презентація

  • Будинок "Слово": що ми знаємо про Розстріляне відродження

    До Інституту філології завітав наш випускник Тарас Томенко, аби поговорити про стрічку «Будинок «Слово» і відповісти на запитання студентів і викладачів.

    Показ кінострічки у Жовтому корпусі і зустріч із режисером відбулася з ініціативи кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості. Модерував професор Анатолій Ткаченко. Він розповів, що Тарас Томенко вчився свого часу на україністиці на тоді ще філологічному факультеті КНУ, паралельно опановував кіномистецтво в актора й режисера Бориса Савченка. Тепер він сам режисер. Думка створити фільм про харківський будинок «Слово» виникла не просто так: сподвигла філологічна освіта й письменницька родина. Анатолій Ткаченко згадав батька режисера Миколу Томенка.

    Говорячи про кінострічку, Тарас Томенко зауважив, що у самому Харкові ніхто не знає про знаменитий будинок. До меморіальної таблички складно дістатися, а вчителі сусідньої школи не розповідають про нього. У будинку і досі живуть нащадки Тичини, Трублаїні, Муратова. З очевидців подій 1920-30-х рр. у живих лишилися доньки Сергія Пилипенка Ася й Міртала та син Миколи Куліша Володимир, та всі вони живуть за кордоном. Микола Томенко зберігає пам’ять про сталінські репресії щодо української інтелігенції.

    Разом із Любов’ю Якимчук вони створили сценарій на 400 ст., але до зйомок дібрали лише 40. Робота тривала 5 років. Решта матеріалів частково увійде в художній фільм, вихід якого планується через 1-1,5 роки. Гість зустрічі драматург Василь Трубай питав Томенка, чи плануються зйомки на Соловках, але відповідь невтішна: «Туди квитки в нас будуть в один кінець».

    Томенко акцентує, що творча група не хотіла починати стрічку з терміна «Розстріляне Відродження», а прагнула показати письменників, як живих людей. Відійти від шкільних штампів. Від себе сценаристи не привнесли майже нічого. Один абзац наприкінці фільму, де оповідається про трагічний кінець 1111 засуджених (із низ 300 – українська інтелігенція, яких розстріляли протягом 5 днів у Карелії в урочищі Сандармох). Фільм, за словами професора Ткаченка, – суцільне панно, мозаїка, арабески, зіткані з документальних уривків, цитат, спогадів, доносів, свідчень митців під музику талановитої Алли Загайкевич.

    Автори переймалися, чи буде тема цікавою для глядача, але за 2 тижні кінопрокату «Будинок «Слово» зібрав рекордну як для документального фільму кількість відвідувачів. Пізніше роботу побачили на варшавському кінофестивалі та у Швеції. Далі знайшлися дистриб’ютори у Великій Британії, переклали й поширили фільм у мережі. Томенко зазначає, що одна з найбільших проблем сучасності – те, що в Європі український націоналізм сприймають, як нацизм. Стрічка доводить: це не так.

    Поєднання гумору й трагедії дало фільму потужний емоційний ефект: у багатьох глядачів на останніх кадрах в очах бриніли сльози. Студенти дякували режисеру. Вони кажуть, що «Будинок «Слово» мають часто демонструвати на широку аудиторію. Увага від фільму не відривається ні на мить. Через цю роботу сучасні люди можуть відчути вповні, перенести на себе кривавість тодішніх репресій.

    Юлія Кузьменко, фото - Юлія Кузьменко, Валерій Попов

  • «Твоя поетична листівка»: презентація нового комплекту

    26 вересня, у вечір після пар, творчі філологи та їхні друзі з різних факультетів КНУ зібралися у коворкінгу «Лунотека», що на ФРЕКСі. Пили чай та каву, зігріваючись від вересневої холоднечі та їли смаколики. 4 курс літтворчості презентують уже четвертий проект «Твоя поетична листівка». Тема – урбаністика. Незмінний організатор проекту Світлана Вертола провела принагідно й поетичні читання. Допомагала їй староста літстудії імені Рильського Інституту Іванна Чорна – теж талановита поетеса й ілюстратор.

