події

  • Різдвяне свято на кафедрі германської філології та перекладу

    «Сьогодні був останній іспит» – «У нас завтра ще один». Такими розмовами нині гомонить увесь ІФ. Не виняток – германісти нашого Інституту. Студенти вирішили випередити головну ялинку країни і Святого Миколая. Додали у вечір барв і світла новорічних гірлянд та різдвяних свічок. Увімкнули англійські пісні початку ХХ ст., зварили глінтвейн, наливаючи кожному в іменні чашечки.

    Частували, але спершу треба було пройти тест «Яке ти печиво?» Хтось вийшов сумною шоколадкою. Але порцією солодощів і мандаринок таки ніхто не був обділений! Що ще може створити передноворічну атмосферу? Наприклад, майстер-класи з виготовлення листівок, розмальовки. Крім того, виготовлення фігурок балерин, яким спіднички вирізали у формі сніжинок. Дівчата-германісти відкрили в собі арт-бачення: котрась вигадувала власні візерунки, інша взяла для спідниці чорний папір. У кімнаті навпроти пеклися вафлі під пильним оком Денні Клаппера. До головної зали святкування час від часу зазирали викладачі, зокрема й завідувач кафедри Марія Іваницька. Асистент Анастасія Мельник тішилася разом зі своїми студентами, фіксувала на фото найвеселіші моменти.

    І ми фіксували. Оцінюйте та завітайте наступного року!

    Юлія Кузьменко

  • Андріївські вечорниці-2019

    Нечасто в Інституті філології перекривають головний вхід. Рідко й молодь наша лишається допізна, хоча в кожного другого назавтра іспит. Так, це буває лише раз на рік. Сутеніє… І ось він, їде! «Їде-їде пан Коцюбинський, їде-їде калиту кусати, гоп-гоп…»

    Кусали калиту й наші студенти, і гості з Підготовчого відділення (ото потім ще дужче захочуть вступити й щораз веселитися на народних святкуваннях!). Завітали студенти-медики з НМУ імені О.О.Богомольця, які були вражені! Вони в Україні лише перший рік, і досі ні в чому подібному не брали участь.

    Андріївські вечорниці 13 грудня – одна з найочікуваніших подій року в ІФ, щира дяка за це Кафедрі фольклористики та Центру фольклору та етнографії ІФ. Спершу ворожили на суджених і дітей, пригощали смаколиками, проводили майстер-класи. Викладачі кафедри на чолі з Оленою Івановською співали традиційних колядок.

    А далі наш пан Калитинський (Сергій Бадюк) почав зазивати сміливців. Завдання-то різні, аби отримати шанс вкусити калиту (пекла, до речі, Ярина Закальська, спасибі їй). Хтось «зайчика» через палиці стрибав, хтось танцював, хтось співав чи загадки відгадував. А один вирішив помірятися силами – підняли з Калитинським по четверо дівчат! Головне – не засміятися, а також у завданні не помилитися, бо будеш обмазаний смолою. Олександр Бондар пильно стежив і малював за найменші хиби хлопцям то вуса, то брови чорнії.

    І нарешті танці! Фольклористи вчили народних танків усіх охочих. А дівчат Інституту вчили очіпки зав’язувати, бо й заміж скоро, наворожили ж!

    Словом, свято вдалося. Чекаємо вже на наступне, а поки щасливого закінчення сесії нашому студентству!

    Юлія Кузьменко

  • Концерт «Україна-Японія» до 85-річчя імператора та Дня Збройних сил України

    Справжнє японське свято 6 грудня підготували студенти кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-східної Азії. Це був також сюрприз для завідувача Івана Бондаренка, який повернувся зі стажування. Головний режисер шоу талантів – Катерина Шурко. Вона вболівала в першому ряді за кожним виступом, і жоден з учасників її не підвів: оплески вирували!

    Ведуча Андріана Голубка спершу запросила на сцену актової зали ІФ Анастасію Стуконог. Дівчина виконала акапельно авторський переклад японською української народної пісні «Ой у вишневому саду». Іван Петрович не втримався й на кілька хвилин перервав виступи, аби подякувати за чудову організацію й таланти своїх студентів. Настя, на його думку, довела, що учень може перевершувати вчителя. До вітального слова долучилася заступник директора з навчально-методичної роботи Людмила Смовженко.

