новини

  • "Уклін і шана тим, які в житті своєму мету обрали і боронять Термопіли..."

    24 вересня в приміщенні Інституту рукопису НБУВ відбулася презентація унікального бібліографічного видання, "Архіву Андрія Білецького та Тетяни Чернишової". А.О. Білецький та Т.М. Чернишова — видатні українські науковці, філологи, творчі інтереси яких охоплювали багато напрямків мовознавства та літературознавства. За словами акад. О.С.Онищенка, який відкрив презентацію, доробок цих двох вчених складає окрему сторінку в історії української науки, а систематизований каталог дає можливість розглянути переплетіння творчого та особистого шляху, особливостей відбитку особистості вченого на його наукових відкриттях. У виданні представлені археограічні описання документів, що відображають життєвий та творчий шлях фондоутворювачів, їхній науковий доробок, зокрема, фрагменти незавершених праць, які й досі зберігають наукову актуальність, подано опис діяльності інших осіб, що контактували з подружжям та утворювали наукове та культурне тло епохи.

    Перед студентами та викладачами кафедри еллінітики, що не могли оминути своєю увагою таку непересічну подію, представниками грецької спільноти м. Києва виступили упорядники видання, а також учні та колеги А.Білецького та Т.Чернишової. Про буремність епохи 60-их рр., її інтелектуальні виклики, громадянський неспокій, підстави для яких часто починали формуватися в помешканні А.Білецького та Т.Чернишової, на їхніх "домашніх семінарах", розповіли чл.-кор. НАНУ, проф. Клименко Н.Ф. та Герой України, член Спілки письменників України, І.Ф. Драч. У своїй натхненній промові Іван Федорович назвав Т.Чернишову своєю Музою та прочитав вірша, присвяченого Тетяні Миколаївні.

  • Відбулася зустріч з Максимом Козубом

    30 вересня 2015 року в Інституті філології відбулася зустріч викладачів та студентів перекладацьких відділень із Максимом Іллічем Козубом – одним з найкращих конференц-перекладачів України та учасником АТО, який завітав до нашого інституту на запрошення голови Ради ветерані Інституту філології С.Я. Янчука. Цю зустріч було організовано завдяки сприянню заступника директора Інституту філології С.В. Скрильника. З Шевченковим університетом цього відомого перекладача пов’язує навчання на радіофізичному факультеті та спільна робота з викладачами кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови.

    Максим Ілліч привітав усіх присутніх з Міжнародним днем перекладача, а також розповів про власний досвід синхронного перекладу, у якому він працює майже 20 років. Під час цієї зустрічі студенти ставили багато цікавих запитань, які стосувалися не лише перекладацької діяльності гостя, а й його участі у війні на Сході України.

    Максим Козуб добровольцем пішов на фронт і служив у батальйоні «Айдар» на посаді командира взводу. Під час бойових дій отримав важке поранення руки. 6 вересня 2015 року Максим Козуб звільнився з військової служби та повернувся до перекладацької діяльності.

    Максим Ілліч Козуб є не лише професіоналом перекладу з англійської та польської мов, правознавцем та інженером, а й справжнім патріотом України, який не вагаючись став на її захист зі зброєю в руках. А висока мораль, доброта і щирість не дозволила жахіттям війни зламати його дух. Саме на таких людей сьогодні варто рівнятися молодому поколінню.

    Текст Сергія Янчука, фото Валерія Попова

  • Відбулася лекція «Білоруська мова в сучасному комунікативному просторі білорусів»

    23 вересня 2015 року в Інституті філології відбулася зустріч з Членом-кореспондентом Національної академії наук Білорусі, директором Інституту мови і літератури імені Якуба Коласа і Янка Купали Національної академії наук Білорусі, професором Лукашанцем Олександром Олександровичем, який прочитав лекцію «Білоруська мова у сучасному комунікативному просторі білорусів : сучасні тенденції розвитку системи і проблеми функціонування».
    Йшлося про те, що білоруська літературна мова, яка історично формувалася виключно в умовах дво- і багатомовності, зараз є лише одним з компонентів мовної ситуації і виконує свої функції, конкуруючи з іншою, сильнішою у комунікативних стосунках російською мовою. Парадоксом функціонування і розвитку нової білоруської мови у ХХ столітті стало те, що паралельно з розвитком і вдосконаленням системи мови відбувався процес зменшення кількості її активних користувачів. На нинішньому етапі в умовах державної двомовності - юридично гарантованого і регламентованого порядку рівноправного використання двох мов в усіх офіційних і громадській сферах, - при фактично повному задоволенні умов власне лінгвістичного плану існують істотні проблеми у послідовному виконанні мовного законодавства у сфері забезпечення мовних прав громадян, а також практично відсутня у суспільстві воля для подолання перешкод соціально-психологічного характеру у активному використанні білоруської мови.
    В останні роки у білоруському суспільстві спостерігається пожвавлення інтересу до рідної мови як символу національної свідомості. Білоруська мова використовується у нових сферах – інтернет-комунікації, конфесійній. Піднімається її престиж у суспільстві завдяки використанню у середовищі високоосвіченої молоді.

