зустріч

  • Зустріч грецьких парламентарів зі студентами-неоелліністами

    17 травня Центр елліністичних студій та грецької культури імені А.Білецького відвідала делегація депутатів грецького парламенту на чолі з Атанасіосом Атанасіу, що представляє урядову партію СІРІЗА.

    Депутати зустрілись з викладачами та студентами, що вивчають новогрецьку філологію в університеті, ознайомились з організацією навчального процесу, культурною діяльністю Центру.

    Під час зустрічі були обговорені актуальні проблеми розвитку елліністичних студій в Україні та майбутнього працевлаштування неоелліністів. Депутати повідомили про зацікавленість Греції створити стипендіальну програму підтримки елліністичних студій в Україні, висловили думки про можливість залучення молодих спеціалістів до дослідницьких програм та культурних проектів як кроку до кар’єрного зростання. Окремо йшлося про рішення посилити підтримку елліністичного напрямку в середній освіті, метою чого, зокрема, є можливість працевлаштування філологів-неоелліністів.

  • Зустріч із Марком Галаневичем

    У День вишиванки, 17 травня, відбулася зустріч із випускником Інституту філології, учасником українських музичних гуртів «ДахаБраха» та «OY Sound System» Марком Галаневичем. Вчився Марко на україністиці, хоча усі вважають, що він – фольклорист. Писав дипломну з літератури, згодом перекваліфікувався у театрала, і нарешті – у музиканта. «У моїй родині співочі бабусі. Спеціальної освіти не мав. Але щось у душі мене вело до шляху музиканта. Експериментував. Починав із примітивного "комарика" (усміхається). Батьки не вірили, що "пісеньками" зароблятиму на хліб. Але я віддався справі, не прагнучи чогось взамін. І моє хобі дало мені винагороду. Ось таке воно життя», – розповідає Марко. Під час бесіди із приємністю згадав свої студентські роки, жовті стіни ІФ і яскраві будні в інститутській команді КВК. На запитання «Що надихає?» Ствердно відповів: «Багатий на фольклор народ. Це – скарбниця українців. Наша свідомість, мова, культура – ген українськості. Вони мають бути дороговказами у житті кожного з нас. Коли мандруєш світом, і бачиш, як нашу творчість сприймають та люблять, то відчуваєш, що робиш те, що треба – зберігаєш нашу самобутність – українську культуру». Розпитували в Марка Галаневича про все на світі. І жодне запитання Марко не оминув своєю увагою. Організована зустріч кафедрою фольклористики Інституту, наче повернула Марка Галаневича у студентські роки. Жовті стіни, аура дівчат, яких традиційно більше за хлопців, згуртованість і відчуття родинності, яке притаманне нам, українцям. Бажаємо Марку Галаневичу й надалі нести у світ український фольклор, надихатися Україною і жити нею, бо лише завдяки таким людям є і буде Україна.

    Категорії: 
  • Сеульський департамент Міністерства освіти Республіки Корея подарував книжки для кореїстів Інституту

    17 травня Сеульський департамент Міністерства освіти Республіки Корея подарував Центру корейської мови та літератури Інституту філології 100 книжок. Директор Сеульського департаменту Чжонг Бенг Ік вручив свідоцтво представникам центру, а також побажав й надалі розвивати співпрацю між обома країнами і кореєзнавство в Інституті філології Шевченкового університету. Вручення книг відбувалося за сприяння директора Корейського центру освіти міста Києва Ю Санг Боема. Під час зустрічі студенти, які вивчають корейську, мали змогу посвілкуватися із представниками сеульської делегації.

  • Розпочалися Дні німецької мови, науки та культури

    10 травня розпочалися Дні німецької мови, науки та культури в Інституті філології, організовані кафедрою германської філології та перекладу і Центром німецької мови та культури. Приводів для цієї ініціативи декілька: Німецько-український рік мов, Фестиваль науки нашого університету, Угода про інституційне партнерство германістів між кафедрою германістичної лінгвістики та лінгводидактики Рурського університету у м. Бохумі (Німеччина) і кафедрою германської філології та перекладу Інституту філології.

    10 травня відбувся круглий стіл «Організація навчального процесу перекладачів у Віденському університеті та КНУ ім. Тараса Шевченка» за участі проф. Міри Кадрич-Шайбер і д-р Сильві Реннерт з Центру транслятології Віденського університету. 11 травня під керівництвом проф. Міри Кадрич-Шайбер і д-р Сильві Реннерт (Віденський університет) пройшов семінар з дидактики усного перекладу. А у період з 10 по 15 травня германісти Інституту слухали лекції проф. Г.-Р.Флука (Рурський університет, Німеччина).

