презентація

  • Випускниця літтворчості презентувала поетичну збірку в Туреччині

    У січні за підтримки Товариства українців у Стамбулі відбулася перша презентація третьої збірки Людмили Дядченко "Курка для турка".

    Людмила Дядченко, поет, віце-президент Асоціації українських письменників, лауреат українсько-німецької премії ім. О.Гончара, автор книг «Плата за доступ», «Курка для турка». Красива та розумна Людмила 5 років тому закінчила освітню програму з літературної творчості Інституту філології Шевченкового університету. Захистила дисертацію. Нині працює у Центрі літературної творчості Інституту філології, і як бачимо, продовжує писати добірні поетичні тексти.

    Остання збірка молодої письменниці - це поетична спроба систематизувати все у глобалізованого світу, у просторі, де одночасно існує тонка лірика та іронічна алюзія, мистецтво слова і мистецтво мовчання. Пронизує поетичну збірку проблема пошуку та вибору. Юна, але відчутно мудра, авторка творчо і чуттєво шукає начало в людському єстві. Ставить запитання і деколи відповідає, а деколи лишає його риторичним. Тут відчувається сучасність і водночас простежуються національні риси вічної істини поезії.

    Розмова із Людмилою Дядченко:

    -Чому така назва?

    - Назва насправді «міфологічно-сучасна», це не про курей і турків)). Це про жінку і її місце у світі чоловіків. Відомо, що у всіх міфологіях курка – це символ жіночого начала, материнства, доброти, втілення всепрощаючої любові. Після міфологічного періоду цей символ набрав дещо негативних рис. Так, у західній цивілізації курка – символ глупоти, у слов’янській традиції вона оцінювалася взагалі досить негативно (її м'ясо навіть не освячували в церкві на Великдень, адже жіноче вважалося породженням диявола). Наприклад, у російському фольклорі: Курица – не птица, баба – не человек. Тож нерідко й нині можна чути, як жінку називають дурною куркою. Натомість турок – це образ представника патріархального суспільства з його переконаннями про місце жінки: сім'я / діти/ дім. Мене це дуже ранило три-чотири роки тому. Зараз я спокійніше сприймаю репліки деяких чоловіків (політиків, науковців, а не сільських дядьків - наголошую), що «жінку негайно треба заміж віддавати, бо незаміжні жінки – дурні зовсім». Звісно, не все так однозначно і про це не йдеться буквально в текстах збірки: ці смисли – у натяках, підтекстах, самоіронії (напр. «що я вам розкажу? про супи і борщі й магазини?» у вірші «Чоловікові»).

    - Яка поезія увійшла у збірку?
    - Загалом це інтимна медитативна лірика.

    -За який проміжок часу вдалося написати і упорядкувати поезію, яка увійшла в книгу?

    -Книга написана десь за 2,5 роки (всього 73 вірші). От тільки це було ще у 2011–2013 рр. До 2017-го рукопис добре «відлежався», і перед здачею у видавництво Братів Капранових я додала якісь нові вірші, натомість знявши деякі давніші.

    - Чому першопочатково презентували збірку у Туреччині?

    - Презентація в Стамбулі відбулася якось сама собою. Поки роздумувала у якій локації в Києві презентувати «Курку», то Туреччина сама «покликала» в особі Українського товариства взаємодопомоги у Стамбулі. Дякую його господарям Володимиру та Оксані Левицьким. Тепер час їздити вдома)).

    - Які запитання Вам ставили у Туреччині під час презентації?

    -Один читач на турецькій презентації спитав: «Людмило, які там ваші роки! Звідки-то у віршах так багато туги?» ( )) Я йому відповіла: "Із життєвого досвіду, який вимірюється не роками, а обставинами".

