презентація

  • Відбулася прем'єра фільму про Олеся Гончара

    12 квітня у приміщенні Київського міського палацу ветеранів відбувся прем’єрний показ документального фільму «Стежками Олеся Гончара» режисера Валерія Степаняна-Григоренка.

    На прем’єрі була присутня дружина Олеся Гончара – Валентина Данилівна та донька Людмила Олександрівна, а також племінниця поета – Тетяна Бондаревська – директор Літературно-меморіального музею садиби Олеся Гончара у селі Суха Кобеляцького району Полтавської області.

    Показ фільму про «видатного словотворця, непохитного патріота і вірного сина України Олеся Гончара» відбувся за сприяння Національної спілки письменників України.

    Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський перед показом фільму наголосив, що «Олесь Гончар вартий високої оцінки. У найвищих кабінетах світових він представляв Україну на міжнародному, на найвищому рівні. Ось, що таке зберегти гідність і достоїнство, зберегти високий талант у таку драматичну добу. Він керував Українським фондом Миру, був членом Всесвітньої Ради Миру, одним із засновників українського фонду культури. Презентував Україну на різних міжнародних форумах надзвичайно достойно. Відчувався державницький рівень мислення. Він ініціював відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря».

    Кінорежисер Валентин Мисливий – директор Міжнародного фестивалю фільмів та теле– радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча» - говорив про митця з екрану: «Мав незаперечну повагу серед письменників, навіть серед опонентів. Його мудрості, шляхетності, аристократизму не вистачає сьогодні нам. Нам не вистачає особистостей в літературі, культурі, політиці, суспільному житті людей калібру формату Олеся Гончара»

    Також виступали відомі діячі культури і мистецтва, серед яких Світлана Ігнатьєва з Центру української мови імені Олеся Гончара, Геннадій Півняк – Ректор Національного гірничого університету «Дніпровська політехніка», Віктор Женченко – поет, перекладач, Народний артист України, Сергій Тримбач – кінокритик, кінознавець, кіносценарист, заступник Голови Національної спілки кінематографістів України, лауреат Державної премії імені Олександра Довженка, котрий запросив на 17 квітня о 18:30 в Будинок кіно на творчий вечір, присвячений Олесю Гончару.

    Усі виступаючі говорили, що наскрізною лінією у фільмі проходить лірична сторінка життя письменника та його коханої дружини, його душі та підтримки - Валентини. Також наголошували, що Олесь Гончар вчив таких морально–етичних цінностей, як вірність, любов до Батьківщини, любов до людини, світло, яке повинно йти від кожного з нас. Він був великим українцем, він не зрадив собі, не зрадив народу України. Де б він не працював, де б він не був: чи на фронті, чи коли очолював Спілку письменників України, чи у Раді миру, дороговказом завжди для нього було – це віра: в людей, в Бога, в країну, в сім’ю. Він – сучасний у твердженнях та судженнях. Він показав ту велич людини, яка живе життям України. Як настанова для людства звучить Гончарове: «Чи не пора винайти щось не для війни, а проти війни? ».

    Від Національної спілки письменників України було вручено почесну відзнаку творцям фільму – режисеру Валерію Степаняну-Григоренку та Ользі Зінченко.

  • Де може реалізувати себе філолог зі знанням англійської

    Ти гадаєш, що робота твоєї мрії, яка пов’язана зі спеціальністю, – недосяжна фантазія? Не знаєш, де можна профільно працевлаштуватись, навчаюсь на філолога? Та як непогано заробляти, реалізовуючи власні лінгвістичні здібності?

    Тоді ти точно проґавив зустріч із роботодавцями компаній EnglishDом, YAPPI CORPORATE та English Prime, яка відбулася 15 березня в Інституті філології за сприяння сектору працевлаштування студентів та аспірантів КНУ та за підтримки заступниці директора Наталії Любарець. Наші студенти дізналися чим живе та дихає кожна з компаній, які пріоритети подальшого розвитку ставить та яким чином можна реалізувати власні амбіції та потенціал в сфері викладання англійської мови. Сучасні підходи до вчителювання, потужна команда однодумців, персональний менторинг та коучинг кожного тьютора, конкурентна заробітна платня, офіційно оформлені відносини, надзвичайна та унікальна корпоративна політика компанії, можливість професійного та особистісного розвитку – і це далеко не повний перелік умов працевлаштування.

