зустріч

  • "Не розумію, який у тебе настрій, коли ти пишеш без смайликів"

    «ЗМовники» продовжують тему інтернет-спілкування. Нині, 5 березня, мову вела Олександра Шевченко, майбутній прикладний лінгвіст.

    Сучасне спілкування не уявити без смайликів. Але чи здатні вони поглинути мову? Тему «Смайлики VS слова» обговорювали всі разом. Лектор Олександра зробила поетапний екскурс в історію цих знаків. Чи не вперше цей емотикон використали в 1881 році в розважальному журналі США «Puck». Пізніше письменник Володимир Набоков говорив про необхідність створення смайлика: «Мені часто спадає на думку, що треба вигадати якийсь типографічний знак, що позначає посмішку, яку-небудь карлючку або дужку, що впала горілиць, якою я б міг супроводжувати відповідь на ваше запитання». Уперше «офіційно» використав символ професор американського університету Скотт Еліот Фалман. Він написав колегам про смайлик, який допоможе відрізняти жарти від офіційних листів. Ну і не забуваймо, що людство від первісних часів узагалі спілкувалося картинками.

    Смайлики, якими їх ми звикли вважати, - насправді емодзі. Перший емодзі-набір уклав японець Сігетана Куріта. Він налічував 176 елементів. В Європі Apple додав емодзі-клавіатуру в систему iOS лише у 2011, відтоді вони поширилися й на наших теренах, а кожна платформа (соцмережі, електронні пошти..) випускає власні «смайл-набори». Аби емодзі правильно відображалися будь-де, вони мають узгоджені, однакові коди в Юнікоді. Це їх кістяк. Нині існує близько 3000 емодзі, а якщо додати відтінки шкіри людини, той більше. Оновлюються набори (додаються смайлики) щоліта, за статистикою стежить спеціальний емодзі-трекер.

    Добре це чи погано? Емодзі проникають у мову та свідомість. Світ і мова наповнені символами й асоціаціями. Емодзі – новий етап цифрової комунікації, що ростиме в геометричній прогресії. Це точно новий шаблон, дехто вважає смали новою формою мови. Проводився експеримент, визначили: люди реагують на смайлики так, як на справжні обличчя. Емодзі можуть замінювати сленг. У онлайн-бесідах символи замінюють тон голосу, інтонацію, міміку, жести. Вчані додають, що це й креатин у цифровій комунікації.

    За смайликів виникає перкодування тексту. З одного боку, треба уникати надмірності смайликів. З іншого, той. хто до них звик, буде подивований їх відсутності. Можуть навіть убачити в такій переписці байдужість чи образу. Є стереотип, що смайли використовують більш довірливі, чуйні, доступні люди. Однак моветоном є оформлення ділового листування зі смайликами.

    Зауважмо, що ми можемо зрозуміти значення не всіх смайликів. Адже колиска його – японська культура. Хоча нині смайлики поширені аж до перекладів ними книжок! А що ж думають викладачі?

    Оксана Зубань каже, що смайлики – нова семіотична система. Вона забезпечує комунікативний акт, економить час та не вимагає грамотності. Отже, це провокує на ледачість. Людина вчиться не висловлювати емоції, а натискати на кнопки. У тому-таки США є соцмережа, де інших форм спілкування, окрім картинок, просто не передбачено. Віра Берковець додає, що освітяни б’ють на сполох: молоді нині притаманне кліпове мислення. Можна перекласти емодзі роман “Мобі Дік», але хай тоді перекладуть і граматику Івана Вихованця. Лілія Костич підтримує думки колег і каже, що емодзі – повернення до великого комунікативного села, продукт глобалізації і семантика примітивізму. Вікторія Коломийцева додає, що мова втілена в звук, а це система ієрогліфічна. Тому дослідниця вважає, що не варто боятися переваги смайликів: картинки не замінять мовну систему із її високою організацією за рівнями.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Фахівці зі стилістики провели тренінг для молоді столиці

