презентація

  • Зустріч із Мариною Гримич

    5 листопада з ініціативи Єгипетського центру арабської мови та культури Інституту філології відбулася зустріч з відомим українським антропологом та письменницею, дружиною Посла України в Лівані, доктором історичних наук Мариною Гримич. На зустрічі були також присутні український дипломат, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук, член НСПУ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій Республіці (1992-1997), Постійний представник України при ЮНЕСКО (1992-1997), провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Юрій Кочубей, поетеса, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Тетяна Маленька та директор Єгипетського центру арабської мови та культури Інституту філології Олена Хоміцька.

    Марина Гримич наразі проживає в Лівані. Вона активно популяризує українську культуру в арабських країнах. Під час організованої зустрічі пані Марина прочитала лекцію арабістам: "Ліван очима антрополога та дружини дипломата". Виступаючи перед студентами та науковцями, гостя закцентувала увагу на "культурно-антропологічній різноманітності" Лівану. Переглядаючи фотографії і проморолик, студенти побачили ландшафтні особливості арабської країни. Марина Гримич розповіла про історію східної держави, її особливості та звичаї.

    Під час зібрання також було презентувано книжку "Ажнабія на червоній машині". Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з "Тисячі й однієї ночі". У центрі сюжету опиняються дві "ажнабійки-українки" — Павлина, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра, дружина шиїта Жаввада. Павлина береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павлина, а також таємничий дуруз Зіяд, що несподівано приєднався до компанії, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван.

    Категорії: 
  • Презентація доробку гагаузького дослідника та письменника Степана Булгара

    «Тиждень тюркських мов» розпочався з виставки книг і журналів, виданих великим діячем Степаном Булгаром. Презентували завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська та доцент Федора Арнаут, яка добре знає Степана Степановича. Під час зустрічі зі студентами, які вивчають гагаузьку та турецьку мови, навіть вдалося зв’язатися з Булгаром через Viber, він сам виступив перед молоддю, хоч і на відстані.

    Цьогоріч Степан Булгар святкував свій 65-річний ювілей. За останні 15 років він видав 40 книг та 70 номерів журналів, присвячених гагаузькій культурі, історії, етнографії, літературі. «Це робота цілого інституту», − наголошує Дора Іванівна. Вона пригадувала їхню зі Степаном Степановичем співпрацю у відділі культури в Чадир-Лунзі. З 1987 збиралися таємно всі небайдужі та планували розвиток гагаузької культури та друкування.

    Студенти 3 курсу розповіли першокурсникам біографію Степана Булгара та зачитали його поему «Біда» гагаузькою. Булгар народився в селі Виноградівка Одеської області в християнській сім’ї, яка цікавилася фольклором свого народу. Вступив на історичний факультет Кишинівського університету, там досліджував етнографічну літературу гагаузів. Великий вплив на нього мав Дмитро Карачебан, який і затвердив першу збірку Булгара до друку. Важливою є його поема «Каурма», де у фантасмагоричній формі порушується проблема роздвоєння творчої особистості (йдеться про героя поеми – журналіста). Із 1980-тих Булгар – член гагаузької секції Спілки письменників Молдови. Він боровся за гагаузьку автономію, вибраний представником народного руху гагаузів; керівник із юридичних засад зі створення гагаузької групи в Молдові. Його називають вождем гагаузької революції. 1994 року парламент Молдови ухвалив рішення про створення Гагаузії.

    В Україні є 6 сіл, де проживають гагаузи. Твори Степана Булгара друкувалися українською, російською, турецькою, молдовською мовами. Він має Орден почесного громадянина Гагаузії.

    Булгар – перша людина, яка написала про історію та культуру гагаузів. Уряд СРСР вважав, що в нацменшин не може бути своїх героїв. Він же їх показав, представив жінок-героїнь ІІ світової війни. Також написав про гагаузів-учасників облоги Ленінграду. Видав дитячу літературу, зокрема розповіді про ремесла гагаузьких сіл. Фольклорні тексти літературно обробив. Описав життя й діяльність значних для свого народу постатей, зокрема Михайла Чакира, священнослужителя, з якого почалася гагаузька писемність.

