події

  • Фольклор - стратегічний ресурс нації

    18 квітня з ініціативи Міністерства культури України та КНУ імені Тараса Шевченка, зокрема Інституту філології та кафедри фольклористики і центру фольклору та етнографії відбулася міжнародна конференція «Фольклор – стратегічний ресурс нації» (12-ті фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській). Модератором конференції була заслужена артистка України Анжеліка Рудницька.

    Генетична пам'ять, яку має кожен українець усередині, рятувала наших дідів у «сибірах», в концтаборах, і сьогодні рятує наших захисників на сході. Саме вона є зброєю, тим, що повертає нас до нас самих. Цю генетичну пам'ять ми черпаємо з фольклору. Збереження фольклору тої чи іншої нації, як влучно зауважив на конференції в Інституті філології міністр культури України Євген Нищук, – збереження себе. «Той народ, який дбає про самобутність, свою ідентифікацію через традицію фольклору, його розмаїття, дбає про себе, свою державу. Через фольклор ми пізнаємо свою сутність, свій характер. Як дізнатися про те, які витоки твого роду? Через слово, музику, пісню, вбрання, їжу ... Саме це дає тобі розуміння звідки ти пішов, а також те, як йти вперед». Упродовж тривалого часу українці жили за «чужим сценарієм». Майже 30 років, а той більше, переважна більшість із нас втрачала себе. Годі. Майдан та Революція Гідності сколихнули націю. Дали поштовх до того, щоби пізнавати себе, повернутися до розуміння автентичності фольклорних традицій, які містять національну ідентичність, самоідентичність, НАШУ ДУШУ. Роками ми жили із «підміненою душею» (російським контентом), із тими деформованими традиціями, які існували для прикриття, аби не підбурити народ. Вбиралися у підмінену російську колористику, вчили чужу хореографію, співали «музичне сміття». Стратегічно. Ворог вже давно оцінив нас, наш потужний ресурс нації. Відтепер ми врешті-решт це зрозуміли. У цьому контексті говорив на науковому зібранні доктор філологічних наук, професор і декан факультету ЛНУ імені Івана Франка Святослав Пилипчук. Розповідаючи про позицію Івана Франка, зокрема про його розуміння фольклору як державотворчого чинника, науковець закцентував, що фольклор – національна ретрансляція, яка реагує на усі суспільні зрухи, яка не вичерпується, а живе і збагачується навіть пропри намагання змінити її. У цьому ключі також виступили на пленарному засіданні наукових читань Микола Княжицький, народний депутат України, голова Комітету з питань культури і духовності та Петро Бех, проректор КНУ імені Тараса Шевченка, професор. У своїх вітальних словах вони наголосили, що відтепер ми не маємо права зійти зі шляху самовідновлення, адже фольклор є стратегічним ресурсом нації, який у руках молоді. На цьому закцентувала й завідувач кафедри фольклористики Інституту філології доктор філологічних наук, професор Олена Івановська. Олена Петрівна закликала колег виховувати молодих фольклористів задля збереження нашої українськості, нашого серця та істинності. Адже завдяки фольклористам не заростає стежка держави. Зауважимо, що фольклористів готують лише два заклади вищої освіти в Україні – КНУ імені Тараса Шевченка та ЛНУ імені Івана Франка. Апелюючи до сказаного, виступив доктор гуманітарних наук, професор, декан факультету соціальних і гуманітарних наук Клайпедського університету (Литва) Рімантас Балсис. Професор розповів про різні шляхи розвитку етнології та фольклористики у Литві, наголосивши, що інтеграцією литовської культури держава не займається. А фахівців з етнокультурології не готують у країні. Водночас такий саморух загрожує зникненню етнології не тільки у Литві, а й Європі у цілому. Відповідно це загрожує деформації національних кодів. Як не допустити цього? Марія Пилипчак, член спілки композиторів України, дала відповідь – потрібно виховувати дітей на власній спадщині. Етномузиколог сказала, що має змінитися дошкільне та шкільне виховання, зокрема маємо впровадити в систему освіти музичні практикуми. Адже хороший народний спів – це шлях пізнання предків, пізнання своєї крові та самого себе. Не тільки спів, а й мова є складником національної ідентичності. Про це доповідала кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Людмила Кравченко. Мовознавець розпочала виступ зі слів Тараса Шевченка – «Я на сторожі коло їх. Поставлю слово…»; Лесі Українки – «Слово, моя ти єдиная зброє…»; Оксани Пахльовської про те, що культура – людська суть. Без національної ідентичності ми ніде не потрібні. Культура без мови не може існувати… Наведені слова є свідченням того, що у всі часи поставало питання національної безпеки. Це питання є актуальним і нині, особливо у часи війни. Ми маємо не тільки охороняти кордони країни, а й оберігати мову, культуру, які є потужною зброєю. Зважаючи на це, науковець навела цитату дружини Путіна про те, що межа «русского мира» проходить не за кордонами, а за мовою. Відтак не розширюймо чужих кордонів, повертаймося до себе. Говорімо українською у соцмережах, у побуті, адже це один із видів боротьби із агресором і водночас це розуміння себе. Продовжуючи розмову у цьому напрямку, виступила Оксана Сліпушко, доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології. Науковець продемонструвала як російські історіографи викривляють факти, зокрема щодо походження княгині Ольги. Росіяни стверджують, що вона з російських земель, а насправді вона болгарського походження. Розповідаючи про княгиню Ольгу, професор зауважила, що образ княгині ми пізнаємо не тільки із літописів, а й із фольклорних джерел, які є не заангажованими, у порівнянні із першими, а у поєднанні ми пізнаємо істинну історію та культуру нашого народу.

