зустріч

  • Зустріч студентів-арабістів з Послом Єгипту

    У середу, 25 березня, в Єгипетському центрі арабської мови та культури Інституту філології відбулася чергова зустріч студентів-арабістів та викладачів кафедри Близького Сходу з Надзвичайним і Повноважним Послом Арабської Республіки Єгипет в Україні паном Усамою Тауфіком Бадром.

    Цього разу пан Посол запропонував переглянути стрічку «Доля» (“аl-Masyr”) відомого єгипетського режисера, сценариста, продюсера Юсефа Шагіна, а також поспілкуватися у невимушеній атмосфері та почастувати смачні страви єгипетської кухні.

    Юсеф Шагін (1926–2008) – класик єгипетського національного кінематографу. У його творчому доробку понад 30 кінокартин.У 1997 році режисер отримав спеціальну премію 50-го Каннського кінофестивалю за свою творчість і внесок у світовий кінематограф. Фільм «Доля», знятий у 1997 році, вважається одним з шедеврів знаменитого режисера. Події цієї історичної драми розгортаються у 12 столітті навколо постаті андалузького філософа Ібн Рушда, відомого в Європі під іменем Аверроес, який був суддею і лікарем у Кордові,а також важливим коментатором творів Аристотеля.

    Після перегляду фільму студенти поділилися враженнями від побаченого і подякували шановному гостю за підтримку студентів-арабістів та увагу до питання вивчення арабської мови в Інституті філології.

    Зазначимо, що подібні спільні перегляди єгипетських фільмів мовою оригіналу вже стали традиційними і відбуваються на регулярній основі.

    Захід пройшов у теплій та дружній атмосфері.

    Єгипетський центр арабської мови та культури

    Категорії: 
  • Відбулася зустріч із українським співаком ЯрмаКом

    Олександр Ярмак, український музикант, 26 березня завітав в ІФ з ініціативи Центру фольклору та етнографії, кафедри фольклористики Інституту! Під час зустрічі з філологинями розповів про те, як улюблена справа робить людину щасливою! Як довго шукав себе, поки не прийшов до співу: "Реп- це не примітивний напрям, а одне із складних виконань, бо потребує правильного дихання! Читати реп було покликанням,адже не вмію жити примітивно, тому почав писати і виконувати пісні". Олександр також поділився зі студентами- філологами як хлопецеві вдалося з інженер- механіка стати репером!

    Нині в такий тяжкий для України час відмовився від концертів в Росії, аби підтримати співвідчизників у боротьбі з Путіним! Негативно ставиться до зірок, які себе продають москалям! "Ті люди, які їздять на путінщину є меркантильними!" - каже співак!

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Ігор Астапенко – молоде літературне вино

    23 березня в Інституті філології за сприяння кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості відбулася презентація збірки «Щільник» молодого українського поета Ігоря Астапенка.

    Про автора
    Молодий український поет, філолог, перекладач. Автор поетичної збірки "Щільник" (2015 р.). 2009 року закінчив Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. Зараз – студент магістратури Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Вірші пише з дитинства. Публікувався в газетах: «Україна молода», «Література і життя», «Слово і діло», «Гарний настрій»; альманахах: «Свій-й-танок», «Сполучник»; англомовній антології «Terra poetica ». Учасник ГогольФесту, «Мистецької платформи», «Арт-ковчегу», фестивалю Об'ємної поезії, Міжнародного поетичного фестивалю « Terra poetica », фестивалю «Одна маленька свіча» тощо. Переможець та лауреат ряду поетичних конкурсів. Окремі вірші перекладені російською, англійською, польською, грузинською мовами.

    Про «Щільник»
    Свою першу серйозну збірку «Щільник» опублікував цього року у Видавничому домі Дмитра Бураго. Вона складається із 4 розділів / «щільників»: медитації, філософія, кохання, пейзажі. «Концепція збірки вибудовувалася вже після написання, аби під час творення не втрачалося діонісійське начало», – стверджує Ігор Астапенко. «Спочатку книжку я назвав «Коктельна карта», це була штучна концепція, оскільки підбирав поезію за тематикою до збірки. Згодом, за порадою, книжку української поезії переназвав українським словом «Вулики». І остаточно за порадою літератора Анатолія Ткаченка найменував збірку «Щільник», у якій дійсно є присутній мотив меду, солодкуватості», – розповідає Ігор. Читаючи вірші Ігоря ми дійсно відчуваємо солодкуватість, мелодійність нашої мови, адже автор проявляє себе як справжній філолог, він грається словами. Рідна мова керує автором. Тому можемо помітити як мова диктує письменнику свої принципи, як слово бере за руку і веде за собою.

