презентація

  • Дмитро Павличко переклав Ярослава Івашкевича

    6 грудня на запрошення кафедри полоністики до Інституту філології завітав письменник, перекладач Дмитро Павличко. Дмитро Васильович прийшов до полоністів, аби презентувати свої переклади поезій польського письменника Ярослава Івашкевича. Презентована книга вибудована хронологічно: від першої збірки Івашкевича «Восьмивірші» (1919 р.) і до останньої – «Вечірня музика» (1980 р.). До цієї збірки Дмитро Павличко також включив триптих «Вежі», у якому, на думку перекладача, Івашкевич малює Україну, що повстала як держава 1918-го р. «„Вежі” – це сумне прощавання великого сина України і Польщі зі своїм життям», – вважає Дмитро Павличко, поет і перекладач, який відчував у поезії Івашкевича українську душу. І не дивно, бо Павличко зростав з цією поезією, що допомогло йому «досить швидко розпізнати у постаті геніального сина Польщі людину, серцем своїм належну до України».

    Під час творчої зустрічі Дмитро Павличко вів діалог із завідувачем кафедри полоністики Ростиславом Радишевським, який є відповідальним редактором видання і написав вступне слово до книги, де показав читачам духовний зв’язок між Ярославом Івашкевичем і Дмитром Павличком. Видання двомовне. Студенти продемонстрували це, зачитавши декілька віршів зі збірки українською та польською мовами.

    Фото Валерія Попова

  • «Повстанське радіо» Лелі Покотиполе

    Літературні студії в Інституті філології різноформатні. Та й різної тематики. Нині, 27 листопада, відбулося вечірнє засідання. Івана Чорна вже кілька місяців блискуче виконує свою відповідальну місію – бути старостою на студіях. Але цього вечора забрала небагато уваги слухачів, адже в центрі була презентація збірки поезії Лелі Покотиполе (творчий псевдонім нашої студентки-літтворця Ольги Крамарь). Хоча Іванка також доклала руку до виходу видання – ілюструвала обкладинку. Збірка має назву «Повстанське радіо», там понад 80 творів. Є про події Майдану, Революцію, і, звісно, неправильно не говорити про любов. Другий розділ – автобіографічний. І з’являється важливий поряд із іншими образ пана отамана, який Леля писала з 2 різних людей. Козацтво захоплювало дівчину завжди, і тут йдеться про сучасних козаків. Багато читала на замовлення, адже підтримати презентацію прийшли одногрупники Ольги, її друзі з інших курсів та просто близькі люди. Анна Комар зізналася: знайома зі збіркою. Але цього вечора вперше відчула, слухаючи вірші, ніби це її, рідне. Михайло Наєнко, директор Центру літтворчості ІФ також наприкінці дав свій відгук на збірку. Важливо почути з вуст самого автора його твори. Саме так, як він провідчував це. І не можна впускати прозу до поезії!

    Юлія Кузьменко

  • Храмове свято в Інституті філології

    Ця середа, 21 листопада, була днем знаковим. П’ята річниця початку Революції Гідності. Також у цей день відзначають храмове свято міста Києва – День архистратига Михаїла, небесного покровителя столиці. По обіді актова зала Інституту заповнилася на ще одну радісну подію – на ювілей Михайла Наєнка та презентацію його нових видань. Модерувала Неля Даниленко.

    Михайло Кузьмович – член Спілок письменників і журналістів, Шевченківський лауреат. Був деканом філологічного факультету Університету. За його головування у філологічному осередку КНУ відкрився ряд нових спеціальностей, серед них фольклористика, літературна творчість, хорватистика, класична філологія. Привітати професора Михайла Наєнка з Днем народження завітали з усіх кафедр, які сьогодні опікуються цими навчальними програмами. Нині Михайло Кузьмович такий самий невгамовний та діяльний. Прикладом є створення ним торік Центру літтворчості ІФ.

    Михайло Наєнко каже: «Слово – хата нації». Він виховав не одне покоління літературознавців. 20 докторів і кандидатів наук захистилися під його керівництвом, ще двоє дописують наукові роботи. Звісно, не злічити кількість студентів, яких виховав Михайло Кузьмович. Наш випускник Олександр Штепан зізнається, що Наєнко для нього – титан.

    Вітали професора з народинами проректор КНУ з міжнародних зв’язків Петро Бех, секретар НСПУ Микола Славинський та й багато друзів Михайла Наєнка зі Спілки письменників), кілька кафедр Інституту філології, академік НАНУ Анатолій Конверський. Дуже втішався на святі іменинник, звісно ж, власній родині: дружині Зої Андріївні, донькам Галині та Олесі, трьом онукам.