    Чому листівки? Так легко та недорого презентувати свою творчість. Цікаво поєднати два види мистецтв. Ілюстратори анонімно обирають вірші поетів та мають «побачити» вірш, намалювати образ. Потім листівки поширюються чи розігруються на інтерактивах і в конкурсах. Тож шукайте Світланку та її проект у соцмережах. Уже стартував набір на п’ятий комплект, присвячений темі новорічних свят.

    Студія минула поетично й тепло. Усі перезнайомилися. За бажанням читали вірші. Були й оригінальні верлібри, і твори, написанні під враженнями літературних шедеврів, і поезії, написані просто в день студії. Наприкінці по колу пустили таку собі естафету добра: кожен гість дякував поетам і бажав чогось на осінь. Нехай мрії здійснюються, реалізується ще не один проект, і кожен відчуватиме повну свободу на літзустрічах від наших філологів!

    Текст Юлії Кузьменко, фото - Сергій Терещенко

  • Хорватський поетичний андеграунд у перекладах Юрка Позаяка

    25 вересня на запрошення кафедри слов’янської філології до Інституту філології завітали гості з Хорватії. Вони прибули просто з Форуму видавців у Львові, де презентували антологію «Хорватські поетичні хулігани». Упорядником збірки хорватської андеграундної поезії став наш випускник Юрій Лисенко, відомий у літературному світі як Юрко Позаяк. Юрій має досвід дипломатичної роботи у Загребі (1998 - 2002) та Белграді (у посольстві Сербії 2004 - 2008).

    У Хорватії є традиція – «Ранок поезії». Щосуботи о 12:00 у старовинній корчмі збираються всі, хто вважає себе поетом, і читають по 2-3 вірші. Генії і графомани збираються на одній сцені. «Графомани теж мають право на те, щоб їх послухали! – каже Позаяк. – Вони створюють середовище для справжніх митців». Уже в Україні Позаяк разом із поетом Олександром Ірванцем заснували такі самі «ранки»: щосуботи в кнайп-клубі «Купідон» кожен може прочитати свої твори. Лише будьте готові до Ірванцевих розгромних рецензій!

    Відтворити атмосферу зібрань андеграунду спробували в Інституті філології. «Трошки розважимо вас і похуліганимо!» – пообіцяв Юрко. Так і сталося. По кілька оригінальних творів із перекладом українською прочитали Жарко Йовановскі, Синиші Матасович, Звонимир Гроздич, донька упорядника збірки Дарія Лисенко та батько покійного письменника Симо Мраовича Йово Мраович. Позаяк зачитав власні переклади Роберта Рокліцера, який вів хорватські «Ранки поезії» довгий час. Перекладач каже, що труднощів з текстом було небагато, адже сучасні хорватські вірші відкидають рими як анахронізм. Доцент кафедри слов’янської філології Олена Дзюба запросила Юрія знову завітати до нас: розповісти про мистецтво перекладу юним філологам детальніше. А самі студенти чекатимуть на Позаяка як іронічного поета.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • ІФ став відправним пунктом марафону Кідрука

    24 вересня, Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка – пункт, від якого розпочався другий марафон Макса Кідрука "101 місто ДНБ". Для філологів його представляти не потрібно, адже літератори вивчають ідіостиль Кідрука, складають психологічні портрети персонажів його книг, а одна із випускниць ІФ входить у команду Макса.

