події

  • Родині Святослава Горбенка потрібна допомога!

    «Доки є небо синє,
    Доки серця палають,
    Доки пшеницю сіють,
    Герої не вмирають!»

    Шановна університетська громадо!

    Родині Святослава Горбенка потрібна допомога у встановленні пам’ятника синові – студенту Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, воїну-добровольцю ДУК «Правий сектор», кіборгу Донецького аеропорту, який героїчно загинув 3 жовтня 2014 року у віці 19-ти років, виносячи пораненого побратима.
    З ініціативи Студентського парламенту, підтримки керівництва Університету та Інституту філології провадиться збір коштів на встановлення памятника Святославу Горбенку.
    Просимо усіх долучитися до збору коштів!

    Номер рахунку ПриватБанку 4149 4978 1420 1226
    (Отримувач: Горбенко Сергій Олександрович)

    Вшануймо пам’ять нашого Героя Святослава, який загинув за всіх нас!

    Категорії: 
  • У Мистецькому арсеналі пройшов Міжнародний фестиваль "ЕтноСвіт"

    До Дня Європи в Україні Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал», Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» та Благодійний фонд «Мистецький Арсенал» з 15 по 17 травня провели Міжнародний фестиваль традиційних культур «ЕтноСвіт» під гаслом «Відкрий інших – пізнай себе!».

    200 майстрів з України та різних країн світу представляли ремесла та їхні традиційні технології, відкриваючи таємниці створення справжніх мистецьких рукотворних шедеврів. Серед гостей фестивалю були представники таких країн, як Франція, Греція, Білорусь, Литва, Грузія, Узбекистан, і звісно – Туреччина.

    Кафедра тюркології Інституту філології не оминула увагою цей захід і з радістю погодилася допомогти у зустрічі та супроводі майстрів з Туреччини у всі дні фестивалю.

    Викладачі і студенти кафедри тюркології допомагали турецьким майстрам порозумітися з україно- та російськомовними відвідувачами фестивалю, перекладали гостям інформацію про особливості турецького традиційного мистецтва і збереження традиційних ремесел вже протягом багатьох поколінь.

    Майстри з Туреччини представили вироби зі шкіри, срібла, одяг, оздоблений яскравою східною вишивкою, барвистими мотивами традиційного мистецтва вибійки та плетіння.

    Турецький майстер Айхан Килич розповів, що він представляє вже третє покоління майстрів ремесла зі шкіри. Його дід займався обробкою шкіри та виготовленням різноманітних шкіряних виробів, потім передав це ремесло своєму сину, тобто, батькові Айхан-бея, а згодом і сам пан Айхан перейняв у батька це ремесло. Сьогодні Айхан бей є майстром традиційної обробки шкіри – ремесла, якому вже понад 100 років.

    Крім того, Айхан бей розповів, що з ним приїхали майстри з міста Токат та Амасії, ремесла яких передаються з покоління в покоління вже сотні років. Наприклад, пані Ясемін займається вибійкою, традиційні мотиви якої передаються від майстра до майстра вже 600 років!!

    Майстри вразили своєю щирістю, а їхні вироби – витонченими, сповненими загадковості та яскравості турецькими візерунками.

    Студенти кафедри тюркології, у свою чергу, отримали можливість випробувати свої сили у якості перекладача, попрактикувати розмовну турецьку мову, відчути тонкощі східної культури та мистецтва.

    Кафедра тюркології

  • День слов'янської писемності і культури

    «Іди, відроджений народе, у своє світле майбуття, література – нова сила,немов продовження життя…» (перекл.з болг.) – саме цими словами знаменитого гімну Кирила і Мефодія в стінах Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка розпочалося урочисте святкування Дня слов’янської писемності і культури. Це свято відзначається щороку 24 травня з нагоди вшанування пам’яті рівноапостольних духовних просвітителів, які стали тим міцним фундаментом, на якому і постав увесь слов’янський світ з його неймовірною культурно-духовною різноманітністю.

    Захід відкрив директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури проф. Чмир Олена Романівна. Вона привітала всіх присутніх із цим чудовим святом і відзначила великий вклад братів-просвітителів у формування писемності слов’янських націй, адже їхня місія до Великоморавії яскраво показала, що наприкінці IX ст. у слов’ян уже був «запит», а у Візантії – «розуміння» того, що звернення до Бога рідною мовою є зрозумілішим, саме тому вони створили слов’янське письмо – глаголицю. Більш того, Олена Романівна наголосила на невід’ємній ролі мови у процесі державотворення, бо без рідної мови не може бути й держави, а нація втрачає свою самобутність. «Кирило і Мефодій є символом спільності слов’янських націй, яка є важливою складовою добробуту і духовного процвітання наших держав. А ми, шановні браття філологи, є нащадками святих братів, тому маємо цінувати їхні старання і бережно оберігати їхній значний вклад у розвиток слов’янської писемності та культури!»

