події

  • «Зрозуміти український Схід» і зрозуміти виворіт мистецького менеджменту разом із О. Михедом

    21 жовтня студенти 4 курсу спеціальності «літературна творчість» мали змогу поспілкуватися з письменником й куратором мистецьких проєктів Олександром Михедом. Онлайн-зустріч модерувала Тетяна Белімова в рамках спецкурсу «Літературні проєкти: кураторство». Зі слів Олександра, студенти окреслили важливі аспекти сучасного літературного процесу, а також повернули гостя в студентські часи, коли потрібно було прокидатися на першу пару.

    Однак розмова мала здебільшого серйозну тональність, адже говорили про болючі моменти в контексті інтерпретації нової книжки письменника «Я змішаю твою кров із вугіллям». Як зазначив автор, це документально-художнє видання, що може вплинути на сприйняття Донеччини й Луганщини, зокрема – на приязнь до цих регіонів. Як стверджує герой одного з розділів: «Я люблю це місто через те, що його складно любити».

    Книжка допоможе молодшому поколінню читачів скласти краще уявлення про те, яким був Радянський Союз. Він постає у творі через поєднання історичних фактів і міфів, крізь призму категорії пам’яті, в якій минуле постає еклектично. Олександр хоче, щоб видання такого штибу надихали митців на подорожі-дослідження. Саме завдяки такій мандрівці він дослідив шість міст українського Сходу й написав про це книжку. Мотивацією стало бажання самостійно сформувати власне уявлення про те, що болить.

    Студенти не оминули питань про теперішню ситуацію на Донбасі та її інтерпретацію. Дійшли висновку, що фактаж має бути зафіксований уже сьогодні. Серед книжок про Схід автор виокремив «Інтернат» Сергія Жадана, «Точка нуль» Артема Чеха, також порадив переглянути стрічку «Атлантида» режисера Валентина Васяновича.

    Оскільки Олександр Михед не лише письменник, а й куратор і учасник творчих проєктів, студенти поцікавилися в нього нюансами мистецького менеджменту. Гість запропонував розглянути два підходи до кураторства літературних програм: інституційне (коли куратор чи менеджер працює на велику інституцію, наприклад, PinchukArtCentre чи Мистецький Арсенал) та фестивальне (де літературна програма є однією зі складових більшого фестивалю, наприклад, ГогольFest чи Бандерштат). Олександр підкреслює, що книжка «Я змішаю твою кров із вугіллям» узагалі б не з’явилася, якби не його мистецька діяльність. Письменник розповідає, що в умовах пандемії чітко зрозумів – краще орієнтуватися на довготривалі проєкти. Цікавий приклад – створення курсу лекцій з історії мистецтва у Дніпрі.

    Словом, це була корисна розмова, що допомогла усвідомити й переосмислити окремі літературні й культурні процеси. Хто не прочитав «Я змішаю твою кров із вугіллям» і не подивився «Атлантиду», гайда надолужувати)

    Ілона Михніцька, студентка 4 курсу спеціальності «літературна творчість»

  • У святковій піжамі на лекційне заняття, або про специфіку дистанційного навчання

    14 вересня 2020 року дискусійному лінгвістичному клубу «ЗМовники» виповнилося три роки! У 2017-му ініціативні студенти-філологи вирішили зробити свої кулуарні мовно-культурні дискусії публічними та з організаційною допомогою доц. Оксани Мацько утворили клуб любителів рідної мови і всіх, хто прагне нових знань. Своїм девізом обрали вислів «Наша мова – наша змова». Відтоді відбулося вже 31-не засідання, спікерами якого були як самі студенти та викладачі Інституту філології, так і запрошені гості. Метою інтелектуальних зустрічей моволюбців є передавання одне одному наукового та практичного досвіду, а також пошук вирішень актуальних культурно-лінгвістичних проблем. Нинішнє засідання, хоча й пройшло в незвичній для учасників формі – онлайн, однак не випало із загальної концепції гостроти дискусійних тем. Обговорювали переваги та недоліки дистанційного навчання, ділилися порадами пристосування до нових форм співпраці викладачів і студентів, які стали вимогою часу.

