події

  • Про web-орфографію зі «ЗМовниками»

    21 листопада у лінгвістичному клубі «ЗМовники» з Оксаною Мацько говорили про web-орфографію. Студентка спеціальності "прикладна лінгвістика та англійська мова" Богдана Романюк презентувала своє дослідження на матеріалі соцмережі Instagram. Вона створила електронну базу даних помилок текстів мережі.

    Такі тексти зазвичай мають ознаки усного мовлення, у них наявні деякі нівелювання мовної норми. Богдана наголосила, що соцмережі сьогодні – найпопулярніший засіб комунікації (82% користувачів інтернету мають власні акаунти). Дівчина обрала Instagram, адже первинно він був створений не для текстів, а більш як візуальна мережа. Їй цікавий розвиток текстів, підкріплених піктограмами. Богдана почала розмову з запитання до аудиторії: для кого сьогодні Instagram є основною чи єдиною платформою постів і спілкування? На прикладі трьох текстів однієї блогерки Богдана показала, як визначають соціокультурний і мовний портрет автора постів. Для успішних читабельних текстів доповідач сформувала кілька порад: пишіть легко, скорочуйте, ставте смайли (вони – графічний еквівалент емоцій), пишіть грамотно, лаконічно й водночас інформативно, будьте собою. На думку Оксани Зубань, яка брала участь у дискусії «ЗМовників», найпопулярніші блогери завойовують прихильність публіки саме щирістю, не підлаштовуючись під якусь думку, а говорячи від себе. Мова соцмереж нині – аналог розмовної, потік свідомості, тож помилки чи оказіоналізми тут природні. Чи необхідне таким текстам філологічне редагування, аби додати «правильності», рафінованості – питання дискусійне. Звісно, читачі вбиратимуть у власне мовлення помилки та новотвори авторитетного блогера. Водночас не треба ставити надмірних рамок, роблячи мову Instagram штучною. Спрощена форма спілкування з підписниками зумовлена комунікативною метою. Студенти й викладачі активно обговорювали web-орфографію, почули думки й фахівця з ІТ. Наступні зустріч «змовників» - уже після зимової сесії та канікул. Чекаємо!

    Фото - Валерій Попов.

    Категорії: 
  • Благодійний ярмарок "Дружба народів"

    14 листопада в холі Інституту філології відбувся благодійний ярмарок "Дружба народів". Студенти з усіх освітніх програм запрошували на смаколики, до фотозон, ділилися цікавинками про традиції народів, мови яких вони вивчають. Наприклад, першокурсники-літтворці пропонували тістечка з жартівливими передбаченнями. Захід організовує щороку Студентське профбюро Інституту філології на чолі з Яною Овчинніковою. Кошти, зібрані з продажів, передадуть дитячому будинку.
    Фото - Валерій Попов.

    Фото - Валерій Попов.

    Категорії: 
  • Листопадова літстудія: стислість – сестра таланту

    Загалом так можна означити літературну студію імені Максима Рильського, чергове зібрання якої відбулося в Інституті філології 12 листопада. Модерував захід староста Богдан Братусь. Поради учасникам давала співробітниця Центру літтворчості Марина Єщенко. Своїми новими творами поділилися студенти 3 курсу спеціальності «літературна творчість» Богдана Орел, Іван Прокопенко, Софія Богуславець та Анастасія Гнєушева. Вони зачитали лірику й прозу. Староста прочитав дві свої короткі імпресіоністичні поезії, бажаючи додати штрих інтермедіальності до літстудії. І не варто дискримінувати на таких читаннях драматургію. Іван та Богдана виконали сценку, у якій Чума та Смерть доби Середньовіччя грають у шахи та заключають договір щодо жертв. Постановка студентів додала жвавості літературній зустрічі. Був і традиційний "вільний мікрофон". Що ж, готуймо твори на обговорення для наступної літературної студії.

    Фото - Валерій Попов.

  • Зустріч із музикантом Джемілем Каріковим

    У межах Тижня тюркських мов кафедра тюркології організувала цілу низку заходів, пов’язаних із кримськотатарською мовою та культурою. 7 листопада до Центру кримськотатарської мови і літератури Інституту філології завітав відомий композитор, музикант-фольклорист та культурний діяч Джеміль Каріков. Студенти освітньої програми «кримськотатарська мова і література, англійська мова та переклад» ознайомилися з класичною та сучасною кримськотатарською музикою та мали можливість почути її наживо. Відвідувачі заходу поринули у світ середньовічної палацової музики та сучасних народних пісень під акомпанемент кримськотатарського традиційного національного інструменту - сазу.

