виставка

  • Сучасна ідентифікація Тараса Шевченка

    15 грудня у Мистецькому салоні Київського університету студенти і викладачі, а також запрошені ліцеїсти на відкритті виставки полтавського художника Юрія Шаповала «Як художник – художнику» побачили Тараса Шевченка в незвичних іпостасях: на вулиці Грушевського із шиною в руках, на передовій з автоматом, коли Григорович робить селфі, коли набиває тату Путіну. Виставку організувано з ініціативи та підтримки проректора Володимира Бугрова, кафедри історії української літератури та шевченкознавства на чолі з Оксаною Сліпушко та Всеукраїнського навчально-науковий центру шевченкознавства Інституту філології на чолі з Оксаною Данильченко.

    Про автора. Юрій Шаповал – художник-живописець. Надає перевагу техніці пленерного живопису. Народився 10 серпня 1984 р. на Полтавщині. Закінчив Полтавський національний технічний університет. Живе та працює у Полтаві. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок і пленерів: Міжнародної виставки «Зимовий етюд» (2010 р., м. Полтава); Всеукраїнської виставки «Меморіал Куїнжи» (2012 р., м. Маріуполь); Міжнародного пленеру «Виноградна лоза» (2012 р., м. Обзор, Болгарія); Міжнародної виставки художників у м. Помор’є (2013 р., Болгарія); Всеукраїнської виставки Національної спілки художників України «Молоде мистецтво молодої країни» (2014 р., м. Київ); Всеукраїнської виставки «Шевченко-манія» Мистецький арсенал (2014 р., м. Київ).

    Презентована експозиція молодого художника складає серію картин під назвою «Григорович». «Посил цієї серії – показати Тараса Шевченка у дещо нестандартних образах, зачіпаючи при цьому проблеми і переживання сучасного українського суспільства», – розповідає Юрій Шаповал про свою виставку «Як художник – художнику». Картини створені у стилі модерн. Це оновлений, «живий Шевченко», якого не вистачає сучасній культурі.

    У картинах пана Юрія відсутня фальш і є щемлива гостра нотка – акцент, особливий погляд і настрій. Художник сконцентрований на досягненні поставленої мети. Відчувається, що авторові вкрай важливо передати мовою мистецтва той посил, який став рушійною силою Революції гідності. «Я пейзажист, але коли почався Євромайдан, то я не зміг творити пейзажі. Я не зміг стояти осторонь націєтворення», – зауважив полтавський художник.

    За словами проректора Шевченкового університету Володимира Бугрова, презентована серія «Григорович» викликає водночас подив і захоплення. «Ми бачимо себе біля Шевченка, а не його біля нас. Це новий образ Кобзаря. Ця виставка завершує цикл експозицій, присвячених 200-річному ювілеєві Тараса Шевченка. І, як на мене, вона б точно сподобалася нашому Тарасові», – сказав Володимир Анатолійович, відкриваючи презентацію картин «Як художник – художнику» Юрія Шаповала у Мистецькому салоні Київського університету.

    «Якби Тарас Шевченко був зараз живий, то він би стояв на Майдані, одним із перших підтримав би Революцію гідності, пішов би на фронт і воював би за світле майбутнє нашої держави. Юрію Шаповалу вдалося побачити Шевченка особливим, майданівським. Презентована експозиція завершує відзначення ювілею Генія і певною мірою визначає майбутнє», – виголосила слово завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології д.філол.н., проф. Оксана Сліпушко.

    На презентацію картин молодого художника завітав також режисер Сергій Проскурня. Юрія Шаповала і талановитого українського режисера об’єднує постать Тараса Шевченка. У своєму фільмі «Тарас Шевченко. Ідентифікація», створеному з нагоди відзначення 200-річчя від дня народження Кобзаря, пан Сергій використав одну з картин Юрія Шаповала. Також обох шевченколюбів об’єднує проблема ідентифікації Поета, яка актуалізувалася з Євромайданом. Зауважимо, що існує декілька канонів Великого Кобзаря – радянський та новітньо-попсовий (наприклад, картини Юрія Шаповала). Український театральний режисер у фільмі демонструє, окрім двох зазначених, також народні уявлення образу Тараса Шевченка, в яких простий український люд ідентифікував поета з легендарними героями та міфологічними постатями. Відвідувачі виставки мали можливість переглянути кінострічку Сергія Проскурні й ідентифікувати по-своєму Тараса Шевченка.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою

    9 грудня з ініціативи Центру фольклору та етнографії Інституту філології відбулася зустріч з іконописцем Михайлом Скопом, чиї картини експонується у Мистецькій залі Інституту з 24 листопада.