    Вірші, які увійшли до збірки, написані 2-2,5 роки тому. «Це фіксація одного з періодів моєї творчості. До цього малим накладом я видав дитячі вірші, присвячені моїй племінниці, під назвою «Тваринки для Христинки». Це дві друковані книжки. Ще є недописаний роман та шкільна збірочка самвидаву «Істина душі людської»», – розповідає Ігор.

    Поезія, за словами Ігоря Астапенка, пишеться в різних станах. «Вірші інколи пишуться довго, а буває – на одному диханні. Взагалі найпрекрасніші речі я пишу під емоціями, але є ризик програти на художньому рівні. Зважаючи на це, все ж намагаюся не працювати штучно і враховувати техніку», – каже Ігор Астапенко.

    На запитання присутніх про те, як вилинула на становлення Ігоря як літератора кафедра теорії літератури, компаративістики і літературної творчості Інституту філології, при якій спеціалізується молодий поет, він відповів: «Навчити писати неможливо. Можна навчити як не писати, тож кафедра сприяла моєму розвиткові. Тут я навчився літературній критиці».

    Високо оцінили збірку сучасної української поезії присутні на презентації літератори – Олександр Астаф’єв, Наталя Костенко, Мирослава Гнатюк. «Це модерна, бентежна, медитативна збірка української поезії», – зауважив Олександр Астаф’єв. «Захоплює досконалість мови. Гра звуками. Поезія орієнтує на змінність. Цікава ритміка. Верлібри, дольники, які вміщені у збірці, – це авангардна поезія», – сказала Наталя Костенко. «Це справжній поет, який в кожну мить демонструє свою справжність і непідробність. Душа Ігоря покликана творити. Кожне слово у збірці максимально виважене. Вміщено щільно одне до одного. Для мене він літературний Паганіні», – зазначила Мирослава Гнатюк.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

  • Студентка Ірина Рибчак про кінострічку "Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919 - 1939"

    Побутує міф, що Закарпаття ніколи не було патріотичною частиною України, мовляв, воно завжди було під владою інших держав і зараз у регіоні низький національний дух. Фільм "Срібна земля" карколомно руйнує стереотипи. 18 березня у 329 ауд. Головного корпусу о 18:30 відбулася презентація кінострічки Українським інститутом пам'яті та Історичним факультетом нашого університету. Це документальний фільм про створення української незалежної держави на Закарпатті, яка проіснувала одну добу та була знищена союзницею гітлерівської Німеччини Угорщиною. Захід відбувся за участі істориків Олександра Пагірі, Івана Патриляка та Олександра Зінченка.

    Олександр Пагіря - колишній студент та аспірант Історичного факультету нашого університету. Він був головним консультантом під час зйомок фільму у 2012 році. Сам Олександр народився у місті Ужгороді, обласному центрі Закарпаття, тому відчувається його вклад у роботу над фільмом. Кадри минулого і сучасного, коментарі очевидців подій, цікаві історичні факти - знімальна група попрацювала на славу. Якщо до цього Ви не сприймали Закарпаття більше, ніж туристичну частину України, то фільм відкриє для Вас нові грані для роздумів.

    По закінченню перегляду Олександр Пагіря із радістю відповів на запитання студентів, а їх було чимало:
    - чи мав Августин Волошин вибір під час проголошення одноденної незалежної держави;
    - звідки походить слово "русин";
    - чому Румунія, Угорщина, Чехо-Словаччина і навіть Німеччина всіляко намагалися протистояти проголошенню незалежності Карпатської України;
    - чи підтверджені факти розстрілу солдатів загону "Карпатська Січ" після приєднання Закарпаття до складу УРСР
    - чому Сталін назвав прилучення "приєднання козявки до слона" та багато інших.
    Цікавою, навіть містичною можна назвати заувагу пана Олександра щодо пісні "Пливе кача", яка звучить у кінці стрічки: "Ми знімали фільм задовго до подій на Майдані. Звукооператор підібрав пісню, яку завжди наспівував. Сам він був учасником революції Гідності. Можливо, саме тому вона стала символом боротьби".