    Програма тривала. Третьокурсниці Ганна Лихацька, Віталіна Порада, Тетяна Селіверстова, Дар'я Рогожинська, Ольга Довгаль та Ольга Падалка із запалом станцювали під популярну японську музику. Їхні колеги Ганна Зубок, Анастасія Страшко, Надія Семенова та Оксана Українець виступили з уривком роману "Макура-но соші" Сей Шьонаґон. Студентка 1 курсу магістратури Катерина Голомах представила власний переклад поезії танка про дощ, сніг та росу, розмірковуючи, що думають японці про таку погоду, що маємо нині за вікном. Христина Петрушенко (4 курс) продовжила перекладацьку ноту концерту поезій імператора та імператриці. А другий курс магістратури спершу потішив перекладом Шевченкового «Заповіту». А потім Ніна Соловйова, Оксана Полозенко, Альона Колдаєва, Вікторія Шумай, Ольга Сілівра і Тамара Берчук зіграли гумористичну сценку «Японська література за 5 хвилин» (такий собі експрес-курс до іспиту). Студентка 1-го курсу магістратури Оксана Полозенко виконала сучасну японську пісню у стилі рок. Слухач курсів японської мови при університеті, лаборант кафедри тюркології Зульфія виконала пісню "Сакура" під акомпанемент гавайської гітари. Єлизавета Адаменко виступила з лекцією-майстер-класом зі зв’язування мотузкою "шібарі", моделлю виступила викладач японської мови Тетяна Дибська. Свято вдалося! І гості, й організатори відпочили душею.

    Фото Юлії Кузьменко

  • Білорусисти Інституту філології відзначають 88-му річницю від дня народження Володимира Короткевича

    Білоруський класик Володимир Короткевич народився 26 листопада 1930 року. Щороку в ІФі відзначають Короткевичівські дні. Невипадково, адже в Інституті вже 9 років діє Центр білоруської мови та культури імені письменника. Директор Центру доцент кафедри слов’янської філології Леся Стеблина, модеруючи головний захід тижня, рада була вітати всіх, хто зібрався «білоруською сім’єю», а також славістів інших спеціальностей.

    Захід був чудово організований. Перша його частина – студентські й аспірантські наукові читання, де заслухали доповіді Анастасії Маслун і Валерії Тихенко. Анастасія – аспірантка 1 курсу, яка захищатиме роботу за воєнною творчістю Короткевича. Поки ж Настя презентувала свої напрацювання про наративні традиції Світлани Алексієвич і Юрія Щербака в осмисленні чорнобильської трагедії (документальна проза «Чорнобильська молитва» і повість «Чорнобиль» відповідно).Магістрантка Валерія звернула увагу на розвиток білоруського детективу. Першим у цьому жанрі в білоруській літературі виступив саме Володимир Короткевич із твором «Дике полювання короля Стаха». Короткевич називав себе білоруським Олександром Дюма. Валерія згадала кількома словами детективних авторів поч. ХХІ ст. Під час дискусії зауважили: Короткевич – зачинатель білоруського постмодернізму.

    Друга частина заходу – імпреза, присвячена творчості Світлани Алексієвич, Нобелівського лауреата з літератури-2015, яка цьогоріч святкувала 70-річний ювілей. Письменниця, як відомо, має українське коріння та народилася в Івано-Франківську. Студенти-білорусисти 1 і 2 курсу навчання розповіли про історію власне самої Нобелівської премії, деталі її церемонії, цікаву статистику лауреатів. Поговорили про Шнобелівську (Антинобелівську) премію.

    Далі ж зачитали цитати з промови Алексієвич на врученні. Для неї мета мистецтва – накопичувати людину в людині: «Ненависть нас не врятує. Лише любов». Письменниця працює в жанрі нон-фікшн, що викликає дискусії. Але зачитані уривки з її творів викликали лише непідробне співчуття її інтерв’юерам та захоплення мужністю Алексієвич, із якою вона порушує. Оголює такі болючі теми: жінки в Другій світовій війні, війна в Афганістані, Чорнобильська катастрофа, самогубства у перші роки розвалу СРСР. Вона обрала такий шлях. В одному з інтерв’ю, де її питали, як Світлана осягає такі важкі теми, жінка зізналася: «Щоб робити щось дуже добре, треба робити дуже чесно».

    За урочистості дякувала своїм студентам Ірина Короткевич. Слова вдячності почули й від Андрія Губкіна, першого секретаря Посольства Республіки Білорусь. Він радий, що в Україні вивчають білоруську та шанують культуру та історію Білорусі. Заходи продовжилися в наступні дні переглядами художніх фільмів за романами Володимира Короткевича.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

  • Гра слів: теорія та практика

    Саме такою 22 листопада була тема заключних у семестрі «Змовників». Мову вела студентка-україніст 3 курсу Анна Бакума.