    Олександра Касьянова, фото Юлії Кузьменко та Валерія Попова

  • Дні Швеції в Україні

    З 8 по 12 квітня в Інституті філології пройдуть заходи до Днів Швеції в Україні. Долучайтеся! Буде усе по-шведськи. Із програмою можна ознайомитися у прикріплених фото.

    Категорії: 
  • Профорієнтація у галузі античних та сучасних мов

    Кафедра загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики 29 березня провела профорієнтаційну зустріч із школярами 7-11 класів. Знайомили з історією та мовами античних мов та з їх віддзеркаленням у сучасних мовах світу. Завідувач кафедри Ірина Голубовська поспілкувалася з кожним учнем, дізналася про коло зацікавлень гостей Інституту. Також відрекомендувала всіх своїх колег та студентів класичної філології. Діти почула, як народжується слово, дізналися про час й етимологію деяких слів. Про латинську мову у світі й в Україні говорила доцент Світлана Гриценко. Запозичення дослідили доцент Наталя Корольова та четвертокурсниці Богдана Коробова, Вікторія Фіцала й Наталія Крижанівська. Про тотеми в Давньому Римі розповіла доцент Олена Михайлова, Каріна Охріменко розширила сучасне розуміння слова «Фортуна». Ще учні почули про заснування кафедри 1955 року та давню традицію класичної філології в Університеті Святого Володимира від дня заснування. Викладачі згадали найвидатніших вчених кафедри, зокрема еллініста Ніну Федорівну Клименко. Програму зустрічі з абітурієнтами доповнили екскурсія Жовтим корпусом та частування солодощами. Викладачі запросили до школи Юного Класика, що діє під керівництвом доцента кафедри Олександр Левка. За тиждень це вже третій захід-знайомство школярів з нашим ІФом, тож улітку чекаємо на вступників!

    Категорії: 
  • Вечір кіно мовою оригіналу

    14 лютого - для когось День дарування книжок, для когось - День святого Валентина. А може, просто четвер, коли студенти вже починають мріяти про вихідні. Відділ зовнішніх зв'язків СПІФ трохи пожвавлюватиме ваші будні! Студпарламент допоможе вивчити іноземну мову, попрактикувавшись на переглядах кінофільмів. Почали на честь свята з романтичної драми "Щоденник пам'яті", американську стрічку гості заходу дивилися мовою оригіналу. Це лише початок, ВЗЗ добере фільми німецькою, італійською, іспанською... Усе, аби вчитися, розважаючись.

