новини

  • У Центрі кримськотатарської мови і літератури ІФ провели літературну годину, присвячену життю і творчості Ешрефа Шем'ї-Заде

    10 жовтня 2018 року в Центрі кримськотатарської мови і літератури декламували вірші, переглядали презентації, ділилися філософськими роздумами. А ще пригощали кавою та солодощами. Саме у такій невимушеній теплій атмосфері пройшла літературна година, присвячена життю і творчості Ешрефа Шем'ї-Заде у рамках студентського проекту "Edebiyat Alemi". Викладачі та студенти активно та творчо підійшли до підготовки презентацій та художнього читання поезій, а студентка III курсу Лілія Романовська навіть виступила з власними перекладами філософських віршів талановитого письменника. На завершення пролунав запис пісні «Рустемім», автором якого є Ешреф Шем'ї-Заде, у виконанні відомої кримськотатарської співачки Уріє Керменчіклі.

    За матеріалами Центру кримськотатарської мови і літератури ІФ
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • В Інституті філології розпочав роботу новий лекторій «Репліка»

    Усі студенти звикли до фрази: «70% програми – на самостійне опрацювання». І якщо вже працювати над власною самоосвітою, то чому б не вийти за межі знань за спеціальністю? Для філологів за ініціативи СПІФ і його представниці Тетяни Михно починає працювати сучасний лекторій «Репліка». Він взаємодіятиме з фахівцями найрізноманітніших сфер, шукатиме цікаві теми для студентства. Кожен лектор має лише 20 хвилин на виступ, адже довше людині концентруватися складно. Спектр тем – від того, як запустити таргана в Космос до меж нанотехнологій.

    3 жовтня відбулася дебютна зустріч, особливо зацікавилися «Реплікою» першокурсники, активно ставили питання лекторам. Аудиторія слухала трьох гостей. Олександр Пилиповський, асистент Кафедри математики та теоретичної радіофізики КНУ, розповів про цифрові технології. Почули, як відбулася індустріальна революція, як від калькуляторів перейшли до комп’ютерів. Нині не стоїть питання виробництва товарів, а от із потоком інформації є велика проблема. Існує 2 типи даних: аналогові та цифрові. Аналогові дані обробляти значно швидше, зате цифрові не мають похибки (для прикладу: рукопис – аналогова інформація, друкований текст – цифрова). Олександр розповів, як працює світлофор і як запрограмувати кавовий апарат. До речі, програмують за універсальною граматикою лінгвіста Ноама Хомського.

    Другою була Ельза Жеребчук, випускниця ІМВ, фотограф, музикант, що працює з чотирма мовами в PinchukArtCentre. Давала важливі для мовознавців поради, як вивчити мову самостійно. Ельза розвіяла міф, що «з цим треба народитися». Успішно вивчити мову може кожен, вона довела це на власному прикладі, адже веде екскурсії чотирма мовами. Важливі 4 умови під час вивчення: естетика, систематичність, любов до мови, довіра до неї. Застосовуйте мнемотехніку чи метод «помодоро» (25 хв – перерва). Учіть слова не поодинці, а в контекстах. Перечитуйте, перекладайте будь-які джерела, записуйте власне мовлення. Станьте самі собі носієм, називайте все, що вас оточує. Але без жодних надмірних зусиль, як і в усьому! Не поспішайте вчити мову на курсах чи з викладачем, а якщо закинули, майте мужність повернутися та поновити забуте, надолужити. Ельза порадила книгу Като Ламб «Як я вивчаю мови», а ще корисні інтернет-ресурси.

    І заключним був виступ Арсена Гояна, студента 4 курсу ІМВ, стартапера. Він розвіяв деякі економічні міфи, пояснив обіг грошей та явище інфляції. Економіка – наука, де цифрами обчислюють щастя, і воно, за словами лектора, не в грошах, а «в грошах, індексованих на інфляцію». На сучасному ринку праці важливо, наскільки ви унікальні, наскільки корисне те, що ви виробляєте. Бо, на жаль, шахтар, який тяжко працює, отримує значно меншу платню, ніж Анджеліна Джолі, яка лише є своєрідним брендом. Щодо української економіки на загал, то вірогідними є лише прогнози на короткий термін. Через 20 років в Україні точно краще житиметься. «Але як це станеться, один Бог знає», − каже економіст.

