зустріч

  • Японська література стає ближчою завдяки перекладачам

    У Спілці письменників України відбулася зустріч членів творчого об’єднання перекладачів з лауреатом премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського за 2017 рік Ніною Баликовою, яка вперше в Україні зробила літературний переклад із давньояпонської мови одного з кращих творів японської класичної літератури доби Середньовіччя – «Нотатки знічев’я» філософа, письменника, буддійського ченця Кенко-хоші. Модератором зустрічі був голова творчого об’єднання перекладачів Всеволод Ткаченко.

    Про «Нотатки»

    «Нотатки знічев’я» – один із так званих «трьох найвидатніших творів жанру дзуйхіцу» японської літератури. Це також один із найдосліджуваніших у Японії літературних творів. Дзуйхіцу (у перекладі – «услід за пензлем») – популярний у середньовічній Японії есеїстичний жанр, за стилем подібний до відомого в Європі з ХХ ст. «потоку свідомості». За формою дзуйхіцу є збіркою есеїв (деякі з яких навіть можна класифікувати як новели чи легенди) різної довжини – від пари речень до кількох сторінок – на найрізноманітніші теми, які спадали авторові на думку. «Нотатки знічев’я» містять багатий матеріал про минуле Японії, давні звичаї та обряди.

    Ніна Баликова під час зустрічі розповіла про життєвий шлях автора названої збірки. Кенко-хоші жив наприкінці ХІІІ – першій половині ХІV століття. Понад тридцять років свого життя він був відлюдником у віддаленому гірському селі, потім – у різних храмах, а закінчив свій шлях у сплетеній із трави і лози хижі біля підніжжя гори Куніміяма, де й було знайдено його записи. Однак аскетизм і усамітнення становили тільки один бік його життєпису. Дід і батько Кенко служили при дворі японських імператорів, і сам він до постригу в монахи був (за однією з версій) наставником майбутнього імператора, відомим поетом, та й в усамітненні підтримував дружні стосунки з представниками вищого світу, людьми мистецтва.

    Висока освіченість автора твору, його глибоке знання історії, літератури, тогочасного життя дало змогу йому створити величезну панорамну картину – своєрідну енциклопедію середньовічної Японії. Водночас його глибокі й мудрі сентенції, художня образність роблять цей твір актуальним і понині.

    «Нотатки знічев’я» складно перекладати через те, що твір написаний давньояпонською мовою, граматика і орфографія якої відрізняються від сучасної настільки, що навіть багатьом пересічним японцям складно читати її в оригіналі. У Японії існує кілька перекладів цього твору сучасною японською, але всі вони є інтерпретацією.

    «Нотатки» сповнені алюзій і цитат зі стародавніх релігійних і філософських трактатів, часто китайських, а також японської і китайської поезії, тому Ніна уважно намагалася розпізнати, що саме є алюзією, на який твір, і в чому її сенс.
    Багато розділів книги, а також багато вміщених у ній поезій, побудовано на грі слів (яп.: какекотоба), особливо часто – на омофонах, що пов’язано з необхідністю вмістити в короткій поетичній формі якомога більше змісту. Щоб не лише передати зміст такої словесної гри, але й зберегти читачеві задоволення від її розгадки, потрібна була певна креативність, творчий підхід, який водночас зберігав би якомога повніше образи оригіналу.

    Старші колеги попросили Ніну Баликову розповісти про себе, розпитували, як довго тривав переклад, чи були презентації книжки. Японістка розповіла, що закінчила Інститут філології Київський національний університет імені Тараса Шевченка, магістр із японської та англійської мов і літератур. Крім того здобула ступінь магістра з медіа та міжнародних комунікацій у токійському університеті Васеда. Почала перекладати ще на четвертому курсі Київського університету, і загалом переклад тривав понад чотири роки. Нині працює в рідному університеті, продовжує досліджувати період середньовіччя в японській літературі, пише статті з японської мови і літератури.

    Книга першого українського перекладу Кенко-хоші «Нотатки знічев’я» вийшла у видавництві «Либідь» у серпні 2017 року. Презентація відбулася у Мистецькому арсеналі під час минулорічної виставки «Уявний путівник. Японія». На презентації був присутній і виступив Надзвичайний і Почесний посол Японії в Україні Шігекі Сумі, своє слово стосовно книги сказали відомі сходознавці, літератори, науковці.