    І на завершення поезія зі зібрки "Курка для турка":
    диптих
    І
    Чорне місто і білі чайки – колажі
    я старанно склеюю (як на картоні) в уяві
    розливається Каспій: дивися. кажи.
    це буде мов кисле тісто моїй душі захлялій
    Чорне місто солодким шербетом – і на язик
    наче сходи до Сходу не сонця а світу
    ти шукаєш тут правди не та що нині а що повік
    нетутешнім немає правди і можеш не бубоніти
    підростають нові міста на каспійській землі
    продавала їй серце скажи за які манати?
    але поки ще чайки зашіптують рани малі
    Чорне місто впусти мене відзимувати

    ІІ
    ослика маю – купи мені батога
    і морквинку на нього
    щоб ослик не передумав
    ця можлива країна на очі весь час ляга
    ці можливі в ній ми – арахіси у лукумі
    загорни два гостинці
    сміливо на сонце іди
    і молися до нього. до тіні. до кого схочеш
    тут куди не дивись –
    то гори то вітер і див
    нема жодних.
    а країна ляга на очі
    ослик моркву поїв –
    лишилась одна дорога
    я кричу і кричу – а озветься піщаний зсув
    як дійдемо з тобою – впізнаєм святого Бога
    але хоч би нас він –
    поки ми йшли –
    не забув

    Розмову вела Олександра Касьянова

  • Презентація фільму і книги про...казахського Шевченка

    Біля мого будинку росте верба – далека правнучка Тарасової верби, яку він (разом з тугою за Україною) посадив у казахсько-мангишлацьких степах. В один із ювілеїв генія в 60-х роках минулого століття письменники привезли від неї гілочку, яка ото й виросла перед нашими вікнами...

    В пейзажних картинах поета-живописця дерева символізують вічність життя. Перебуваючи в солдатчині, він змалював їх сотні. А філософію відтворив чи не в картинах "Пожежа в степу". і "Казашка Катя". Поряд, отже, і трагедія, і глибоко людська лірика... Цей мотив – провідний і в новому фільмі режисера-продюсера Є. Козака "Кобзар у степах Казахстану" та в підготовленій ним монографії з такою ж назвою. Презентація цього культурного явища відбулася в Інституті міжнародних відносин (з участю Центру літературної творчості Інституту філології) КНУ імені Тараса Шевченка. Промотор презентації – Посольство Казахстану в Україні на чолі з послом Саматом Ордабаєвим. Хвилюючими, інформаційно насиченими були виступи на презентації і самого Надзвичайного посла, і ректора університету, Героя України, Леоніда Губерського, і Президента Академії педагогічних наук України Василя Кременя, а також кількох письменників та мистецтвознавців. Творчий задум фільму і монографії прокоментував режисер-продюсер Є. Козак – він же і засновник кіностудії імені Івана Миколайчука, на якій створено фільм. Добре слово було сказане й про згадану вербиченьку в Києві, і про весь масив казахського малярства Тараса. На засланні він написав 450 картин і портретів, з них – 350 на казахські теми. Це класика казахського живопису, завдяки якій наш, забритий в солдати геній, став хрестоматійним для всіх часів казахської цивілізації. Для української – само собою... Увінчали презентацію виступи дивовижного дитячого колективу, а на прощання – кілька товариських знімків. У тому числі з легендарною Марічкою-Ларисою Кадочниковою з "Тіней забутих предків"…

    У вірші "У Бога за дверима лежала сокира", що написаний під час заслання, Шевченко зобразив єдине дерево – "покинуте сокирою, огнем непалиме". Казахи назвають його "святим", а відлуння його чується і в посадженій Тарасом мангишлацькій вербі, і в її правнучці, що росте біля мого будинку в Києві.

    Категорії: 
  • Відбулася презентація програм академічної мобільності для філологів

    Відділ академічної мобільності нашого Університету розпочав цикл презентацій програм академічної мобільності на факультетах/в інститутах.

    17 жовтня інформаційний тренінг з питань академічної мобільності відбувся в Інституті філології. Провідний фахівець Відділу академічної мобільності Тетяна Сивець розповіла філологам про наявні освітні програми та їхню специфіку; правильне оформлення та подачу документів на конкурси; визнання результатів навчання, практики, стажування тощо; фінансові та законодавчі особливості участі у програмах.

    За детальною інформацію з питань академічної мобільності звертайтеся: http://mobility.univ.kiev.ua

    Категорії: 
  • «Література – це завжди загадка»: презентація книги Дарини Гладун

    Про важливість філологічних знань, про лекторів, які надихали творити, вміння відмовлятися від текстів під час відбору у збірку, розмовляли з письменницею Дариною Гладун, випускницею Інституту філології, авторки збірки «Рубати дерево», лауреатки численних літературних премій та переможниці різноманітних конкурсів.