    Найголовніша її порада – обирайте тему курсової не для галочки, а в радість і на користь. Адже мовна гра була темою курсової дівчини. Аня ходила містом і фотографувала приклади для матеріалу свого дослідження. Виявляється, у рекламних слоганах і назвах закладів це явище – чи не найпоширеніший засіб.

    «Першопроходцями» у мовній грі були Платон і Сократ, автор самого терміна – австрійський філософ Людвіг Вітгенштайн. За словами польської дослідниці Урсули Канторчик, відсутність мовної гри розвиває шаблонне мовлення, лінь читача, сприяє пасивному сприйняттю. Функції мовної гри різні експресивна, комічна. Емоційна, оцінна, інформаційна, естетична та розважальна, мовотворча та атрактивна (контактовстановлювальна). Остання є особливо важливою. Привернути увагу реципієнта, зламати горизонт його очікувань. Мовою граємося в неймінгу, рекламі, піснях і. звісно ж, у процесі живого мовлення. Гості лінгвоклубу щиро сміялися з прикладів гри в мемах, які дібрала Анна. Вона також покласифікувала прийоми мовної гри. Вони бувають графічні, словотвірні, морфологічні, лексичні й фонетичні, останні два – найпродуктивніші. Популярні ще засоби: використання елементів інших мов, засобів інтернет-комунікації та спецсимволів, великої літери (капіталізація).

    Як же правильно творити гру? Має бути мовець, обране для гри слово, реципієнт і трішки фантазії. Обміркуйте слово з різних аспектів, але не передайте куті меду! Лектор зачитувала дуже невдалі приклади мовної гри. Чи потрібно це контролювати, аби убезпечити мову від недолугостей? Питання лишилося відкритим». Але дбаймо про мовний смак!» - закликає голова «Змовників» Оксана Мацько. І додає: «Ваша мовна гра має бути філігранною та елегантною».

    Юлія Кузьменко

  • «Голос КНУ-2019»: золото здобула студентка ІФ!

    Ті філологи, які вирішили перед вихідними не здатися втомі, що накопичилася за тиждень, могли потішитися. Недарма прийшли підтримати наших учасниць у Червоний корпус! Честь Інституту філології захищали аж троє юних співачок: Анастасія Железняк, Аліса Тінтулова та Лілія Морська. Вони мали спершу виступати у трійках, об’єднані разом із представниками інших факультетів/інститутів КНУ. Серед 15 конкурсантів до фіналу пройшли лише п’ятеро, і кожен мав виступати вже сам. Повноцінний номер, обрана до душі композиція. Лілія Морська, студентка-японістка 1 курсу, наважилася переспівати Френка Синатру («The Girl From Ipanema»), і не помилилася. Саме вона стала Золотим Голосом, чим перевершила успіх попередніх років (бронзу торік принесла ІФу Влада Лєпшина, срібло позаторік – Захарій Давиденко). Дівчина отримала приз – сертифікат на запис у студії власної пісні – від спонсорів проекту.

    Юлія Кузьменко

  • «Репліка»: про екологію, каву та риторику

    На передостанню зустріч цього семестру Тетяна Михно запросила Анастасію Прокопчук, Марію Гріньову та Костянтина Рябцева. Усі троє – студенти ІФ. Про що розповідали?

    Настя говорила, як гостро нині стоїть питання екології Україні й загалом на планеті. Ми можемо долучатися до проекту «Україна без сміття»: http://nowaste.com.ua/ Сортувати сміття, вивозити на спеціальні пункти. Навіть продукція із позначкою можливості вторинної переробки шкідлива, адже врешті продукти все одно йдуть на смітник. Із 2021 року парламент ЄС заборонить одноразовий посуд. Борімося з пластиком та поліетиленом! Їх виготовляють із нафти, відходи засмічують Світовий океан. Щомиті на планеті викидається 20 тисяч пластикових пляшок, а звичайна трубочка для коктейлю може стати убивцею мешканця морських вод. Купуйте полотняні торбинки, подавайте й іншим приклад, як це робить Анастасія зі своїми подругами. Також лектор порадила книгу «Дім – нуль відходів» Беа Джонсон. І перейшла до іншої підтеми – шкоди тваринництва. Через людську діяльність уже знищено 65% біорізноманіття. Тваринництво можна замінити вегетаріанством. Настя продемонструвала фільм австралійських дослідників про знищення тварин на м’ясо. Фільм не лишив байдужим. Порадила також стрічки «Земляни» та «Скотозмова»; остання розвінчує славу «Greenpeace». «Краще бути частиною вирішення проблеми, аніж самою проблемою», - запевняє дівчина. Можна почати з малого: бодай брати каву у свою чашку.