    Відбувся невеличкий концерт. Виступив Київський художній академічний театр. Виконали епізод із улюбленої вистави Михайла Кузьмовича «Йоганна, жінка Хусова» авторства Лесі Українки. Хуса грав Віктора Кошель, головний режисер КХАТу, а Йоганну – художній керівник театру Катаріна Сінчілло. Музичний подарунок мали найкращі голоси Національної музичної академії ім. П.Чайковського під керівництвом Валентини Антонюк (до речі Колишньої студентки Наєнка ще в музичному училищі Глієра).

    Який же Михайло Наєнко в очах однолітків, колег, випускників? Невтомний, спраглий до навчання та праці, молодий, чудовий педагог із почуттям гумору. Гості кажуть: «Бажаємо Вам дожити до 100 років. А там ми Вам підкажемо». Многая літа, Михайле Кузьмовичу!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Новий український герой: "Позивний Бандерас"

    Патріотичний фільм «Позивний Бандерас» і однойменна книжка сценаристів Артемія Кірсанова і Сергія Дзюби були презентовані філологічній громаді Шевченкового університету 19 листопада.

    Що з'явилося перше – книжка чи фільм?

    Сергій Дзюба: Ми сценаристи. Створили спершу текст. 2014 рік. Тоді не було поняття "гібридна війна". Щось відбувалося, але без ідентифікації що саме. Ми почали шукати людей, які могли б пояснити цю ситуацію. На той час відбулася перша ротація. Один із військових надав нам відео, фото. І ми назбирали різноманітних картин. Потрібно було лише усе сплести воєдино. Первинна ідея – про блокпост. Далі усвідомили, що це має бути для маси. Так і вийшов «Позивний Бандерас». Деякий час пропонували каналам, але всі відмовлялися, чуючи, під час війни показувати про війну – це небезпечно. З часом отримали фінансування на фільм. А згодом написали і літературну книжку. Це вже інший вид мистецтва.

    Артемій Кірсанов: Була ідея створити фільм про розмежування українців. А саме про село, куди прийшли чужинці і розділили селян, які жили до того укупі. У книзі є можливість описати передісторію, хід думок головного героя. Книга як 4 щоденники, різні погляди. А фільм – це погляд лише Бандераса. Це жанрова історія про нового українського героя. У кожної нації є такі типажі – сильні і непереможні. От це прагнули і ми. Це не пропагандистське кіно, а патріотичне. Усі події у фільмі реальні. Вигадане – історія про диверсанта, це детективна і структурна складова фільму. Це створення напруги. Адже прагнули викликати емоції. Вигадали й головного героя та антагоністів.

    Сергій Пашков був інформатором фільму. Він прототип?

    Сценаристи: Не можна списувати начисто образ. Тож тут художнє нагромадження. Основа так, його – Позивного індіанця, тобто Сергія Пашкова.

    Під час кінолекторію в Інституті філології студенти та викладачі придбали декілька книжок, які сценаристи передадуть військовим на Схід. Відбулося й обговорення переглянутої кінострічки. Влучно сказала одна зі студенток «Це вартісний продукт у найбільш вартісному аспекті – ідейно-патріотичному».

    P.S. Велика вдячність – Артемію Кірсанову і Сергію Дзюбі за подвійну презентацію. А модератору Марині Рябченко, викладачу кафедри історії української літератури теорії літератури та літературної творчості, за організовану зустріч.

  • Урумська мова може зникнути з мовної карти України

    16 листопада з ініціативи кафедри тюркології в Інституті філології відбулася зустріч із урумською поеткою Кирікією Хавана із села Старогнатівка Донецької області, казкарем Федором Майхапаром та ансамблем "Пештеш" із села Гранітне Донецької області. У рамках події було вперше презентовано урумську відео-абетку: автори ідеї та упорядники - Олександр Рибалко та Костянтин Новосильний, автор тексту - Кирікія Хавана. .  

    Урумська мова - це одна з тюркських мов, яка є рідною для надазовських греків. Наразі ця мова знаходиться під загрозою зникнення. Презентована праця є першою спробою створити абетку для молоді, спробою не дати мові зникнути з мовної карти України.

    Презентоване видання створено в рамках реалізації проекту "Збереження мовної та культурної спадщини греків Надазов'я", що реалізується ЦРР "Топ-Кая" за підтримки Українського культурного фонду.