    Серед постійних спікерів клубу на запропоновану тему висловилися студенти Оксана Кріт, Аліна Заболотна, Владислав Бибик, Марія Гаращенко та Антон Іщук. Вони дійшли висновку, що головними перевагами дистанційного навчання є: економія часу (на поїздку до інституту і назад) і грошей (на транспорт і харчування поза домом); безпечність (зникнення фактору передачі вірусів одне одному); освоєння нових навичок (користування платформами дистанційного зв’язку та ін.); можливість запрошення спікерів, які б за умов очного навчання не мали б можливості прийти; можливість приєднання до конференції відносно необмеженої кількості учасників; однакова доступність наглядного матеріалу для всіх членів зустрічі (презентацій, написів на дошці). Серед недоліків навчання офлайн спікери зазначили: неможливість живого спілкування; відсутність єдиної платформи для навчання; збільшення кількості письмових робіт; неможливість проведення жвавих дискусій через брак технічної культури (учасники не вимикають мікрофони, не вмикають камери, одночасно говорять) та проблеми зі зв’язком (повільна швидкість інтернету тощо); непорозуміння зі співмешканцями під час проведення дистанційних; недоступність ресурсів для навчання, які існують лише в паперовому вигляді; проблематичність організації робочого простору і необхідність опанування тайм-менеджменту для ефективної роботи в неформальній обстановці; неможливість використання специфічних форм навчання для кращого засвоєння лінгвістичного матеріалу (навчання в лінгафонному кабінеті й аудиторії синхронного перекладу тощо).

    Проживши пів року в режимі дистанційного навчання, досвідчені студенти поділилися порадами ефективного пристосування до нових умов студентського життя. Йшлося про облаштування робочого місця і відмежування його від зони відпочинку; повідомлення співмешканців заздалегідь про свій режим навчання для уникнення збігу активностей на одній території; завжди вмикати камеру на лекційних і практичних заняттях для кращої взаємодії зі спікерами; щоразу при підключенні та протягом конференції перевіряти, чи вимкнений мікрофон; закривати всі сторонні програми та вимикати сповіщення під час онлайн занять; напередодні ранкової відео зустрічі вставати заздалегідь – за 40 і більше хвилин, щоб не приєднуватися до лекційного заняття у «святковій піжамі»; завести блокнот чи вносити свій навчальний розклад в google календар, зазначаючи всі дедлайни здачі робіт.

    Цікавим та свіжим виявився погляд на дистанційне навчання студентки першого курсу Марини Засенко, яка вперше «познайомилася» з навчанням у режимі Zoom цього вересня. Дівчина переконана, що найбільшим недоліком онлайн навчання є відсутність емоційного контакту з викладачами та одногрупниками. Запорукою ефективного навчання для студентки є пошук комфортної атмосфери для занять та усвідомлення, що «все залежить від нас самих: коли, як, скільки та де навчатися» - це є беззаперечною перевагою дистанційної роботи для самоорганізованих людей.

    Спеціальним гостем зустрічі був кандидат філологічних наук, асистент кафедри української мови і прикладної лінгвістики Святослав Шевель. Він закликав ширше сприймати онлайн освіту, не обмежуючись лише обговоренням формату відеозв’язку. Зокрема, Святослав Миколайович розповів про виклики перед Шевченковим університетом, які постали у зв’язку з пандемією і переходом на дистанційне навчання, і афішував запровадження найближчим часом платформи «KNU Education Online». Ця платформа відкриє нові можливості ефективних форм роботи для викладацько-студентської спільноти. Проте, звісно, специфіку очного викладання предметів у Інституті філології важко буде компенсувати навіть надсучасними технологіями дистанційного зв’язку, оскільки йдеться про вивчення мови в усіх її аспектах і формах. Саме тому Інститут філології один із небагатьох підрозділів Університету, в якому запроваджена змішана форма навчання.