    Фото: Валерій Попов

  • На перехресті релігії та філології

    За останні роки в наукових колах вітчизняних вишів (слідом за європейськими) почастішав міждисциплінарний формат зустрічей, особливо в сфері гуманітарних наук. Такі культурно-освітні заходи дають змогу наочно демонструвати паралелі між багатьма сферами життя і науки. Одним із таких «місточків», прокладених між релігією та філологією, стала творча зустріч із Ігорем Ісіченком, доктором філологічних наук, професором Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Архієпископом УАПЦ. Захід відбувся 24 вересня у стінах Інституту філології. Організувала зустріч кафедра історії української літератури і шевченкознавства.

    Модератором зустрічі – Оксана Сліпушко, доктор філологічних наук, професор, завідуюча кафедри історії української літератури і шевченкознавства – під час вступного слова наголосила, що цьогоріч в Україні відзначають 1000-ліття від упокоєння князя Київської Русі Святого Володимира. Вона згадала в доповіді про обговорення цієї теми на круглому столі в Інституті філології 21 травня. А також презентувала книгу з матеріалами круглого столу «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси-України».

    Під час зустрічі Ігор Ісіченко розповів про різне трактування образу князя Володимира, торкнувся не менш важливих постатей для України та християнства на наших теренах – Бориса і Гліба, які були канонізовані раніше за великого князя. Приклад смирення святих братів тим більше стає актуальним нині – за часів внутрішніх чвар, ворожнечі та протистояння політичних таборів у середині нашої країни. Ці негаразди свого часу знищили Київську Русь, а згодом й Українську гетьманську державу, спричинили до падіння Української народної республіки, зруйнували повстанський рух. Гідний приклад Бориса і Гліба полягає у тому, що вони свідомо не захотіли стати призвідниками громадянської війни. Вони загинули, але не почали наступу на «своїх». “Це приклад, якого нам бракує. Звісно, я не кажу, що політик має помирати. Йдеться про те, що не варто сіяти чвари, у результаті яких можуть загинути десятки людей”, - вважає Ігор Ісіченко.

    Велика увага до постаті Володимира Великого як хрестителя Київської Русі за останні 200 років стала не випадковою. Образ князя використовували як зразок мудрого правителя, під покровом якого перебуває церква: “Культ Володимира-Хрестителя починає розвиватися в Україні у XIX столітті під час підготовки до відзначення 900-ліття від хрещення Русі. Тоді головою церкви в Російській імперії були цар або цариця. Тодішня концепція верховенства держави над церквою збігалася із твердженням, що саме князь похрестив Київську Русь», - говорить доктор філологічних наук.

    Однак, як відомо, Володимир Великий не був першим у поширенні християнства на теренах України. До нього охрестилися Аскольд, Кирило та Мефодій, Андрій Первозванний, княгиня Ольга. Отже, князь Володимир стає лише завершувачем наверненням Русі до християнства. Саме таким постає його образ в українській традиції, на відміну грецької та російської. Українська церква завжди виступала незалежною від держави. Наприклад, у житії Феодосія Печерського йдеться про те, що він відмовлявся виконувати накази князя, дорікав йому. Відтак, церква вважалася незалежною конструктивною силою.

    Таким чином, сучасній Росії, як спадкоємниці Російської імперії, стало принципово гучно відзначати ювілеї хрещення Русі та шанувати постать Володимира. Остання обставина пояснюється ще й тим, що з 2000 року майже безперервно головою РФ є Володимир Путін, культ якого всіляко намагаються підтримати його політтехнологи. Також заходи з відзначення цих релігійних свят мають сприяти поширенню ідеї «Руского мира», яка є основою для російської експансії. “У нас, - зазначив Ігор Ісіченко, - не придумали нічого кращого, як брати приклад із росіян і теж відзначати ці дати так само. Чи значить це, що князь Володимир не потрібен нам? В жодному разі. Він потрібен, але в тому вимірі, в якому його подає наш літопис і житіє: дуже коректно і жорстко показує юність Володимира, його намагання реформувати язичництво. Але як мудро літописець показує духовне переродження Володимира! Його стереотипи деспотичного правителя змагаються із тим, що є для людини найважливішим – прагненням до власного спасіння, пошуком цього шляху”. Саме цим прикладом – внутрішнім осяянням, одухотворенням – Володимир дає нам зразок істинного християнства.