  • Архівна лексична картотека: цифровий формат

    <

    13 листопада в Національному музеї літератури відбулася презентація роботи Інституту української мови НАНУ. В електронному форматі незабаром вийдуть робочі матеріали «Російсько-українського словника» за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова. Натхненником проекту стала Оксана Тищенко, яка відкрила архівні картки в шестимільйонній лексичній картотеці. Після репресій 30-х років ці картки вважали втраченими. Найімовірніше, ми так і не дізнаємося, який сміливець влив цю базу до тієї, яку наповнювали вже за радянських часів. «Рятували» знищувані слова, вносячи до «Словника української мови» в 11 томах. Хай із стилістичними примітками обмеженого вживання, але вони не зникали з української мовної традиції.

    Оксана Миколаївна захотіла відродити ці матеріали, що мають «понадчасове значення із часовою фіксацією». Півроку тривав підготовчий етап, до якого долучалися волонтери кількох університетів. Допомагали й викладачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології разом зі студентами, що спеціалізуються на кафедрі за програмою «Історична лінгвістика. Текстотворення в синхронії та діахронії». Потім протягом 2 місяців відібрані архівні картки сканували. Проект може стати історією успіху толоки небайдужих, помноженої на використання нових технологій. Оксана Тищенко тішиться: у цій справі відчуваємо соборність. Не було й натяку на нездорову конкуренцію. Ознайомитися з демо-версією матеріалів можна тут: http://mova.cf/ А скоро картотека матиме повноцінний сайт.

    Привітати успіх нового лексикографічного формату завітали вчені Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Суховій, Галина Наєнко та Лідія Гнатюк. Науковці Інституту української мови вже перед заходом зверталися до Лідії Павлівни по консультації щодо давніх лексем і словоформ. На презентації виступала Наталія Дарчук, співробітник лабораторії комп’ютерної лінгвістики Інституту філології. Вона засновник проекту «Корпус української мови». Згадувала, як ще 1993 року радилася щодо динамічної електронної картотеки з Василем Німчуком. Наталія Петрівна рада, що нині на базі оцифрованого словника мовознавцям відкриваються нові можливості роботи.

    Українська мова, за словами науковців НАНУ, – невичерпне джерело багатства для всіх слов’янських мов. Досліджувана картотека створена на матеріалі живої мови, вона цінна цитатним матеріалом, польовими записами. Там можна знайти безліч українських відповідників до запозичень. Архівна картотека налічує близько 400 тис. карток. Її називали «відпрацьованим матеріалом», а сам словник Кримського та Єфремова «націоналістичним». Дослідниця Лариса Масенко називає це до смішного нерозумним: як же може бути словник певної мови націоналістичним? Нині Інститут української мови подав клопотання, аби лексичній базі надали статусу національного надбання. Фінансову підтримку проекту забезпечив Український культурний фонд. Робота триватиме.

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Оксана Суховій

  • Тиждень тюркських мов триває: день четвертий

    8 листопада у рамках Тижня тюркських мов відбувся дуже тремтливий і знаковий захід.

    Кафедра тюркології нагородила цінними подарунками та грамотами переможців та учасників Мовно-літературних конкурсів серед учнів 10-11 класів  та студентів ЗВО з нагоди 15-річчя Турецького центру інформації та досліджень на тему «Культурна Мозаїка Туреччини» та твору-есе «Про захід, який би ви хотіли провести в Турецькому центрі інформації та досліджень».

    У конкурсі творів «Культурна мозаїка Туреччини» 1-е місце виборов Гриценко Ігор, 2-е місце виборола Прокопенко Анастасія, а 3-є місце виборола Нехаєва Юлія.

    У конкурсі творів «Пропозиція заходів ТЦІД» 1-е місце виборола Титаренко Дарія, 2-е місце Никитченко Ангеліна, а 3-є місце Алієв Рефат.

    Усі учасники конкурсів продемонстрували непересічні знання історії та культури Туреччини, показали свою увагу до цієї країни, а також, свій талант і креативний підхід до написання творів та есе.

    Також у цей день студенти 4-го курсу турецької групи кафедри тюркології підготували презентацію під назвою «Жінки, які змінили Туреччину». Щоб показати ті неймовірно сильні і прекрасні постаті, які зазвичай ховаються за спинами успішних чоловіків або, так би мовити, «за кадром», наші талановиті студентки вдалися до креативного перевтілення у видатних туркень, зняли і знялися у короткометражному фільмі про їхні особистості.

    Щиро дякуємо організаторам та учасникам конкурсів!

    Висловлюємо подяку студентам 4-го курсу турецької групи за шедевральне і неймовірно тремтливе дійство і відео!

    Автор – Пишньоха О.А.