    Називаючи українських перекладачів з японської (а серед них є й такі відомі сучасні імена, як Іван Бондаренко, Іван Дзюб, Мирон Федоришин), Ніна Баликова згадала і про поезії, які з японської перекладав Микола Лукаш. Всеволод Ткаченко зазначив з цього приводу, що наступного року відзначатиметься 100-річчя видатного українського перекладача Миколи Лукаша. До ювілею готуються кілька книг спогадів, тож важливо, аби в них знайшлося місце й для «японської сторінки» його перекладацької творчості. І оскільки зайшла мова про якість перекладної літератури, Всеволод Ткаченко як зразок назвав чудовий переклад Миколою Лукашем «Декамерона», після чого росіянам довелося перекладати цей твір наново.

    В обговоренні виступили члени творчого об’єднання перекладачів. Перекладач в японської та китайської мов Геннадій Турков розповів, що переклад Баликової «Нотатки знічев’я» придбав на книжковій виставці в Українському домі ще на початку вересня, й одразу зрозумів, що це дуже вартісна робота. Найбільше його вразила гарна українська в цьому перекладі.

    Українська поетеса та перекладач Валерія Богуславська, пригадавши, що декілька років тому пройшла не поміченою об’єднанням перекладачів книга самурайських пісень, які переклав професор японського університету Кейо Андрій Накорчевський, а випустило в світ видавництво «Дух і літера». Промовиця порушила проблему кращої поінформованості професійного товариства щодо перекладацьких новин в Україні, з чим погодилися її колеги. Всеволод Ткаченко поінформував колег, що на перекладацькому горизонті України справді з’явилися молоді кадри, які гідні поповнити Спілку письменників України. І водночас підкреслив, що важливо нагадувати сучасникам про видатних перекладачів минулого. Мова, зокрема, про письменницю, перекладача, онуку Михайла Старицького і доньку міністра освіти України Івана Стешенка, убитого більшовиками 1918 року, Ірину Стешенко, 120-річчя якої відзначатиметься в грудні.
    Поетеса, член об’єднання перекладачів Валентина Козак пригадала, що знає прізвище Баликової ще з тих пір, коли вона школяркою досліджувала етнографічні теми в Малій академії наук, брала участь в олімпіадах з української мови й літератури та зарубіжної літератури, а в 11 років вийшла її перша книжечка казок «Міс Кішка». Член київського об’єднання перекладачів побажала молодій колежанці подальших успіхів у творчості, зокрема, на ниві перекладацтва.

    - Я був серед ініціаторів підтримати вашу чудову книжку, - сказав, виступаючи на цьому зібранні, голова Спілки письменників України Михайло Сидоржевський. - Вона в мене на полиці, де книжки для першочергового прочитання. Я книжку гортав – досить щільно, ретельно гортав. Я побачив, наскільки тут високий рівень, знання, наскільки гарно ви знаєте українську мову. Очевидно, філософією буддизму ви все-таки теж пройнялися, оця відстороненість від життя, прагнення самовдосконалення, прозріння… Хотілося б побачити в такому досконалому перекладі й інших японських письменників – і класики, і, можливо, сучасної літератури. Ми вас чекаємо в Спілці письменників. Я дуже шаную творче об’єднання перекладачів. По суті, тут аристократи, люди, які знають світову культуру. Японська – одна зі світових культур. Тож хотілося б, щоб ви були ближче до спілки і щоб були з нами. Я вам цього щиро бажаю.

  • Ідеальне ім’я. Яке воно?

    Захист від нечистих сил, доля, життєвий шлях, данина моді чи засіб національної ідентифікації – що таке ім’я? Із цим питанням на засіданні лінгвістичного клубу «ЗМовники» 17 квітня допомагали розібратися наші студентки – Аліна Заболотна і Олена Єнчева. Аліна Заболотна – студентка 3-го курсу, спеціалізації "Українська мова в сучасних лінгвокомунікативних вимірах" при кафедрі української мови та прикладної лінгвістики. Об'єктом наукових зацікавлень є динамічні процеси в системі сучасної української мови. Під керівництвом Оксани Мацько досліджувала особливості функціонування української театральної лексики.

    Єнчева Олена – студентка 3 курсу, спеціалізації «Українська мова в сучасних лінгвокомунікативних вимірах» при кафедрі української мови та прикладної лінгвістики. Цікавиться лексикологією та фразеологією сучасної української мови, із цим і пов‘язана перша наукова робота «Авторська трансформація фразеологічних одиниць на прикладі перекладів Миколи Лукаша».