    Із вітальним словом виступив Перший радник Посольства Республіки Сербії Кошутич Светлана : «Для мене велика честь знаходитися тут. Я вважаю, що ми маємо зберігати нашу культурну генетичність і постійно підтримувати традицію відзначення такого прекрасного свята, як День слов’янської писемності і культури. Кирило і Мефодій – великі реформатори народної духовності, тому ми повинні продовжувати їхню священну місію!».

    Також в урочистостях взяв участь Перший радник Посольства Болгарії Петр Танев. Він подякував колективу кафедри слов’янської філології за підтримку і звернувся до студентів-славістів: «Ці студенти взяли на себе велику відповідальність вивчення слов’янських мов, тому хочу щиро подякувати їм, адже ці мови об’єднують наші нації і сприяють їх активному розвитку на світовій арені. Справа Кирила і Мефодія має своїх послідовників, а тому культура і духовність наших держав у надійних руках».

    Теплими словами привітав усіх учасників заходу Перший радник Посольства Республіки Білорусь Олексій Жуковець: «Дорогі друзі, хочу привітати вас із цим важливим для нас святом, адже саме слов’янська писемність стала тим об’єднавчим фактором, який так зблизив наші нації. Вона допомагає нам відчувати свою ідентичність і спілкуватися один з одним, вивчати культуру один одного і це справді чудово».

    Олена Романівна зазначила, що найстійкіші традиції святкування цього дня має Болгарія, адже саме в цій країні є культ Кирила і Мефодія. Україна підтримує тісні зв’язки з Болгарією, адже ми споріднені не лише слов’янським походженням, а й спільністю історичної долі та багатовіковими культурними відносинами.

    З вітальним словом звернувся до присутніх президент Товариства дружби «Україна-Болгарія» Юрій Сєдих : «Від імені всього Товариства маю приємність привітати всіх учасників заходу із Днем слов’янської писемності і культури. Ми активно працюємо над збереженням і передачею культурної спадщини між Україною і Болгарією. Ми відзначаємо всі свята, аби ще раз підтвердити свою відданість один одному. Мені дуже приємно нині бути тут, серед студентів і викладачів, адже я і сам вчився в цьому університеті, тому ваше запрошення на цей чудовий захід я прийняв із великим задоволенням. Бажаю вам успіхів і щасливої долі. Знаєте, я був у багатьох країнах, усі вони дивували мене своєю красою, але все одно найбільшу гостинність я завжди відчував у Болгарії, Сербії та Білорусі. Ми маємо віддати честь нашим братам-просвітителям, адже саме вони побудували нашу могутню слов’янську націю».

    Активну участь у святкуванні взяли також студенти болгарського, хорватського, білоруського та сербського відділень. Студенти-болгаристи зачитали «Азбучну молитву» і занурилися разом із публікою у болгарську пісенну традицію, виконавши прекрасні пісні болгарською мовою. Також студенти підготували цікаві доповіді про розвиток слов’янських мов: «Хорватська глаголиця», «Історія білоруського письма», «Особливості розвитку сербської кирилиці» та інші. Цікаво було послухати уривок із твору Мілорада Павича «Хозарський словник», у якому плекається ідея про створення азбуки як створення культури.

    Завершився захід «традиційно» по-болгарськи. Студенти разом із викладачами і гостями урочистостей станцювали народний болгарський танець – хоро, який ще міцніше з’єднав наші нації своїм запальним слов’янським духом!

    Текст: Христина Мура,
    Фото: Володимир Мукан

  • Відзначення Дня слов'янської писемності. Фоторепортаж.

  • Володимир Великий: європейський вибір України

    Важко переоцінити роль князя Володимира Великого у розвитку України, адже він за час свого правління не лише охрестив Київську Русь, а й зробив цю державу найбільшою та наймогутнішою в Європі, першим з українських князів став карбувати національну монету із тризубом.

    Значення та внесок Володимира Великого для сучасного культурно історичного простору обговорювали цього тижня у Актовій залі Інституту філології. Там відбувся круглий стіл до Дня слов’янської писемності та 1000-ліття смерті князя Володимира Великого на тему «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси – України». Захід організувала кафедра історії української літератури і шевченкознавства. Її завідувач – професор Оксана Сліпушко та директор Інституту філології – професор Григорій Семенюк були модераторами.

