зустріч

Травень – час натхнення та передлітніх очікувань. Мрії, одначе, здійснюються переважно так, як їм того захочеться самим. Хтось мріє успішно завершити навчання, хтось – ненадовго повернутися в Alma Mater. Разом із тим не забувати про творчість.

Здається, що всі мрії здійснилися цієї середи в нашому Інституті. Актова зала приймала випускників унікальної спеціальності «літературна творчість», що була започаткована 20 років тому. Випускники розказали, чим живуть нині. І могли послухати своїх наступників на літературному конкурсі «Жива троянда». Цього разу – лише поезія. Хоча ми й знаємо, що літтворці мають хист до прози, драматургії, критики та синтезу різних мистецтв (як-от це доводять знамениті вже проекти «Твоя поетична листівка» Світлани Вертоли та студія відеопоезії «Суб’єктив», співзасновницею якої є Софія Безверха). Магістранти літтворчості презентували свої наукові напрацювання паралельно з конкурсом, що припав саме на захист дипломних робіт. Послухати вихованців зійшлася вся кафедра історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості на чолі з професором Людмилою Грицик. Людмила Василівна з теплотою згадує про перші кроки до тоді ще нової програми. Члени Спілки письменників України (зокрема Юрій Мушкетик, Володимир Яворівський) разом із тодішнім деканом філологічного факультету Михайлом Наєнком ініціювали освіту професійних письменників. Ми були першопрохідцями. Пізніше в Україні розвинулася літтворчість як магістерська програма в інших університетах – Київському університеті імені Бориса Грінченка, НПУ імені М.П. Драгоманова… Сьогодні відкрити бакалаврат планують у Львові. Але саме команда нашого Університету вдалася до експерименту, пішла на виклик та успішно його витримала. Кафедра ні від кого з випускників не чула про нудьгу чи розчарування. «Ми переконали наслідками своєї роботи, що літературна творчість – окраса і гордість Інституту», - завершила Людмила Грицик.

Із дня у день із майбутніми письменниками працюють ті, хто самі займаються різними родами й жанрами літератури. Професор кафедри Мар’яна Шаповал говорить: «Наші студенти – по-справжньому близькі нам люди». Викладачі вночі читають їхні твори, а вдень, на парах, пояснюють і аналізують їх. Літтворчість – це 20 років досвіду й креативного навчання. Це вже 16 випусків, 160 випускників, серед яких захищено 28 кандидатів наук і вже є 2 доктори наук. 16 справжніх письменників, безліч – члени письменницьких асоціацій, СПУ, літугруповань. Мар’яна Олександрівна згадала найзірковіших, серед яких Олеся Мамчич, Юлія Джугастрянська, Ігор Астапенко, Олег Здорик, Ліза Жарікова, Анастасія Осипенко, Людмила Дядченко, Катерина Бова... Не злічити всіх імен! Почули про сучасні літературні кола: «Свідки Слова», де «апостолом» свого часу була Марина Єщенко, прозаїк та відтепер співробітниця Центру літтворчості ІФ. Не оминути й Літературний орден ім. св. Зіберта Світлого, куди входять теперішні наші студенти.

Власне, перед конкурсом «Жива троянда» почули двох випускниць. Анна Малігон зізналася, що була амбітним поетом, дуже мріяла вступити до Інституту філології. Вона закликала завжди пробувати й вірити у власні сили. Олеся Мамчич – студентка першого набору на нову спеціальність. Згадувала корисні курси Оксани Забужко та Євгена Сверстюка та запросила на «Книжковий Арсенал», де презентує цьогоріч свою збірку абсурдистських дитячих творів «Іванна і ванна».

Отже, після спогадів старших слово взяла молодь. Староста літстудії імені М.Рильського Іванна Чорна вела "Живу троянду": кожен із учасників 2, 3 та 4 курсів зачитали по одному твору. Сама Іванка разом із журі – професорами Ніною Бернадською, Анатолієм Ткаченком та Михайлом Наєнком – обирали призерів. Можна привітати Юлію Кузьменко, Анну Комар та Єгора Семенюка із успіхом на конкурсі, але призами й подарунками не обділили нікого. А головне – вдячністю, що молоді та творчі – із нами. Вони – наша історія, частинка літпроцесу. Натхнення всім і самовдосконалення, адже «письменник – це рослина багаторічна».

