презентація

  • Презентації канадської програми стажувань Mitacs та ГО «ФРІ»

    Тиждень почався з двох презентацій можливостей для молоді. Для заходу обрали 81 аудиторію Інституту філології. Студентка-історик Анастасія Сахарова розповідала про канадську програму стажування Canada's Mitacs Globalink Research Internship Program. Сама дівчина була на Еразмусі. Це навчання за обміном, а не стажування, і Настя зізнається: простіше податися на канадську програму. Вона доволі доступна і потребує менше документів. Ви маєте обрати університет у Канаді та напрям (не обов’язково філологічний), із яким будете працювати над науковим проектом із канадськими професорами. Програма триває 12 тижнів (із травня по вересень). Якщо у вас не менш як 80% успішних оцінок, ви володієте на достатньому рівні англійською або французькою, є студентом ЗВО України, маєте 18+ років та ще два семестри після стажувань продовжуватимете вчитися в Україні – сміливо подавайте заяву! Обирають до 10 студентів з Уркаїни щорічно (а також із Марокк, Тунісу, Мексики та інших країн). Аби визначити рівень мови та коло зацікавлень, канадські професори проводять інтерв’ю із кожним кандидатом. Ви побачите ставлення тамтешніх науковців до вас як до колег, також у вас буде студент-ментор, який усе покаже й розкаже. Стажерам сплачують квитки, проживання та страхування. Вони можуть відвідувати корисні лекції та воркшопи, знайомитися з культурою Канади, подорожувати штатами, засвоюють освітню систему, яка відрізняється від вітчизняної. Після стажування студенти отримують сертифікат, що неабияк допоможе в майбутньому працевлаштуванні чи вступі на магістратуру. Окрім того, тут дадуть реальні практичні навички з теми, якою ви займаєтеся. Решту деталей дізнавайтеся в Насті: @asakharova (Телеграм).

    Японіст Назар Кравець (@NazarKravets) виступав наступним і розповів про суперкруті можливості в громадській організації «Фундація регіональних ініціатив». Вона має близько 30 осередків (представництво в кожній області), понад 600 членів та ще 300 кандидатів. Це зібрання молодих лідерів, які знають, чого хочуть, розуміють, що відбувається навколо та хочуть змінювати країну на краще. Назар пригадує перший свій курс: він приїхав зі Львова й тут його життя почалося з чистого аркуша. Перед хлопцем відкрилося безліч можливостей, і за рік він суттєво виріс над собою. У цьому допомогла «ФРІ». Вона дає інструмент реалізації ідей, нові знайомства, уміння вести переговори, позиціонувати себе серед суспільства. «Круті люди – рушій країни», - підсумовує Назар і кличе студентів-філологів приєднуватися до організації. Слово також мали його колеги з «ФРІ» Дмитро, Данило, а ще студентка Інституут філології Марина. Дівчина розповіла про досвід у розмовному англійському клубі, волонтерство як перекадача, координацію спецпроекту «Драбина», присвяченому арт-перфомансу та поетичним читанням.

    Слухачі обох презентацій зможуть зв’язатися з організаторами та долучитися до пропонованих опцій. Що ж, досвід зайвим не буває, надто з такими мобільними й креативними людьми, як Назар, Настя та їхні однодумці.

    Юлія Кузьменко

  • IDentity project на Форумі видавців у Львові від нашої випускниці Дарини Гладун

    Інститут філології завжди тішиться успіхам вихованців. Серед таких талановитих випускників поетеса Дарина Гладун. 20 вересня на Форумі видавців, що у Львові, вона із співавторками презентуватиме "Логографічну поезію" - синтез мистецтв, у якому верліброва лірика взаємодіє зі знаками-символами трипільської культури. Гості почують про логографи - старовинну писемність Трипілля. Цей унікальний український код існує й сьогодні в графіті чи в орнаментах одягу. Наша народна культура жива та значима для сучасників.

    Дарина рада, що проект IDentity project має підтримку видавництва "Рідна мова". Також вона вдячна за курс "Лексикон української орнаментики" професору Юрію Коваліву. Із його лекцій почалося дослідження дівчини.

    Отож приходьте та підтримайте Дарину Гладун і її команду на презентації у Львові! Дізнаєтеся усе про логографи Трипілля та, можливо, наступний цікавий проект куруватимете саме ви.

