виставка

  • Небо на землі. Нова виставка у Мистецькій залі ІФ

    У Мистецькій залі Інституту філології (ауд. 63) Центр фольклору та етнографії організував цікаву виставку іконопису. Роботи експонуватимуться до 21 січня. Запрошуємо!

    Категорії: 
  • Фотовиставка про тайландську Роксоналу

    8 листопада за участі Почесного консула Королівства Таїланд в Україні Михайла Радуцького, Головного куратора Міжнародного фестивалю мистецтв «Anne De Kiev Fest» Федора Баландіна, заступника директора Катерини Білик та студентів-сходознавців у Мистецькій залі Інституту філології відбулося урочисте відкриття фотовиставки "Катя Десницька - принцеса Сіаму". Експозиція про тайландську Роксолану діятиме у 63 аудиторії Жовтого корпусу протягом листопада. Хто ж така Катя і як вона опинилася в Тайланді?

    КАТЕРИНА ДЕСНИЦЬКА - ПРИНЦЕСА СІАМУ

    Народилась вона 26 квітня (9 травня) 1886 року в родині голови Луцького окружного суду Івана Степановича Десницького.

    Згодом родина переїхала до Києва, де Катерина шість років навчалася у найкращій в місті Фундуклеївській жіночій гімназії (серед її випускниць — поетеса Анна Ахматова (Горенко), співачка і дружина відомого художника Надія Забіла-Врубель, одна із засновниць жіночого руху в Україні Софія Русова).

    У неповних 17 років дівчина залишилася сиротою. Закінчивши курс гімназії, Катя подалася до Петербурга, де навчався її брат. Жила у своєї хрещеної, навчалася на курсах сестер милосердя, звідки відбула з пересувним шпиталем на Далекий Схід. Із фронтів російсько-японської війни повернулась із трьома бойовими нагородами.

    Тоді ж на балі для георгіївських кавалерів синьоока із золотистими косами дівчина познайомилась із гвардійським гусаром. Невисокий,з пронизливими чорними очима, екзотичної зовнішності корнет виявився… сином Сіамського короля Рами П’ятого, принцем Чакрабонґсе (Чакрабоном). Він нещодавно блискуче закінчив імператорський Пажеський корпус і вступив до Академії Генштабу.У Катрусю заморський принц закохався з першого погляду. Вона відповіла йому взаємністю. Це кохання було щирим і відчайдушним . Схід і Захід в долі закоханих не поспішали зійтися разом. Чакрабон сповідував буддизм, Катерина — православ’я. Врешті закоханий принц наважився: отримавши вищу військову освіту, таємно обвінчався з Десницькою в грецькій церкві Святої Трійці у кварталі Пера у Константинополі (Стамбул,Турція). За деякими джерелами, Чакрабонгсе прийняв православ’я.

    Король Сіаму Рама V — хоч і відмінив боргове і спадкове рабство, ввів прізвища, обов’язкову початкову освіту, започаткував перший університет і відправив нащадків знатних родин до найкращих європейських університетів, — викреслив свого сина із переліку спадкоємців і невістку-європейку не визнав. Жінка некоролівського походження не могла розраховувати на родинний прийом навіть після народження королівського онука Чули (1908). Але відчайдушна і рішуча Катерина поводилася стримано й мудро — і врешті здобула прихильність свекрухи-королеви, матері свого чоловіка.

    За два роки Рама V (Чулалонґкорн) помер. Королівський престол посів його старший син Вачпровуд. Він офіційно визнав шлюб свого брата, а дружина принца одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу. Чакрабонґсе після повернення на Батьківщину був начальником Військової академії, а з 1912 року став на чолі Генерального штабу сіамської армії. Новий правитель був бездітним, тож Чакрабон став спадкоємцем престолу. 1911-го року подружжя відвідало Лондон, Київ, Петербург.

