новинки

  • Книжковий ринок в Україні: виклики книговидавництва

    На зустрічі з Іриною Батуревич, співзасновницею та координаторкою медіапроєкту про книжки «Читомо», говорили про різноманітні виклики книжкового ринку в Україні. Також визначали їх передумови та фактори впливу. Для глибшого розуміння проблеми порівнювали стан книговидавництва з іншими країнами.

    “Основне завдання зараз у світі — це втримати читачів. Навіть не залучити нових”. Ірина Батуревич

    10 лютого відбулася зустріч студентів Інституту філології з Іриною Батуревич. Вона — співзасновниця та координаторка медіапроєкту про книжки «Читомо», оглядачка книжкових ринків, редакторка, в минулому - викладачка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також очільниця аналітичного відділу Українського інституту книги.

    З перших викликів назвали економічну кризу, яка впливає на всі сфери життя, в тому числі на спроможність українців купувати книжки та досі не подолану прірву між читачами та письменниками. Це ускладнює залучення українців до прочитання вітчизняних книжок. Причиною цьому є відсутність зв'язку між зазначеними групами. Також в українців відсутня мотивація. “Люди просто не розуміють, навіщо потрібно читати”, — зазначає пані Ірина. Тобто настрій аудиторії з приводу читання є одним із найбільших викликів для книжкового ринку.

    В опитуванні Українського інституту книги люди зазначали, що у читанні є складнощі фізичного характеру. Тому видавці розвивають інші формати видання книг. Наприклад, аудіокниги. Сьогодні є багато розмов про те, що їх розвиток є навіть стрімкішим за розвиток електронних книжок. Відбувається приріст кількості аудіокнижок у 50% на рік, але не в Україні. Такий продукт не створюють бо, на жаль, в Україні відсутня споживацька культура.

    Прикладом тому є некомерційний проєкт “Читомо”. За словами пані Ірини, люди не дуже часто роблять донейти. Вони не готові платити за подібні продукти, тим паче - за книги, а видавці бояться, що це може спричинити витік книг у вільний доступ. Тобто розвиватиметься так зване піратство. Відповідний закон України забороняє таку діяльність, але насправді контроль відсутній. Відслідковуванням появи книжок на піратських сайтах займаються наймані люди в окремих видавництвах, які можуть собі таке дозволити. Цим мала би займатися кіберполіція й усувати цю проблему на державному рівні, однак бачимо лише видимість роботи.

    Під час дослідження Інституту книги у 2018 році виявилося, що є вельми вагома кореляція між рівнем життя, успіхом і читанням. Відповідно ті, хто задоволені своїм життям та достатньо заробляють, виявляють більший інтерес до читання. Показники 2020 року з продажу друкованих книжок у порівнянні з показниками 2018 року погіршилися. Тобто інтерес до читання падає. Критичність проблеми книговидавництва в Україні є помітною в порівнянні з обсягами книгодрукування в інших країнах.

    За даними Українського інституту книги в Туреччині за рік видається 5 книг на одного читача, у Чехії та Словаччині - 3 книги, в Іспанії - 3,4, у Польщі - 2,4,а в Україні - лише 0,5. Зараз виділяють великі кошти на промоцію читання, але оскільки пропозиція не створюється, додається лише більше проблем. У такому випадку читачі почнуть завантажувати піратські книги або купувати російськомовну продукцію. Тому без попереднього розвитку книговидання не варто витрачати гроші на популяризацію самого читання.

    Цікаво, що у світі під час карантину продаж книжок суттєво зріс. А в Україні ситуація зовсім не змінилася. Так сталося, бо пандемія викликала в українців стресовий стан. Відповідно роздуми про дозвілля та купівлю книг були (і залишаються) не в пріоритеті.