    21 лютого для молоді столиці у Київському Палаці дітей та юнацтва в інформаційно-творчому агентстві «ЮН-ПРЕС» відбувся тренінг «Українська мова в соціальній комунікації». Обговорювали актуальні питання динаміки української мови в різних сферах суспільного життя – медіа, бізнесі, політиці. Запрошеними спікерами були викладачі кафедри стилістики та мовної комунікації Інституту філології – к.філол.н., доц. Лариса Шулінова та к.філол.н., доц. Дмитро Дергач. Фахівці разом із молоддю шукали відповіді на такі запитання: Як зробити медійний текст цікавим та інформативним? Від чого залежить добір слів у соціальній комунікації? Які форми та ресурси медійного слова сьогодні більш переконливі – друковані чи електронні? Що таке інформаційний привід і чому він важливий для успішності соціальної комунікації?

    За словами спікерів: «Ми стисло намагаємося окреслити актуальні на сьогодні проблеми навчання української мови в Україні, послідовне і цілеспрямоване вирішення яких сприятиме досягненню основної мети – зберегти престиж української мови, мови Шевченка і Франка, мови наших предків, для прийдешніх поколінь національно-свідомих українців».

    Також тренери провели практичні заняття щодо просування та написання текстів у соціальних мережах. Для столичної молоді діалог був цікавим, актуальним, корисним та ефективним.

    Категорії: 
  • Творча зустріч у Мистецькій залі ІФ

    У Мистецькій залі Інституту філології триває організована Центром фольклору та етнографії виставка живопису чернігівського художника Олексія Потапенка "Українська містерія". Олексій Потапенко - митець-філософ, митець-мандрівник, митець-мрійник...Член Спілки художників України, багаторазовий учасник Всеукраїнських художніх виставок, роботи якого зберігаються у фондах Чернігівського художнього музею та приватних колекціях України і світу. Художник звертається у своїй творчості до народних традицій, занурюється в етнографію українців, їх буття, звичаї, обряди і у притаманному йому художньому стилі реконструює українську минувшину.

    12 лютого з ініціативи Анжеліки Рудницької відбулася творча зустріч, учасники якої більше довідалися про художника та історію створення деяких його полотен, переглянули документальний фільм про митця, поділілися враженнями. Уважно оглянувши експозицію, студенти залишили теплі слова у книзі відгуків.

    Картини Олексія Потапенка експонуватимуться до 1 березня 2019 року в Мистецькій залі (63 ауд.) Інституту філології за адресою: бульвар Т. Шевченка 14.

    Фото: Юлія Кузьменко, Валерій Попов

    Категорії: 
  • Бізнес-гра для літтворців

    У п’ятницю, 8 лютого Музей Олеся Гончара Інституту філології став платформою для проведення цікавої бізнес-гри з назвою «5+».

    Модерувала письменниця Наталія Гук, яка написала й готує до друку книжку за концепцією цієї гри. Організувала захід письменниця і викладач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літтворчості Тетяна Белімова, учасниками були студенти 4 курсу спеціальності «літературна творчість», яким Тетяна Валеріївна викладає дисципліну «Інтегративні процеси в сучасній літературі».

    Надзвичайно цікаво було спостерігати, як студенти просували власні бізнес-ідеї, пов’язані з реалізацією сучасних поглядів на розвиток та популяризацію літератури в грі, що так подібна до реальності.

    Матеріали Мар'яни Кошарської, завідувача Музею-кімнати Олеся Гончара ІФ

  • Зустріч із письменником Андрієм Кокотюхою

    У понеділок, 11 лютого, об 11:30 в актовій залі Інституту філології відбудеться зустріч із сучасним українським письменником Андрієм Кокотюхою.

    Тема: "Роман "Червоний" в медіальній трансформації: книжка - сценарій - фільм". Під час бесіди на гостей чекає сюрприз - трейлер нової стрічки.

