новини

  • Анонс: Міжнародна науково-практична конференція «ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ І НАРАТИВНИЙ ДИСКУРС МОДЕРНІЗМУ»

    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    Інститут філології

    Кафедра історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості

    ТБІЛІСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНЕ ДЖАВАХІШВІЛІ

    Центр україністики

    ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

    Шановні колеги!

    Запрошуємо вас узяти участь у міжнародній науково-практичній конференції
    «ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ І НАРАТИВНИЙ ДИСКУРС МОДЕРНІЗМУ», яка відбудеться 25–26 лютого 2021 року
    в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    Модернізм кінця ХІХ – початку ХХ століття – період епохального перевороту у культурі, літературі, мистецтві, історії. Із перспективи ХХІ століття ця доба бачиться такою, в якій розмаїття художніх практик, типів висловлювання, способів мислення та образності, сприяли формуванню унікального модерністського дискурсу. Під своїм крилом цей період об’єднав такі різні постаті, як Леся Українка, Агатангел Кримський, Василь Стефаник, чиї ювілеї вшановуємо в 2021 році. Цією конференцію пропонуємо об’єднати розмову про українців всесвітнього рівня, а також провадити наукову дискусію у межах такої проблематики:
    • Еволюція культурно-художніх парадигм межі ХІХ – ХХ століття
    • Експериментальні стратегії українського модернізму
    • Орієнталізм в українській літературі та наукових студіях
    • Феномен української перекладацької традиції в епоху модернізму
    • Лінгвістичні теорії та практики у контексті минувшини й сучасності

    Запрошуємо усіх охочих долучитися до наукових дискусій.
    Конференція буде проведена у форматі, який буде відповідати епідеміологічній ситуації, про що буде повідомлено додатково.

    Робочі мови конференції: українська, англійська та інші (за погодженням з організаторами).

    За підсумками роботи конференції учасники можуть опублікувати статті у наукових виданнях Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Мовні та концептуальні картини світу» (сайт видання: http://mova.knu.ua/), «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика» (сайт видання: https://philology-journal.com/index.php/journal), «Літературознавчі студії».

    Статті будуть прийматися до 20 березня 2020 року відповідно до вимог видань (див. вимоги на сайтах видань).

    Для участі у конференції просимо до 15 лютого 2021 року заповнити реєстраційну форму учасника конференції:
    https://docs.google.com/forms/d/1Rk_T2vd4LHwIaLr9RflT7Nl65JLA6Xxvdv57npj...

    Координатори конференції:
    Рябченко Марина. Павлова Ольга
    тел.: (044) 239-33-68
    Адреса оргкомітету: 01601, бульвар. Т. Шевченка, 14, кім. 115, м. Київ

  • Увічнено в меморіальних дошках

    Іван Світличний в університетському Кабінеті шевченкознавства виступав з доповіддю проти фальсифікації творчості Тараса Шевченка, а Василь Стус брав активну участь у зустрічах шістдесятників зі студентами-філологами.

    На церемонії відкриття меморіальних дошок з промовами виступили директор Інституту літератури Микола Жулинський; директор Музею Тараса Шевченка, колишній студент філологічного факультету нашого університету, син Василя Стуса Дмитро Стус; в'язні радянських ГУЛАГів Олесь Шевченко й Микола Горбаль та ін. Одна з колег і товаришів Івана Світличного прочитала сонет Івана Світличного про «парнас» шістдесятництва:
    І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі.
    Хтось невидимий ізбудив
    Світ Калинцевих візій-див,
    Драчеві клекоти і хмелі,
    Рій Вінграновських інвектив,
    Чаклунство Ліни, невеселі
    Голобородькові пастелі
    І Стусів бас-речитатив.
    Парнас! І що ті шмони й допит?
    Не вірю в будень, побут, клопіт —
    В мізерію, дрібнішу тлі.
    Вщухає суєтна тривога.
    І в небесах я бачу Бога,
    І Боже слово на землі.

    Автор меморіальних дошок скульптор Василь Маркуш. Церемонію відкриття їх вели посадовці від імені Київського голови Віталія Кличка.

    За матеріалами Центру літературної творчості Інституту
    філології КНУ імені Тараса Шевченка.

