презентація

  • "Французька весна" в ІФ: зустріч із письменницею Патрисією Резніков

    13 квітня в 63 аудиторії відбулася презентація книги «Тавро» французької письменниці, перекладачки та ілюстраторки Патрисії Резніков. Зустріч організувала кафедра теорії і практики перекладу з романських мов імені М.Зерова в рамках «Французької весни». Зустріч відбувалася французькою мовою і стала корисною для слухачів – студентів, майбутніх перекладачів з французької. Для філологів було корисним надихнутися і словами письменниці, і можливостями перекладу.

    «La Transcendante» - оригінальна назва роману, що презентувала пані Патрисія. Джерелом натхнення для письменниці у створенні цієї книги став власний досвід. На її думку, написання книги - це подорож, протягом якої автор несподівано для себе знаходить нові деталі та нанизує їх на сюжет твору. Письменник - це "своєрідний медіум", який відчуває неосяжне, помічає дрібниці, знаходить ґрунт для свого твору всюди. На відміну від свого чоловіка, який також письменник і завжди складає план написання книги до найменших деталей, Патрисія ніколи не систематизує свої думки, - не знає, куди її занесе в середині книги, завжди шукає щось нове. Подорожі – це також одне з джерел її натхнення, вона збирає різноманітні дрібнички з кожної поїздки і ніколи їх не викидає. «У моєму романі одночасно поєднується правдиве й неправдиве, - розповідала пані Резніков, - оскільки багато подій я відчула на власному досвіді!» Вона вважає, що справжній літературний твір - це поєднання істинних фактів із домішкою вигаданого, тобто вміння "прикрасити" реальність у творі.

    Але не лише творчість стала темою зустрічі. Письменниця розповідала про свій особливий зв’язок з Україною, враження від Києва. Патрисія Резніков приїжджала за часів Майдану і була глибоко зворушена, переживала та стежила за долею країни з особливою увагою, оскільки родина її матері – американсько-українського походження. Її прадід, Давід Рєзніков жив у Києві, проте 1907 р. був вимушений залишити країну, аби уникнути призову до царського війська і можливих переслідувань. Дід Яків також народився в Україні, згодом переїхав до Канади, потім до США, де й народилася мати Патрисії. За деякий час родина облаштувалася у Франції, там побачила світ і сама авторка. З дитинства вона почувалася трохи самотньою, і єдине, що було для неї втіхою і другом, - це література. У школі з неї часто насміхалися, бо вона була не такою, як усі, не стежила за модними течіями музики чи фільмів, зате обожнювала книги.

    Патрисія захоплювалася класикою світового пера, у тому числі А. Камю, Ф.Кафкою і Ф. Достоєвським, а поштовхом до написання роману «Тавро» став твір Натанаїла Готорна «Багряна літера». Це один із романів, що сформував її світогляд, тож у тексті наскрізь відчувається інтертекстуальність із Готорном.

    Мати Патрисії була перекладачем, тож гостя розповіла, як до останнього була переконана, що не піде в ту саму галузь, але так склалося, що їй з часом сподобалося читати французький текст і автоматично перекладати його в голові англійською. Це була своєрідна гра, адже Патрисія з дитинства була білінгвом.

    Студенти мали можливість поставити питання письменниці, тож дізналися про потаємне – ставлення до критики та до думки самої Патрисії про власні твори: «Я, на жаль, не вважаю, що будь-який витвір мистецтва здатен змінити хід історичних подій, проте, на мою думку, книга, картина, музика дають нам можливість спілкуватися один з одним, розуміти інші культури та їхні особливості, вони поєднують та надихають, а, отже, можуть змінювати майбутнє» - розповідає гостя.

    Патрисія Резніков подякувала перекладачці свого твору – Галині Черненко. Української мовою книга вийшла 2016 року у видавництві «Пульсари». По закінченню презентації всі охочі могли придбати роман та отримати автограф письменниці. Зустріч була теплою та щирою. І стін Інституту філології також торкнулася «Французька весна»!