    Абібулла Сеїт-Джеліль. Фото Юлії Кузьменко.

    Категорії: 
  • В Інституті філології відбувся круглий стіл з нагоди 90-річчя Дмитра Павличка

    6 листопада в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл з нагоди 90-річчя Дмитра Павличка. Захід організували професори Оксана Сліпушко та Надія Гаєвська за підтримки ректора Київського університету та директора Інституту філології. Вшанувати видатного українського поета, перекладача, державного і громадського діяча, вірного сина України прийшли понад 200 студентів і викладачів. А також – письменники, громадські та культурні діячі, науковці, учні столичних коледжів і шкіл.

    Захід відкрив директор Інституту філології професор Григорій Семенюк. Він окреслив основні віхи творчого та громадсько-політичного шляху письменника. «Якщо найбільшим надбанням Дмитра Павличка є його книжки, то найважливішою подією в житті він вважає установчий з’їзд Народного Руху і проголошення незалежності України. Його діяльність – це боротьба за мову, націю, Українську державу», – сказав Григорій Семенюк. І згадав, що вагоме місце в становленні Дмитра Павличка належить Тарасу Шевченку. «Заповіт» Кобзаря ювіляр однаково палко декламував на шкільній лаві й з трибуни під час Революції Гідності та Євромайдану.

    Від імені ректора Київського університету імені Тараса Шевченка Дмитра Павличка привітав проректор, професор Петро Бех. Він наголосив, що святкування ювілеїв українських класиків – це вияв пошани до їхнього творчого спадку.

    «Сьогодні ми вшановуємо героя нації, апостола української історії, який поклав слово в фундамент нашої держави – Акт проголошення незалежності України, –сказав Юрій Щербак, голова Комітету з національної премії України імені Тараса Шевченка. Пан Юрій зазначив, що «не довгий вік, а висота ідей, сила правди, потужність таланту і нестримна енергія руху визначають людину. А довгий вік в поєднанні з високою від Бога активністю творять дивовижне явища, яким є Павличко». Колега по перу й щирий друг Дмитра Васильовича поставив ювіляра в один ряд з Вінстонтом Черчиллем, Іваном Павлом II, Андре Мальро, Сен-Жон Персом – геніями свого часу, які отримали світове визнання. «Павличка ніхто не кликав у політику. Він сам увірвався в неї як кульова блискавка, створивши з нуля українську дипломатію», – сказав Юрій Щербак. Він познайомився з Дмитром Васильовичем більше шісдесяти років тому. Обидва були свідками окупації Чехословаччини Радянським Союзом, разом мандрували Польщею, будували українську зовнішню політику, не підпорядковану московським інтересам, були учасниками трьох революцій в Україні.

    «1964 року Дмитро Павличко прийшов у цей корпус на факультет журналістики і викликав фурор серед студентської молоді: таким було сприйняття його неймовірної поезії з шаленою енергією. Павличко яскраво присутній у всьому, за що береться», – згадав письменник, літературознавець, громадський діяч Михайло Слабошпицький. Він наголосив, що «історія життя Дмитра Павличка – це документ епохи Радянської України”.

    Про свої враження від знайомства з Дмитром Павличком розповів поет Павло Мовчан. «Той, хто бачився з Павличком, залишається назавжди опромінений ним», – сказав пан Павло і додав, що ювіляр давно заслуговує на Нобелівську премію. Однак його геніальна творчість недостатньо перекладена й це велика ганьба для України. Павла Мовчана вражає «неймовірна відповідальність письменника»: «Поет знає мову Всесвіту і не втрачає постійний контакт з Богом. Поезія Павличка – це постійна вібрація нації, чутлива до всього». Дмитру Васильовичу немає потреби збуджувати різними методами своє тіло й свідомість для творчості, адже його душа – це постійна мембрана. Він не може замикатися і тікати в еліптичний світ. Його поезія щира та надзвичайно відверта.

    Голова Спілки письменників України Михайло Сидоржевський також привітав ювіляра й наголосив, що ми досі не усвідомлюємо вагового значення присутності Дмитра Павличка в громадсько-політичному й культурному житті України. «Ріка забуття забирає багато політиків, але в пам’яті історії залишаються будителі духу, світочі, лідери національної еліти. Дмитро Павличко – один із них», – зауважив пан Михайло.