    Випускниця літературної творчості видала свою першу збірку «Рубати дерево». Презентація пройшла у по-дружньому спілкуванні. Коли Дарину запитали про те, щоби вона порадила собі першо-, другокурсниці з висоти свого досвіду, щодо видання книги, то отримали чітку відповідь: «Ходити на пари». І в своїй відповіді Дарина, власниця червоного диплому магістра, не лукавила: «Зрозумійте мене: я поет з літературною освітою. Уже в магістратурі я зрозуміла, як мені не вистачає бази з часів, коли дозволяла собі прогулювати лекції, не дочитувати рекомендовані списки літератури, як от від Людмили Грицик. Але це розуміння, на жаль, приходь тільки після випуску. Бо коли тобі шість років поспіль дають знання, і вони вартісні, то до цього звикаєш як данності. Але далі вже мусиш сам розгрібати тонни інформації в бібліотеках. Ну але хочете бути в літ.процесі, то не сидіть лише в бібліотеках. Мистецькі тусівки – обов’язкові».

    Презентацію модерувала викладачка кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Ірина Забіяка, яка звернула увагу, на скільки поетична збірка є філологічною. Відчуття слова, алюзії і ремінісценції на тексти нобелівських лауреатів, пласт міфології і фольклору в образності, - книга невичерпне джерело для дослідження. Не менш важлива і композиція книги, архітектоніка, яка доповнена візуальною частиною. Дизайнер Лесик Панасюк у чорно-білому кольорі сказав те, що прописано у рядках верлібрів Дарини. У літературно-художньому тандемі створюється поле, яке читач має для себе охопити.

    Поділилася авторка й історією написанням текстів у книзі, адже більшість були написані на парах. Чи то привиди гімназистів надихали творити, чи метафоричність висловлювань лекторів, зокрема проф. Юрія Коваліва, але верлібри під обкладинкою насичені і щільні, де помітно вже усталеного поета, зі своїм стилем і сильним метафоричним словом. «Логограми, які тут є, крім інтертекстуальних пластів, - блискуча знахідка Дарини. Адже це літературна загадка». – підкреслив проф. Юрій Ковалів на презентації. Він виступив і автором після мови до збірки письменниці.

    Дарині Гладун вдалося зобразити річ у собі, звернуту на себе вічну пульсацію текстів. «Рубати дерево» - свіжий і новий підхід творення, асоціативність і концептуалізм. У книзі присутній шлях зовнішнього кола до внутрішнього, коли черпаємо знання соціуму і проростаємо індивідуумами. Завершує книгу не фінал, а відчуття потреби нових знань.

    Попереду ще багато ідей та творчих здобутків, тож Дарина не перестає лупати скалу літератури, а ми говорити про «Рубати дерево».

    Текст - Каріна Дорошенко
    Фото – Лесик Панасюк

    Категорії: 
  • Про навчання та стажування у Туреччині

    11 вересня у рамках міжнародної програми Erasmus+, з якою КНУ імені Тараса Шевченка підпив угоду про стажування та навчання, відбулася зустріч з координатором зазначеної програми Ozer Ozen із Університету провінції Киркларелі Турецької Республіки (Kırklareli University). Презентація міжнародної програми обмінів відбулася на кафедрі тюркології Інституту філології для студентів третьокурсників. Представила гостю студентам завідувач кафедри тюркології д.філол.н. Ірина Покровська, завдяки сприянню якої студенти-тюркологи щоріч проходять мовну практику та навчання у провідних вишах Туреччини.

    Координатор Erasmus+ із Киркларелійського університету Ozer Ozen розповіла студентам про переваги програми, яка дає можливість не лише покращити свої знання, а й сприяє розвиткові освіти обох країн – України та Туреччини. Разом із тим презентована освітня програма стажування/навчання впливає на розвиток інших сфер, окрім освіти, – політичну, культурну, економічну, що є позитивним для обох країн. Гостя із Туреччини розповіла студентам про провінцію, в якій знаходиться Киркларелійський університет, про структуру та специфіку вишу, а також про документи, які необхідно подавати, аби взяти участь у конкурсі на навчання в зазначеному турецькому університеті. Нагадаємо, що минулого року у Шевченковому університеті при кафедрі тюркології за програмою обміну Erasmus+ із Університету провінції Киркларелі перебувало два студенти. Тож, цьогоріч турецький виш чекає студентів-тюркологів на навчання від 3 до 12 місяців. За детальною інформацією звертайтеся на кафедру тюркології або Відділ академічної мобільності КНУ https://www.facebook.com/mobility.knu/?ref=br_rs