    Отже, щоб розвіяти сумніви та відкрити для себе Закарпаття по-новому, рекомендуємо переглянути фільм. 19.03.15

    Посилання на фільм https://www.youtube.com/watch?v=5fN4EyWmlZs

    Ірина Рибчак

    Категорії: 
  • «Бути мультилінгвальним і україноцентричним» - рецепти головного редактора «Всесвіту»

    17 березня в Мистецькій залі Інституту філології було проведено майстер-клас Дмитром Дроздовським з літературного менеджменту. Головний редактор «Всесвіту» розповів історію становлення журналу, який має вже 90-річну історію. У виданні публікуються переклади американської літератури, західно-європейської та літератур Сходу. Відкриттю нових імен та зв’язкам з авторами сприяє співпраця з посольствами, кафедрами україністики закордоном (Римський університет ла Сапієнца, Кембриджський університет, університети Польщі та ін.). Нині редакція журналу відкрита до діалогу і залучає до стажування студентів. Поки підписані договори з КНУ імені Тараса Шевченка та Лінгвістичним університетом.

    Дмитро Дроздовський поділився досвідом стосовно того, як утримати журнал світової літератури на українському ринку, налагоджувати зв’язки з авторами, акцентуючи на тому, що переклади мають бути без посередництва Росії; порадив механізми залучення коштів для видання журналу.

    По завершенню зустрічі присутніми виокремилися головні правила для видання журналів:
    1. бути мультилінгвальним і україноцентричним,
    2. мати стартовий капітал,
    3. зібрати гарну команду однодумців,
    4. не просто мати вміння переконати, що «я це вмію», а наполегливо працювати над своїми вміннями.

    Каріна Дорошенко

    Категорії: 
  • Турецька делегація в Інституті філології

    17 березня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася зустріч із представниками Кабінету міністрів Турецької Республіки. Проректор Петро Бех зустрічав та привітав турецьку делегацію на чолі з Алі Масканом - заступником Президента Турецького агентства зі співробітництва та координації (ТІКА) Кабінету міністрів Турецької Республіки. Представники ТІКА разом з представниками Київського університету обговорили особливості багаторічної дружби між обома сторонами. Вже декілька років між Турецьким агентством зі співробітництва та координації та КНУ імені Тараса Шевченка діє угода про співпрацю. За підтримки ТІКА було оновлено обладнання в аудиторіях в Інституті, де навчаються студенти-тюркологи, а також організовано минулорічну наукову конференцію "Ісмаіл-бей Гаспринський — видатний син кримськотатарського народу".

    Після короткої екскурсії Головним корпусом представники турецької делегації завітали до Інституту філології, де зустрілися із директором Григорієм Семенюком.

    Під час зустріч з директором, який подякував ТІКА за допомогу - ремонт і обладнання аудиторій, зокрема лабораторії інтенсивного вивчення іноземних мов та іншу підтримку Інституту і кафедрі тюркології, також було обговорено питання стажування викладачів турецьких навчальних закладів в нашому Інституті. Перспективним для студентів-тюркологів є можливість отримання подвійних дипломів та забезпечення подвійного керування, тому обидві сторони довго говорили про це, аби втілити задуми в життя.

    Зустріч із турецькою делегацією відбулася завдяки кафедрі тюркології на чолі з Іриною Покровською. Ірина Леонідівна виступила модератором зустрічі. Разом зі співробітниками і студентами кафедри Ірина Покровська організували екскурсію Жовтим корпусом.

    Категорії: 
  • Тарас про Тараса: зустріч з режисером фільму «Кобзар. Історія однієї книги»

    13-го о 13й в Інституті філології розпочалася розповідь Тараса про Тараса. Зустріч організувала кафедра історії літератури та шевченкознавства на чолі з Оксаною Сліпушко на честь відзначення 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка у рамках Міжнародного круглого столу «Всесвіт Тараса Шевченка».

