зустріч

  • Гафiз – океан, глибину якого щораз дізнаємося по краплині

    19 жовтня відзначаємо річницю від дня народження поета, класика перської літератури Гафіза Ширазі. На честь цієї дати в Інститут філології відбувся науково-практичний семінар. Головним гостем був Посол Ісламської Республіки Іран Манучегр Мораді. Він нещодавно заступив на посаду, із чим голову іранської амбасади привітала Олена Мазепова, завідувач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу та директор Центр іраністики ІФ. Олена Вікторівна висловила сподівання, що з початком каденції пана Посла в українській вищій школі приділятимуть ще більше уваги до перських студій.

    Вітальне слово почули від першого проректора з питань міжнародної співпраці Петра Беха. Проректор зауважив, що нині в університеті Шевченка на різних спеціальностях навчаються понад 200 іранських студентів. Ми маємо плідні контакти з іранськими університетами й цим пишаємося. Петро Олексійович подарував його Високоповажності символічні 2 гривні із зображенням головного корпусу КНУ на знак того, що університет завжди радий поверненню Посла. Від імені дирекції Інституту гостей семінару привітав заступник директора Сергій Скрильник.

    Пан Манучегр Мораді був радий вітати всіх присутніх і подякував адміністрації Університету. Амбасада цінує увагу до перської мови в країні, а Посол особисто покликаний сприяти всебічному розвитку зв’язків у всіх сферах взаємодій між державами. Згадав українську поетесу, випускницю КНУ Анну Березіну, яка досліджувала Гафіза. І розповів трохи про пошанування поета у своїй Батьківщині, адже Іран славиться як країна поезії. Для іранців книга віршів Гафіза – друга після Корану: «Коли хочемо дізнатися про майбутнє, ворожимо на книзі Гафіза». Вірші лірика вплинули на літературу й мистецтво загалом і за кордоном. Гете отримав велике натхнення від Гафеза. Хоча інколи слова поета зрозуміти складно, не всі можуть розкодувати рядки. Та незважаючи на помилки, його твори готові читати всі, навіть влаштовують родинні змагання на найкраще декламування. Гафіз вражає всіх.

    Багато нового особисто для себе Посол дізнався від наступних доповідей доцентів Тетяни Маленької й Анни Бочарнікової. Гості почули про перші переклади газелей Гафіза в Європі та в Україні, про перші видання віршів. Зокрема, блискуче перекладала англійською поета Гертруда Белл, зберегла дух і поетику творів. А от Гете пережив кризу після знайомства з поезіями перського митця. Його «Західно-східний Диван» 1819 – діалог двох геніїв, переспів творів Гафіза. В Україні варто згадати видатного орієнталіста Агатангела Кримського, який уперше переклав з оригіналу твори Гафіза й опублікував у журналі «Житє і слово» за редакцією Івана Франка. Також Кримський – автор однієї з перших монографій про перського поета на теренах Східної Європи. А третю частину його «Пальмового гілля» Ярослав Статкевич назвав українським диваном. Слухачі дізналися, крім цього, про багатозначність у газелях Гафіза.

    Захід прикрасили вірші поета в оригіналі та в перекладах Гертруди Белл, Агатангела Кримського та Василя Мисика. Читали студенти-сходознавці Інституту філології спільно зі студентами Київського національного Лінгвістичного університету на чолі з головою перської секції доцентом Мариною Охріменко. Посол подякував за святкування дня народження перського поета на високому рівні.

  • Лекція турецького науковця Чаглаяна Йилмаза

    17 жовтня у Турецькому центрі інформації та досліджень Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася лекція турецького науковця Чаглаяна Йилмаза на тему “Кодування морфем на основі інформаційної теорії (на матеріалі турецької мови)”.

    Чаглаян Йилмаз – кандидат філологічних наук, експерт із давньої турецької мови. Протягом 2017-2018 н.р. викладав турецьку мову на кафедрі тюркології Інституту філології. У 2018 р. видав книгу, присвячену мовознавству і кодифікації.

