події

  • Увічнено в меморіальних дошках

    Іван Світличний в університетському Кабінеті шевченкознавства виступав з доповіддю проти фальсифікації творчості Тараса Шевченка, а Василь Стус брав активну участь у зустрічах шістдесятників зі студентами-філологами.

    На церемонії відкриття меморіальних дошок з промовами виступили директор Інституту літератури Микола Жулинський; директор Музею Тараса Шевченка, колишній студент філологічного факультету нашого університету, син Василя Стуса Дмитро Стус; в'язні радянських ГУЛАГів Олесь Шевченко й Микола Горбаль та ін. Одна з колег і товаришів Івана Світличного прочитала сонет Івана Світличного про «парнас» шістдесятництва:
    І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі.
    Хтось невидимий ізбудив
    Світ Калинцевих візій-див,
    Драчеві клекоти і хмелі,
    Рій Вінграновських інвектив,
    Чаклунство Ліни, невеселі
    Голобородькові пастелі
    І Стусів бас-речитатив.
    Парнас! І що ті шмони й допит?
    Не вірю в будень, побут, клопіт —
    В мізерію, дрібнішу тлі.
    Вщухає суєтна тривога.
    І в небесах я бачу Бога,
    І Боже слово на землі.

    Автор меморіальних дошок скульптор Василь Маркуш. Церемонію відкриття їх вели посадовці від імені Київського голови Віталія Кличка.

    За матеріалами Центру літературної творчості Інституту
    філології КНУ імені Тараса Шевченка.

  • Науково-практичний семінар, приурочений до відзначення свята Шаб-е Ялда

    21 грудня відбувся науково-практичний семінар, приурочений до святкування свята Шаб-е Ялда. Організатором заходу виступило посольство ІРІ. Семінар розпочав Надзвичайний та Повноважний посол ІРІ пан Манучехр Мораді, який звернувся з вітальним словом до усіх присутніх. Пан Манучехр Мораді, наголосив, що це уже третій семінар з іраністики, який посольство ІРІ проводить у межах програми з популяризації перської мови та культури Ірану на теренах України.

    Пан Хоссейн Баят, викладач, який за сприяння Посольства Ісламської республіки Іран викладає в Інституті філології перську мову та літературу розповів присутнім про стародавні традиції святкування цього свята. У грудні іранці відзначають одне з найдавніших та найтаємничіших свят у році – день народження Сонця, «Шаб-е Ялда». Найкоротший день у році та найдовша ніч випадають на 21 грудня. Цей день називається зимовим сонцестоянням. Іранці вірять, що злі сили можуть зробити так, що вранці сонце не зійде, тому у цю ніч не сплять. Зазвичай родина збирається у домі найстаршого члена сім’ї, смакують символічні для цього дня фрукти, горішки, насіння; дорослі розповідають стародавні легенди, а молодь зачаровано слухає, поринаючи думками у давнину. Shab-e Yalda була офіційно внесена до списку національних духовних скарбів Ірану на спеціальній церемонії в 2008 році.

    Асистент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Амір Маллаахмаді продекламував газелі відомого перського поета Гафеза, без читання віршів якого не обходиться жодне іранське традиційне свято, а також розповів, що в Ірані газелі Гафеза не лише декламують, а й ворожать на них.

    Урочистий захід відбувся в он-лайн режимі на платформі Zoom, а нагоду долучитися до цього чудового свята мали усі охочі.

    Центр іраністики

  • Вийшла друком книжка Гриця Халимоненка "ІСТОРІЯ ГРУЗИНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

    Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка взяв участь у виданні першого в Україні такого видання. Українською мовою. Рецензенти – доктори філології Рауль Чілачава (професор, академік Грузинської національної академії наук) і Михайло Наєнко (професор, директор Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка). Читається з великим пізнавальним задоволенням і великою повагою до автора, професора Київського університету Григорія Халимоненка. Перед цим (років 10 тому) він опублікував "Історію турецької літератури", а нині – грузинської. Володіє обома мовами досконально і тому всі тексти освоював тільки в оригіналі. Читається легко і зрозуміло щодо будь-яких грузинських творів та їх тлумачень. Грузинська література – одна з найдавніших у Європі і початки її відносяться до V століття н. е. Автор розглядає її в 12-ти підрозділах, а в основі періодизації її скористався хронологічними, і художньо-стильовими характеристиками.