    "Де немає Бога" – назва нового роману, який писався упродовж 5 років. Інтригує. 6 осіб опиняються у місті, де не діють моральні закони, де немає Бога. Але книжка не про Всевишнього. Макс Кідрук порушує земні проблеми, однією із яких є батьки-діти. "Я пізня дитина. Мої батьки, як і усі ми, не молодіємо. Якщо десять років тому я не помічав змін батьків, то наразі я бачу, що вони вже не ті запальні, вони старіють. Це важко прийняти. Тож вперше присвятив книжку комусь – моєму батькові", – розповідає Макс філологам. Відтак це психологічний роман. "З перших сторінок вам здасться, що це роман про катастрофи. А от і ні. Це якраз книжка не про виживання. Катастрофи – це лише каркас. Спочатку є просто герої, але вони не головні. Це лінзи, крізь які йдеш до центральних людей, тих, чиї долі лягли в основу, тих, хто є ключем цієї книжки", – розказує Макс. Вибір осіб, як завжди, не випадковий. Це найкращі 6 історії, які письменник звідав упродовж п’яти років. Дехто із персонажів є прототипом реальної людини, наприклад, кардинал. У книзі Кідрук ставить деякі питання і не дає відповіді. За словами Макса, це для того, аби читач сам віднайшов відповідь, бо особисто Макс однозначно відповісти на них не може (зізнається).

    Макс відшліфовує свій стиль, тож у "ДНБ" бачимо незначну еволюцію. Зовнішній стиль – яскравий та ілюструє фрагмент книжки.

    Насамкінець Макс Кідрук сказав, що вже працює над новою книжкою – «Доки світло не згасне назавжди». Шанувальники мандрівного письменника зможуть її побачити наступної осені.

    Олександра Касьянова, фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Let’s go робити наш Інститут кращим

    11 вересня відбулася презентація органів студентського самоврядування Інситуту філології. Першокурсникам, а також студентам, які до цього часу не були у складі Студентського парламенту, Профбюро, Студрад гуртожитків чи інших інститутських угрупуваннях, було представлено структуру і функції органів студентського самоврядування. Активісти філологічної родини розповіли про можливості самореалізації у позанавчальній діяльності і закликали: "Let’s go разом робити наш Інститут кращим!".

    Категорії: 
  • Метафізична поезія Юрія Ботвінкіна

    12 червня у відьма-барі "Лиса гора" відбувся поетично-музично-містичний вечір «Віршо-краплі Потойбічного Сплеску…», у рамках якого було презентовано дві віршовані збірки нашого викладача мови гінді Юрія Ботвінкіна, мовознавця-індолога і мандрівника, «Крізь Видиме…» і «Навпростець…». Дійство відбувалося під музичний супровід – етно-транс-гурт «Прелеста».

    Про автора

    Юрій Ботвінкін - викладач мови гінді та індології в Інституті філології. Тривалий час проживав в Індії. Був засновником та учасником музичного етно-транс-гурту "Прелеста". Здійснив і видав переклад мовою гінді "Лісової пісні" Лесі Українки.

    Написані збірки вміщують метафізичну поезію, у якій автор намагається осмислити парадигму буття. Глибокі почуття і своєрідна надчуттєвість, образність простежуються у текстах написаних книжок. За словами Юрія Ботвінкіна, "це полилось нестримним потоком" і так вийшли збірки. У поезії пана Юрія відчувається трагічно-філософський погляд на життєплинність, водночас поєднувана із медитативним спокоєм.

    Дарма нарікати на Долю,
    Коли ми сліпі в Головнім...
    Знання не рятує від Болю –
    Лиш вчить себе бачити в нім...
    Нестерпність – це знак, що вже Близько...
    І тут вже без самообману –
    Хоч легше дістати що низько,
    На мить лиш окриливши рану,
    Та з подувом Справжнього Вітру
    Вертається все на місця...
    Знання – не уникнення хитре
    Пораненим звіром Ловця...
    Знання – це кидок... Це віч-на-віч,
    Де має лишитись Один...
    І, звісно, вціліть в цій Забаві
    У Нього є більше причин...

  • Міжнародна компанія Admitad запрошує на зустріч-презентацію можливостей

    Міжнародна компанія Admitad запрошує на зустріч-презентацію можливостей студентів та молодих випускників, які володіють: англійською, французькою, італійською, польською, арабською, фарсі, угорською, болгарською, румунською, латвійською, литовською, естонською, іврит, голландською, португальською.