    16 травня у рамках Днів німецької мови, науки та культури відбулася також зустріч-бесіда із представниками Федерального відомства іноземних мов Німеччини, що здійснює підготовку перекладачів для Бундесверу. Цього ж дня д-р Б.Фолькман провів літературознавчий семінар для германістів.

  • ЗМовники: фейки у лінгвістиці

    15 травня відбулося останнє у поточному навчальному році засідання лінгвістичного клубу "ЗМовники". За цей рік учасники обговорили актуальні питання української мови, послухали цікавих спікерів і дізналися багато нового. Було весело, пізнавально та інтелектуально.

    Остання зустріч була особливою. Сенсації, розслідування, викриття. Гірка правда чи солодка брехня? Як встановити істину? Доктор філологічних наук, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Галина Наєнко дала відповіді на посталені запитання. Галина Михайлівна, користуючись достовірними фактами та глибокими знаннями, розповіла учасникам про фейки у лінгвістиці. Під час зустрічі змовники обговорили: Чи потрібні в повсякденні академічні здобутки? Як поширюються наукові знання в ЗМІ? Що таке псевдонаука? Як розпізнати маніпуляцію? Які фейки про українську мову найбільш поширені в інтернеті?

    Лінгвістичний клуб «Змовники» - про мову цікаво, корисно і весело! Зустрінемося наступного року!

    Категорії: 
  • Весняний лекторій для арабістів

    З 24 по 27 квітня на запрошення кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інститут філології відвідала викладач Університету Бумердеса ім. М’хамеда Бугара (Алжир) д-р Хейра Бендахуа.

    Під час свого візиту до Інституту гостя ознайомилась з діяльністю кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу, Єгипетського центру арабської мови та культури, а також провела чотири заняття зі студентами-арабістами з алжирського діалекту арабської мови та давньої арабської літератури. Зустрічі із алжирською викладачкою пройшли у теплій та дружній атмосфері.

  • Презентація збірки французької поезії

    3-го травня до Інституту філології завітала професор Реннського університету французька поетка пані Ніколь Лоран-Катріс. Вона прочитала відкриту лекцію на тему «Українсько-французькі культурні проекти: сучасний етап і перспективи». Лекція була виголошена французькою мовою й викликала жвавий інтерес у слухачів. А ними були студенти, аспіранти, викладачі, науковці, письменники й перекладачі.

    У рамках візиту пані Ніколь Лоран-Катріс презентувала збірку авторської поезії «Від столу до престолу: вибрані поезії», яку переклав українською мовою доцент кафедри романської філології нашого інституту Дмитро Чистяк. Нове видання являє собою вибрані поезії знаної французької авторки, яка також активно долучилася до популяризації української поезії у франкомовному світі.

    Усі учасники заходу з великою уважністю і цікавістю слухали пані Ніколь Лоран-Катріс. Загалом зустріч пройшла в дружній та позитивній атмосфері й залишила у присутніх лише хороші та світлі емоції

  • Тиждень португальської мови та культури в Україні

    З 2 по 8 травня за ініціативи посольств Португалії та Бразилії в Україні проходить тиждень португальської мови і культури в Україні. Тиждень португальської мови, зокрема, проходить за участю Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного лінгвістичного університету та міжнародної мовної школи «Нова мова».

    У рамках португальського тижня проходять різноманітні заходи, серед яких: лекції, конкурс на кращий літературний переклад, показ бразильського і португальського кіно, фотографії, знайомство з національною кухнею і танцями та багато іншого.

    Подібний захід, а саме - конкурс на кращий літературний віршований переклад, організований викладачем Інститутуту філології Галиною Вербою, відбувся 2-го травня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка. А потім лекцію «Португальська мова в світі» для присутніх прочитала викладач Лісабонського університету Елена Пералти. Захід пройшов у дружньому і цікавому спілкуванні.

    Зустріч проводилася з метою популяризації португальської мови та ознайомлення з багатокультурною дійсністю світу Лузофонії.

  • Зустріч з Аташе з питань освіти Посольства Турецької Республіки

    26 квітня на базі кафедри тюркології за ініціативою ректорату та підготовчого відділення Шевченкового університету відбулася зустріч з Аташе з питань освіти Посольства Турецької Республіки кандидатом історичних наук Екремом Калайли.

    Під час зустрічі високоповажний гість зазначив, що йому дуже приємно нарешті побувати в нашому університеті, побувати на кафедрі тюркології Інституту філології, про роботу якої він вже чув багато схвальних відгуків. Представник турецької амбасади висловив свою повагу і подяку проректору Володимиру Бурову, завідувачу підготовчого відділення Галині Усатенко та кафедрі тюркології і її завідувачу Ірині Покровській.

