зустріч

  • Зустріч з Максимом Козубом - конференц-перекладачем та учасником АТО

    30 вересня відбудеться зустріч з Максимом Іллічем Козубом –
    конференц-перекладачем та учасником АТО.

    Ця зустріч проводиться з нагоди Міжнародного дня перекладача.

    Максим Ілліч Козуб – один із кращих українських перекладачів і відомий громадський діяч. Колишній випускник радіофізичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка.

    Час і місце проведення зустрічі: 14:30 – 16:00, кімната 63

    Запрошуються усі бажаючі!

    Категорії: 
  • На перехресті релігії та філології

    За останні роки в наукових колах вітчизняних вишів (слідом за європейськими) почастішав міждисциплінарний формат зустрічей, особливо в сфері гуманітарних наук. Такі культурно-освітні заходи дають змогу наочно демонструвати паралелі між багатьма сферами життя і науки. Одним із таких «місточків», прокладених між релігією та філологією, стала творча зустріч із Ігорем Ісіченком, доктором філологічних наук, професором Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Архієпископом УАПЦ. Захід відбувся 24 вересня у стінах Інституту філології. Організувала зустріч кафедра історії української літератури і шевченкознавства.

    Модератором зустрічі – Оксана Сліпушко, доктор філологічних наук, професор, завідуюча кафедри історії української літератури і шевченкознавства – під час вступного слова наголосила, що цьогоріч в Україні відзначають 1000-ліття від упокоєння князя Київської Русі Святого Володимира. Вона згадала в доповіді про обговорення цієї теми на круглому столі в Інституті філології 21 травня. А також презентувала книгу з матеріалами круглого столу «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси-України».

    Під час зустрічі Ігор Ісіченко розповів про різне трактування образу князя Володимира, торкнувся не менш важливих постатей для України та християнства на наших теренах – Бориса і Гліба, які були канонізовані раніше за великого князя. Приклад смирення святих братів тим більше стає актуальним нині – за часів внутрішніх чвар, ворожнечі та протистояння політичних таборів у середині нашої країни. Ці негаразди свого часу знищили Київську Русь, а згодом й Українську гетьманську державу, спричинили до падіння Української народної республіки, зруйнували повстанський рух. Гідний приклад Бориса і Гліба полягає у тому, що вони свідомо не захотіли стати призвідниками громадянської війни. Вони загинули, але не почали наступу на «своїх». “Це приклад, якого нам бракує. Звісно, я не кажу, що політик має помирати. Йдеться про те, що не варто сіяти чвари, у результаті яких можуть загинути десятки людей”, - вважає Ігор Ісіченко.

    Велика увага до постаті Володимира Великого як хрестителя Київської Русі за останні 200 років стала не випадковою. Образ князя використовували як зразок мудрого правителя, під покровом якого перебуває церква: “Культ Володимира-Хрестителя починає розвиватися в Україні у XIX столітті під час підготовки до відзначення 900-ліття від хрещення Русі. Тоді головою церкви в Російській імперії були цар або цариця. Тодішня концепція верховенства держави над церквою збігалася із твердженням, що саме князь похрестив Київську Русь», - говорить доктор філологічних наук.

    Однак, як відомо, Володимир Великий не був першим у поширенні християнства на теренах України. До нього охрестилися Аскольд, Кирило та Мефодій, Андрій Первозванний, княгиня Ольга. Отже, князь Володимир стає лише завершувачем наверненням Русі до християнства. Саме таким постає його образ в українській традиції, на відміну грецької та російської. Українська церква завжди виступала незалежною від держави. Наприклад, у житії Феодосія Печерського йдеться про те, що він відмовлявся виконувати накази князя, дорікав йому. Відтак, церква вважалася незалежною конструктивною силою.

    Таким чином, сучасній Росії, як спадкоємниці Російської імперії, стало принципово гучно відзначати ювілеї хрещення Русі та шанувати постать Володимира. Остання обставина пояснюється ще й тим, що з 2000 року майже безперервно головою РФ є Володимир Путін, культ якого всіляко намагаються підтримати його політтехнологи. Також заходи з відзначення цих релігійних свят мають сприяти поширенню ідеї «Руского мира», яка є основою для російської експансії. “У нас, - зазначив Ігор Ісіченко, - не придумали нічого кращого, як брати приклад із росіян і теж відзначати ці дати так само. Чи значить це, що князь Володимир не потрібен нам? В жодному разі. Він потрібен, але в тому вимірі, в якому його подає наш літопис і житіє: дуже коректно і жорстко показує юність Володимира, його намагання реформувати язичництво. Але як мудро літописець показує духовне переродження Володимира! Його стереотипи деспотичного правителя змагаються із тим, що є для людини найважливішим – прагненням до власного спасіння, пошуком цього шляху”. Саме цим прикладом – внутрішнім осяянням, одухотворенням – Володимир дає нам зразок істинного християнства.