    Чаглаян Йилмаз почав свою доповідь sз презентації книги “Графічне зображення морфем у турецькій мові на основі інформаційної теорії”, яку написав протягом свого перебування в Україні. Вихід цієї книги став вимогою часу в турецькій лінгвістиці, а питання, порушені в ній, є дискурсивними, за словами сучасних турецьких науковців. Чаглаян ходжа одним із перших пропонує турецькій лінгвістиці коло понять і термінів із семіотики та кодування.

    Інтерактивний формат лекції зацікавив слухачів. Гості отримали примірники книги та зразки текстів із цікавими мовними завданнями. На прикладі цих завдань доповідач продемонстрував функціонування мовних знаків, сутність та особливості інформаційної теорії.

    17 Ekim 2018 tarihinde Kiev Milli Taras Şevçenko Üniversitesi Türk Enformasyon ve Araştırma Merkezi’nde Türk bilim adamı Dr. Çağlayan YILMAZ “Morfemlerin enformatif değerine göre kodlaması (Türkçe örneğinde)” araştırma konulu konferans vermiştir.

    Çağlayan Yılmaz – Eski Türk dili, Genel Dilbilim uzmanı. 2017-2018 döneminde Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü'nde görev yapt
    ı. 2018'de dilbilim ve kodlamaya ayrılmış bir kitap yayımladı.

    Çağlayan Yılmaz, sunumuna Ukrayna'da kaldığı süre boyunca yazdığı «Türkçede Anlam Birimlerinin Bilgi Kuramı Temelinde İşaretlenmesi» kitabı ile başladı. Bu kitapta ele alınan sorunların çoğu, günümüz Türk dilbiliminde popüler tartışma konuları olduğundan, kitabının ortaya çıkması zamanın ihtiyacıdır. Çağlayan Yılmaz’ın dil gösterglerini, onların enformasyon değerine göre kodlalamayı öneren çalışması Türk dilbiliminde kodlama ile ilgili özgün bir yaklaşım olarak değerlendirilebilir.

    Hocanın sunum sırasında katılımcılara kitabının birer örneğini ve farklı yaklaşımlarla kodlanmış metin örneklerini dağıtması, etkinliğin interaktif olmasını sağlamıştır. Disiplinler arası çalışmanın verimli bir örneğinin sunulduğu etkinlikte enformasyon teorisinin günlük iletişimdeki görünümleri ilginç örneklerle ortaya konmuştur.

    Etkinliğe ilgi ve katılım yüksekti. Hocamızın emeğine sağlık!

  • Три корисні лекції від лекторію "Репліка"

    Кожні два тижні вже традиційно студенти ІФ дізнаться корисну інформацію поза межами філологічного фаху. Нагадаємо формат: 3 лекції по 20 хвилин, адже довше нашому мозку концентруватися на новому дедалі складніше. Організатор Тетяна Михно каже: «Ми не хочемо залишатися лише філологами. Репліка – це доступний виклад і максимум знань». Цієї середи виступали студент 4 курсу ІМВ, юрист Єгор Євменов, викладач ФРЕКСу Вікторія Ніконова та студент 2 курсу ІФ Костянтин Рябцев.

    Тема Єгора – меритократія в Україні. Це ідея рівності, коли кожен у суспільстві отримує статус і прибутки відповідно до власних зусиль. Знаємо, що справедливість не завжди дорівнює рівності. Дуже розвинена меритократія в Німеччині. Ця держава звикла передбачати все до деталей. А от в Україні у сфері публічного права властиво обмежувати демократію. У приватному вона є, на це й ринкова економіка. Спрямована на справедливі прибутки. Ще лектор розповів про честь і гідність ділової репутації, розповів про експертні послуги філологів та дав кілька практичних порад щодо співпраці з юристами.

    Вікторія Віталіївна розповіла про безпечний дім. Виявляється, що радіація менш шкідлива за побутову хімію. Лише за часів ІІ світової війни синтезували 70 тис. нових хімікатів. Нині на 2 місці за кількістю – смерті від онкозахворювань, що також спричинюють токсини. Хлор, фосфати, ПАР, формальдегіди, нітрати, харчові добавки – усе це дуже шкодить людині, накопичується та викликає хвороби всіх систем організму. Хімікати особливо шкідливі для дітей і домашніх улюбленців. Їх можна замінити природними очисниками: содою, оцтом тощо. Будьте обережні. Перед застосуванням обов’язково читайте склад продукції, не змішуйте різні засоби, стежте за терміном придатності, провітрюйте після застосування. Варто піклуватися не лише про оселю, а й про довкілля. Не зловживайте хімією.