    Екрем Калайли також наголосив на тому, що відкриття Інституту імені Юнуса Емре, який знаходиться на відстані 200 м від Жовтого корпусу, також є знаковою подією в українсько-турецьких відносинах і двері цього інституту завжди відкриті для студентів КНУ імені Тараса Шевченка. «Ви можете будь-коли туди приходити, не чекати на офіційні події та запрошення. Так само і двері Посольства Турецької Республіки завжди відкриті для вас». – зазначив пан Екрем.

    Володимир Бугров від імені нашого університету висловив повагу високоповажному гостю за його візит до КНУ імені Тараса Шевченка. Володимир Анатолійович, виступаючи, зазначив, що Шевченків університет входить у три світові рейтинги, що дає можливість побачити шлях розвитку і водночас недопрацювання. КНУ за останні роки став різноплановим у сфері міжнародної комунікації, свідченням є підписані понад 270 угод про співпрацю з різними країнами світу. ІФ та КНУ загалом навчає стільки мов, чим не може похвалитися жоден виш України. Співробітники КНУ роблять все можливе, аби було комфортно громадянам із будь-якої країни і будь-якої національності. Свідченням є відкрита 4 роки тому за підтримки Туреччини освітня програма з вивчення кримськотатарської мови, а рік та два роки потому - із гагаузької та азербайджанської. Кафедра тюркології підтримує та розвиває зв'язки із тюркськими країнами, а відтак має стати для інших факультетів нашого університету містком у комунікації зі студентами тюркських держав. Також Володимир Анатолійович подякував Аташе за підтримку у розбудові тюркських студій у КНУ. На що високоповажний гість відповів: "Туреччина є сусідом і другом Україні, а друг повинен підтримувати друга у будь-якій ситуації". Міжнародна співпраця Шевченкового університету, зокрема з Турецькою Республікою відзначається позитивною динамікою. Минулого року ми приймали в нашому університеті Уповноваженого у справах освіти Турецької Республіки Єкту Сарача, а цьогоріч у Стамбульському університеті було відкрито спеціальність з вивчення української мови.

    Завідувач підготовчого відділення Галина Усатенко, підсумовуючи, сказала, що ми робимо спільну працю, тож приємно, що це двостороння взаємодія, яка сприяє зміцненню українсько-турецької дружби.

    Надалі пан Екрем спілкувався із турецькими студентами, які здобувають вищу освіту в Україні.

    Кількість турецьких студентів, які навчаються у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, як кількість українських студентів, які вивчають турецьку мову на кафедрі тюркології Інституту філології, невпинно зростає. Це свідчить про посилення співпраці між нашими країнами та відкриття нових перспектив і векторів її розвитку.

  • Про День книги в Шевченковому університеті

    Книга, за словами Оксани Забужко, це ансамбль. Адже, справді, в складі творення книги не лише письменники, а ціла низка людей, не рідко виняткових постатей, харизматичних перекладачів, сумлінних редакторів.  За обкладинкою, що є маркетинговою принадою, криються історії, перипетії, сюжети, котрі не входять у саму книжку, а фактично є її "польовим" продовженням. Народжена книга йде сміливо у світ, як "маленький принц", продовжує мандрувати й обростати новими сюжетами.

    23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права. Нещодавно створений Інститут книги, який обростає не менш цікавими історіями, аніж самі книги й письменники, організував для студентства КНУ імені Тараса Шевченка зустріч із неординарними постатями нашого часу. Їм, безумовно, є що сказати завжди. Студентство, письменники, викладачі зібралися, щоб поговорити про суттєве і надважливе-книги.
    Оксана Забужко - як інтелектуальне дихання країни, голос правильного керування. Іван Малкович-вершитель книжкових світів, майстер видавничого корабля. І, можливо, не всім відома, але в контексті українсько-польських літературних відносин важлива - постать Олександри Гнатюк.

    Розпочали офіційними словами вітання. Виконувач обов'язків директора Інституту книги Сергій Ясинський побажав і подякував за довіру до українських видавництв, за популяризацію книжки. На черзі - слово заступниці, яка талановито модерувала зустріч. Пані Анастасія Левкова, як представниця Інституту книги, зазначила, що саме ця установа має бути книжковим перехрестям, відстежувати тенденції книжкової галузі і зустрічатися з читачем віч-на-віч. Чи буде воно так, час покаже!

