виставка

  • «Нам потрібні не лише людські сили, а й небесні»

    Молода художниця Катерина Ткаченко – одна з тих сотень тисяч небайдужих українців, які охороняли революційний Майдан за допомогою сили духу і зброї в руках. Духовну енергію вона черпала з неба – із розмови зі своїм янголом-охоронцем, а зброєю її були фарби, дерев’яні дощечки та пензлі. Про свій духовний подвиг і не лише Катерина Ткаченко розповіла 1 квітня на творчій зустрічі зі студентами Інституту філології Київського університету. Виставку "Ангели Майдану" та зустріч з її авторкою організував Центр фольклору та етнографії Інституту

    Про себе

    Для мене Україна була завжди небайдужа. Не зважаючи на те, що я харків’янка і більшість життя розмовляла російською. На Сході питання мови стосується лише спілкування, а не національної визначеності.

    Про професійні зацікавлення

    Ще в часи навчання мене зацікавила українська тематика в мистецтві. Я написала дві залікові роботи по Григорію Сковороді. А згодом, 2010 року, оформила розписами Харківський літературний музей за темою «Григорій Сковорода - мандрівка за щастям».

    Про обов’язки митця перед народом

    Сьогодні в Україні відбуваються історичні події, які нікого не можуть лишати байдужими. Кожен в цьому світі має своє втілення, тож, як на мене, найприродніша реакція на сьогодення для художника – це нові роботи. Це те, що я можу робити для своєї країни тут і тепер.

    Про задум художньої серії «Ангели України»

    Задум янгольської серії в мене виник ще навесні минулого року. До цього мене спонукали роздуми над бароковим періодом українського мистецтва, зокрема тогочасними самобутніми іконами. Однак до справи не дійшло. З початком революції на Майдані думки про українських янголів зринули знову, оскільки прийшло усвідомлення, що нам потрібні не лише людські сили, а й небесні. Мій проект в підтримку перемоги світлих сил в Україні, я продовжую його з дня в день, і для мене це схоже на створення японських журавлів надії.

    Про янголів

    Є теорія, що кожна людина має свого янгола-охоронця, представника світу вишнього, що вартує, допомагає, але й може покинути людину, якщо та перейшла на «темний» бік. І якщо вже янгол тісно пов'язаний зі своїм підопічним, то я цілком можу припустити, що й риси він має спільні зі «своєю» людиною.

    Ангели українців, зібрані у світі невидимому, схожі на нас, сильні та світлі, охороняють, не втручаючись у вибір людини. Мої Ангели України – це віра в світле рішення складних проблем, це ми в наших різних проявах, з різними вдачами, але об’єднані світлими цілями, це прості українці, звернені до добра у свої душах, це прагнення душі до перемоги чеснот в Україні!

    Про мистецьку сотню

    Майдан об’єднав різні соціальні групи. Вони згуртувалися навколо тематичних сотень – медичної, кіберсотні, мистецької та багатьох інші. Кожна з них доступними їй засобами робила вклад у спільну справу. Мистецька, до якої я належу, - намагалася посередництвом мистецтва служити країні, Майдану. Серед її творчих проектів – розписування щитів і касок самооборони, тату-клейнод акція, пленер. Останній захід мав особливої ваги значення, адже ми, художники, розуміли, що те, що зараз відбувається, має бути закарбоване на полотні, яке стане промовистим очевидцем героїчно-трагічних подій.

    Мистецька сотня розташовувалася в Українському домі до його штурму силовиками. Я мала там виставку «Янголи Майдану». Перед очима досі стоїть сюрреалістична картина 18 лютого: видно чорним дим від палаючого Будинку профспілок, з Грушевського наступають Беркутівці, а на сходах Українського дому – вцілівші «Янголи Майдану», повз яких проносять ранених Героїв…

    А невдовзі, коли з’явилася «Небесна сотня», я відчула перехрещення цих полеглих янголів зі своїми. Хочу вірити, що одні й інші зможуть підтримати нас і допомогти вибороти нове життя для нашої країни.