    Текст - Ірина Клімчук, Юлія Кузьменко,
    Фото – Валерій Попов

  • Полоністи ІФ провели зустріч із професорами Університету в Білостоці

    7 квітня в Інституті філології відбулася зустріч із професорами польського університету. Пані Анна Яніцька презентувала присутнім свою книгу «Модерністка з Волині. Про творчість Габрієлі Запольської». Видання вийшло в серії Полоністичних студій за сприяння завідувача кафедри полоністики Інституту філології проф. Ростислава Радишевського. Життя і творчість письменниці, публіцистки, революціонерки стало основою дисертаційного дослідження проф. Анни Яніцької. Габріелю Запольську порівнюють з Лесею Українкою, Емілем Золя. Тексти авторки ставилися на сцені експериментальних театрів, вражали своєю відважною тематикою. Ірина Шевченко, яка переклала книгу українською мовою, висловилася про текст оригіналу: «Книга має українську нотку, українські підтексти, які не можна не помітити. Вимова, стиль, науковий виклад – зразок, який зараз маємо брати для себе».

    Після презентації відбулася лекція професора Університету у Білостоці Ярослава Лавського. Вчений розповів студентам полоністики про культурний трансфер між Польщею і Україною. Його лекція містила багато прикладів того, як література може в прямому сенсі рятувати життя. Зокрема, коли Польща втратила у 1795 році незалежність, то література стала носієм "польськості".

    Інший приклад, наведений професором, потребував широкого культурно-історичного тла. Йшлося про позашлюбного сина Антонія Мальчевського - класика польського романтизму. Його син Август-Антоній Мальчевський, котрий навчався в Кремецькому ліцеї і брав участь в антиросійському підпіллі, потрапив у руки російської поліції і був депортований до Сполучених Штатів, де видав твір "Спогади польського вигнанця". У цьому творі Август-Антоній вперше англійською мовою виклав історію польською літератури. Так на американському континенті з’явилася перша згадка і про українського героя - Богдана Хмельницького. Доля Августа-Антонія - неймовірний роман із сумним закінченням – смертю у 22 роки. Але Антоній Мальчевський лишив слід і Польщі, і України в англомовній американській літературі.

    Професор Лавський, запропонувавши студентам уявити, що потрапляють на чужий континент без жодної книги, запитав: «Чи змогли б Ви написати історію літератури своєї країни? Тож приклад цього юнака може слугувати і нам зразком, як важливо вчити свою історію літератури так, щоби мати змогу її відтворити з пам'яті».

    Текст – Каріна Дорошенко, Марія Янкова
    Фото – Валерій Попов

  • Відбулася презентація книжки "Гагаузи України"

    5 квітня з ініціативи кафедри тюркології відбулася презентація книжки «Гагаузи України» у 2-х томах. Упорядкували видання Любов Чимпоеш, Емілія Банкова та Федора Арнаут.Книжка підготовлена в рамках Проекту Всеукраїнської громадської організації «Союз гагаузів України» і видана за підтримки Турецької Республіки і ряду приватних осіб.

    На презентації були присутні два упорядники видання - Любов Чимпоеш та Федора Арнаут, яких представила завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська. За словами авторів книжки, презентоване видання є унікальним, оскільки у ньому вміщено етнографічний матеріал, історію та культуру гагаузів. Федора Арнаут, виступаючи, наголосила, що у книжці закцентовано на тому, що гагаузи є корінними на території України, що це не переселенці. Зважаючи на це, у виданні подано давні топонімічні назви, порушено питання переселення, історії та сучасного життя гагаузів, які проживають в Одеській області та Приазов'ї України.

    Насамкінець зустрічі автори видання "Гагаузи України" зауважили, що планується перевидання книжки українською, турецькою та англійською мовами.

    Категорії: 
  • Агатангел Кримський і арабський світ

    23 березня в Єгипетському центрі арабської мови і культури Інституту філології за сприяння директора Центру Олени Хоміцької відбулася презентація арабомовного перекладу «Бейрутських оповідань» Агатангела Кримського. Автором перекладу є Імадеддін Раеф, член Спілки ліванських письменників і Спілки арабських журналістів.