    Текст: Володимир Мукан, фото: Володимир Мукан, Валерій Попов

  • Анна Діденко презентувала свої полотна в Інституті філології

    23 вересня у Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася виставка робіт відомої київської художниці Анни Діденко.
    До уваги студентів були представлені етно-модернові композиції, сповнені загадковості, неповторності і любові до життя. На більшості з них зображені жіночі образи. На питання студентів, де жінка черпає натхнення для таких незвичайних і яскравих робіт, Анна скромно відповіла, що всім завдячує своїй музі - маленькій донечці. Саме з її народженням зародилася ідея створювати картини в такому стилі. Молода мама не могла і далі творити у жанрі натюрморт, оскільки предмети зображення з плином часу змінювалися, а його у жінки стало не так і багато.
    В кінці зустрічі художниця провела майстер-клас, на якому не лише продемонструвала власні вміння, а й дозволила кожному відчути себе художником і взяти участь у створенні нового шедевру. Анна ще з дитинства знала, що буде художницею, хоч і почала займатися живописом професійно лише у 20 років. Але потяг до етнографічних мотивів з’явився у майстрині значно раніше. Ще у 13-15 років маленька Анна мріяла створювати одяг у етнографічному стилі. Що ж, можливо, ще все попереду і незабаром художниця порадує нас такою ж майстерною колекцією одягу. Ми ж, у свою чергу, бажаємо їй натхнення і надіємося, що і надалі зможемо насолоджуватися творчими звершеннями Анни Діденко.

    Юлія Стрільник

    Фото: Валерій Попов

  • У Інституті філології відбувся поетичний конкурс «Жива троянда»

    У стінах Інституту філології 16 вересня відбувся щорічний поетичний конкурс «Жива троянда», організований кафедрою теорії літератури, компаративістики і літературної творчості, зокрема, керівником літературної студії – проф. Астаф’євим О.Г. У конкурсі взяли участь усі охочі, переважно студенти спеціальності «літературна творчість» різних років та аспіранти. Кожен учасник зачитував свої найкращі тексти, а далі шляхом закритого голосування обиралися переможці.
    Гостею поетичного заходу, яка теж долучилася до голосування, стала співзасновниця Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» - Тетяна Логуш, яку приємно вразив рівень художньої майстерності учасників.
    Тож, третє місце розділили: Зозуля Дмитро (студент першого курсу «літературної творчості») та Соловій Василь (аспірант кафедри теорії літератури, компаративістики та літературної творчості). Друге місце посів Кондратюк Мар’ян (1 курс «літературної творчості»). Перше місце за голосуванням присутніх отримав Ігор Мітров, нині студент 4-го курсу «російської мови та літератури».
    Переможці отримали грошові призи та книги від «Коронації слова», а володар першого місця був нагороджений і червоною «живою трояндою», символ якої і закладений у назві традиційного конкурсу поетів.

    Каріна Дорошенко
    Фото: Валерій Попов

  • В Інституті філології відбулася зустріч із словенською поетесою Барбарою Корун

    14 жовтня, за сприяння Посольства Республіки Словенія в Україні, відбулася зустріч студентів-славістів із словенською поетесою Барбарою Корун. Зустріч вели доцент кафедри слов’янської філології Дзюба-Погребняк О.І. та лектор із Словенії Катя Піузі.
    Барбара Корун розповідала про свою творчість, відповідала на запитання, читала свої вірші. Студенти першого курсу читали вірші Барбари Корун в перекладі українською мовою.
    Барбара Корун (Barbara Korun) – народилася у 1963 році в Любляні, навчалася в Люблянському університеті на філософському факультеті (спеціальність словенська мова та порівняльне літературознавство). Викладала у місцевих гімназіях, працювала драматургом в театрах, де взяла участь у створенні близько 20 вистав. Вона є авторкою шести поетичних збірок («Записки з-під столу», 2003, «Тріщини», 2004, «Прийду за мить», 2011 та ін.). За свою поезію Барбара отримала чимало літературних нагород не тільки у Словенії, а й за кордоном. 2011 року за збірку «Прийду за мить» («Pridem takoj») авторка отримала премію Вероніки, якою нагороджується найкраща поетична книга року в Словенії. Вірші поетеси перекладені 24 мовами і увійшли до понад 50 антологій світу. Авторка є частим гостем різноманітних поетичних вечорів та фестивалів.
    Поезія Барбари Корун має інтимний, подекуди навіть еротичний характер. Однак, разом з тим, вона дуже глибока, сильна та прониклива.
    До Києва Барбара Корун завітала після 22 Форуму Видавців у Львові, де представляла сучасну словенську літературу.