    Костянтин поєднав дві теми: осіння депресія та кохання з першого погляду. Депресія виникає через зменшення тривалості світлового дня та зниження гормону мелатоніну. На додачу наш швидкий ритм життя, незбалансоване харчування, стреси. Дедлайни, невисипання. З’являється фонова втома, сонливість, апатія до справ, які раніше приносили задоволення. Жінки більш впливові до депресії через вищу емоційну лабільність. Коли вам сумно, спробуйте урізноманітнити кольорову гаму навколо себе. Сходіть на шопінг, займіться спортом і виходьте кудись, навіть якщо дуже не хочеться. А чи вірите в перше кохання? Це в нас закладено еволюційно, адже раніше люди жили мало й просто не мали часу розбиратися, хто підходить найкраще. Перше гарне враження – і ми вирішуємо, чи впускати людину в своє життя. На це впливають 2 чинники: власна любовна схема (спогади в підсвідомості та налаштування на певній тип) і визначення генетичної спорідненості. Ідикатор генетичного матеріалу людини – запах. Костянтин порадив читати праці Хелен Фішер з цієї теми.

    Конспекти лекцій шукайте на сторінках «Репліки» в соцмережах.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Усе про книжковий проект від Міли Іванцової

    17 жовтня в Інституті філології відбувся оригінальний майстер-клас за участі талановитої письменниці та кураторки багатьох літературних проектів Міли Іванцової. До цікавої розмови про досвід пані Міли у виданні книжок долучилися студенти літературної творчості 4 курсу, 2 курсу магістратури та сходознавці 2 курсу. Розповідь гості (а радше, діалог, бо студенти досить часто зверталися до лекторки з питаннями) викликала чималий інтерес, оскільки Міла Іванцова добре знає процес книговидання і як автор, і як головний редактор, та ідейна натхненниця реалізованих видавничих проектів. Пані Міла безпосередньо долучилася до творення сучасного літературного процесу в Україні, адже під час існування «Редакції Міли Іванцової» відкривала нові імена та популяризувала вже відомих авторів. Зокрема уклала серії колективних збірок малої прози «П’ять зірок», «Дорожні історії», «Відкрий світ!»; підготувала до друку і видала романи сучасних українських письменників, написані в різних жанрах. За неповних два роки роботи «Редакції Міли Іванцової» побачила світ 31 книжка.

    Однією з основних проблем сучасного літературного процесу, на думку письменниці, є той факт, що видавцям набагато вигідніше видавати популярних зарубіжних авторів, ніж українських, чия творчість досить часто не розрекламована і невідома широкому загалу. Утім лекторка підбадьорила аудиторію, зауваживши, що сучасна українська література має великий потенціал, підіймає гострі та суспільно важливі теми, і це, безумовно, також має свій уплив на видавців і читачів.

    Міла Іванцова радить рухатися крок за кроком та не боятися відмов видавців. Кілька порад від відомої письменниці:

    1. Надсилати рукопис варто лише в ті видавництва, які, власне, працюють із схожими формами та жанрами. Якщо йдеться про крутий нон-фікшн, немає сенсу писати лист видавцям дитячої літератури.

    2. Правильно оформлювати лист-пропозицію для видавця. До листа необхідно додати синопсис (стислий опис роману), коротку біографію, а також файл, у якому ви зазначите потенційну цільову аудиторію, ваші думки та побажання щодо видання тощо. Усе має бути лаконічно та максимально інформативно. Такий «пакет документів» дасть змогу видавцеві швидко скласти загальне уявлення про текст.

    3. Не боятися перераховувати власні досягнення, водночас краще утримуватися від надмірної демонстрації здобутків і самовихваляння.

    4. Брати участь у різноманітних літературних конкурсах, щоб бути в полі зору потенційних видавців. Заявляти про себе.
    Лекція минула непомітно, у затишній атмосфері. Письменниця пообіцяла знову завітати на цікаву розмову.

