події

  • Відзначення Дня слов'янської писемності. Фоторепортаж.

  • Володимир Великий: європейський вибір України

    Важко переоцінити роль князя Володимира Великого у розвитку України, адже він за час свого правління не лише охрестив Київську Русь, а й зробив цю державу найбільшою та наймогутнішою в Європі, першим з українських князів став карбувати національну монету із тризубом.

    Значення та внесок Володимира Великого для сучасного культурно історичного простору обговорювали цього тижня у Актовій залі Інституту філології. Там відбувся круглий стіл до Дня слов’янської писемності та 1000-ліття смерті князя Володимира Великого на тему «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси – України». Захід організувала кафедра історії української літератури і шевченкознавства. Її завідувач – професор Оксана Сліпушко та директор Інституту філології – професор Григорій Семенюк були модераторами.

    «Із Володимиром Великим і його сином Ярославом українці пов’язують ідеал мудрого правителя. Тому не дивно, що постать князя вписується у будь-який контекст – у історичний, літературний, фольклорний та релігійний. Його образ широко представлений у ранньому письменстві Київської Русі та у фольклорі. Володимир зміцнював державу не лише владою та зброєю, а й культурою і духовністю», – зазначив директор Інституту філології.

    У круглому столі взяли участь Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, перший проректор КНУ імені Тараса Шевченка Олег Закусило, заступник Міністра освіти і науки України Олег Дерев’янко, історик, політик і письменник Володимир Сергійчук, мистецтвознавець Дмитро Степовик, Отець Іван Грицаюк, провідний сучасний український теолог і патролог, філософ Юрій Чорноморець, художник Володимир Слєпченко та ін.

    Філарет наголосив, що саме після прийняття християнства Київська Русь стала потужною державою, у ній почала розвиватися культура та духовність. А Володимир був першим правителем, який ввів Київську Русь до простору європейської цивілізації. Однак, вважає Святійший Патріарх, не можна говорити, що князь прийняв християнство лише заради інтеграції у цивілізований світ. Насамперед, він душею відчув віру. Патріарх також нагадав, що Володимир Великий канонізований не лише православною, а й католицькою церквою, адже правив ще до розколу єдиної християнської церкви. Святого шанують в багатьох країнах світу.
    Зокрема, Володимиру Великому відкритий пам’ятник в польському місті Гданськ. У соборі Павла і Павла у Ватикані є ікона українського князя. На ній також зображено тризуб. Крім того, цьогоріч Президент України підписав указ про відзначення 1000-ліття від смерті князя на державному рівні.

    Доктор філологічних наук, професор Оксана Сліпушко розповіла про довгий і непростий шлях мощів Володимира до його Батьківщини. Зараз вони зберігаються у Києво-Печерській лаврі, їх передали в Україну 2005 року.

    «Володимир Великий помер 15 липня 2015 року. Така дата вказана у Повісті Времяних літ. Рештки князя поховали у саркофазі десятинної церкви. 1240 року її зруйнували монголо-татари під час набігу. Пізніше, 1635 року, київський митрополит Петро Могила провів розкопки десятинної церкви й знайшов там останки Володимира. На місці десятинної церкви збудували церкву Святого Миколая, а мощі князя змушені були «подарувати» Успенському собору в Москві. Там вони пролежали 400 років. В радянських часи мощі переховували в архівах. Напередодні Другої світової війни їх відвезли до Сталінграда. Під час блокади міста мощі зникли, проте згодом були знайдені», – зазначила Оксана Миколаївна.

    Про неоціненне культурно-історичне значення патрона Київського університету розповів Володимир Сергійчук. Історик вважає, що 860 рік став часом відліку становлення української державності. Адже на той час вже існували три гілки влади, а Київська Русь була визнана світом могутня країна.

    Про образ Володимира у сучасному просторі вів мову теолог Юрій Чорноморець. Він розповів про новітню війну, яка розгорнулася за спадщину київського князя. Головним претендентом на чужі заслуги знову стала Росія. «Для російського президента дуже важливо, щоб така знакова дата, як 1000-ліття від смерті хрестителя Русі Володимира збіглася з часом розширення меж Росії, зокрема, за рахунок України», - вважає філософ. Однак таке уявлення голови сусідньої країни в релігійних колах УПЦ називають, як мінімум, необґрунтованим, адже Росія не є спадкоємницею Київської Русі.