    А решту про каву знає Марія Гріньова, друга гостя лекторію. Маша працювала баристою. Вона не живе без кави, п’є екстремальну денну дозу – понад 500 мл, тоді як норма – 300-400 мл на день. Це 2-3 чашки. Дівчина розповіла 3 легенди винайдення кави. Завдяки пастухам, пожежам чи монахам? Невідомо, як, але відомо, що кава народилася в Ефіопії. І саме звідти вона найкраща. Розвінчали міфи. По-перше, ніколи не пийте каву без кофеїну: це отрута, створена штучним хімічним способом. Розчинну Маша теж не радить: це труха, яка лишається після 3-4 варінь зерен під високим тиском. По-друге, кава – не наркотик. Може виникати поступове звикання, фізична потреба чи психологічна залежність, але «ніхто не вбиватиме за чашечку еспресо». Якщо ви все ж перебільшили з кавою, випийте більше води чи молока (антиоксиданту), з’їжте калорійну їжу чи просто прогуляйтеся на свіжому повітрі. По-третє, каву можна вагітним і дітям з 8 років. Її можна на ніч. Виняток до всього цього – певні проблеми з судинами. Однак денна норма кави знижує ризик хвороби Альцгеймера.

    І третю міні-лекцію провів уже відомий «Репліці» Костянтин Рябцев. Він поділився секретами успішного виступу з теорії риторики. Риторика виникла в Давній Греції серед софістів, агностиків. Вони вважали, що істини немає, отже, бажане можна видавати за істину. Учили, як саме це робити. Спершу майстерність використовували в судах. Розквіт риторики – Давній Рим. Костянтин запевняє, що й нині основні етапи створення якісної промови незмінні. Спершу добираємо матеріали. Потім розташовуємо їх. Враховуємо, скільки частин матиме промова, скільки ми – часу, яка аудиторія. Далі – елокуція, або ж побудова власне висловлювання, добір слів і риторичних фігур. Меморія: краще запам’ятати промову й щось забути, аніж читати з аркуша. Та пронунціація – виразна вимова. Є три основні аспекти риторики: навчати, розважати, збуджувати. Залежно від мети й ситуації маємо різне співвідношення цих складників у промові (адже не жартуємо ми на поминках). Всі так чи інак колись виступали перед аудиторією. І хоч багато хто вважає, що публічні виступи – «не його», навчитися можна. Ще одна порада від лектора: будьте самі собі звинувачувачами. Шукайте не аргументи на доведення, а для спростування, щоб потім бути готовими до всього.

    Юлія Кузьменко

  • Архівна лексична картотека: цифровий формат

    <

    13 листопада в Національному музеї літератури відбулася презентація роботи Інституту української мови НАНУ. В електронному форматі незабаром вийдуть робочі матеріали «Російсько-українського словника» за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова. Натхненником проекту стала Оксана Тищенко, яка відкрила архівні картки в шестимільйонній лексичній картотеці. Після репресій 30-х років ці картки вважали втраченими. Найімовірніше, ми так і не дізнаємося, який сміливець влив цю базу до тієї, яку наповнювали вже за радянських часів. «Рятували» знищувані слова, вносячи до «Словника української мови» в 11 томах. Хай із стилістичними примітками обмеженого вживання, але вони не зникали з української мовної традиції.

    Оксана Миколаївна захотіла відродити ці матеріали, що мають «понадчасове значення із часовою фіксацією». Півроку тривав підготовчий етап, до якого долучалися волонтери кількох університетів. Допомагали й викладачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології разом зі студентами, що спеціалізуються на кафедрі за програмою «Історична лінгвістика. Текстотворення в синхронії та діахронії». Потім протягом 2 місяців відібрані архівні картки сканували. Проект може стати історією успіху толоки небайдужих, помноженої на використання нових технологій. Оксана Тищенко тішиться: у цій справі відчуваємо соборність. Не було й натяку на нездорову конкуренцію. Ознайомитися з демо-версією матеріалів можна тут: http://mova.cf/ А скоро картотека матиме повноцінний сайт.