    Сподіваємося, що такі зустрічі в стінах Інституту філології стануть доброю традицією!
    Інформацію підготувала Світлана Вертола, фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Делегація Цзілінського університету (КНР) в Інституті філології

    17 жовтня Інститут Конфуція Інституту філології Шевченкового університету приймав делегацію Цзілінського університету (м.Чанчунь, КНР). Для студентів-китаїстів професор Цзілінського університету Сюй Чженкао провів експериментально-навчальний семінар з давньої китайської мови. На організованій зустрічі був пристуній і Перший секретар Посольства Китайської Народної Республіки в Україні Ван Дацюнь.

    Співпраця між університетами плідно триває вже другий десяток років на основі підписаної у жовтні 2001 р. Угоди про міжнародне співробітництво. У рамках цієї Угоди 22 листопада 2007 року в Київському університеті було відкрито Інститут Конфуція, діяльність якого сприяє поширенню вивчення китайської мови та культури, є основою для зміцнення українсько-китайської дружби. У 2016 році свідченням розвитку співробітництва між Київським універистетом та Цзілінським університетом стало здобуття ректором нашого унівреситету Леонідом Губерським звання "Почесний професор Цзілінського університету", а ректор Цзілінського університету професор Джуншу ЛЮ став почесним доктором Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    За двосторонніми міжуніверситетськими угодами Київський університет щороку приймає близько 30 осіб з китайських університетів-партнерів, серед яких і представники Цзілінського університету. В Інституті Конфуція щорічно працюють викладачі з цього ЗВО. Близько 6 студентів щороку проходять мовне стажування у Цзілінському університеті. Плідна співпраця між університетами сприяє взаєморозвитку і популяризації обох культур на  світовій арені. 

  • Будинок "Слово": що ми знаємо про Розстріляне відродження

    До Інституту філології завітав наш випускник Тарас Томенко, аби поговорити про стрічку «Будинок «Слово» і відповісти на запитання студентів і викладачів.

    Показ кінострічки у Жовтому корпусі і зустріч із режисером відбулася з ініціативи кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості. Модерував професор Анатолій Ткаченко. Він розповів, що Тарас Томенко вчився свого часу на україністиці на тоді ще філологічному факультеті КНУ, паралельно опановував кіномистецтво в актора й режисера Бориса Савченка. Тепер він сам режисер. Думка створити фільм про харківський будинок «Слово» виникла не просто так: сподвигла філологічна освіта й письменницька родина. Анатолій Ткаченко згадав батька режисера Миколу Томенка.

    Говорячи про кінострічку, Тарас Томенко зауважив, що у самому Харкові ніхто не знає про знаменитий будинок. До меморіальної таблички складно дістатися, а вчителі сусідньої школи не розповідають про нього. У будинку і досі живуть нащадки Тичини, Трублаїні, Муратова. З очевидців подій 1920-30-х рр. у живих лишилися доньки Сергія Пилипенка Ася й Міртала та син Миколи Куліша Володимир, та всі вони живуть за кордоном. Микола Томенко зберігає пам’ять про сталінські репресії щодо української інтелігенції.

    Разом із Любов’ю Якимчук вони створили сценарій на 400 ст., але до зйомок дібрали лише 40. Робота тривала 5 років. Решта матеріалів частково увійде в художній фільм, вихід якого планується через 1-1,5 роки. Гість зустрічі драматург Василь Трубай питав Томенка, чи плануються зйомки на Соловках, але відповідь невтішна: «Туди квитки в нас будуть в один кінець».

    Томенко акцентує, що творча група не хотіла починати стрічку з терміна «Розстріляне Відродження», а прагнула показати письменників, як живих людей. Відійти від шкільних штампів. Від себе сценаристи не привнесли майже нічого. Один абзац наприкінці фільму, де оповідається про трагічний кінець 1111 засуджених (із низ 300 – українська інтелігенція, яких розстріляли протягом 5 днів у Карелії в урочищі Сандармох). Фільм, за словами професора Ткаченка, – суцільне панно, мозаїка, арабески, зіткані з документальних уривків, цитат, спогадів, доносів, свідчень митців під музику талановитої Алли Загайкевич.

