презентація

  • Презентація літературного журналу "White Phoenix"

    16 березня до Інституту філології завітали учасники творчого об'єднання «Кам’яний острів» із презентацією літературного журналу «White Phoenix». На зустрічі були присутніми головний редактор журналу Ольга Комарова та коректор Вікторія Крижанівська. Вони розповіли про ідею створення журналу, авторів, творчість яких можна зустріти на сторінках видання, а також запросили молодих поетів надсилати у редакцію свою творчість.

    Презентація журналу перетворилася на затишний літературний вечір, адже своєю творчістю поділилися ті, хто вже друкувався у «White Phoenix»: письменниця Тетяна Белімова, поетеса Елен Тен, перекладач Павло Матюша, учасники літературно-музичного проекту «Ахіллес і Черепаха» Коля Кулініч і Юрій Строкань. Також було організовано «вільний мікрофон», щоби усі охочі почитали свої вірші. Студенти Інституту філології, переважно «літературної творчості», залюбки долучилися.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • «Висока культура видання»: презентація Шевченківської енциклопедії в Інституті філології

    3 березня в Інституті філології відбулася презентація довгоочікуваної Шевченківської енциклопедії, яка з’явилася друком у 2012–2015 роках.

    6-томне видання містить 6307 статей різного обсягу. Серед авторів енциклопедії – науковці Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, головно відділу шевченкознавства, а також дослідники з інших установ НАН України – Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Інституту історії України, Інституту української мови тощо. Діяльну участь у написанні статей до видання взяли викладачі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, зокрема: Галина Александрова, Олександр Астаф’єв, Людмила Грицик, Юлія Дядищева-Росовецька, Людмила Задорожна, Юрій Ковалів, Наталія Костенко, Анатолій Мойсієнко, Михайло Назаренко, Станіслав Росовецький, Наталія Слухай, Анатолій Ткаченко та інші.

    Презентація енциклопедії стала першим серед запланованих заходів Шевченківського березня, який анонсувала завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства професор Оксана Сліпушко.

    Голова редакційної колегії, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський наголосив на тому, що Інститут літератури і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка об’єднують не тільки ім’я поета, а й багаторічна плідна співпраця.

    Високу культуру видання і філігранну роботу над статтями відзначив проф. Юрій Ковалів, закликавши присутніх до фахового обговорення енциклопедії у науковій періодиці.

    Проф. Станіслав Росовецький порадив колективу шевченкознавців зосередитися тепер на ще невивчених чи неохоплених в енциклопедії проблемах. Крім того, на його думку, варто було би упорядкувати окрему книжку рецензій і відгуків на це видання. Ідею підтримала Галина Усатенко, запропонувавши провести круглий стіл про методологію укладання персональної багатопрофільної енциклопедії.

    Присутню на презентації студентську молодь цікавила проблематика подальших студій над спадщиною Шевченка, адже після появи такого фундаментального видання може скластися враження, ніби творчість поета і художника вивчено вичерпно. Працівники Інституту літератури і викладачі КНУ запевнили, що попереду ще насправді багато роботи. Зокрема, серед нагальних завдань Інституту літератури – підготовка двотомного академічного коментованого видання спогадів про Шевченка. Упродовж кількох найближчих років окремими виданнями мають з’явитися статті з енциклопедії про літературні твори Шевченка, його оточення, образотворчу спадщину (спільно з Національним музеєм Тараса Шевченка), розвідки теоретичної проблематики тощо.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Дмитро Матусов

    Категорії: 
  • «Сербська література ХХ ст.»: презентація хрестоматії

    Багатьох вражає кількість мов і літератур, які вивчають в Інституті філології. Деякі – більш поширені, деякі – менш. На сьогодні у стінах жовтого корпусу опановують більше трьох десятків мов. Серед них – сербська. Такий нечисленний народ, як серби, мають цікаву культуру, літературу.

    Першого березня відбулася презентація хрестоматії «Сербська література ХХ ст.» Над її впорядкуванням працювали професор кафедри слов’янської філології Деян Айдачич та професор Львівського національного університету ім. І.Франка Алла Татаренко.