    Презентоване видання є дуже важливим для арабомовних країн. За словами Імадеддіна Раефа, твори Агатангела Кримського є дуже цінними для Лівану, зокрема для орієнталістики, і водночас для зарубіжної україністики. Адже «Бейрутські оповідання» Кримського – є історичним та етнографічним джерелом. Разом з тим, як відомо, Агатангел Кримський є найменш прочитаним, зрозумілим і наймеш відомим українським письменником.

    Видання арабською мовою «Бейрутських оповідань», здійснене ліванським журналістом, складається з трьох частин – передмови, життєпису Агатенгела Кримського та перекладу самих оповідань Імадеддіна Раефа. У виданні присутні також численні історичні коментарі. Завдяки цій книжці, яка вийшла на початку поточного року, ім’я Агатангела Кримського і весь його сходознавчий доробок голосно прозвучали в арабському світі.

    Під час презентації демонструвалися старі фотографії Бейруту кінця 19 – п.20 ст.., яким його міг бачити А.Кримський, звучала ліванська музика.

    Олександра Касьянова

  • Життя – це казка, а ми повинні бути в ній добротворцями!

    7 березня в актовій залі Інституту філології відбулася презентація збірки казок кримських татар, що побачили світ у видавництві «Веселка». Серія казок народів світу заснована ще 1978 року, але з часом була призупинена. І ось ніби Фенікс, відроджений з попелу, 2016 року постала книжка народної мудрості кримських татар, що зараз як ніколи актуально. Казка – це віконечко у світ іншої культури. Вона має надважливе значення, адже є першим текстом, через який дитина сприймає світ та засвоює основні категорії – добро, красу, честь, гідність. Про особливість видання «Казок кримських татар» у стінах ІФ говорили ті, кому завдячуємо виходом цієї книги.

    Про видання розказали його творці: головний редактор «Веселки» Ірина Бойко, ілюстратор книжки Ірина Заруба, упорядник Олексій Доля, автор післямови Лариса Гуманенко. Згадували і Лідію Францівну Дунаєвську, яка свого часу згуртувала винятковий колектив кафедри фольклористики. Саме тут закінчувала аспірантуру вчена, завдяки якій вперше в історії серії народна казка отримала науковий коментар.

    Презентацію відвідали й перекладачі кафедри тюркології, без яких не було б цієї збірки, і директор видавництва «Веселка» Олексій Бондаренко, і оформлювач вступних абзаців казок, кримськотатарський кераміст Рустем Скибін, і, звичайно, студенти Інститут філології.

    Не завітати на захід не міг голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров. Він розповів, що його першою книжкою також були казки. «Якщо в наші складні часи виходять такі чудові видання, треба залишатися разом та йти далі, щоб укріпитися проти тих, хто хоче нас знищити», - побажав Рефат Абдурахманович. Від імені ректора та від себе особисто подякував авторам і проректор Володимир Бугров: «Книга дає розуміння мультикультуралізму; попри розмаїття імен, ми маємо спільність одвічних людських категорій (добра, честі, гідності). Це – колективна мудрість!».

    Звичайно, презентація неможлива без живого кримськотатарського слова та культури. Зануритися в них допоміг міні-концерт: вихованиця громадської організації «Кримська родина» Сетасман Урвіє зачитала вірш рідною мовою; студентка 2 курсу спеціальності «кримськотатарська мова та література» Аліса Чорнобривець представила свій віршований переказ казки «Золота колиска» - «У кожного народу своя сила»; творчий колектив кафедри фольклористики ІФ (керівник – Ірина Барамба) також неабияк розважив гостей переспівом на український манер кримської казки-безконечника; наостанок народним кримськотатарським танцем потішила юна Мерієм Мамбетова.