    12 років щасливого родинного життя обірвалися через красуню-тайку. Криза середнього віку чи придворні інтриги, тривала відсутність дружини, котру він відправив лікувати недугу подорожами, чи спадкові нахили… але спадкоємний принц закохався у 15-річну принцесу Чаваліт, дочку свого родича. Дружину принц просив змиритися із суперницею. Мовляв, у королівській родині Сіаму багатожонство — це традиція (за деякими джерелами, попередній глава держави мав 4 дружини, 33 сини і 44 дочки). Катерина ж вимагала розлучення, навіть відмовилася від чималих "відступних".

    Сина їй не віддали, позаяк Чула Чакрабонґсе був єдиним сином спадкоємця престолу, і влітку 1919-го Десницька виїхала до свого брата в Шанхай. Там працювала у Червоному Хресті. До Банґкоку повернулася 11 червня 1920 року, аби поховати колишнього чоловіка. 37-річний Чакрабон катав на яхті юну красуню, з якою жив у цивільному шлюбі (король заборонив їм одружуватися через близькі родинні зв’язки), застудився та помер від запалення легень.

    Катерина померла від серцевого нападу 3 січня 1960 року, похована на православному кладовищі. Із сином Чулою, що учився в приватній школі в Англії, бачилася в 1923-му, зустріч була прохолодною: син не вибачив матері, що вона "покинула батька" . Згодом Чула навчався у Кембриджі, брав участь у автоперегонах, написав історію королівської династії Чакрі (до якої належав), одружився з англійкою. Їхня дочка Наріса Чакрабон — онука Катерини Десницької — написала родинну сагу "Катя і принц Сіаму".

    Категорії: 
  • Презентація доробку гагаузького дослідника та письменника Степана Булгара

    «Тиждень тюркських мов» розпочався з виставки книг і журналів, виданих великим діячем Степаном Булгаром. Презентували завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська та доцент Федора Арнаут, яка добре знає Степана Степановича. Під час зустрічі зі студентами, які вивчають гагаузьку та турецьку мови, навіть вдалося зв’язатися з Булгаром через Viber, він сам виступив перед молоддю, хоч і на відстані.

    Цьогоріч Степан Булгар святкував свій 65-річний ювілей. За останні 15 років він видав 40 книг та 70 номерів журналів, присвячених гагаузькій культурі, історії, етнографії, літературі. «Це робота цілого інституту», − наголошує Дора Іванівна. Вона пригадувала їхню зі Степаном Степановичем співпрацю у відділі культури в Чадир-Лунзі. З 1987 збиралися таємно всі небайдужі та планували розвиток гагаузької культури та друкування.

    Студенти 3 курсу розповіли першокурсникам біографію Степана Булгара та зачитали його поему «Біда» гагаузькою. Булгар народився в селі Виноградівка Одеської області в християнській сім’ї, яка цікавилася фольклором свого народу. Вступив на історичний факультет Кишинівського університету, там досліджував етнографічну літературу гагаузів. Великий вплив на нього мав Дмитро Карачебан, який і затвердив першу збірку Булгара до друку. Важливою є його поема «Каурма», де у фантасмагоричній формі порушується проблема роздвоєння творчої особистості (йдеться про героя поеми – журналіста). Із 1980-тих Булгар – член гагаузької секції Спілки письменників Молдови. Він боровся за гагаузьку автономію, вибраний представником народного руху гагаузів; керівник із юридичних засад зі створення гагаузької групи в Молдові. Його називають вождем гагаузької революції. 1994 року парламент Молдови ухвалив рішення про створення Гагаузії.

    В Україні є 6 сіл, де проживають гагаузи. Твори Степана Булгара друкувалися українською, російською, турецькою, молдовською мовами. Він має Орден почесного громадянина Гагаузії.

    Булгар – перша людина, яка написала про історію та культуру гагаузів. Уряд СРСР вважав, що в нацменшин не може бути своїх героїв. Він же їх показав, представив жінок-героїнь ІІ світової війни. Також написав про гагаузів-учасників облоги Ленінграду. Видав дитячу літературу, зокрема розповіді про ремесла гагаузьких сіл. Фольклорні тексти літературно обробив. Описав життя й діяльність значних для свого народу постатей, зокрема Михайла Чакира, священнослужителя, з якого почалася гагаузька писемність.

