дослідження

  • Лінгвістів Київського університету визнано світовою науковою спільнотою

    Наукові роботи українських лінгвістів Лариси Шевченко, Дмитра Дергача та Дмитра Сизонова внесено у звіт Медіалінгвістичної комісії Міжнародного комітету славістів (2013-2015 рр.). Звіт побудовано за принципом виділення наукових видань із медіалінгвістики, що цитуються славістами світу. Серед словників відзначена лексикографічна праця за науковою редакцією професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувача кафедри історії та стилістики української мови Лариси Шевченко («Медіалінгвістика. Словник термінів і понять / Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2014). Серед навчальних видань та посібників відзначена робота викладачів кафедри історії та стилістики української мови «Навчально-методичний комплекс зі спеціалізації «Медіалінгвістика» / Упорядн. Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов / За ред. проф. Шевченко Л.І. – К. : Логос, 2013».
    Також у звіті згадано про успішність проведення першого в Україні круглого столу з медіалінгвістики «Знаки культури в сучасних українських медіа» під керівництвом д. філол. н., проф. Лариси Шевченко (місце проведення – Київський національний університет імені Тараса Шевченка; квітень 2015 р.).
    Серед періодичних наукових видань Великобританії, Польщі, Болгарії, Росії, Білорусії та ін. країн окремо згадане українське міжнародне видання «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика», що видається кафедрою історії та стилістики української мови (головний редактор – Лариса Шевченко). У виданні, що входить у кілька світових науковометричних баз, діє постійна рубрика «Медійна проблематика в модерній лінгвістиці», яка порушує актуальні проблеми сучасної медіалінгвістики.
    В офіційному виданні Медіалінгвістичної комісії при Міжнародному комітеті славістів «Медиалингвистика» постійно друкуються наукові статті відомих світових медіалінгвістів. За роки існування у збірнику були надруковані й статті викладачів Київського університету – професора Лариси Шевченко, доцентів Дмитра Дергача та Дмитра Сизонова.
    У перспективі роботи комісії на 2016 рік – наукові зустрічі в Болгарії, Росії, Польщі та ін. країнах.
    Нагадаємо, Міжнародний комітет славістів (МКС) – наукова організація, яка об'єднує національні комітети славістів Австрії, Білорусі, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Македонії, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Угорщини, України, Чехії та ін. країн світу. Комітет засновано 1955 року у Белграді (Югославія) з метою відновити й розвивати міжнародні зв'язки у галузі славістики, а також продовжити традиції 1 Міжнародного конгресу славістів-філологів, який відбувся у Празі 1929 року. Із 1958 р. кожні 5 років комітет проводить Міжнародні з'їзди славістів. Медіалінгвістична комісія створена 2013 року (голова комісії – проф. Лілія Дускаєва). До Стилістичної комісії при МКС (голова – проф. Наталя Клушина) входить заступник голови Українського комітету славістів, проф. Лариса Шевченко.

    Категорії: 
  • Охорона нематеріальної культурної спадщини: науковці обговорили важливе