    Привітати успіх нового лексикографічного формату завітали вчені Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Суховій, Галина Наєнко та Лідія Гнатюк. Науковці Інституту української мови вже перед заходом зверталися до Лідії Павлівни по консультації щодо давніх лексем і словоформ. На презентації виступала Наталія Дарчук, співробітник лабораторії комп’ютерної лінгвістики Інституту філології. Вона засновник проекту «Корпус української мови». Згадувала, як ще 1993 року радилася щодо динамічної електронної картотеки з Василем Німчуком. Наталія Петрівна рада, що нині на базі оцифрованого словника мовознавцям відкриваються нові можливості роботи.

    Українська мова, за словами науковців НАНУ, – невичерпне джерело багатства для всіх слов’янських мов. Досліджувана картотека створена на матеріалі живої мови, вона цінна цитатним матеріалом, польовими записами. Там можна знайти безліч українських відповідників до запозичень. Архівна картотека налічує близько 400 тис. карток. Її називали «відпрацьованим матеріалом», а сам словник Кримського та Єфремова «націоналістичним». Дослідниця Лариса Масенко називає це до смішного нерозумним: як же може бути словник певної мови націоналістичним? Нині Інститут української мови подав клопотання, аби лексичній базі надали статусу національного надбання. Фінансову підтримку проекту забезпечив Український культурний фонд. Робота триватиме.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Оксана Суховій

  • Відбулася літературна студія імені Максима Рильського

    Нагадаємо, літературні зібрання проводяться кожного другого вівторка місяця. 13 листопада на зустрічі серед іншого була розмова з головним редактором газети «Літературна Україна» Сергієм Кулідою. Він наш випускник, однокурсник професора Ніни Бернадської, яка теж завітала на літстудію побачитися з приятелем та дізнатися, як справи в газеті. Спершу пан Сергій розповів студентам трохи про себе. Він свого часу теж відвідував літстудії тоді ще філологічного факультету. Жартуючи, ділиться: 1976-го року приходив на пари у рваних джинсах та з довгим хейром. Став і письменником: має документальні оповідання про шпигунів. Головування в «Літературній Україні» для нього, звісно ж, одна з найважливіших речей. Газета вже 91 рік висвітлює літературний процес. До інтерв’ю сьогодні запрошують Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Ірен Роздобудько… Але молодим письменникам пробитися важко, визнає Сергій Куліда. Передплатник «зі стажем» Ніна Бернадська зазначає, що газета стала сучаснішою, близькою до читача, однак часто ідеї молодих авторів повторюються. Сергій додає, що дедалі песимістичніші теми творів. Варто б друкувати студентів Інституту філології, яким є що показати! Цікавий зріз нових жанрів і сюжетів у літтворців ІФ точно знайдеться. Газеті сьогодні важливо вистояти у складних умовах. Однак Михайло Наєнко, директор Центру літтворчості, каже, що труднощі сучасності – ті самі, що й усіх часів: «Макулатури завжди було багато. Історія літератури – не те, що написано, а те, що зостається».

    У плані літстудії була презентація 10 студентського альманаху «Сві-й-танок». Багато хто з надрукованих там – нині вже випускники ІФ і, як помітив студент Мар’ян Кондратюк, уже стали класиками сучасності. Це Василь Соловій, Ігор Мітров, Ілона Червоткіна, Яніна Дияк, Дарина Гладун і багато інших. Дехто з них пішов у мистецьку сферу, хтось навчається в аспірантурі. Добре, що знайшли себе та завоювали ім’я! Михайло Кузьмович говорить, що сьогодні вже не народиться шістдесятництво, народиться щось інше. Він висловив думку, що сьогодні творча молодь не так тісно спілкується між собою.

    Зустріч була дуже емоційна, не без палких дискусій. Однак усе це – пожива для розуму. Одним із найголовніших і найприємніших моментів літстудії стали твори третьокурсників спеціальності «літературна творчість». Поезії читали Анна Комар, Ольга Крамар (Леля Покотиполе), Ярина Михайленко. Просто з-під пера зачитав поезію про смерть Віктор Свінціцький. А староста літстудії Іванна Чорна поділилася «Мікроскопічною трагедією», дівчина більше віддається прозі. На завершення вона також зачитала уривок із прози Марини Єщенко, іще однієї яскравої випускниці Інституту. Лунали справді гарні твори. І всі суперечки врешті змовкають, поступаючись Мистецтву. Наступні читання – 27 листопада. Буде літвечір. Тож готуйте свої улюблені рядки та приходьте ними поділитися!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Андрій Паславський, Юлія Кузьменко