    Не зважаючи на те, що всі згадані компанії працюють в одному сегменті ринку, кожна представляє собою окремий світ, де кожен охочий може знайти собі заняття до душі. Необхідно також відзначити кардинально різні підходи до викладання англійської. Якщо ти надзвичайно зайнята людина з купою справ щосекунди, ідеальним рішення стане випробувати свої сили в EnglishDом. Заняття відбуваються лише дистанційно за допомогою популярних онлайн платформ в будь--який час дня або ночі. Погодьтеся, заробляти гроші, сидячи о 6 ранку в піжамі з єдинорогами перед ноутбуком – спокуслива пропозиція. До того ж абсолютно не потрібно готуватися до уроку – всі підручники та посібники надає роботодавець. Необхідна лише твоя англійська.

    Бажаєш працювати в одній з найбільших мереж шкіл англійської мови по всій Україні, де всі заняття перетворюються на інтерактивну комунікацію з безліччю ігор? Тоді вам до YAPPI CORPORATE. Власний тренінговий центр, «обезбашена» корпоративна політика та ексклюзивний гість – лис YAPPI до ваших послуг.

    Мрієш, щоб робота приносила не тільки гроші та самореалізацію, а й стала твоїм другим домом? English Prime – компанія, де вивчення мови відбувається в затишній та комфортній атмосфері з чашкою кави та без жодних підручників. Вивчи англійську так само, як вчив рідну – ось головний принцип цього роботодавця.

    Коли зустріч добігла кінця, учасники вже чітко усвідомлювали,що робота мрії може бути реальністю. Особливо за умови високого професіоналізму наших студентів та невпинного бажання до саморозвитку і реалізації творчих планів.

    Текст студентки Оляни Цехмістер, фото Валерія Попова

  • Презентація книжки Михайла Назаренка

    14 березня у Шевченківські дні за сприяння кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості відбулася презентація книжки Михайла Назаренка "Поховання на могилі: Шевченкова біографія у фольклорі та фейклорі".

    У презентованому виданні зібрано майже всі надруковані досі легенди, перекази, чутки і плітки про Шевченка, від 1840-х років до новітніх часів, – і весь цей різнорідний матеріал поєднано в єдиний сюжет, єдину історію про чарівного маляра, чаклуна-характерника, пророка, визволителя, безсмертного, заложного мерця, жертву і знаряддя ідеологій.

    Водночас це книжка не лише про Шевченка, а про Україну та українців. Адже Шевченко - це й є Україна, сутність нашого народу. Варто зауважити, що це вже друге видання цієї книжки, доповнене і проілюстроване. Перше видання було надруковане 10 років тому.

    На презентації були присутні студенти, викладачі та колеги з Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України.

    Категорії: 
  • Тім Томпсон провів практичні семінари для філологів

    Кафедра методики викладання української та іноземних мов і літератур 13-14 березня організувала практичні семінари з підготовки та презентації своїх досліджень англійською мовою в академічних/наукових виданнях. Тім Томпсон викладав англійську протягом 15 років в університеті, зокрема 8 років у Корейському інституті передових технологiй (KAIST) — провідному навчальному та дослідницькому університеті південної Кореї (м. Теджон). У лютому 2016р. він заснував компанію Archer English Consulting, на базі якої надає послуги редагування наукових видань, проводить тренінги з формування презентаційних умінь та умінь академічного письма в державних установах, університетах, дослідницьких інститутах у Кореї, Європі, Азії та Близькому Сході, зокрема дводенний тренінг для топ-фахівців з ядерної енергетики з підготовки до публікації наукових статей англійською мовою.

    Під час семінарів в Інституті філології Тім Томпсон розповів викладачам та студентам як презентувати свої дослідження в іноземних виданнях та які існують методи впливу на аудиторію.

    Категорії: 
  • "Шевченкіана діаспори" Ростислава Радишевського

    13 березня відбулася презентація шеститомного видання наукового проекту член-кореспондента НАН України, д.філол.н., проф. кафедри полоністики Ростислав Радишевський "Шевченкіана діаспори".

    На презентацію прийшли шевченкознавці, літературознавці та колеги Ростисалава Радишевського. У дружньому колі Ростислав Петрович розповів про довголітню працю над виданням.