    Пальму першості у черзі інтелектуальних виступів перейняла професорка Києво-Могилянської академії, перекладачка та популяризаторка української літератури, голова Товариства промоції української культури в Польщі та польської в Україні - Олександра Гнатюк. Досі лишається проблема популяризації українського за кордоном, тому пані Олександра взяла на себе цю місію. Неукраїнська ідентичність не стала завадою. Україна таки має що показати Польщі, українська книжка не є винуватицею конфліктів, а польська теж має право з'являтися на полицях своїх сусідів. Важливим є ефект з'яви української книги на полицях польських книгарень. Що має стати прецедентом такої появи? Безперечно, не лише добре налагоджений контакт. Входження на книжковий ринок сусідки має бути ефектним, за словами пані Олександри."Феєрична постать, феєричний харизматичний автор, як Оксана Забужко чи Сергій Жадан, Іван Малкович і його "АБАБАГАЛАМАГА". Має бути якась родзинка. Те, що нас притягує, є абсолютно неповторним."

    Книга і така феєричність особистості є відмінним доповненням, беззаперечним успіхом. Але все ж навіть цього не є достатньо. Кожний ринок є специфічним і потрібно навчитися промовляти до іноземної авдиторії.
    Наприклад, в Польщі не сприймають так званий народний продукт. Існує специфіка польського сприйняття, витіснення народної культури як чогось менш вартісного, відсталого, нецікавого, спрямованість на "шляхетське".

    На зламі 80-90-х років минулого століття українська культура сприймалася крізь призму радянськості, недоброзичливо і навіть вороже. Українське маркувалося як шароварщина. А упередження щодо націоналізму не зникає й тепер.
    Ще один камінь спотикання - брак двосторонньої фаховості. Тобто знавець української мови не достатньо володіє польською. А якщо й володіє, то бракує літературного хисту. Має бути талановитий літератор, який володіє словом і відчуває його, який підсвідомо добирає глибинні пласти мови. Пані Олександра підсумувала, що книга є продуктом, вона має продаватися, а за нею має стояти харизматичний автор, який спонукає.

    Заступниця Інституту книги, яка невтомно продовжувала рухати стрічку послідовних виступів, оптимістично підбадьорила: "За спостереженнями іноземних фахівців та за результатами українських досліджень після 2014 року підвищився рівень зацікавлення інтелектуальним продуктом. Зросла зацікавленість театральними подіями, виставками. Якось несподівано, дещо парадоксально, адже таки економічна криза впливає на загальні процеси". Парадоксально, але 2014 рік став, очевидно, переламним. Ймовірно, суспільство стало більш зрілим, зрозуміло, кого варто слухати, хто формулює сенси і формулює вартісне. Чи визріло все ж суспільство, який діагноз йому можна поставити, а чи є, можливо, знову потреба влізати в танк? Відповісти на ці запитання погодилася пані Забужко.

    Оксана Забужко поділилася своїми вельми цікавими спогадами. Студентське життя, 329 аудиторія, "історія партії і Ленін", а ще викладач, схожий на прусака. "Колись то думалося: "Боже, який мотлох. Ну вмію я читати Леніна. І що? То ж вам не Аристотелівська логіка, а патологічний ум. Але розуміти, як цей патологічний ум влаштовано, як він грає зі світом і "юзає" його - це розуміти, як світ через кілька десятиліть отримав "товаріща Суркова" з усією "архітектурою" некерованої росфедерації. Ви бачите тяглість, ви бачите спадкоємність. Отож, що вміти - за плечима не носити!" - так пояснила пані Забужко користь того, що, здавалось би наче, ніколи й не знадобиться.

    Ще одна "фірмова" історія від письменниці - це вже спосіб роз'яснити, що таке справді книга, як вона розростається історіями і як обростає новими сюжетами.
    У 2015 році один із перших кіборгів, хто обороняв Донецьке летовище, а потім, опісля полону, був звільнений - командир 90-го батальйону 81-ої бригади Олег Кузьміних. 124 дні полону, 93 дні у підвалі, в повній ізоляції. Ніякого контакту із зовнішнім світом. Підвал, допити і вербування, психологічний тиск. У таких умовах людину запевняють, що вона не потрібна нікому, ніхто на неї не чекає, що її кінцевий пункт-це смерть, але перед цим тортури. Ти не можеш бути певним, що діється за стінами підвалу, чи ще є Україна, чи, може, "зелені чоловічки" розповзлися по всіх усюдах. Олега Кузьміних утримували на території заводу. Проходячи одним із покинутих цехів, він дивовижним чином побачив розкидані книги. Йому вдалося їх прихопити із собою. Це були три книги, зовсім різні, абсолютно несхожі.