    Автори переймалися, чи буде тема цікавою для глядача, але за 2 тижні кінопрокату «Будинок «Слово» зібрав рекордну як для документального фільму кількість відвідувачів. Пізніше роботу побачили на варшавському кінофестивалі та у Швеції. Далі знайшлися дистриб’ютори у Великій Британії, переклали й поширили фільм у мережі. Томенко зазначає, що одна з найбільших проблем сучасності – те, що в Європі український націоналізм сприймають, як нацизм. Стрічка доводить: це не так.

    Поєднання гумору й трагедії дало фільму потужний емоційний ефект: у багатьох глядачів на останніх кадрах в очах бриніли сльози. Студенти дякували режисеру. Вони кажуть, що «Будинок «Слово» мають часто демонструвати на широку аудиторію. Увага від фільму не відривається ні на мить. Через цю роботу сучасні люди можуть відчути вповні, перенести на себе кривавість тодішніх репресій.

    Юлія Кузьменко, фото - Юлія Кузьменко, Валерій Попов

  • Нова тема «Змовників»: мовленнєвий етикет

    Лінгвістичний клуб «ЗМовники», що діє при кафедрі української мови та прикладної лінгвістики, 10 жовтня провів чергову цікаву дискусію. Обговорювали мовленнєвий етикет країн світу і дізналися детальніше, як спілкуються люди східних і західних країн. Тон розмові задали Анна Левчук та Ірина Костюк – студентки 4 курсу. Їхня спеціалізація – українська мова в сучасних лінгвокомунікативних вимірах. Але, як бачимо, фахові мовознавці можуть з легкістю виходити за межі картини світу лише однієї країни.

    Важливо знати, що означають певні фраза, жест, міміка в різних куточках світу, який дедалі більше глобалізується. Ірина презентувала звичаї країн Заходу, Анна – Сходу. Почули про Німеччину з її педантичністю, темпераментну Італію, Сполучені Штати з образом позитивної людини. Цікаві традиції мають Японія, Іран, Туреччина, Єгипет… Доповнювали головних доповідачів викладачі Сергій Різник і Віра Берковець, які (вже не вперше) долучилися до обговорення.

    Слухачі-студенти були активними й ділилися власними спостереженнями. Не оминули й проблемних тем суто українського етикету. Як звертатися до незнайомих людей? Час відійти від зросійщених і не надто коректних «дєвушка» та «женщина», але не всі ще звикли до питомо українських «пан» і «пані», «добродій» і «добродійка». А ще постало питання гендерної рівності, бо дехто з жінок нині виступає проти того, аби чоловіки перед ними відчиняли двері чи допомагали вдягати пальто. Згадали й зміни в етикеті, закріплені законодавчо. Це нещодавня ухвала про вітання військових «Слава Украні!»

    Звичаї ж інших країн різноманітні й часто дивують. Наприклад, в Єгипті чоловіки навіть не питають жінку про бажання спілкуватися, про все домовляються з батьками. Дівчину можуть купити за 1000 верблюдів, а можуть і однієї курки не дати! У Туреччині є гарний звичай дякувати господині за обід: «Здоров’я Вашим рукам». Ще на Сході будьте обережні, хвалячи річ у домі господаря: він муситиме подарувати її вам, але неодмінно прийде на гостину й у вашій господі похвалить щось не менш цінне. Ще з цікавого: у Німеччині знак великим пальцем руки «Добре» означає «Одне пиво, будь ласка». США формує образ позитивної за будь-яких обставин людини: вам завжди усміхатимуться. В Італії ж люди старшого віку не люблять, коли їх називають на «Ви». Принагідно аудиторія обговорила становлення форм пошанної множини в різних мовах. А ще дізналися про історію деяких традицій, які беруть початок ще від античності. Із цим допоміг професор кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики Сергій Лучканин. Наприклад, вислів «цілую ручки» нині вживається в нас переважно серед близького кола, а то й вважається фамільярним, але первинно в античному світі це був знак належності до господаря. Пізніше так почали виявляти повагу до духівників.

    Наступна зустріч лінгвістичного клубу відбудеться 24 жовтня, де наші випускники навчать навчати української мови.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Літстудійці вшанували пам'ять Івана Драча

    У жовтні святкуємо День народження Івана Драча. Йому виповнилося б 82... 10 жовтня поета згадували на літературній студії імені М.Т. Рильського. У студентські роки Іван Федорович був старостою університетських літстудій аж до свого виключення з КДУ. Лише минулого року від нинішнього ректора Л.В.Губерського отримав диплом, а заразом і статус Почесного доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Так само торік Іван Драч брав участь у відкритті Центр літературної творчості ІФ.