    Насамкінець постійний модератор засідання клубу доц. Оксана Мацько оголосила тему наступних «ЗМовників» - «Секрети прямого ефіру» від Ярини Скуратівської.

    Анна Мукан, відділ зв'язків із громадськістю Інституту філології

  • З твого лиця букет троянд зробити можна З волосся гілку гіацинту звити можна…

    Такі поетичні рядки прозвучали сьогодні під час проведення в онлайн-режимі науково-практичного семінару з нагоди Дня вшанування видатного перського суфійського поета Джалалледдіна Румі. Семінар провели студенти і викладачі перської мовної секції кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу на базі Центру іраністики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

    Відкрила урочистий захід завідувач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу та директор Центру іраністики доц. Мазепова О.В.

    З вітальним словом до присутніх звернувся аташе з питань культури Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні пан Хаді Заргярі, наголосивши на величезному значенні творчої спадщини Дж. Румі як для перської, так і для світової літератури. Далі доцент кафедри Маленька Т.Ф. виступила з доповіддю на тему «Великий Моуляна: перська суфійська поезія від Туреччини до Індії».

    Студентка 4 курсу Мельник Юлія запропонувала присутнім переглянути цікаву презентацію про життєвий шлях видатного поета. Відтак учасники семінару мали нагоду подивитися пізнавальний відеофільм про роль духовного наставника Шамса Табрізі в житті Моуляві.

    Лучко І.М. виступила з презентацією «Переклади Дж. Румі в Україні», детальніше зупинившись на перекладах відомого сходознавця та свого вчителя Яреми Полотнюка.

    Студентка 2 курсу Петрук Вероніка продекламувала газель Румі у перекладі Я. Полотнюка, а студентка 4 курсу Азіз-Джан Марія прочитала власний переклад газелі видатного автора.

    Доц. Бочарнікова А.М. виступила з доповіддю на тему «Ритміка в поезіях Моуляві». Продовжила захід аспірантка кафедри Сопільняк Світлана з презентацією, присвяченою видатній поемі Румі «Духовне маснаві». Вона продекламувала уривок з цієї поеми разом з перекладом. Слідом за нею студенти 3 курсу Пилипенко Катерина, Суровцева Оля, Сулейманов Іса та Влад Собора прочитали цікаве та дотепне оповідання з цієї поеми про розумного птаха.

    Завершився науково-практичний семінар змістовною доповіддю доц. Конончук О.М. на тему «Місце поховання Джалалледдіна Румі в Конії як історична та мистецька пам’ятка і місце паломництва». Модератором заходу була Левчин І.Д.

    Семінар відбувся у теплій та дружній атмосфері, а наші студенти та викладачі продемонстрували чудове володіння словом.

  • Науково-практичний семінар, присвячений вшануванню пам'яті перського поета Джалаледдіна Румі

    29 вересня 2020 року о 10-00 кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу та Центр іраністики Інституту філології за участю Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні проведуть науково-практичний семінар, присвячений Дню вшанування видатного перського суфійського поета Джалаледдіна Румі.

    Форма проведення: онлайн, платформа ZOOM

    Ідентифікатор конференції: 820 836 3327

    Код доступу: 290920

    Додані файли: 
  • Де в Києві почитати Василя Стуса, або про проєкт «Читати Київ» Вікторії Назаренко і Дарії Лисенко

