зустріч

  • Запрошуємо на урочистий захід із нагоди Міжнародного дня миру

    Запрошуємо відзначити Міжнародний день миру. Захід відбудеться в мистецькій залі (ауд. 63) Інституту філології 23 вересня 2019 р. з 12:50 до 14:30.
    Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282 Міжнародний день Миру встановлено днем загального припинення вогню та відмови від насильства.

    Учасники і гості: представники КМДА КБУ «Київський міський центр допомоги учасникам антитерористичної операції», ГО «Рада ветеранів АТО Дніпровського району м. Києва».

    Категорії: 
  • Презентації канадської програми стажувань Mitacs та ГО «ФРІ»

    Тиждень почався з двох презентацій можливостей для молоді. Для заходу обрали 81 аудиторію Інституту філології. Студентка-історик Анастасія Сахарова розповідала про канадську програму стажування Canada's Mitacs Globalink Research Internship Program. Сама дівчина була на Еразмусі. Це навчання за обміном, а не стажування, і Настя зізнається: простіше податися на канадську програму. Вона доволі доступна і потребує менше документів. Ви маєте обрати університет у Канаді та напрям (не обов’язково філологічний), із яким будете працювати над науковим проектом із канадськими професорами. Програма триває 12 тижнів (із травня по вересень). Якщо у вас не менш як 80% успішних оцінок, ви володієте на достатньому рівні англійською або французькою, є студентом ЗВО України, маєте 18+ років та ще два семестри після стажувань продовжуватимете вчитися в Україні – сміливо подавайте заяву! Обирають до 10 студентів з Уркаїни щорічно (а також із Марокк, Тунісу, Мексики та інших країн). Аби визначити рівень мови та коло зацікавлень, канадські професори проводять інтерв’ю із кожним кандидатом. Ви побачите ставлення тамтешніх науковців до вас як до колег, також у вас буде студент-ментор, який усе покаже й розкаже. Стажерам сплачують квитки, проживання та страхування. Вони можуть відвідувати корисні лекції та воркшопи, знайомитися з культурою Канади, подорожувати штатами, засвоюють освітню систему, яка відрізняється від вітчизняної. Після стажування студенти отримують сертифікат, що неабияк допоможе в майбутньому працевлаштуванні чи вступі на магістратуру. Окрім того, тут дадуть реальні практичні навички з теми, якою ви займаєтеся. Решту деталей дізнавайтеся в Насті: @asakharova (Телеграм).

    Японіст Назар Кравець (@NazarKravets) виступав наступним і розповів про суперкруті можливості в громадській організації «Фундація регіональних ініціатив». Вона має близько 30 осередків (представництво в кожній області), понад 600 членів та ще 300 кандидатів. Це зібрання молодих лідерів, які знають, чого хочуть, розуміють, що відбувається навколо та хочуть змінювати країну на краще. Назар пригадує перший свій курс: він приїхав зі Львова й тут його життя почалося з чистого аркуша. Перед хлопцем відкрилося безліч можливостей, і за рік він суттєво виріс над собою. У цьому допомогла «ФРІ». Вона дає інструмент реалізації ідей, нові знайомства, уміння вести переговори, позиціонувати себе серед суспільства. «Круті люди – рушій країни», - підсумовує Назар і кличе студентів-філологів приєднуватися до організації. Слово також мали його колеги з «ФРІ» Дмитро, Данило, а ще студентка Інституут філології Марина. Дівчина розповіла про досвід у розмовному англійському клубі, волонтерство як перекадача, координацію спецпроекту «Драбина», присвяченому арт-перфомансу та поетичним читанням.

    Слухачі обох презентацій зможуть зв’язатися з організаторами та долучитися до пропонованих опцій. Що ж, досвід зайвим не буває, надто з такими мобільними й креативними людьми, як Назар, Настя та їхні однодумці.

    Юлія Кузьменко

  • Зустріч із Яриною Цимбал, авторкою проекту «Наші 20-ті»

    У понеділок, 9 вересня, асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Тетяна Белімова познайомила студентів із Яриною Цимбал – випускницею нашого Університету. Ярина нині працює в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка та цікавиться періодом 1920-х років у творчості письменників. Вона хоче показати їх у своєму проекті «Наші 20-ті» як живих людей – багатих внутрішньо й талановитих, - аби не акцентувати на усталеному терміні «Розстріляне Відродження». Проект уже двічі презентували за кордоном (у Белграді та Празі).