    Видатний професор Тбіліського і почесний доктор Київського університетів Отар Баканідзе почав писати свою "Історію української літератури в 3-х томах» ще за радянських часів і тому на ній залишилися деякі ідеологічні сліди свого часу. "Історія..." Г. Халимоненка – без будь-яких "слідів": методологія в ній – науково обгрунтована, а текст (викладений доступною мовою) розраховано на всіх, кому не байдужий великий світ великих літератур. Знаєш літературу – знаєш країну, культуру, естетичні вподобання її народу.

    За матеріалами Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка.

  • Анонс засідання Літературної студії імені Максима Рильського

    Традиційно, другого вівторка місяця, тобто 8 грудня 2020 р., сходимося на зібрання, щоб розглянути такі питання:

    І. Читання й обговорення нових творів студентів другого курсу спеціальності «літературна творчість» та другокурсників інших спеціальностей, які виявляють нахил до творення віршів, прози чи інших літературних жанрів.

    2. Вільний мікрофон. Свої нові твори можуть прочитати всі бажаючі, зокрема й першокурсники, які не подали своїх творів на попереднє засідання літературної студії. Запрошуємо також присилати свої нові твори всіх другокурсників з різних університетів України та зарубіжжя.

    Через карантинні обмеження, літстудія відбудеться в інтернетрежимі: тексти своїх нових творів і другокурсників, і вільномікрофонників просимо надсилати на електронну адресу старшого лаборанта Центру літературної творчості Марини Єщенко: poltava.proza@gmail.com. Їх буде розміщено на сторінці «Літературна студія імені Максима Рильського» у Фейсбуці для обговорення, а потім запропоновано для публікації у студентському альманасі «Сві-й-танок», випуск 13 (2021 р.)

    Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

  • Відбувся онлайн-семінар на тему "ПЕРСЬКА МОВА: ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ТА ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ"

    3 грудня 2020 р. відбувся онлайн-семінар, організатором якого було Посольство Ісламської Республіки Іран в Україні, на тему "ПЕРСЬКА МОВА: ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ТА ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ".

    З доповіддю на семінарі виступив сходознавець, перекладач перської мови, к. і. н. Валерій Храновський, який розповів про історію, розвиток і трансформації перської мови, про різноманіття мов і говірок, поширених на території сучасного Ірану, а також про спорідненість слів в індоєвропейських мовах, про давньоперську лексику в сучасній перській мові та інших мовах, зокрема, українській тощо.

    Посольством ІРІ також планується найближчим часом проводити серію подібних онлайн-семінарів на платформі Zoom, присвячених різній тематиці історії та культури Ірану.

    Сторінка Посольства ІРІ в instagram: @iranembassyinukraine
    на Facebook: https://www.facebook.com/IranembinUkraine/

    І.Д. Левчин, кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу

  • Як важливо бути гнучким: розмова з Оксаною Хмельовською.

    18 листопада у рамках курсу «Літературні проєкти: кураторство» відбулася зустріч із співзасновницею та головною редакторкою культурно-видавничого медіапорталу «Читомо» Оксаною Хмельовською. Розмова точилася навколо становлення цього медійного проєкту та дотичних до нього подій.

    Пані Оксана розказала, що «Читомо» вперше виник як дипломний проєкт, розроблений удвох із колегою. Для залучення публіки на першу презентацію під час Львівського форуму видавців скористалися картонними колажами, які розвісили по всьому Львову: це дозволило зібрати аудиторію до 80 людей – чудовий результат для літературної події.

    Однак спочатку «Читомо» існував більше як блог, ніж медіа, й перші 4 роки тримався на колосальній волонтерській роботі друзів пані Оксани. Значні зміни відбулися після організації фестивалю «Штурмові загони Ґутенберґа», які об’єднали молодих видавців із якісними редакторами. Так проєкт дістав перший ґрант від Unistudy, який повністю витратили на «найважливішу» людину на Землі – програміста.

    Втім однаково головною проблемою проєкту був брак стабільности та доходів, через що чимало дописувачів вигорали й ішли деінде. Колишні автори «Читомо», за словами пані Оксани, – власники видавництв, редактори, викладачі. 2015 року відбулася своєрідна реорганізація й було проведено чимало подій: проєкт «Mali.ua», який об’єднав невеликих видавців, що випускали по одній книзі; «Вітрина новинок», у якому розміщувалися всі книжки, випущені до Книжкового Арсеналу чи Форуму Видавців, а також спецпроєкт із Гете-інститутом у Києві. Тоді ж у «Читомо» з’явилася перша випускова редакторка Богдана Романцова.