    Категорії: 
  • СУЧАСНИЙ УНІВЕРСИТЕТ: ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД

    У березні 2015 р. у польському Лодзі проводилося стажування за програмою "Сучасний університет – проектний підхід до організації роботи згідно з положеннями європейських кваліфікаційних рамок" (організатор – фонд «Центральноєвропейська академія навчання і сертифікації» (CEASC, м. Бидгощ, Польща).
    У стажуванні взяла участь науковий співробітник Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка к.філол.н. Олена Гудзенко. На науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 червня 2015 р. вона розповіла про польські підходи до реформування вищої школи. Учасники семінару обговорювали досвід польських колег щодо інтеграції в європейське освітнє середовище – особливо цінний для України, якій найближчим часом потрібно буде пройти цей шлях.

    «Зараз Польща – країна, що динамічно розвивається, демонструє чудові економічні показники – говорять вже про «польське економічне диво». Не останню роль у цьому відіграє вища школа, яка готує кваліфікованих фахівців для ринку праці і оперативно реагує на виклики часу. Багато студентів у польських вишах – українці. Тож було цікаво дізнатися, чим університет сусідньої держави приваблює абітурієнта, що він йому пропонує. А це і активна діяльність у ВНЗ Академічних бюро практик та кар’єр, які дозволяють отримати необхідні професійні компетенції безпосередньо на підприємстві, і можливість прослухати певні курси, що зацікавили студента, у інших навчальних закладах або й в інших країнах, і розвиток так званих м’яких компетенцій.
    Поняття «м’які компетенції» викликало особливе зацікавлення аудиторії. Спеціалісти ринку HR знають, що в більшості випадків загальна освіченість і наявність професійних компетенцій зовсім не гарантують, що новий співробітник буде ефективно працювати в компанії. Потрібні так звані «м’які» навики (soft skills): постановка мети, управління часом, ефективна комунікація, самомотивація, бачення корпоративних цінностей, свідоме ставлення до ресурсів тощо.
    Якщо співробітник від початку не поділяє цінності компанії, то ніяка компетентність і грошова мотивація не допоможуть. Ризик роботодавця отримати кваліфікованого співробітника, який “не вписався” в компанію, є значним.
    Компетенція – це предметна галузь, у якій індивід добре знається і проявляє готовність до виконання діяльності, а компетентність – інтегрована характеристика якостей особистості, що є результатом підготовки випускника для виконання діяльності в певних галузях. Іншими словами, компетенція – це знання, а компетентність – уміння (дії). На відміну від терміну «кваліфікація» компетенції включають крім суто професіональних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні здібності, вміння навчатися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію. Ще м’які компетенції називають життєвими навичками.
    На семінарі було відзначено, що важливий принцип роботи вищої школи в Європі – академічна мобільність науковців. Усі студенти і викладачі зобов’язані стажуватися в інших країнах: можуть опановувати курси у інших європейських закладах.
    Приєднання України до програми грантової підтримки наукових досліджень «Горизонт 2020», що відбулося нещодавно, відкриває перед українськими ученими і викладачами дійсно блискучі можливості, адже талановиті дослідники й автори навчальних методик зможуть отримати фінансування з європейських джерел і розробити інші шляхи міжнародної співпраці.
    На сьогодні ж основними інструментами підтримки мобільності науковців та студентів України на 2014-2020 рр. є програми «Еразмус Плюс» та «Горизонт 2020».
    «Еразмус Плюс», зокрема, підтримує освітні обміни студентів та працівників з партнерських країн – у тому числі України: в сфері вищої освіти а також організовану мобільність, пов’язану зі спільними програмами навчання та проектами. Це і поїздки студентів на закордонне навчання та практики (мінімальний час перебування за кордоном – 3 місяці для навчання і 2 місяці для практики), і спільні магістерські програми, і гарантія сплати кредитів, отриманих із метою одержання освіти другого рівня (магістратура) в іншій країні ЄС. Викладачі університету можуть виїздити з метою проведення дидактичних занять до закордонних університетів, із якими їх університети підписали угоди про таку співпрацю. Обидва університети повинні мати карту «Еразмуса» для вищої освіти. Працівники університетів можуть виїздити до закордонних інституцій (в тому числі приватних фірм) з метою вдосконалення знань та вмінь і обміну досвідом».