    До розмови щиро запрошує кафедра історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості.

    Категорії: 
  • Милуючись вишуканістю слова Анатолія Мойсієнка

    У Мистецькій залі Інституту філології 30 січня відбулася творча зустріч із Анатолієм Мойсієнком – поетом, перекладачем, мовознавцем. Підтримати його прийшла чи не вся кафедра української мови та прикладної лінгвістики, якою він керує упродовж років. Представники інших кафедр, Центру літтворчості та Музею-кімнати Олеся Гончара і студенти-філологи також завітали послухати свого вчителя та натхненника.

    Анатолій Кирилович презентував найсвіжіші збірки. Йдеться про книгу верлібрів «Леза зел», сонетарій «Синьоліт ліхтарів синьоирій» та працю «Текст як мистецька даність», у якій досліджується проблема поетичної мови. Оскільки наукові студії цілком реалізуються під час академічного навчання, автор вирішив зупинитися на поезії. Адже вона – його частина, його душа. «Художнє слово визначає не жанр», − говорить Анатолій Мойсієнко. І цим нагадує нам, що головне – не форма, поезія лишається поезією в будь-якому убранні.

    Однак Анатолію Кириловичу вільно творити в найскладніших, на перший погляд, жанрах. Він може повернути читачів до Бароко з його візуальною поезією та «раком літеральним» − паліндромом. У поета це − не вправи з форми, слово ллється невимушено й знаходить відгук у слухача. Водночас Анатолій Кирилович засновує нові жанри. Мова йде про шахопоезію, яка вперше з’явилася саме в Україні. Про це гостям зустрічі розповів друг та учень Анатолія Мойсієнка гросмейстер Віктор Капуста. Шахопоезія – мистецтво синтетичне, де поетичне слово поєднується з шаховою задачею. Віктор Львович свого часу перейнявся талантом приятеля й теж почав творити. Він згадував власну збірку шахосонетів «Картатий материк». Сам є автором першого панторимного вінка сонетів, який професор Інституту філології Юрій Ковалів згодом включив у двотомну «Енциклопедію літературознавства». Зазначимо, що панторима – співзвучність не лише в кінці рядків, а впродовж усього рядка. Непросте завдання для новоспеченого поета!

    Анатолій Кирилович надихає на саморозвиток. Відгук на його творчість чули від Вікторії Коломийцевої, доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ. Вікторія Віталіївна – давня шанувальниця Анатолія Мойсієнка. Вона декламувала напам’ять його вірші , кажучи, що звук – найтонша субстанція, і звук Анатолія Кириловича шліфує серце. Вплив подібний до сакральних текстів: ти можеш читати й навіть не все розуміти, але дія є. «Хай цвіте муза!» - побажала колезі.

    На гостину прийшов і заслужений артист України, член Національної спілки письменників Віктор Женченко. Він також називає Анатолія Мойсієнка своїм учителем. Віктор Васильович видав не одну поетичну збірку, згадував про спроби українського хоку в книзі «Три дощини на шибці». Для письменника найбільша радість, коли його читають люди. Отже, якщо вірити словам Максима Рильського, поета Мойсієнка читатиме всесвіт, адже той, хто володіє сонетом, належить не лише одному певному народу.

    Прокоментував майстерність Анатолія Кириловича і професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Анатолій Ткаченко. Він проводить паралелі в цих поезіях із Шевченковим словом, зачудовується метафорикою автора: «Над моєю долею громи погейкують… Снять чиїмись думами голови цегейкові». Анатолій Олександрович повизбирував паліндромічні рядки, серед яких особливо вразив: «Жарт – суму страж». Звернув увагу на жанр меморазму, який є в доробку Мойсієнка.

    Учень Анатолія Кириловича Олександр Строкаль, асистент кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ, у своєму відеоблозі опублікував невеличке післяслово до зустрічі. Згадує зібрання як творче, затишне, по-товариському тепле і вишукане. Говорить: «Таких зустрічей ніколи не досить». Тож чекатимемо на нові презентації та поетичні читання майстра слова Анатолія Мойсієнка. Дякуємо йому!