    10-11 грудня в Інституті філології відбулася конференція «Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини», на яку зібралися гості з різних установ, яким не байдужа така тема.
    Юрій Богуцький, директор Інституту культурології НАН України зазначив: «У нас немає об’єктів, що порівнюються з Чудесами світу, бо Україна не була в центрі подій, вирішальних для історії людства. Територія України не мала державності, тому створення матеріальних культурних об’єктів не було, а от нематеріальні об’єкти рясно представлені. Часи бездержавності втратили історію культурної памяті. Через усну творчість билини Київської Русі закріпилися штучно в Москві. В часи Незалежності ми скромно почали відстоювати часи козаччини, але треба повернутися до нематеріальної спадщини ще Київської Русі».
    Олександр Доценко, директор Українського центру культурних досліджень звернув увагу: «Підсумкова конференція підбиває підсумки семирічних зусиль України по імплементації Конвенції. Її ратифікація сприяла визначенню механізмів, правил, принципів і пріорітетів культурної політики. При цьому, не варто забувати, що Конвенція передбачає звіт про дотримання її положень. Щодо нематеріальної культурної спадщини звітуємо раз на 6 років. Завдання сьогоднішньої конференції: обговорити стан, перспективи та способи розвитку культури, адже кожен є частиною культурної спадщини».
    Завідувач кафедри фольклористики професор Олена Івановська, нагадавши фразу Івана Франка щодо «реанімації культурних пережитків», розповіла: «1989 року було затверджено положення ЮНЕСКО про поняття «фольклору», от ми й готуємо дослідників нематеріальної культурної спадщини. В курсових, дипломних роботах намагаємося охопити набутки нематеріальної культурної спадщини. Хочеться звернути увагу відповідних Міністерств на необхідність відкриття освітніх програм з дослідження фольклору, надання бюджетних тем цій сфері, бо ідеологічні питання мають бути оплачувані державною».
    Науковий секретар Українського центру культурних досліджень Валентина Дем'ян представила аналітичний огляд стану імплементації Конвенції ЮНЕСКО з 2008 по 2015 рік, наголосивши на рекомендованих зразках нематеріальної культури, які необхідно внести до списку, а це: опішнянська кераміка, косівська мальована кераміка, кролевецькі тканні рушники, хлібна культуру, петриківський розпис та козацькі пісні Дніпропетровщини.
    До цього списку вже під час дискусії профессор Іван Павленко запропонував внести жіноче українське багатоголосся.
    Дослідження фольклору мають місце у всіьому світі. Дослідження вивчення фольклористики у світових ВНЗ доцента Лесі Наумовської показали: у 15 університетах США вивчають фольклор, у Канаді на ступінь магістра і PhD готують у трьох ВНЗ. «Тож в різних частинах світу готують фольклористів і варто брати до уваги світові тенденції, але не забувати про українську специфіку», - підкреслила науковець.
    До участі в конференції були залучені і представники кримськотатарського етносу. Так Асанова Евеліна, яка нині навчається на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є представницею четвертого покоління кримськотатарських ювелірів. Вона розповіла ключові особливості культури свого народу. Приміром. орнаментальні форми у ткацтві передавались спадково по жіночій лінії, а ключовим елементом у нематеріальних зразках культури було і залишається «родове дерево» - символ міцності і зв’язку роду та S-образні лінії як символ води, сили. Сьогодні кримськотатарську культуру зберігають і розвивають такі майстерні, як: USTA (митці Айше Османов, Айдер Асаутов та ін.), El Cheber, куди входять Рустем Скибін, який був присутнім на конференції , а також Айтер Асанов, Мамут Черлу та інші.
    Представники караїмської общини міста Мелітополь Арабаджі Олена та її колега представили гостям конференції зразки караїмської кухні: пиріжки з горіхами (джевіз аяклак) та пиріжки із сиром (кавурлган пенір аяклак). Також розповідали про давню традицію, за якою наречена для сватів мала наліпити пельменів розміром з обручку, а якщо більшого розміру, то дівчину не брали до шлюбу.
    Не залишилися осторонь конференції і студенти-фольклористи. Вони запропонували аудиторії кілька автентичних народних пісень, а також реконструкцію давнього весільного обряду «Покривання».
    На панельну дискусію завітав заступник Міністра культури Ростислав Карандєєв: «Приємно, що є ті, хто зберігає приклади нематеріальної культури. Маємо надію, що громадська активність дасть можливість піднести на вищий рівень проблеми культурної спадщини. Дякую всім за подвижництво, яке ви робите!»

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • ЮВІЛЕЙ ВИДАВНИЧОГО ПРОЕКТУ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ПРОФЕСОРА Л. І. ШЕВЧЕНКО