  • Зустріч із Мариною Гримич

    5 листопада з ініціативи Єгипетського центру арабської мови та культури Інституту філології відбулася зустріч з відомим українським антропологом та письменницею, дружиною Посла України в Лівані, доктором історичних наук Мариною Гримич. На зустрічі були також присутні український дипломат, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук, член НСПУ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій Республіці (1992-1997), Постійний представник України при ЮНЕСКО (1992-1997), провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Юрій Кочубей, поетеса, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Тетяна Маленька та директор Єгипетського центру арабської мови та культури Інституту філології Олена Хоміцька.

    Марина Гримич наразі проживає в Лівані. Вона активно популяризує українську культуру в арабських країнах. Під час організованої зустрічі пані Марина прочитала лекцію арабістам: "Ліван очима антрополога та дружини дипломата". Виступаючи перед студентами та науковцями, гостя закцентувала увагу на "культурно-антропологічній різноманітності" Лівану. Переглядаючи фотографії і проморолик, студенти побачили ландшафтні особливості арабської країни. Марина Гримич розповіла про історію східної держави, її особливості та звичаї.

    Під час зібрання також було презентувано книжку "Ажнабія на червоній машині". Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з "Тисячі й однієї ночі". У центрі сюжету опиняються дві "ажнабійки-українки" — Павлина, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра, дружина шиїта Жаввада. Павлина береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павлина, а також таємничий дуруз Зіяд, що несподівано приєднався до компанії, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван.

    Категорії: 
  • Презентація доробку гагаузького дослідника та письменника Степана Булгара

    «Тиждень тюркських мов» розпочався з виставки книг і журналів, виданих великим діячем Степаном Булгаром. Презентували завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська та доцент Федора Арнаут, яка добре знає Степана Степановича. Під час зустрічі зі студентами, які вивчають гагаузьку та турецьку мови, навіть вдалося зв’язатися з Булгаром через Viber, він сам виступив перед молоддю, хоч і на відстані.

    Цьогоріч Степан Булгар святкував свій 65-річний ювілей. За останні 15 років він видав 40 книг та 70 номерів журналів, присвячених гагаузькій культурі, історії, етнографії, літературі. «Це робота цілого інституту», − наголошує Дора Іванівна. Вона пригадувала їхню зі Степаном Степановичем співпрацю у відділі культури в Чадир-Лунзі. З 1987 збиралися таємно всі небайдужі та планували розвиток гагаузької культури та друкування.

    Студенти 3 курсу розповіли першокурсникам біографію Степана Булгара та зачитали його поему «Біда» гагаузькою. Булгар народився в селі Виноградівка Одеської області в християнській сім’ї, яка цікавилася фольклором свого народу. Вступив на історичний факультет Кишинівського університету, там досліджував етнографічну літературу гагаузів. Великий вплив на нього мав Дмитро Карачебан, який і затвердив першу збірку Булгара до друку. Важливою є його поема «Каурма», де у фантасмагоричній формі порушується проблема роздвоєння творчої особистості (йдеться про героя поеми – журналіста). Із 1980-тих Булгар – член гагаузької секції Спілки письменників Молдови. Він боровся за гагаузьку автономію, вибраний представником народного руху гагаузів; керівник із юридичних засад зі створення гагаузької групи в Молдові. Його називають вождем гагаузької революції. 1994 року парламент Молдови ухвалив рішення про створення Гагаузії.

    В Україні є 6 сіл, де проживають гагаузи. Твори Степана Булгара друкувалися українською, російською, турецькою, молдовською мовами. Він має Орден почесного громадянина Гагаузії.

    Булгар – перша людина, яка написала про історію та культуру гагаузів. Уряд СРСР вважав, що в нацменшин не може бути своїх героїв. Він же їх показав, представив жінок-героїнь ІІ світової війни. Також написав про гагаузів-учасників облоги Ленінграду. Видав дитячу літературу, зокрема розповіді про ремесла гагаузьких сіл. Фольклорні тексти літературно обробив. Описав життя й діяльність значних для свого народу постатей, зокрема Михайла Чакира, священнослужителя, з якого почалася гагаузька писемність.

    Дора Арнаут розповідала про свого друга детально й натхненно. Вона закликала студентів до нових досліджень. Адже КНУ – чи не єдиний центр тюркології в Україні, де вивчаються мови і культури багатьох тюркських народів. Пам’ятаємо про корінні тюркомовні групи в нашій державі. Це гагаузи, кримські татари, караїми, кримчаки. Досліджувати є що, як бачимо з діяльності таких людей, як Степан Булгар.

    Юлія Кузьменко, фото Валерія Попова.