    Ще одним із викликів є конкуренція з російськими видавництвами. Коли перед закордонним видавцем стане вибір між тим, продати право російському видавцеві чи українському, то він обере першого. Це обумовлено зацікавленістю російського видавця читацькими аудиторіями двох країн (України та Росії). Але більша проблема в тому, що російський видавець випускатиме книги тільки російською мовою, бо його цікавить український ринок збуту, а не видання книг українською мовою. Тому українським видавцям треба виборювати це право на переклад закордонних книжок та їх розповсюдження територією України. Це можливо завдяки відповідній репутації, треба зарекомендувати себе як хороших партнерів, бо на державному рівні врегулювання такої ситуації із закордонними видавництвами неможливо.

    Через вище згадані причини видавці прагнуть зберегти ту аудиторію, яку вони вже мають, і таргетують свою продукцію відповідно до вподобань цієї групи людей. Так за чим майбутнє? На думку Ірини Батуревич, саме інтегральне читання керуватиме книговидавничим ринком. Воно пожвавлює збут, оскільки це не просто окрема книга, а продукт автора у якого вже є власний курс, канал, подкаст, сайт. Тобто виходу книги або серії книжок передує інша діяльність автора, яка готує свідомість людей до сприйняття нового продукту. Дар’я Кравченко, 2 курс, спеціальність "Українська мова і література та західноєвропейська мова"

  • ІВАН ДРАЧ – ЛІДЕР ШІСТДЕСЯТНИЦТВА

    Книжку з такою назвою щойно опублікував професор Михайло Наєнко – директор Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

    Іван Драч був студентом Київського університету в 1958-1961 рр., очолював університетську літературну студію імені Василя Чумака, підтримував з університетом багатолітні творчі зв’язки, а в 2017 році його обрано Почесним доктором університету. У 2018 році Вчена рада університету номінувала його, лауреата Шевченківської премії, Героя України, на Нобелівську премію.

    Михайло Наєнко в книжці «Іван Драч – лідер шістдесятництва» (видавництво «Освіта України», 2020) згадує свої та університетські зв’язки з поетом як творчою особистістю, про нього – як видатного письменника ХХ ст., котрий зробив значний внесок і в українську, і світову літературу.

    Книжка розрахована на студентів-філологів, зокрема – студентів спеціальності «літературна творчість», а також викладачів літератури та всіх небайдужих до художнього слова, до розвитку літературного процесу як органічного складника всього культурного розвою в Україні.

    За матеріалами Центру літературної творчості

    1961 рік, студент Іван Драч – староста університетської літературної студії імені Василя Чумака разом із літстудійцями проводить засідання студії  (фото з університетської газети «За радянські кадри»).
    2017 р. Ректор університету Леонід Губерський вручає Іванові Драчеві диплом Почесного доктора КНУ імені Тараса Шевченка.
    2017 р. Квіти Почесному доктору – від студентів університету.
    2017 р. Іван Драч виступає на відкритті Центру літературної творчості  Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.
  • «Я люблю перегортати сторінки книжки пальцями» - поет Олександр Козинець про цифрові книжки, вірші в метро та заборонені теми

    питаю у скибочки дині

    питаю в обличчя води

    чи можу я бути

    водночас

    мудрим

    і молодим?

    (з поетичної тетралогії «Сезони днів»

    22 січня в День Соборності України до Інституту філології завітав молодий поет, педагог і музикант Олександр Козинець. Зустріч гостя зі студентами літературної творчості організувала Тетяна Белімова.

    Різниця у віці незалежної України й Олександра Козинця рівно три роки. Майбутній поет народився 24 серпня 1988 року на Полтавщині. Мама Олександра працювала в УТОГ, сім'я жила в гуртожитку для нечуючих. Це стало одним із факторів вибору професії хлопця. Він закінчив Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова за спеціальністю «логопед». В 2015 році захистив дисертацію і почав викладати. Однак на поетичну стежину Олександр став набагато раніше. Написавши у 10 років перший вірш, хлопець не полишає цього «хобі» (за його ж словами) й досі. Прізвище Козинець фігурує в багатьох художніх і літературно-соціальних проектах (як автора і/або учасника): «Щоденник» (2010) і «Щоденник Re-make» (2012), «ПРОдайте їсти» (2012), «Почути», «Жіночі груди: пристрасть та біль» (2019). Творчість молодого письменника високо оцінили журі конкурсу «Коронації слова» (Олександр має три дипломи) та конкурсу імені Григора Тютюнника.