  • Про мову - завжди актуально. Відбулася конференція "Мова як світ світів"

    Однією з найпомітніших подій минулого тижня стала ХІІІ Міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів». Напередодні Дня української писемності та мови, 8 листопада, актова зала заповнилася зацікавленими в українському Слові. Загалом були зареєстровані 75 доповідей, 3 з яких – від науковців з-за кордону. Згодом робота продовжилася на секціях, а наступного дня відбувся виїзний семінар на Білоцерківщині. Організовувала наукове свято кафедра української мови та прикладної лінгвістики.

    Під час вітального слова директор Інституту філології Григорій Семенюк наголосив, що мова здавна мала значення для тих, хто був у нас окупантами, і для нас – нації, яка боролася, щоб вижити. 1622 цар Михайло наказав спалити всі примірники «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, відтоді до проголошення незалежності 1991 ухвалено 58 законів і постанов про заборону української мови. Нині функціонування української мови поліпшилося. Ухвалено в І читанні Закон про мову 5670-д, розроблений новий український правопис.

    Професор Лідія Гнатюк говорила про національну мовну особистість і культуру історичної памʼяті українців. Занепад останньої призводить до песимізму та відчуття меншовартості частини нації. У нас є певна диспропорція мовних знань, почуттів, оцінок і настанов: через брак знання про українську мову за умови спрямування на патріотизм виникають хибні оцінки, які дезорієнтують українця, чия мовна свідомість нині на етапі становлення. Лідія Павлівна звернула увагу на два моменти. Перший: не плутаймо давність лексики й давність мови, а також українську мову, літературну мову та мову літератури. Негативними прикладами назвала псевдонаукові праці Станіслава Губерначука, який виводить витоки української мови від Трипілля та навіть санскриту. Другий момент: не слід віддавати власне українські чи праслов’янські слова російській традиції. Слова «илѝ», «много», «просьба» та багато інших – наші архаїзми, їх уживають письменники-класики. Варто усвідомити, що це – питома українська лексика. Хоча суржик ускладнює цю проблему.

    Не лишив байдужим виступ доцента Олександра Бондаренка стосовно консцієнтального виміру гібридної війни. Консцієнтальні війни – боротьба на ураження свідомості, спрямовані на її дезорієнтацію, примітивізацію та хаотизацію. Засобами виступати можуть хімічні та психотропні речовини, випромінення та вербальні маніпуляції. Приклади: тексти газети «Вести», видання «Абсолютное оружие» Валерія Солов’я. Доповідач навів цілий ряд міфів, що поширюються і впливають на нашу свідомість: історичні (три брати зі спільної колиски), економічні (Україна не виживе без російського газу), релігійні (єдина православна церква), культурні (українська культура – селянська), мовні, етнічні тощо. Які ж механізми протидії? «Необхідно перейти від оборони до активних наступальних операцій на консцієнтальному фронті», - каже Олександр Володимирович. Допоможуть створення антиміфів, десакралізація «шкідливих» символів, створення позитивного образу України. Потрібна просвітницька та роз’яснювальна робота з медіаграмотності, швидка українізація публічної сфери та м’яка – особистої та побутової. Ми досі програємо в тому, що в масі своїй перебуваємо в матриці російської культури. Але на окреслені проблеми вже звернуло увагу Міністерство оборони, українізували військо. Пам’ятаймо, що знаходимося на моному фронті, тож мусимо захищати себе, поширюючи українську мову в усіх сферах.

    Не менш цікавими та різноманітними в темах були доповіді вчених Інституту філології Галини Наєнко (100 років історії української мови в Київському університеті), Оксани Ніки (Володимир Олексійович Розов в історії університету Святого Володимира), Сергія Різника (наукова особистість Іллі Корнійовича Кучеренка в українській граматикології), Юрія Мосенкіса (писемність Трипілля, Трої та Греції), а також доцента Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Алли Бондаренко (мовосвіт поезії Василя Стуса).

    Після перерви гості та організатори конференції знову зустрілися, об’єднані в шість секцій: «Історія української мови», «Сегментна і надсегментна фонетика», «Лексикологія та лексикографія», «Когнітологія», «Граматикологія» та «Лінгвопоетика», де свої наукові дослідження представляли не лише досвідчені науковці, а й студенти та аспіранти.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to події