  • Випускниця літтворчості презентувала поетичну збірку в Туреччині

    У січні за підтримки Товариства українців у Стамбулі відбулася перша презентація третьої збірки Людмили Дядченко "Курка для турка".

    Людмила Дядченко, поет, віце-президент Асоціації українських письменників, лауреат українсько-німецької премії ім. О.Гончара, автор книг «Плата за доступ», «Курка для турка». Красива та розумна Людмила 5 років тому закінчила освітню програму з літературної творчості Інституту філології Шевченкового університету. Захистила дисертацію. Нині працює у Центрі літературної творчості Інституту філології, і як бачимо, продовжує писати добірні поетичні тексти.

    Остання збірка молодої письменниці - це поетична спроба систематизувати все у глобалізованого світу, у просторі, де одночасно існує тонка лірика та іронічна алюзія, мистецтво слова і мистецтво мовчання. Пронизує поетичну збірку проблема пошуку та вибору. Юна, але відчутно мудра, авторка творчо і чуттєво шукає начало в людському єстві. Ставить запитання і деколи відповідає, а деколи лишає його риторичним. Тут відчувається сучасність і водночас простежуються національні риси вічної істини поезії.

    Розмова із Людмилою Дядченко:

    -Чому така назва?

    - Назва насправді «міфологічно-сучасна», це не про курей і турків)). Це про жінку і її місце у світі чоловіків. Відомо, що у всіх міфологіях курка – це символ жіночого начала, материнства, доброти, втілення всепрощаючої любові. Після міфологічного періоду цей символ набрав дещо негативних рис. Так, у західній цивілізації курка – символ глупоти, у слов’янській традиції вона оцінювалася взагалі досить негативно (її м'ясо навіть не освячували в церкві на Великдень, адже жіноче вважалося породженням диявола). Наприклад, у російському фольклорі: Курица – не птица, баба – не человек. Тож нерідко й нині можна чути, як жінку називають дурною куркою. Натомість турок – це образ представника патріархального суспільства з його переконаннями про місце жінки: сім'я / діти/ дім. Мене це дуже ранило три-чотири роки тому. Зараз я спокійніше сприймаю репліки деяких чоловіків (політиків, науковців, а не сільських дядьків - наголошую), що «жінку негайно треба заміж віддавати, бо незаміжні жінки – дурні зовсім». Звісно, не все так однозначно і про це не йдеться буквально в текстах збірки: ці смисли – у натяках, підтекстах, самоіронії (напр. «що я вам розкажу? про супи і борщі й магазини?» у вірші «Чоловікові»).

    - Яка поезія увійшла у збірку?
    - Загалом це інтимна медитативна лірика.

    -За який проміжок часу вдалося написати і упорядкувати поезію, яка увійшла в книгу?

    -Книга написана десь за 2,5 роки (всього 73 вірші). От тільки це було ще у 2011–2013 рр. До 2017-го рукопис добре «відлежався», і перед здачею у видавництво Братів Капранових я додала якісь нові вірші, натомість знявши деякі давніші.

    - Чому першопочатково презентували збірку у Туреччині?

    - Презентація в Стамбулі відбулася якось сама собою. Поки роздумувала у якій локації в Києві презентувати «Курку», то Туреччина сама «покликала» в особі Українського товариства взаємодопомоги у Стамбулі. Дякую його господарям Володимиру та Оксані Левицьким. Тепер час їздити вдома)).

    - Які запитання Вам ставили у Туреччині під час презентації?

    -Один читач на турецькій презентації спитав: «Людмило, які там ваші роки! Звідки-то у віршах так багато туги?» ( )) Я йому відповіла: "Із життєвого досвіду, який вимірюється не роками, а обставинами".

    І на завершення поезія зі зібрки "Курка для турка":
    диптих
    І
    Чорне місто і білі чайки – колажі
    я старанно склеюю (як на картоні) в уяві
    розливається Каспій: дивися. кажи.
    це буде мов кисле тісто моїй душі захлялій
    Чорне місто солодким шербетом – і на язик
    наче сходи до Сходу не сонця а світу
    ти шукаєш тут правди не та що нині а що повік
    нетутешнім немає правди і можеш не бубоніти
    підростають нові міста на каспійській землі
    продавала їй серце скажи за які манати?
    але поки ще чайки зашіптують рани малі
    Чорне місто впусти мене відзимувати

