виставка

  • Картини-відчуття майстрів самчиківського розпису в Інституті філології

    24 березня 2015 року о 13 годині за сприяння Центру фольклору та етнографії, кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося відкриття виставки художніх творів «Самчиківський розпис».

    На виставці презентовано роботи 4 майстрів самчиківського розпису. Всього експоновано близько 30 картин. Про техніку та історію «картин-відчуттів» розповів один із митців Юзвук Михайло Карпович – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Під час зустрічі пан Михайло зауважив, що до мистецтва приходиш тоді, коли стає важко. «Декоративний розпис – це певна розрада, втіха. Кожна картина майстрів-самчиків створена на відчуттях. Наш декоративний розпис – це певна абстракція, а не передача дійсності», – зауважив Михайло Карпович.

    Детальніше про історію виникнення самчиківського розпису та про майстрів читайте за посиланням http://instpres.univ.kiev.ua/node/868

    Запрошуємо всіх бажаючих відвідати виставку, яка діятиме до 24 квітня.

  • Запрошуємо на виставку "Самчиківський розпис"

    24 березня 2015 року о 13 годині Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошують на відкриття виставки художніх творів «Самчиківський розпис».

    Самчиківський розпис – вид традиційного мистецтва південно-східної Волині (північна частина сучасної Хмельницької області).

    Основні мотиви розписів: вазон, букет, бігунець, кривулька. Провідна роль у розписах належить рослинним мотивам, що відбилось у назвах – рожа, барвінок, мак, горицвіт, соняхи, колосочки, калина, дзвоники. Найулюбленішим, найбільш розвинутим орнаментальним мотивом розписів є вазон – образ світового дерева. Часто зображуються птахи в його кроні чи біля основи стовбура – вони ніби вічно перебувають у «дереві життя». У розписах також переважає рослинний з геометричними елементами крупний орнамент.

    На початку XX ст. з розвитком настінних розписів і появою талановитих малювальниць, які розписували хати на замовлення, і через попит на настінні узори, з’явились розписи на окремих аркушах паперу – так звані мальовки.

    У 60-х роках ХХ ст. в Самчиках спілчанин місцевої мистецької студії «Просвіт» Пажимський Олександр Матвійович, за знайденими аналогами розписів на ужиткових предметах побуту, розпочав відроджувати народний декоративний розпис – перенісши його на картини. Відтак мистецька студія «Просвіт» розпочала розвивати традиції місцевого декоративного розпису, збагатила його орнаментально, сюжетно та колористично.

    Найвідомішими майстрами, які творять самчиківський розпис, є: Пажимський Олександр Матвійович, член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Заслужений майстер народної творчості України; Юзвук Михайло Карпович – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України; Раковський Віктор Геннадійович – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України; Касьянов Сергій Олександрович – народний майстер.

    Твори Самчиківського розпису знаходяться в музеях та картинних галереях України: Києва, Львова, Сум, Канева, Запоріжжя, Хмельницького, Нетішина, Острога. Також у багатьох приватних зібраннях України та закордоном (Нідерланди, Америка, Польща, Росія). Виставлялись на обласних, всеукраїнських та закордонних мистецьких виставках.

    У цьому унікальному осередку декоративно-прикладного мистецтва діє Самчиківська дитяча художня школа традиційного народного мистецтва, учні якої беруть активну участь у багатьох конкурсах дитячої творчості. Майстри із Самчиків розписали велетенську Диво-Писанку, яка брала участь у Всеукраїнському Параді вишиванок 2012 року.

    Щиро запрошуємо усіх шанувальників української культури!

    Виставка діятиме з 24 березня по 24 квітня 2015 року у мистецькій залі Інституту філології (бульв.Шевченка, 14)

    Категорії: 
  • Сучасний погляд на Тараса Шевченка (мистецька інтерпретація)

    Поховайте та вставайте,
    Кайдани порвіте
    І вражою злою кров'ю
    Волю окропіте.
    І мене в сім'ї великій,
    В сім'ї вольній, новій,
    Не забудьте пом'янути
    Не злим тихим словом.