    «Із Володимиром Великим і його сином Ярославом українці пов’язують ідеал мудрого правителя. Тому не дивно, що постать князя вписується у будь-який контекст – у історичний, літературний, фольклорний та релігійний. Його образ широко представлений у ранньому письменстві Київської Русі та у фольклорі. Володимир зміцнював державу не лише владою та зброєю, а й культурою і духовністю», – зазначив директор Інституту філології.

    У круглому столі взяли участь Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, перший проректор КНУ імені Тараса Шевченка Олег Закусило, заступник Міністра освіти і науки України Олег Дерев’янко, історик, політик і письменник Володимир Сергійчук, мистецтвознавець Дмитро Степовик, Отець Іван Грицаюк, провідний сучасний український теолог і патролог, філософ Юрій Чорноморець, художник Володимир Слєпченко та ін.

    Філарет наголосив, що саме після прийняття християнства Київська Русь стала потужною державою, у ній почала розвиватися культура та духовність. А Володимир був першим правителем, який ввів Київську Русь до простору європейської цивілізації. Однак, вважає Святійший Патріарх, не можна говорити, що князь прийняв християнство лише заради інтеграції у цивілізований світ. Насамперед, він душею відчув віру. Патріарх також нагадав, що Володимир Великий канонізований не лише православною, а й католицькою церквою, адже правив ще до розколу єдиної християнської церкви. Святого шанують в багатьох країнах світу.
    Зокрема, Володимиру Великому відкритий пам’ятник в польському місті Гданськ. У соборі Павла і Павла у Ватикані є ікона українського князя. На ній також зображено тризуб. Крім того, цьогоріч Президент України підписав указ про відзначення 1000-ліття від смерті князя на державному рівні.

    Доктор філологічних наук, професор Оксана Сліпушко розповіла про довгий і непростий шлях мощів Володимира до його Батьківщини. Зараз вони зберігаються у Києво-Печерській лаврі, їх передали в Україну 2005 року.

    «Володимир Великий помер 15 липня 2015 року. Така дата вказана у Повісті Времяних літ. Рештки князя поховали у саркофазі десятинної церкви. 1240 року її зруйнували монголо-татари під час набігу. Пізніше, 1635 року, київський митрополит Петро Могила провів розкопки десятинної церкви й знайшов там останки Володимира. На місці десятинної церкви збудували церкву Святого Миколая, а мощі князя змушені були «подарувати» Успенському собору в Москві. Там вони пролежали 400 років. В радянських часи мощі переховували в архівах. Напередодні Другої світової війни їх відвезли до Сталінграда. Під час блокади міста мощі зникли, проте згодом були знайдені», – зазначила Оксана Миколаївна.

    Про неоціненне культурно-історичне значення патрона Київського університету розповів Володимир Сергійчук. Історик вважає, що 860 рік став часом відліку становлення української державності. Адже на той час вже існували три гілки влади, а Київська Русь була визнана світом могутня країна.

    Про образ Володимира у сучасному просторі вів мову теолог Юрій Чорноморець. Він розповів про новітню війну, яка розгорнулася за спадщину київського князя. Головним претендентом на чужі заслуги знову стала Росія. «Для російського президента дуже важливо, щоб така знакова дата, як 1000-ліття від смерті хрестителя Русі Володимира збіглася з часом розширення меж Росії, зокрема, за рахунок України», - вважає філософ. Однак таке уявлення голови сусідньої країни в релігійних колах УПЦ називають, як мінімум, необґрунтованим, адже Росія не є спадкоємницею Київської Русі.

    Інтерактивна частина круглого столу була представлена виступом художника Володимир Слєпченка і презентацією його полотна – портрета Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира з серії "Обрані часом", яку митець виконав у техніці "арт-лайн".

    Текст і фото: Володимир Мукан

  • Був студентом Київського університету, а став вчителем всієї України

    20 травня 2015 року у дворику головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося відкриття погруддя Василю Симоненку.

    Урочисте відкриття пам'ятника Василю Симоненку розпочав ректор університету Леонід Губерський. Леонід Васильович зазначив, що творчість Василя Симоненка - це гімн людині, Україні. "Ми пишаємося, що він був студентом Київського університету, а згодом став вчителем всієї України", - наголосив ректор.