    Олена Гудзенко

  • Відбулася лекція «Білоруська мова в сучасному комунікативному просторі білорусів»

    23 вересня 2015 року в Інституті філології відбулася зустріч з Членом-кореспондентом Національної академії наук Білорусі, директором Інституту мови і літератури імені Якуба Коласа і Янка Купали Національної академії наук Білорусі, професором Лукашанцем Олександром Олександровичем, який прочитав лекцію «Білоруська мова у сучасному комунікативному просторі білорусів : сучасні тенденції розвитку системи і проблеми функціонування».
    Йшлося про те, що білоруська літературна мова, яка історично формувалася виключно в умовах дво- і багатомовності, зараз є лише одним з компонентів мовної ситуації і виконує свої функції, конкуруючи з іншою, сильнішою у комунікативних стосунках російською мовою. Парадоксом функціонування і розвитку нової білоруської мови у ХХ столітті стало те, що паралельно з розвитком і вдосконаленням системи мови відбувався процес зменшення кількості її активних користувачів. На нинішньому етапі в умовах державної двомовності - юридично гарантованого і регламентованого порядку рівноправного використання двох мов в усіх офіційних і громадській сферах, - при фактично повному задоволенні умов власне лінгвістичного плану існують істотні проблеми у послідовному виконанні мовного законодавства у сфері забезпечення мовних прав громадян, а також практично відсутня у суспільстві воля для подолання перешкод соціально-психологічного характеру у активному використанні білоруської мови.
    В останні роки у білоруському суспільстві спостерігається пожвавлення інтересу до рідної мови як символу національної свідомості. Білоруська мова використовується у нових сферах – інтернет-комунікації, конфесійній. Піднімається її престиж у суспільстві завдяки використанню у середовищі високоосвіченої молоді.

    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Вітаємо першокурсників у Інституті філології!

    Дорогі першокурсники вітаємо вас із вступом до Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка – вишу №1.
    Ось і закінчилося таке хвилююче літо для вас. Позаду іспити, турботи, складення ЗНО, а попереду – нова сторінка такого неймовірного, яскравого і для вас поки невідомого студентського життя.
    У вас воно буде особливим, адже лекції вам проводитимуть кращі викладачі України, які вивчили не одне покоління фахівців, заняття ви відвідуватимете в старовинному корпусі, зведеному ще в 19 сторіччі з неповторною творчою атмосферою й спілкуватиметеся щодня із найуспішнішими ровесниками.
    За 14 років своєї історії як найбільшого структурного підрозділу університету Інститут філології дав путівку в життя тисячам людей. Хтось після закінчення став висококласним фахівцем, хтось вирішив лишитися у своїй Альма-матер, аби навчати інші покоління філологів, а багато-хто, отримавши високий рівень знань, зараз крутить колесо історії нашої держави!
    Пам’ятайте, студентський квиток Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який ви отримаєте, це не просто документ. Це можливості. Докладіть максимум зусиль і використайте їх сповна! Наснаги вам. Творчих злетів і перемог!!!

  • Відбувся обмін викладачами в рамках програми міжнародного стажування «Мевляна»

