новини

  • Наш Інститут філології в одному із найпрестижніших світових рейтингів

    Сьогодні у світі існують три найвідоміші міжнародні рейтинги якості інституцій вищої освіти – Шанхайський, QS і Times Higher Education. Названі рейтинги класифікують виші узагальнено та предметно (by subject).

    28 лютого було оприлюднено рейтинг The QS World University Rankings, який, починаючи з 2010 року, щорічно складає британська компанія Quacquarelli Symonds (QS). Основою рейтингу є анкетування роботодавців та викладачів з усього світу. Цього року воно сягнуло понад 70 тисяч представників академічної спільноти та понад 30 тисяч респондентів-працедавців. Для складання предметних рейтингів спеціалістами QS було розглянуто понад 4000 інституцій вищої освіти з усього світу, з яких до рейтингів увійшло лише 1130 університетів. Кожен предметний рейтинг складається на основі чотирьох основних параметрів. Перші два з них – це глобальні опитування вчених і роботодавців, що використовуються для оцінки міжнародної репутації установ по кожному предмету. Інші два показники – це оцінка наукового впливу, заснована на кількості наукових цитувань на одну працю і Н-індекс (Індекс Гірша) у відповідній предметній галузі.

    В узагальненому рейтингу Київський національний університет імені Тараса Шевченка посів 411-420 місце, покращивши свою минулорічну позицію з 431-440 місця. У виданні Предметного рейтингу QS (QS World University Rankings by subject), Шевченків університет представлено у двох з 48 предметних рейтингів серед найкращих університетів світу. Так, Університет підтвердив свою позицію у номінації «Фізика. Астрономія» і вперше в історії України увійшов у предметний рейтинг «Сучасні мови», посівши 251-300 місце.

    Відтепер наш Інститут філології Шевченкового університету в одному із найпрестижніших рейтингів якості закладів вищої освіти.

    Категорії: 
  • 100 років, а вони вічно молоді і мужні: вшанування крутянців

    Студентська гвардія КНУ у 100-річчя героїчного бою під Крутами вшанувала полеглих бійців - юних захисників української землі від більшовицького нападу.

    29 січня 2018 року станція була велелюдною. Майоріли прапори України, незалежність якої виборювалася століттями. Завдяки саможертовності хоробрих юнкерів, до числа яких належать і вихованці університету Святого Володимира, які першими прибули на лінію оборони, країна має свою державність. У день пам'яті з червоними гвоздиками до меморіалу Героїв Крут йшли студенти і співробітники теперішнього Шевченкового університету. У кожного свої думки, свої висновки від уроку мужності і любові до країни.

    Паралельно із урочистою частиною 29 січня на станції відбувалися екскурсії експозицією. Окрім зразків одягу, листів, фотографій крутянців та очільників УНР, до експозиції цього року долучили і пам'ятні речі бійців, які загинули за Україну у сучасній війні.

    Адміністрація КНУ у цей день також вшанувала пам'ять Героїв Крут на Аскольдовій могилі, куди перепоховали "тридцять мучнів-українців, славних, молодих". Окрім цього 29 січня в Києві відбувалося чимало заходів з приводу визначної події історії. На Арсенальній площі було організовано реконструкцію бою за завод Арсенал. Видовище змусило присутніх ще раз задуматися, якою ціною виборювалася свобода, наша незалежність.

    Знаючи і шануючи свою історію, нація має майбутнє. Ми маємо пам'ятати подвиги мужніх та докладати всіх зусиль, аби історія не повторилася.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Валерій Попов

    https://www.facebook.com/pg/philolog.knu.ua/photos/?tab=album&album_id=1...

    Категорії: 
  • "Хто вмер і не забутий, - той безсмертний"

    25 січня – важливий день для історії Інституту філології. Цього дня вийшла у світ довгоочікувана книга «Некрополь філологів-виклалачів Київського Свято-Володимирового та Шевченкового університету» – біографічний довідник за редакцією директора Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Г.Ф. Семенюка.