    Тож долучайтеся до нового регулярного заходу від СПІФ - вечорів кіно мовою оригіналу!

    Категорії: 
  • Перська каліграфія для початківців

    Триває Тиждень перської мови та іранської культури, у межах якого 6 лютого відбувся майстер-клас "Перська каліграфія для початківців", який провела доцент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Анна Бочарнікова. Окрім цього асистент згаданої кафедри Ірина Лучко розповіла про іранські національні страви та особливості східного менталітету. Попереду ще два дні знайомства із культурою Ірану, його мистецтвом, музикою, традиційними стравами тощо. Тож долучайтеся! Програма - у групі "Перська мова та іраністика в Україні" у Фейсбуці: https://www.facebook.com/groups/2065885653507384/
    Ірина Левчин
    Фото Валерія Попова

  • Різдвяне свято на кафедрі германської філології та перекладу

    «Сьогодні був останній іспит» – «У нас завтра ще один». Такими розмовами нині гомонить увесь ІФ. Не виняток – германісти нашого Інституту. Студенти вирішили випередити головну ялинку країни і Святого Миколая. Додали у вечір барв і світла новорічних гірлянд та різдвяних свічок. Увімкнули англійські пісні початку ХХ ст., зварили глінтвейн, наливаючи кожному в іменні чашечки.

    Частували, але спершу треба було пройти тест «Яке ти печиво?» Хтось вийшов сумною шоколадкою. Але порцією солодощів і мандаринок таки ніхто не був обділений! Що ще може створити передноворічну атмосферу? Наприклад, майстер-класи з виготовлення листівок, розмальовки. Крім того, виготовлення фігурок балерин, яким спіднички вирізали у формі сніжинок. Дівчата-германісти відкрили в собі арт-бачення: котрась вигадувала власні візерунки, інша взяла для спідниці чорний папір. У кімнаті навпроти пеклися вафлі під пильним оком Денні Клаппера. До головної зали святкування час від часу зазирали викладачі, зокрема й завідувач кафедри Марія Іваницька. Асистент Анастасія Мельник тішилася разом зі своїми студентами, фіксувала на фото найвеселіші моменти.

    І ми фіксували. Оцінюйте та завітайте наступного року!

    Юлія Кузьменко

  • Андріївські вечорниці-2019

    Нечасто в Інституті філології перекривають головний вхід. Рідко й молодь наша лишається допізна, хоча в кожного другого назавтра іспит. Так, це буває лише раз на рік. Сутеніє… І ось він, їде! «Їде-їде пан Коцюбинський, їде-їде калиту кусати, гоп-гоп…»

    Кусали калиту й наші студенти, і гості з Підготовчого відділення (ото потім ще дужче захочуть вступити й щораз веселитися на народних святкуваннях!). Завітали студенти-медики з НМУ імені О.О.Богомольця, які були вражені! Вони в Україні лише перший рік, і досі ні в чому подібному не брали участь.

    Андріївські вечорниці 13 грудня – одна з найочікуваніших подій року в ІФ, щира дяка за це Кафедрі фольклористики та Центру фольклору та етнографії ІФ. Спершу ворожили на суджених і дітей, пригощали смаколиками, проводили майстер-класи. Викладачі кафедри на чолі з Оленою Івановською співали традиційних колядок.

    А далі наш пан Калитинський (Сергій Бадюк) почав зазивати сміливців. Завдання-то різні, аби отримати шанс вкусити калиту (пекла, до речі, Ярина Закальська, спасибі їй). Хтось «зайчика» через палиці стрибав, хтось танцював, хтось співав чи загадки відгадував. А один вирішив помірятися силами – підняли з Калитинським по четверо дівчат! Головне – не засміятися, а також у завданні не помилитися, бо будеш обмазаний смолою. Олександр Бондар пильно стежив і малював за найменші хиби хлопцям то вуса, то брови чорнії.