    Про автора

    Михайло Скоп народився 1993 році. Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені І.Труша. Навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв. Михайло Скоп походить з відомої львівської родини художників. Він працює у класичній техніці живопису – яєчна темпера, яку іконописці використовують віддавна. Малює тільки натуральними фарбами. Але, безперечно, є сучасним іконописцем.

    Під час зустрічі зі студентами іконописець розповів про український традиційний іконопис, який був практично винищений під час радянського союзу. Нині в Україні народна ікона починає відроджуватися. Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою, як це робили українські народні іконописці.

    «Найкращий іконопис, як на мене, був у XVI столітті. Він ніжний, лагідний, на відміну від російського. Справжня українська ікона – добра Матір. Саме у рисах зображення і проявляється наш менталітет. Ми маємо любити своє, а не творити ікони за візантійськими зразками», – зауважив Михайло Скоп, розповідаючи про народні ікони – образú.

    Про виставку

    На виставці представлені роботи, виконані у техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Запрошуємо на виставку за адресою бульв. Шевченка, 14, Мистецька зала (ауд. 63). Експозиція триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • Відкриття виставки іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає»

    9 грудня о 13.00 в 63 ауд. відбудеться відкриття виставки іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає», що експонується у Мистецькій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 24 листопада.

    На виставці представлені роботи, виконані в техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою.

    Запрошуємо на виставку за адресою бульв. Шевченка, 14, Мистецька зала (ауд. 63)

    Експозиція триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • Виставка іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає»

    З 24 листопада 2014 року Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошують на виставку іконопису Михайла Скопа «Воєводі, що двоглавого долає».

    Михайло Скоп народився 1993 році. Закінчив Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені І.Труша. Навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв. Михайло Скоп походить з відомої львівської родини художників. Він працює у класичній техніці живопису – яєчна темпера, яку іконописці використовують віддавна. Малює тільки натуральними фарбами. Але, безперечно, є сучасним іконописцем.

    На виставці представлені роботи, виконані в техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог з сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

    Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці - Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов'ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).

    Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою.

    (бульв. Шевченка, 14, Мистецька галерея (ауд. 63))
    Виставка триватиме до 31 грудня 2014 року.

    Категорії: 
  • У Мистецькій залі нова експозиція - ікони Михайла Скопа

    У Мистецькій залі Інституту філології (63 ауд.) оновилася експозиція. Центр фольклору та етнографії Інституту презентує відвідувачам чудову виставку ікон Михайла Скопа. Роботи створені на Майдані. Тому виставка присвячена героям Майдану, героям війни на сході України.

    Про автора

    19-річний Михайло Скоп намалював понад сотню ікон, які були експоновані у Львові, Києві та Любліні. Михайло народився у Львові, зараз вчиться на реставратора творів мистецтва, але давно вже відчув себе іконописцем. "Реставрація - то не моє. Ікони я малюю швидко, не можу повільно. Якось була готова дошка, і я фарбовий шар розклав за 4 години, а якщо робота не йде, то може назавжди зупинитися".

    Хлопця надихають українські майстри 17 століття, його батьки - іконознавці, але сина ніколи не схиляли до писання ікон. Сам робив те, що найбільше подобалося. Розповідає, що не всі Iкони мають певне своє буквальне потрактування. "Сюжет Вознесіння, де по боках апостоли, посередині Богородиця, а зверху Ісус - це є звичайна схема ще з середньовіччя. Але питання завжди у тому, як їх подати, як розставити, які емоції на лицях зробити", - розповідає ікономаз. На його думку традиція українського іконопису особливо примітна тим, що має у собі поєднання двох традицій - східної і західної. За основу своїх робіт бере здебільшого український манір писання. "У художніх навчальних закладах за приклад для наслідування використовують російський іконопис. А я беру в основу українську - теплішу ікону. Українська національна Богородиця - добра, світиться з середини: Богородиця з трояндами - типова українська ікона. Приблизно у 19 і на початку 20 століттях народні майстри часто малювали святих, оточених квітковим орнаментом", - пояснює він. Багато ікон Михайло роздаровує, серйозні роботи купують іноземні туристи - ціна на них коливається у межах кількасот гривень. Має й кілька робіт не сакрального характеру.