  • Зустріч із Яриною Цимбал, авторкою проекту «Наші 20-ті»

    У понеділок, 9 вересня, асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Тетяна Белімова познайомила студентів із Яриною Цимбал – випускницею нашого Університету. Ярина нині працює в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка та цікавиться періодом 1920-х років у творчості письменників. Вона хоче показати їх у своєму проекті «Наші 20-ті» як живих людей – багатих внутрішньо й талановитих, - аби не акцентувати на усталеному терміні «Розстріляне Відродження». Проект уже двічі презентували за кордоном (у Белграді та Празі).

    Проект народився у 2015 році, коли у видавництві «Темпора» друкували детективи Владислава Івченка. «Темпора» не хотіла відбути звичайну презентацію, тож організували за допомогою пані Ярини круглий стіл про теорію детективу на базі «ЛітАкцента» (там літературознавиця ще й веде рубрику «20-ті LIVE з Яриною Цимбал»). З’ясувалося, що детектив у нас активно розвивався на початку 1920-х. Директор видавництва Юлія Олійник запропонувала Ярині видати книжку про детективи. А пізніше видавалися збірки любовних романів, репортажів. Фантастики, жіночої прози 20-х років, а також твори окремих письменників. Із Яриною як упорядником працював донедавна редактор Олександр Стукало, тепер він вирішив здобути освіту за кордоном, тож сьогодні робота триває з магістрантом КМА. Не завжди збігаються в поглядах із дизайнерами, однак Ярина із розумінням ставиться до оформлювачів: кожен має власний погляд на книжку. Видання «Наших 20-их» науково-популярні. Дещо адаптується правопис і пунктуація текстів відповідно до сучасної мови. Скрізь можна знайти примітки й коментарі Цимбал. Інколи матеріали збираються довго й детально. Пані Ярина розповідала про роботу в архівах, радість від знайденого рукопису чи фотокартки письменника, що досі були невідомими. Знахідка дає надію пошукувачу: далі буде! Не всі тексти йдуть у друк. Наприклад, зібрану дитячу прозу буде цікаво переглядати лише історикам літератури, сучасному читачеві вона нецікава. Також важливо узгодити авторські права, про це Ярина розповіла детальніше, аби студенти вже у своїх проектах не припускалися помилок чи порушень.

    У «Темпорі» в серії «Наші 20-ті», окрім тематичних видань, побачили світ 4-томне видання Михайля Семенка, твори Ґео Шкурупія, Майка Йогансена та Валер’яна Поліщука, три збірки поезій Євгена Плужника, «Береги дванадцяти вод» Олександра Мар’ямова. Цьогоріч готуються до друку 2 збірки Леоніда Чернова (до його 120-річчя). Ясна річ, це ще далеко не все. Що можна дослідити й представити для українського читача. Кожну презентацію нової книги Цимбал із командою перетворюють на яскраве дійство, роздають сувеніри з того часу. Наприклад, гостям на презентації любовної збірки творів «Беладонна» дісталися цукерки в колекційних фантиках, а «Береги дванадцяти вод» подарували читачам паспорти, з якими їздили експедитори за полярне коло. Популяризують проект і через залучення відомих акторів (до піар-акції #ячитаюСеменка долучився, скажімо, Станіслав Боклан).

    Уже на завершення зустрічі в дискусії Ярині Цимбал запропонували візуалізувати наступні видання. Хоча часто ілюстрації того періоду важко знайти чи відтворити за описами. На загал розмова була легка й корисні як для досвідчених, так і для юних шанувальників української літератури.

    Юлія Кузьменко

  • Презентація збірки перекладів «В’єтнамська література для домашнього читання»

    З нагоди Дня незалежності В’єтнамської Соціалістичної Республіки, що відзначали 2 вересня, в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка представили чудову збірку творів «В’єтнамська література для домашнього читання». Вона знайде аудиторію серед англомовних, українськомовних та в’єтнамськомовних читачів. На заході 9 вересня книгу вітали Надзвичайний і Повноважний посол В’єтнаму в Україні та Молдові Нгуєн Ань Туан, проректор Університету з міжнародного співробітництва Петро Бех, заступники директора Інституту філології Людмила Смовженко та Катерина Білик. Презентувала збірку кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії на чолі із в.о. завідувача кафедри Оксаною Асадчих.

    Почесними гостями були представники товариства дружби «Україна-В’єтнам». Це випускники навчальних закладів України, зокрема й нашого Університету, які навчалися в 1960-х, 70-х, 80-х роках. Вони здобули в Україні освіту та на своїй Батьківщині зробили великий внесок у розвиток усіх сфер життя, тож приїхали подякувати альма-матері, викладачам і своєму другому дому.