    ІІ
    ослика маю – купи мені батога
    і морквинку на нього
    щоб ослик не передумав
    ця можлива країна на очі весь час ляга
    ці можливі в ній ми – арахіси у лукумі
    загорни два гостинці
    сміливо на сонце іди
    і молися до нього. до тіні. до кого схочеш
    тут куди не дивись –
    то гори то вітер і див
    нема жодних.
    а країна ляга на очі
    ослик моркву поїв –
    лишилась одна дорога
    я кричу і кричу – а озветься піщаний зсув
    як дійдемо з тобою – впізнаєм святого Бога
    але хоч би нас він –
    поки ми йшли –
    не забув

    Розмову вела Олександра Касьянова

  • Презентація фільму і книги про...казахського Шевченка

    Біля мого будинку росте верба – далека правнучка Тарасової верби, яку він (разом з тугою за Україною) посадив у казахсько-мангишлацьких степах. В один із ювілеїв генія в 60-х роках минулого століття письменники привезли від неї гілочку, яка ото й виросла перед нашими вікнами...

    В пейзажних картинах поета-живописця дерева символізують вічність життя. Перебуваючи в солдатчині, він змалював їх сотні. А філософію відтворив чи не в картинах "Пожежа в степу". і "Казашка Катя". Поряд, отже, і трагедія, і глибоко людська лірика... Цей мотив – провідний і в новому фільмі режисера-продюсера Є. Козака "Кобзар у степах Казахстану" та в підготовленій ним монографії з такою ж назвою. Презентація цього культурного явища відбулася в Інституті міжнародних відносин (з участю Центру літературної творчості Інституту філології) КНУ імені Тараса Шевченка. Промотор презентації – Посольство Казахстану в Україні на чолі з послом Саматом Ордабаєвим. Хвилюючими, інформаційно насиченими були виступи на презентації і самого Надзвичайного посла, і ректора університету, Героя України, Леоніда Губерського, і Президента Академії педагогічних наук України Василя Кременя, а також кількох письменників та мистецтвознавців. Творчий задум фільму і монографії прокоментував режисер-продюсер Є. Козак – він же і засновник кіностудії імені Івана Миколайчука, на якій створено фільм. Добре слово було сказане й про згадану вербиченьку в Києві, і про весь масив казахського малярства Тараса. На засланні він написав 450 картин і портретів, з них – 350 на казахські теми. Це класика казахського живопису, завдяки якій наш, забритий в солдати геній, став хрестоматійним для всіх часів казахської цивілізації. Для української – само собою... Увінчали презентацію виступи дивовижного дитячого колективу, а на прощання – кілька товариських знімків. У тому числі з легендарною Марічкою-Ларисою Кадочниковою з "Тіней забутих предків"…

    У вірші "У Бога за дверима лежала сокира", що написаний під час заслання, Шевченко зобразив єдине дерево – "покинуте сокирою, огнем непалиме". Казахи назвають його "святим", а відлуння його чується і в посадженій Тарасом мангишлацькій вербі, і в її правнучці, що росте біля мого будинку в Києві.

    Категорії: 
  • Відбулася презентація програм академічної мобільності для філологів

    Відділ академічної мобільності нашого Університету розпочав цикл презентацій програм академічної мобільності на факультетах/в інститутах.

    17 жовтня інформаційний тренінг з питань академічної мобільності відбувся в Інституті філології. Провідний фахівець Відділу академічної мобільності Тетяна Сивець розповіла філологам про наявні освітні програми та їхню специфіку; правильне оформлення та подачу документів на конкурси; визнання результатів навчання, практики, стажування тощо; фінансові та законодавчі особливості участі у програмах.

    За детальною інформацію з питань академічної мобільності звертайтеся: http://mobility.univ.kiev.ua

    Категорії: 
  • «Література – це завжди загадка»: презентація книги Дарини Гладун

    Про важливість філологічних знань, про лекторів, які надихали творити, вміння відмовлятися від текстів під час відбору у збірку, розмовляли з письменницею Дариною Гладун, випускницею Інституту філології, авторки збірки «Рубати дерево», лауреатки численних літературних премій та переможниці різноманітних конкурсів.