    «Хто вмер і не забутий, – той безсмертний» ( Лао-Цзи) - афоризм, яким розпочинається видання, найвлучніше характеризує мету цієї книги – «вшанувати пам’ять і повернути із забуття славні імена в історії філології Київського університету від 1834 року і донині».

    Довідник охоплює тривалий період – більш як 180 років і містить понад 400 статей про людей різних: знаних і уславлених, про невідомих широкому загалу й тих, хто, в силу обставин, обирав хибний шлях, про забутих, про знищених жорстокими 30-ми та 40-ми, про тих, хто присвятив своє життя науці та творчості. 400 статей, кожна з яких охоплює стислі біографічні дані про викладача: рік і місце народження, рік і місце смерті, місце поховання, роки викладання в Київському університеті, педагогічну діяльність, особистий внесок у розвиток філологічної освіти, української науки та державності.

    Як справедливо зазначив голова авторського складу, директор Інституту філології - Г.Ф. Семенюк:

    «На превеликий жаль, не про всіх померлих вдалося зібрати потрібну інформацію. Не всі могили віднайдені, належним чином упорядковані, та й поховані ці достойники не лише на кладовищах України, а й за її межами або й узагалі загинули у тюрмах чи таборах більшовицького режиму. Тому закономірно, що не всі імена увійшли до книги, безумовно, можуть бути розбіжності у біографічних даних, у вказівках на місця поховання тощо».

    «Некрополь філологів – викладачів Київського СвятоВолодимирового та Шевченкового університету» є невід’ємною частиною історії не лише Київського університету – від початку його заснування до наших днів, – але й усієї України. Адже у книгу-пам'яті увійшли постаті, які відіграли значну роль у становленні України як держави, збереженні та розвитку її мови й літератури, мовознавчих дисциплін, перекладознавства, у популяризації української словесності мовами народів світу тощо», - розповідає упорядник Григорій Семенюк.

    Зібрати інформацію, потім упорядкувати, структурувати, перевірити на достовірність вартувало близько двох років роботи над виданням.

    За словами Ректора Л. Губерського:

    «Ця праця є добрим прикладом для колективів інших підрозділів університету, які, сподіваюся, продовжать цю клопітку, але вкрай необхідну для всіх нас справу з документального увічнення пам’яті про тих, хто щоденною сумлінною працею творив і творить історію й славу університету, що має за своїх покровителів Святого Володимира та Великого Тараса».

    Автори висловлююють подяку усім, хто долучився до творення книги: викладачам, завідувачам кафедр, а найголовніше: родичам, які всіляко сприяли, надаючи необхідну інформацію, і дякували за пам'ять про батьків, матерів, дідів та бабусь.

    Інформацію надала Мар'яна Кошарська

    Категорії: 
  • Випускниця літтворчості презентувала поетичну збірку в Туреччині

    У січні за підтримки Товариства українців у Стамбулі відбулася перша презентація третьої збірки Людмили Дядченко "Курка для турка".

    Людмила Дядченко, поет, віце-президент Асоціації українських письменників, лауреат українсько-німецької премії ім. О.Гончара, автор книг «Плата за доступ», «Курка для турка». Красива та розумна Людмила 5 років тому закінчила освітню програму з літературної творчості Інституту філології Шевченкового університету. Захистила дисертацію. Нині працює у Центрі літературної творчості Інституту філології, і як бачимо, продовжує писати добірні поетичні тексти.

    Остання збірка молодої письменниці - це поетична спроба систематизувати все у глобалізованого світу, у просторі, де одночасно існує тонка лірика та іронічна алюзія, мистецтво слова і мистецтво мовчання. Пронизує поетичну збірку проблема пошуку та вибору. Юна, але відчутно мудра, авторка творчо і чуттєво шукає начало в людському єстві. Ставить запитання і деколи відповідає, а деколи лишає його риторичним. Тут відчувається сучасність і водночас простежуються національні риси вічної істини поезії.

    Розмова із Людмилою Дядченко:

    -Чому така назва?