    Проект народився у 2015 році, коли у видавництві «Темпора» друкували детективи Владислава Івченка. «Темпора» не хотіла відбути звичайну презентацію, тож організували за допомогою пані Ярини круглий стіл про теорію детективу на базі «ЛітАкцента» (там літературознавиця ще й веде рубрику «20-ті LIVE з Яриною Цимбал»). З’ясувалося, що детектив у нас активно розвивався на початку 1920-х. Директор видавництва Юлія Олійник запропонувала Ярині видати книжку про детективи. А пізніше видавалися збірки любовних романів, репортажів. Фантастики, жіночої прози 20-х років, а також твори окремих письменників. Із Яриною як упорядником працював донедавна редактор Олександр Стукало, тепер він вирішив здобути освіту за кордоном, тож сьогодні робота триває з магістрантом КМА. Не завжди збігаються в поглядах із дизайнерами, однак Ярина із розумінням ставиться до оформлювачів: кожен має власний погляд на книжку. Видання «Наших 20-их» науково-популярні. Дещо адаптується правопис і пунктуація текстів відповідно до сучасної мови. Скрізь можна знайти примітки й коментарі Цимбал. Інколи матеріали збираються довго й детально. Пані Ярина розповідала про роботу в архівах, радість від знайденого рукопису чи фотокартки письменника, що досі були невідомими. Знахідка дає надію пошукувачу: далі буде! Не всі тексти йдуть у друк. Наприклад, зібрану дитячу прозу буде цікаво переглядати лише історикам літератури, сучасному читачеві вона нецікава. Також важливо узгодити авторські права, про це Ярина розповіла детальніше, аби студенти вже у своїх проектах не припускалися помилок чи порушень.

    У «Темпорі» в серії «Наші 20-ті», окрім тематичних видань, побачили світ 4-томне видання Михайля Семенка, твори Ґео Шкурупія, Майка Йогансена та Валер’яна Поліщука, три збірки поезій Євгена Плужника, «Береги дванадцяти вод» Олександра Мар’ямова. Цьогоріч готуються до друку 2 збірки Леоніда Чернова (до його 120-річчя). Ясна річ, це ще далеко не все. Що можна дослідити й представити для українського читача. Кожну презентацію нової книги Цимбал із командою перетворюють на яскраве дійство, роздають сувеніри з того часу. Наприклад, гостям на презентації любовної збірки творів «Беладонна» дісталися цукерки в колекційних фантиках, а «Береги дванадцяти вод» подарували читачам паспорти, з якими їздили експедитори за полярне коло. Популяризують проект і через залучення відомих акторів (до піар-акції #ячитаюСеменка долучився, скажімо, Станіслав Боклан).

    Уже на завершення зустрічі в дискусії Ярині Цимбал запропонували візуалізувати наступні видання. Хоча часто ілюстрації того періоду важко знайти чи відтворити за описами. На загал розмова була легка й корисні як для досвідчених, так і для юних шанувальників української літератури.

    Юлія Кузьменко

  • Про видавничий проект із Яриною Цимбал

    Кафедра історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості запрошує на зустріч із Яриною Цимбал, автором видавничого проекту "Наші двадцяті". Вона розповість про задум і реалізацію проекту.

    Організатор і модератор заходу - Тетяна Белімова. Зустріч відбудеться у понеділок, 9 вересня, о 10:00 у 63 ауд. (Мистецька зала).

    Категорії: 
  • Дні французької мови для фахівців освітньої сфери в Україні

    Посольством Франції в Україні /Французьким інститутом в Україні у партнерстві з Міжнародною федерацією вчителів та викладачів французької мови (FIPF), Українською асоціацію викладачів французької мови (APFU) та Міжнародною французькою школою м. Києва 12-15 червня було проведено Дні французької мови для фахівців освітньої сфери в Україні, що стали спільним заходом для вчителів та викладачів для обговорення викладацьких практик, ролі та місця франкофонії, перспектив розвитку викладання французької мови та обміну досвідом.