    На цій оптимістичній ноті лекторій попрощався з нами на два тижні. Далі буде.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Газета Національної академії наук України розповіла про наш музей Олеся Гончара

    Нещодавно вийшов вересневий номер газети Національної академії наук України «Світ», де в рубриці «Завжди на часі» опублікована стаття Мар’яни Кошарської про експозицію нещодавно відкритого у корпусі Інституту філології Музею Олеся Гончара – «Лабораторія письменника, де творяться вічні світи».

    Стаття розповідає про те, які саме речі передані родиною письменника та чому саме ці предмети є значимими для письменника та його близьких. Опублікований матеріал поясненює також, чим наш музей відрізняється від інших. А Вам відомо, у чому унікальність Музею Олеся Гончара в ІФ? Завітайте до його затишних залів, огляньте експозицію, і ви зрозумієте це самі та зможете розповісти іншим.

    Категорії: 
  • Літературнй клуб «ProЧитання»: продовжуємо роботу над артбуком

    У вівторок, 2 жовтня, уже традиційно шанувальники літератури зібралися в ретроаудиторії. Цього разу Олена Романенко розповідала про артбуки на загал: які вони бувають? І яким буде студентський? Минулої зустрічі учасники клубу обрали двох письменників для книги – Марію Матіос та Юрія Іздрика.

    Буває, що лекцію читають дуже швидко, ледь встигаєш нотувати, але краще нерозбірливий почерк, аніж втрачені знання. Майстер-клас був присвячений взаємодії візуального та словесного. Студенти гортали українські артбуки: «Жадан і собаки», «Папіроси» Іздрика, «Антонич від А до Я» від ВСЛ, знаменитий «Зубр шукає гніздо» Оксани Були (про Туконі – істоту, яка вкладає тваринок спати). Пізніше разом із модераторами – Оленою Романенко та Мариною Рябенко – намагалися знайти асоціації для майбутніх артбуків творчості Іздрика та Матіос. Що асоціює з письменником? Факти біографії, місця роботи, теми творчості та назви творів, певні роки чи прецедентні проекти, бачення інших митців. Наприклад, в Іздрика варто згадати його роботу в часописі «Четвер», а до Матіос можна дібрати тему вишиванки «Буковина» чи серію ілюстрацій на зразок «Тіней забутих предків» Олени Кульчицької. В аудиторії навіть спробували поєднати цитату художнім шрифтом, ілюстрацію та заголовок (до «Майже ніколи не навпаки» Матіос). А ще створювали зоропоезію до «Молитви» Іздрика.

    Гляньмо на історію візуалізації. Лектор розповідала про німецького лікаря Фріца Кана, якого вважають батьком візуалізації, а спеціалісти з інфографіки мало не поклоняються своєму генію. Фріц розумів схильність людського мозку до візуалізації та представив організм наочно як «індустріальний палац». У 1920-х Герт Арнц і його учень Отто Нейрат винайшли міжнародну систему візуальної мови ISOTYPE. Не забуваймо і про «Маніфест сюрреалізму» Марінетті, і про вітчизняне поезомалярство Семенка. Теоретик і практик летризму (де буква є основним елементом усіх видів художньої творчості) – Ізидор Іссу. Одним із перших жанрів візуальної поезії була також дитяча французька. Із сучасного гостям показали зразок новозеландської креативної книги і поетичної творчості The Wai-te-ata Companion to Poetry – коробочку з текстами у найрізноманітніших формах. Це листівки, конверти, вірші, вписані у букву тощо. В Україні незвичними формами займається острозький Музей книги і книгодрукування та студія «Аграфка».

    Нині візуальний і словесний наративи йдуть паралельно. Читання складається з візуального, аудиторно-лінгвістичного, інтелектуального та емоційного компонентів. Воно є асоціативним. Від формату залежить наше сприйняття. Працюючи над оформленням, варто пам’ятати, якій аудиторії ми адресуємо видання. А ще не забуваймо користуватися правилами:
    - сторінка має межі (поля);
    - довгий рядок (120+ знаків)ускладнює читання, але рівномірність змушує звернути увагу саме на текст;
    - ми читаємо в послідовності «фото, заголовок, текст»;
    - завжди читають підписи під фото;
    - читач любить шрифти із засічками;
    - права частина розгортки привертає більше уваги глядача;
    - діє правило першого погляду;
    - кольори в негативі утруднюють сприйняття;
    - у композиції має бути 1 (а не багато) візуальний стимул, прості форми, впізнаваний образ.