    Дівчата розповіли про зміну значення імені в різні історичні епохи. Так, в дохристиянські часи вважалося, що ім’я несе в собі надзвичайну потужну енергетику та є сакральним знаком особи. Якщо батьки новонародженого прагнули надати імені захисної функції та захистити дитину від нечистих, обирали ймення з негативною семантикою (Мертвий, Безщасний), щоб злі сили трималися осторонь.
    Із запровадженням християнства на терени України прийшли грецькі, латинські, староєврейські імена, які тривалий час адаптувалися та носили переважно атрибутивну ознаку.

    З приходом більшовицької влади наступає епоха насадження мови радянського тоталітаризму, зокрема це стосувалося й імен. Даздраперма, Нінель, Мелс та інші імена-абревіатури були проявом «іменної повені». Після дуже жвавого обговорення, «ЗМовники» винайшли власний рецепт ідеального імені – краса, фонетична прозорість, милозвучність, національна ідентичність, норми граматики та здоровий глузд.

    А про те, які незвичні імена та інші філологічні явища зустрічаються на шляху невтомних науковців-шукачів пригод можна буде дізнатися наступного засідання з теми «Подорожі лінгвістів».

    До нових лінгвістичних зустрічей!

    Текст студентки Оляни Цехмістер, фото – студентки Юлії Кузьменко, Валерія Попова

    Категорії: 
  • Українська мова в інтернеті

    Щодня ми живемо у двох світах - реальному та уявному. Інтернет - уявний простір. Він, наче звалище сміття, куди ми щодня щось викидаємо, інколи сортуємо його, хтось може перероблювати на корисне, а якийсь непотріб так і валяється там, без обробки і сортування. Які різновиди "сміття" існують у соціальних мережах, як живеться українській мові в інтернеті - про це та багато іншого говорили 4 квітня на засіданні лінгвістичного клубу "ЗМовники".

    Студент другого курсу магістратури спеціальності «Українські філологічні студії та іноземна мова» Микола Панченко пише дипломну роботу «Мовні особливості політичного блогу» (керівник - Оксана Мацько), цікавиться мовною експресією, технологіями впливу, маніпуляцій і прихованих смислів. Для Миколи тема «Українська мова в інтернеті. Як досягти успіху?» - це не лише теоретичний інтерес, але і повсякденна ефективна практика. Микола Панченко є громадським активістом, засновником і керівником успішного проекту «Освітня асамблея», тому знає, як все працює в уявному світі, який щодня засмоктує нас якомога глибше.

    Микола на квітневому засіданні поділився своїми знанням про "сміттєзвалище", його закони та розповів змовникам, як зробити так, щоб дописи у соціальних мережах стали надійним джерелом інформації. І, звісно ж, Микола разом зі змовниками обговорили тему української мови та інтернету, ділячись при цьому цікавими лінками. Все пройшло цікаво, корисно і лінгвістично.

    Категорії: 
  • "Опанувавши перську, можна із впевненістю сказати, що ви навчилися співати"

    30 березня відбувся науково-практичний семінар "Вивчення перської мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: шляхи зміцнення та вдосконалення", присвячений 15-й річниці створення Центру іраністики.

    "Студії з іраністики у Шевченковому університеті розбудовуються завдяки кафедрі мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології. Викладачі організовують конференції, літературно-мистецькі заходи, що сприяє глибшому пізнанню перської культури. Таким чином студенти вивчають не лише мову і літературу, а й занурюються у сутність нашої країни. Висококваліфіковані фахівці-іраністи Інституту вчать студентів мови Гафіза. Перська - це одна із наймелодійніших мов світу, опанувавши її, можна із впевністю сказати, що ви навчилися співати",-

    зауважив Надзвичайний і Повноважний Посол Ісламської республіки Іран в Україні, виступаючи на семінарі.

    Пан Мохаммад Бегешті Монфаред привітав Центр іраністики із ювілеєм та Новрузом та побажав й надалі розвивати іранознавство в Україні. Пан Посол до семінару зустрівся із ректором Шевченкового університету Леонідом Губерським та студентами-іраністами. На зустрічі було підписано трьохсторонній договір про подальшу співпрацю і про матеріальну допомогу на навчання двом студентам Інституту філології.

