуємо на концерт "Україна - Японія"

    6 грудня о 13.30 в актовій залі ІФ буде проведено концерт "Україна - Японія", присвячений дню народження Імператора Японії та Дню Збройних сил України. У програмі концерту: українські народні пісні японською мовою, вірші Тараса Шевченка японською мовою, японські мистецтва і класична поезія.

    Захід організовує кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.

    Інформація надана Т. Комарницькою, к.ф.н., доцентом кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.

    Категорії: 
  • Кафедра фольклористики запрошує

    Лише два університети України мають окермі кафедри, що вивчають фольклористику, - Шевченковий і Франковий. Звісно, вони тісно співпрацюють. На початку жовтня викладачі кафедри на чолі з завідувачем кафедри фольклористики Інституту філології Олена Івановська побували в гостях кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси. Завідувач Василь Івашків прийняв гостей дуже тепло, а ректор ЛНУ Володимир Мельник вручив Олені Петрівні подяку за вагомий внесок у розвиток української словесності.

    Фольклористи запрошують усіх охочих відвідати гастролі Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Вистави "Марія Заньковецька" та "Перед заходом сонця" відбудуться 14 і 15 листопада у приміщенні Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

  • Міжнародний день миру в ІФ

    Мир. Просте і таке бажане для усіх українців слово. П'ять років тому ми не уявляли цінність цього поняття. Кровопролиття, смерть і війна - те, що сколихнуло Україну, те, що змусило зробити переоцінку понять. Для нас, українців, тепер це не просто слово чи поняття - це віра, прагнення, майбутнє. Підтвердженням цього став захід 21 вересня з нагоди Міжнародного дня миру. Організатори святкування - кафедра тюркології Інституту філології за сприяння Комунальної бюджетної установи «Київський міський центр допомоги учасникам антитерористичної операції» при Київській міській державній адміністрації та Зразкового театру-судії “ОКей!” у рамках програми показали присутнім, що мир - це стан спокою і гармонії в душі не лише окремої людини, а порозуміння, відсутність насильства і взаємоповага між народами і державами.

    Міжнародний День Миру був заснований у 1981 році Організацією Об'єднаних Націй як щорічне свято відмови від насильства і припинення вогню в глобальному масштабі. Починаючи з 2002 року Міжнародний День Миру щорічно відзначається 21 вересня.

    Присутніх на заході тепло привітали доктор філологічних наук, завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська, заступник директора Комунальної бюджетної установи «Київський міський центр допомоги учасникам антитерористичної операції» при Київській міській державній адміністрації Георгій Кунах Віктор Шевченко та керівник Зразкового театру-судії “ОКей!” Оксана Ковальова. Вихованці пані Оксани зачарували глядачів фрагментом театральної вистави «Одного разу на Купала», з сольними номерами виступили Анастасія Теплик, Яна Вялова, Аліса Еріхова, Валерія Зайцева та Вероніка Турик. Насамкінець активні учасники заходу були відзначені грамотами, а викладач кафедри тюркології Ольга Пишньоха від імені організаторів подякувала усім за прекрасну атмосферу Миру і закликала одинадцятикласників наступного року долучатися до філологічної родини КНУ.

    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • До Інституту філології завітали гості з Аугсбурга

    Вчора до Інституту філології завітали гості з Аугсбурга (Німеччина), які вже традиційно у вересні читають лекції та проводять семінари для студентів кафедри германської філології та перекладу.

    Професор Юрген Гілесгайм прочитав лекцію на тему "Юний Брехт і Аугсбург", доктор Уве Вітшток зробив повідомлення про німецький літературний ринок та роль літературних критиків на ньому, розповівши про Марселя Райх-Раніцького. Доктор Каролін Гілесгайм присвятила свій семінар літературознавчому аналізу ліричних творів Брехта.

    Студенти змогли послухати носіїв мови, дізнатися багато нового та поспілкуватися з гостями.

  • Вітаємо та пишаємося

    Цієї весни вперше з ініціативи МОН на базі Київського національного лінгвістичного університету відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі східних мов. Почесне ІІІ місце у конкурсі посіла студентка третього курсу кафедри тюркології Роксолана Дайоглу, науковим керівником якої є д.філол.н. Ірина Покровська. Вітаємо Роксолану та її наукового керівника із перемогою!

  • Концерт Київського кобзарського цеху у рамках проекту «(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях»

    До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка музей представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект «(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях». У центрі виставки – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

    Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного «міфу» про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

    • То хто ж вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? І чи справді були закритим братством із суворим «кодексом» поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою?

    • Яким чином у ХІХ столітті народні співці перетворилися на модну диковинку і стали об’єктом зацікавлення? Яку роль у цьому відіграв Тарас Шевченко?

    • Чому Шевченка називають «Великим Кобзарем» і як він став центром міфу про народних співців?

    • Чому в ХХ столітті радянська влада вважала кобзарів загрозою та намагалась ліквідувати їх як явище, зберігаючи форму, але знищуючи суть?

    • Ким себе почуває музикант сьогодні, коли бере в руки бандуру? Який образ кобзаря сформує ХХІ століття?
    Відповіді на ці питання глядач зможе отримати, оглянувши виставку, а також з’ясувати, чи є міф про кобзаря актуальним сьогодні.

    На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національний Художній Музей України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. та Central State Archives of Foreign Archival Ucrainica (TsDAZU), музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

    У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести. Розклад заходів буде оголошено згодом.

    Відкриття виставки – 22 лютого о 19:00.
    2 березня о 18.00 відбудеться концерт Київського кобзарського цеху. Виступатимуть відомі лірники, бандуристи.

    Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.
    Організатор: Національний музей Тараса Шевченка.
    З приводу коментарів та замовлення екскурсій звертайтеся до PR-відділу Національного музею Тараса Шевченка за тел. (044) 234 40 39.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to концерт