    Інтерактивна частина круглого столу була представлена виступом художника Володимир Слєпченка і презентацією його полотна – портрета Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира з серії "Обрані часом", яку митець виконав у техніці "арт-лайн".

    Текст і фото: Володимир Мукан

  • Був студентом Київського університету, а став вчителем всієї України

    20 травня 2015 року у дворику головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося відкриття погруддя Василю Симоненку.

    Урочисте відкриття пам'ятника Василю Симоненку розпочав ректор університету Леонід Губерський. Леонід Васильович зазначив, що творчість Василя Симоненка - це гімн людині, Україні. "Ми пишаємося, що він був студентом Київського університету, а згодом став вчителем всієї України", - наголосив ректор.

    У 1952 році Василь, закінчивши з золотою медаллю середню школу в селі Тарандинцях (Полтавщина), вступив на факультет журналістики Київського університету. Це був легендарний курс журфаку, на якому вчилися разом майбутні поети Борис Олійник, Тамара Коломієць та Микола Сом, прозаїки Віталій Близнець, Борис Рогоза, гумористи Юрій Ячейкін, Іван Дубенко, перекладач Анатоль Перепадя, письменник та науковець, директор інституту журналістики Анатолій Москаленко... Під час навчання у Шевченковому університеті разом із майбутніми письменниками і культурними діячами Василь Симоненко відвідував літературну студію імені Василя Чумака (СІЧ). У 1957 році він блискуче закінчив факультет журналістики. Після закінчення університету молодий журналіст за розподілом поїхав працювати в обласну партійну газету «Черкаська правда». Не довго прожив Василь Симоненко, але, за словами Бориса Олійника, який товаришував із Василем і прийшов на урочисте відкриття, українці мають дякувати українській землі, що породила його: «Бо до таких як ми у той час була прикута пильна увага, на кожного з нас доносили. Василь Симоненко був справжнім українцем – незламним і непохитним у своїх думках та діях».

    Зауважимо, що погруддя Василю Симоненку у КНУ імені Тараса Шевченка – це лише другий пам’ятник поету в Україні. Перший було встановлено у 2010 році у м. Черкаси. Тож слушно зауважив професор В. Яременко, що відкриттям пам’ятника Василю Симоненку ми вшановуємо не тільки випускника Шевченкового університету, а й великого сина українського народу.

    У відкритті погруддя взяли участь заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха, народний депутат України Олег Ляшко, народний артист України Євген Нищук, професор КНУ Василь Яременко, живі класики української літератури – Борис Олійник, Дмитро Павличко, Іван Драч, студенти і викладачі різних структурних підрозділів університету. Чин освячення погруддя здійснив протоієрей Петро Бойко.

    Насамкінець біля погруддя Василя Симоненка було виконано наживо Гімн України.

    Леонід Васильович і Київський університет дякують президенту МАН України Станіславу Довгому, скульптору Олександру Рачковському за втілення спільного задуму. Відкриттям погруддя Василю Симоненку громада університету започатковує створення Алеї пам’яті, в якій знайдуть своє місце й інші видатні випускники університету.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Турецькі студенти отримали сертифікати про місячне студіювання в Інституті філології

    У рамках реалізації угоди між Кавказьким університетом і Київський національним університетом імені Тараса Шевченка вперше відбувся обмін студентів. Нагадаємо, що у Кавказькому уніврситеті цьогоріч у м. Карс (кавказький регіон Турецької Республіки) на базі Гуманітарно-природничого факультету розпочав свою діяльність Український культурний центр. Розвиткові українознавчих студій наразі сприяє наш викладач доц. Володимир Підвойний, який працює у Кавказькому університеті, та студенти кафедри тюркології і кафедри фольклористики, які туди їздять.

    15 квітня 5 студентів з Кавказького університету приїхали на місяць навчатися в Інститут філології при кафедрі української та російської мов як іноземних. Упродовж місяця співробітники та студенти кафедри тюркології на чолі з доц. Іриною Покровською намагалися усебічно показати традиції Шевченкового університету, здобутки та можливості, забезпечити комфортне перебування в Києві, у стінах Інституту філології.