  • «STYL-M-K-FEST-2018»

    25 жовтня кафедра стилістики та мовної комунікації провела традиційний науковий фестиваль «STYL-M-K-FEST-2018». Цього року з нагоди 100-річчя утворення українознавчих кафедр та в межах наукового фестивалю був проведений круглий стіл «Стилістика в Київському університеті: логіка еволюції від описової до функціональної парадигми» (модератор – проф. Лариса Шевченко).

    У науковій дискусії взяли участь викладачі кафедри та студенти спеціалізації «Медіалінгвістика». Для студентів круглий стіл став цінною можливістю отримати відповіді на питання, які їх цікавлять в межах наукового пізнання сучасної лінгвістики, почути та усвідомити думки та погляди викладачів щодо актуальних тенденцій розвитку медійної комунікації та наукових проблем стилістики в нашому Університеті. Всі присутні активно долучилися до обговорень наукових доповідей, що свідчить про високий ступінь зацікавленості молодого покоління у висвітлених темах. У центрі дискусій – українська дослідницька перспектива в контексті світової стилістики, на чому наголосила проф. Лариса Шевченко: «Стилістика змінюється, як і змінюється навколишній світ у зв’язку з глобалізаційними процесами. Нове покоління науковців має реагувати на виклики часу і не боятися генерувати нові ідеї». Учасниками наукового заходу – доцентами Тетяною Андрєєвою, Ларисою Шуліновою, Оксаною Луценко, Дмитром Сизоновим, Дмитром Дергачем, Лесею Гливінською, асистентами Майєю Булах, Станіславою Овсейчик, Ольгою Плясун – були окреслені перспективи розвитку сучасної лінгвістики, що полягають у динамічному розвитку її неонапрямків: медіа- та юрислінгвістики, політичної та бізнесової лінгвістики, лінгвоіміджелогії, лінгвістичної експертології та ін. Цікаво, що пропоновані наукові теми для обговорення нашими викладачами корелюються із науковими зацікавленнями світової лінгвістичної спільноти, що говорить про актуальність заданих проблем.

    У рамках фестивалю доц. Дмитро Сизонов презентував кафедральне словникове видання «Нові слова та фразеологізми в медіа» (частина 2), до створення якого долучалися і студенти Медіалінгвістичного гуртка. У словнику представлена неолексика та неофразеологія ХХІ ст., що з'являється і активно функціонує в українському медійному просторі: в газетах та журналах, рекламних продуктах, соцмережах, інтернет просторі. Поява таких видань є актуальною в сучасному інформаційному суспільстві і доводить на практиці, що мова – явище динамічне, вона пульсує, еволюціонує, постійно оновлюється, а сучасні ЗМІ формують і тиражують лінгвістичну моду. Інноваційний словник має стати щорічним виданням, що буде репрезентувати реальний стан української мови в масовій комунікації.

    Цьогоріч у рамках фестивалю студенти спеціалізації «Медіалінгвістика» Людмила Рудюк і Валерія Павлюк провели цікавий майстер-клас з розпізнавання маніпуляцій у рекламі та медіа текстах «Хутчіш знімай рожеві окуляри», виокремили основні тактики, стратегії, прийоми, якими найчастіше впливають рекламодавці та окреслили способи, які допоможуть зняти потенційному споживачеві «рожеві окуляри» і не потрапити на гачок маніпуляції. Майстер-клас з медійної грамотності та культури мову буде адаптований для середньої школи, зокрема для учнів Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка та проведений до Дня української писемності та мови.

    Приємним і очікуваним моментом стало оголошення результатів загальноуніверситетського конкурсу «З українською мовою в серці». Серед переможців творчі роботи студентів Дар’ї Марковської, Галини Кубкової, Катерини Поліщук, Мар’яни Кошик (юридичний факультет), Діани Алексєєвої (Інститут високих технологій), Анни Ляшенко, Діни Душа, Валерія Мозгової, Анни Чоп (Інститут філології), Інна Прилепо (філософський факультет) та ін. Такі творчі роботи виховують серед студентської молоді почуття патріотизму, а також дозволяють розвинути навички творчого письма в різних функціональних стилях. Жанри, представлені цьогоріч на конкурс, найрізноманітніші – від віршів та поем до есе та нарисів.

    Нагадаємо, фестиваль «STYL-M-K-FEST» проводиться вчетверте і є щорічним. Головна мета фестивалю – популяризація української мови та культури. Щороку в межах фестивалю кафедра організовує майстер-класи, презентації, дискусійні майданчики, виставки наукової продукції та багато іншого.

    Рудюк Людмила, студентка 4 курсу
    Фото – Валерій Попов, Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to презентація