  • Науково-практичний семінар, приурочений до відзначення свята Шаб-е Ялда

    21 грудня відбувся науково-практичний семінар, приурочений до святкування свята Шаб-е Ялда. Організатором заходу виступило посольство ІРІ. Семінар розпочав Надзвичайний та Повноважний посол ІРІ пан Манучехр Мораді, який звернувся з вітальним словом до усіх присутніх. Пан Манучехр Мораді, наголосив, що це уже третій семінар з іраністики, який посольство ІРІ проводить у межах програми з популяризації перської мови та культури Ірану на теренах України.

    Пан Хоссейн Баят, викладач, який за сприяння Посольства Ісламської республіки Іран викладає в Інституті філології перську мову та літературу розповів присутнім про стародавні традиції святкування цього свята. У грудні іранці відзначають одне з найдавніших та найтаємничіших свят у році – день народження Сонця, «Шаб-е Ялда». Найкоротший день у році та найдовша ніч випадають на 21 грудня. Цей день називається зимовим сонцестоянням. Іранці вірять, що злі сили можуть зробити так, що вранці сонце не зійде, тому у цю ніч не сплять. Зазвичай родина збирається у домі найстаршого члена сім’ї, смакують символічні для цього дня фрукти, горішки, насіння; дорослі розповідають стародавні легенди, а молодь зачаровано слухає, поринаючи думками у давнину. Shab-e Yalda була офіційно внесена до списку національних духовних скарбів Ірану на спеціальній церемонії в 2008 році.

    Асистент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Амір Маллаахмаді продекламував газелі відомого перського поета Гафеза, без читання віршів якого не обходиться жодне іранське традиційне свято, а також розповів, що в Ірані газелі Гафеза не лише декламують, а й ворожать на них.

    Урочистий захід відбувся в он-лайн режимі на платформі Zoom, а нагоду долучитися до цього чудового свята мали усі охочі.

    Центр іраністики

  • Вийшла друком книжка Гриця Халимоненка "ІСТОРІЯ ГРУЗИНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

    Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка взяв участь у виданні першого в Україні такого видання. Українською мовою. Рецензенти – доктори філології Рауль Чілачава (професор, академік Грузинської національної академії наук) і Михайло Наєнко (професор, директор Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка). Читається з великим пізнавальним задоволенням і великою повагою до автора, професора Київського університету Григорія Халимоненка. Перед цим (років 10 тому) він опублікував "Історію турецької літератури", а нині – грузинської. Володіє обома мовами досконально і тому всі тексти освоював тільки в оригіналі. Читається легко і зрозуміло щодо будь-яких грузинських творів та їх тлумачень. Грузинська література – одна з найдавніших у Європі і початки її відносяться до V століття н. е. Автор розглядає її в 12-ти підрозділах, а в основі періодизації її скористався хронологічними, і художньо-стильовими характеристиками.

    Видатний професор Тбіліського і почесний доктор Київського університетів Отар Баканідзе почав писати свою "Історію української літератури в 3-х томах» ще за радянських часів і тому на ній залишилися деякі ідеологічні сліди свого часу. "Історія..." Г. Халимоненка – без будь-яких "слідів": методологія в ній – науково обгрунтована, а текст (викладений доступною мовою) розраховано на всіх, кому не байдужий великий світ великих літератур. Знаєш літературу – знаєш країну, культуру, естетичні вподобання її народу.

    За матеріалами Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка.

  • ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕБЮТ ПЕРШОКУРСНИКІВ

    Протягом останнього місяця на сторінках Фейсбуку та в інших електронних ЗМІ відбувалося обговорення літературних творів студентів, що стали цього року першокурсниками спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. На суд читачів подали свої твори Андрій ГРОХОЦЬКИЙ («На краю життя»), Аріка ДЖЕБРАЇЛОВА («Нерозказане»), Ангеліна ПИЛИПЕНКО («Дев’ять тридцять…»), Анастасія РИПЕЦЬКА («Люди чимось схожі на птахів»), Анна СОЛОГУБ («На запиленій довгій полиці…»), Марія СТАВІСЮК («Чоловіка екстракт…», «Urban november»). Інші першокурсники (10 із 16-ти) не зважились поки що дебютувати як члени Літературної студії імені Максима Рильського. Зрозуміти їх почасти можна: художня творчість – річ рисковита й відповідальна. Яблуко повинне впасти лиш тоді, коли достигне. Як видно, деякі студенти ще не впевнені, що їхні твори вже достатньо зрілі і їх можна подавати на обговорення. Ми їх розуміємо і розуміємо також тих, хто переступив через вагання і зважився на оприлюднення своєї творчості.