    Пан Посол наголосив: обидві наші країни мають непросту історію боротьби за незалежність, давню культуру й безліч талановитих постатей. А також важливе геостратегічне й економічне положення. Нині між Україною та В’єтнамом встановлюється статус всебічного партнерства, взаємини наші стрімко розвиваються в усіх сферах, зокрема й у культурно-освітній. Культурні зв’язки загалом і літературні зокрема – крок до зближення та успіху держав. Презентована книга, за словами пана Посла, - вікно у багатий світ в’єтнамської культури. Так, для українців вона стане екзотичною, проте від того ще більш цікавою, і спонукатиме до вивчення мови.

    Проректор Петро Бех переказав теплі слова від ректора й подякував Посольству за сприяння розвитку в’єтнамістики в Університеті. Окрім цього, згадав про пам’ятник китайському поетові Ду Фу в ботанічному саду Університету. Пам’ятники своїм культурним діячам незабаром відкриють посольства Індії та Кореї. Петро Олексійович радить долучатися й в’єтнамським колегам, адже такі монументи – осередки культури, ще один місточок між країнами.

    Оксана Асадчих розповіла, як у 2012 році запровадили вивчення в’єтнамської в Інституті філології. Викладачі з нуля розробляли навчальні програми саме для українських студентів. Тепер вони – перекладачі. Саме наші випускники й студенти під керівництвом пана Хоанг Туан Ву уклали збірку «В’єтнамська література для домашнього читання». До неї входить і декларація про незалежність В’єтнаму Хо Ши Мина. Перекласти важливо так, аби читач не відчував штучності перекладу, а сприймав твір як оригінальний, наголошує перекладач Катерина Пономаренко. Важливо донести заголовок, аби зацікавити людину – представника геть іншої культури. Тут ви знайдете твори на вічні теми: гроші і мораль, роль імператора, роль митця в суспільстві, жертовність заради близької людини тощо.

    Іноземні гості та представники Університету обмінялися сувенірами на знак поваги. Човен на картині – наче шлях до щастя в майбутньому. А зображення Червоного корпусу – на честь 185-річчя Університету. Потім перейшли до розважальної частини зустрічі: студенти виконували вірші в’єтнамською та гру на скрипці.

    Юлія Кузьменко. Фото Валерія Попова.

    Про подію також - у відеорепортажі Валерія Попова: https://www.youtube.com/watch?v=Jkot8pAyS38

  • Зустріч із письменницею Лілі Хайд

    30 травня у Центрі кримськотатарської мови та літератури відбулося знайомство з Лілі Хайд – автором англомовного роману про трагічну долю кримськотатарського народу.

    Британська письменниця та журналістка прожила в Україні близько десяти років і 2008-го написала роман про непросте повернення кримських татар на свою історичну батьківщину. В українському перекладі він з’явився влітку 2014 року і, мабуть, у жоден із попередніх років не міг мати більшого суспільного резонансу. Авторка зачіпає чимало проблем, пов’язаних із болісною інтеграцією кримських татар у свою батьківщину, послідовно уникаючи категоричних узагальнень, особливо в національних питаннях.

    Студенти продемонстрували добру обізнаність, підкреслили актуальність та важливість тем, порушених у творі.

    Текст - Абібула Сеіт-Джеліль. Фото Валерія Попова.

  • Поетичний авангард Болгарії та України: презентація перекладних видань

    Минулого тижня, 23 травня, у мистецькій залі Інституту філології відбулася презентація двох перекладних видань у межах проекту «Болгарія й Україна – культура зламів (XIX – XXI ст.)». Це праці «Български поетически авангард. Антология. Болгарський поетичний авангард. Антологія» та «Український поетичний авангард. Антологія. Украински поетически авангард. Антология», видані в Софії минулого року. Зустріч вела доцент кафедри слов`янської філології Олена Чмир, яка є директором Центру болгарської мови і літератури, історії та культури Інституту філології. Олена Романівна завжди вболіває за свою справу, знайомить студентів із новинками у світі славістики.

    Співпраця між Болгарією та Україною активно триває протягом довгих років. Посольство Болгарії робить серйозний внесок в обмін досвідом між університетами. Обидві сторони залучені до програм Erasmus, до розробки наукових проектів. На цьому наголосив начальник відділу міжнародного співробітництва КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Кравченко.
    Захід не оминув увагою Александр Патаринський, радник Посла Болгарії в Україні. Посольство завжди раде сприяти культурним ініціативам, спрямованим на зближення та діалог між нашими країнами.