    І нарешті танці! Фольклористи вчили народних танків усіх охочих. А дівчат Інституту вчили очіпки зав’язувати, бо й заміж скоро, наворожили ж!

    Словом, свято вдалося. Чекаємо вже на наступне, а поки щасливого закінчення сесії нашому студентству!

    Юлія Кузьменко

  • Концерт «Україна-Японія» до 85-річчя імператора та Дня Збройних сил України

    Справжнє японське свято 6 грудня підготували студенти кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-східної Азії. Це був також сюрприз для завідувача Івана Бондаренка, який повернувся зі стажування. Головний режисер шоу талантів – Катерина Шурко. Вона вболівала в першому ряді за кожним виступом, і жоден з учасників її не підвів: оплески вирували!

    Ведуча Андріана Голубка спершу запросила на сцену актової зали ІФ Анастасію Стуконог. Дівчина виконала акапельно авторський переклад японською української народної пісні «Ой у вишневому саду». Іван Петрович не втримався й на кілька хвилин перервав виступи, аби подякувати за чудову організацію й таланти своїх студентів. Настя, на його думку, довела, що учень може перевершувати вчителя. До вітального слова долучилася заступник директора з навчально-методичної роботи Людмила Смовженко.

    Програма тривала. Третьокурсниці Ганна Лихацька, Віталіна Порада, Тетяна Селіверстова, Дар'я Рогожинська, Ольга Довгаль та Ольга Падалка із запалом станцювали під популярну японську музику. Їхні колеги Ганна Зубок, Анастасія Страшко, Надія Семенова та Оксана Українець виступили з уривком роману "Макура-но соші" Сей Шьонаґон. Студентка 1 курсу магістратури Катерина Голомах представила власний переклад поезії танка про дощ, сніг та росу, розмірковуючи, що думають японці про таку погоду, що маємо нині за вікном. Христина Петрушенко (4 курс) продовжила перекладацьку ноту концерту поезій імператора та імператриці. А другий курс магістратури спершу потішив перекладом Шевченкового «Заповіту». А потім Ніна Соловйова, Оксана Полозенко, Альона Колдаєва, Вікторія Шумай, Ольга Сілівра і Тамара Берчук зіграли гумористичну сценку «Японська література за 5 хвилин» (такий собі експрес-курс до іспиту). Студентка 1-го курсу магістратури Оксана Полозенко виконала сучасну японську пісню у стилі рок. Слухач курсів японської мови при університеті, лаборант кафедри тюркології Зульфія виконала пісню "Сакура" під акомпанемент гавайської гітари. Єлизавета Адаменко виступила з лекцією-майстер-класом зі зв’язування мотузкою "шібарі", моделлю виступила викладач японської мови Тетяна Дибська. Свято вдалося! І гості, й організатори відпочили душею.

    Фото Юлії Кузьменко

  • Білорусисти Інституту філології відзначають 88-му річницю від дня народження Володимира Короткевича

    Білоруський класик Володимир Короткевич народився 26 листопада 1930 року. Щороку в ІФі відзначають Короткевичівські дні. Невипадково, адже в Інституті вже 9 років діє Центр білоруської мови та культури імені письменника. Директор Центру доцент кафедри слов’янської філології Леся Стеблина, модеруючи головний захід тижня, рада була вітати всіх, хто зібрався «білоруською сім’єю», а також славістів інших спеціальностей.

    Захід був чудово організований. Перша його частина – студентські й аспірантські наукові читання, де заслухали доповіді Анастасії Маслун і Валерії Тихенко. Анастасія – аспірантка 1 курсу, яка захищатиме роботу за воєнною творчістю Короткевича. Поки ж Настя презентувала свої напрацювання про наративні традиції Світлани Алексієвич і Юрія Щербака в осмисленні чорнобильської трагедії (документальна проза «Чорнобильська молитва» і повість «Чорнобиль» відповідно).Магістрантка Валерія звернула увагу на розвиток білоруського детективу. Першим у цьому жанрі в білоруській літературі виступив саме Володимир Короткевич із твором «Дике полювання короля Стаха». Короткевич називав себе білоруським Олександром Дюма. Валерія згадала кількома словами детективних авторів поч. ХХІ ст. Під час дискусії зауважили: Короткевич – зачинатель білоруського постмодернізму.