    Із передмови до видання: «Літературу завжди характеризувала відкритість до сучасних течій інших культур, поєднана зі спрямованістю на внутрішні питання, що викликало до неї повагу». Така відкритість, а з нею розмаїття стилів і напрямів сербської літератури, здатні зацікавити будь-кого. Проте до хрестоматії увійшли тексти не всіх знакових письменників Сербії. Підбір матеріалу більшою мірою залежав від наявності перекладів українською мовою.

    До хрестоматії увійшли переклади Наталії Білик, Марії Василишин, Зоряни Гук, Олени Дзюби-Погребняк, Олесі Кривоніс, Івана Лучука, Оксани Микитенко, Ольги Рось, Оксани Сенатович, Алли Татаренко. Короткі біографічні довідки про письменників написала Алла Татаренко, а бібліографічні дані про переклади та літературознавчі дослідження українською мовою упорядкував Деян Айдачич.

    На презентації видання студентами-сербістами було зачитано вірші та уривок з оповідання Данила Кіша. Про специфіку ж перекладу говорила Олена Дзюба-Погребняк.

    Хрестоматія розрахована на студентів, які вивчають сербську літературу, а також усіх зацікавлених у вивченні цієї літератури.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Презентація шеститомної «Шевченківської енциклопедії» в Інституті філології

    3 березня о 13.00 год. у залі мистецтв Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (ауд. 63) кафедра історії української літератури і шевченкознавства ініціює презентацію «Шевченківської енциклопедії» в шести томах (2012–2015).
    У презентації беруть участь: голова редакційної колегії, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський, завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства Оксана Сліпушко, представники колективу науково-видавничого проекту та автори видання – зокрема, Людмила Грицик, Юлія Дядищева-Росовецька, Людмила Задорожна, Юрій Ковалів, Наталія Костенко, Михайло Назаренко, Станіслав Росовецький, Наталія Слухай, Анатолій Ткаченко та інші.
    Для довідки: «Шевченківська енциклопедія» має на меті репрезентувати світові постать творця нації, геніального українського поета і видатного художника, показати його роль у становленні національної культури, у боротьбі за державну незалежність України. Видання пропонує надійну фактографічну й інтерпретаційну базу для вивчення і популяризації спадщини Шевченка.
    «Шевченківська енциклопедія» містить 6307 статей різного обсягу – від короткої довідки до розлогого монографічного нарису, 5800 ілюстрацій, із яких 453 – на кольорових вклейках. Загальний обсяг видання становить 5360 сторінок (646 обліково-видавничих аркушів).
    Модератор Галина Усатенко
    За додатковою інформацією звертатися:
    Галина Усатенко +38067 4466053 galyna.usatenko@gmail.com

    Фото - Марія Федонюк

  • Зустріч із поетом Володимиром Тимчуком

    Кафедра тюркології 9 грудня організувала зустріч із Володимиром Тимчуком, в особі якого поєднується лірична натура поета і твердий характер офіцера Збройних сил України.
    Аудиторії було презентовано мистецький проект «Бахчисарай 2021». До збірки увійшли поезії та переклади, як Володимира Тимчука, так і кримськотатарських поеток: Майє Сафет і Сеяре Кокче. Також під обкладинкою книги знайшли місце картини чотирьох художників: двох львівських і двох кримськотатарських.
    Таку назву для книги Володимир Тимчук обрав тому, що Бахчисарай, на його думку, найвиразніше історичне тло для кримського населення. У сам же Крим поет закохався з першої поїздки, у дванадцять років. Далі все більше зачудування справляли поїздки до Академії військово-морських сил імені П.Нахімова, де майбутній офіцер захищав роботу на здобуття наукового ступеня.
    Володимир Тимчук дебютував як письменник із книгою «Весняні коловороти». Тепер відійшов у своїй поезії від традиційних форм, адже «це одна зі сходинок , щоб донести думку до читача». Кримська ж тема автора знайшла своє втілення навіть у прозі. Одне з оповідань із книги «Словодієм» Володимир Тимчук теж зачитав аудиторії.
    У подарунок запрошеному гостю студенти спеціальності «кримськотатарська мова, література та переклад» зробили сценку за мотивами віршів поета. Це приємно вразило Володимира Тимчука, що він метафорично висловив наостанок: «Троянда стає значима тоді, коли її наділяєш увагою. Ви наділили значенням мою троянду, тож стали значимі мені!»