    Зустріч почалася з читань другокурсників ІФ. Трьом найкращим (а ними за результатами голосування визнали поетес Ілону Михніцьку та Анастасію Гнєушеву й новеліста Івана Прокопенка) вручили останнє прижиттєве видання Драча від видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Яскравими були й виступи Олени Соколовської з поезією «Якби ти була…» та Дмитра Луняки з «Філологічним романсом».

    Далі ансамбль «Роксоланія» виконав народні пісні Полтавщини. Директор Центру літтворчості Михайло Наєнко розповів про перші збірки Івана Драча, зокрема «Соняшник» 1962 року. І принагідно згадав дебюти інших світочей шістдесятництва: «Земне тяжіння» В. Симоненка, «Б’ють у крицю ковалі» Б. Олійника та «Атомні прелюди» М. Вінграновського.

    Літстудійці почули цікаві спогади сучасників Івана Драча. Олесь Харченко прикрасив свою розповідь чудовим співом. Пролунала "Пісня про трьох братів" УПА, й Олександр Миколайович згадав, що на гастролях за кордоном (у Німеччині, у Данії) її стоячи слухали колишні повстанці. Співак зауважив, що Драчеві вірші складно покласти на музику, тож поки майже не маємо його пісень.

    Дуже зацікавлено слухали Івана Малковича, який згадував ключові для себе твори Драча. Це не лише "Балада про соняшник", а й "Балада про випрані штани", "Смерть Шевченка", "Виклик", "Ніж у сонці". Говорили також директор видавництва "Український письменник" Микола Славинський і журналіст Віталій Абліцов, доповнювали професори Інституту філології Анатолій Ткаченко й Ніна Бернадська. Про життя Драча-сценариста розповів Сергій Тримбач, член Спілки кінематографістів України. Літстудійці більше дізналися про фільм «Криниця для спраглих» (дебют Драча після кінематографічних курсів) та ще про одну з картин за сценарієм Івана Федоровича – «Камінний хрест» (режисер Леонід Осика). «Кіно – це взагалі сон!» ̶ каже Сергій Тримбач. Адже в кінозалі ми відрізаємо від свідомості весь зовнішній світ. Невипадково дослідження Фрейда «Тлумачення сновидінь» з’явилося на світ у період виходу перших кінострічок.
    На засіданні літстудії Драча побачили в усіх спектрах. Іван Федорович жив у часи, коли "сильно вагатися не було коли". Поет тоді був більше, ніж поет. Своєю поезією він ніс великий виклик вперше після Розстріляного Відродження. Дзюба говорив про нього в передмові до однієї з перших збірок так: "Звідси починається нова література!"А сам митець казав: "Поезія для мене - це дивовижний стан душі, з якого я не виходжу протягом усього життя".

    Пам'ятаймо Великого, нині ж майбутнє пише молодь.

    Текст та фото Юлії Кузьменко

    Категорії: 
  • Що ми купуємо: слово чи папір?

    Що ми купуємо: слово чи папір? Скільки може коштувати слово, яке ми не покладемо собі на полицю чи у сумочку? Чи готові українці користуватися електронними виданнями? Про це студентам літтворчості на запрошення кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості 8 жовтня розповідав Антон Санченко – головний редактор видавництва «Електрокнига», керівник проекту детективної прози «Це елементарно, сер».

    «Електрокнига» видає електронні, дискові, паперові та аудіокнижки переважно в декількох версіях одразу, щоб дослідити розповсюдження текстів різним спосібом. На відміну від більшості електронних видавництв Санченко і його команда не просто оцифровують паперові книжки відомих письменників, а й презентують твори молодих авторів, ще не зафіксовані на папері. Якщо ж електронна книжка зацікавлює публіку, її друкують у паперовому вигляді на замовлення.

    Антон зазначає, що українці ще не готові платити за електронну версію, якою б майстерною вона не була. ««Вау» ніколи не монетизується», –говорить видавець і заспокоює молодих авторів, якщо робота пером не приносить їм дохід. «Електронна версія може використовуватися для того, щоб купували паперову. Бо наші люди готові платити лише за паперові книжки».