    Випускниця літературної творчості видала свою першу збірку «Рубати дерево». Презентація пройшла у по-дружньому спілкуванні. Коли Дарину запитали про те, щоби вона порадила собі першо-, другокурсниці з висоти свого досвіду, щодо видання книги, то отримали чітку відповідь: «Ходити на пари». І в своїй відповіді Дарина, власниця червоного диплому магістра, не лукавила: «Зрозумійте мене: я поет з літературною освітою. Уже в магістратурі я зрозуміла, як мені не вистачає бази з часів, коли дозволяла собі прогулювати лекції, не дочитувати рекомендовані списки літератури, як от від Людмили Грицик. Але це розуміння, на жаль, приходь тільки після випуску. Бо коли тобі шість років поспіль дають знання, і вони вартісні, то до цього звикаєш як данності. Але далі вже мусиш сам розгрібати тонни інформації в бібліотеках. Ну але хочете бути в літ.процесі, то не сидіть лише в бібліотеках. Мистецькі тусівки – обов’язкові».

    Презентацію модерувала викладачка кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Ірина Забіяка, яка звернула увагу, на скільки поетична збірка є філологічною. Відчуття слова, алюзії і ремінісценції на тексти нобелівських лауреатів, пласт міфології і фольклору в образності, - книга невичерпне джерело для дослідження. Не менш важлива і композиція книги, архітектоніка, яка доповнена візуальною частиною. Дизайнер Лесик Панасюк у чорно-білому кольорі сказав те, що прописано у рядках верлібрів Дарини. У літературно-художньому тандемі створюється поле, яке читач має для себе охопити.

    Поділилася авторка й історією написанням текстів у книзі, адже більшість були написані на парах. Чи то привиди гімназистів надихали творити, чи метафоричність висловлювань лекторів, зокрема проф. Юрія Коваліва, але верлібри під обкладинкою насичені і щільні, де помітно вже усталеного поета, зі своїм стилем і сильним метафоричним словом. «Логограми, які тут є, крім інтертекстуальних пластів, - блискуча знахідка Дарини. Адже це літературна загадка». – підкреслив проф. Юрій Ковалів на презентації. Він виступив і автором після мови до збірки письменниці.

    Дарині Гладун вдалося зобразити річ у собі, звернуту на себе вічну пульсацію текстів. «Рубати дерево» - свіжий і новий підхід творення, асоціативність і концептуалізм. У книзі присутній шлях зовнішнього кола до внутрішнього, коли черпаємо знання соціуму і проростаємо індивідуумами. Завершує книгу не фінал, а відчуття потреби нових знань.

    Попереду ще багато ідей та творчих здобутків, тож Дарина не перестає лупати скалу літератури, а ми говорити про «Рубати дерево».

    Текст - Каріна Дорошенко
    Фото – Лесик Панасюк

    Категорії: 
  • Про навчання та стажування у Туреччині

    11 вересня у рамках міжнародної програми Erasmus+, з якою КНУ імені Тараса Шевченка підпив угоду про стажування та навчання, відбулася зустріч з координатором зазначеної програми Ozer Ozen із Університету провінції Киркларелі Турецької Республіки (Kırklareli University). Презентація міжнародної програми обмінів відбулася на кафедрі тюркології Інституту філології для студентів третьокурсників. Представила гостю студентам завідувач кафедри тюркології д.філол.н. Ірина Покровська, завдяки сприянню якої студенти-тюркологи щоріч проходять мовну практику та навчання у провідних вишах Туреччини.

    Координатор Erasmus+ із Киркларелійського університету Ozer Ozen розповіла студентам про переваги програми, яка дає можливість не лише покращити свої знання, а й сприяє розвиткові освіти обох країн – України та Туреччини. Разом із тим презентована освітня програма стажування/навчання впливає на розвиток інших сфер, окрім освіти, – політичну, культурну, економічну, що є позитивним для обох країн. Гостя із Туреччини розповіла студентам про провінцію, в якій знаходиться Киркларелійський університет, про структуру та специфіку вишу, а також про документи, які необхідно подавати, аби взяти участь у конкурсі на навчання в зазначеному турецькому університеті. Нагадаємо, що минулого року у Шевченковому університеті при кафедрі тюркології за програмою обміну Erasmus+ із Університету провінції Киркларелі перебувало два студенти. Тож, цьогоріч турецький виш чекає студентів-тюркологів на навчання від 3 до 12 місяців. За детальною інформацією звертайтеся на кафедру тюркології або Відділ академічної мобільності КНУ https://www.facebook.com/mobility.knu/?ref=br_rs

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to презентація