    Випускник відділення україністики Інституту філології, а тепер Секретар Національної спілки кінематографістів України Тарас Ткаченко зняв спільно із режисером Сергієм Сотниченком на власний сценарій фільм «Кобзар. Історія однієї книги», присвячений 200-літтю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

    За словами режисера задум був об’ємним, але через обмеженість часу (зйомки проводилися у майданному січні 2014 року на студії Fresh Production) довелося «запихнути веcь сир в один вареник», тому основний акцент у фільмі зроблено сааме на прижиттєвих виданнях «Кобзаря», а більше - саме на першому, 1840 року. Тарас Ткаченко відмовився від того, щоби Тараса Шевченка у фільму грав один, загримований до ідентичності, актор, він просто вирішив показати у документальному фільмі два плани інтерв'юверів: один – коло наших сучасників (науковці, керівники архівів), другий – коло сучасників Шевченка (актори, що відтворювали шлях видання першого«Кобзаря»). Ну а вже обидва плани поєднував Андрій Куликов, який читав основний текст.

    Фільм викликав жваве обговорення присутніх науковців Інституту філології на показі. Валерій Федорович Чемес відзначив неповторність «персоніфікованої хроніки», а от Світлані Володимирівні Задорожній не вистачило у документальному фільмі текстів самого Тараса Шевченка. Однак у режиссера, сценариста і філолога-україніста за першою освітою – своє бачення створеної картини.

    Що свого часу підштовхнуло Тараса Ткаченка полишити наукову діяльність і стати режиссером? Cherchez la femme. Яка історія першого видання «Кобзаря»? Шукайте у фільмі.

    Каріна Дорошенко, аспірантка ІФ

  • Зустріч з кіборгами: філософія війни

    У період Шевченківських днів, а саме 11 березня, у стінах Київського національного університету пройшла не менш вагома подія, організатором якої стала освітня асамблея С14 за підтримки студентського парламенту Інституту філології. І якщо в афішах було означено захід філософською лекцією, то при появі на сцені Актової зали військових усе переросло у жваве спілкування за модерації Євгена Карася. Зустріч розпочалася з виконанням гімну на волинці активістом Майдану Євгеном Дударем.

    Кіборги, як тепер називають захисників Донецького аеропорту та прилеглих територій, розповіли присутнім (а зала було заповнена) багато моментів: про війну, про себе, про те, яким бачать план перемоги.

    Кожна відповідь на запитання чи будь-який спогад у військових переважно приправлявся гумором. Для більшості теперішня війна почалася з Майдану. Олександр Чуб (5 батальйон ДУКу), який раніше був матросом, розповів, що саме у час Революції їхнє судно арештували в Нігерії і він від подій в Україні просто рвав на собі волосся, «якого вже немає», - додає іронізуючи. Друг Вогник (речник 13-го батальйону ДУКу), який проходив вишкіл у «Тризубі» ще 2003 року, для захисту держави і гідності повернувся з Тайланду, де працював у сфері туризму. «Тепер, - завуальовано підкреслює, - працюю з російськомовними туристами». А Кирило Бабєнцов, він же «Кобра» з ОУН, розповідає, як рвався у Донецький аеропорт саме на Новий рік і командир, зрештою, здійснив бажання.

    Про військові часи і дух найбільше розповідали друг Вогник та друг Бєс, замкомбата 13 батальйону ДУКу і «по сумісництву» особистого ворога Мотороли (один з очільників сепаратистів). «Жаліючись», що в Донецькому аеропорту не було латте і гарної музики, Бєс нагадав: «Ми на своїй землі і нічого боятися. Якщо тобі страшно - посміхайся». А «героїзм починається там, де є халатність командира, - продовжує Вогник, - головне знати, як вистрелити влучно, а не бути влучно підстреленим».

    На запитання про те, чи змінила кіборгів війна, відповіді були вже без іронії. Друг Бєс «побачив, як загартовується нація і скільки псевдовоїнів у країні», а Кобра «став терплячішим до людей, до людських мінусів». Друг Галичанин зазначив, що «влада всіх нас поставила в такі умови, що це екстремальна школа життя поза війною». Друг Скальд (розвідгрупа ДУКу) помітив, що після війн у людей змінюються очі. «Війна повернула людей, якщо не до Бога, то до зміни в собі», - продовжив Вогник, якого війна навчила людяності. Олександр Чуб словами Лао Цзи наголосив, що «сильним є той, хто переміг себе».