    Із «Заповіту» Тараса Шевченка

    Нині рядки із Шевченкового «Заповіту» як ніколи актуальні. Українці сьогодні будують нову державу – незалежну, правдиву, нетерпиму до свавілля, таку, про яку мріяв Тарас Шевченко. Творячи «сім’ю вольну, нову», український народ по-новому інтерпретує образ Тараса, поміщає його у сучасний вимір, ніби наближаючи до себе. Новий погляд на Тараса Шевченка яскраво продемонстрували 11 березня в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з нагоди Міжнародного круглого столу до 201-ї річниці від дня народження письменника. Організатори – кафедра історії української літератури і шевченкознавства та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства Інституту – презентували арт-проект «В сім’ї вольній, новій». Всесвітньовідомі картини українських художників – Андрія Єрмоленка, Юрія Шаповала, Олега Шупляка та Наталії Гузій – об’єднав в одній залі образ Тараса. На полотнах український геній поданий у незвичних іпостасях. Андрій Єрмоленко, для якого Шевченко є генієм, пророком і бунтівником, Тараса подав в одязі Елвіса Преслі, козаком-анархістом, індійським вчителем-пророком. Цікавим для прочитання виявився і живопис Юрія Шаповала, де Тарас – індіанський вождь племені, на барикадах з шиною в руках. Привернули увагу на виставці й двозори Олега Шупляка, крізь які спостерігаємо прояви різноманітності та багатоплановості життя, відчуваємо, що картини можуть говорити. Також відвідувачі виставки змогли побачити образи із «Кобзаря» у писанкарстві Наталії Гузій.

    Тарас Шевченко – це не лише літературне явище, свідченням чого стала презентована виставка картин. Шевченко – живий, звучить нині скрізь. Він сьогоднішній світовий феномен, образ якого не вичерпує себе.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Запрошуємо на відкриття виставки!!!

    Героїзм одних найчастіше виявляється наслідком дурості інших, подвиг – наслідком підлості, а патріотизм – наслідком зради.

    Історія зради, підлості і дурості, які були зупинені завдяки героїзму, патріотизму і просто принциповою громадянською позицією мешканців Маріуполя, буде представлена на фотовиставці «Маріуполь – місто, яке захищається», яка проводиться у Косому Капонірі Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

    Експонати виставки розкажуть про право вибору і ціну свободи громадян України та про віроломство путінської Росії.

    Ідея: генерал С.М.Попко (бувший начальник сектору «М»)

    Організатори: ВО ГО «Союз учасників миротворчих операцій» (п-к С.М.Грабський), Валентина ОХЛОПКОВА, Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця».

    Виставка триватиме до 11 травня 2015 р.

    Графік роботи
    Пн. – Чт. 10:00 – 17:00
    Пт. – Нд. 10:00 – 16:00

    Адреса музею: м. Київ, вул. Госпітальна, 24а(заїзд між будинками №№ 12 та 14 з бул. Л.Українки). Найближчі станції метро: «Печерська», «Кловська», «Палац спорту".
    Довідки за тел.: 235-11-89

    Категорії: 
  • Сучасна ідентифікація Тараса Шевченка

    15 грудня у Мистецькому салоні Київського університету студенти і викладачі, а також запрошені ліцеїсти на відкритті виставки полтавського художника Юрія Шаповала «Як художник – художнику» побачили Тараса Шевченка в незвичних іпостасях: на вулиці Грушевського із шиною в руках, на передовій з автоматом, коли Григорович робить селфі, коли набиває тату Путіну. Виставку організувано з ініціативи та підтримки проректора Володимира Бугрова, кафедри історії української літератури та шевченкознавства на чолі з Оксаною Сліпушко та Всеукраїнського навчально-науковий центру шевченкознавства Інституту філології на чолі з Оксаною Данильченко.

    Про автора. Юрій Шаповал – художник-живописець. Надає перевагу техніці пленерного живопису. Народився 10 серпня 1984 р. на Полтавщині. Закінчив Полтавський національний технічний університет. Живе та працює у Полтаві. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок і пленерів: Міжнародної виставки «Зимовий етюд» (2010 р., м. Полтава); Всеукраїнської виставки «Меморіал Куїнжи» (2012 р., м. Маріуполь); Міжнародного пленеру «Виноградна лоза» (2012 р., м. Обзор, Болгарія); Міжнародної виставки художників у м. Помор’є (2013 р., Болгарія); Всеукраїнської виставки Національної спілки художників України «Молоде мистецтво молодої країни» (2014 р., м. Київ); Всеукраїнської виставки «Шевченко-манія» Мистецький арсенал (2014 р., м. Київ).

    Презентована експозиція молодого художника складає серію картин під назвою «Григорович». «Посил цієї серії – показати Тараса Шевченка у дещо нестандартних образах, зачіпаючи при цьому проблеми і переживання сучасного українського суспільства», – розповідає Юрій Шаповал про свою виставку «Як художник – художнику». Картини створені у стилі модерн. Це оновлений, «живий Шевченко», якого не вистачає сучасній культурі.

    У картинах пана Юрія відсутня фальш і є щемлива гостра нотка – акцент, особливий погляд і настрій. Художник сконцентрований на досягненні поставленої мети. Відчувається, що авторові вкрай важливо передати мовою мистецтва той посил, який став рушійною силою Революції гідності. «Я пейзажист, але коли почався Євромайдан, то я не зміг творити пейзажі. Я не зміг стояти осторонь націєтворення», – зауважив полтавський художник.