    23 вересня ц.р. відбулася онлайн-зустріч студентів ІV курсу спеціальності «літературна творчість» із співорганізаторками проєкту «Читати Київ» Вікторією Назаренко і Дарією Лисенко. Спілкувалися в рамках навчальної дисципліни «Літературні проєкти: кураторство». Вікторія і Дарія, випускниці нашого Інституту, заснували культурний проєкт, у якому київський текст тісно переплетений із середмістям столиці. Філологині пропонують усім зацікавленим «прочитати» Київ і з цією метою підготували спеціальні листи, розміщені у визначених локаціях й оснащені QR-кодами. За допомогою гаджета такий лист можна розгорнути і відкрити для себе поетичний топос, скласти карту міста, вулицями якого колись ходили відомі українські письменники й лишили багатий урбаністичний спадок. У своєму проєкті дівчата звертаються передусім до авторів ХХ – ХХI сторіччя, відтворюють культурний андеграунд, адже не секрет, що українські контексти в радянську добу старанно затушовували, аби змінити обличчя Києва з питомо українського на невиразно інтернаціональне. Прикметно, що дівчата не лише популяризують новітню українську літературу і поновлюють культурні контексти, а й укладають певну бібліотеку – зібрання цитат, що можуть стати в нагоді гідам і всім, хто вивчає історію Києва.

    Студенти вже традиційно цікавилися в організаторок, як виникла ідея проєкту, чи важко було вибороти грант на його розробку і втілення, хто склав команду, чи вдалося окреслити потенційну цільову аудиторію. На всі ці питання Вікторія і Дарія дали фахові й вичерпні відповіді, що неабияк посприяє студентській роботі над власними проєктами в майбутньому.

    Маємо надію, що після карантину зможемо приєднатися до пішохідних екскурсій Києвом, ініційованих Вікторіє Назаренко і Дарією Лисенко. А тим часом більш докладно про проєкт «Читати Київ» можна довідатися на сайті: https://bazilik.media/proiekt-chytaty-kyiv-iak-piznavaty-misto-cherez-tv...

    Тетяна Белімова

  • «Геніальність Шевченка – у нерозривному зв’язку з усіма поколіннями українців»

    4 березня відбувся спільний захід лінгвістичного клубу «ЗМовники» та літературного проекту «Proчитання». Говорили про переосмислення постаті Тараса Шевченка у візуальному мистецтві. Три спікери підготували відеопрезентації, у яких продемонстрували сучасне бачення «батька української нації» на теренах інтернету, а також – під час гострих соціально-політичних подій останніх років в Україні.

    Образ Тараса Шевченка, який не один десяток років пропагували у шкільних підручниках (а подекуди й досі пропагують), позначений печаткою «радянщини»: йдеться про ситуацію, коли з людини, яка має активну життєву позицію, свідомо роблять ікону, яку треба «боятися» й лише канонічно «прочитувати». Таке кліше дуже добре наклалося на постать Тараса Шевченка, найвідомішим портретом якого донині залишається суворий чоловік у смушевій шапці й хлопоманському кожусі. Однак часи змінюються і вимагають нового прочитання образу «найвідомішого у світі українця». Найбільше у цьому відчувають потребу в часи історичних зламів країни, коли треба підняти й підтримати дух нації вітальними словами, державницькими ідеями й пробудити у ній потужний спротив ворогові. Чия, як не позачасова творчість Тараса Шевченка, найкраще підходить для цього. Тому недавня Революція Гідності й сьогоднішня війна на Сході України не обходяться без нашого національного «святого письма» - «Кобзаря» і його автора. Щоб скоротити відстань між воїнами (та й простолюдинами) сучасної України та інтелігентом-революціонером XIX ст., останнього омодернюють, наближуючи до сучасної людини.
    Перші спікери – Тетяна Михно та Ірина Платон – закцентували увагу на іронічних і пародійних акцентах, які сучасне мистецтво наклало на заклішовану постать Тараса Шевченка в кожусі. Перші карикатурні образи «кобзаря» були ще прижиттєвими. Так серія карикатур на тему викупу Т.Шевченка (1838) належить В.Жуковському, замальовку «Замість чаю ми побрились» (1840) зробив В.Штернберг, малюнок «Німий захват» (1859) належить перу М.Мікешина, можна знайти подібні замальовки й у К.Брюллова. Ці факти свідчать про те, що ще за життя видатного письменника й художника сприймали як «живу» людину, наділену чудовим почуттям гумору, яка не цурається всього мирського.