    Юлія Кузьменко

    Фото Валерія Попова

  • Міжуніверситетська олімпіада з мови гінді

    19 грудня студенти Інституту філології та Київського національного лінгвістичного університету взяли участь в міжуніверситетській олімпіаді з мови гінді. Побажати успіху молоді завітав Посол Республіки Індія в Україні Партха Сатпатхі.

    10 січня у світі відзначають Міжнародний день мови гінді. Щороку до неї зростає інтерес студентів. Інститут філології з нагоди цього представить кілька заходів. Зокрема 10 січня нагородять переможців олімпіади, які цієї середи брали участь у написанні есе про Індію та її культуру. Після того буде творча програма.

    Тим часом Посол був радий познайомитися з найкращими знавцями гінді. Кожен учасник розповів коротко про себе та власне зацікавлення Індією. Заступник директора з наукової роботи Ганна Черненко зауважила: щороку в нашому Інституті традиційно проводять олімпіади з 5 мов. Велика честь додати до цього переліку гінді. Живі й тісні зв’язки України з Індією розвиваються. Інститут дякує пану Послу за підтримку студентів. Можливо, незабаром вони працюватимуть в індійських фірмах і представництвах. До слів Ганни Анатоліївни долучилася заступник директора Інституту філології з міжнародної співпраці Катерина Білик.

    Високоповажний Посол не оминув нагоди поговорити з молоддю та викладачами гінді. Упевнений, київські студенти – справжні бхакти, віддані душею Індії. На стенді, який прикрасили до заходу, пан Посол помітив зображення Сарасваті та Ганеша – індійських богів священної мови, знань та натхнення, і побажав: «Нехай дадуть вони вам благодать і успіх!» Надихнувся й сам, продекламував кілька рядків поезії, аби переконати: якщо ви хочете вивчити гінді, то маєте полюбити її, «як поезію на вустах» і «як мрію в очах».

    Індія сьогодні – дуже демократична держава, що є певною мірою викликом для неї самої. Там живе свобода слова, присутні всі релігії. Країна налічує 29 штатів, кількість офіційних мов велика, хоча гінді рідна для 50% населення. Влада дбає, щоб суспільство жило в гармонії. Пан Посол запевнив: щасливий зацікавленості українських студентів у вивченні мови гінді. Наша молодь має перспективи в цій галузі.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Інформацію також надала студентка Дар’я Кондратенко
    Фото: Валерій Попов

  • В Інституті філології ділилися інноваційними методами в галузі шкільної лінгводидактики

    В останній день листопада в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур відбувся ІІІ науково-методичний семінар «Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики». Свій досвід презентували найкращі вчителі київських шкіл, де поглиблено вивчають українську та іноземні мови.

    Гостей привітав завідувач кафедри, професор В’ячеслав Шовковий. Він переконаний, що такі зустрічі налагоджують живий діалог між університетською освітою та середньою школою. Радий, що у студентів-філологів зростає інтерес до фаху вчителя й освітньої спеціалізації. На семінар зійшлися магістранти та студенти – майбутні викладачі української та англійської мов, а також магістранти українських філологічних студій, що обрали методику навчання мови як спеціалізацію. Зацікавлених більшає: цьогоріч на кільканадцять бюджетних місць освітньої спеціальності було подано понад 200 заяв, «прохідний» бал ЗНО становив понад 180. Однак учитель – це не просто бали й рейтинги. Професор Олеся Любашенко вважає, що особистість учителя-філолога є рушієм суспільних процесів, а радість від спілкування з дітьми є заслуженою винагородою. Особливо в епоху розвитку нової української школи, курс на яку з поточного навчального року взяло Міністерство освіти і науки. Отже, на творчість студентів надихали вчителі-філологи – справжні зірки методичного обрію України. Студенти Інституту філології мали змогу запитати найкращих носіїв креативної думки про переваги і труднощі професії. Учасники семінару отримали феєрверк емоцій і корисні знання.