    Категорії: 
  • Зустріч з відомим керамістом кримськотатарського мистецтва

    29 жовтня в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках святкування тижня тюркських мов відбулася зустріч з відомим керамістом кримськотатарського мистецтва Рустемом Скибіним.

    Трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання у місцях вигнання є одним із широкомасштабних злочинів радянського режиму. Цей народ близько 70 років проживає у Криму та намагається відроджувати те, що було втрачено підчас депортації. Цьогоріч знову стався злочин проти кримськотатарського народу, проти українців. Анексія Криму відродила загрозу для кримських татар втрати своїх культурних надбань, жити на рідній землі та вільно творити. Зважаючи на суспільно-політичну ситуацію на півострові, частина кримських татар нині змушена переселитися до Києва, Львова та інших міст України. Одним із переселенців став і відомий кераміст кримськотатарського мистецтва Рустем Скибін. Шукаючи свободу, пан Рустем переїхав на материкову Україну до Києва, перевізши з собою колекцію декоративно-прикладного мистецтва. На запрошення кафедри тюркології митець разом з земляками, які є представниками організації «ТАМГА», завітали 29 жовтня в Інститут філології, аби разом з тюркологами та першокурсниками відкритої цьогоріч спеціальності «кримськотатарська мова і література та переклад» відсвяткувати тиждень тюркських мов, однієї з яких є кримськотатарська.

    Підчас зустрічі Рустем Скибін розповів філологам про особливості кримськотатарського мистецтва. Також пан Рустем презентував колекцію зібраних ним автохтонних декоративно-прикладних, ювелірних та зроблених власноруч виробів. Розповідаючи про символи та знаки зображені на принесених експонатах, митець зауважив, що у кримськотатарську культуру проникло багато українських елементів, які вже вкорінилися і не вважаються запозиченими. По завершенню зустрічі Рустем Скибін висловив надію про повернення Криму Україні, а йому – на Батьківщину – півострів Крим.

    Про кераміста

    Роботи Рустема Скібина експонуються на регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставках, зокрема у Сімферопольському етнографічному музеї, Кримськотатарському музеї мистецтв (м. Сімферополь), у Художньому музеї ім. Крошицького (м. Сімферополь), у Національному музеї-заповіднику українського гончарства (Полтавська обл.), у Музеї ім. Богдани та Варвари Ханенків (м.Київ), у Харківському художньому музеї тощо. Він є учасником семінарів та виставок проекту «Кримський стиль», Членом творчого об’єднання «Чатир-Даг», кандидатом в члени Національного союзу майстрів народного мистецтва України, Членом Асоціації кримськотатарських художників. Рустем Скибін створив свій стиль поліхромного розпису керамічних виробів, який сповнений традиційними елементами культури кримських татар. Орнамент його робіт несе потужну енергетику, закладену в колообізі продовження життя на землі. Окрім створення декоративних таріль та блюд, Рустем Скибін збирає, аналізує та намагається відродити автохтонні технології виготовлення традиційної гончарної кераміки кримських татар. Також він виготовляє керамічні світильники, фонтани, музичні інструменти, декоративне панно. Має свою творчу майстерню-музей «El-Cheber», назва якої з кримськотатарської перекладається як «країна майстрів».

    Олександра Касьянова,
    фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Візуальне відчуття Тараса Шевченка

    24 жовтня у Київському університеті з ініціативи кафедри історії літератури та шевченкознавства, Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознаства за підтримки проректора Володимира Бугрова відбулося відкриття виставки творів лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерія Франчука. Виставлений живопис та скульптура присвячені 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

    Категорії: 
  • Виставка художніх робіт «Жива душа народна, жива, неподоланна!»