    Дора Арнаут розповідала про свого друга детально й натхненно. Вона закликала студентів до нових досліджень. Адже КНУ – чи не єдиний центр тюркології в Україні, де вивчаються мови і культури багатьох тюркських народів. Пам’ятаємо про корінні тюркомовні групи в нашій державі. Це гагаузи, кримські татари, караїми, кримчаки. Досліджувати є що, як бачимо з діяльності таких людей, як Степан Булгар.

    Юлія Кузьменко, фото Валерія Попова.

  • Стартував «Тиждень ІФ»

    До річниці заснування Інституту філології (12 листопада 2001) Студентський парламент ІФ підготував насичену програму на щодень. Захід перший: ярмарка та художнє мистецтво. Голова культурно-мистецького відділу Анна Бакума підтримувала своїх колег-чарівниць зі СПІФ. Продавцями благодійної ярмарки «ARTiШок» стали Світлана Вертола (4 курс літтворчості), Анастасія Сирота (4 курс богемістики) та Юлія Чубарева (3 курс болгаристики), яка, до речі, вигадала назву заходу. Шок від арту плюс мовна гра – чи не креативно?. На ярмарку можна було придбати візерункові пряники «ІФ», найяскравіші екземпляри з 4 етапів проекту «Твоя поетична листівка», широко відомого літераторам завдяки Світланці. Були акварелі та олійні картини Анни Савченко, студентки-германістки. СПІФівці навіть поділилися для ярмарку власними конспектами за роки навчання. Користь покупцям, приємність дітям. Частину коштів від проданого соціальний відділ студпарламенту ІФ витратить на подарунки до Дня Святого Миколая вихованцям дитбудинку.

    Трохи згодом навпроти «АРТіШоку» почали запрошувати на майстер-клас із малювання Анастасії Григор’євої. Настя – студентка 4 курсу богемістики, вона творча, завжди усміхається та рада спілкуванню. Має багато талантів (фотографує, співає, грає на струнних), але сьогодні демонструвала саме художній. Її сусідки Мирослава Яворська з подругою Вікторією Єрмоленко закликали всіх охочих, аби намалювати їх портрети. У дівчат цікава акварельна техніка.

    Таким творчим і благочинним вийшов перший день «Тижня ІФ». Далі буде.

    Фото - Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Запрошуємо відвідати виставку художниці Ольги Гайдамаки

    Шановні студенти, колеги, гості!

    Запрошуємо вас відвідати виставку художниці Ольги Гайдамаки «Духовні скарби».
    Ольга Гайдамака народилася у 1990 році у Києві. Навчалася у Київському національному університеті технологій та дизайну.
    Джерелом натхнення для художниці є українська традиційна культура, зокрема краса та розмаїття народного строю, який авторка творчо переосмислює.
    Виставка триватиме до 1 листопада 2018 року в Мистецькій залі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (63 аудиторія) за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

    Організатори: Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

    Категорії: 
  • КНУ Ехро-2018

    Суботнього дня, 29 вересня, відбувся загальноуніверситетський день відчинених дверей – КНУ Ехро-2018. Попри негоду в коридорах Червоного корпусу було тісно: абітурієнти та їхні сім’ї завітали, аби дізнатися про навчання на бажаній спеціальності. Експозиція Інституту філології мала що запропонувати вступникам.

    Щороку у нас проводиться 3-4 зустрічі з абітурієнтами. Уже в грудні Жовтий корпус знову ласкаво запросить усіх охочих, адже будуть сформовані остаточні правила вступу. Однак і нині було що розповісти. Відповідальний секретар відбіркової комісії доцент Сергій Різник у вступному слові розповів про переваги наших освітніх програм, а також про міжнародну співпрацю. Наприклад, торік Посольство Республіки Болгарія обладнало інтерактивний кабінет для вивчення мов при кафедрі слов’янської філології. У нас велика база практик (перекладацької, соціально-комунікативної, народознавчої), а кожен студент має право протягом семестру поїхати на навчання в Європу за програмою Erasmus+. Детальніше про академічну мобільність розповіла заступник директора Інституту філології доцент Наталя Любарець.