    Про світоглядну й творчу спорідненість двох сподвижників української культури – Дмитра Павличка та Івана Франка – розмірковував директор Інституту НАН України академік Микола Жулинський. Він назвав дві константи в творчості й громадській діяльності Франка й Павличка – це нація та мова. «Місією Франка було творити з нації культурну систему. Весь творчий процес Дмитра Павличка – його поезія, переклади, літературознавчі розвідки – все це також спрямоване на те, щоб формувати націю в культурний організм», – сказав пан Микола.

    Нетитулованим академіком назвав Дмитра Павличка членкор НАН України, професор Ростислав Радишевський. Він підготував доповідь «Дмитро Павличко – полоніст». Професор визнав ювіляра справжнім амбасадором по духу, а не лише за офіційним званням. Дмитро Павличко добився встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку у Варшаві й Юліушу Словацькому в Києві. А ще видатний письменник був причетний до відкриття в Кременці єдиного у світі літературно-меморіального музею польського поета. До речі, його завідувач Тамара Сеніна також приїхала вшанувати українського митця. Крім спогадів про робочі зустрічі з ювіляром, вона привезла подарунки – картину з виглядом Кременця й книжку з перекладами творів Юліуша Словацького.

    Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Гарасим виголосив пересипану метафорами й афоризмами доповідь про творчість ювіляра - "Врожаї розораного серця: україніка Дмитра Павличка". У ній йшлося про громадсько-політичну лірику Дмитра Павличка, яка надихала й спонукала багатьох його однодумців до рішучих дій на благо своєї країни.

    Дмитро Чистяк, доцент Київського університету, продекламував вірш ювіляра «Долиною туман тече…» у власному перекладі на французьку. Він також презентував видання цією мовою віршів Дмитра Павличка, яке вийшло за підтримки Станіслава Довгого. «Ваша творчість буде ширитися у франкомовних світах», – запевнив пан Дмитро.

    Останнім слово взяв Дмитро Павличко. Він подякував організаторам і гостям круглого столу за теплу зустріч і дружні виступи. Поет зізнався, що досі пише вірші й один з останніх присвятив керівнику руху за незалежність Індії, основоположнику філософії ненасилля Махатмі Ґанді. Другого вересня світ відзначив 150 років від дня народження індійського політичного діяча. Дмитро Павличко в поезії веде духовний діалог зі східним мислителем, закликає останнього зупинити потоки крові, якими просякнута сучасна Україна. Також ювіляру імпонує ідея Ґанді про єдність народу в боротьбі з ворогом: «Якщо ми будемо почуватися самими собою, нас ніхто не переможе. Це головна наша оборона». Насамкінець Дмитро Васильович прочитав поезію «Намет» зі своєї збірки «Вірші з Майдану». Вона прозвучала свіжо й полум’яно, як і вся позачасова творчість велета духу, живого класика Дмитра Павличка. текст Анна Мукан, фото Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Вшанували пам'ять героїв Другої світової війни

    6 листопада 1943 року Київ був звільнений від нацизму. З нагоди 76-ої річниці визволення столиці від загарбників відбулося урочисте покладання квітів до Пам'ятного знаку викладачам і студентам Київського університету, які загинули в боях Другої світової війни. У церемонії взяли участь представники всіх структурних підрозділів Університету на чолі з ректором Леонідом Губерським. Від Інституту філології вшанували пам'ять захисників заступники директора Сергій Скрильник, Катерина Білик, Людмила Смовженко, Святослав Шевель, голова профбюро Інституту Валентина Миронова, студенти та співробітники. На заході були також члени Ради ветеранів Університету.

    Фото - Валерій Попов.

    Категорії: 
  • Олександр Галенко прочитав лекцію про джерела досліджень тюркології

    4-8 листопада в Інституті філології проходить Тиждень тюркських мов і культур. У понеділок відбувся урочистий концерт, а у вівторок розпочалася культурно-наукова частина програми. Олександр Галенко, історик-тюрколог, керівник центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАН України, прочитав оглядову лекцію до курсу «Інформаційне забезпечення досліджень тюркології».

    Науковець загострив увагу на необхідності опрацьовувати оригінальні джерела інформації про історію й культуру Туреччини. Словники й підручники, особливо перекладені з інших мов, не дають вичерпної інформації для філолога-тюрколога. Олександр Галенко також наголосив, що саме зовнішні (зокрема, європейські) джерела інформації про близькосхідну країну дають цілісне уявлення про її культуру. У них часто йдеться про явища, які самим туркам можуть видатися несуттєвими. Однак для дослідника-сходознавця це цінний матеріал.