    Десять років тому був започаткований видавничий проект «Ідеї, постаті, тексти в українській культурі», автором ідеї якого стала завідувач кафедри історії та стилістики української мови, доктор філологічних наук, професор Л.І. Шевченко. Однією з перших праць у межах проекту, виданої за загальною редакцією професора, є колективна монографія «Літературна мова у просторі національної культури».
    Серед періодичних видань, що входять до видавничого проекту – збірник наукових праць «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика», який 2013 року увійшов до світових рейтингів науково метричних баз та представлений закордоном як одне із найуспішніших філологічних видань України. З 2014 року науковому збірнику присвоєно міжнародну сертифікацію ISSN.
    До ювілею кафедри історії та стилістики української мови (2013 р.) колективом авторів під науковим керівництвом Л.І. Шевченко видано ґрунтовну наукову працю про історію та сьогодення кафедри «Університетська україністика в актуальних епістемах сучасного мовознавства».
    Роком пізніше в рамках видавничого проекту автором виданий перший український словник з медіалінгвістики – нового напрямку філологічного знання.
    У 2014 році Д.В. Дергачем та Д.Ю. Сизоновим – учнями та колегами Л.І. Шевченко – була видана праця «Лариса Іванівна Шевченко. Горизонтами модерної лінгвістики», яка присвячена ювілею професора та видана також у межах видавничого проекту.
    Також колективом авторів кафедри історії та стилістики української мови виданий словник термінів і понять з юрислінгвістики. Лексикографічне видання представляє інноваційний підхід до системного знання з юрислінгвістики та лінгвістичної експертології.
    Незмінним символом проекту є золотистий пегас, який у давньогрецькій міфології є улюбленцем муз та означає креативний успіх в творчому плані.
    За десять років свого існування у видавничий проект увійшло більше 20 ґрунтовних праць (монографії, словники, посібники, наукові збірники), що відрізняються в сучасній науці своєю новизною та відповідають модерним вимогам часу. Безперечно, десять років лексикографічного проекту – це лише початковий етап розвитку, але на науковому шляху – це вагомий внесок у розвиток сучасної української філології.

    Дмитро Сизонов

  • В ІНСТИТУТІ ФІЛОЛОГІЇ ВИЙШЛА КНИГА ТЕСТІВ НОВОГО ФОРМАТУ ДО ЗНО

    У видавництві «Київський університет» вийшла друком нова книга тестів з української мови та літератури до зовнішнього незалежного оцінювання, яка відрізняється інноваційним підходом до головного тесту країни. Автори нового видання – викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка доцент Дмитро Сизонов та к. філол. н. Ольга Злотник-Шагіна.

    Рецензенти сучасного видання – проф. Семенюк Г.Ф., директор Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, проф. Шевченко Л.І., завідувач кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, проф. Гаєвська Н.М., Голова навчально-методичної комісії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка,

    Пропонований посібник містить практичний матеріал у вигляді тестових завдань з української мови та літератури трьох форматів – простого й ускладненого рівнів та з відкритими відповідями. Укладений відповідно до чинних програм з української мови та літератури для середніх загальноосвітніх навчальних закладів України та зовнішнього незалежного оцінювання. У посібнику авторами пропоновані тести нового зразка з української мови та літератури, що сприятимуть повторенню, узагальненню та систематизації вивченого, якісній підготовці до ЗНО, самоосвіті з української мови та літератури.

    У додатку до книги подаються словник-мінімум літературознавчих термінів (складений на основі посібників проф. Гаєвської Н.М.), тексти для стилістичного аналізу (подаються за виданням «Стилістика української літературної мови» за редакцією проф. Шевченко Л.І.), перелік тем для власного висловлювання. Безумовно, такі додатки допоможуть абітурієнтам краще комплексно підготуватись до складання тестів ЗНО.

    Видання буде апробоване в деяких закладах освіти провідних міст України – Києва, Харкова, Львова. Позитивна рецензія на книгу вийшла в педагогічному щотижневому всеукраїнському виданні «Освіта» (№32, 5-12 серпня).

  • СЛЕНГ – МОДНА «ФІШКА» СУЧАСНОГО МЕДІАМОВЛЕННЯ

    Один із засобів звернути увагу аудиторії, справити враження – це наситити мову незвичними, експресивними одиницями, серед яких помітне місце займають сленгізми. «Потенціал впливу сленгової лексики в мас-медійному дискурсі сучасної України» – такою була тема виступу к. філол. н., н. с. Ірини Георгіївни Приходько, що його обговорювали на науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 травня 2015 р.