    У Днях французької мови в цьому році взяли участь 150 осіб. Це викладачі приватних і державних навчальних закладів з України, Білорусі, Латвії, Литви та Молдови. Відкрила захід посол Франції Ізабель Дюмон, для якої цей день - результат успішного завершення Року французької мови в Україні. Пані Дюмон підкреслила, що головний успіх Року французької мови - те, що він об'єднав школи, викладачів і учнів з усієї України. В Україні французьку мову вивчають 275 000 чоловік. Всі ці люди впродовж року активізувалися. Головними проектами Року французької мови, на думку посла, були Фестиваль франкомовних театрів, який проводився в багатьох українських школах, конкурс французької пісні і, звичайно, Дні французької мови.

    Протягом навчального року в Україні спільно з партнерами з франкомовних країн було здійснено кілька сотень проектів та заходів, присвячених французькій мові, які відбувалися в усій країні і представляли галузі культури, освіти, спорту та економіки. Ці заходи набували найрізноманітніших форм: фестивалі, виставки, семінари, форуми, концерти, конференції, конкурси та безліч інших заходів.

    В рамках Днів французької мови для викладачів було проведено семінари, на яких, поряд з іншими важливими темами, мова йшла про те, як навчати французької мови за допомогою ЗМІ. TV5 Monde і RFI Savoirs, французькі телевізійна і радіокомпанія, розробили окремі платформи, де і викладачі, й учні можуть знайти журналістські матеріали для використання на уроці. Була представлена соціальна мережа викладачів французької мови України IFprofs, де вчителі зможуть знайти потрібні навчальні та методичні матеріали, а також опублікувати свої навчальні ресурси.

    Інформацію надав Французький центр Інституту філології

  • Зустріч із письменницею Лілі Хайд

    30 травня у Центрі кримськотатарської мови та літератури відбулося знайомство з Лілі Хайд – автором англомовного роману про трагічну долю кримськотатарського народу.

    Британська письменниця та журналістка прожила в Україні близько десяти років і 2008-го написала роман про непросте повернення кримських татар на свою історичну батьківщину. В українському перекладі він з’явився влітку 2014 року і, мабуть, у жоден із попередніх років не міг мати більшого суспільного резонансу. Авторка зачіпає чимало проблем, пов’язаних із болісною інтеграцією кримських татар у свою батьківщину, послідовно уникаючи категоричних узагальнень, особливо в національних питаннях.

    Студенти продемонстрували добру обізнаність, підкреслили актуальність та важливість тем, порушених у творі.

    Текст - Абібула Сеіт-Джеліль. Фото Валерія Попова.

  • Раді вітати! (Невипадкові гості, Люди і книги, або ще раз про Книжковий Арсенал - 2019)

    28 травня у дружній та невимушеній атмосфері Центру білоруської мови і культури імені Володимира Короткевича студенти-білорусисти зустрічали поважних і шанованих гостей із Білорусі. Професори, натхненники, зачинателі україністики Білоруського держуніверситету та популяризатори української мови та культури, перекладачі та видатні культурні діячі В’ячеслав Рагойша та Тетяна Кобржицька гостювали у Києві як учасники Книжкового Арсеналу та люб’язно погодилися поспілкуватися зі студентами в білорусистики. Після розмови зі студентами гості відвідали Музей Олеся Гончара в Інституті філології.

    Професор, доктор філологічних наук В.П. Рагойша – відомий білоруський учений, письменник, громадський діяч і перекладач, заслужений працівник Білоруського державного університету, провідний спеціаліст у галузях теорії літератури, віршознавства, художнього перекладу, білорусько-інонаціональних зв’язків, почесний голова Міжнародного фонду Янки Купали, член Спілки білоруських письменників і Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії ім. І. Франка, кавалер ордену Франциска Скорини. Автор білоруських перекладів «Тіней забутих предків» (1980) М.Коцюбинського, «Твоя зоря» (1985) О.Гончара, «Марія з полином у кінці сторіччя» (1990).

    Т.В.Кобржицька – доцент кафедри слов’янських літератур філологічного факультету БДУ, україніст, компаративіст, перекладач, лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Франка, володарка ордену Княгині Ольги, інших відзнак.

    Студентам добре знайомі праці цих учених, зокрема ті, які присвячені історії білорусько-української міжлітературної взаємодії ХІХ – ХХ століть. А це – і збірка творів письменників так званого “близького зарубіжжя” білоруською мовою “Мае браты, мае суседзі” (2008), до якої увійшли переклади окремих творів знакових для української, польської, латиської, литовської та чеської літератур письменників. Книгу розпочинає розділ, присвячений творчості Т. Шевченка. Поезія подана у перекладах білоруських поетів ХХ століття: Янки Купали, Якуба Коласа, Ніла Гілевича, Кандрата Крапіви, Максіма Танка, Ригора Барадуліна, Валерія Стралко та інших. Деякі з текстів вперше побачили світ саме на сторінках цього видання, упорядниками якого стали наші гості. У 2009 році з'явився посібник для студентів вищих навчальних закладів «Класіка і сучаснасць. Украінская літаратура і ўкраінска-беларускія літаратурныя ўзаемасувязі», над створенням якого працювали Т. Кобржицька та В. Рагойша.