    - Назва насправді «міфологічно-сучасна», це не про курей і турків)). Це про жінку і її місце у світі чоловіків. Відомо, що у всіх міфологіях курка – це символ жіночого начала, материнства, доброти, втілення всепрощаючої любові. Після міфологічного періоду цей символ набрав дещо негативних рис. Так, у західній цивілізації курка – символ глупоти, у слов’янській традиції вона оцінювалася взагалі досить негативно (її м'ясо навіть не освячували в церкві на Великдень, адже жіноче вважалося породженням диявола). Наприклад, у російському фольклорі: Курица – не птица, баба – не человек. Тож нерідко й нині можна чути, як жінку називають дурною куркою. Натомість турок – це образ представника патріархального суспільства з його переконаннями про місце жінки: сім'я / діти/ дім. Мене це дуже ранило три-чотири роки тому. Зараз я спокійніше сприймаю репліки деяких чоловіків (політиків, науковців, а не сільських дядьків - наголошую), що «жінку негайно треба заміж віддавати, бо незаміжні жінки – дурні зовсім». Звісно, не все так однозначно і про це не йдеться буквально в текстах збірки: ці смисли – у натяках, підтекстах, самоіронії (напр. «що я вам розкажу? про супи і борщі й магазини?» у вірші «Чоловікові»).

    - Яка поезія увійшла у збірку?
    - Загалом це інтимна медитативна лірика.

    -За який проміжок часу вдалося написати і упорядкувати поезію, яка увійшла в книгу?

    -Книга написана десь за 2,5 роки (всього 73 вірші). От тільки це було ще у 2011–2013 рр. До 2017-го рукопис добре «відлежався», і перед здачею у видавництво Братів Капранових я додала якісь нові вірші, натомість знявши деякі давніші.

    - Чому першопочатково презентували збірку у Туреччині?

    - Презентація в Стамбулі відбулася якось сама собою. Поки роздумувала у якій локації в Києві презентувати «Курку», то Туреччина сама «покликала» в особі Українського товариства взаємодопомоги у Стамбулі. Дякую його господарям Володимиру та Оксані Левицьким. Тепер час їздити вдома)).

    - Які запитання Вам ставили у Туреччині під час презентації?

    -Один читач на турецькій презентації спитав: «Людмило, які там ваші роки! Звідки-то у віршах так багато туги?» ( )) Я йому відповіла: "Із життєвого досвіду, який вимірюється не роками, а обставинами".

    І на завершення поезія зі зібрки "Курка для турка":
    диптих
    І
    Чорне місто і білі чайки – колажі
    я старанно склеюю (як на картоні) в уяві
    розливається Каспій: дивися. кажи.
    це буде мов кисле тісто моїй душі захлялій
    Чорне місто солодким шербетом – і на язик
    наче сходи до Сходу не сонця а світу
    ти шукаєш тут правди не та що нині а що повік
    нетутешнім немає правди і можеш не бубоніти
    підростають нові міста на каспійській землі
    продавала їй серце скажи за які манати?
    але поки ще чайки зашіптують рани малі
    Чорне місто впусти мене відзимувати

    ІІ
    ослика маю – купи мені батога
    і морквинку на нього
    щоб ослик не передумав
    ця можлива країна на очі весь час ляга
    ці можливі в ній ми – арахіси у лукумі
    загорни два гостинці
    сміливо на сонце іди
    і молися до нього. до тіні. до кого схочеш
    тут куди не дивись –
    то гори то вітер і див
    нема жодних.
    а країна ляга на очі
    ослик моркву поїв –
    лишилась одна дорога
    я кричу і кричу – а озветься піщаний зсув
    як дійдемо з тобою – впізнаєм святого Бога
    але хоч би нас він –
    поки ми йшли –
    не забув

    Розмову вела Олександра Касьянова

  • 20 РОКІВ «ФІЛОЛОГІЧНИМ СЕМІНАРАМ»