    Хоча брак коштів все ще давав про себе знати, «Читомо» розвивався й 2016 року об’єднався з блоґом про сучасну дитячу літературу «Казкаркою», який представлений дитячим відділом «Читомо». У тому ж році сайт отримав першого комерційного партнера – магазин туристичного спорядження Gorgany (не на правах реклами). Це дозволило проєктові крок за кроком перейти до «дорослішання». 2017 року «Читомо» офіційно став громадською організацією, що, за словами пані

    Оксани, «дозволило відчути себе тим, хто здатен впливати на смаки людей».
    2018-й рік видався багатим на події. Сайт «Читомо» перезапустився і змінив дизайн, здійснив велике соціологічне опитування «Ukrainian Reading and Publishing Data», на яке нинішній Український інститут книги орієнтується при укладанні стратегії. Тоді ж було проведено кілька спецпроєктів із зарубіжними організаціями: Британською Радою, Гете-інститутом (Німеччина) і Польським та Чеським інститутами в Києві.

    Останні два роки позначилися ще більшим розвитком. Так, 2019 року «Читомо» вперше поїхав у відрядження на книжкові ярмарки в Німеччині й Латвії, Мистецький салон у Канаді. Тоді ж провели вечірку з нагоди десятиріччя проєкту «Піна днів», де все навколо покрили піною – сподіваюся, шампанського. Цей рік позначився виграшем 8-ми ґрантів, появою власного Телеграм-каналу, акцією #купуйумалих і партнерством із крупним комерційним проєктом «Галичина».

    Після такого екскурсу в історію гостя заглибилася в його суть, бо «Читомо» – це передусім «медіа про книгу в усіх її проявах й осмислене читання як трамплін, інструмент для самоосвіти й реалізації». Метою проєкту є створення якісних текстів, які б піднімали читачів на вищій рівень. Тексти ці різні: аналітика й ексклюзивні матеріали експертів, новинки у сфері книговидання, рекомендація вартісних книжок, що добре зроблені й несуть щось нове і, звісно, рецензування, бо «навіть якщо книжка хороша, має бути рецензент, який сказав би, що вона хороша».

    За словами пані Оксани, «Читомо» важливий тим, що він бачить щось цікаве, пише про це і люди проявляють інтерес. Яскравим прикладом стала стаття про оплату праці перекладу, яка допомогла перекладачам усвідомити вартість своєї праці. Або проєкт «Література на експорт», де критики рекомендували по 10 українських книжок до перекладу, що дозволило укласти щонайменше 7 угод про переклад за кордон; крім цього, підтримуються й інші важливі й регіональні проєкти.

    Певну частину часу пані Оксана приділила оцінці студентських проєктів, відзначивши їх новизну та давши кілька корисних настанов. Насамперед, вона нагадала, що, крім ідеї, дуже важливо сформулювати мету і порадила уявити собі майбутніх клієнтів, які б зацікавилися пропонованим продуктом, і сформулювати до 5 цінностей вашого проєкту.

    Найважливішою настановою, яка підбила підсумок зустрічі, стала порада не стояти на одному місці, бо важливо вміти рухатися вперед. Як сказала пані Оксана, «редакційна політика «Читомо» – така само змінна річ, яка має швидко реагувати на поломки й помилки, особливо в наш час. Бо цей рік показав, як важливо бути гнучким і вміти підлаштовуватися й знаходити своє місце».

    Іван Прокопенко,
    студент 4 курсу «літературної творчості»

  • Центр літературної творчості ІФ взяв участь у Міжнародному вебінарі «Одинадцяті короленківські читання»

    Центр літературної творчості Інституту філології взяв участь у Міжнародному вебінарі «Одинадцяті короленківські читання», який дистанційно відбувся 11-12 листопада 2020 р. в Полтавському національному педагогічному університеті імені Володимира Короленка. Ректор університету професор Микола Степаненко, відкриваючи вебінар, наголосив на гуманістичній спрямованості творчості письменника, значна частина життя і творчості якого пов’язана з Україною, зокрема – з Полтавою. Модератор вебінару – професор, завідувачка кафедрою світової літератури університету Ольга Ніколенко говорила про ідейно-тематичні зв’язки творчості М. Гоголя і В. Короленка. Доповідь директора Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка, почесного професора Полтавського Педінституту професора Михайла Наєнка присвячувалась стильовій характеристиці прози В. Короленка в контексті неоромантичної літературної традиції, яка розвинулась у вітчизняній літературі на рубежі ХІХ-ХХ століть. В. Короленко одним із перших помітив відродження романтичного стилю в літературі цього періоду. Він говорив, що «цей Лазар» (тобто, романтизм) живий, але зі своїми особливостями. Ця його думка корелювалася з роздумами і творчістю І. Франка («Зів’яле листя», «Старе й нове…»), Лесі Українки («Володимир Винниченко») та ін.