    Зміни в суспільстві тягнуть за собою зміни в мові. Демократизація, пошук вражень і різноманіття, певний гедонізм, поступово прищеплюваний культ молодості – все це відображається в мові, у першу чергу – мові ЗМІ. Один із наслідків активних суспільних змін – це вторгнення в мовлення нелітературних одиниць, зокрема сленгових. Вони приваблюють своєю новизною, додають експресії, допомагають журналістам створити ефект наближеності до реального життя, встановити тісніший контакт з молодіжною аудиторією, серед якої найбільше носіїв сленгу.

    За спостереженнями І. Г. Приходько, сленгізми найчастіше з’являються в текстах реклами (Подорожуєш? Роби це круто!), зокрема й через те, що серед рекламованих товарів – велика частина призначена саме молоді; в радіо-мовленні: у піснях (Жениха хотела, вот и залетела; А в переходе метро// Девчонку ищет Петро// Девчонка стрелку забила// А где конкретно – забыла) і в мовленні ведучих (Давайте вместе поздравим клёвую девушку Марину с первым рабочим днём! – возглас ди-джея); в програмах ТБ та газетно-журнальних рубриках, присвячених кримінальним подіям; тим, в яких присутнє пряме, нецензуроване мовлення пересічних людей.

    Ірина Георгіївна зауважує високу частотність таких одиниць в сучасному мовленні. До того ж, є ситуації, коли людина просто не має можливості уникнути сприйняття відповідних текстів, наприклад коли знаходиться в транспорті, де працює радіо, чи слухає офіційний випуск новин, в якому зовсім не очікувала почути лексику такого штибу. Через свою, з одного боку, нестандартність, експресивність, з іншого – повторюваність, такі одиниці врізаються в пам’ять і поступово входять у ширший обіг, набувають статусу загальновживаного сленгу. Деякі сленгові одиниці вже стали частиною літературної мови, хоча й мають помітку «розмовне, знижене».

    Учасники семінару жваво обговорювали цю доповідь, наводячи свої приклади вживання нелітературної, сленгової лексики в розмовному мовленні, в мові масмедіа, особливо в рекламі.

    У слухачів виникло також питання про компаративні можливості цього дослідження, а саме про відмінності у вживанні сленгової лексики в російських та російськомовних і україномовних українських ЗМІ.

    Звернули увагу й на те, що використання подібних слів журналістами для того, щоби нібито підлаштуватися під аудиторію, створити ефект «свого», може бути образливим для тієї частини цієї аудиторії, чий культурний рівень не передбачає зловживання такою лексикою.

    Науковцям і всім освіченим людям лишається або чекати, коли масмедіа почнуть орієнтуватися на їхній рівень спілкування, або активніше лобіювати свої інтереси як аудиторії ЗМІ, або прийняти цю тенденцію як свідчення того, що мова живе і розвивається.

    Ганна Черненко

    На фото – доповідачка к.філол.н., н.с. І.Г. Приходько.

    Категорії: 
  • КРУГЛИЙ СТІЛ ІЗ МЕДІАЛІНГВІСТИКИ

    У рамках Всеукраїнських наукових читань за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту», що проводилися в Інституті філології 7-9 квітня 2015 року, відбувся круглий стіл із медіалінгвістики. Організатором та модератором круглого столу на тему «Знаки культури в сучасних українських медіа» виступила Шевченко Лариса Іванівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та стилістики української мови.

    У науковому заході взяли участь викладачі кафедри, аспіранти та студенти спеціалізації «Медіалінгвістика». Основними тематичними напрямами круглого столу стали актуальні проблеми медіалінгвістики, зокрема теорія масової комунікації, медійна жанрологія, функціональний ресурс мови ЗМІ.

    Проф. Шевченко Л.І. виступила з вітальним словом і доповіддю про сучасний стан і тенденції розвитку світової медіалінгвістики, перспективи розробки медіалінгвістичної проблематики в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Цьогорічний науковий захід порушив багато сучасних аспектів дослідження мови ЗМІ: екстра- й інтралінгвістичне в природі медійного жанру (доц. Дергач Д.В.), роль та особливі функції фразеологізмів у масовій комунікації (доц. Сизонов Д.Ю.), лінгвальні засоби сугестії у ЗМІ (доц. Шулінова Л.В.) та ін.