    Привітав із 15-річчям всіх іраністів Інституту філології й проректор Петро Бех. Петро Олексійович підкреслив, що Шевченків університет підтримує добрі взаємини із іранською амбасадою, яка всіляко сприяє розвиткові іраністики в КНУ. Наступною на семінарі виступила завідувач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу, директор Центру іраністики Олена Мазепова. Олена Вікторівна розповіла про історію становлення іраністики у Київському універистеті, закцентувала на сучасному стані та перспективах розвитку викладання перської мови в Інституті філології. На семінарі також виступили: викладач із Керманшанського університету (Іран) пані Сусан Джабрі, яка нині викладає перську для філологів Шевченкового університету, асистент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Ірина Лучко, студенти - Максим Карпенко та Юлія Мельник, які отримали матеріальну допомогу на навчанння від іранського посольства, а також інші студенти, які були на мовному стажуванні в Ірані.

  • Ярослав Верещак: «Філолог – це головна професія держави!»

    Символічно 29 березня, у День філолога, відбулася бесіда студентів із заслуженим діячем мистецтва України, флагманом драматургії від 1990-х Ярославом Верещаком. Спершу організатор зустрічі д.філол.н., професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Мар’яна Шаповал слушно зазначила, що на порозі незалежності в нашому театрі було немовби випалене поле. Українська сцена не бачила нічого, крім поганих текстів. Однак з’являються твори Верещака…

    Ярослав Миколайович одразу запропонував студентам самим вести розмову, ставити питання. Так гості дізналися, чому драматург обрав своїм напрямом саме авангард, а не так звані «well-made» п’єси, які мали б 100%-вий прибуток.; що режисерам подобається у драмах автора; чому у Верещака немає улюбленої серед його п’єс, але яка улюблена серед інших (відкриємо секрет: це «Каспер Гаузер» Олени Клименко).

    А ще пан Ярослав поділився зі студентами планами виходу збірки власних п’єс до 80-річного ювілею. Серед 19 робіт 12 будуть новими. Із певним сумом зазначив, що нині київські глядачі ходять радше на народницькі п’єси, а фант-вистави їм не під силу. Однак драматург – це провокатор ідей, сюжетів і характерів, тож для Верещака ніколи не було шляху назад.

    Драматург легко ділився найсокровеннішими спогадами з життя, зокрема як у часи дефіциту діставав апельсини для вагітної дружини. Або як жив у СРСР із тавром сина вбитого бандерівцями батька. Трагедія сталася 1949-го, і лише за 42 роки Ярослав Миколайович знайшов документи, які це спростовують. Бути бандерівцем – це бути українцем, як вважає майстер.

    Особливо запали в душу настанови драматурга для філологів. Він вважає це покликання головним у державі, адже економісти чи математики, наприклад, вивчають вузькі та глибокі проблеми. А ми – душа нації! Наша місія у Слові – впіймати свою Жар-птицю, але стати їй братом, а не володарем. Можливо, молоді й варто думати, що все залежить від них самих, але Верещак із висоти свого досвіду запевняє, що наш талант обирає нас сам. Закон філолога – не тримати зла; його тримає хтось вищий за нас. Іще однією місією філолога, за паном Ярославом, - допомагати іншим.

    Зрештою, драматург закликав не боятися себе: «Ми завжди боїмося, видумуємо… А є тільки ви, ваш досвід і ваші відчуття». Будьмо собою, філологи, несімо свою ідею!

    Текст і фото підготувала студентка Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Індонезійське кавування в Інституті філології

    Індонезія- країна із давніми кавовими традиціями. Кавова індустрія Індонезії нині стрімко розвивається. Переконатися у цьому змогли сходознавці нашого Інституту 23 березня. Цього дня Надзвичайний і Повноважний Посол Індонезії пригощав їх кавою. Кавування за участі пана Посла відбулося в рамках Фестивалю індонезійської кавової культури, який проходив в Києві 23-26 березня. Викладачі та студенти Інституту філології смакували справжню індонезійську арабіку з островів Ява і Балі та спілкувалися з представниками індонезійської амбасади. Нагадуємо, що декілька років тому в Інституті філології було відкрито освітню програму з вивчення індонезійської мови, а також Кабінет з індонезійської мови і літератури при кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.

  • Він і вона, або конкурс і презентація

    27 березня відбулася подвійна літературна подія. Було оголошено цьогорічних переможців літературного конкурсу «Стань письменником» і проведено презентацію роману Олега Коцарева «Люди в гніздах».

    Конкурс «Стань письменником» щорічно проводить кафедра історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості. У ньому беруть участь старшокласники, які змагаються у кількох літературних номінаціях. Цього року кожен із переможців отримав персональну рецензію від визнаних сучасних письменників і літературних критиків: Івана Андрусяка, Анни Малігон, Олега Коцарева, Дарини Гладун і Тетяни Синьоок.