    Презентація перекладних видань припала на знакові дні: 22 травня відзначали День перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі, а 24 травня – День слов’янської писемності та мови. Про це згадував професор Михайло Наєнко, він також згадав міжнародний конкурс «Шевченко єднає народи», який напередодні відкрився у Головному корпусі Університету. До конкурсу залучені представники 18 країн. «Шевченко – це той поет. Який для всіх», – зауважив Михайло Кузьмович. – Добре, що болгарська літературна громада зібралася саме в Шевченківські дні, адже ми взаємно доповнюємо одне одного». За словами професора, лік українського авангарду можна вести від Шевченка, адже в Кобзаря вже є образи, що розвиваються в авангардистів ХХ ст.

    Почесними гостями заходу були доцент Інституту літератури Болгарської академії наук Маріетта Іванова-Ґірґінова, очільнику й натхненнику українсько-болгарського проекту, дослідниця Елка Трайкова, учений-теоретик, культуролог. Історик і літературознавець Міхаїл Неделчев, болгарист Владімір Колев, випускник КНУ імені Тараса Шевченка.

    Результат проекту «Болгарія й Україна – культура зламів» - презентовані антології – мають надихати юних славістів. Авангард – явище складне й дуже цікаве. Це перше видання самих авангардних текстів, а не критики. Тож такі події – поштовх до подальших дослідницьких і перекладацьких праць уже серед молодих науковців.

    Юлія Кузьменко

  • Таємниці Маленької Бейрутської Книгарні

    У четвер, 23 травня, в Єгипетському центрі арабської мови та культури Інституту філології студенти та викладачі арабської мовної секції кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу зустрілися з Ланою Халябі (Ліван) – власницею незалежної бейрутської книгарні «Халябі», організатором літературно-мистецьких заходів.

    Лана Халябі – почесний гість міжнародної програми IX Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», що цими днями проходить у Києві; учасник стенду «Бейрутський дворик», організованого координатором цього проекту – українською письменницею, антропологом, видавцем Мариною Гримич за підтримки Посольства України в Лівані та Посольства Лівану в Україні.

    На початку зустрічі переглянули відеоролик про історію книгарні. Після цього відбулися літературні читання. Студенти відчули себе гостями бейрутської книгарні – послухали мовою оригіналу оповідання «Маленький світильник» відомого палестинського письменника Гассана Канафані у неперевершеному виконанні Л. Халябі. Гостя також розповіла про літературні заходи, що відбуваються у книгарні, надихаючи дітей та дорослих на відкриття магії читання; поділилася цікавою інформацією з історії арабської культури. Лана Халябі відповіла на питання студентів, розповіла про своїх улюблених арабських письменників та ключові постаті сучасної арабської літературі.

    Олена Хоміцька, Єгипетський центр арабської мови та культури.
    Фото Валерія Попова.

  • Гість Інституту філології – співак і композитор Анатолій Сердюк

    14 травня до Інституту філології завітав Анатолій Сердюк. За словами модератора заходу Анатолія Ткаченка, це чи не єдиний на Півдні України українськомовний співак. Особливо вразив професора Ткаченка цикл махновських пісень Сердюка. Пісняр став призером одного з перших фестивалів «Червона рута», виконавши твір Дмитра Павличка «Вставай, Україно, з колін» на власну музику. Чує слово й робить його ще проникливішим у нотах. Пан Анатолій – істинний мелодист!

    Він був радий поділитися власними спогадами зі студентами. Знаємо, що вже підписали Закон про українську мову, але колись усе було геть не так. Коли Анатолій написав Всеукраїнський радіо диктант національної єдності без помилок і його нагородив Михайло Слабошпицький, у Запорізькій області Сердюк був таким один. Косилися на нього навіть учителі української мови. Але така статистика не дивна, адже на місто – майже мільйонник – у радянські часи була всього одна українська школа. Російську ж викладали під хитрою назвою «Родная речь». Хлопець, як багато хто тоді, мріяв про комунізм. Батьки приховували, що предки в родині були репресовані владою СРСР. Але настала перебудова й виникла цікавість до всього, що раніше просто не існувало в інформаційному просторі. Що було до 1917-го? Яка історія України? Анатолій Сердюк переходить на українську мову, шукає однодумців у Запоріжжі. Він і зараз вбачає свою місію в рідній області: популяризувати українську мову та українську пісню. Композиторський талант відкрила саме поезія «Вставай, Україно» - дебют Сердюка став піснею року, а в 1993 твір був одним із претендентів на Державний гімн України. Крім цієї композиції, Анатолій Васильович створив близько 160 музичних творів. Прагне знаходити під вірші ту мелодію, яка передаватиме зміст. Зазначає, що необхідно, аби пісня резонувала з настроями людей. Як-от «Вставай, Україно» допомагала визначитися на зламі епох, чи з Москви люди, чи з України. За цю музику Анатолій потрапив до списків КДБ, хоча СРСР і доживало останні дні.