    На зустрічі розповідатимуть про:
    - діяльність та структуру компанії;
    - можливості та перспективи роботи у міжнародному відділі;
    - процес працевлаштування та переваги роботи.

    Admitad - міжнародна партнерська мережа з офісами в Україні, Білорусі, Індії, Швейцарії та Німеччині, Китаї. З компанією співпрацюють понад 1 500 рекламодавців і понад 650 000 вебмайстрів.

    Презентація відбудеться у четвер, 24 травня з 13:00 до 14:00 в 81 аудиторії.

    Це шанс розпочати кар'єру в міжнародній компанії.

  • Презентація збірки Алли Миколаєнко (анонс)

    14 травня о 13.00 у 63 аудиторії відбудеться презентація збірки Алли Миколаєнко.

    "Бедлам"-третя збірка поетки Алли Миколаєнко. Тексти "Бедламу"- це хаотичні зусилля змінити світ, перевернути його з ніг на голову. А сама книга як своєрідна проекція безладу, деструкції, що їх створюємо ми самі.

    Наш безлад схожий на лондонську божевільню Бедлам - із платним входом і несамовито жорстоким ставленням до хворих.

    Треба тільки з'ясувати врешті-хто ми: відвідувачі чи пацієнти Бедламу?

    Кожен вірш у збірці - спроба відзнайти в божевільні бодай залишки розуму й уламки почуттів в ім'я себе самого і свого внутрішнього світу.

    Чи вдасться відновити гармонію? Хтозна... Приходьте!

  • Презентація збірки французької поезії

    3-го травня до Інституту філології завітала професор Реннського університету французька поетка пані Ніколь Лоран-Катріс. Вона прочитала відкриту лекцію на тему «Українсько-французькі культурні проекти: сучасний етап і перспективи». Лекція була виголошена французькою мовою й викликала жвавий інтерес у слухачів. А ними були студенти, аспіранти, викладачі, науковці, письменники й перекладачі.

    У рамках візиту пані Ніколь Лоран-Катріс презентувала збірку авторської поезії «Від столу до престолу: вибрані поезії», яку переклав українською мовою доцент кафедри романської філології нашого інституту Дмитро Чистяк. Нове видання являє собою вибрані поезії знаної французької авторки, яка також активно долучилася до популяризації української поезії у франкомовному світі.

    Усі учасники заходу з великою уважністю і цікавістю слухали пані Ніколь Лоран-Катріс. Загалом зустріч пройшла в дружній та позитивній атмосфері й залишила у присутніх лише хороші та світлі емоції

  • Стажування у Верховній Раді

    Хочеш брати участь у підготовці аналітичних досліджень та законопроектній роботі? Здійснювати переклади, організовувати засідання, слухання чи круглів столів? Бажаєш здобути досвід роботи в державних органах, отримати професійний розвиток та старт кар’єри? Тоді тобі на програму стажування в апараті Верховної Ради України, презентація якої відбулася 26 квітня в Інституті філології.

    Під час зустрічі студенти довідалися про історію заснування програми та етапи її розвитку, почули про компоненти стажування. Випускниця Інституту філології Мар'яна Добоні, яка є менеджером з комунікації ГО «Ліга інтернів», а також випускницею програми стажування 2010–2011 рр. при Верховній Раді, розповіла, що за 6 місяців роботи-стажування на учасників чекатимуть ексклюзивні навчальні курси, тренінги, семінари, лекції, спрямовані на підвищення кваліфікації та освітнього рівня інтернів. До того ж програма допоможе розвинути лідерський потенціал на зустрічах для безпосереднього спілкування у форматі «питання-відповідь» із провідними діячами політичного, громадського, наукового та освітнього простору.

    Головні вимоги до конкурсанта полягають у вільному володінні українською та однією з офіційних Ради Європи мовами, бути молодше 35 років та мати освітньо-кваліфікаційний ступінь «бакалавр».

    Майбутнє починається вже сьогодні, тому долучайтесь до програми! Більше інформації про програму на сайті http://www.interns.org.ua/uk/

    Оляна Цехмістер

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to презентація