    У колі наукових зацікавлень та розробок студентства – функції перифразів та метафор у мас-медіа (асп. Булах М.Б., студ. Слюсарчик А.Б., студ. Дудар В.І., студ. Плясун О.М.), аналіз мовного ресурсу медійного тексту (студ. Приходнюк Г.В., студ. Автушенко О.О., студ. Степанисько С.В., студ. Драпак О.З.), вербалізація маніпулятивної функції в рекламі та політичній комунікації (студ. Козик Є.А., студ. Фещук О.О., студ. Филь К.С.) та ін.

    Нагадаємо, що спеціалізація «Медіалінгвістика» була відкрита в Інституті філології 2013 року. Ця спеціалізація є інноваційною в Україні, а Київський університет став першим вищим навчальним закладом, в якому ця спеціалізація успішно розвивається. Підготовка фахівців із медіалінгвістики проводиться кафедрою історії та стилістики української мови. 2013 р. за редакцією проф. Шевченко Л.І. був виданий навчально-методичний комплекс зі спеціалізації «Медіалінгвістика», а 2014 року проф. Шевченко Л.І., доц. Дергачем Д.В. та доц. Сизоновим Д.Ю. був виданий перший в Україні та слов’янському світі словник термінів і понять із медіалінгвістики. Ця подія стала резонансною в сучасному медійному просторі та була висвітлена національними та закордонними ЗМІ, дістала високу оцінку в рецензіях фахових видань, що входять до європейських науковометричних баз.

    І викладачі, і студенти кафедри історії та стилістики української мови відзначили, що аналогічні наукові заходи стимулюють науковий пошук студентства, підвищують рівень фахової обізнаності, розвивають особливий інтерес до дослідження мови медійних ресурсів, а також дають відповіді на проблемні питання, що виникають в медіалінгвістиці на сучасному етапі розвитку. В подальшому круглі столи з медіалінгвістики кафедра планує зробити щорічними.

    Дмитро Сизонов

  • ART DE VIVRE У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ АФІШІ

    Рекламний, інформаційний, пропагандистський плакат як текст-навіювання, текст-креолізований стає все більш популярним об’єктом лінгвістичних розвідок. Про історію виникнення цього синкретичного жанру у Франції та особливості його дослідження у мовознавстві розповіла к. філол. н., науковий співробітник Лада Клименко у доповіді «Риторика французької художньої афіші» на черговому науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який відбувся 1 квітня 2015 року.

    У доповіді йшлося про те, як з’явилася афіша у Франції, про найвідоміших авторів, що працювали в цьому жанрі, про деякі специфічні риси плакатного мистецтва – смислову структуру афіші та риторику її повідомлення. Українською мовою афішу можна назвати також плакатом або постером. Доповідачка віддала перевагу терміну, поширеному у Франції.

    Перші плакати почали вивішувати на вулицях Франції у ХVI-ХVIII ст. Спочатку в їхній структурі домінував текст, підсилений візуальною грою шрифтів різного стилю та розміру. Поступово зображення на афіші набувало все більшого значення. Серед художників, які створювали афіші, – Едуард Мане, Эжен Грассе, Анрі де Тулуз-Лотрек, Жюль Шере, Адольф-Леон Вілетт, Альфонс Муха. Їхній талант перетворив афішу на мистецтво. Французів охопила справжня «афішеманія». В очікуванні появи нового плакату на вулицях Франції збирався натовп, афіші зривали – на пам’ять, на продаж. В ХІХ ст. афішу офіційно визнали жанром мистецтва. Його прикметними рисами стали примітність, лаконічність, яскравість.

    Зважаючи на поєднання в афіші вербального тексту і зображення, її текст можна зарахувати до креолізованих. На думку Лади Клименко, креолізовані тексти французької афіші однаковою мірою відображають погляд на сутність риторики двох провідних античних мислителів: Аристотеля, що вважав завданням риторики вдалу організацію мовних засобів для ефективного інформування та переконування, і Квінтиліана, що трактував риторику як мистецтво створювати тексти, які справляють естетичне враження.