    Збірка ця справді особлива. Художниця Ірина Заруба відзначила, що видання створене від початку й до кінця на одному подиху. Символічні обкладинка книги (вершник на коні як спонука до боротьби) та заключна казка збірки «Золота колиска». Колиска чекає на відважного, що її відкриє. В умовах роз’єднання материкової України та Криму така збірка сприятиме зближенню між народами, допоможе зрозуміти культуру кримських татар. Лариса Гуманенко переконана, що коли видання потрапить до Криму, то процес повернення півострова значно пришвидшиться. Батьки фольклористки й досі живуть там, у Криму, у себе вдома, тож написати післямову для пані Лариси було справою честі. Олекса Доля підкреслив, що кожна книжка – це могутня річ, бо на книжках виховуються діти, наше наступне покоління. Їхню спільну справу назвав піщинкою у перемозі добра над злом, адже на цьому й ґрунтуються казки. Дійсно, за східною мудрістю, якщо ви думаєте про майбутні століття, долю роду, держави – виховуйте дітей! «Символічно, що презентація відбулася із залученням молодого покоління, - зауважує завідувач кафедри фольклористики Олена Івановська, - адже саме заради майбутнього народу, заради братів, які штучно розділені, і робився цей проект».

    Юлія Кузьменко,
    Фото – Валерій Попов

    DSC_4449.jpg (1.84 МБ) Альтернативний текст  This text will be used by screen readers, search engines, or when the image cannot be loaded. Заголовок  Заго
    Категорії: 
  • Українська мова була, є і буде

    У Канаді у 2016 році вийшло з друку нове видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів: Українського Вільного Університету в Мюнхені й Католицького університету імені Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, а незабаром і професора КНУ), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови.

    2 березня відбулася презинтація наукового видання в Інституті філології Шевченкового університету. Зініційовали цю подію кафедра української мови та прикладної лінгвістики на чолі з проф. Анатолієм Мойсієнком, а підтримало і допомогло в організації Посольство Австрії в Україні. На зустрічі були присутні студенти-філологи, які були приємно вражені англомовним виданням, котре гідно презентує Україну у світі.

    Про презентовану книгу

    По суті це перевидання першої книжки Міхаеля Мозера“Причинки до історії української мови”, яка підтверджує важливість української мови на міжнародній карті світу і є цінним внеском в зарубіжну україністику. Як і у перших «Причинках», професор ілюструє широкий спектр історичних аспектів української мови. Разом з тим «New Contributions to the History of the Ukrainian Language» є новою працею, яка написана англійською мовою. За словами Міхаеля Мозера, видана книжка, приурочена до сумнозвісного Валуєвського циркуляру, який, нагадаємо, забороняв українське слово в будь-якому прояві. «Зважаючи на слова «Про язык, которого не было, и не может быть», хотілося показати у книжці, що МОВА БУЛА, Є І БУДЕ», – зауважує пан Професор. Мовознавчі погляди на окремі сторінки історії української мови надзвичайно цікаві. Адже на нас, на нашу історію дивиться не корінний українець, а іноземець. Варто зауважити, що презентоване видання є певною мірою питанням-провокацією, адже автор вже з першого розділу ставить запитання читачеві: «Чи українська мова має історію?». Відповідь на сторінках книжки є однозначною. Міхаель Мозер, наводячи аргументи з історичних пам’яток різних періодів, зауважує, що україська мова, як й історія загалом, розвивалися у площині багатомовності і у тісному зв’язку з культурою Європи, на відміну від Росії, яка була ізольованою. Незважаючи на багатомовний вимір, українська мова була, є і буде.

    Міхаель Мозер не припинятиме досліджувати історію української мови, тож насамкінець зустрічі пообіцяв презентувати нові видання з україністики.

    Текст – Олександра Касьянова,
    Фото – Сергій Терещенко

  • Наші філологи презентували гіндімовний переклад "Лісової пісні" в Індії

    25 січня делегація українських індологів у складі двох студентів спеціальності «мова і література гінді» ІФ Неділько Яни і Таірян Діани та директора Центру мови гінді та індійської літератури Юрія Ботвінкіна в ході культурно-пізнавальної поїздки Індією здійснили дружній візит до Центрального інституту мови гінді в м. Делі, в якому на разі разом з багатьма студентами з різних країн навчаються ще двоє наших студентів-індологів – Лохман Олександра і Павловський Олександр.