    Особливістю поданих на обговорення творів є те, що вони помітно відрізняються від дебютних творів їхніх старших колег-літстудійців. Насамперед тим, що в них переважає прозовий жанр. Якщо минулого чи позаминулого року майже всі першокурсники дебютували віршами, то цього року кожен другий-третій пробує свої сили в короткому оповіданні чи навіть невеличкій повісті. Це свідчить про те, що молоді літератори схильні не тільки до ліричного, а й епічного осмислення обраного матеріалу життя. Дещо з того осмислення має вигляд не завжди контрольованого фантазування (хоча фантазія – головний знак творчості!), почасти автори не мають навичок лаконізму в мисленні, але тішить те, що вони не бояться братися за прозу як жанр, котрий, як знаємо, потребує думок та думок. Побажаємо їм переможних успіхів на цьому шляху і будемо сподіватися, що їм у майбутньому таки вдасться цілком оволодіти особливостями прозових жанрів і стати професійними новелістами, повістярами, романістами.

    Інших кілька першокурсників подали для свого дебюту віршовані твори. За ними ще важко судити про досконалий їхній поетичний хист, хоча проблиски їхнього таланту в тому хисті видається незаперечним. Вони пропонують оригінальні образні висловлювання, вміють «заокруглити» обраний мотив творчості, хоча насторожує те, що все в них дуже зрозуміле. Оригінальна поезія має завжди містити щось незрозуміле, оскільки народжується вперше. Незрозумілими, наприклад, колись були слова «хвилюватися» чи «байдужість», які пропонували Михайло Старицький та Олена Пчілка, незрозумілими були в Шевченка «п’яний очерет» чи «ляля в льолі білій», але минав час, знавці поезії до них звикали і вони ввійшли навіть до літературної мови України. Чимало образних неологізмів запропонували поети-шістдесятники, але вони витримали лінгвістичний екзамен і стали надбанням не тільки поезії, а й мови як такої. Отже, не біймось бути незрозумілими, сміливіше керуймо діяльністю своєї фантазії і тоді проявиться у вас геніальність як обов’язкова умова творчості кожного нового покоління письменників. Це однаковою мірою стосується і «чистих» поетів, і «чистих» прозаїків.

    Думаю, що в цьому підтримають мені всі літстудійці студії імені Максима Рильського, і староста літстудії Богдан Братусь.

    Директор Центру літературної творчості
    Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
    професор Михайло НАЄНКО

     Марiя_Ставiсюк
    Анастасiя Рипецька
     Ангелiна Пилипенко
     Андрiй Грохоцький
    Анна Сологуб
  • Відбувся онлайн-семінар на тему "ПЕРСЬКА МОВА: ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ТА ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ"

    3 грудня 2020 р. відбувся онлайн-семінар, організатором якого було Посольство Ісламської Республіки Іран в Україні, на тему "ПЕРСЬКА МОВА: ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ТА ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ".

    З доповіддю на семінарі виступив сходознавець, перекладач перської мови, к. і. н. Валерій Храновський, який розповів про історію, розвиток і трансформації перської мови, про різноманіття мов і говірок, поширених на території сучасного Ірану, а також про спорідненість слів в індоєвропейських мовах, про давньоперську лексику в сучасній перській мові та інших мовах, зокрема, українській тощо.

    Посольством ІРІ також планується найближчим часом проводити серію подібних онлайн-семінарів на платформі Zoom, присвячених різній тематиці історії та культури Ірану.