    За словами проректора Шевченкового університету Володимира Бугрова, презентована серія «Григорович» викликає водночас подив і захоплення. «Ми бачимо себе біля Шевченка, а не його біля нас. Це новий образ Кобзаря. Ця виставка завершує цикл експозицій, присвячених 200-річному ювілеєві Тараса Шевченка. І, як на мене, вона б точно сподобалася нашому Тарасові», – сказав Володимир Анатолійович, відкриваючи презентацію картин «Як художник – художнику» Юрія Шаповала у Мистецькому салоні Київського університету.

    «Якби Тарас Шевченко був зараз живий, то він би стояв на Майдані, одним із перших підтримав би Революцію гідності, пішов би на фронт і воював би за світле майбутнє нашої держави. Юрію Шаповалу вдалося побачити Шевченка особливим, майданівським. Презентована експозиція завершує відзначення ювілею Генія і певною мірою визначає майбутнє», – виголосила слово завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології д.філол.н., проф. Оксана Сліпушко.

    На презентацію картин молодого художника завітав також режисер Сергій Проскурня. Юрія Шаповала і талановитого українського режисера об’єднує постать Тараса Шевченка. У своєму фільмі «Тарас Шевченко. Ідентифікація», створеному з нагоди відзначення 200-річчя від дня народження Кобзаря, пан Сергій використав одну з картин Юрія Шаповала. Також обох шевченколюбів об’єднує проблема ідентифікації Поета, яка актуалізувалася з Євромайданом. Зауважимо, що існує декілька канонів Великого Кобзаря – радянський та новітньо-попсовий (наприклад, картини Юрія Шаповала). Український театральний режисер у фільмі демонструє, окрім двох зазначених, також народні уявлення образу Тараса Шевченка, в яких простий український люд ідентифікував поета з легендарними героями та міфологічними постатями. Відвідувачі виставки мали можливість переглянути кінострічку Сергія Проскурні й ідентифікувати по-своєму Тараса Шевченка.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою

    9 грудня з ініціативи Центру фольклору та етнографії Інституту філології відбулася зустріч з іконописцем Михайлом Скопом, чиї картини експонується у Мистецькій залі Інституту з 24 листопада.

    Про автора

    Михайло Скоп народився 1993 році. Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені І.Труша. Навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв. Михайло Скоп походить з відомої львівської родини художників. Він працює у класичній техніці живопису – яєчна темпера, яку іконописці використовують віддавна. Малює тільки натуральними фарбами. Але, безперечно, є сучасним іконописцем.

    Під час зустрічі зі студентами іконописець розповів про український традиційний іконопис, який був практично винищений під час радянського союзу. Нині в Україні народна ікона починає відроджуватися. Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою, як це робили українські народні іконописці.

    «Найкращий іконопис, як на мене, був у XVI столітті. Він ніжний, лагідний, на відміну від російського. Справжня українська ікона – добра Матір. Саме у рисах зображення і проявляється наш менталітет. Ми маємо любити своє, а не творити ікони за візантійськими зразками», – зауважив Михайло Скоп, розповідаючи про народні ікони – образú.

    Про виставку

    На виставці представлені роботи, виконані у техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Запрошуємо на виставку за адресою бульв. Шевченка, 14, Мистецька зала (ауд. 63). Експозиція триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • Відкриття виставки іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає»

    9 грудня о 13.00 в 63 ауд. відбудеться відкриття виставки іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає», що експонується у Мистецькій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 24 листопада.

    На виставці представлені роботи, виконані в техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою.

    Запрошуємо на виставку за адресою бульв. Шевченка, 14, Мистецька зала (ауд. 63)

    Експозиція триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • Виставка іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає»

    З 24 листопада 2014 року Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошують на виставку іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає».

    Михайло Скоп народився 1993 році. Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені І.Труша. Навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв. Михайло Скоп походить з відомої львівської родини художників. Він працює у класичній техніці живопису – яєчна темпера, яку іконописці використовують віддавна. Малює тільки натуральними фарбами. Але, безперечно, є сучасним іконописцем.

    На виставці представлені роботи, виконані в техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою.

    (бульв. Шевченка, 14, Мистецька галерея (ауд. 63))
    Виставка триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • У Мистецькій залі нова експозиція - ікони Михайла Скопа

    У Мистецькій залі Інституту філології (63 ауд.) оновилася експозиція. Центр фольклору та етнографії Інституту презентує відвідувачам чудову виставку ікон Михайла Скопа. Роботи створені на Майдані. Тому виставка присвячена героям Майдану, героям війни на сході України.