    13 травня відбулося вручення сертифікатів та символічних подарунків 5 студентам з Кавказького університету за участю заступника директора з міжнародних зв'язків к.філол.н. Сергія Скрильника.

    Категорії: 
  • Фото-сушка та закликання весни у дворику Інституту філології

    27 березня відбулася фото-сушка із закликанням весни у дворику Інституту філології. Відвідувачі сушки могли не лише споглядати світлини, а й насолоджуватися українськими піснями у виконанні дівчат-фольклористок, які, співаючи, ще й водили хороводи.

    Категорії: 
  • «За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

    17 березня Міжнародний благодійний фонд імені Ярослава Мудрого у залі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, де витає дух Шевченка, нагородив лауреатів премії імені Ірини Калинець за 2014 рік.

    За словами президента Міжнародного фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, яка розпочала урочисту зустріч, премія імені Ірини Калинець – це поштовх людей до активної громадянської позиції. «Нагородження лауреатів в Інституту філології – ідея не випадкова, адже серед молоді має утверджуватися велич українських діячів. Саме студенти є нашим майбутнім, вірою і надією на краще», – пояснила Валентина Стрілько.

    Цьогоріч 3 премії з грошовими винагородами та книжками Ірини Калинець отримали – заслужений журналіст України, працівник Львівського телебачення Василь Глинчак (у номінації «Висвітлення героїчних сторінок в історії України»), завідувач кафедри української літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, кандидат філологічних наук, доцент Галина Райбедюк (у номінації ««Білі плями» історії України») та український журналіст, публіцист і громадська діячка, яка очолює Львівську міську організацію Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик (в номінації «За громадянську позицію та мужність у відстоюванні українських ідеалів»).

    Продовжилася урочиста зустріч лекцією викладача кафедри новітньої літератури Інституту філології проф. Юрія Коваліва, який розповів про період репресій, життя і діяльність жінки-політв’язня Ірини Калинець та інших дисидентів: «Вона писала про екзистенційний вибір – бути тим, ким ти є, бути невгнутим. Ірина Стасів-Калинець була саме такою – жінкою величної сили волі, моралі. Своєю діяльністю вона сприяла розквіту нашого суспільства, утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності».

    Звенислава Мамчур, дочка Ірини та Ігоря Калинця, також була присутня на врученні премії. Пані Звенислава висловила подяку організаторам зустрічі та Міжнародному благодійному фонду імені Ярослава Мудрого i зачитала два рядки із вірша своєї матері: «За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

    Вітаємо лауреатів та закликаємо всіх до активної громадянської позиції, щоб в наступні роки премію імені Ірини Калинець отримало ще більше гідних українців.

    Олександра Касьянова

    Категорії: 
  • Тарас Шевченко – поет усього світу

    Нині світ все більше пізнає Україну, намагається духовно підтримати нас у такий непростий час. У Шевченкові дні в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у рамках Міжнародного круглого столу «Всесвіт Тараса Шевченка» 12 березня відбулася презентація книжки «Taras Ševčenko: dalle carceri zariste al Pantheon ucraino» («Тарас Шевченко: від царських тюрем до українського Пантеону»). Її уклали професор-славіст та україніст Міланського університету Джованна Броджі та письменниця і культуролог Оксана Пахльовська. Книжка є збіркою монографій і перекладів поезій із «Кобзаря». Коментар до неї написаний італійською, а розділ із перекладами поезій є двомовним – італійський варіант та разом подається вірш мовою оригіналу.

    Задум написати таку працю виник в укладачів через те, що за останні 10 років в Європі не було жодного перекладу «Кобзаря». До того ж, на думку авторів, презентована книга є свідченням того, що постать Шевченка має бути знана в європейському колі, адже це світовий феномен та інтернаціональний поет. Зауважимо, що рік тому світ познайомився із життєписом Тараса у німецькомовній монографії «Тарас Шевченко: забутий поет-ікона українець», написаній Вальтером Кошмалем. Це було перше дослідження творчості українського пророка, що вийшло німецькою мовою за останні сто років.