    Д-р.філол.наук Л. П. Дядечко та к.філол.наук І. Л. Покровська з 22 лютого по 1 березня 2015 р. перебували в Анатолійському університеті в рамках програми обмінів «Мевляна». Викладачам нашого університету пощастило провести тиждень в одному з найкращих університетів Туреччини, який знаходиться у м. Ескішехір.
    Ескішехір – це місто в північно-західній частині сучасної Туреччини. Назва Ескішехір в перекладі з турецької означає «старе місто».
    Відповідно до рішення Саміту голів тюркомовних держав, у 2013 році Ескішехір став культурною столицею тюркського світу.
    Анатолійський університет – це найбільший університет у Туреччині і четвертий у світі за кількістю студентів. Цей навчальний заклад по праву є одним з найкращих у Турецькій Республіці і має навіть свій власний аеропорт та чудові гуртожитки, які можуть розмістити усіх іноземних студентів. Університет має статус державного і був заснований у 1958 р. Анатолійський університет нараховує 12 факультетів (3 з яких є факультетами дистанційної освіти).
    Л. П. Дядечко – відомий фахівець у галузі фразеології, теорії крилатих слів, етимології, лексикографії, стилістики, старослов’янської мови, методики викладання російської мови у середній та вищій школі. Людмила Петрівна прочитала студентам Анатолійського університету лекцію про крилаті слова. Професор наводила приклади крилатих слів різних мов, у т.ч. і турецької. Наприклад, відомий вислів Язик до Києваа доведе було донесено до тюркомовної аудиторії через вислів Dil Bagdat`a getirir (букв. переклад з турецької мови: Язик і до Багдаду доведе) тощо. При цьому студенти Анатолійського університету змогли відчути і зрозуміти усю глибину іншомовних крилатих виразів, оцінити їх глибокий зміст та форму.
    І. Л. Покровська прочитала турецьким студентам лекцію про турків-месхетинців, які живуть на теренах України. Зокрема, загальновідомим є факт, що в м. Ескішехір проживає багато кримських татар, а також турків-переселенців із балканських країн, тому тема проживання турків-месхетинців на території України викликала інтерес у турецьких слухачів. Крім того, іноземних студентів приємно здивував той факт, що викладачка з київського університету так майстерно оволоділа рідною для них турецькою мовою, що дало змогу легко і невимушено спілкуватися на різноманітні, цікаві для аудиторії теми.
    Турецькі студенти, зокрема, ставили цікаві і, водночас, неочікувані питання до українських лекторів. Наприклад, студенти поцікавилися, чи М. В. Гоголь український письменник, де саме він народився тощо. Подібні питання виникали і стосовно інших авторів і митців. Турецькій аудиторії було дуже цікаво почути такі деталі саме від українців, нації, яка дала світу так багато визначних постатей.
    Крім того, обидві викладачки були приємно вражені теплим прийомом турецьких колег, гостинністю і красою старовинного міста Ескішехір.

  • Відбулася зустріч Студгвардії з радником посла Фінляндії

    24 червня за підтримки керівництва університету відбулася зустріч членів Громадської ініціативи «Студентська гвардія КНУ» із радником посла Фінляндії Ансі Кулбергом (Anssi Kulberg). Організатором та модератором зустрічі був Сергій Янчук, голова Координаційної ради Студентської гвардії КНУ.
    Метою зустрічі було ознайомлення представника Посольства Фінляндії із діяльністю Студентської гвардії КНУ, обмін досвідом роботи недержавних молодіжних організацій України та Фінляндії, а також налагодження діалогу й можливої подальшої співпраці між студентськими об’єднаннями Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Фінляндії.
    Сергій Янчук познайомив закордонного гостя з бойовими традиціями працівників та студентів Київського університету, які беруть свій початок від величної й водночас трагічної битви під Крутами 1918 року. Адже саме в Шевченковому університеті з покоління в покоління передаються історії бойових звитяг його працівників та студентів, які в найтяжчі для Вітчизни часи ставали на її захист зі зброєю в руках.
    Пан Кулберг був надзвичайно вражений самоорганізацією наших студгвардійців, які попри військову підготовку й безпосередню участь у бойових діях на сході нашої країни активно займаються волонтерською та просвітницькою роботою у молодіжному середовищі. Досвід наших студентів активно переймають представники інших вишів Києва.
    Фінський гість відзначив ерудованість наших студентів, особливо його вразив Масний В’ячеслав, керівник Ідеологічного блоку Студгвардії КНУ, який продемонстрував глибокі знання історії визвольних змагань не лише України, а й Фінляндії.
    Наприкінці зустрічі пан Кулберг висловив вдячність за можливість ознайомитися з унікальним досвідом студгвардійців КНУ, а також запропонував продовжити спілкування задля встановлення дружніх зв’язків між студентськими організаціями України та Фінляндії.
    Також варто відзначити, що усі учасники цієї зустрічі спілкувалися англійською мовою, не виключенням були й студенти нефілологічних спеціальностей.

Сторінки

Subscribe to зустріч