    Сторінка Посольства ІРІ в instagram: @iranembassyinukraine
    на Facebook: https://www.facebook.com/IranembinUkraine/

    І.Д. Левчин, кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу

  • Підбиті підсумки конкурсу дитячого малюнка за мотивами творів Володимира Короткевича

    В другій половині листапада Центр білоруської мови і культури імені Володимира Короткевича Інституту філології провів низку заходів з відзначення 90-річчя з дня народження білоруського письменника. Серед них - і конкурс дитячого малюнка "Земля під білими крилами" за мотивами творів Володимира Короткевича.

    Наразі підбиті підсумки конкурсу, створена відеопрезентація учнівських робіт, йде підготовка Дипломів учасникам та переможцям Конкурсу.

    Ознайомитися з презентацією можна, відкривши прикріплений документ.

  • МАКСИМУ РИЛЬСЬКОМУ – 125!

    Він був нашим студентом, став класиком світової літератури, а нині його ім’я носить наша Літературна студія (імені Максима Рильського). Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка долучився до укладання альбому, який Національна академія наук України присвятила ювілейній даті Максима Тадейовича. Директор Центру літературної творчості професор М. К. Наєнко подав до цього альбому свою студію «Далекі й ближчі відстані до Максима Тадейовича». Авторами альбому стали відомі вчені з Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології НАН України, видатні письменники, автори скульптурних та живописних зображень поета і дослідника літератури.
    У Літературно-меморіальному музеї Максима Рильського студенти спеціальності «літературна творчість» проходять літературну практику і кожного року беруть участь у фестивалі поезії «Голосіївська осінь». На території головного (червоного) корпусу університету встановлено пам’ятник видатному поету. Поруч із пам’ятниками першому ректору університету Михайлу Максимовичу та випускнику факультету журналістики, поету Василю Симоненку.

    За матеріалами Центру літературної творчості

  • Розмова про Львівський жіночий літературний клуб: історія успіху

    25 листопада відбулася онлайн-зустріч із талановитими мисткинями - Нікою Нікалео та Оленою Чернінькою. Студенти "Літературної творчості" мали змогу дізнатися про секрети успіху Львівського жіночого літературного клубу, заглибитися в історію створення серії книг про Львів, і просто насолодитися приємною й затишною атмосферою дружнього спілкування.

    Пані Ніка як голова ЛЖЛК поділилася корисними порадами щодо створення власних проектів, спілкування й співпраці з письменниками та медійними майданчиками, а також розповіла про нюанси й важливості літературних конкурсів "Львівське перехрестя" та "Коронація Слова".

    Пані Олена занурила студентів у письменницький всесвіт, повідала секрети творчої праці й подарувала потужну хвилю мотивації.

    "Треба стукати у всі двері, - зазначають письменниці, -у всі двері, які є і які можливо відчинити, - варто стукати. Якщо тебе не почули - постукай ще раз". Ця зустріч видалася дуже цікавою та атмосферною й наповнила натхненням кожного учасника. Завдяки ній молоді літератори дізналися багато секретів, які обов`язково стануть їм у нагоді для створення власних проектів і для подальшої літературної діяльності.

    Дзевенко Софія

  • Як важливо бути гнучким: розмова з Оксаною Хмельовською.

    18 листопада у рамках курсу «Літературні проєкти: кураторство» відбулася зустріч із співзасновницею та головною редакторкою культурно-видавничого медіапорталу «Читомо» Оксаною Хмельовською. Розмова точилася навколо становлення цього медійного проєкту та дотичних до нього подій.

    Пані Оксана розказала, що «Читомо» вперше виник як дипломний проєкт, розроблений удвох із колегою. Для залучення публіки на першу презентацію під час Львівського форуму видавців скористалися картонними колажами, які розвісили по всьому Львову: це дозволило зібрати аудиторію до 80 людей – чудовий результат для літературної події.

    Однак спочатку «Читомо» існував більше як блог, ніж медіа, й перші 4 роки тримався на колосальній волонтерській роботі друзів пані Оксани. Значні зміни відбулися після організації фестивалю «Штурмові загони Ґутенберґа», які об’єднали молодих видавців із якісними редакторами. Так проєкт дістав перший ґрант від Unistudy, який повністю витратили на «найважливішу» людину на Землі – програміста.