    Студенти вже чекають на продовження серії творчих зустрічей. Знання й справді допоможуть їм яскраво донести слово до читача.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Свято Французького центру

    26 вересня оновлений Французький центр Інституту філології відзначив свій п’ятий День народження. Святкування відбулося у затишних стінах Жовтого корпусу, де гостей об’єднала любов до французької мови та культури. Активну участь у підготовці та проведенні свята взяли доценти кафедри романської філології Бурмістенко Т.В., Гейко Т.М., лектор посольства Франції в Україні Емелі Войтенко та студенти-сходознавці третього курсу, що вивчають арабську мову. Захід об’єднав майже 50 учасників - студентів різних освітніх програм із вивчення західноєвропейських та східних мов Інституту філології.

    Розпочалося свято у невимушеній атмосфері за гарячою кавою та смачним печивом. Під час кавування студенти та гості свята грали в цікаві настільні ігри, спілкуючися виключно французькою. У програмі також були театральні імпровізації, різноманітні інтерактиви на знання мови та культури. У рамках святкування відбулося нагородження переможців конкурсу неологізмів, якими стали Катерина Шарапа, Аліна Бабіч, Тетяна Боровська. Заохочувальні призи також отримали Соломія Король, Олександра Шарапа, Анастасія Запацька, Олександра Лісогор. Завершився захід на вельми позитивній ноті – караоке! Тож Французький центр відсвяткував свій ювілей весело, музично і головне по-французьки.

  • В Інституті філології святкували Міжнародний день перекладача

    30 вересня, у неділю, у День пам’яті Святого Ієроніма, середньовічного письменника, історика і перекладача, який здійснив повний переклад Біблії латиною, з 1953 року відзначається Міжнародний День перекладу. А наступного дня в актовій залі Жовтого корпусу викладачі й студенти кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені М. Зерова провели свято, яке розпочалося з виступів поважних гостей, далі був творчий конкурс з поетичного перекладу і концерт, підготовлений студентами.

    Першим перекладацьке товариство привітав Олександр Чередниченко – один із тих професорів нашого Інституту, завдяки яким з’явилася спеціальність перекладача в КНУ. Він відзначив, що в Україні завжди були визначні перекладачі, зокрема І. Франко, М. Зеров, М. Лукаш…Наша перекладацька школа сьогодні високо цінується у світі. Багато хто перекладав з української, популяризуючи нашу культуру, наприклад, Степан Ризванюк у 1980-х зробив доступним Франкового «Захара Беркута» для іспаномовної аудиторії. Без роботи перекладача не було б світового літературного процесу, а розвиток людської цивілізації припинився б. О. Чередниченко наголосив також, що нині час ставить нові питання, зокрема жваво обговорюється проблема ідентичності перекладача в тексті. Але перекладач не нейтральний, не невидимий!

    Про складність і важливість професії перекладача говорила Надзвичайний і Повноважний Посол Португалії в Україні Марія Кріштіна Серпа де Алмейда. На її думку, перекладацька справа змушує розвиватися, адже існує ризик неправильно розтлумачити нюанси у близькоспоріднених мовах, не впізнати діалектизми тощо. А як складно буває передати іншою мовою поезію!

    Як завжди, яскраво виступив Іван Малкович – водночас і письменник, і перекладач, і видавець. Щиро побажав раювання від цієї справи, зазначив, що переклад художніх творів не приносить великий і моментальний кошт, але ім’я перекладача житиме у книжках, на його роботі хтось учитиметься. А ще закликав бути сучасними, бо класичною мовою українських казок не перекладеш сленгізми, що творяться нині в урбаністичному середовищі.

    Точний переклад важливий не лише в художньому стилі. Особливої ролі набуває він у офіційних текстах. Про це розповіла португальська викладачка, представник Інституту Камоенса Сара Дуарте. Нема жодної професії без помилок, але інколи вони коштують тисяч життів.

    Випускниця Інституту філології Анна Іванченко (яка має також диплом магістра усного перекладу Страсбургзького університету) дала низку порад майбутнім перекладачам: «Ви забезпечуєте комунікацію. Від вас залежить, який буде результат зустрічі. Якщо ви синхронний перекладач, важливо стежити за голосом, дикцією, мати досвід публічних виступів. Корисно побувати у країні, мову якої вивчаєте. Університет не має завдання випустити готових усних перекладачів, він дає можливості. Усе залежить від нас!»