    Дора Арнаут розповідала про свого друга детально й натхненно. Вона закликала студентів до нових досліджень. Адже КНУ – чи не єдиний центр тюркології в Україні, де вивчаються мови і культури багатьох тюркських народів. Пам’ятаємо про корінні тюркомовні групи в нашій державі. Це гагаузи, кримські татари, караїми, кримчаки. Досліджувати є що, як бачимо з діяльності таких людей, як Степан Булгар.

    Юлія Кузьменко, фото Валерія Попова.

  • «STYL-M-K-FEST-2018»

    25 жовтня кафедра стилістики та мовної комунікації провела традиційний науковий фестиваль «STYL-M-K-FEST-2018». Цього року з нагоди 100-річчя утворення українознавчих кафедр та в межах наукового фестивалю був проведений круглий стіл «Стилістика в Київському університеті: логіка еволюції від описової до функціональної парадигми» (модератор – проф. Лариса Шевченко).

    У науковій дискусії взяли участь викладачі кафедри та студенти спеціалізації «Медіалінгвістика». Для студентів круглий стіл став цінною можливістю отримати відповіді на питання, які їх цікавлять в межах наукового пізнання сучасної лінгвістики, почути та усвідомити думки та погляди викладачів щодо актуальних тенденцій розвитку медійної комунікації та наукових проблем стилістики в нашому Університеті. Всі присутні активно долучилися до обговорень наукових доповідей, що свідчить про високий ступінь зацікавленості молодого покоління у висвітлених темах. У центрі дискусій – українська дослідницька перспектива в контексті світової стилістики, на чому наголосила проф. Лариса Шевченко: «Стилістика змінюється, як і змінюється навколишній світ у зв’язку з глобалізаційними процесами. Нове покоління науковців має реагувати на виклики часу і не боятися генерувати нові ідеї». Учасниками наукового заходу – доцентами Тетяною Андрєєвою, Ларисою Шуліновою, Оксаною Луценко, Дмитром Сизоновим, Дмитром Дергачем, Лесею Гливінською, асистентами Майєю Булах, Станіславою Овсейчик, Ольгою Плясун – були окреслені перспективи розвитку сучасної лінгвістики, що полягають у динамічному розвитку її неонапрямків: медіа- та юрислінгвістики, політичної та бізнесової лінгвістики, лінгвоіміджелогії, лінгвістичної експертології та ін. Цікаво, що пропоновані наукові теми для обговорення нашими викладачами корелюються із науковими зацікавленнями світової лінгвістичної спільноти, що говорить про актуальність заданих проблем.

    У рамках фестивалю доц. Дмитро Сизонов презентував кафедральне словникове видання «Нові слова та фразеологізми в медіа» (частина 2), до створення якого долучалися і студенти Медіалінгвістичного гуртка. У словнику представлена неолексика та неофразеологія ХХІ ст., що з'являється і активно функціонує в українському медійному просторі: в газетах та журналах, рекламних продуктах, соцмережах, інтернет просторі. Поява таких видань є актуальною в сучасному інформаційному суспільстві і доводить на практиці, що мова – явище динамічне, вона пульсує, еволюціонує, постійно оновлюється, а сучасні ЗМІ формують і тиражують лінгвістичну моду. Інноваційний словник має стати щорічним виданням, що буде репрезентувати реальний стан української мови в масовій комунікації.

    Цьогоріч у рамках фестивалю студенти спеціалізації «Медіалінгвістика» Людмила Рудюк і Валерія Павлюк провели цікавий майстер-клас з розпізнавання маніпуляцій у рекламі та медіа текстах «Хутчіш знімай рожеві окуляри», виокремили основні тактики, стратегії, прийоми, якими найчастіше впливають рекламодавці та окреслили способи, які допоможуть зняти потенційному споживачеві «рожеві окуляри» і не потрапити на гачок маніпуляції. Майстер-клас з медійної грамотності та культури мову буде адаптований для середньої школи, зокрема для учнів Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка та проведений до Дня української писемності та мови.