    Перша з них - доповіді, чи то проповіді якогось псевдопатріарха - може, Кіріла, може, якогось Алєксєя. Щось, що навряд чи могло укріпити. Друга-такий собі посібник: вправи, присідання, віджимання. Ну нехай, може, й знадобиться. А третя книга -"Музей покинутих секретів" Оксани Забужко. Олег Кузьміних зізнався, що саме ця книжка допомогла йому вистояти, вижити і незбожеволіти. Допомогла зберегти здоровий глузд, усвідомити себе і зберегти свою ідентичність, зберегти себе як військового, вірного своїй присязі. "Це незрівнянне відчуття,-говорить Забужко, - коли говориш з людиною, яка каже, що твоя книга врятувала життя. І це якраз відповідь на те запитання, що може книга. Бо ж вона має свою долю, свої маршрути, свою історію."

    Виникає запитання, як опинилися книги на Сході. З'ясувалося, що це влаштувала Всеукраїнська громадська організація "Не будь байдужим!". Саме сестра Анастасії Левкової кілька років перед війною тягала на своїх тендітних плечах українські книги на Схід. Після 2008 року припинилася популяризація української книги на Донбасі. І саме вищезгадана організація "залишила" колись порятунок для сьогоденного лиха війни, для військових, полонених, гнаних і переслідуваних.

    Щоб книга "відбулася", прозвучала, щоб дійшла і на дальному кінці проводу вона змогла безпафосно врятувати життя, змінити чиєсь життя - це і є місія доброї книги. Але, щоб книга знайшла свого читача, щоб врятувала, треба попрацювати цілому ансамблю. "За музикою книги стоїть ціла вервечка. Це професії, які для пересічного читача залишаються невидимими, це професії дрібним шрифтом»- говорить Оксана Забужко. У цьому контексті згадувати про перекладачів - зась, адже читач, як правило, не бачить перекладача, а лише автора. Тоді як насправді читає таки текст перекладача, в якому передано лише сенси автора.

    Оксана Забужко з усмішкою нескромно зізнається, що 20 років "ростила" для себе перекладачів, адже здолати бар'єр синтаксису підвищеної складності - це вам "не квіточки збирати". "Перекласти Забужко - це пройти сертифікацію. Це той клас, коли вже можна бути спокійним за свій рівень володіння українською мовою. Адже письменник завжди заангажований актом говорення, письменник запрограмований мовою, письменник відповідальний перед мовою, тому він живе у ній". "Письменник зав'язаний на мові, - продовжує далі пані Оксана. - Якщо спростити, збити звук, інтонацію, якщо неправильно емоційно-психологічну цензуру поставити, все розлетиться. Кому як не мені знати, якою мірою я залежна від своїх перекладачів." Тому, безумовно, успіх книги - це майстерність перекладача. Якщо помножити це на візуальний ефект в епоху гіпертрофованої візуалізації, а також верстку, яка дає друге дихання. «У фіналі книги - дівчинка з наплічником або панянка, яка стоїть за прилавком і розмовляє з тобою про цю книгу з любов'ю» -додає письменниця.

    Врешті останнім доповідачем був Іван Малкович. Він і досі лишається по-дитячому залюбленим у книги. Але зізнається, що редактор і директор видавництва - це та людина, яка перестає читати улюблені книги. Письменник та видавець поділився своїм досвідом успішних проектів. Справжнім досягненням було створення інтерактивної книги для сучасних пристроїв. «Снігова Королева» —геніального данського казкаря Ганса Християна Андерсена народилася вдруге у світі інформаційних технологій. Намалював книгу один із найкращих сучасних ілюстраторів світу Владислав Єрко. Іван Малкович розповів, що найдрібніші деталі цієї книги малювалися 3 роки найтоншими пензлями під великою лупою! А розробниками такої книги стали молоді юнаки-програмісти, які приголомшили своїми вміннями. Поет не полінувався самостійно продемонструвати для студентів своє видавниче дитя і навіть дав погратися, чи то пак пригадати дитинство, студентам Київського університету. «Це дуже цікаво - поринути в те, що ти любиш. Так, я видаю й дорослу літературу, - каже Іван Малкович. -Але я втік від дорослих. Бо найприємніше - це працювати для дітей. Вони підростають з твоїми книгами, а потім через роки приходять зі світлинами і кажуть: «А це я колись з Вами сфотографувався!» І ти розумієш, що на твоїх книгах виростають цілі покоління.»

    Андріана Біла, фото - Аліна Карбан

Сторінки

Subscribe to зустріч