    Категорії: 
  • Презентація книги Звонко Карановича в ІФ

    У період щорічної літературної події "Книжковий Арсенал" в Інституті філології відбулася презентація книжки сербського письменника Звонко Карановича. 19 травня філологи мали змогу ознайомитися з українським перекладом книги "Три картини перемоги", який здійснила Зоряна Гук. Модерувала захід Оксана Плаксій, яка долучилася безпосерденьо до видання, що отримало новий дизайн, а з ним і нові акценти тексту.

    Під обкладинкою книжки маємо трилогію про перебування героя на фронті. За словами Звонко Карановича, автор був свідомий того, що пишучи про війну, від нього захочуть політичних коментарів, однак зосереджено увагу було на екзистенційних питаннях, де війна присутня як бекграунд. Письменник звертав увагу саме на внутрішні переживання головного героя, особистісні трансформації.

    Звонко Каранович був на війні особисто, тому на власному досвіді грунтував тематику романів. Він був на війні 72 дні з 80, однак за внутрішнім відчуттям, як зізнався автор, пройшло років 15.

    Презентація відбулася із зацікавленням, адже в залі більшою мірою були присутні студенти-перекладачі, які мали можливість отримати практичні поради від Зоряни Гук та поспілкуватися з автором.

    Каріна Дорошенко

    Категорії: 
  • Франко у грузинському перекладі: презентація збірки в Інститі філології

    В Інституті філології презентували збірку Івана Франка «Осінні думи» у перекладі грузинською мовою. Книга була видана за сприяння Інституту україністики Тбіліського державного університету. Саме співробітники цієї установи працюють над потужним проектом, у рамках якого вийшло вже 32 двомовні збірки. Серед серії книг присутні поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, Максима Рильського, Миколи Бажана та інших класиків української і світової літератури. В серії також присутній альманах молодої української поезії «Мова неба», який було видано минулого року. Переклад творів Івана Франка було презентовано 17 травня в Інституті філології.
    Над текстами Івана Яковича працювала когорта перекладачів: Ніно Наскідашвілі, Іване Мчеделадзе, Софіко Чхатарашвілі та інші. Автором ідеї є директор Інституту україністики акад. Отар Баканідзе, який окрім всього іншого, є автор тритомної історії української літератури грузинською мовою.

    На презентацію книги, що організувала завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості проф. Людмила Грицик разом з колегами, завітали представники Посольства Грузії в Україні: Надзвичайний і Повноважний посланник Давид Бочорішвілі та помічниця посла Ніно Анджапарідзе. Тексти, що увійшли до збірки читали двома мовами наукові редактори видання Ніно Наскідашвілі та Іване Мчеделадзе.

    Видання Івана Франка грузинською мовою є важливим містком у міжнародній співпраці. Проф. Людмила Грицик про взаємозбагачення літератур ще з ХІХ століття. Про шлях українських постатей до грузинського дискурсу і вплив Грузії на український контекст на прикладах Лесі Українки, Ольги Кобилянської та інших.

    Варто підмітити, що 2016 рік став роком Івана Франка в Україні, тож саме в цей період Інститут україністики видав переклади віршів класика. Також до книжки увійшли оповідання «На Дні» та «Добрий заробок». Приємно, що грузинські колеги так відзначили ювілей нашого великого класика, тож на презентації народилася пропозиція відзначити 200-річний ювілей Ніколоза Бараташвілі у 2017 році. Одним із заходів може стати круглий стіл на Міжнародній конференції, що проводитиметься в жовтні в Інституті філології.

    Українсько-грузинську збірку «Осінні думи» Івана Франка було подаровано кафедрі історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, а ще з примірником можна ознайомитися у читальному залі Інституту філології.