    Приємним і очікуваним моментом стало оголошення результатів загальноуніверситетського конкурсу «З українською мовою в серці». Серед переможців творчі роботи студентів Дар’ї Марковської, Галини Кубкової, Катерини Поліщук, Мар’яни Кошик (юридичний факультет), Діани Алексєєвої (Інститут високих технологій), Анни Ляшенко, Діни Душа, Валерія Мозгової, Анни Чоп (Інститут філології), Інна Прилепо (філософський факультет) та ін. Такі творчі роботи виховують серед студентської молоді почуття патріотизму, а також дозволяють розвинути навички творчого письма в різних функціональних стилях. Жанри, представлені цьогоріч на конкурс, найрізноманітніші – від віршів та поем до есе та нарисів.

    Нагадаємо, фестиваль «STYL-M-K-FEST» проводиться вчетверте і є щорічним. Головна мета фестивалю – популяризація української мови та культури. Щороку в межах фестивалю кафедра організовує майстер-класи, презентації, дискусійні майданчики, виставки наукової продукції та багато іншого.

    Рудюк Людмила, студентка 4 курсу
    Фото – Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Лекція турецького науковця Чаглаяна Йилмаза

    17 жовтня у Турецькому центрі інформації та досліджень Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася лекція турецького науковця Чаглаяна Йилмаза на тему “Кодування морфем на основі інформаційної теорії (на матеріалі турецької мови)”.

    Чаглаян Йилмаз – кандидат філологічних наук, експерт із давньої турецької мови. Протягом 2017-2018 н.р. викладав турецьку мову на кафедрі тюркології Інституту філології. У 2018 р. видав книгу, присвячену мовознавству і кодифікації.

    Чаглаян Йилмаз почав свою доповідь sз презентації книги “Графічне зображення морфем у турецькій мові на основі інформаційної теорії”, яку написав протягом свого перебування в Україні. Вихід цієї книги став вимогою часу в турецькій лінгвістиці, а питання, порушені в ній, є дискурсивними, за словами сучасних турецьких науковців. Чаглаян ходжа одним із перших пропонує турецькій лінгвістиці коло понять і термінів із семіотики та кодування.

    Інтерактивний формат лекції зацікавив слухачів. Гості отримали примірники книги та зразки текстів із цікавими мовними завданнями. На прикладі цих завдань доповідач продемонстрував функціонування мовних знаків, сутність та особливості інформаційної теорії.

    17 Ekim 2018 tarihinde Kiev Milli Taras Şevçenko Üniversitesi Türk Enformasyon ve Araştırma Merkezi’nde Türk bilim adamı Dr. Çağlayan YILMAZ “Morfemlerin enformatif değerine göre kodlaması (Türkçe örneğinde)” araştırma konulu konferans vermiştir.

    Çağlayan Yılmaz – Eski Türk dili, Genel Dilbilim uzmanı. 2017-2018 döneminde Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü'nde görev yapt
    ı. 2018'de dilbilim ve kodlamaya ayrılmış bir kitap yayımladı.

    Çağlayan Yılmaz, sunumuna Ukrayna'da kaldığı süre boyunca yazdığı «Türkçede Anlam Birimlerinin Bilgi Kuramı Temelinde İşaretlenmesi» kitabı ile başladı. Bu kitapta ele alınan sorunların çoğu, günümüz Türk dilbiliminde popüler tartışma konuları olduğundan, kitabının ortaya çıkması zamanın ihtiyacıdır. Çağlayan Yılmaz’ın dil gösterglerini, onların enformasyon değerine göre kodlalamayı öneren çalışması Türk dilbiliminde kodlama ile ilgili özgün bir yaklaşım olarak değerlendirilebilir.