    Анна Мукан, фото Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Відбулося засідання Вченої ради Інституту філології

    29 жовтня в актовій залі відбулося засідання Вченої ради Інституту філології. На порядок денний було винесено п’ять питань.

    Засідання почалося з відзначення грамотами почесних ювілярів інституту. Директор проф. Г.Семенюк нагородив Л.Шевченко, Н.Соловей, О.Бортничук, С.Тоцьку, І.Доровську грамотами за активну працю в ноуковій, освітній і виховній діяльності, підписаними Л.Гурберським, В.Цвихом, Ф.Кирилюком.

    Професор Л.Гнатюк виголосила доповідь про «Нові правила правопису української мови». Сучасна редакція правопису побачить світ уже в кінці року. Наступні три роки будуть перехідним періодом, під час якого діятимуть попередні й нові правописні норми. Доповідач зазначила, що члени правописної комісії повернули деякі особливості правопису 1928 року. При цьому спеціалісти з комісії мали на меті об’єднати та уніфікувати західно- й східноукраїнські варіанти мовної практики.

    Другим питанням на порядку денному був план роботи Вченої ради на 2019-2020 навчальний рік. Його одноголосно затвердили всі члени ради.

    Третє питання – поселення студентів Інституту філології у гуртожитках – висвітлив заступник директора Святослав Шевель. Він доповів про ситуацію з поселенням іноземних і українських студентів в базових гуртожитках інституту й гуртожитках інших підрозділів Університету.

    В. Осідак виголосила доповідь «Стан викладання іноземних мов на неспеціальних факультетах: проблеми й виклики. Іноземна мова в структурі бакалаврських, магістерських та аспірантських освітніх програм неспеціальних факультетів КНУ». За тим відбулося обговорення доповіді. Анна Мукан, фото Юлія Кузьменко

  • Відбулися вибори делегатів до Конференції студентів Університету

    Упродовж 24 жовтня в холі Інституту філології студенти могли проголосувати за делегатів до Конференції студентів Університету. КСУ - вищий представницький орган студентського самоврядування Університету: https://telegra.ph/SHCHo-take-KSU-10-23

    Спостерігала за виборами комісія у складі голови Тетяни Мохнацької, замісника голови Катерини Новінської, секретаря Анастасії Турлюн і члена комісії Діани Гончаренко. Отже, за підсумками голосування від Інституту філології інтереси студентів захищатимуть Анастасія Руденко, Роман Галій, Анна Бакума, Дарина Стафійчук та Наталя Гайдиш. Побажаємо успіхів новим делегатам!

    Інформацію надала Катерина Новінська. Фото - Валерій Попов.

  • Євангеліє королеви Анни

    22 жовтня під склепінням собору Софії Київської зустріли повернену в Україну пам’ятку – Євангеліє Анни Київської, доньки Ярослава Мудрого. Вона вивезла книгу до Франції, коли вийшла заміж за короля Генріха І (шлюб узяли близько 1050 р.). Це перше повне Євангеліє, видане на теренах України . Воно складається з двох частин – написаних кирилицею (ХІ ст.) та глаголицею (XIV ст.). Оригінал зберігається в муніципальній бібліотеці міста Реймс (Франція). Щоб відтворити пам’ятку у факсиміле, влада французького міста, видавництво «Горобець», і Національний заповідник «Софія Київська» уклали тристоронню угоду. Постать Анни Ярославни шанують у Європі. У рамках арт-проекту «Шлях королеви» встановили пам’ятники Анні Київській уздовж її маршруту до Парижа. 12 жовтня 2019 року відкрили передостанній – у бельгійському місті Арлон, де Анна зображена з Реймським Євангелієм у руках. Захід розпочався короткою сценкою, в основі якої лежав сюжет прощання князя Ярослава з донькою, яку він останньою видає заміж. Анна зазирає в майбутнє та бачить, як принесе культуру до Франції, а під кінець життя повернеться в Київ і стане черницею. Офіційну частину заходу вела генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. А творчу прикрасила одна з благодійників проекту народна артистка України Вікторія Лук’янець. Лунали українські та зарубіжні класичні твори, зокрема молитва «Аве Марія». Науковий коментар пам’ятці дали доктор філологічних наук, професор Житомирського державного університету Віктор Мойсієнко та доктор історичних наук, науковий співробітник Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Упорядник факсиміле Реймського Євангелія – доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко.