    Під час зустрічі представники ІФ організували культурну програму для викладачів і студентів Інституту, презентували здобутки української індології. Зокрема відбулась презентація гіндімовного перекладу «Лісової пісні» Лесі Українки, на індійській землі і для індійської публіки. Керівництво Інституту на чолі з директором пані Ґітою Шарма тепло й радісно приймало українську делегацію. Індійські філологи і літературознавці були приємно здивовані подарованими їм примірниками гіндімовного видання «Лісової пісні». Зустріч пройшла в теплій атмосфері творчого порозуміння.

  • Презентація збірки П. Куліша «Записки о Южной Руси» за участі вчених Інституту філології

    14 лютого на честь відзначення 120-річчя з дня смерті Пантелеймона Куліша в Національному музеї літератури України презентували нове видання його «Записок о Южной Руси».

    Упорядники – Василь Івашків, завідувач кафедри фольклористики Львівського національного університету, та Олесь Федорчук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Шевченка, – під час зустрічі розповіли про процес підготовки перевидання з доповненням.

    Довгих 15 років збирався оригінальний варіант, готувалися коментарі, аби видати справжній академічний том, а не просто пам’ятку. Правописна система «Записок о Южной Руси» – «кулішівка», саме вона стала праосновою сучасної української літературної мови. Варто зауважити, що «кулішівка» вживалася до заборони українського друку Емським указом 1876 року. Зважаючи на цю заборону, Куліш згодом і став «архівним письменником». Масштаб постаті автора, спадщина якого зараз об’єднує фахівців різних галузей науки – історії, фольклористики та літературознавства, важко осягнути. Адже Куліш, порівняно з попередниками (Цертелєвим, Максимовичем, Лукашевичем, Срезневським, Метлинським) став абсолютним новатором у своїй царині: крім поезії, додав у збірку прозу, створив справжню народну книгу та зробив оповідачів та співців фольклору героями цієї книги.

    Окрім упорядників збірку коментували й науковці Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Завідувач кафедри фольклористики Олена Івановська наголосила на важливості збереження та поширення національної нематеріальної культурної спадщини, яка є основою народу, його візитівкою. «Пантелеймон Куліш – державотворець, який чітко розумів, для чого фіксував документ народу – фольклор; він закликав соратників учитися у народних Гомерів – співців; усвідомлював, що на світовій мапі Україні можна утриматися саме завдяки культурі. Куліш мав значення в літературі як натхненник для поетес (Марка Вовчка, Ганни Барвінок), а опорою та продовжувачем його справи на все життя лишилася Олександра Білозерська-Куліш, що називала його «дружиною своєю, музою в чоловічій іпостасі»», – зауважила Олена Петрівна.

    Професор кафедри фольклористики Станіслав Росовецький розповів маловідомі факти про оцінку «Записок» Тарасом Шевченком, який назвав збірку книгою про український фольклор та про самого Куліша, адже той, збираючи матеріали, завжди був близьким до співців, вважав себе членом їхньої спільноти.

    Цікаві факти з Кулішевого життєпису навела Світлана Задорожна, доцент кафедри історії української літератури, теорії літератури і літтворчості. З її вуст прозвучала цитата із «Зазивного листа до української інтелігенції» Куліша, де митець закликає гуртуватися та не вгашати духу. Історія Куліша демонструє, чого може досягти людина, працюючи над собою (він навіть не мав посвідки про закінчення гімназії, через те не міг вступити в університет). Його праця – це жертва на вівтар української культури та духу. Найбільш промовистою пані Світлана вважає думку про «Записки» Тараса Шевченка: «бесценнейший труд, благороднейший». Франко слушно називав Куліша фанатиком українського народу. Наш геній культивує народну пісню, показує, що вона має консолідувати народ, адже не випадково саме завдяки пісням ми знані у світі.