    Hocanın sunum sırasında katılımcılara kitabının birer örneğini ve farklı yaklaşımlarla kodlanmış metin örneklerini dağıtması, etkinliğin interaktif olmasını sağlamıştır. Disiplinler arası çalışmanın verimli bir örneğinin sunulduğu etkinlikte enformasyon teorisinin günlük iletişimdeki görünümleri ilginç örneklerle ortaya konmuştur.

    Etkinliğe ilgi ve katılım yüksekti. Hocamızın emeğine sağlık!

  • Будинок "Слово": що ми знаємо про Розстріляне відродження

    До Інституту філології завітав наш випускник Тарас Томенко, аби поговорити про стрічку «Будинок «Слово» і відповісти на запитання студентів і викладачів.

    Показ кінострічки у Жовтому корпусі і зустріч із режисером відбулася з ініціативи кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості. Модерував професор Анатолій Ткаченко. Він розповів, що Тарас Томенко вчився свого часу на україністиці на тоді ще філологічному факультеті КНУ, паралельно опановував кіномистецтво в актора й режисера Бориса Савченка. Тепер він сам режисер. Думка створити фільм про харківський будинок «Слово» виникла не просто так: сподвигла філологічна освіта й письменницька родина. Анатолій Ткаченко згадав батька режисера Миколу Томенка.

    Говорячи про кінострічку, Тарас Томенко зауважив, що у самому Харкові ніхто не знає про знаменитий будинок. До меморіальної таблички складно дістатися, а вчителі сусідньої школи не розповідають про нього. У будинку і досі живуть нащадки Тичини, Трублаїні, Муратова. З очевидців подій 1920-30-х рр. у живих лишилися доньки Сергія Пилипенка Ася й Міртала та син Миколи Куліша Володимир, та всі вони живуть за кордоном. Микола Томенко зберігає пам’ять про сталінські репресії щодо української інтелігенції.

    Разом із Любов’ю Якимчук вони створили сценарій на 400 ст., але до зйомок дібрали лише 40. Робота тривала 5 років. Решта матеріалів частково увійде в художній фільм, вихід якого планується через 1-1,5 роки. Гість зустрічі драматург Василь Трубай питав Томенка, чи плануються зйомки на Соловках, але відповідь невтішна: «Туди квитки в нас будуть в один кінець».

    Томенко акцентує, що творча група не хотіла починати стрічку з терміна «Розстріляне Відродження», а прагнула показати письменників, як живих людей. Відійти від шкільних штампів. Від себе сценаристи не привнесли майже нічого. Один абзац наприкінці фільму, де оповідається про трагічний кінець 1111 засуджених (із низ 300 – українська інтелігенція, яких розстріляли протягом 5 днів у Карелії в урочищі Сандармох). Фільм, за словами професора Ткаченка, – суцільне панно, мозаїка, арабески, зіткані з документальних уривків, цитат, спогадів, доносів, свідчень митців під музику талановитої Алли Загайкевич.

    Автори переймалися, чи буде тема цікавою для глядача, але за 2 тижні кінопрокату «Будинок «Слово» зібрав рекордну як для документального фільму кількість відвідувачів. Пізніше роботу побачили на варшавському кінофестивалі та у Швеції. Далі знайшлися дистриб’ютори у Великій Британії, переклали й поширили фільм у мережі. Томенко зазначає, що одна з найбільших проблем сучасності – те, що в Європі український націоналізм сприймають, як нацизм. Стрічка доводить: це не так.

    Поєднання гумору й трагедії дало фільму потужний емоційний ефект: у багатьох глядачів на останніх кадрах в очах бриніли сльози. Студенти дякували режисеру. Вони кажуть, що «Будинок «Слово» мають часто демонструвати на широку аудиторію. Увага від фільму не відривається ні на мить. Через цю роботу сучасні люди можуть відчути вповні, перенести на себе кривавість тодішніх репресій.