    В Інститут філології Олександр Козинець прийшов із презентацією тетралогії «Сезони днів», яка вийшла друком у 2019 році. Задум збірки – написати поетичний календар на щодень протягом року. «Ці вірші – легкі, іронічні, афористичні; без страждань і життєвих випробувань; прицільно короткі, щоб личити до ранкової кави», – зазначив поет. Компактний формат книжок обраний невипадково – кожна частина має з легкістю вміщатися в жіночу сумку, а отже, бути кишеньковим виданням. Улюблена частина самого автора – літня. З неї гість й декламував вірші в студентській аудиторії.

    Олександр Козинець зізнався, що довгий час соромився оприлюднювати свої вірші. Однак цей процес був неминучим і першим кроком до поширення поетичного доробку письменника стало створення його творчої сторінки в соцмережі «ВКонтакте» (2011-2012 роки). З власної ініціативи її створила студентка і розмістила там з десяток віршів поета. Широка зацікавленість сторінкою і численні перепости надихнули хлопця регулярніше писати й ділитися своїм доробком із загалом. «Мені пощастило з читачами – вони інтелектуали й інтелігенти», – додав Олександр.

    На питання про ставлення гостя до цифрових книжок, він відповів, що більше «любить перегортати сторінки пальцями, робити закладки й працювати з олівцем». Таке живе прочитання викликає в Олександра набагато більше захвату ніж читання з планшету.

    Розмірковуючи про неприпустимі для себе речі в літературі, письменник зізнався, що такою є лайлива лексика. «Будь-яке слово – це енергія, це відповідальність автора перед реципієнтом; тому воно має лишати післясмак легкості й тепла – тоді мистецтво матиме смисл», – переконаний Олександр.

    Зізнався гість і в тому, що любить писати вірші в метро – випадково почута фраза чи історія часто дають письменнику натхнення чи підкидають ідею на новий художній твір. «Таке можливо лише у випадку з поезією; романи в метро не пишуться», – жартома зазначив Олександр.

    Серед тем, які важко далися поету – це події Революції Гідності (в якій хлопець також брав участь), боротьба з онкологією грудей в оповіданні до збірки «Жіночі груди: пристрасть та біль», переживання за хворобу матері, втілені у вірші «Гінекологія». «Це були найважчі тексти для мене, бо я енергетично зростався з ними, навіть відчував фізичний біль під час творчого процесу», – зізнався Олександра. Зі слів письменника, він не готовий писати про трагічне, також не вдаються у нього гумористичні твори й присвяти. «Оскільки слова – це енергія, я вірю в містичну силу здійснення написаного; тому я знищив декілька своїх віршів, які апелювали до трагічних подій майбутнього», – зазначив поет.

    Насамкінець Олександр Козинець подарував декілька своїх книжок з автографами найактивнішим слухачам. Текст Анни Мукан, фото Валерія Попова, відділ зв’язків з громадськістю Інституту філології

  • Нове видання наших викладачів

    Викладачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики - доктор філологічних наук Галина Наєнко та кандидат філологічних наук Оксана Суховій уклали посібник - "Історія української мови: практикум із морфології : навч. посіб. / Галина Наєнко, Оксана Суховій. К. : ВПЦ “Київський університет”, 2019. 336 c."

    Посібник забезпечує підрозділ історії морфологічної системи у межах навчального курсу “Історія української мови”. Послідовність тем, опорні запитання, наукова література, запропоновані для вивчення, дають змогу сформувати панорамний погляд на походження й розвиток частин мови. Завдання й тести у посібнику побудовані так, щоб студент систематизував отримані знання. Практичні завдання дають змогу співвіднести теоретичні відомості з фактами функціювання мови, спостереженими в конкретних писемних пам’ятках. Посібник з історії морфології призначений для студентів філологічних спеціальностей, аспірантів, викладачів.