    Текст: Володимир Мукан, фото: Володимир Мукан, Валерій Попов

  • У дворі Червоного корпусу відкрили пам'ятник Михайлу Максимовичу

    15 вересня у дворі червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відкрили пам'ятник його першому ректору й науковцю-енциклопедисту Михайлу Максимовичу.

    "Йому виповнилося б 211 років. Михайло Максимович був людиною великого розуму, що зробила неоціненний вклад у нашу науку", - сказав Леонід Губерський, нинішній ректор університету.

    Михайло Максимович обійняв посаду 30-річним, 1834 року, відразу після відкриття університету. До цього жив у Москві. 1823 року закінчив словесний, природничий, а потім – і медичний відділи філософського факультету Московського університету. Викладав там ботаніку. Через 10 років одержав вчений ступінь доктора й був іменований ординарним професором на кафедрі ботаніки.

    "Царський уряд призначив Михайла Максимовича ректором, бо вважав його своєю надійною людиною. Польській професурі тодішні чиновники не довіряли. Але промахнулися — в серці Максимовича жила Україна", - розповідає Леонід Губерський.

    Почавши керівництво університетом, він не лишив своєї дослідницької діяльності. Здійснював наукові розвідки у галузі ботаніки, історії, словесності, літературознавства та фольклору. Писав вірші. Найвідомішим є його етнографічний збірник "Малороссийские песни". У ньому було опубліковано 127 народних пісень різних жанрів і змісту. Також Максимович написав першу в Україні археологічну працю з застосуванням типологічного методу - "Украинские стрелы древнейших времен".

    "Це була дуже талановита людина. Він заклав основи сучасного слововживання. Михайло Максимович і його дружина товаришували із Тарасом Шевченком. Я нещодавно перечитував їхнє листування. Воно розкриває глибину першого ректора як людини настільки сильно, що я написав вірша", - сказав Дмитро Павличко, поет і громадський діяч.

    Михайло Максимович відіграв важливе значення для історії України. "Він наважився підняти хоругву за нашу мову та Батьківщину. Якби не його дискусія із Погодіним, то в нас би назавжди вкрали історію. Весь світ би вважав, що справді після удару Батия все старокиївське населення переселилося на Північний Схід. Максимович не стерпів цієї брехні й науково довів безглуздість теорії Погодіна", - сказав Іван Петриляк, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    За його словами, Михайло Максимович був наймолодшим ректором за всю історію. І вже 30-річному віці мав визнання в усій Російській Імперії.

    "Він мав все у Москві, але його все одно тягнуло до України, як, до речі, і Гоголя. Кілька років тому я відвідав ботанічний сад у Москві, директором якого був Михайло Максимович. Там є галявина, а серед неї – дуб. Кажуть, під ним зустрічалися Микола Гоголь і Михайло Максимович. Гоголь часто казав Максимовичу "Да бросьте вы свою Кацапию и едьте в Гетьманщину". В одному із листів Микола Гоголь знову повторює своєму товаришу "Туда нам нужно, туда – в наш древний Киев", - сказав письменник Микола Жулинський.

    Скульпторами бюсту є Олександр і Максим Рачковські. Це другий бюст, встановлений у дворі університету. Перший встановили письменнику Василю Симоненку в травні цьогоріч. В університеті планують з часом зробити Алею пам'яті видатних випускників, викладачів і науковців Університету.

    Володимир Мукан
    Фото: Володимир Мукан

  • Сьогодні відбулася Вчена рада в Інституті філології

    Сьогодні відбулося засідання Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса.
    Відповідно до порядку денного, було обрано голову Вченої ради, підбито підсумки вступної кампанії та розглянуто інші питання.
    Головою Вченої ради обрали Григорія Семенюка, професора, доктора філологічних наук, директора Інституту філології. Секретарем Вченої ради обрали Наталію Рудакову, кандидата філологічних наук, асистента кафедри фольклористики.
    Підбиваючи підсумки вступної кампанії, Григорій Фокович зазначив, що в порівнянні із минулим роком конкурс на гуманітарні науки був меншим. Наголосив, що кожен викладач і завідувач кафедри має підтримувати високу якість викладання.
    «Думаю, нам не варто зупинятися на досягнутому. Ми маємо аналізувати сучасні вимоги ринку праці та потреби студентів і миттєво реагувати на них. Для цього повинні створити спеціальну робочу групу, яка працюватиме над цим», - сказав директор.
    Також Григорій Фокович зазначив, що за новим статутом, на посаду професора кафедри і завідувача кафедри обиратимуть через Вчену раду університету.
    «Щодо робочих питань, то хочу наголосити на тому, що ліквідація академзаборгованостей має відбутися до 10 вересня. І в жодному разі не пізніше», - сказав директор Інституту філології.
    Нагадаємо, наступна Вчена рада в Інституті філології відбудеться у кінці вересня.