    Свій перекладацький хист студенти ІФ показали на конкурсі перекладів французьких поезій 19-20 ст. від Віктора Гюго до Жака Превера. Конкурс також проводився в рамках Року французької мови, яким оголошено 2018 рік у Європі.

    У конкурсі перекладачів перемогли: за підсумками глядацького голосування – Єлизавета Тимофєєва (студентка ІІІ курсу), за версією журі – Олександра Лісогор (студентка ІІІ курсу). Іван Малкович окремо відзначив роботи Ірини Ліскевич та Олександра Ладуренка. Призи переможцям підготувало французьке Посольство, крім того переклади молодих авторів надрукують у фаховому науковому збірнику «Стиль і переклад».

    А поки працювало журі, визначало переможців, студенти показали, що окрім відмінного мовного чуття, мають безліч талантів. Гумористичні сценки, музичні та акробатичні номери яскраво завершили День перекладу в Інституті філології.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

  • Квест для першокурсників

    Студентський парламент вирішив трохи розважити втомлених під кінець тижня студентів, а разом із тим познайомити їх із корпусом та історією Інституту філології. 27 вересня відбувся квест для першокурсників.

    Ця вдала ідея виникла в студентів з культвідділу СПІФ на чолі з Анною Бакумою – трохи поблукати коридорами Жовтого корпусу. Охочих об’єднали в 6 команд. Поки вони збиралися в холі, могли взяти участь в інтерактивах: тест «Який ти студент?» і міні-завдання за передбачення. Виявляється, хтось на перший день після канікул уже прочитав увесь підручник із нового предмету. А хтось на лекціях тихцем пише сценарії до Дня філолога.

    Як зібрались у команди – пішли локаціями. Навпроти читальні учасники мали показати, як добре знають традиції країн, мови яких вивчають в Інституті. Біля погруддя Шевченка в них прийняли іспит (адже відомо: до першої сесії ти не студент!). На головних сходах трохи просторіше, тож пограли в крокодила. Біля кабінету студпарламенту перевіряли, чи зможуть майбутні філологи швидко перекласти українською найпростіші слова з різних мов? А ще читали українські вірші з… акцентом цих мов! У їдальні – «Вірю – не вірю». Гравці мали знати головне про історію Інституту. Звісно ж, призами нагородили лише найкращі команди, але час весело провели всі.

    Текст та фото: Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Філологічна освіта відкриває можливості

    Випускник Інституту філології Володимир Мукан у команді організаторів найбільшого технічного фестивалю України OldCarLand. Він вже декілька років поспіль є прес-секретарем фестивалю. Ще за років студентства розпочав журналістську кар'єру. Був редактором інститутського журналу, писав водночас й для всеукаїнських газет. Згодом увійшов у штат "Газета по-українськи", журнал "Країна". Захистив дисертацію з літератури. Працював у прес-центрі Інституту філології. Нині працює журналістом в українськомовних виданнях і керує відділом "Гроші. Авто. Освіта" у "Газета по-українськи".

    Володимир Мукан є прикладом того, як філологічна освіта відкриває можливості у журналістській, менеджерській сферах. А, за бажання, відчинить не одні двері інших галузь. Тож, пишайтеся, що ви є філологами, або ж у майбутньому ними станете!

    Охочих поглянути на реалізацію філолога наяву запрошуємо на найбільший технічний фестиваль України OldCarLand. Він триватиме – 28-30 вересня на території ВДНГ, протягом яких Володмир Мукан забезпечуватиме інформаційний простір для представників масмедіа.

    Категорії: 
  • Презентація перекладу книги про життя Петра Яцика

    25 вересня в Інституті філології відбулася презентація українського перекладу англомовної книги «Залишаючи рідний дім. Надзвичайне життя Петра Яцика».