    Категорії: 
  • Запрошення на Свято гарбуза в Національний музей українського народного декоративного мистецтва

    Вас вітає відділ науково-освітньої роботи
    Національного музею українського народного декоративного мистецтва!

    Свято Гарбуза
    24 жовтня – 2 листопада

    Музей пропонує всім бажаючим нове трактування символу європейського дня всіх святих (Хелловіну) – гарбуза. Інтерактивна екскурсія спрямована на розвиток критичного мислення, формування загальнокультурної компетенції та дозволяє відвідувачам по-новому розглянути експозицію музею.

    Таємнича, цікава та весела атмосфера гарантована!
    Детальна інформація у прикріпленому файлі!

    Слідкуйте за нашими новинами на сторінці Facebook:https://www.facebook.com/Національний-музей-українського-народного-декоративного-мистецтва-617456761747782/?fref=ts

  • Експонати Музею-кімнати імені Олеся Гончара на Книжковому арсеналі

    Цьогоріч у рамках Книжкового Арсеналу організована виставка «Роліт. Сусіди», присвячена річниці створення легендарного письменницького будинку Роліт (абревіатура назви «Робітник літератури») – спорудженого 1934 року багатоповерхового кооперативного будинку працівників літератури по вулиці Богдана Хмельницького, 68, де понад півстоліття жив і творив видатний письменник Олесь Гончар, музей якого знайшов свій прихисток і є структурним підрозділом Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Для експозиції «Роліт. Сусіди» у Музею–кімнати Олеся Гончара Інститутут філології взято публікацію роману «Собор» (1968) – видання, яке вилучали з бібліотек, палили комсомольські загони, за яке письменника почали цькувати, роман, який був вилучений з літературного процесу на 20 років взагалі; газети з розгромними статтями про «Собор»; неопубліковані рукописи; екслібриси; подарунки від митців, колег, читачів; фото з квартири, зокрема кабінет.

    Приємно, що на Книжковому Арсеналі цього року є частинка й з нашого Інституту, сподіваємось, що завдяки цій виставці, яка триватиме 5 днів, про Музей Олеся Гончара дізнається більше людей і в нас побільшає відвідувачів. Обов’язково відвідайте виставку «Роліт. Сусіди» – дізнаєтесь цікаві факти з життя письменників, які проживали в цьому будинку.

    Інформацію надала Мар'яна Кошарська

    Категорії: 
  • Конференція трудового колективу Інституту філології

    29 травня в Актовій залі нашого корпусу відбулася Конференція трудового колективу Інституту філології з таким порядком денним:
    1. Рекомендація претендента на заміщення посади завідувача кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови.
    2. Різне.

    З доповіддю виступила доктор філологічних наук, професор Л.Л.Славова. В обговоренні взяли участь професор В.І.Карабан, професор І.О.Голубовська, доцент С.Г.Саєнко, доцент І.В.Ситдикова, доцент М.О. Возна. Учасники конференції одноголосно підтримали кандидатуру доктора філологічних наук, професора Л.Л.Славової. Приєднуючись до щирих вітань, зичимо Людмилі Леонардівні наснаги та творчих здобутків на новій відповідальній посаді.

  • Нова магістерська освітня програма

    Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка оголошує набір на інноваційну магістерську освітню програму СИНХРОННИЙ ТА ПОСЛІДОВНИЙ УСНИЙ ПЕРЕКЛАД з англійської мови.

    Мета програми:навчити студентів виконувати професійний усний (синхронний та послідовний) переклад з англійської та другої західноєвропейської мови, успішно реалізовувати перекладацькі проекти, забезпечувати переклад конференцій, симпозіумів, лекцій, перекладати відео- та аудіопроекти, вести переклад судових засідань, допитів, супроводжувати міжнародні делегації тощо.