    З 13 жовтня 2014 року Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошують на виставку художніх робіт Національної Спілки художників України, Спілки дизайнерів України «Жива душа народна, жива, неподоланна!» (бульв. Шевченка, 14, Мистецька галерея (ауд. 63)).

    На виставці представлені роботи народних майстрів:
    Дюговської Галини – панно, метал, текстиль, авторська техніка
    Ілляхової Тетяни – шовк, батик
    Бондаренко Лілії – шовк, батик
    Майданець Олени – шовк, батик
    Базак Марти – гобелени
    Пікуш Наталії – ручне ткацтво, вовна

    Щиро запрошуємо усіх шанувальників української народної культури!

    Виставка триватиме до 14 листопада 2014 року.

    Категорії: 
  • «Передчуття Майдану сторінками Кобзаря»: виставка живопису та скульптури Валерія Франчука

    24 жовтня, в п’ятницю, о 13.00 за адресою вул. Володимирська, 60, Мистецький салон, ауд. 321відбудеться виставка живопису та скульптурu Валерія Франчука. Присвячується 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.

    Валерій Франчук – художник, графік, скульптор.

    Член Національної спілки художників України з 1990 р. Заслужений художник України. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Василя Стуса. Творчий доробок складають більше як 4000 творів живопису і понад 1000 графічних робіт. Твори зберігаються в музеях, громадських організаціях, культурних центрах України та світу.

    Основні твори: "Тяжкий хрест" (1993), "Вінець терновий" (1997), "Христос" (1998), поліптих "Гетьманський шлях (1997–2000), "Сад любові" (2000), "І серце жде чогось" (2001), триптих "Катерина" (2001), "Там ще живе душа" (1998-2002), "Плоди саду людського" (2006), "Час спливає" (2010), "Святе сімейство" (2010), "Во дні они, во время оно" (2011), "Тихі доли" (2012), "Чи то на те Божа воля" (2012), "За думою дума" (2013), "І все то те Україна" (2013).

    "Передчуття Майдану сторінками Кобзаря" – це виставка картин та скульптур Валерія Франчука, які є своєрідним поглядом на твори Кобзаря, авторським баченням художника віршованих рядків поета, які й визначили їх назви.
    "Кобзар" – це пророча для України книга, тож підходжу до неї трепетно й сердечно. Ця серія писалася в 2011-2012 рр. А сьогодні, в 2014-му році, коли українська нація своїм високим злетом людської гідності і тяжкою людською трагедією заявила про себе на весь світ, поезія Кобзаря якби написана спеціально до цього високого і жертовного подвигу" (В.Франчук).

    У творах Тараса Шевченка Валерій Франчук вбачає код незнищенності українського духу, сміливо порівнюючи значення "Кобзаря" для нашого народу із впливом Біблії на віруючих усього світу. Митець закликає кожного робити свою працю так, аби справдилося віковічне прагнення України до волі й незалежності, щоб наші нащадки змогли сказати колись: оце і є той оспіваний Шевченком Рай.

    Категорії: 
  • Покров Пресвятої Богородиці в НЦНК "Музей Івана Гончара"

    14 жовтня у Києві, в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара»( вул. Лаврська, 19) відкрилася виставка сучасних ікон сімейної іконописної майстерні «Небо на землі» (м. Миколаїв), яку очолює священик Сергій Павелко. Виставка має назву «Покров» і присвячена Покрову Пресвятої Богородиці.

    На виставці представлені сучасні ікони із творчого доробку майстрів з Миколаєва. Відвідувачі побачать біля 40 ікон з зображенням Цариці Небесної. В експозиції роботи виконані в різних техніках, зокрема, авторські інтерпретації прийомів різних іконописних шкіл, сучасна творча ікона.

    Виставка відбувається за підтримки Міжнародного меморіального фонду Карла Фаберже, Національного оператора зовнішньої реклами Прайм групп, Центру фольклору та етнографії інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Під час відкриття виставки створити українську автентичну атмосферу допомогли друзі майстерні – фольклорний колектив Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під керівництвом Ірини Барамби, учасниці етно-гурту «Гуляй город».

    Виставка триватиме до 3 листопада.

Сторінки

Subscribe to виставка