    За нинішніх часів відбувається трансляція образу Тараса Шевченка на сучасні реалії – історичні, культурні, соціальні. Постать митця вводиться у карнавальний простір маргінальної культури в роботах О.Ройтбурда, С.Сілантьєва, С.Коляди, С.Єрмоленка, І.Семесюка та ін. Прикметно, що якщо для мирного часу характерне саме таке – кітчеве – прочитання образу письменника, то в період гострих соціально-політичних криз цей акцент зникає і на перший план виходить іпостась Шевченка-борця за національну незалежність. Вона обростає атрибутами сучасного воїна-українця (коктейль Молотова, балаклава, щит, український прапор, шини, які були актуальні під час Революції Гідності, й спецодяг, новітня зброя у вимірі російсько-української війни на Донбасі). Відтак Тарас Шевченко стає рядовим учасником новітньої боротьби України за збереження своєї незалежності, збірним образом спротиву ворогові. На озброєння беруться цитати з його творчості: «Борітеся – поборите», «Вогонь запеклих не пече» та ін., які стають гаслами в національній боротьбі.

    Третій спікер – Оксана Кріт – звернулася до теми мемів і висвітлення Тараса Шевченка у форматі цього явища. Як герой мемів Тарас Шевченко постає в образі життєлюбця і жартівника, а його оригінальні тексти трансформуються під впливом сучасних реалій, особливо побутових. У такої творчості нема автора й конкретної цілі – вона має абсолютно прозорий посил – зробити Шевченка ближчим до нас, осучаснити його творчість й сприяти поширенню українського контенту в мережі інтернет. Спікер згадала скандальний проект О.Грєхова «Квантовий стрибок Шевченка», покликаний показати, що митець був і залишається прогресивною людиною за будь-яких часів. Також на прикладі особистого блогу Тараса Шевченка (@shev_che) в мережі Instagram Оксана Кріт продемонструвала, як письменник позаминулого сторіччя може сьогодні стати культурним проектом й «ожити» завдяки стилізованому двійнику – людині, схожій на митця, яка веде спосіб життя «сучасного Шевченка» й коментує сьогоднішні реалії.

    Після відеопрезентацій відбулася розмова у форматі питань-відповідей до спікерів і висловлювань усіх бажаючих. «Геніальність Шевченка – у нерозривному зв’язку з усіма поколіннями українців – минулих і майбутніх, і для кожного покоління – він свій», - такими нетривіальними слова закінчилася жвава бесіда про завжди актуального Тараса Шевченка в березневі дні напередодні 206 років від дня його народження.

    Текст: Анна Мукан, фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • “Я намагаюся писати про те, про що говорити неможливо”, - письменник Андрій Любка зустрівся зі студентами КНУ за ранковою кавою

    26 лютого в Червоному корпусі КНУ імені Т.Шевченка відбулася зустріч із сучасним українським письменником Андрієм Любкою. Гостя запросила директорка Центру вивчення творчої спадщини Івана Франка Майя Мозер. Зустріч була присвячена не лише «розповідям про книжки», а й українській мові - як її бачить молодий автора.

    Студенти та викладачі мали змогу дізнатися багато цікавих фактів про Андрія Любку. Наприклад, в дитинстві Андрію дуже подобався фільм «Леон-кілер». Юнак уявляв, як качатиме прес, а в один день в нього закохається Матильда. Саме це стало першим поштовхом взятися за перо, а згодом написати збірку історій «Кілер».