    Юлія Кузьменко, фото - Юлія Кузьменко, Валерій Попов

  • «Твоя поетична листівка»: презентація нового комплекту

    26 вересня, у вечір після пар, творчі філологи та їхні друзі з різних факультетів КНУ зібралися у коворкінгу «Лунотека», що на ФРЕКСі. Пили чай та каву, зігріваючись від вересневої холоднечі та їли смаколики. 4 курс літтворчості презентують уже четвертий проект «Твоя поетична листівка». Тема – урбаністика. Незмінний організатор проекту Світлана Вертола провела принагідно й поетичні читання. Допомагала їй староста літстудії імені Рильського Інституту Іванна Чорна – теж талановита поетеса й ілюстратор.

    Чому листівки? Так легко та недорого презентувати свою творчість. Цікаво поєднати два види мистецтв. Ілюстратори анонімно обирають вірші поетів та мають «побачити» вірш, намалювати образ. Потім листівки поширюються чи розігруються на інтерактивах і в конкурсах. Тож шукайте Світланку та її проект у соцмережах. Уже стартував набір на п’ятий комплект, присвячений темі новорічних свят.

    Студія минула поетично й тепло. Усі перезнайомилися. За бажанням читали вірші. Були й оригінальні верлібри, і твори, написанні під враженнями літературних шедеврів, і поезії, написані просто в день студії. Наприкінці по колу пустили таку собі естафету добра: кожен гість дякував поетам і бажав чогось на осінь. Нехай мрії здійснюються, реалізується ще не один проект, і кожен відчуватиме повну свободу на літзустрічах від наших філологів!

    Текст Юлії Кузьменко, фото - Сергій Терещенко

  • Хорватський поетичний андеграунд у перекладах Юрка Позаяка

    25 вересня на запрошення кафедри слов’янської філології до Інституту філології завітали гості з Хорватії. Вони прибули просто з Форуму видавців у Львові, де презентували антологію «Хорватські поетичні хулігани». Упорядником збірки хорватської андеграундної поезії став наш випускник Юрій Лисенко, відомий у літературному світі як Юрко Позаяк. Юрій має досвід дипломатичної роботи у Загребі (1998 - 2002) та Белграді (у посольстві Сербії 2004 - 2008).

    У Хорватії є традиція – «Ранок поезії». Щосуботи о 12:00 у старовинній корчмі збираються всі, хто вважає себе поетом, і читають по 2-3 вірші. Генії і графомани збираються на одній сцені. «Графомани теж мають право на те, щоб їх послухали! – каже Позаяк. – Вони створюють середовище для справжніх митців». Уже в Україні Позаяк разом із поетом Олександром Ірванцем заснували такі самі «ранки»: щосуботи в кнайп-клубі «Купідон» кожен може прочитати свої твори. Лише будьте готові до Ірванцевих розгромних рецензій!

    Відтворити атмосферу зібрань андеграунду спробували в Інституті філології. «Трошки розважимо вас і похуліганимо!» – пообіцяв Юрко. Так і сталося. По кілька оригінальних творів із перекладом українською прочитали Жарко Йовановскі, Синиші Матасович, Звонимир Гроздич, донька упорядника збірки Дарія Лисенко та батько покійного письменника Симо Мраовича Йово Мраович. Позаяк зачитав власні переклади Роберта Рокліцера, який вів хорватські «Ранки поезії» довгий час. Перекладач каже, що труднощів з текстом було небагато, адже сучасні хорватські вірші відкидають рими як анахронізм. Доцент кафедри слов’янської філології Олена Дзюба запросила Юрія знову завітати до нас: розповісти про мистецтво перекладу юним філологам детальніше. А самі студенти чекатимуть на Позаяка як іронічного поета.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • ІФ став відправним пунктом марафону Кідрука

    24 вересня, Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка – пункт, від якого розпочався другий марафон Макса Кідрука "101 місто ДНБ". Для філологів його представляти не потрібно, адже літератори вивчають ідіостиль Кідрука, складають психологічні портрети персонажів його книг, а одна із випускниць ІФ входить у команду Макса.