    У 1952 році Василь, закінчивши з золотою медаллю середню школу в селі Тарандинцях (Полтавщина), вступив на факультет журналістики Київського університету. Це був легендарний курс журфаку, на якому вчилися разом майбутні поети Борис Олійник, Тамара Коломієць та Микола Сом, прозаїки Віталій Близнець, Борис Рогоза, гумористи Юрій Ячейкін, Іван Дубенко, перекладач Анатоль Перепадя, письменник та науковець, директор інституту журналістики Анатолій Москаленко... Під час навчання у Шевченковому університеті разом із майбутніми письменниками і культурними діячами Василь Симоненко відвідував літературну студію імені Василя Чумака (СІЧ). У 1957 році він блискуче закінчив факультет журналістики. Після закінчення університету молодий журналіст за розподілом поїхав працювати в обласну партійну газету «Черкаська правда». Не довго прожив Василь Симоненко, але, за словами Бориса Олійника, який товаришував із Василем і прийшов на урочисте відкриття, українці мають дякувати українській землі, що породила його: «Бо до таких як ми у той час була прикута пильна увага, на кожного з нас доносили. Василь Симоненко був справжнім українцем – незламним і непохитним у своїх думках та діях».

    Зауважимо, що погруддя Василю Симоненку у КНУ імені Тараса Шевченка – це лише другий пам’ятник поету в Україні. Перший було встановлено у 2010 році у м. Черкаси. Тож слушно зауважив професор В. Яременко, що відкриттям пам’ятника Василю Симоненку ми вшановуємо не тільки випускника Шевченкового університету, а й великого сина українського народу.

    У відкритті погруддя взяли участь заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха, народний депутат України Олег Ляшко, народний артист України Євген Нищук, професор КНУ Василь Яременко, живі класики української літератури – Борис Олійник, Дмитро Павличко, Іван Драч, студенти і викладачі різних структурних підрозділів університету. Чин освячення погруддя здійснив протоієрей Петро Бойко.

    Насамкінець біля погруддя Василя Симоненка було виконано наживо Гімн України.

    Леонід Васильович і Київський університет дякують президенту МАН України Станіславу Довгому, скульптору Олександру Рачковському за втілення спільного задуму. Відкриттям погруддя Василю Симоненку громада університету започатковує створення Алеї пам’яті, в якій знайдуть своє місце й інші видатні випускники університету.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Турецькі студенти отримали сертифікати про місячне студіювання в Інституті філології

    У рамках реалізації угоди між Кавказьким університетом і Київський національним університетом імені Тараса Шевченка вперше відбувся обмін студентів. Нагадаємо, що у Кавказькому уніврситеті цьогоріч у м. Карс (кавказький регіон Турецької Республіки) на базі Гуманітарно-природничого факультету розпочав свою діяльність Український культурний центр. Розвиткові українознавчих студій наразі сприяє наш викладач доц. Володимир Підвойний, який працює у Кавказькому університеті, та студенти кафедри тюркології і кафедри фольклористики, які туди їздять.

    15 квітня 5 студентів з Кавказького університету приїхали на місяць навчатися в Інститут філології при кафедрі української та російської мов як іноземних. Упродовж місяця співробітники та студенти кафедри тюркології на чолі з доц. Іриною Покровською намагалися усебічно показати традиції Шевченкового університету, здобутки та можливості, забезпечити комфортне перебування в Києві, у стінах Інституту філології.

    13 травня відбулося вручення сертифікатів та символічних подарунків 5 студентам з Кавказького університету за участю заступника директора з міжнародних зв'язків к.філол.н. Сергія Скрильника.

    Категорії: 
  • Фото-сушка та закликання весни у дворику Інституту філології

    27 березня відбулася фото-сушка із закликанням весни у дворику Інституту філології. Відвідувачі сушки могли не лише споглядати світлини, а й насолоджуватися українськими піснями у виконанні дівчат-фольклористок, які, співаючи, ще й водили хороводи.

    Категорії: 
  • «За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

    17 березня Міжнародний благодійний фонд імені Ярослава Мудрого у залі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, де витає дух Шевченка, нагородив лауреатів премії імені Ірини Калинець за 2014 рік.

    За словами президента Міжнародного фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, яка розпочала урочисту зустріч, премія імені Ірини Калинець – це поштовх людей до активної громадянської позиції. «Нагородження лауреатів в Інституту філології – ідея не випадкова, адже серед молоді має утверджуватися велич українських діячів. Саме студенти є нашим майбутнім, вірою і надією на краще», – пояснила Валентина Стрілько.