    Втім однаково головною проблемою проєкту був брак стабільности та доходів, через що чимало дописувачів вигорали й ішли деінде. Колишні автори «Читомо», за словами пані Оксани, – власники видавництв, редактори, викладачі. 2015 року відбулася своєрідна реорганізація й було проведено чимало подій: проєкт «Mali.ua», який об’єднав невеликих видавців, що випускали по одній книзі; «Вітрина новинок», у якому розміщувалися всі книжки, випущені до Книжкового Арсеналу чи Форуму Видавців, а також спецпроєкт із Гете-інститутом у Києві. Тоді ж у «Читомо» з’явилася перша випускова редакторка Богдана Романцова.

    Хоча брак коштів все ще давав про себе знати, «Читомо» розвивався й 2016 року об’єднався з блоґом про сучасну дитячу літературу «Казкаркою», який представлений дитячим відділом «Читомо». У тому ж році сайт отримав першого комерційного партнера – магазин туристичного спорядження Gorgany (не на правах реклами). Це дозволило проєктові крок за кроком перейти до «дорослішання». 2017 року «Читомо» офіційно став громадською організацією, що, за словами пані

    Оксани, «дозволило відчути себе тим, хто здатен впливати на смаки людей».
    2018-й рік видався багатим на події. Сайт «Читомо» перезапустився і змінив дизайн, здійснив велике соціологічне опитування «Ukrainian Reading and Publishing Data», на яке нинішній Український інститут книги орієнтується при укладанні стратегії. Тоді ж було проведено кілька спецпроєктів із зарубіжними організаціями: Британською Радою, Гете-інститутом (Німеччина) і Польським та Чеським інститутами в Києві.

    Останні два роки позначилися ще більшим розвитком. Так, 2019 року «Читомо» вперше поїхав у відрядження на книжкові ярмарки в Німеччині й Латвії, Мистецький салон у Канаді. Тоді ж провели вечірку з нагоди десятиріччя проєкту «Піна днів», де все навколо покрили піною – сподіваюся, шампанського. Цей рік позначився виграшем 8-ми ґрантів, появою власного Телеграм-каналу, акцією #купуйумалих і партнерством із крупним комерційним проєктом «Галичина».

    Після такого екскурсу в історію гостя заглибилася в його суть, бо «Читомо» – це передусім «медіа про книгу в усіх її проявах й осмислене читання як трамплін, інструмент для самоосвіти й реалізації». Метою проєкту є створення якісних текстів, які б піднімали читачів на вищій рівень. Тексти ці різні: аналітика й ексклюзивні матеріали експертів, новинки у сфері книговидання, рекомендація вартісних книжок, що добре зроблені й несуть щось нове і, звісно, рецензування, бо «навіть якщо книжка хороша, має бути рецензент, який сказав би, що вона хороша».

    За словами пані Оксани, «Читомо» важливий тим, що він бачить щось цікаве, пише про це і люди проявляють інтерес. Яскравим прикладом стала стаття про оплату праці перекладу, яка допомогла перекладачам усвідомити вартість своєї праці. Або проєкт «Література на експорт», де критики рекомендували по 10 українських книжок до перекладу, що дозволило укласти щонайменше 7 угод про переклад за кордон; крім цього, підтримуються й інші важливі й регіональні проєкти.

    Певну частину часу пані Оксана приділила оцінці студентських проєктів, відзначивши їх новизну та давши кілька корисних настанов. Насамперед, вона нагадала, що, крім ідеї, дуже важливо сформулювати мету і порадила уявити собі майбутніх клієнтів, які б зацікавилися пропонованим продуктом, і сформулювати до 5 цінностей вашого проєкту.

    Найважливішою настановою, яка підбила підсумок зустрічі, стала порада не стояти на одному місці, бо важливо вміти рухатися вперед. Як сказала пані Оксана, «редакційна політика «Читомо» – така само змінна річ, яка має швидко реагувати на поломки й помилки, особливо в наш час. Бо цей рік показав, як важливо бути гнучким і вміти підлаштовуватися й знаходити своє місце».

    Іван Прокопенко,
    студент 4 курсу «літературної творчості»

Сторінки

Subscribe to новини