    Присутні засипали кіборгів запитанням; студенти (очевидно фізики) пропонували зробити корисні і необхідні прилади військовим. Викладачка-волонтер запитала про важливість для солдатів листів і малюнків, - після цього всі дізналися історію кохання, в якій дівчину-адресантку, чий лист кіборги ледь не розігрували в лотерею між собою, віднайшов Олександр Животовський завдяки фото з печивом, куди героїня вклала листа. Так зародилися взаємні почуття. До слова, Олександр воює у складі 79 окремої аеромобільної бригади і нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеню.

    Кіборгів після розмови про філософію війни публіка проводжала стоячи.

    Захід завершився хвилиною мовчання у пам’ять загиблих воїнів.

    Дорошенко Каріна, аспірантка Інституту
    фото - Марина Герліга

    Категорії: 
  • Доповідь «Термінологія і метафорика внутрішньої колонізації - герменевтичний підхід» Дірка Уфельмана

    Шановні колеги!

    Запрошуємо вас на доповідь «Термінологія і метафорика внутрішньої колонізації - герменевтичний підхід» Дірка Уфельмана (Університет Пассау, Німеччина), яку він виголосить російською мовою 19 березня в рамках роботи теоретико-методологічного семінару при Інституті літератури імені Шевченка НАН України.

    Додані файли: 
  • Мистецтво і війна

    5 березня 2015 року о 12.00 у Мистецькій залі Інституту філології відбулася зустріч із Олександром Бригинцем та Миколою Тихоновим.

    Мистецтво завжди було, є і буде невід’ємною частиною життя людства. Саме у ньому ми знаходимо розраду і потіху. Сьогодні у непростий для всіх нас час мистецтво стає своєрідними ліками від депресії, смутку. Особливо це помітили наші воїни, які зараз перебувають у зоні АТО. Про те як наші захисники черпають сили через мистецтво студентам розповіли кіборг донецького аеропорту, голова Оболонської райдержадміністрації Микола Тихонов та поет, депутат Верховної Ради VII скликання, доброволець Олександр Бригинець. Воїни на запрошення кафедри фольклористики та Центру фольклору та етнографії Інституту філології Шевченкового університету завітала до філологів 5 березня на відверту розмову.

    На організованій зустрічі гості змалювали студентам дійсну картину, яка зараз на фронті. Чоловіки розповіли про страшні речі, які пережили: як використовували криги льоду замість дистильованої води, як «кожен ранок «затикували» шкарпетками діри, щоб не було протягу». Микола Тихонов зізнався, що там, на сході, повністю змінюється світосприйняття.

    Відповідаючи на запитання студентів, де воїни беруть сили воювати та психологічно триматися, пан Микола спокійно відповів: «У мистецтві, яке дивним чином наповнює нас енергією». Також він додав, що: «Війна не робить людей кращими, але нас, українців, вона зробила мужнішими. Нинішня ситуація – це протистояння культур збройними засобами». Олександр Бригинець також зауважив, що війна змінює людей. Особливо їх перетворення спостерігається після перших жертв.

    Пан Олександр, спілкуючись зі студентами, наголосив, що джерелом сили та енергії для солдат є малюнки дітей, які їх надсилають, пишучи «Повертайся живим»: «Ми розвішуємо їх у казармі, їдальні, на блок-постах. Та що й говорити: кожен боєць завжди має при собі таке диво. Це оберіг».

    На фронті присутній й образ Тараса Шевченка. Солдати завжди звертаються до його поезії, яка згуртовує їх.

    Микола Тихонов та Олександр Бригинець насамкінець зізналися, що на війні вижити без мистецтва неможливо. Воно є джерелом сили та впевненості у завтрашньому дні, у тому, що тебе чекають вдома. Тож, українці, пишіть листи та малюнки, вони живлять наших Ангелів-Охоронців!

    Ірина Рибчак,
    Фото – Ігор Пташник

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to зустріч