    У 2011 році вийшли окремою книгою вибрані праці останніх років Тетяни Кобржицької “Дві Батьківщини – Україна і Білорусь – під миротворчими крилами лелек”. Дослідниця аналізує та інтерпретує національні історико-культурні міфи в широкому річищі ідейно-естетичних пошуків української та білоруської літератур. Окремий розділ книги під назвою “Класика та сучасність”, присвячений аналізу української та білоруської літератур ХІХ і ХХ століття (серед інших авторів – Тарас Шевченко) у їх взаємодії, у проекції на широкий культурологічний, історичний та літературний контекст. Загалом у білоруському шевченкознавстві цим ученим належать, мабуть, найґрунтовніші праці, зокрема – видана до ювілею Кобзаря у 2014 році книга поезій Тараса Шевченка у перекладі білоруською мовою “І мертвим, і живим, і ненародженим…”. Унікальне в історії білоруського шевченкознавства ХХІ століття видання, окрім перекладів художніх творів, містить фахову передмову і наукові коментарі до текстів українського класика, що дозволяють білоруському читачеві отримати широку панорамну картину життя і творчості Т. Шевченка, його контактів з Білоруссю та білоруською літературою, історії українсько-білоруських міжлітературних зв’язків ХІХ століття і нових часів. І це, звісно, далеко не повний перелік праць цих невтомних людей, які так люблять Україну.

    А на цьогорічному Арсеналі білоруські вчені представляли свою нову роботу – перше повне видання роману Василя Бикова «Мертвим не болить» без цензурних скорочень в українському перекладі пані Тетяни. В. Биков (1924 – 2003) є, мабуть, найвідомішим у світі білоруським письменником, письменником з активною громадянською позицією, якому все життя “боліла” війна. І сьогоднішній українській молоді тема так званої окопної правди, за яку В. Биков свого часу піддавався жорсткій критиці, виявилася близькою і зрозумілою. Студенти з великим інтересом слухали гостей, ставили непрості запитання…

    Розмова склалася дуже щира (поговорили навіть про кохання!) і хочеться вірити, що ця зустріч була не останньою, адже літо промайне швидко, а вже в новому навчальному році наші білорусисти поїдуть на стажування в БДУ. Тож ми не прощаємося, дорогі В’ячеславе Петровичу та Тетяно В’ячеславівно, до зустрічі в Мінську!

    Текст - Олена Погребняк та Леся Стеблина. Фото - Валерій Попов.

  • Зустріч з представниками Спілки діячів літератури та культури провінції Ганьсу (КНР)

    29 травня 2019 року в актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут Конфуція провів зустріч з представниками Спілки діячів літератури та культури провінції Ганьсу (КНР): Ван Денбо – голова Спілки літератури і мистецтва провінції Ганьсу; Чжао Пінїн – віце-голова, старший секретар Спілки літератури і мистецтва провінції Ганьсу; Ма Ціншань – виконавчий віце-голова Спілки літератури і мистецтва провінції Ганьсу; Цзо Ся – виконавчий віце-голова Спілки музикантів провінції Ганьсу. Професор Ван Денбо розповів про історично-культурну спадщину провінції Ганьсу.

    За інформацією Інституту Конфуція
    Київського національного університету імені Тараса Шевченка

    Фото: Валерій Попов

  • Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій»

    З 22 по 24 травня в Києві відбулося Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Це подія на вшанування дати 22 травня – перепоховання Тараса Шевченка в Україні. З нагоди цього було проведено багато різноманітних культурно-просвітницьких заходів по усій Україні. Відзначення знаменної події відбулося з ініціативи Міністерства культури України та Національної спілки письменників України. Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» проводиться в Україні з 1981 року. Спершу заходи в його рамках відбувалися лише у Києві та на Черкащині, а з 1988 року – з метою популяризації творчої спадщини Великого Кобзаря та задля уникнення формалізації святкування – урочистості стали проводити щороку у різних областях. Цьогоріч до відзначення долучилося понад 100 учасників, з-поміж яких майже два десятки зарубіжних гостей, зокрема представники Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Сербії, Грузії, Казахстану, а також діячі української громади з Придністров’я.