    Представники від кафедр презентували свою діяльність, пізніше абітурієнти мали змогу розпитати про деталі. Виступила очільник кафедри слов’янської філології Ольга Паламарчук. Славісти – одна з найстаріших кафедр Університету, тут викладається унікальна комбінація слов’янських мов. Лише здається, що перекладати з них легко. Освітні програми унікальні, дуже затребувані. Випускники знаходять роботу в МЗС, МВС, СБУ, у дипломатичних академіях, у посольствах, у торгівельно-промисловій палаті, в університетах і на телебаченні. Завідувач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Олена Мазепова наголосила, що викладацький склад в Інституті – найкращий: «Ви будете впевнені, що отримали найвищу якість знань». До того ж з першого курсу вимову студентам ставлять носії мови. Від доцента кафедри мов і літератур Далекого Сходу Наталі Ісаєвої дізналися, що в ІФі працює Інститут Конфуція, завдяки якому принаймні 90% китаїстів упродовж бакалаврату стажуються в Китаї. Також почули про відносно програму – прикладну (комп’ютерну) лінгвістику та англійську мову. Куратор спеціальності Оксана Зубань розповіла про історію програми, створеної на базі лабораторії експериментальної фонетики та комп’ютерної лінгвістики ІФ. Спільно з кібернетиками КНУ студенти вивчають 3 блоки дисциплін: лінгвістичні, математичні та інформаційних технологій.

    Філологи вже декілька років очолюють студентське самоврядування в Університеті – СПУ, Профбюро та СРС. На презентацію завітав голова Студпарламенту КНУ Станіслав Гречка, який запевнив: абітурієнти не пожалкують про вступ до ІФу. Мова – ключ до культури і цілого світу. До того ж тут будь-яка ваша ідея зможе реалізуватися завдяки підтримці однодумців.

    У холі Червоного відбувалися поетичні читання за участі студентів ІФ, студенти-тюркологи співали пісні турецькою та кримськотатарською, а локація ІФ на експозиції пропонувала пізнавальні інтерактиви. Пізніше для майбутніх абітурієнтів провели екскурсію до Жовтого корпусу. Від магістрантки Антоніни Чередніченко абітурієнти дізналися про історію Інституту, побачили ретроаудиторію, Мистецьку залу, лабораторію синхронного перекладу, музей імені Олеся Гончара. На завершення студенти-фольклористи провели майстер-клас із традиційних українських танців.
    Настрій події – сонячний. Чекаємо на майбутні зустрічі.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Музей Олеся Гончара в ІФ поповнився новим експонатом

    Новостворений Музей Олеся Гончара поповнився новим експонатом – фотографією Олеся Терентійовича в кабінеті. Розмір світлини вражає (це метрове фото в рамці). А передала музею дорогоцінну реліквію дружина українського літературознавця, прозаїка, філолога, журналіста, викладача Київського університету Віталія Федоровича Святовця – Марія Дмитрівна. Портрет письменника Віталію Федоровичу подарували студенти. За словами Марії Дмитрівни, свого часу її чоловік був добре знайомий з Олесем Терентійовичем і шанував його творчість, а письменник зі свого боку відзначав Віталія Святовця як талановитого літературознавця.

    Категорії: 
  • Виставка "Все буде Фольк!"

    Запрошуємо вас відвідати виставку художниці Надії Онищенко «Все буде Фольк!». Поринувши в дивовижний світ її мистецтва, ви неодмінно покращите свій настрій!

    Мисткиня народилася у 1984 році в Києві. Навчалася у Національній академії мистецтв України, після закінчення якої отримала диплом майстра графічних мистецтв. Із 1999 року художниця бере активну участь у всеукраїнських і закордонних фестивалях, пленерах, виставках. За плечима Надії Онищенко вже понад 100 персональних виставок. Улюблена техніка майстрині – лінорит (ліногравюра) – походить від деревориту (ксилографії). Це – опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на поверхні художнього лінолеуму. Захоплюється пані Надія багатьма видами народного мистецтва: вишивкою, скульптурою, керамікою, наївним малярством, розписом на склі. Про власну творчість мисткиня говорить так: «А по суті, що бачу і відчуваю, те і «співаю». Художницею стала, ще не знаючи того сама, бо родина творча і все навколо спонукало. Живу на горі. Сад – моя майстерня. Щастя – джерело. Нехай усім буде Фольк!»