    Під час презентації пані Броджі розповіла, яким вона хотіла подати Шевченка. Для неї Тарас – пророк. Його феномен має два основні аспекти – всесвітність та актуальність. «Він поет цілого світу», – наголосила Джованна Броджі. Екзистенціальні ідеї, етика віри в Бога, викриття зла та зображення простого народу Тарасом Шевченком – це об’єднує всіх людей світу. Бог Шевченка захищає всіх незалежно від національності. Вірші письменника містять невичерпну актуальність. Хоч його лірика містить суто українські канони, проте вона, як і всі вірші, є суголосними часу. Пані Броджі також зауважила, що Тараса Шевченка вважають українським Данте, тому вона прагнула це показати.

    Надзвичайний і Повноважний посол Італії в Україні пан Фабріціо Романо, який прийшов на презентацію, наголосив, що переклад українського генія італійською являє собою духовне зближення українського та італійського народів. Високо оцінив видання також присутній на презентації академік НАНУ директор інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Микола Жулинський. Пан Микола зауважив про синкретичність книги, адже це не суто переклад поезій із «Кобзаря», а ще й дослідження феномену Шевченка.

    Презентація відбулася під керівництвом ректора Шевченкового університету акад. Леоніда Губерського за сприяння організаторів Міжнародного круглого столу "Всесвіт Тараса Шевченка" - кафедри історії літератури і шевченкознаства Інституту філології на чолі з проф. Оксаною Сліпушко та Всеукраїнським навчально-науковим центром шевченкознаства на чолі з Оксаною Данильченко.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

  • Зустріч з кіборгами: філософія війни

    У період Шевченківських днів, а саме 11 березня, у стінах Київського національного університету пройшла не менш вагома подія, організатором якої стала освітня асамблея С14 за підтримки студентського парламенту Інституту філології. І якщо в афішах було означено захід філософською лекцією, то при появі на сцені Актової зали військових усе переросло у жваве спілкування за модерації Євгена Карася. Зустріч розпочалася з виконанням гімну на волинці активістом Майдану Євгеном Дударем.

    Кіборги, як тепер називають захисників Донецького аеропорту та прилеглих територій, розповіли присутнім (а зала було заповнена) багато моментів: про війну, про себе, про те, яким бачать план перемоги.

    Кожна відповідь на запитання чи будь-який спогад у військових переважно приправлявся гумором. Для більшості теперішня війна почалася з Майдану. Олександр Чуб (5 батальйон ДУКу), який раніше був матросом, розповів, що саме у час Революції їхнє судно арештували в Нігерії і він від подій в Україні просто рвав на собі волосся, «якого вже немає», - додає іронізуючи. Друг Вогник (речник 13-го батальйону ДУКу), який проходив вишкіл у «Тризубі» ще 2003 року, для захисту держави і гідності повернувся з Тайланду, де працював у сфері туризму. «Тепер, - завуальовано підкреслює, - працюю з російськомовними туристами». А Кирило Бабєнцов, він же «Кобра» з ОУН, розповідає, як рвався у Донецький аеропорт саме на Новий рік і командир, зрештою, здійснив бажання.

    Про військові часи і дух найбільше розповідали друг Вогник та друг Бєс, замкомбата 13 батальйону ДУКу і «по сумісництву» особистого ворога Мотороли (один з очільників сепаратистів). «Жаліючись», що в Донецькому аеропорту не було латте і гарної музики, Бєс нагадав: «Ми на своїй землі і нічого боятися. Якщо тобі страшно - посміхайся». А «героїзм починається там, де є халатність командира, - продовжує Вогник, - головне знати, як вистрелити влучно, а не бути влучно підстреленим».

    На запитання про те, чи змінила кіборгів війна, відповіді були вже без іронії. Друг Бєс «побачив, як загартовується нація і скільки псевдовоїнів у країні», а Кобра «став терплячішим до людей, до людських мінусів». Друг Галичанин зазначив, що «влада всіх нас поставила в такі умови, що це екстремальна школа життя поза війною». Друг Скальд (розвідгрупа ДУКу) помітив, що після війн у людей змінюються очі. «Війна повернула людей, якщо не до Бога, то до зміни в собі», - продовжив Вогник, якого війна навчила людяності. Олександр Чуб словами Лао Цзи наголосив, що «сильним є той, хто переміг себе».