    Переможцями стали:
    У номінації «Поезія» - Кириченко Дмитро, Коськін Денис, Котовщик Ілона, Панасюк Марія та Янкевич Світлана.
    У номінації «Проза» - Балабай Сергій, Панасюк Марія, Садова Соломія, Янкевич Світлана.
    У номінації «Переклад» - Куліда Ганна
    У номінації «Рецензія» - Кислощук Іван
    У номінації «Публіцистика» - Живолович Данило

    Однак основною метою зустрічі було насамперед спілкування із тими, хто хоче вчитися писати. Частиною події стала презентація роману про родинну історію 20 століття «Люди в гніздах» Олега Коцарева, читання його тексту, а також розмова про літературу із Дариною Гладун та читання творів учасників конкурсу.

  • БЕЛЬГІЙСЬКІ ГОСТІ В ІНСТИТУТІ ФІЛОЛОГІЇ

    23 березня в Інституті філології відбулася презентація спеціального випуску бельгійської франкомовної драматургії журналу «Всесвіт» і відзначення лауреатів Всеукраїнського конкурсу художнього перекладу творів Жоржа Роденбаха, організованого Посольством Бельгії в Україні, Асоціацією викладачів французької мови України та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.

    На урочистості завітали Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні Люк Якобс, Перший секретар Посольства Бельгії в Україні Мішель Версаль, інші представники бельгійської дипломатичної місії. Гості відзначили високий художній рівень представлених у визначному українському часописі творів і висловили надію, що невдовзі вони з'являться на сценах українських театрів. Про втілення цього мистецького проекту розповів ведучий заходу й упорядник номера «Всесвіту», доцент кафедри романської філології Дмитро Чистяк; він також розказав учасникам зустрічі про бельгійський франкомовний театр і творчість Ж. Роденбаха в контексті українсько-бельгійських культурних зв’язків.

    Президент Асоціації викладачів французької мови України, доцент кафедри романської філології Тетяна Гейко розповіла про роботу журі над розглядом понад 50 перекладів з усіх куточків України, засвідчивши, що мистецький рівень робіт щороку зростає. І ось настала зворушлива мить відзначення переможців із Києва, Чернівців та Горлівки цінними подарунками від Посольства Бельгії.

    Учасники зауважили, що співпраця між Посольством Бельгії в Україні й українськими партнерами вже стала доброю традицією, тож висловили сподівання, що наступного року знову зустрінуться на Тижні франкофонії для проведення нових мистецьких заходів, що зміцнять культурні зв’язки між Україною та Бельгією.

    Дмитро Чистяк

  • Відбулися дебати кандидатів на посаду голови студентського парламенту ІФ

    Незабаром відбудуться вибори голови студентського парламенту Інституту філології. Тиждень тому на фейсбук сторінці студентського самоврядування Інституту було презентовано передвиборчі програми всіх претендентів на пост голови, а їх виявилося четверо - першокурсниця російської філології Альона Галуцьких, студентка 4-го курсу класичної філології Ксенія Кривомлинова, першокурсниця хорватської філології Олександра Трофімішина, магістрант-китаїст Сергій Фокін. 27 березня відбулися дебати кандидатів на посаду голови студентського парламенту ІФ. Під час зустрічі відбулося обговорення програм розвитку студентського життя Інституту, присутні ставили запитання претендентам і оцінювали їх готовність бути очільником студентського самоврядування ІФ.

    Категорії: 
  • В ІФ відбулися збори Асоціації викладачів французької мови в України

    В Інституті філології 23 березня відбулися загальні збори Асоціації викладачів французької мови України. Присутніх привітали радник з кооперації та культури Посольства Франції Ан Дюруфлє та аташе з розвитку французької мови, другий секретар посольства Румунії Фабріс Пьото. Сорок два учасники з Києва, Запоріжжя, Дніпра, Чернівців та Одеси обговорили звіт Президента Асоціації, доцента кафедри романської філології Тетяни Гейко, а також прийняли план роботи Асоціації на наступні 4 роки. Ольга Кравченко з Київського національного лінгвістичного університету виступила з презентацією проекту «IFprofs” в Україні, а доцент нашого Інституту Тетяна Бурмістенко – з презентацією Першого всеукраїнського фестивалю для школярів «Вертеп”.

    Фотозвіт Валерія Попова

Сторінки

Subscribe to зустріч