    Ігор Хворостяний, НВК «Новопечерська школа». Автор курсу «Лайфхаки з української мови та літератури» та посібника «Графіка. Фонетика. Орфоепія». Каже Ділиться думкою про скептичне ставлення до старшокласників до поняття «інновація». Головне питання: як бути цікавим сучасній дитині, говорити з нею однією мовою? Учитель не повинен робити зі школяра студента-філолога. І після вивчення дієвідмінювання чи чергувань приголосних для учня цілком нормальним є питання: як це запам’ятати та де застосувати? Будьмо прагматичними і замінімо принцип «завчив, склав, забув» на «мета, кроки, план дій». Адже ця схема працює будь-де, не лише в навчанні. Коли ми мріємо мати «Ferrari», то розраховуємо потрібну суму грошей, думаємо, як заробити, що нам для цього потрібно. Мова – це теж автомобіль мрії. Ще один важливий момент, про який згадав учитель – не йти екстенсивним шляхом! Забути про фразу «Ти мусиш», а от про відпочинок і баланс життєвих сил, насолоду від навчання дитині забувати не варто.

    Анастасія Євдокимова, НВК «Новопечерська школа». Колега й колишня студентка Ігоря Хворостяного почала з розповіді про свій шлях до вчителювання. А далі розповіла про альтернативне розв’язання проблеми контролю українського писемного мовлення. «НеТест, НеТвір – ЕСЕ!» – це універсальна форма контролю. Ми пишемо есе перед заліком, під час вступу, мотиваційні есе на посаду. І це не тільки теза, аргументи й висновки. Отже, ставте мету: що саме ви хочете перевірити в учнів? Відповідно до неї формулюйте тему й завдання, наприклад, скласти діалог із Гаррі Поттером або відредагувати інтерв’ю із героями серіалу «Школа». Фантазія учнів безмежна. Головне – запевнити школярів, що контроль – це не страшно. Учні можуть імпровізувати: чому б не створити Твіттер Тараса Шевченка чи Фейсбук-сторінку Чіпки Варениченка? Так перевіряємо знання відразу з мови й літератури. Анастасія порадила кілька ресурсів для підготовки вчителя: матеріали «Освіторії», «Media», відеокурси «Мистецького Арсеналу», книги видавництва «Pabulum», працю Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». Принагідно подискутували щодо оцінки за зміст есе. Для уникнення суб’єктивності варто дати учням чіткі завдання та критерії оцінювання есею та не ставити оцінку відразу, а дати змогу вдосконалити свою працю.

    Людмила Гончарук, Київський ліцей "ЕКО" №198. Учитель продовжила говорити про креативні прийоми контролю писемного мовлення. Наголосила: варто плекати позитивні емоції від навчального матеріалу. Контроль як такий передбачає пояснення, узагальнення матеріалу; його засвоєння та застосування; вибір виду та форми перевірки знань і вмінь; аналіз та усвідомлення помилок. Можна застосовувати самоперевірку та взаємоперевірку учнів. Давати коротенькі самостійні (на 5 хв) для перевірки бази знань. Улюблені числа для контрольних шкал оцінювання – 12, 24, 48. У такому форматі можливий словниковий чи творчий диктант на 24-48 одиниць. Тематика широка: спрощення приголосних, подвоєння букв у іншомовних словах, складні для школярів правопис прислівників і відмінювання числівників тощо. Людмила розповідала, як її учні складали історію з усіма видами спрощень та винятками з правил, адже так легше запам’ятати слова. Показала, як улаштувати в класі фразеологічний брейн-ринг. Поділилася зі студентами текою «Репетитор», де розподілені завдання від фонетики до синтаксису.