    Володимир Мукан
    Фото: Володимир Мукан

  • Стартувала вступна кампанія

    Сьогодні розпочалася вступна кампанія в Інституті філології. Приймальна комісія вже прийняла документи перших абітурієнтів. Процес подачі документів цьоріч спростили. Тепер вони можуть оформити їх через інтернет на сайті ez.osvitavsim.org.ua. У спеціальній формі на сайті треба заповнити анкету. Вказати там паспортні дані, бали та іншу інформацію.
    У нинішній вступній кампанії почала діяти система пріоритетності. Тепер абітурієнт може обрати із 15 вишів і спеціальносте найбільш бажані.
    Подати документи до Інституту філології можна у корпусі фізичного факультету по вул. Глушкова біля метро Виставковий центр. Також там можна заповнити електронну заявку в комп’ютерному класі.
    Найбільше охочих вступити на західну філологію.
    «Я подала документи саме в КНУ імені Тараса Шевченка, бо цей виш має найвищий рейтинг, - говорить абітурієнтка із Києва Вікторія Колосюк. Вона збирається вступати на іспанську філологію. – Мені цікаво вивчати іноземні мови. Довго вагалася, яку вибрати. Зупинилася на іспанській».
    Велика частина абітурієнтів приїхала із інших областей.
    «Я із Івано-Франківська. Дізналася про Інститут філології з його сайту, - розповідає абітурієнтка Марія Дячук. - Вирішила подавати документи на англійський переклад. Хочу тут навчатися, бо тут справді дають знання, є стажування за кордоном. А після закінчення можна влаштуватися у посольства, міністерства та інші державні установи».

    Володимир Мукан
    Фото: Валерій Попов

  • Інститут філології випустив 722 бакалаврів і магістрів

    Цьгоріч в один день відбулося одразу три випуски - українських філологів, західних і східних. Незважаючи на насичений графік, навколо панувала святкова атмосфера та піднесений настрій.
    Цього року Інститут філології випустив 722 випускники – 416 бакалаврів і 306 магістрів. Серед магістрів – 119 дипломів із відзнакою, серед бакалаврів – 97. Магістрів-філологів випустилося 65, серед яких 32 отримали червоний диплом, серед 49 магістрів-перекладачів 31 випускник досягнув найвищих результатів у навчанні.
    Відео до ВИПУСКУ-2015 доступне тут http://alpha-studio.com.ua/video/issue

    Прес-центр Інституту філології
    Фото: Валерій Попов

  • Відбулася зустріч Студгвардії з радником посла Фінляндії

    24 червня за підтримки керівництва університету відбулася зустріч членів Громадської ініціативи «Студентська гвардія КНУ» із радником посла Фінляндії Ансі Кулбергом (Anssi Kulberg). Організатором та модератором зустрічі був Сергій Янчук, голова Координаційної ради Студентської гвардії КНУ.
    Метою зустрічі було ознайомлення представника Посольства Фінляндії із діяльністю Студентської гвардії КНУ, обмін досвідом роботи недержавних молодіжних організацій України та Фінляндії, а також налагодження діалогу й можливої подальшої співпраці між студентськими об’єднаннями Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Фінляндії.
    Сергій Янчук познайомив закордонного гостя з бойовими традиціями працівників та студентів Київського університету, які беруть свій початок від величної й водночас трагічної битви під Крутами 1918 року. Адже саме в Шевченковому університеті з покоління в покоління передаються історії бойових звитяг його працівників та студентів, які в найтяжчі для Вітчизни часи ставали на її захист зі зброєю в руках.
    Пан Кулберг був надзвичайно вражений самоорганізацією наших студгвардійців, які попри військову підготовку й безпосередню участь у бойових діях на сході нашої країни активно займаються волонтерською та просвітницькою роботою у молодіжному середовищі. Досвід наших студентів активно переймають представники інших вишів Києва.
    Фінський гість відзначив ерудованість наших студентів, особливо його вразив Масний В’ячеслав, керівник Ідеологічного блоку Студгвардії КНУ, який продемонстрував глибокі знання історії визвольних змагань не лише України, а й Фінляндії.
    Наприкінці зустрічі пан Кулберг висловив вдячність за можливість ознайомитися з унікальним досвідом студгвардійців КНУ, а також запропонував продовжити спілкування задля встановлення дружніх зв’язків між студентськими організаціями України та Фінляндії.
    Також варто відзначити, що усі учасники цієї зустрічі спілкувалися англійською мовою, не виключенням були й студенти нефілологічних спеціальностей.

  • До уваги студентів АР Крим, Донецької та Луганської областей

Сторінки

Subscribe to новини