    Серед меценатів перевидання Євангелія – директор фірми «Феєрія мандрів» Ігор Захаренко, директор «Українського культурного фонду» Юлія Федів, компанія «Кофко Агрі Ресорсиз Україна» та ін. Ентузіазм благодійників дає змогу робити важливу справу для нашої державу, піднімати потужні культурні пласти. Проект підтримують люди, які у благодійності знаходять сенс і користь власної діяльності.

    Усі французькі королі присягали на Євангелії Анни Ярославни від ХІ ст. Пам’ятка стала невід’ємною частиною і символом Франції. Для України це також знакова книга Реймське Євангеліє - найдавніший рукопис Київської Русі. Створена у скрипторії Софії, пам’ятка книгозбірні князя Ярослава відображає окремі суто українські мовні риси.

    Очільниця видавництва «Горобець» Ганна Сергіївна, крім Реймського Євангелія, сподівається повернути з Нью-Йорка молитовник князя Володимира, переписаний із оригіналу Х ст., з Італії – молитовник Гертруди, дружини сина Ярослава Мудрого Ізяслава.

    Нагадаємо, 7 листопада в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбудеться міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів: граматика і поетика текстових структур». Віктор Мойсієнко виголосить доповідь про Реймське Євангеліє на пленарному засіданні .Вчені-історики мови Інституту філології також відвідали презентацію факсимільного видання Реймського Євангелія у соборі Святої Софії та прокоментували важливість повернення книги до України.

    Лідія Гнатюк, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики:

     

    «Мені і моїм колегам-філологам пощастило співпережити надзвичайну для української культури подію. Книга, переписана в стінах Софії Київської в 40-х роках XI ст., повернулася сюди майже через тисячу років у вигляді повного факсимільного видання. Реймське Євангеліє, відоме ще як Євангеліє Анни Ярославни, – найдавніша рукописна пам’ятка української церковної книжності. Хоча збереглася лише незначна на обсягом (Місяцеслов) частина Євангелія, написаного кирилицею, текст засвідчує, що книгу було переписано в Києві. У ній наявні окремі мовні риси, які дозволяють лінгвістам говорити про київську редакцію пам’ятки, тому вона є важливим фактом нашої історії й історії української мови зокрема, осмислення якого сприятиме вихованню національної свідомості українців і культури їхньої історичної пам’яті».

    Оксана Ніка, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики:

     

    «Факсимільне видання Реймського Євангелія є значною подією в культурному житті України. Окремий том становлять дослідження, які підготували відомі фахівці з палеографії та історії мови – доктори філологічних наук, професори Людмила Анатоліївна Гнатенко і Віктор Михайлович Мойсієнко. Це вже стало гарною традицією – публікувати факсимільні видання тих писемних памʼяток, які з різних причин досі зберігаються за межами України. Минулого року видавництво «Горобець» надрукувало факсиміле Лавришівського Євангелія, над яким працювали ці дослідники. Із приємністю хочу відзначити, що Ганна Сергіївна Горобець, організатор проекту «Повертаємо українські писемні памʼятки в Україну» і керівник видавництва «Горобець», передала примірники факсимільного видання Лавришівського Євангелія Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича та кафедрі української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ці тексти є важливим матеріалом для вивчення історії української літературної мови».

    Галина Наєнко, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики:

     

    «За словами сучасного історика Сергія Плохія, українцям не потрібно шукати свою ідентичність, бо вона знаходиться тут, у Києві. Скалки її розсипані поміж фресок Софії, графіті Видубицького монастиря, в нечисленної рукописах домонгольської доби. Відтворення й уприступнення Реймського єваннелія - посутній внесок потужного колективу дослідників, видавців, меценатів - до фундування феномену України. Робота зі спадщиною потребує найвищої кваліфікації філологів - істориків мови. До таких вершин піднімалися корифеї - від О.Потебні й О. Соболевського до В.Німчука й В. Мойсієнка. Це веління доби й обов'язок серця - передати традицію вивчення давнього тексту молодшим поколінням».

    Отже, повернення пам’ятки є знаковою подією для науковців галузей гуманітаристики та для всіх українців. Реймське Євангеліє сміливо можна назвати одним із символів України.

    Фотограф, упорядник тексту - Юлія Кузьменко.

Сторінки

Subscribe to події