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • Презентація підручника з історії української літератури Юрія Коваліва

    30 жовтня 2015 року університетська спільнота мала змогу ознайомитися з черговою книгою професора Юрія Коваліва – четвертим томом 10-томного видання «Історія української літератури. Кінець ХІХ – початок ХХІ століття», яка виходить у ВЦ «Академвидав». Гостями презентації стали студенти Інституту філології, викладачі та аспіранти кафедри новітньої української літератури, а також співробітники Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України – Микола Сулима, Раїса Мовчан, Лукаш Скупейко та ін.
    Автор розповів про концепцію пропонованої «Історії…»: «Четвертий том готувався у зв’язці з третім і п’ятим, але і в трьох томах не вдалося охопити літературу перших десятиліть ХХ століття. Матеріал у томах розподілений за блоками, в них висвітлено літературно-теоретичні проблеми, які характеризують цей непростий період».
    «Юрій Іванович серед усього огрому літератури Юрія Масенка знайшов два рядки про Михайля Семенка. Це змушує мене вірити істинності наведених явищ», – прокоментував видання член-кореспондент НАН України Микола Сулима про роботу автора з джерелами.
    Раїса Мовчан, професор, провідний співробітник Інституту літератури, зауважила: «Історія – це комплекс об’єктивних подій у суб’єктивному переломлені, тож авторська історія має цінуватися вище, ніж колективні».
    Професор Іван Мегела висловився про видання крізь призму знавця зарубіжної літератури, завідувачем кафедри якої він є: «Це підручник, підготовлений на високому професійному рівні. Там є завдання і запитання після розділу, що актуалізує знання. Бачу надзвичайно багато інформаційного матеріалу. І добре, що наука відходить від соціологічного підходу. Тут у центрі – естетичний критерій».
    Юрій Ковалів подякував видавцю Василю Теремку, головному редактору ВЦ «Академвидав», за розуміння і підтримку: «Приємно працювати з видавцем високої культури, який знається на літературі». На що Василь Теремко сказав: «Для мене як видавця був виклик, адже в Інституті літератури теж готується багатотомне видання історії літератури. Якщо науковцям вдасться привернути увагу суспільства до такої літератури, то можна вважати, що нам щось вдалося».

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • Презентація 4 тому книги Юрія Коваліва "Історія української літератури"

    В останній день осені, 30 листопада, відбудеться презентація нового тому "Історії української літератури кінця ХІХ - почаьтку ХХІ ст.", що упорядковує професор Юрій Ковалів.

    До обговорення "Четвертого тому. У сподіваннях і трагічних зламах" запрошені: академік Микола Жулинський, головний редактор "Слово і час" Лукаш Скупейко, член-кореспондент НАН України Ростислав Радишевський, професор Іван Бондаренко, письменники Павло Мовчан і Володимир Даниленко, редактор ВЦ "Академія" Галина Сенькович.

    Захід відбудеться у 63 аудиторії. Початок о 13:00

  • «Перекладацтво має бути пристрастю»: презентація перекладів німецькомовних оповідань від проекту ТрансСтар