    Виразними прикладами стали афіші Folies-Bergere Жюля Шере, де оригінально переплітаються зображення і малюнок (ноги танцюристів спираються на літеру «В»), а також реклама автомобіля Peogeot, примітну тим, що на ній в автомобілі цієї марки зображено царя Миколу ІІ на фоні нерівних, розмитих російських доріг. Таким чином автор цієї афіші втілив ідею престижності та надійності машини.

    Учасники дискусії зацікавилися термінологічними питаннями, зокрема, термінами, що використовують на позначення текстів, де переплетено різні семіотичні системи: синкретичний текст, мультикодове повідомлення, text/image (фр.), креолізований текст. Дискутанти зійшлися на тому, що останній термін Ю. А. Сорокіна та Є. Ф. Тарасова найбільше підходить для цього явища, оскільки саме він передає нерозривність слів і малюнку.

    Ольга Тетеріна підняла питання про перекладність афіші, що потягло за собою обговорення проблем якості рекламних повідомлень, поширених в Україні.
    Відповідаючи на питання про відмінності між афішами Франції та інших країн, Лада Клименко спиралася на бартівський метод пошуків комплексу конотацій, закладеного в сукупності текстових та візуальних елементів. Вона наголосила, що французькі афіші загалом просякнуті ідеєю Art de vivre à la française – мистецтва жити по-французьки: тобто гармонійно, естетично, насолоджуючись кожною миттю.

    Справедливість своїх тез доповідачка підтвердила, запропонувавши для розгляду якісні репродукції французьких афіш відомих митців, що зробило семінар яскравим і створило для всіх присутніх гарну весняну атмосферу, яка цілком відповідала концепції Art de vivre à la française.

    На фото: к.філол.н., н. с. Лада Клименко,
    Плакат Folies-Bergere, Жюль Шере, 1877.

    Ганна Черненко, к.філол.н., н.с. Інституту філології

  • Захмарена у віршах

    Творчість поетки Анастасії Гаркавюк, яка взяла собі за псевдонім метафоричну назву Захмарами, характеризується образністю та застосуванням цілої палітри різних художніх засобів. Пишучи про себе поетеса говорить так:
    Кудись за хмари
    В небесні храми
    До лона Бога
    Летить небога

    Насичена легкістю і простотою, її поезія, однак, здатна вражати глибокою філософічністю викладу в кожному рядку. Авторка постійно намагається осмислити людське життя. Анастасія Гаркавюк у своєму творчому доробку зосереджується над роздумами про сувору реальність, описуючи всі відчуття молодої людини, яку змушують існувати у певних соціальних рамках.
    привіт, мій світ
    моя планета-куля
    у пістолет заряджена
    із людством на ходулях

    де люди - вже не люди
    машини-автомати
    одні пострілоносні
    а інші - банкомати

    взаємонелюбимі
    взаємонелюдимі
    взаємовиключаючі
    взаємоубиваючі
    взаємоневзаємні
    даремні
    ні

    Лірика поетки має інтровертивний характер, адже їй властиве постійне заглиблення в себе. Внутрішні рефлексії ліричної героїні висвітлюються крізь призму природних явищ. Поетка фактично медитує, міркує над основними постулатами життя.