    Зараз уже не треба пробиватися з українськомовним продуктом на радіо чи із українськими кліпами – на телебачення. На щастя, є попит і молоді виконавці, нові пісні постійно потрібні й технічні можливості розширилися. І хоча залунало враз безліч українських творів, Анатолій Сердюк із прикрістю почав зауважувати як нотну, так і мовну безграмотність, зокрема на радіо. Помилки співаків чи журналістів тиражуються. Отже, пісняр вирішив зібрати найпоширеніші помилки, найскладніші випадки слововживання, стилістичні й синтаксичні неточності, різні випадки наголошування слів та видати просвітницьку книжку словникового типу «Щоби бути українцями – говорімо українською». Вона допоможе охочим до слова не повторювати помилок.

    Презентація книжки, бесіда з аудиторією та кілька пісень у потужному виконанні автора – так завершилася зустріч з Анатолієм Сердюком. Побажаймо митцю творчих успіхів!

    Юлія Кузьменко

  • Дебютний роман Ігоря Астапенка «Чаполоч»

    Ігор – відомий молодий поет, випускник Інституту філології. 13 травня він завітав до Alma Mater із новим твором і сподівається, що з легкої руки Інституту філології почнеться презентаційне життя першої його прозової книжки. Завдяки кафедрі історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості відбулася літературна бесіда з письменником. Модерувала Тетяна Белімова.

    «Чаполоч» прозою зветься доволі умовно. За словами автора, це скоріше поетична проза, роман із поетичними вкрапленнями. Починається віршем, а окремі фрагменти твору оформленні верлібром. Що таке, власне, чаполоч? Це трава, яку їдять зубри. Росте на Поліссі, в полонинах, у пущах. Ігор дізнався про настоянку на ній від одного чернівецького поета. Головний герой роману заробляє тим, що виготовляє та продає такий трунок.

    В анотації до книги йдеться, що досі в українській літературі не було нічого схожого на цей текст, хоча сам Астапенко не вважає твір аж таким новаторським. «Сюжет нелінійний, розхристаний. Це роман-пазл, роман-метафора. А взагалі нових сюжетів не існує в сучасній прозі. Головне – як написано», – міркує Ігор. У книжці бачимо контрастний ефект поєднання високого та зниженого. Герой мінливий і хаотичний, інколи сам собі заперечує. Діалоги «голі», автор не прописує нюансів на кшталт: «"Привіт!" – сказав Петро, піднісши праву руку». Він уважає це несуттєвим для своєї прози. Спершу читач може заплутатися в стежках художньої оповіді, але все складеться в одну картинку, якщо бути уважним. Фінал відкритий. Автор знає, що відбудеться далі… Але він вам не скаже.

    Ігорю буває складно працювати з редакторами, він вніс небагато правок у «Чаполоч», адже упевнений у своєму тексті. Це – його робота! Результатом письменник задоволений від дизайну обкладинки до кожної коми. Посил твору – історія конкретної людини як модель; психологічна криза сучасного суспільства. Соціальних контекстів не так багато, радше моральні. Астапенку активно ставили запитання викладачі. Почули, чого потребує нині читач для зацікавлення та який ідеальний читач «Чаполочі». А це естет, здатний мислити й відшуковувати приховані сенси. Ігоря привітала з новою книгою його науковий керівник Мирослава Гнатюк. Після зустрічі кожен міг отримати примірник роману з автографом автора.

    Юлія Кузьменко

  • Завершення Днів хорватської мови: бесіда з Юрієм і Дарією Лисенками

    У рамках Днів хорватської мови в Києві 24 квітня 2019 року відбулася зустріч студентів і викладачів із поетами та перекладачами Юрієм і Дарією Лисенками. Запрошені гостті розповіли про свої переклади хорватської поезії, прочитали свої вірші хорватською мовою, поділилися своїми творчими (перекладацькими) планами на майбутнє. На зустрічі була присутня представниця видавництва "Люта справа", яке публікує переклади хорватських авторів в Україні. Також відбулася розмова з магістранткою-хорватисткою другого курсу Іриною Марковою, авторкою трьох перекладів хорватських романів українською мовою. Ірина Маркова презентувала свій нещодавній творчий здобуток - переклад книги відомого хорватського письменника Мілєнка Єрговіча "Жертвам сниться велика воєнна перемога", яка щойно вийшла у видавництві "Комора".

    Текст: Олена Дзюба-Погребняк. Фото Юлії Кузьменко.

Сторінки

Subscribe to презентація