    Виставка триватиме до 1 жовтня 2018 року в Мистецькій залі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (63 аудиторія) за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

    Організатори: Центр фольклору та етнографії, кафедра фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

    Категорії: 
  • Українські переклади грецької літератури на Міжнародній книжній виставці в Салоніках

    Щороку на початку травня в Салоніках проходить Міжнародна книжна виставка, що є одним із найбільш престижних книжних форумів на Балканах, який об’єднує письменників, видавців та читачів з усієї Європи.

    Цьогоріч у межах виставки відбувся Третій Фестиваль перекладу, організований Фондом грецької культури та Всегрецькою спілкою перекладачів, на якому перекладачі з 20 країн світу могли обговорити на круглих столах важливі для галузі теми. До тем, що хвилюють перекладацьку спільноту, належить питання міжкультурної комунікації в епоху цифрових технологій та автоматизованого перекладу, інституційні засади діяльності перекладача, переклад як засіб збереження малих мов, зиски та небезпеки мовної глобалізації, способи популяризації нових досягнень національних літератур тощо.

    На виставці українських перекладачів грецької літератури представляв Директор Центру елліністичних студій Інституту філології Андрій Савенко. Цього року в Україні вперше з’явилося видання основного корпусу поезій найбільшого грецького поета ХХ ст. К.Кавафіса, здійснене видавництвом «Фоліо». Андрій Савенко ознайомив учасників круглого столу з перебігами перекладу грецької літератури в ХХ ст., діяльністю перекладацького гуртка Білецького-Чернишової, що функціонував як своєрідний «дисидентський салон», перекладом як політичним актом, що виражалося в протистоянні русифікації української мови, актуальними темами сучасної грецької літератури (малоазійська катастрофа 1922 р. та проблема міграції, процеси формування ідентичності в контексті політично та культурно нестабільного суспільства, громадянська війна 1947-49 рр. та шляхи до суспільної єдності), які могли б зацікавити українського читача. Під час виставки Андрій Савенко мав зустрічі з відомими і молодими грецькими авторами: Д.Димітріадисом (драматургія), Р.Галанакі, Т.Грігоріадисом (роман) та видавництвами «Кедрос», «Сейкспірікон», «Патакі», «Агра», заклавши основи для подальшого діалогу та співпраці.

  • Виставка «Зона, 2009 – 2011». Фотографії Гійома Ербо

    У Національному музеї Тараса Шевченка (за адресою: бульвар Шевченка,12) з 18 квітня по 6 травня проходитиме виставка французького фотографа Гійома Ербо, у творчості котрого важливе місце посідає Україна.

    Гійом Ербо народився у 1970 році. Живе та працює у Парижі. Паралельно з роботою фотожурналіста він працює у напрямку документальної фотографії, яка приводить його у сповнені історією місця, де митець звертається до символів та пам’яті і відкриває невидимі драми: Чорнобиль, Освенцим, Нагасакі і військовий конфлікт в Україні. Його фотографії представлені в галереї Jeu de Paume, фундації la Maison rouge, на численних фестивалях. Отримав художник багато відзнак, зокрема, Word Press, Visa d’or, Niepce 2011, і у 2016-му Премію Bayeux-Calvados для військових кореспондентів у категорії веб-журналістики за свій подорожній щоденник по Україні, створений для Arte Info. Нещодавно видавництво la Martinière випустило альбом «7/7, тіні живих».

    Про свою роботу в Україні Гійом Ербо говорить: "У 2001 році Чорнобиль змусив мене перейти від чорно-білого фото до кольорового, від руху до фронтальності. Загалом, я перейшов з репортажної до документальної зйомки, змушуючи себе переосмислити мій підхід як фотожурналіста. У 2009 році Чорнобиль мені дозволив подивитись на реальність, як на матерію, в яку я міг зануритись, використати моє художнє бачення і вийти за межі статичної фотографії».

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to виставка