    Про ікони

    Мені доводилося працювати над розписом церков і створенням ікон у канонічному візантійському стилі. Однак, коли ставиш писання ікон на потік, тоді ця робота стає однотипною і нічим не відрізняється від створення, наприклад, серії листівок. Інша справа, коли йдеться про традиційну українську ікону. Вона більш неформальна, розповідна, від серця до серця. Я зрозуміла, що саме це мені близьке. Тому Ангели України написані в дусі української барокової ікони – вони олюднені, теплі й національно марковані.

    Про інструментарій

    Більшість янголів намальовані на дерев’яних дощечках і лише кілька – на полотні. Це свідомий вибір, адже барокові ікони, як правило, були виконані на дереві. Особливість цього матеріалу в тому, що він живий і через свою структуру – дає підказки, як малювати. Щодо фарб – використовую акрил, зрідка – олійні фарби.

    Катерина Ткаченко народилася в м. Харковi. Закінчила Харкiвське художнє училище за фахом живописець – викладач. Випускниця Харківської Академії дизайну та мистецтв, спеціалізація - монументальний живопис, навчалася в майстерні історичного живопису В.М.Гонтаріва. Член спілки художників України.

    Текст: Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Іван Марчук: «Я жив і переживав разом із Тарасом Шевченком»

    19 березня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за сприяння Інституту філології та Канівського природного заповідника відбулося відкриття виставки одного зі 100 найвизначніших геніїв сучасності, відомого українського живописця, Народного художника України, члена «Золотої гільдії» Івана Марчука

    Урочисте відкриття розпочалося привітанням проректора з науково-педагогічної роботи Володимира Бугрова. Володимир Анатолійович у вступному слові зазначив, що експонований всесвітньо відомий цикл «Шевченкіана» Івана Марчука є своєрідним «піком» святкування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

    Взявши слово, Іван Марчук розповів відвідувачам про те, що багато художників інтерпретували образ Шевченка, проте всі переважно в одному стилі. «Моє життєве кредо – бути інакшим. Адже завжди цінується те, чого раніше не бачили», – зазначив художник. Підтвердженням чого є цикл «Шевченкіана», який складається із 42 картин, написаних у техніці гризайлю, що наближена до монохромності. Переважно однотонна гамма найтонших варіацій кольору експонованих творів створює відчуттявишуканості та шляхетності. Багатобарвність поодиноких картин передає стриманий колорит та світобачення не лише живописця, а й самого Тараса Шевченка як людини простої та високоінтелектуальної. «Шевченкіана» – це не лише ілюстрація поетичних рядків Тараса Григоровича, а й історіософія художника.

    «У 1938 році я прочитав «Кобзаря» і підкреслив у ньому образи олівцем. Асоціації та символи відразу ж вималювалися. Тоді я задумав створити 100 картин. 42 із них я створив у селах України, де жив і переживав разом з Тарасом Шевченком. Мені хотілося бути на землі. Я жив, їв, спав разом з Шевченком. Ми годили один одному. Він мій рідний брат, я його бачу наскрізь. Мені часто дорікали, що ілюстрації до Шевченкових творів занадто похмурі, що він не був таким песимістичним. Проте я думаю, що у кожного свій Шевченко. Наразі я не реалізував сотню «Шевченкіани», адже для здійснення цього задуму мені потрібно більше життя», – висловився Іван Марчук про довгу й непросту історію зародження циклу.

    Разом із «Шевченкіаною» в КНУ також експонуються твори Івана Марчука з циклу «Мальовнича Україна». «Яким би ти не був модерністом, якщо хоч трохи помандруєш Україною, то станеш пейзажистом», – зауважив митець, розповідаючи про свою любов до Батьківщини та створений цикл. «Коли живеш в еміграції, то щось муляє в серці. Це Україна, тому біля моїх картин закордоном українці плачуть».

    Ректор Київського університету акад. Леонід Губерський подарував митцеві ювілейне видання «Кобзаря», а музичний подарунок дістався художникові від фольклорного ансамблю «Роксоланія» Інституту філології, який виконав улюблену пісню Шевченка «Стоїть явір над водою». А донька Івана Марчук,скрипалька Богдана Півненко, привітала батька «Мелодією» Мирослава Скорика, під яку художник любить писати картини.

    Олександра Касьянова,
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to виставка