    Не оминули такої дати й в Інституті філології Шевченкового університету. За підтримки дирекції Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та з ініціативи професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксани Сліпушко студенти слов'янської філології зустрілися з учасниками Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій...». До стін Університету завітали перекладач і письменник, знавець франкомовної Шевченкіани Дмитро Чистяк, поетка і прозаїк Антонія Цвід, професор Люблінського університету і поет Тадей Карабович, Шевченківський лауреат, поет Анатолій Кичинський, поет із Придністров’я Володимир Фоменко, поетки зі Львова Марія Людкевич і з Рівного Ірина Баковецька.

    Тема Шевченка є у кожного письменника. Адже Тарас Шевченко – поет планетарного рівня, той, завдяки кому відбулося утвердження романтизму в українській літературі, той, чия творчість та життя є актуальними повсякчас. Це закцентовували у своїх виступах на зустрічі запрошені письменники. Окрім цього Дмитро Чистяк розповів студентам про переклади творів Шевченка для франкомовного читача, закцентувавши на тому, що бракує вартісних перекладів, що виходять перекладацькі збірки, але вони є недоступними широкому загалу, бо малотиражні. Присвячені Тарасові Шевченкові твори на святі зачитали письменники Марія Людкевич, Тадей Карабович, а Шевченківський лауреат Анатолій Кичинський, поети Ірина Баковецька, Антонія Цвід та Володимир Фоменко поділилися власним письменницьким досвідом та продекламували декілька авторських творів різної тематики.

    Організована зустріч у рамках травневого Шевченківського свята вкотре засвідчила, що Тарас Шевченко – це українські національні цінності та символи. Присутність Тарасового слова у духовному житті українців – це те, що є нашою сутністю, фундаментом і силою повсякчас.

    Олександра Касьянова, фото Юлії Кузьменко

  • «Є ми – і це наша ідентичність»

    У День слов’янської писемності та культури пізнаємо культуру західноєвропейську. 24 травня до актової зали Інституту філології завітали гості з Мюнхена. Гурт «Isartaler Gau» представляє традицію Верхньої Баварії – краю, де й досі живуть за тисячолітніми традиціями. Зустріч організувала кафедра фольклористики в межах «Ночі традиційного танцю» - проекту, що нині відбувається в Музеї Івана Гончара.

    Гості спілкувалися з аудиторією за участі Вікторії Щербань, випускниці нашого Інституту, яка живе в Німеччині та працювала спільно з Баварським музеєм. Мати пані Вікторії стояла біля витоків Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. Вікторію вразила жива баварська культура. Її не знищило ні Просвітництво, ні сучасна епоха високих технологій. Баварці, відчувши ламання своєї кульутри в сер. 19 ст., збагнули небезпеку й почали зберігати автентичність, що існувала віками. Виникли спілки збереження народної спадщини. Організатори наголошують: колектив «Isartaler Gau» належить до товариства "Ізарґау", що налічує понад 60 спілок народного танцю та більш як 7000 постійних членів товариства.

    Баварці за деталями одягу й сьогодні можуть впізнати, хто з якого кута, з якого села. Представник колективу показав аудиторії пояс із павичевого пір’я. Цей традиційний елемент чоловічого одягу – предмет гордості. Чоловіки вишивають їх самі. Це кропітка робота, але сердечна пристрасть. Стрій баварців неповторний. Серед них хочеться бути «своїм», тож щороку на фестивалі Oktoberfest туристи купують на свято місцевий традиційний одяг.

    Баварці успішні, бо бережуть свій фундамент. Молодь перебирає любов до традицій і продовжує їх життя. Ні, не силоміць чи «за правилами», просто юні баварці залюблені в культуру змалечку. Брати приклад тут варто кожному українцю. На запитання, із чого починається патріотизм та ідентичність, колектив відповів із упевненими усмішками: «Є ми – отже, є ми. І це наша ідентичність!».

    Зустріч продовжилася розповідями про найдавніші танці та музичні інструменти Баварії, а згодом від теорії перейшли до практики: насолоджувалися народними піснями й майстер-класом із танців у парку Шевченка.

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to зустріч