    Каріна Дорошенко,
    Фото – Валерій Попов

  • Прикладна лінгвістика -це сучасно і перспективно

    18 травня в актовій залі Інституту філології відбулася презентація нової магістерської програми "Прикладна лінгвістика (редакторсько-перекладацька та експертна діяльність)". У рамках семінару-презентації виступали представники наукових галузей та професійних сфер, у яких може реалізувати свої знання та вміння прикладний лінгвіст. Нагадаємо, що освітня програма з прикладної лінгвістики за ОР "бакалавр" була відкрита 4 роки тому. За цей час студенти брали участь у Хакатоні та інших проектах щодо розробки програмного забезпечення, де продемонстрували високий рівень фахової підготовки. Цьогоріч буде вперше здійснюватися набір на прикладну лінгвістику за ОР "магістр".

    Розпочала семінар к. філол. н., доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Зубань, яка є куратором освітньої програми з прикладної лінгвістики. Оксана Миколаївна представила запрошених спікерів й надала їм слово.

    Першою про фонетичну експертизу, яка є невід'ємною частиною судово-експертної діяльності, доповіла Іванна Горбач-Кудря, завідувач відділу досліджень відео- та звукозапису Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Іванна Анатоліївна розповіла про методику ідентифікації особи, яка здійснюється за допомогою лінгвістичних та інструментальних методів (зауважимо, що саме такими навичками володіє прикладний лінгвіст). Також Іванна Горбач-Кудря показала зразок висновку судового експерта, здійснений на основі фонозапису. Варто зауважити, що до цього часу судовими експертами із фонозаписів та відеозаписів працювали переважно не філологи. Зважаючи на це, відкрита освітня програма з прикладної лінгвістики є потрібною на державному рівні.

    Стрімкий розвиток інформаційних технологій вимагає від мовознавців якісно нових фахових навичок. За останні роки у нашому житті з'явилися нові філологічні професії. Про одну із таких професій - SEO-копірайтинг- розповіла к. філол. н., інтернет-маркетолог Олена Тютенко.

    Наступним спікером був Олександр Марченко, д. фіз.-мат. н., професор кафедри математичної інформатики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Професор виступив із доповіддю на тему: "Natural Language Processing (NLP) як галузь штучного інтелекту".

    На необхідності професії прикладного лінгвіста наголосила й Мар'яна Романишин, Technical Lead, комп'ютерний лінгвіст компанії "Grammarly, Inc".

    Насамкінець семінару-презентації Оксана Зубань розповіла про дисципліни, які вивчають майбутні фахівці з прикладної лінгвістики, а також про спеціалізації, які мають змогу обрати студенти-магістри, навчаючись за презентованою освітньою програмою.

    Категорії: 
  • До 100-річчя "Platero y yo" Хуана Рамона Хіменеса

    До 100-річчя виходу андалузької елегії "Platero y yo" Рамона Хіменеса, відомого іспанського поета та Нобелівського лаурета, в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася презентація одноіменної вистави за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Іспанії в Україні Херарда Анхеля Бугайо Оттоне, ректора Шевченкового університету академіка Леоніда Гуребського, проректора Петра Беха, директора Інституту філології Григорія Семенюка, представників з Куби та інших почених гостей-іспанознавців.

    У рамках заходу відбулася презентація одноіменної вистави, композитором якої став Маріо Кастельнуево-Тедеско. Роль ліричного героя андалузької елегії "Рlatero y yo" виконала актриса Анна Берет, музичний супровід був здійснений гітаристом Марко Топчиї. Анна Берет, дружина Посла Іспанії, з успіхом грає у різних виставах. У Києві вона взяла участь у першій постановці, адаптованої з тексту іспанського лауреата. Цікавою деталлю вистави була участь дітей, які створювали голос натовпу. Юні актори - учні київських шкіл №176 і 64, де вивчають іспанську мову.

    Організатором заходу стала викладач кафедри романської філології к.філол.н. Юлія Кощій. Вистава відбулася за сприяння Посольства Іспанії в Україні, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Cooperación Española. Відвідати виставу прийшла велика кількість гостей: з Посольства Куби, гості з Мексики, перекладач і дипломат Сергій Борщевський, головний редактор журналу "Всесвіт" Дмитро Дроздовський, викладачі кафедри зарубіжної літератури та кафедри теорії і практики перекладу романських мов ім. Миколи Зерова.