    У рамках перекладацького проекту «ТрансСтар Європа» 24 листопада в Інституті філології відбулася презентація книги «Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам’ять». У збірці вміщено оповідання, переважна більшість яких написані німецькою мовою авторами не німецького походження. До проекту були залучені перекладачі з чотирьох університетів України, зокрема, студентка спеціальності «переклад з німецької мови» Валентина Білокриницька та викладач кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови Ніна Гаврилова.
    На зустрічі були присутні: Андрій Мокроусов, директор видавництва «Критика», де вийшла друком презентована книга, ментор молодих перекладачів Юрко Прохасько, а також викладачі кафедри і координатори проекту водночас: доцент Марія Іваницька й асистент Тетяна Супрун.
    Проект тривав три роки і цьогоріч у Берліні відбулося закриття. Презентована збірка оповідань – ознака вдалості проекту.
    На питання до пана Мокроусова про те, чи одразу погодилися підтримати видання такого проекту, була відповідь: «Сподобалась засаднича ідея книги – показати не німецьку з походження літературу. І так під обкладинкою з’явилися автори угорського, чеського, польського, італійського походжень».
    Багато говорилося про міжнародні взаємини. Згадували перекладачку української літератури, ініціаторку проекту, – Клавдію Дате, яка долучилася, зокрема, і до створення книги «Майдан! Україна, Європа», - першої книги, що вийшла у Німеччині про революційні події 2013-2014 років.
    Про перекладацький проект розповідав Юрко Прохасько: «Перекладацтво має бути пристрастю, важливою працею для когось. Наша настанова – ні до чого не спонукати читачів, а просто показати сузір’я текстів, а вже самі нехай обирають, що їм до вподоби».
    Для ознайомлення зі змістом виданої книги, читачам запропонували уривок з оповідання «Сибір» Джені Ерпенбек. «У ньому, - підкреслив Андрій Мокроусов, - відображена вся специфіка сучасної німецькомовної літератури. І так вже склалося, що хороша література найчастіше говорить про безнадію і відчай».
    Під обкладинкою збірки «Усі інші» читач може знайти історії родинні, історії батьків і дітей, чоловіка і дружини, коханок і коханців. Оповідання просякнуті родинним моментом, який може виступати і в центральній темі, і в побічній.
    «Я хочу говорити про поетику сучасної німецької літератури, - продовжив обговорення Юрко Прохасько, - адже вона бере правдоподібністю не з великого оповідання, а знизу догори. Поетичність постає внаслідок непатетичності. Дієвість спирається на певну риторику, але в розумінні первинному. От у софістів риторика розглядалася як спосіб організації мови так, щоб вона була доцільна, переконлива, щемка і захоплива. Та попри поетику є письменницька майстерність. Це не зробленість, а майстерність в риторичному сенсі. Слова мають промовляти так, як хотілося б почути автору».
    Оповідання збірки сповнені трагедійності, насильства, суперництва, піднята тема меншин, за національністю чи статтю. «Література має відчуття відповідальності, вразливості, крихкості, матерії життя чи творчої свободи, - узагальнив Андрій Мокроусов і додав: - норм є безліч, нормальності - немає».

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото –Валерій Попов

  • "Уклін і шана тим, які в житті своєму мету обрали і боронять Термопіли..."

    24 вересня в приміщенні Інституту рукопису НБУВ відбулася презентація унікального бібліографічного видання, "Архіву Андрія Білецького та Тетяни Чернишової". А.О. Білецький та Т.М. Чернишова — видатні українські науковці, філологи, творчі інтереси яких охоплювали багато напрямків мовознавства та літературознавства. За словами акад. О.С.Онищенка, який відкрив презентацію, доробок цих двох вчених складає окрему сторінку в історії української науки, а систематизований каталог дає можливість розглянути переплетіння творчого та особистого шляху, особливостей відбитку особистості вченого на його наукових відкриттях. У виданні представлені археограічні описання документів, що відображають життєвий та творчий шлях фондоутворювачів, їхній науковий доробок, зокрема, фрагменти незавершених праць, які й досі зберігають наукову актуальність, подано опис діяльності інших осіб, що контактували з подружжям та утворювали наукове та культурне тло епохи.

    Перед студентами та викладачами кафедри еллінітики, що не могли оминути своєю увагою таку непересічну подію, представниками грецької спільноти м. Києва виступили упорядники видання, а також учні та колеги А.Білецького та Т.Чернишової. Про буремність епохи 60-их рр., її інтелектуальні виклики, громадянський неспокій, підстави для яких часто починали формуватися в помешканні А.Білецького та Т.Чернишової, на їхніх "домашніх семінарах", розповіли чл.-кор. НАНУ, проф. Клименко Н.Ф. та Герой України, член Спілки письменників України, І.Ф. Драч. У своїй натхненній промові Іван Федорович назвав Т.Чернишову своєю Музою та прочитав вірша, присвяченого Тетяні Миколаївні.