    Вікторія Тарасенко, гімназія № 117 ім. Лесі Українки. Представила презентацію позакласного заходу для навчання української мови. Вікторія ділилася спостереженнями, як дивно сприймаються традиційні «вечори» Лесі Українки о 12:00 дня. Мовна освіта потребує нових форм. Після 20 років розповсюдження в Європі підхід до навчання з вихованням емоційного інтелекту (EQ) нарешті набуває популярності і в Україні. 2002 року ЮНЕСКО надіслало міністерствам освіти 145 країн світу програми «Social emotional learning», у нас вона працює близько 3 років. Учитель має подарувати учню позитив від навчання, за якою навчальний матеріал засвоюється легко і з задоволенням. У гімназії випробували різні заходи та методи. Наприклад, мозковий штурм «Що таке свобода?», створення плакату на задану тему, шкільні квести-мандрівки по мовних «станціях», де діти виконують філологічні завдання із фразеології, словникові диктанти, ребуси. Також Вікторія описала екскурсію її класу до Головпошти Києва у День матері. Таким чином діти навчилися писати звичайні паперові листи за правилами граматики та епістолярних жанрів. Нині учитель працює з поколінням Z , якому притаманні зацікавлення гаджетами та обмежене спілкування з батьками… Сучасні діти не вміють висловлювати емоції, а теми для вивчення відірвані від реальності. Тому такий позакласний захід розчулив батьків, А з дітьми, які отримали таке шляхетне завдання – написати мамі листа і відправити його власноруч, відбулися метаморфози, вони розкрилися, училися дарувати емоцію найдорожчій людині.

    Діана Мельникова, СЗШ № 35. Учитель та письменниця, автор "Розбишацького детективу", Діана говорила про творче розв’язання проблеми усної та писемної грамотності в ігровій діяльності школярів. Гра збуджує зацікавлення учнів, привертає увагу, створює азарт, дух змагань, крім того, допомагає легше узагальнити та закріпити здобуті знання. На 45-хвилинному уроці гра повинна бути нетривалим епізодом. Але навіть у короткій грі за рахунок підвищеної концентрації уваги учитель зможе наголосити на важливому або ж школярі зрозуміють ключові моменти самі. Діана навела кілька методів, які використовує сама, означивши їх переваги. Ігри «Угадай, хто я» та «Крокодил» підійдуть для узагальнення кількох тем із мови чи з літератури, так залучається до роботи весь клас. Гра «Капелюх» актуалізує асоціації дітей із вивченими поняттями. «Я редактор» – рольова гра, яка є етапом для створення шкільного журналу. Музично-синтаксична вікторина – де діти співають, а потім шукають синтаксичні особливості, аналізують речення, розбудить приємні емоції. Міждисциплінарна гра «Музична пауза» , змістом якої є опис та називання прослуханого аудіофрагменту може містити конкретне мовне завдання. Можна також писати есе чи творчий переказ за мультфільмами й кінострічками – і це також буде гра в автора, письменника.

    Оксана Ющенко, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови.Презентувала різноманітні онлайн-ресурси, які доцільно використовувати на уроках української мови. Як уже було згадано, діти сьогодні нерозлучні з гаджетами, отож варто показати їм, що за допомогою смартфона можна ще й учитися та отримувати хороші оцінки. https://wordart.com/ - хмари слів , у яких простежуються асоціації з навчальними термінами. https://prezi.com/ - створення презентацій, у яких поєднано знання української культури та можна додавати медіафайли). https://www.classtime.com/uk/ - онлайн-відповіді на задану на уроці тему. https://kahoot.it/ - дуже популярна платформа для створення тестів. Учасники семінару радо взяли участь у змаганнях, зорганізованих Оксаною, та визначили свій рівень знань з української морфології/

    У підсумку запрошені вчителі, викладачі кафедри, студенти й магістранти зійшлися на спільній тезі: учитель-філолог повинен бути цікавим і креативним, отримувати задоволення від навчання і навчатися сам у спілкуванні з дитиною. Він водночас товариш, психолог і помічник, зразок грамотного мовлення. І варто хвалити учнів, хоч за крихітні успіхи. Повторюймо школярам: «Ти все знаєш! Ти все зможеш!»