    Після натхненної вистави викладач Ольга Шестопал прочитала лекцію про постать Рамона Хіменеса, який подарував світові свої вартісні тексти.

    Прес-центр

  • "Французька весна" в ІФ: зустріч із письменницею Патрисією Резніков

    13 квітня в 63 аудиторії відбулася презентація книги «Тавро» французької письменниці, перекладачки та ілюстраторки Патрисії Резніков. Зустріч організувала кафедра теорії і практики перекладу з романських мов імені М.Зерова в рамках «Французької весни». Зустріч відбувалася французькою мовою і стала корисною для слухачів – студентів, майбутніх перекладачів з французької. Для філологів було корисним надихнутися і словами письменниці, і можливостями перекладу.

    «La Transcendante» - оригінальна назва роману, що презентувала пані Патрисія. Джерелом натхнення для письменниці у створенні цієї книги став власний досвід. На її думку, написання книги - це подорож, протягом якої автор несподівано для себе знаходить нові деталі та нанизує їх на сюжет твору. Письменник - це "своєрідний медіум", який відчуває неосяжне, помічає дрібниці, знаходить ґрунт для свого твору всюди. На відміну від свого чоловіка, який також письменник і завжди складає план написання книги до найменших деталей, Патрисія ніколи не систематизує свої думки, - не знає, куди її занесе в середині книги, завжди шукає щось нове. Подорожі – це також одне з джерел її натхнення, вона збирає різноманітні дрібнички з кожної поїздки і ніколи їх не викидає. «У моєму романі одночасно поєднується правдиве й неправдиве, - розповідала пані Резніков, - оскільки багато подій я відчула на власному досвіді!» Вона вважає, що справжній літературний твір - це поєднання істинних фактів із домішкою вигаданого, тобто вміння "прикрасити" реальність у творі.

    Але не лише творчість стала темою зустрічі. Письменниця розповідала про свій особливий зв’язок з Україною, враження від Києва. Патрисія Резніков приїжджала за часів Майдану і була глибоко зворушена, переживала та стежила за долею країни з особливою увагою, оскільки родина її матері – американсько-українського походження. Її прадід, Давід Рєзніков жив у Києві, проте 1907 р. був вимушений залишити країну, аби уникнути призову до царського війська і можливих переслідувань. Дід Яків також народився в Україні, згодом переїхав до Канади, потім до США, де й народилася мати Патрисії. За деякий час родина облаштувалася у Франції, там побачила світ і сама авторка. З дитинства вона почувалася трохи самотньою, і єдине, що було для неї втіхою і другом, - це література. У школі з неї часто насміхалися, бо вона була не такою, як усі, не стежила за модними течіями музики чи фільмів, зате обожнювала книги.

    Патрисія захоплювалася класикою світового пера, у тому числі А. Камю, Ф.Кафкою і Ф. Достоєвським, а поштовхом до написання роману «Тавро» став твір Натанаїла Готорна «Багряна літера». Це один із романів, що сформував її світогляд, тож у тексті наскрізь відчувається інтертекстуальність із Готорном.

    Мати Патрисії була перекладачем, тож гостя розповіла, як до останнього була переконана, що не піде в ту саму галузь, але так склалося, що їй з часом сподобалося читати французький текст і автоматично перекладати його в голові англійською. Це була своєрідна гра, адже Патрисія з дитинства була білінгвом.

    Студенти мали можливість поставити питання письменниці, тож дізналися про потаємне – ставлення до критики та до думки самої Патрисії про власні твори: «Я, на жаль, не вважаю, що будь-який витвір мистецтва здатен змінити хід історичних подій, проте, на мою думку, книга, картина, музика дають нам можливість спілкуватися один з одним, розуміти інші культури та їхні особливості, вони поєднують та надихають, а, отже, можуть змінювати майбутнє» - розповідає гостя.

    Патрисія Резніков подякувала перекладачці свого твору – Галині Черненко. Української мовою книга вийшла 2016 року у видавництві «Пульсари». По закінченню презентації всі охочі могли придбати роман та отримати автограф письменниці. Зустріч була теплою та щирою. І стін Інституту філології також торкнулася «Французька весна»!

    Текст - Ірина Клімчук, Юлія Кузьменко,
    Фото – Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to презентація