    Наступною цікавинкою стала не найприємніша історія з життя Андрія. Після довгої подорожі до Португалії та Бразилії він вийшов із потягу в Ужгороді, відчув на собі подих перших осінніх холодів. «Саме в той момент я відчув «сауаде», раніше не зрозуміле мені португальське слово, що не має українського відповідника та перекладається як туга за чимось, чого начебто не існує. А потім світ побачила збірка з такою назвою» – розповідає Андрій Любка. Слухачі дізналися також про реальні події, що передували написанню твору «Карбід» та про мандрівку автора Балканами, в результаті якої з’явилася книга «У пошуках варварів».

    «Вишенькою на торті» стало те, що письменник зачитав власний улюблений вірш та декілька уривків із прози. Поезія про любов вразила серце кожного, адже так щиро та «сильно» її може продекламувати лише той, чиє серце пізнало справжнє кохання.

    Після завершення зустрічі відбулася фото- та автограф сесія. Кожен зміг поспілкуватися з Андрієм особисто та придбати його книжки. Текст: Дарія Заболотня, фото Валерій Попов

    Категорії: 
  • Відбулася Вчена рада Інституту філології

    25 лютого в Інституті філології відбулася Вчена рада. На засіданні була виголошена доповідь доц. О.Бондаренка «Мова як зброя в гібридній війні»; заслуханий відповідальної за міжнародні зв’язки та профорієнтаційну роботу асист. Катерини Білик про закордонні стажування викладачів і студентів Інституту філології, а також про роботу мовних центрів; доповідь зав. кафедри, проф. Людмили Грицик про підготовку до відзначення 206-ї річниці від дня народження Т. Шевченка в Інституті, різне.

    Доповідь О.Бондаренка «Мова як зброя в гібридній війні» є скороченою версією двогодинної лекції, яку можна прослухати на ютуб-каналі доцента. У ній проілюстровано, як мова стає водночас об’єктом і засобом ураження у нинішньому збройному протистоянні України та Росії. Розглянуто соціально-політичний, історико-лінгвістичний, власне мовний, а також законодавчий рівні, на яких відбувається мовна війна.

    У звіті відповідальної за міжнародні зв’язки та профорієнтаційну роботу асист. Катерини Білик зазначено, що за 2019 рік на стажуванні побували 53 співробітники та 225 студентів Інституту філології. Більшість стажувань викладачів були короткострокові з метою наукового стажування, інші – з метою викладання. Також більшість студентів їздили на стажування за кордон по стипендії – семестровій або річній.

    Також Катерина Білик проаналізувала роботу мовних центрів Інституту філології за попередній рік і анонсувала відкриття у березні 2020 року ще двох структурних підрозділів Інституту – Центру хорватської мови і культури та Центру балтистики.

    Про масштабну підготовку до Шевченківських днів в Інституті філології розповіла зав. кафедри, проф. Людмили Грицик. Серед заходів, які планує організувати кафедра – зустрічі з лауреатами Шевченківської премії, презентація українсько-грузинського збірника «Шістдесятники», шевченкознавча конференція, у межах якої працюватиме 5 секцій і 2 круглих столи.
    Насамкінець розглядали питання організаційного характеру.

    Текст Анна Мукан, фото Юлії Кузьменко

    Категорії: 
  • В Інституті філології відбулася презентація книжки «У пошуках гармонії мови», приурочена до 80-річчя від дня народження Ніни Клименко

    Є викладачі, які своєю колосальною працездатністю і любов’ю до науки здатні до подвижницької справи – створити кафедру, наукову школу, безцінні флагманські дослідження. Вони відомі у світі завдяки міжнаціональному значенню їхніх напрацювань, відкритості до спілкування й бажанню приймати і передавати досвід. А ще знайомство з такими вченими дуже цінують (і не лише в наукових колах), бо це завжди можливість почути сповнене життєтворчості слово, доторкнутись до талановитого всесвіту інтелектуальної думки, отримати щось більше за знання – часточку їхньої вітальної енергії. Саме такою Людиною, Вченим і Вчителем із великої літери була для її колег Ніна Федорівна Клименко – члена-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Київського університету. 20 лютого в Інституті філології відбулася презентація книжки «У пошуках гармонії мови», приурочена до 80-річчя від дня народження Ніни Клименко.