    Різні аспекти творчості В. Короленка і літературного процесу його часу висвітлили в своїх доповідях доцент Університету Хоккайдо (Японія) Дайсуке Адаті, професор Т. Матвєєва (Харків), професор О. Ємець (Хмельницький), аспірант Уемура Масаюкі (Японія), магістрантка Катерина Ніколенко (Полтава), наукові співробітники Полтавського літературно-меморіального музею В. Короленка Л. Ольховська й О. Головко, доценти й асистенти кафедри світової літератури ПНПУ імені В. Короленка та ін. Модератор вебінару Ольга Ніколенко «ілюструвала» виступи доповідачів виданнями наукових досліджень про творчість В. Короленка та експонатами університетської аудиторії українсько-японської дружби «Sakura».

    Після завершення вебінару його учасники відвідали Музей В. Короленка. Захід відбувався онлайн на платформах e-Tutorium і Google Meet. Ці платформи дали змогу «глядачам» вебінару не тільки слухати, а й залишити на його чаті свої відгуки про виступи доповідачів. Зокрема – про доповідь директора Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка, Почесного професора ПНПУ імені В. Короленка Михайла Наєнка: «Щиро раді бачити нашого дорогого і шанованого Михайла Кузьмовича! Кожна його доповідь – це безцінний урок Майстра» (Дмитро Лебідь, режисер трансляції вебінару). «Щиро дякуємо Вам за прекрасну і корисну доповідь, за можливість отримати нові знання» (Олена Пітерська, вчителька Білоцерківської школи, аспірантка-заочниця ПНПУ імені В. Короленка).

    За матеріалами сайту ПНПУ імені В. Короленка

  • ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ ІМЕНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

    Традиційне зібрання студійців відбудеться 10 листопада 2020 р. На порядку денному – два питання:

    1. Читання й обговорення нових творів студентів 2-го курсу спеціальності "літературна творчість" та всіх інших спеціальностей, у кого виявляється дар до письменницької праці.

    2. "Вільний мікрофон". Свої нові твори читають усі бажаючі – студенти-магістранти Київського та всіх інших університетів.

    Карантинні умови, на жаль, змушують робити все це дистанційно. Другокурсників та всіх "вільно-мікрофонних" бажаючих просимо надсилати свої нові твори на електронну адресу старшого лаборанта Центру літературної творчості Марини Єщенко: poltava.proza@gmail.com

    Обговорення надісланих творів відбудеться тут – на сторінці Літературної студії імені Максима Рильського у фейсбуці: https://www.facebook.com/mr.litstudio. Надіслані тексти (та їхнє обговорення) будуть опубліковані в студентському альманасі "Сві-й-танок". Випуск 13, 2021 р.
    Натхнення всім і творчої наснаги!

  • ОНЛАЙН-ЛЕКЦІЯ ЗІ СВІТЛАНОЮ ПРИВАЛОВОЮ – НАТХНЕННИЦЕЮ, ОРГАНІЗАТОРКОЮ ТА ДИРЕКТОРКОЮ БАГАТЬОХ ЛІТЕРАТУРНИХ ПРОЄКТІВ

    4 листопада у рамках дисципліни «Літературні проєкти: кураторство» відбулася онлайн-зустріч із Світланою Приваловою, програмною директоркою «Litosvita». Запросити пані Світлану до розмови – це було спільне рішення викладачів і студентів, що цілком зрозуміло, бо успішних людей хочеться почути, перейняти дещицю досвіту. Нині «Litosvita» – платформа, яка надає освітні послуги за різними тематичними напрямами, одна з найбільш популярних у царині неформальної освіти. До того ж «Litosvita» репрезентує своєрідний зріс найвагоміших досягнень літературного й загалом мистецького менеджменту й водночас популяризує сучасний український літературний процес.

    Студентам хотілося більш докладно почути про секрети й внутрішні механізми літшколи, яка минулого 2019 року відзначила поважний ювілей – десятиріччя від дня засування. Відтак пані Світлана докладно зостановилася на структурі самого освітнього процесу, що надає «Litosvita», наголосивши, що він за зразком академічної освіти складається з річних програм, упродовж яких слухачі мають можливість отримати досить ґрунтовні знання і потужну мотивацію до саморозвитку. Безумовно, став у нагоді багаторічний викладацький досвід в університеті і робота над власною дисертацією з масових комунікацій, а також організаційні й комунікативні навички, набуті під час роботи головним редактором видавництва «Nebo bookLab Publishing». Поєднання цих знань й умінь, що тяжіли до різних галузей, дало масштабне бачення й уможливило створення таких навчальних програм, які б були однаково цікавими й лекторам, і потенційним слухачам. Нині «Літосвіта» працює із дорослими слухачами, підлітками й дітьми. Для кожної вікової категорії розроблені свої критерії, плани й контент. Найпопулярнішими серед слухачів уже традиційно є літні літшколи, що проходять щорічно в Карпатах (лише цього року довелося відмовитися від такої ідеї через пандемію).