    Друга частина заходу – імпреза, присвячена творчості Світлани Алексієвич, Нобелівського лауреата з літератури-2015, яка цьогоріч святкувала 70-річний ювілей. Письменниця, як відомо, має українське коріння та народилася в Івано-Франківську. Студенти-білорусисти 1 і 2 курсу навчання розповіли про історію власне самої Нобелівської премії, деталі її церемонії, цікаву статистику лауреатів. Поговорили про Шнобелівську (Антинобелівську) премію.

    Далі ж зачитали цитати з промови Алексієвич на врученні. Для неї мета мистецтва – накопичувати людину в людині: «Ненависть нас не врятує. Лише любов». Письменниця працює в жанрі нон-фікшн, що викликає дискусії. Але зачитані уривки з її творів викликали лише непідробне співчуття її інтерв’юерам та захоплення мужністю Алексієвич, із якою вона порушує. Оголює такі болючі теми: жінки в Другій світовій війні, війна в Афганістані, Чорнобильська катастрофа, самогубства у перші роки розвалу СРСР. Вона обрала такий шлях. В одному з інтерв’ю, де її питали, як Світлана осягає такі важкі теми, жінка зізналася: «Щоб робити щось дуже добре, треба робити дуже чесно».

    За урочистості дякувала своїм студентам Ірина Короткевич. Слова вдячності почули й від Андрія Губкіна, першого секретаря Посольства Республіки Білорусь. Він радий, що в Україні вивчають білоруську та шанують культуру та історію Білорусі. Заходи продовжилися в наступні дні переглядами художніх фільмів за романами Володимира Короткевича.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

  • Гра слів: теорія та практика

    Саме такою 22 листопада була тема заключних у семестрі «Змовників». Мову вела студентка-україніст 3 курсу Анна Бакума.

    Найголовніша її порада – обирайте тему курсової не для галочки, а в радість і на користь. Адже мовна гра була темою курсової дівчини. Аня ходила містом і фотографувала приклади для матеріалу свого дослідження. Виявляється, у рекламних слоганах і назвах закладів це явище – чи не найпоширеніший засіб.

    «Першопроходцями» у мовній грі були Платон і Сократ, автор самого терміна – австрійський філософ Людвіг Вітгенштайн. За словами польської дослідниці Урсули Канторчик, відсутність мовної гри розвиває шаблонне мовлення, лінь читача, сприяє пасивному сприйняттю. Функції мовної гри різні експресивна, комічна. Емоційна, оцінна, інформаційна, естетична та розважальна, мовотворча та атрактивна (контактовстановлювальна). Остання є особливо важливою. Привернути увагу реципієнта, зламати горизонт його очікувань. Мовою граємося в неймінгу, рекламі, піснях і. звісно ж, у процесі живого мовлення. Гості лінгвоклубу щиро сміялися з прикладів гри в мемах, які дібрала Анна. Вона також покласифікувала прийоми мовної гри. Вони бувають графічні, словотвірні, морфологічні, лексичні й фонетичні, останні два – найпродуктивніші. Популярні ще засоби: використання елементів інших мов, засобів інтернет-комунікації та спецсимволів, великої літери (капіталізація).

    Як же правильно творити гру? Має бути мовець, обране для гри слово, реципієнт і трішки фантазії. Обміркуйте слово з різних аспектів, але не передайте куті меду! Лектор зачитувала дуже невдалі приклади мовної гри. Чи потрібно це контролювати, аби убезпечити мову від недолугостей? Питання лишилося відкритим». Але дбаймо про мовний смак!» - закликає голова «Змовників» Оксана Мацько. І додає: «Ваша мовна гра має бути філігранною та елегантною».

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to події