    Цьогоріч 3 премії з грошовими винагородами та книжками Ірини Калинець отримали – заслужений журналіст України, працівник Львівського телебачення Василь Глинчак (у номінації «Висвітлення героїчних сторінок в історії України»), завідувач кафедри української літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, кандидат філологічних наук, доцент Галина Райбедюк (у номінації ««Білі плями» історії України») та український журналіст, публіцист і громадська діячка, яка очолює Львівську міську організацію Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик (в номінації «За громадянську позицію та мужність у відстоюванні українських ідеалів»).

    Продовжилася урочиста зустріч лекцією викладача кафедри новітньої літератури Інституту філології проф. Юрія Коваліва, який розповів про період репресій, життя і діяльність жінки-політв’язня Ірини Калинець та інших дисидентів: «Вона писала про екзистенційний вибір – бути тим, ким ти є, бути невгнутим. Ірина Стасів-Калинець була саме такою – жінкою величної сили волі, моралі. Своєю діяльністю вона сприяла розквіту нашого суспільства, утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності».

    Звенислава Мамчур, дочка Ірини та Ігоря Калинця, також була присутня на врученні премії. Пані Звенислава висловила подяку організаторам зустрічі та Міжнародному благодійному фонду імені Ярослава Мудрого i зачитала два рядки із вірша своєї матері: «За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

    Вітаємо лауреатів та закликаємо всіх до активної громадянської позиції, щоб в наступні роки премію імені Ірини Калинець отримало ще більше гідних українців.

    Олександра Касьянова

    Категорії: 
  • Тарас Шевченко – поет усього світу

    Нині світ все більше пізнає Україну, намагається духовно підтримати нас у такий непростий час. У Шевченкові дні в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у рамках Міжнародного круглого столу «Всесвіт Тараса Шевченка» 12 березня відбулася презентація книжки «Taras Ševčenko: dalle carceri zariste al Pantheon ucraino» («Тарас Шевченко: від царських тюрем до українського Пантеону»). Її уклали професор-славіст та україніст Міланського університету Джованна Броджі та письменниця і культуролог Оксана Пахльовська. Книжка є збіркою монографій і перекладів поезій із «Кобзаря». Коментар до неї написаний італійською, а розділ із перекладами поезій є двомовним – італійський варіант та разом подається вірш мовою оригіналу.

    Задум написати таку працю виник в укладачів через те, що за останні 10 років в Європі не було жодного перекладу «Кобзаря». До того ж, на думку авторів, презентована книга є свідченням того, що постать Шевченка має бути знана в європейському колі, адже це світовий феномен та інтернаціональний поет. Зауважимо, що рік тому світ познайомився із життєписом Тараса у німецькомовній монографії «Тарас Шевченко: забутий поет-ікона українець», написаній Вальтером Кошмалем. Це було перше дослідження творчості українського пророка, що вийшло німецькою мовою за останні сто років.

    Під час презентації пані Броджі розповіла, яким вона хотіла подати Шевченка. Для неї Тарас – пророк. Його феномен має два основні аспекти – всесвітність та актуальність. «Він поет цілого світу», – наголосила Джованна Броджі. Екзистенціальні ідеї, етика віри в Бога, викриття зла та зображення простого народу Тарасом Шевченком – це об’єднує всіх людей світу. Бог Шевченка захищає всіх незалежно від національності. Вірші письменника містять невичерпну актуальність. Хоч його лірика містить суто українські канони, проте вона, як і всі вірші, є суголосними часу. Пані Броджі також зауважила, що Тараса Шевченка вважають українським Данте, тому вона прагнула це показати.

    Надзвичайний і Повноважний посол Італії в Україні пан Фабріціо Романо, який прийшов на презентацію, наголосив, що переклад українського генія італійською являє собою духовне зближення українського та італійського народів. Високо оцінив видання також присутній на презентації академік НАНУ директор інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Микола Жулинський. Пан Микола зауважив про синкретичність книги, адже це не суто переклад поезій із «Кобзаря», а ще й дослідження феномену Шевченка.

    Презентація відбулася під керівництвом ректора Шевченкового університету акад. Леоніда Губерського за сприяння організаторів Міжнародного круглого столу "Всесвіт Тараса Шевченка" - кафедри історії літератури і шевченкознаства Інституту філології на чолі з проф. Оксаною Сліпушко та Всеукраїнським навчально-науковим центром шевченкознаства на чолі з Оксаною Данильченко.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to події