    Вступне слово взяв модератор зустрічі, директор Центру елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького доц. Андрій Савенко. «Презентований том – це своєрідна офіра нашій вчительці, колезі, людині, яка була взірцем наукової доблесті», – зазначив Андрій Олександрович й додав, що Ніна Клименко до останніх днів залишалася в лавах наукової спільноти. Також він подякував Послу Грецької Республіки Васіліосу Борновасу за фінансову підтримку у виданні презентованої книжки й передав слово почесному гостю.

    Пан Васіліос висловив подяку за можливість бути присутнім на такому інтелектуальному заході й спілкуватися зі студентами та викладачами провідного столичного культурно-наукового осередку. Він нагадав про велике значення грецької мови для розвитку провідних мов світу й підготував презентацію зі світлинами найдавнішої мозаїки на теренах Східного Середземномор’я.

    Слово взяла також д.філол.н., проф., провідний науковий співробітник Інституту мовознавства НАНУ Євгенія Карпіловська. Пані Євгенія – один із упорядників тому «У пошуках гармонії мови», що вийшов у серії «Українська елліністика» у Видавничому домі Дмитра Бураго. Вона пояснила символічне значення назви видання й зображення арфи на ньому. У свідомості давніх греків арфа була символом гармонії звуків музикосфери. «Ніна Клименко сама була уособленням гармонії: з одного боку, глибоким і вдумливим вченим, а з іншого – лагідною, доброзичливою і чуйною до оточення жінкою», – сказала Євгенія Анатоліївна й звернулася до структури презентованого видання. У ньому вміщено 45 статей науковців із семи країн світу. Під обкладинкою тому статті елліністів із Салоницького університету, членів Комісії зі слов’янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів (представників із Польщі, Сербії, Словаччини, Білорусії). Тематика статей належить різним сферам вивчення мови – словотвір, морфеміка, граматика, комп’ютерна лінгвістика та ін. «Найповажніший» розділ книжки присвячений україністиці. До його формування долучилися колеги з Інституту мови НАН України, Інституту філології КНУ імені Т.Шевченка, лінгвісти зі Львова, Чернівців, Дрогобича, Кривого Рогу, Черкас. Євгенія Карпіловська запевнила, що видання стане в нагоді як студентам, так і науковцям цього дослідницького поля.

    Гостем презентації також був видавець книжки «У пошуках гармонії мови» – поет і культуролог Дмитро Бураго. Він нагадав усім присутнім про цивілізаційний культурний код, який веде до Стародавної Греції. Її сюжети залишаються позачасовими й до них варто звертатися, шукаючи відповіді на багато екзистенційних питань сьогодення. Також пан Дмитро пригадав своє перше знайомство з Ніною Клименко: «Було відчуття, що ми давно знайомі, й тому одразу почали говорити на одній мові про основні речі».

    «Ніна Федорівна не опускалася на рівень людини, а піднімала співрозмовника на свій рівень», – поглибив думку видавця книжки Андрій Савенко й надав слово двом учням ювілярки – к.філол.н. Світлані Перепльотчиковій та д.філол.н. Ларисі Кислюк. Пані Світлана пригадала, як була однією з перших шести студентів, які в 1995 році почали вивчати новогрецьку мову, навчаючись на романо-германському факультеті Київського університету. Пані Лариса сказала, що зважаючи на кількість учнів і послідовників Ніни Клименко, можна говорити про наукову школу цього вченого.

    На презентації книжки, присвяченій ювілярці, були також присутні її доньки – Оксана й Надія. «Мама завжди казала: “Праця мене лікує”», – поділилася спогадами з родинного життя пані Оксана. Вона разом із сестрою зростала в атмосфері високої духовності. Андрій Білецький і Тетяна Чернишова були духовними вчителями їхньої матері й прикладами інтелігентності для Оксани та Надії.