    Текст: Юлія Кузьменко
    Редактор: професор Олеся Любашенко
    Фото: Валерій Попов

  • Міжнародні дні словенської культури в ІФ

    Цими грудневими днями в усіх університетах світу, де вивчається словенська мова, проходять Міжнародні дні словенської культури, які цьогоріч присвячені 100-ій річниці з дня смерті класика словенської літератури Івана Цанкара.

    В рамках відзначення цієї дати до Київського університету імені Тараса Шевченка завітали словенські поети – Вероніка Динтиняна, Блаж Божич і Гашпер Малей.

    3 грудня 2018 року в кабінеті Шевченкознавства Інституту філології відбулася розмова-дискусія «Форми конструювання культу письменника: І.Цанкар і Т.Шевченко», в якій взяли участь студенти-словеністи, викладачі кафедри слов’янської філології Андрея Калц (словенський лектор), Олена Дзюба-Погребняк та наші гості – словенські поети. Наступного дня розмову з поетами було продовжено у 126 аудиторії, нещодавно переобладнаній за останнім словом техніки. Цього разу тут презентували гостям нові студентські переклади.

    4 грудня у Центрі славістики відбулася зустріч студентів кафедри слов'янської філології зі словенськими поетами Веронікою Динтиняною, Блажем Божичем і Гашпером Малеєм, яку модерувала лектор із Словенії Андрея Калц. Слухали поезію словенською мовою, читали українські переклади, виконані нашими студентами-словеністами, а також презентували брошуру "Чотири голоси сучасної словенської поезії, в якій ці переклади були надруковані.

    Завершилася зустріч розмовою про Івана Цанкара: презентували антологію творів Івана Цанкара, видану 21 мовою світу, в.ч. українською (переклади студентів ЛНУ і КНУ) та подивилися студентську інсценізацію віньєтки Івана Цанкара "Людина, що загубила своє переконання".
    У заході взяв участь представник Посольства Республіки Словенія Денис Цуранович.

    Кафедра слов'янської філології висловлює подяку Центру словенської літератури, Агенству книги Республіки Словенія, Центру словенської мови як іноземної Філософського факультету Люблянського університету за підтримку цих заходів.

    За інформацією Олени Дзюби.
    Фото: Валерій Попов

  • Візит Жана-Іва Бассоля, директора Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету

    29-30 листопада в Інституті філології перебував з візитом Жан-Ів Бассоль (Jean-Yves BASSOLE), доктор філософії, доктор філологічних наук, директор Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету, завідувач відділення неоелліністики цього Інституту.

    Зокрема, 29 листопада Жан-Ів Бассоль провів відкриту лекцію для студентів спеціальності «переклад» на тему «Латинські/грецькі дублети у сучасній французькій мові» та відповідав на численні питання студентів щодо особливостей підготовки перекладачів у Страсбурзькому університеті.

    30 листопада відбулася його зустріч з проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків П.О.Бехом та обговорення проекту подвійних дипломів Інституту письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету.

    Довідка: Жан-Ів Бассоль викладає курси «Термінологія», «Європейські інституції» в Інституті письмового та усного перекладу та міжнародних відносин Страсбурзького університету. Студентам магістерського відділення для пари мов новогрецька-французька викладає «Письмовий двосторонній переклад», «Субтитрування», «Літературний переклад (театральні твори)». Працював присяжним судовим перекладачем при Апеляційному суді м.Кольмар, Франція. У своєму творчому доробку має друковані праці з термінології, письмового перекладу, перекладені театральні твори.

    Інформація надана Світланою Зубцовою,
    асистентом кафедри ТПП романських мов імені М.Зерова
    Фото: Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to зустріч