    Науково-педагогічні школи – одна з визначальних форм університетської освіти. Для істориків і теоретиків літератури такою формою в 1904 році став «Філологічний семінар» професора Київського університету (згодом – академіка російської та української академій) Володимира Миколайовича Перетца. З нього вийшли практично всі фундатори модерного українського літературознавства київського регіону – М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Г. Бурґардт (Юрій Клен), І Огієнко, С. Маслов, Д. Чижевський та ін. Значну частину їх (разом із семінаром та його фундатором) репресивна машина радвлади знищила, і лиш одиницям удалося емігрувати на Захід і там утримати українське літературознавство в рамках істинної науки. Нове відродження семінару припадає на середину 90-х років ХХ ст., котрий (як науково-педагогічна школа) одразу ж набув міжнародного статусу з чітко означеною темою: «Теоретичні і методологічні проблеми літературознавства». Друкованим органом школи стало щорічне видання (з ВАКівським статусом) «Філологічні семінари». Нині заходами Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка підготовлено й опубліковано підсумкове (за 20 років) видання «Філологічний семінар – школа наших традицій». У ньому окреслено основну літературознавчу проблематику, яка була предметом розгляду на семінарах протягом останніх двадцяти років, опубліковано (в додатках) зміст усіх семінарських збірників та рецензії на них різних авторів у літературній періодиці 1996-2017 рр. Світлини видання дають уявлення про основних учасників семінару, серед яких, зокрема, науковці найстаршого (члени Національної академії наук України Д. Затонський, В. Дончик і Н. Крутікова, професори Є. Сверстюк, Н. Шляхова і Н. Заверталюк), середнього (професори Р. Гром’як, Н. Костенко, Г. Клочек, В. Марко, Б. Мельничук, О. Мушкудіані, В. Нарівська, А. Погрібний, Т. Салига, А. Ткаченко, О. Турган та ін.) і наймолодшого поколінь науковців (професори Н. Бернадська, І. Даниленко, І. Заярна, Н. Зборовська, Т. Гундорова, П. Іванишин, Л. Кавун, О. Колінько, Л. Кравченко, В. Кузьменко, А. Мережинська, О. Ніколенко, С. Павличко, В. Поліщук, Я. Поліщук, С. Пригодій, В. Просалова, Л. Рева-Лєвшакова, С. Росовецький, Л. Скупейко, М. Шаповал та ін.). Географія їхньої участі у семінарі охоплює практично всі класичні та кілька педагогічних університетів України, а зарубіжне літературознавство представлене у виданні такими відомими філологічними постатями, як О. Баканідзе (Грузія), Г. Грабович (США), Р. Гебнер та І. Качуровський (Німеччина), С. Козак, В. Назарук і В. Соболь (Польща), С. Макара і М. Роман (Словаччина), Н. Над’ярних (Росія), М. Павлишин (Автралія), І. Поспішил (Чехія), М. Славова (Болгарія).

    Видання ілюстроване також сканованими титулами основних праць фундаторів і учасників семінару та оснащене іменним і термінологічним покажчиками. Меморіальну дошку професору В. Перетцу на гуманітарному корпусі університету встановлено у 2013 році.

  • Відкриття скульптури "Ворота душі. Діалог Тараса Шевченка і Ду Фу" у ботанічному саду

    Кожен народ має свого пророка. Так, у китайців є Ду Фу, а в українців - Тарас Шевченко. Ці два поети жили у різні тисячоліття, їх різнять культури, але об'єднує схоже світобачення, філософія серця та бронзова скульптура "Ворота душі. Діалог Тараса Шевченка і Ду Фу", яку створив до 25-ліття українсько-китайських дипломатичних відносин китайський скульптор У Вейшань. Подвійний пам'ятник відкрили 14 грудня в ботанічному саду імені О.Фоміна КНУ імені Тараса Шевченка за участі ректора Леоніда Губерського, віце-прем'єр-міністра В'ячеслава Кириленка, Посла КНР Ду Вея, студентів та інших киян. Скульптура вражає, адже кожен митець постає, наче зі сторінок однієї книжки. Вони спілкуються у цій споруді, хоча насправді їх розділяють тисячоліття, територія, культури.