    "Де немає Бога" – назва нового роману, який писався упродовж 5 років. Інтригує. 6 осіб опиняються у місті, де не діють моральні закони, де немає Бога. Але книжка не про Всевишнього. Макс Кідрук порушує земні проблеми, однією із яких є батьки-діти. "Я пізня дитина. Мої батьки, як і усі ми, не молодіємо. Якщо десять років тому я не помічав змін батьків, то наразі я бачу, що вони вже не ті запальні, вони старіють. Це важко прийняти. Тож вперше присвятив книжку комусь – моєму батькові", – розповідає Макс філологам. Відтак це психологічний роман. "З перших сторінок вам здасться, що це роман про катастрофи. А от і ні. Це якраз книжка не про виживання. Катастрофи – це лише каркас. Спочатку є просто герої, але вони не головні. Це лінзи, крізь які йдеш до центральних людей, тих, чиї долі лягли в основу, тих, хто є ключем цієї книжки", – розказує Макс. Вибір осіб, як завжди, не випадковий. Це найкращі 6 історії, які письменник звідав упродовж п’яти років. Дехто із персонажів є прототипом реальної людини, наприклад, кардинал. У книзі Кідрук ставить деякі питання і не дає відповіді. За словами Макса, це для того, аби читач сам віднайшов відповідь, бо особисто Макс однозначно відповісти на них не може (зізнається).

    Макс відшліфовує свій стиль, тож у "ДНБ" бачимо незначну еволюцію. Зовнішній стиль – яскравий та ілюструє фрагмент книжки.

    Насамкінець Макс Кідрук сказав, що вже працює над новою книжкою – «Доки світло не згасне назавжди». Шанувальники мандрівного письменника зможуть її побачити наступної осені.

    Олександра Касьянова, фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Let’s go робити наш Інститут кращим

    11 вересня відбулася презентація органів студентського самоврядування Інситуту філології. Першокурсникам, а також студентам, які до цього часу не були у складі Студентського парламенту, Профбюро, Студрад гуртожитків чи інших інститутських угрупуваннях, було представлено структуру і функції органів студентського самоврядування. Активісти філологічної родини розповіли про можливості самореалізації у позанавчальній діяльності і закликали: "Let’s go разом робити наш Інститут кращим!".

    Категорії: 
  • Метафізична поезія Юрія Ботвінкіна

    12 червня у відьма-барі "Лиса гора" відбувся поетично-музично-містичний вечір «Віршо-краплі Потойбічного Сплеску…», у рамках якого було презентовано дві віршовані збірки нашого викладача мови гінді Юрія Ботвінкіна, мовознавця-індолога і мандрівника, «Крізь Видиме…» і «Навпростець…». Дійство відбувалося під музичний супровід – етно-транс-гурт «Прелеста».

    Про автора

    Юрій Ботвінкін - викладач мови гінді та індології в Інституті філології. Тривалий час проживав в Індії. Був засновником та учасником музичного етно-транс-гурту "Прелеста". Здійснив і видав переклад мовою гінді "Лісової пісні" Лесі Українки.

    Написані збірки вміщують метафізичну поезію, у якій автор намагається осмислити парадигму буття. Глибокі почуття і своєрідна надчуттєвість, образність простежуються у текстах написаних книжок. За словами Юрія Ботвінкіна, "це полилось нестримним потоком" і так вийшли збірки. У поезії пана Юрія відчувається трагічно-філософський погляд на життєплинність, водночас поєднувана із медитативним спокоєм.

    Дарма нарікати на Долю,
    Коли ми сліпі в Головнім...
    Знання не рятує від Болю –
    Лиш вчить себе бачити в нім...
    Нестерпність – це знак, що вже Близько...
    І тут вже без самообману –
    Хоч легше дістати що низько,
    На мить лиш окриливши рану,
    Та з подувом Справжнього Вітру
    Вертається все на місця...
    Знання – не уникнення хитре
    Пораненим звіром Ловця...
    Знання – це кидок... Це віч-на-віч,
    Де має лишитись Один...
    І, звісно, вціліть в цій Забаві
    У Нього є більше причин...

Сторінки

Subscribe to презентація