    Насамкінець Андрій Савенко коротко презентував ще одну книжку – «Кавафіс. Критика і переклади», видання якої також присвячене пам’яті Ніни Клименко. Зустріч пройшла в теплій й доброзичливій атмосфері, адже згадати свого вчителя й вшанувати його пам’ять прийшли найрідніші для Ніни Федорівни люди – сім’я, учні, колеги й духовні послідовники її безцінної праці.

    Текст: Анна Мукан, фото: Валерій Попов

  • Залітаймо до «Щебетарні»!

    Саме так називається просвітницький онлайн-проект мовних цікавинок від студентів-україністів Інституту філології. До Міжнародного дня рідної мови 19 лютого на лінгвістичному клубі «ЗМовники» студенти розповіли про свою спеціалізацію та запросили підписуватися на «Щебетарню» в соцмережах. Вдосконалення мовних компетенцій гарантоване!

    Голова лінгвоклубу Оксана Мацько відкрила захід. Сьогодні питання рідної мови часом набуває сумної тональності, стає питанням життя й смерті. Згадаймо лишень Артема Мірошниченка, волонтера з м. Бахмут, який загинув через власну позицію щодо рідної української. Мовне питання завжди на часі, вважає Оксана Михайлівна. Маємо пам’ятати про нього щодня.

    Пам’ятати – і діяти. Для цього на кафедрі української мови та прикладної лінгвістики розробили спеціалізацію «українська мова в прикладних аспектах». Про переваги та недоліки спецкурсів розповідали Тетяна Асєєва та Наталя Гайдиш. Дівчата вже на фінішній прямій, на четвертому курсі. От і пригадують усі яскраві моменти на кафедрі. Тут дають актуальні знання: наприклад, сугестивна лінгвістика навчить вплинути на читача, на потенційного споживача ваших послуг чи товарів. Редагування уможливлює вдосконалення текстів, поважаючи авторський стиль та його бачення. Студенти проводили палатографування, вивчали мову ворожнечі в Інтернеті, пробували себе в ролі суд експертів тощо. Тепер вони готові створювати креативні проекти!

    «Щебетарня» - саме такий, покликаний показати живу, не підручникову, українську мову. Автори ідеї Анна Бакума і Влад Бибик демонструюь, що українську можна подавати соковито, а не сухо. Думка створити спільноту виникла на одній із пар. де обговорювали незвичайні назви кольорів («мокрий асфальт», «закохана жаба» – як вам таке?) Аня написала Владу: «Створімо групу, де ділитимемось усім цікавим, що чуємо на парах!» Адже цей мовний скарб треба донести не лише філологам. За реакцією на перший пост (48 поширень) про правопис слова «Геловін» друзі побачили: проект на часі. «Щебетарня має свій дизайн і кілька рубрик:

    - слово дня – забуті чи несправедливо вилучені з ужитку лексеми + сучасний контекст;
    - лагідна українізація –українські пісні, за якими можна вчити мову;
    - голосування – щось на кшталт тестів до ЗНО);
    - меми.

    «Щебетарня» - це антисуржик (відлога замість капюшона, ополоник замість черпака), багатство та грамотність мови. І поки Аня та Влад шукають годинку-півтори на день, щоб підготувати для нас за шаблоном новий пост, їхні викладачі дуже пишаються своїми вихованцями. На сьогодні проект має близько тисячі читачів, навіть сучасні співаки лайкають їх - Alyona Alyona та Аліна Паш. Підписуйтеся на «Щебетарню»:

    Підписуйтеся на «Щебетарню»:
    Інстаграм: hhttps://www.instagram.com/shchebetarnya/
    Фейсбук: https://www.facebook.com/shchebetarnya/
    Телеграм: https://t.me/shchebetarnya

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

Сторінки

Subscribe to події