    Пані Світлана, окрім досвіду, пов’язаного з освітніми проєктами, поділилася секретами успішного видавництва. Ішлося зокрема про книжкове видання «Галерея чуття», де були гармонійно поєднанні вірші відомих українських письменників та ілюстрації картин Андрія Задоріна, знаного білоруського митця, що окреслило унікальну нішу книжкового ринку й сприяло розширенню цільової аудиторії схожих антологій, які пропонували переважно тексти без візуального супроводу. Також гостя коротко спинилася на питаннях формування спільноти, наповнення й розподілу бюджету, розбудови стратегії із взаємодії з конкурентами та інших, не менш важливих аспектах, без яких годі собі уявити успішний літературний менеджмент.

    Зустріч минула на одному диханні – без жодного перебільшення. Усі віртуально присутні отримали потужний заряд позитиву насамперед через оптимізм і налаштованість на успіх, що їх випромінювала сама пані Світлана. Після такої потужної мотивації зросло бажання спробувати власні сили у створенні чогось нового, унікального й пов’язаного з літературою.

    Щиро дякуємо пані Світлані, яка попри свій щільний робочий графік, усе ж знайшла час і можливість поспілкуватися на цікаві теми.

    Тетяна Белімова, доцент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості

  • Відчути себе золотошукачем: детективна історія пошуку лексикографічного архіву

    20 жовтня відбулася чергова зустріч лінгвістичного клубу «ЗМовники» у форматі Zoom-конференції. Модератором заходу традиційно була доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Мацько. Тема для обговорення була загадковою – «Український лексикографічний детектив: давнє й нове». Гостя зустрічі – Оксана Тищенко, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України – у яскравій ілюстративній формі розповіла про детективну історію пошуку архівної картотеки до втраченого IV-го тому легендарного Російсько-українського словника (1933 р.) під редакцією академіків Агатангела Кримського та Сергія Єфремова. Йшлося про унікальний реєстр джерельної бази, який ретельно добирався для укладання перекладного словника – найбільш затребуваного після революції 1917 р.

    Доля РУС непроста: вона водночас велична (оскільки це перший неймовірно лексично багатий словник), трагічна (його укладачів було репресовано, а саме видання – заборонено) та загадкова (без жодних слідів зник 4-ий том словника, визнаний тогочасною владою націоналістичним, а тому ворожим). «З минулого століття цей том перетворився на святий мовознавчий Грааль», – зазначила Оксана Тищенко. Словниковий реєстр вважався безповоротно втраченим аж до 2018 року, поки пані Оксана зі своїми колегами не почала детально вивчати наявну шестимільйонну картотеку Інституту мовознавства НАН України. При зіставленні карток, написаних у різні десятиліття, виявилося, що на деяких із них були архівні штампи. При скурпульозному аналізі цих лексикографічних документів доби, дослідники відчули себе «золотошукачами», адже одразу стало зрозуміло, що вони натрапили на безцінний скарб – картотеку, яка була підготовлена для укладання 4-го тому РУС! Виявилося, що цей реєстр не лише не знищили під час Другої світової війни, а й зовсім «не почистили» – джерельна база відсилала до дореволюційних текстів, які вказували на її давність і автентичність.

    З моменту цінної знахідки пройшло вже декілька років, за які було зроблено чимало – відібрано, посортовано та оцифровано велику кількість архівної картотеки. До цього процесу долучалися, зокрема, й викладачі та студенти Інституту філології. Проте електронна система – не самоціль, а інструмент дослідження карток, наголосила Оксана Тищенко.

    Крім історичного значення, архівний реєстр слів із коментарями «має стати новим лексикографічним знадобом», переконана пані Оксана. З нього можна і варто черпати питомо українські словотвірні моделі, а також власні відповідники іноземним словам.

    Насамкінець гостя закликала студентів і всіх охочих долучатися до проекту Всеукраїнської толоки для розпізнавання текстів на архівних картках, а також досліджувати їх у наукових роботах.

    Сайт з цифрованою картотекою – https://ak.iul-nasu.org.ua/

    Анна Мукан, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології

Сторінки

Subscribe to події