    Присутні засипали кіборгів запитанням; студенти (очевидно фізики) пропонували зробити корисні і необхідні прилади військовим. Викладачка-волонтер запитала про важливість для солдатів листів і малюнків, - після цього всі дізналися історію кохання, в якій дівчину-адресантку, чий лист кіборги ледь не розігрували в лотерею між собою, віднайшов Олександр Животовський завдяки фото з печивом, куди героїня вклала листа. Так зародилися взаємні почуття. До слова, Олександр воює у складі 79 окремої аеромобільної бригади і нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеню.

    Кіборгів після розмови про філософію війни публіка проводжала стоячи.

    Захід завершився хвилиною мовчання у пам’ять загиблих воїнів.

    Дорошенко Каріна, аспірантка Інституту
    фото - Марина Герліга

    Категорії: 
  • Відзначенням 201-ї річниці з дня народження, закінчився рік Шевченка, але у той же час почалося його століття

    10 березня 2015 року в Актовій залі Червоного корпусу Університету пройшов захід з нагоди відзначення 201-у річницю з дня народження Тараса Шевченка. Ректор Шевченкового університету Леонід Губерський розпочав промову словами Тараса з листа до М.Костомарова: «Дуже хочеться притулитися до Університету. Як було б це добре». Але не судилося мислителю Шевченку, художнику і громадському діячеві стати викладачем Київського університету. Хоч у лютому 1847 року він і отримав дозвіл на зарахування у коло викладачів, але 5 квітня 1847 року Тараса Григоровича арештували. «І лише 5 березня 1939 року Київському національному університету присвоєно ім’я Тараса Шевченка», - підкреслив Леонід Васильович.

    З президії лунали промови визначних людей України.

    Михайло Сидоржевський, голова Спілки письменників України, привітав присутніх у залі з Днем Тараса Григоровича Шевченка. «9 березня 2015 року, відзначенням 201-ї річниці з дня народження, закінчився рік Шевченка, але у той же час почалося його століття. Це прецедент в українській культурі, коли одна особистість уособлює код нації. Під його впливом реалізувалася національна думка, свідомість», - наголосив Михайло Олексійович.

    Стіни Червоного корпусу 10 березня мали нагоду прийняти лауреатів почесної Шевченківської премії з літератури різних років: Івана Драч (лауреат 1976 року), Борис Олійник, теперішній голова комітету по присудженню Премії (лауреат 1983 року), В’ячеслав Ведмідь (2003 р.), Петро Перебийніс (2008 р.), Леонід Горлач (2013 р.), Мирослав Дочинець (2014 р.), Юрій Буряк (2015 р.), а також лауреат Премії 2015 року за почесне втілення образу Тараса Шевченка на театральній сцені Петро Панчук, який акторськи продекламував вірш Тараса Шевченка «Чи то доля та неволя».

    Лауреати ділилися власними спостереженнями щодо творчості Шевченка, філософії митця, а також читали вірші, присвячені Тарасу Григоровичу. Петро Перебийніс акцентував на дружбі і стосунках двох світочів літератури – П.Куліша і Т.Шевченка, Іван Драч нагадав про причетність до Кирило-Мефодіївського братства, членів якого порадив вшанувати пам’ятною дошкою. Згадуючи протокол допиту у справі кирило-мефодіївців, у свою чергу, В’ячеслав Медвідь процитував резолюцію про особу Шевченка, який «не до конца высказан, чувствуется скрытая сутность малороса». А от Мирослав Дочинець зазначив, що для нього «Тарас Шевченко не поет, не пророк, для мене він – медіум, а «Кобзар» – поклик і розрада. Саме Шевченко вивів літературну базіканину на плідну християнську ниву, відкрив нам європейську якість».

    Тож, з 1843 року, коли Тарас Шевченко переступив поріг Університету св. Володимира, і до сьогодні вітає у наукових стінах дух Тараса, підтвердженням чого є сам Університет та Інститут філології, при якому діє кафедра історії української літератури та шевченкознавства та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства.

    Каріна Дорошенко,
    Фото – Валерій Попов

  • автограф-сесія Лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Мирослава Дочинця

    10.03 о 13.00 біля Актової зали Червоного корпусу відбулася автограф-сесія Лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Мирослава Дочинця. Студенти мали можливість придбати книги письменника, взяти автограф та поставити будь-яке питання автору автентичних книжок.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to події