    Основні дисципліни: «Теорія усного перекладу», «Комунікативні стратегії першої іноземної мови», «Техніка синхронного перекладу (перша іноземна мова)», «Основи синхронного перекладу», а також «Комунікативні стратегії другої іноземної мови», «Техніка синхронного перекладу (друга іноземна мова)», «Перекладацький скоропис та мнемотехніка», «Переклад фахових текстів», «Судовий переклад», «Переклад конференцій (перша іноземна мова)», «Переклад конференцій (друга іноземна мова)».

    Під час навчання студенти проходять дві перекладацькі практики.

    Заняття проводяться у нових сучасних інтерактивних класах для синхронного та послідовного перекладу.

    Запрошуємо!

    За додатковою інформацією звертайтесь за телефоном 044-239-33-35 (кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови) або пишіть на поштову скриньку tppam@ukr.net

    Категорії: 
  • Вперше у Туреччині відкрито спеціальність «Українська мова і література»

    27 березня за участі Міністрів освіти України і Туреччини Лілії Гриневич та Ісмета Йилмаза, а також голови Ради вищої освіти Туреччини Єкти Сарача, ректора КНУ імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського, проректора Петра Беха та завідувача кафедри тюркології Інституту філології Ірини Покровської вперше у Туреччині було відкрито спеціальність «Українська мова і література».

    Спеціальність «Українська мова та література» відкрили на факультеті літератури кафедри слов’янських мов і літератур Стамбульського університету. За цією спеціальністю навчаються вже вісімнадцять студентів.

    Варто зауважити, що ще до відкриття спеціальності було налагоджено співпрацю із турецьким вишем. Свідченням є мовне стажування чотирьох студентів Шевченкового університету, які наразі перебувають на навчанні у Стамбульському університеті. А п'ять студентів з Туреччини зараз проходять мовну практику в КНУ, вдосконалюючи свої знання української. Уже майже 20 років в Інституті філології існує кафедра тюркології, діє центр турецької мови і культури. Співпрацю цих структур координує центр ТІКА.

  • Рік Шекспіра: 400 років без класика - актуальність не зникає

    У рамках святкування Всесвітнього року Вільяма Шекспіра «Троїл і Крессіда» інсценовані в Україні.
    Результатом спільного проекту Moving Theatre (Велика Британія) та Київського академічного драматичного театру на Подолі стала промовиста вистава. Режисером дійства – британець Джонатан Балатвала. У його постановці шекспірівська п’єса набула актуальних для українського глядача нот.
    Як відомо, трагедія «Троїл і Крессіда» у своїй основі має давньогрецький міф про Троянську війну. Ворожнечу між греками та троянцями Джонатан Балатвала переніс на український ґрунт. Він додав у п’єсу Шекспіра багато маркерів, за якими одразу проводиться паралель зі ситуацієї на Сході України. Режисер одягнув троянців у сучасний український військовий однострій, греки ж мають форму, яка комусь із глядачів навією спогади про спеціпідрозділ «Беркут», для когось - суголосить із «ОМОНом». Також ворогуючи сторони різняться мовою: російськомовні греки й україномовні троянці. Чому так? Глядач вирішує сам. Як говорить Джонатан Балатвала: «Я розглядаю конфлікт, даючи виклик романтичним ідеалам». Час від часу, між сценами, подаються монологи з інтерв’ю людей, чиї долі змінили події на Сході України, що ще більше ускладнює і навантажує виставу.
    Акторський склад вистави з великою кількістю персонажей досить цікавий і дещо змінний. Так хороброго троянського героя Деїфоба гратимуть по черзі Ахтем Сеїтаблаєв і Остап Ступка. Закоханих Троїла і Крессіду грають Валентин Бойко і Олена Свірська. Роль невгамовного балакуна Терсіта дісталася Романові Халаімову, який блискуче зіграв персонажа своїми коментарями-перчинками.
    Передпрем'єрний показ проходив у концертному залі Bel’ Etage (Київ). Прем'єра вистави відбудеться 1 березня у Дніпропетровську, а далі «Троїл і Крессіда» поїдуть Україною: Запоріжжя – Харків – Одеса – Київ.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото - Микола Марусик

Сторінки

Subscribe to новинки