    Гості презентації брали участь у активній бесіді, ставили питання, доповнювали портрет мислителя Куліша, проводячи паралелі із сучасністю. Фольклор – доказ того, що наша наука існує, без нього ми не побудуємо модерної нації, він – наш стовідсотковий доказ проти «Новоросії» (до речі, сам Куліш останні 20 років свого життя називав росіян «молодорусами», а українців – «старорусами», тобто первинною спільнотою).

    В атмосферу відродження української народної творчості занурилося студентство – фольклористи Інституту Філології КНУ ім. Шевченка. Організатори відзначили важливість цього моменту, адже на заході порушувалися важливі та актуальні теми, які під силу розвивати саме молоді.

    Упорядники та Музей щиро подякували видавництву «Критика», під чиїм знаком вийшли дві книги збірки, а директор видавництва Андрій Мокроусов, у свою чергу, віддав належне тим науковцям, чиї праці складають цю скарбницю народної мудрості, огранену у фахові коментарі сучасних фольклористів.

    Юлія Кузьменко,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • В ІФ презентовано антропологічне дослідження Сергія Середи "Пантеон України"

    22 грудня в Інституті філології відбулася презентація книги Сергія Середи "Пантеон України. Місця поховань видатних діячів української історії та культури Х - початку ХІХ ст."

    Автор розповів присутнім історію створення книги, про свою спеціалізацію етнографа, про видатних науковців, які займають реконструкцією людини за черепом. Дослідник Сергій Середа досліджує місця поховань діячів, які відігравали важливу роль в історії і культурі України, адже "могили відіграють важливу роль в існуванні етносу".

    У презентованій книзі вміщено історію постатей Володимира Великого, Нестора Літописця, Васильна Романовича, Данила Галицького, Петра Дорошенка та багатьох інших. Окремий розділ розповідає про меморіал "Козацькі могили".

    Сергій Середа показав присутнім ілюстрації книги, доповнюючи кожну історичною довідкою, презентував галерею реконструйованих погрудь видатним антропологом Михайлом Герасимовим, його ученицею Галиною Лебединського та інших дослідників. Сергій Середа підкреслив те, що погруддя Ярослава Осмомисла було реконструйоване науковцем Сергієм Горбенком, батьком нашого загиблого студента Святослава Горбенка.

    Фольклористів, які були присутні на презентації, цікавили також попередні дослідження Сергія Середи, зокрема про культуру трипільців. Вчений пояснив, на скільки важливим є генетичний аналіз в такого роду дослідженнях, оскільки обряд трупоспалення у трипільців неабияк ускладнює роботу антрополога. "Дані генетики підтверджують, що українці - нащадки трипільців, але не прямі і не етнічні", - сказав науковець.

    Книга стане корисною і цікавою всім, хто цікавиться українською історією та вивчає антропологію.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Андрій Паславський

  • Казковий світ кримських татар: презентація книги на Різдвяному Арсеналі

    17 грудня 2016 р. У Києві в рамках Різдвяного Арсеналу відбулася презентація книги «Казки кримських татар», під обкладинкою якої зібрані найвідоміші та найулюбленіші дитячі історії, поширені у Криму.

    Видавництво «Веселка» відроджує свою легендарну серію «Казки народів світу». І новою книжкою в серії стала збірка казок кримських татар українською мовою. Проілюстрована книга художницею Іриною Зарубою, в оформленні використані роботи відомого кримськотатарського майстра Рустема Скібіна.

    Книга була створена для того, щоб через казки передати звичаї, традиції, побут цього народу. Казки відбиралися кримськими татарами з метою упорядкувати цікавий для дітей матеріал, який щонайповніше передасть колорит національної культури.

    Цей проект народився і завдяки кафедрі фольклористики та кафедрі тюркологіі Інституту філології. Адже видання упорядкували Лариса Гуманенко та Олексій Доля, а перекладачами виступали Емірамзаєва Афізе, Емірамзаєва Саніє та Покровська Ірина.

    Книга стала важливим внеском у сучасну історію народу, а маленьким і дорослим читачам відкрила неповторний світ кримців.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to презентація