    Таке мистецьке поєднання У Вейшаня окреслило новий напрям компаративістичних шевченкознавчих дослідження для філологів.

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

  • Філологиня перемогла у конкурсі авторської пісні

    Молодіжний центр культурно-естетичного виховання КНУ імені Тараса Шевченка щороку організовує загальноуніверситетський конкурс авторської пісні і поезії. 21 листопада відбувся творчий конкурс вже в 13-е. Цього року у номінації "авторська пісня" І місце виборола студентка 3 курсу Інституту філології Вікторія Падалко.

    Вітаємо філологиню та бажаємо натхнення на написання нових пісень та поезій!

    Категорії: 
  • Фаховий збірник Університету у світовій науковометричній базі

    Міжнародний збірник наукових праць «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика» (ISSN 2311-2697), який видається кафедрою стилістики та мовної комунікації, увійшов до потужної науковометричної бази Index Copernicus (https://journals.indexcopernicus.com). Це єдине філологічне видання нашого університету, що має індекс цитування в авторитетній базі наукових видань (ICV: 42.10). Науковий профіль у базі Index Copernicus для нашого збірника визначений в категоріях Social studies / Media studies / Linguistics: соціальні науки, науки про засоби масової інформації, лінгвістика.

    Головний редактор збірника проф. Лариса Шевченко наголошує, що це важливий крок у просуванні української науки у світі: «Зупинятися ми не будемо. Попереду робота над входженням збірника до Web of science та Scopus. І для цього є всі підстави: статті збірника проходять незалежні рецензування світовими науковцями, а проблематика з дослідження неонапрямків лінгвістики є цікавої для зарубіжної науки».

    До складу редакційної колегії збірника входять науковці з Македонії, Італії, Польщі, а також провідні професори України. Публікації для рецензування до збірника надходять трьома мовами – українською, англійською та російською. За останні чотири роки збірник проіндексувався у п’ятьох науковометричних базах, зокрема європейських ERIH PLUS (Норвегія) та ResearchBib (Японія).

    З кожним роком до випуску додаються рубрики з вирішення актуальних проблем світової неолінгвістики: медіа- та бізнеслінгвістики, лінгвістичної експертології, юрислінвгістики та лінгвоконфліктології, політичної лінгвістики, лінгвістичної іміджелогії. Збірник є фаховим виданням із дисциплін філологічного профілю та входить до національної науковометричної бази «Україніка наукова». Офіційний сайт видання – https://apultp.jimdo.com

  • Презентація програм "Завтра. UA" в ІФ

    13 листопада до Інституту філології з презентацією програм "Завтра. UA" представниця компанії Катерина Вербинська. "Завтра.UA" - це стипендіальна програма фонду Віктора Пінчука, яка ставить за мету - підтримку молодих лідерів, які є представниками нового покоління інтелектуальної та ділової еліти України, та я можуть стати рушійною силою прогресивних змін в Україні.
    Цього річний прийом заявок на програму триває до 30 листопада. Деталі на сайті: www.zavtra.in.ua

    Категорії: 
  • День азербайджанської мови і культури в ІФ

    У рамках Тижня тюркських мов 7 листопада в Інституті філології відбувся день азербайджанської мови і культури. Присутнім викладач кафедри Ірина Демірезен розповіла про літературну традицію Азербайджану. Лектор коротко зупинилася на важливих віхах історії розвитку літератури. Вона зупинилася детальніше на ХІІ - ХV століттях, які вважаються розквітом азербайджанської літератури. Саме в той період було властиво авторам вписувати своє ім'я в останньому бейті. Розказала лектор і про жіночу літературну традицію у ХІХ. Тоді ж зародилося і демократичне друкартство. А викладач Заміна Алієва розповіла докладно про творчість знаного азербайджанського поета ХV-го століття - Фізулі.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to новини