    Та зрештою, як виявилося, і з електронною книжкою багато мороки. На Google Play, приміром, не існує такого поняття як кирилиця, і, відкриваючи електронне видання, ми можемо бачити лише якісь, як Антон ніжно називає «крокозябри». Лише деяким українським видавництвам вдалося там закріпитися, саме через них тепер автори і мають маленьке віконце в електронний книжковий світ.

    Також виникає питання, як люди дізнаватимуться про існування електронної версії книжки? «Електронна книжка без реклами не існує». Знову таки, контекстна реклама не підходить – не ефективно. Медійна? Така реклама надто дорога, тому невигідна. Виставки, форуми, презентації – це хороша ідея, але книжка у будь-якому разі має бути класною.

    Наприклад, у 2011 році «вистрелив» роман «Сім воріт» Олени Захарченко. Окрім 1 тис. друкованих примірників, вона мала близько 4 тис. скачувань. Цікаво, що молоді автори ще не дуже користуються попитом на електронній ниві, а от молоді художники цілком.

    Оптимістичною новиною є те, що видавництва та книгарні намагаються прищепити любов до електронної книжки своїм відвідувачам. У «Смолоскипі» та книгарні «Є» вже з’явився цифровий друк.

    До речі, «Електрокнига» дає молодим авторам можливість лише з тексту створити книжку. На її базі автор може знайти пристойного рецензента, а це, як зазначає Антон Санченко: «людина, яка вже має 3 книжки», знайдеться там і знаний автор, що напише вам передмову, та ще й, можливо, вам пощастить на внутрішню рецензію. Наступний етап – це пошук редактора, з ним уже доцільно домовлятися про оплату та швидкість роботи. Можете також розраховувати на дизайнерів, шрифтувальників тощо. Для всього цього вам треба не мало не багато написати крутий текст :) Для ваших шанувальників в електронній книжці можна навіть ставити автографи та всілякі написи.

    Тож, якщо ви молодий автор або зрілий читач, «Електрокнига» буде вам вельми корисною.

    Розмова була дуже відвертою та творчою, адже слухачі – молоді автори не раз мали проблему неможливості поширення, видання своїх робіт. Насамкінець Антон відкрив один з реальних шляхів друку української книжки пера молодого письменника.

    Описала подію Аліна Кулеба
    Фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Іраністи відзначили річницю від дня народження Джалалледіна Румі

    4 жовтня у Центрі іраністики відбувся семінар, присвячений річниці від дня народження Джалалледіна Румі – видатного перського суфійського поета. У семінарі взяли участь викладачі та студенти перської секції кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу. Почесним гостем заходу був аташе з питань культури Посольства ІРІ в Україні – пан Гаді Зарґярі.

    Завідувач кафедри та директор Центру іраністики доц. Мазепова О.В. звернулася до присутніх із вітальним словом та відкрила семінар. Пан Зарґярі привітав студентів та викладачів. Він розповів про значення постаті Румі для іранської культури. Студентки четвертого курсу перської мовної секції Нікулова Уляна та Щепа Вікторія продемонстрували присутнім презентацію, присвячену життєвому та творчому шляху Моуляві. Доц. Маленька Т.Ф. виступила з доповіддю на тему: «Вплив творчості Моуляві на розвиток іранського містицизму». Присутні переглянули кілька захоплюючих фрагментів з кінофільмів про Румі та танцюючих дервішів. Студентки Сопільняк Світлана, Рябоконь Юлія, Абдулаєва Еліна та Дубок Юлія прочитали перською мовою уривки з «Духовного маснаві поета». Викладач кафедри Амір Моллаахмаді продекламував перською мовою дві газелі поета, а доц. Бочарнікова А.М. провела детальний аналіз прочитаних газелей. Конончук О.М. виступила з презентацією на тему: «Місце поховання Джалалледдіна Румі в Конії як історична та мистецька пам’ятка». Організаторами заходу були доц. Мазепова та асист. Лучко І.М.

    Завдяки спільним зусиллям студентів та викладачів кафедри, а також частуванню, організованому посольством ІРІ, семінар пройшов в особливій, теплій та дружній атмосфері.

Сторінки

Subscribe to зустріч