  • На перехресті релігії та філології

    За останні роки в наукових колах вітчизняних вишів (слідом за європейськими) почастішав міждисциплінарний формат зустрічей, особливо в сфері гуманітарних наук. Такі культурно-освітні заходи дають змогу наочно демонструвати паралелі між багатьма сферами життя і науки. Одним із таких «місточків», прокладених між релігією та філологією, стала творча зустріч із Ігорем Ісіченком, доктором філологічних наук, професором Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Архієпископом УАПЦ. Захід відбувся 24 вересня у стінах Інституту філології. Організувала зустріч кафедра історії української літератури і шевченкознавства.

    Модератором зустрічі – Оксана Сліпушко, доктор філологічних наук, професор, завідуюча кафедри історії української літератури і шевченкознавства – під час вступного слова наголосила, що цьогоріч в Україні відзначають 1000-ліття від упокоєння князя Київської Русі Святого Володимира. Вона згадала в доповіді про обговорення цієї теми на круглому столі в Інституті філології 21 травня. А також презентувала книгу з матеріалами круглого столу «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси-України».

    Під час зустрічі Ігор Ісіченко розповів про різне трактування образу князя Володимира, торкнувся не менш важливих постатей для України та християнства на наших теренах – Бориса і Гліба, які були канонізовані раніше за великого князя. Приклад смирення святих братів тим більше стає актуальним нині – за часів внутрішніх чвар, ворожнечі та протистояння політичних таборів у середині нашої країни. Ці негаразди свого часу знищили Київську Русь, а згодом й Українську гетьманську державу, спричинили до падіння Української народної республіки, зруйнували повстанський рух. Гідний приклад Бориса і Гліба полягає у тому, що вони свідомо не захотіли стати призвідниками громадянської війни. Вони загинули, але не почали наступу на «своїх». “Це приклад, якого нам бракує. Звісно, я не кажу, що політик має помирати. Йдеться про те, що не варто сіяти чвари, у результаті яких можуть загинути десятки людей”, - вважає Ігор Ісіченко.

    Велика увага до постаті Володимира Великого як хрестителя Київської Русі за останні 200 років стала не випадковою. Образ князя використовували як зразок мудрого правителя, під покровом якого перебуває церква: “Культ Володимира-Хрестителя починає розвиватися в Україні у XIX столітті під час підготовки до відзначення 900-ліття від хрещення Русі. Тоді головою церкви в Російській імперії були цар або цариця. Тодішня концепція верховенства держави над церквою збігалася із твердженням, що саме князь похрестив Київську Русь», - говорить доктор філологічних наук.

    Однак, як відомо, Володимир Великий не був першим у поширенні християнства на теренах України. До нього охрестилися Аскольд, Кирило та Мефодій, Андрій Первозванний, княгиня Ольга. Отже, князь Володимир стає лише завершувачем наверненням Русі до християнства. Саме таким постає його образ в українській традиції, на відміну грецької та російської. Українська церква завжди виступала незалежною від держави. Наприклад, у житії Феодосія Печерського йдеться про те, що він відмовлявся виконувати накази князя, дорікав йому. Відтак, церква вважалася незалежною конструктивною силою.

    Таким чином, сучасній Росії, як спадкоємниці Російської імперії, стало принципово гучно відзначати ювілеї хрещення Русі та шанувати постать Володимира. Остання обставина пояснюється ще й тим, що з 2000 року майже безперервно головою РФ є Володимир Путін, культ якого всіляко намагаються підтримати його політтехнологи. Також заходи з відзначення цих релігійних свят мають сприяти поширенню ідеї «Руского мира», яка є основою для російської експансії. “У нас, - зазначив Ігор Ісіченко, - не придумали нічого кращого, як брати приклад із росіян і теж відзначати ці дати так само. Чи значить це, що князь Володимир не потрібен нам? В жодному разі. Він потрібен, але в тому вимірі, в якому його подає наш літопис і житіє: дуже коректно і жорстко показує юність Володимира, його намагання реформувати язичництво. Але як мудро літописець показує духовне переродження Володимира! Його стереотипи деспотичного правителя змагаються із тим, що є для людини найважливішим – прагненням до власного спасіння, пошуком цього шляху”. Саме цим прикладом – внутрішнім осяянням, одухотворенням – Володимир дає нам зразок істинного християнства.

    Текст: Володимир Мукан, фото: Володимир Мукан, Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to презентація