    Найкраща пам’ять про людину – продовження її справи. Цим і займається донька Петра Яцика Надія, з ініціативи якої написана презентована історія. Ще 2013 року на її прохання відомий канадський письменник Джон Лоуренс Рейнольдс дописав розпочату самим Петром Яциком книгу про життя цього відомого бізнесмена та мецената. Письменник зацікавився темою, навіть не знаючи української мови, але блискуче завершив справу. Восени 2013 року Ванкуверське видання опублікувало нову англомовну книжку «Leaving Home: The Remarkable Life of Peter Jacyk». Сьогодні книга стала доступною для земляків Яцика завдяки роботі Михайла Сороки, який здійснив українськомовний переклад. Михайло Михайлович каже, що це – перший подібний переклад у його практиці, і дуже відповідальний. Адже лише з перекладом видання «Залишаючи рідний дім» Петро Яцик, хоч і по смерті, нарешті повернувся додому.

    У роки війни Петро Яцик емігрував до Канади. Перед від’їздом у нього вкрали торбину з речами. Тож він розпочав нове життя на чужій землі без освіти, родини, високої науки, знання англійської і навіть коштів. П'ять із семи доларів, що мав, витратив на таксі до свого товариша. Спочатку працював у монреальському ресторані, мив посуд. Але, як сказав перекладач видання заслужений журналіст України Михайло Сорока, Петро Дмитрович знав: «Тримай очі і вуха відкритими – і ти знайдеш щось краще». Крок за кроком українець збудував блискучу кар’єру, здобув авторитет у соціумі. Він заснував власний бізнес у Канаді, який і досі продовжує його донька Надія. Вона з онукою діяча приїхала на Батьківщину батька, аби презентувати важливу книгу.

    Це видання не лише про шлях Петра Яцика, який веде до успіху. Ця книжка про шлях кожного з нас, про наше майбутнє. Уперше в історії розповідають на весь світ про видатного українського підприємця. Сучасники згадують Петра Дмитровича як непересічного українця, що завжди опікувався питаннями культури та освіти в Україні. Всім відомо, що 2000 року за фінансової підтримки його родини проводиться щорічний Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

    На зустрічі були присутні радник Посла Канади Руслан Коц, друзі та колеги Петра Дмитровича – колишній Посол Канади Володимир Хандогій, дипломат першого МЗС у Канаді в СРСР Юрій Богаєвський, колишній представник посольства УРСР у Нью-Йорку Ігор Турянський, завідувач кафедри історії світового українства на історичному факультеті КНУ Володимир Сергійчук, полковник НУОУ Василь Осьодло. Вони назвали Петра Яцика державником України та закликали молодих слухачів брати приклад з видатного українця.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Хорватський поетичний андеграунд у перекладах Юрка Позаяка

    25 вересня на запрошення кафедри слов’янської філології до Інституту філології завітали гості з Хорватії. Вони прибули просто з Форуму видавців у Львові, де презентували антологію «Хорватські поетичні хулігани». Упорядником збірки хорватської андеграундної поезії став наш випускник Юрій Лисенко, відомий у літературному світі як Юрко Позаяк. Юрій має досвід дипломатичної роботи у Загребі (1998 - 2002) та Белграді (у посольстві Сербії 2004 - 2008).

    У Хорватії є традиція – «Ранок поезії». Щосуботи о 12:00 у старовинній корчмі збираються всі, хто вважає себе поетом, і читають по 2-3 вірші. Генії і графомани збираються на одній сцені. «Графомани теж мають право на те, щоб їх послухали! – каже Позаяк. – Вони створюють середовище для справжніх митців». Уже в Україні Позаяк разом із поетом Олександром Ірванцем заснували такі самі «ранки»: щосуботи в кнайп-клубі «Купідон» кожен може прочитати свої твори. Лише будьте готові до Ірванцевих розгромних рецензій!

    Відтворити атмосферу зібрань андеграунду спробували в Інституті філології. «Трошки розважимо вас і похуліганимо!» – пообіцяв Юрко. Так і сталося. По кілька оригінальних творів із перекладом українською прочитали Жарко Йовановскі, Синиші Матасович, Звонимир Гроздич, донька упорядника збірки Дарія Лисенко та батько покійного письменника Симо Мраовича Йово Мраович. Позаяк зачитав власні переклади Роберта Рокліцера, який вів хорватські «Ранки поезії» довгий час. Перекладач каже, що труднощів з текстом було небагато, адже сучасні хорватські вірші відкидають рими як анахронізм. Доцент кафедри слов’янської філології Олена Дзюба запросила Юрія знову завітати до нас: розповісти про мистецтво перекладу юним філологам детальніше. А самі студенти чекатимуть на Позаяка як іронічного поета.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to новини