Юлія Кузьменко. Фото Валерія Попова.

Минулого тижня в Інституті філології відбулася зустріч із чеськими науковцями Остравського університету. Слов’янські вчені приїхали на запрошення кафедри української мови і прикладної лінгвістики. Упродовж двох днів асистенти кафедри чеської мови Остравського університету Тереза Клеменцова, Христина Ковачова, Яна Давидова презентували свої дослідження з ономастики. Теми їх виступів: «New approaches in the research of toponymy (linguistic landscape, new regionalism, thematization)», «Semantics of proper names – collocations, thematization, etymologization», «Construct staré češtiny aneb staré čeština jako fikční jazyk». Окрім цього науковці з Чехії зустрілися із викладачами кафедри слов’янської філології Інституту філології.

Минулого тижня старшокласники Скандинавської гімназії міста Києва зустрілися із викладачами та студентами Інституту філології. Доцент кафедри германської філології та перекладу Інституту філології Олександр Стасюк разом із викладачем Шведського інституту Пітером Моддом розповіли учням про навчання у філологічному осередку Шевченкового університету, зокрема про освітню програму з вивчення шведської мови. Окрім цього германісти Інституту філології розказали про можливості стажування за кордоном та про перспективи працевлаштування у провідних компаніях світу.

14 травня до Інституту філології завітав Анатолій Сердюк. За словами модератора заходу Анатолія Ткаченка, це чи не єдиний на Півдні України українськомовний співак. Особливо вразив професора Ткаченка цикл махновських пісень Сердюка. Пісняр став призером одного з перших фестивалів «Червона рута», виконавши твір Дмитра Павличка «Вставай, Україно, з колін» на власну музику. Чує слово й робить його ще проникливішим у нотах. Пан Анатолій – істинний мелодист!

Він був радий поділитися власними спогадами зі студентами. Знаємо, що вже підписали Закон про українську мову, але колись усе було геть не так. Коли Анатолій написав Всеукраїнський радіо диктант національної єдності без помилок і його нагородив Михайло Слабошпицький, у Запорізькій області Сердюк був таким один. Косилися на нього навіть учителі української мови. Але така статистика не дивна, адже на місто – майже мільйонник – у радянські часи була всього одна українська школа. Російську ж викладали під хитрою назвою «Родная речь». Хлопець, як багато хто тоді, мріяв про комунізм. Батьки приховували, що предки в родині були репресовані владою СРСР. Але настала перебудова й виникла цікавість до всього, що раніше просто не існувало в інформаційному просторі. Що було до 1917-го? Яка історія України? Анатолій Сердюк переходить на українську мову, шукає однодумців у Запоріжжі. Він і зараз вбачає свою місію в рідній області: популяризувати українську мову та українську пісню. Композиторський талант відкрила саме поезія «Вставай, Україно» - дебют Сердюка став піснею року, а в 1993 твір був одним із претендентів на Державний гімн України. Крім цієї композиції, Анатолій Васильович створив близько 160 музичних творів. Прагне знаходити під вірші ту мелодію, яка передаватиме зміст. Зазначає, що необхідно, аби пісня резонувала з настроями людей. Як-от «Вставай, Україно» допомагала визначитися на зламі епох, чи з Москви люди, чи з України. За цю музику Анатолій потрапив до списків КДБ, хоча СРСР і доживало останні дні.

Зараз уже не треба пробиватися з українськомовним продуктом на радіо чи із українськими кліпами – на телебачення. На щастя, є попит і молоді виконавці, нові пісні постійно потрібні й технічні можливості розширилися. І хоча залунало враз безліч українських творів, Анатолій Сердюк із прикрістю почав зауважувати як нотну, так і мовну безграмотність, зокрема на радіо. Помилки співаків чи журналістів тиражуються. Отже, пісняр вирішив зібрати найпоширеніші помилки, найскладніші випадки слововживання, стилістичні й синтаксичні неточності, різні випадки наголошування слів та видати просвітницьку книжку словникового типу «Щоби бути українцями – говорімо українською». Вона допоможе охочим до слова не повторювати помилок.

Презентація книжки, бесіда з аудиторією та кілька пісень у потужному виконанні автора – так завершилася зустріч з Анатолієм Сердюком. Побажаймо митцю творчих успіхів!

Юлія Кузьменко