    Про автора

    19-річний Михайло Скоп намалював понад сотню ікон, які були експоновані у Львові, Києві та Любліні. Михайло народився у Львові, зараз вчиться на реставратора творів мистецтва, але давно вже відчув себе іконописцем. "Реставрація - то не моє. Ікони я малюю швидко, не можу повільно. Якось була готова дошка, і я фарбовий шар розклав за 4 години, а якщо робота не йде, то може назавжди зупинитися".

    Хлопця надихають українські майстри 17 століття, його батьки - іконознавці, але сина ніколи не схиляли до писання ікон. Сам робив те, що найбільше подобалося. Розповідає, що не всі Iкони мають певне своє буквальне потрактування. "Сюжет Вознесіння, де по боках апостоли, посередині Богородиця, а зверху Ісус - це є звичайна схема ще з середньовіччя. Але питання завжди у тому, як їх подати, як розставити, які емоції на лицях зробити", - розповідає ікономаз. На його думку традиція українського іконопису особливо примітна тим, що має у собі поєднання двох традицій - східної і західної. За основу своїх робіт бере здебільшого український манір писання. "У художніх навчальних закладах за приклад для наслідування використовують російський іконопис. А я беру в основу українську - теплішу ікону. Українська національна Богородиця - добра, світиться з середини: Богородиця з трояндами - типова українська ікона. Приблизно у 19 і на початку 20 століттях народні майстри часто малювали святих, оточених квітковим орнаментом", - пояснює він. Багато ікон Михайло роздаровує, серйозні роботи купують іноземні туристи - ціна на них коливається у межах кількасот гривень. Має й кілька робіт не сакрального характеру.

    Категорії: 
  • Зустріч з відомим керамістом кримськотатарського мистецтва

    29 жовтня в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках святкування тижня тюркських мов відбулася зустріч з відомим керамістом кримськотатарського мистецтва Рустемом Скибіним.

    Трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання у місцях вигнання є одним із широкомасштабних злочинів радянського режиму. Цей народ близько 70 років проживає у Криму та намагається відроджувати те, що було втрачено підчас депортації. Цьогоріч знову стався злочин проти кримськотатарського народу, проти українців. Анексія Криму відродила загрозу для кримських татар втрати своїх культурних надбань, жити на рідній землі та вільно творити. Зважаючи на суспільно-політичну ситуацію на півострові, частина кримських татар нині змушена переселитися до Києва, Львова та інших міст України. Одним із переселенців став і відомий кераміст кримськотатарського мистецтва Рустем Скибін. Шукаючи свободу, пан Рустем переїхав на материкову Україну до Києва, перевізши з собою колекцію декоративно-прикладного мистецтва. На запрошення кафедри тюркології митець разом з земляками, які є представниками організації «ТАМГА», завітали 29 жовтня в Інститут філології, аби разом з тюркологами та першокурсниками відкритої цьогоріч спеціальності «кримськотатарська мова і література та переклад» відсвяткувати тиждень тюркських мов, однієї з яких є кримськотатарська.

    Підчас зустрічі Рустем Скибін розповів філологам про особливості кримськотатарського мистецтва. Також пан Рустем презентував колекцію зібраних ним автохтонних декоративно-прикладних, ювелірних та зроблених власноруч виробів. Розповідаючи про символи та знаки зображені на принесених експонатах, митець зауважив, що у кримськотатарську культуру проникло багато українських елементів, які вже вкорінилися і не вважаються запозиченими. По завершенню зустрічі Рустем Скибін висловив надію про повернення Криму Україні, а йому – на Батьківщину – півострів Крим.

    Про кераміста

    Роботи Рустема Скібина експонуються на регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставках, зокрема у Сімферопольському етнографічному музеї, Кримськотатарському музеї мистецтв (м. Сімферополь), у Художньому музеї ім. Крошицького (м. Сімферополь), у Національному музеї-заповіднику українського гончарства (Полтавська обл.), у Музеї ім. Богдани та Варвари Ханенків (м.Київ), у Харківському художньому музеї тощо. Він є учасником семінарів та виставок проекту «Кримський стиль», Членом творчого об’єднання «Чатир-Даг», кандидатом в члени Національного союзу майстрів народного мистецтва України, Членом Асоціації кримськотатарських художників. Рустем Скибін створив свій стиль поліхромного розпису керамічних виробів, який сповнений традиційними елементами культури кримських татар. Орнамент його робіт несе потужну енергетику, закладену в колообізі продовження життя на землі. Окрім створення декоративних таріль та блюд, Рустем Скибін збирає, аналізує та намагається відродити автохтонні технології виготовлення традиційної гончарної кераміки кримських татар. Також він виготовляє керамічні світильники, фонтани, музичні інструменти, декоративне панно. Має свою творчу майстерню-музей «El-Cheber», назва якої з кримськотатарської перекладається як «країна майстрів».

    Олександра Касьянова,
    фото – Валерій Попов

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to виставка