    Часто звертається поетеса до інтимної та любовної лірики, показуючи той світ, в якому вона живе, розкриваючи широкий діапазон душевних переживань, що інтимізує, втаємничує читача у заповітні мрії ліричного героя. Тематика віршів поетки торкається високих матерій любові, щастя. Авторка постійно звертається до своїх реципієнтів, намагаючись привернути їх увагу до іншого світу. Подекуди здається, що вона звертається до світу ідей, насправді ж, поетка просто показує, як тисячі живуть лише сірою буденністю і лише одиниці здатні бачити прекрасне у простому. Фактично, через мікрокосм авторка намагається дістатись до макрокосму, вона ставить риторичні питання і не боїться давати власну відповідь. Творчість поетки пронизана містичними та духовними елементами, наприклад:
    Янгол
    Чи здатен ти побачити
    Почути, усвідомити,
    Що є живі янголи:
    Янголи-охоронці?
    Не ті, що літають хмарами
    Й за хмарами у Небі
    Безсмертні, сяючі
    Споглядаючи на тебе.
    А живі ангели
    Без німбу і крил,
    Які не вміють ширяти,
    Із плоті і крові, визначеної статі.
    Вони ходять землею, підвладні долі і болю,
    Мають дар, даний не всім:
    Унікальний дар любові.
    Ти живеш, спиш, крокуєш
    Й часом не помічаєш,
    Що за твоєю спиною такий янгол
    Тебе захищаєю
    Ти страждаєш, ридаєш, картаєшся
    І часом не бачиш -
    Янгол є за спиною,
    Він поруч, юначе.
    Він молиться тихо, беззвучно
    За тебе до Бога,
    Кличе білокрилих чудес
    Тобі в допомогу.
    Обертайся частіше, дивися, побач
    Чи хоча б намагайся:
    Такі янголи є серед нас
    Може ти такий янгол?
    Зізнайся?

    Авторка намагається показати, що поруч із метафізичними янголами існують люди, які можуть виконувати функції небесних створінь, а саме: дарувати тепло, любов; підтримувати у тяжку хвилину. Поетка, активно використовуючи звертання, риторичні запитання, звертається до образів неба, хмар, янгола, Бога, що створює між автором і читачем справжню розмову про духовні цінності.
    І я і ти (присвячено С.С.С.)
    І я і ти
    Із простоти
    І ти і я
    Пернаті
    І ми у двох
    Ми – два птахи
    І двоє ми
    Крилаті
    І ти і я
    Це два світи
    І я і ти
    Не схожі
    І ми удвох
    Ми не святі
    Але кохати
    Гожі
    -Разом...
    -Угу...
    -Гаразд?..
    -Авжеж...
    Багато слів не треба
    Коли крилаті дві душі
    Дістатись прагнуть неба
    -Ти де була?
    -Летіла вниз?..
    А ти?
    -Злітав угору
    Мене узяв
    Підняв у вись
    Безсилу і прозору
    Ти не зважав
    Що серце вже
    Розтяте і розбите
    І справді...
    Ще воно живе...
    І здатне ще
    Любити...

    У системі версифікаційної майстерності Анастасії Захмарами переважають верлібри (неримований нерівнонаголошений віршорядок); строфічні вірші (катрени / дистих); вірші, де рядки недописані, або ж обірвані напівфразі; звертається вона і до безпунктуаційної поезії.
    непорочна, як квітка підсніжника
    з тендітними пальцями під сніжною ковдрою
    ти спала на білій хмарині янгольсько
    та, хто зірвала серце чорною зіницею
    і поклала між сторінок своєї долі
    ти спала дитинно й усміхнено
    так що сонце боялося сходити
    боязко ховаючись за кленами
    неприступна, як троянда
    ти спала у моєму ліжку
    насичуючи шкіру свіжістю
    вбираючи вологу моїх обіцянок
    виливала їх на папір римами
    виривала сторінки зі словників
    попелила мене дотиком посмішки
    ти спала вкрита моїми обіймами
    недосяжна, як квітка папороті

    Рядки в поезіях мають різні способи римування – кільцеве, перехресне, перерване римування, катрени на одну риму (аааа); різний порядок розташування рим; використання холостих рядків, чоловічих, жіночих і дактилічних рим з різними способами їх чергування і т. д.

    Художньо-мовленнєва організація поезій полягає в активному використанні словотворчих (неологізми) та лексико-семантичних засобів (варваризми, сленг, жаргон, терміни) увиразнення мовлення.
    Вони говорили займенниками
    І переважно імперативами
    Хотіли бути письменниками
    Спиваючись у трактирах

    Вони кохалися у авто
    І переважно без захисту
    Вони знімалися у кіно
    Не маючи акторського хисту

    Вони шалено неневиділи
    І непристойно любилися
    Слухали пісні на аудіо
    На Еді Мерфі молилися

    Вони здавались безумними
    Хоча були наймудрішими
    І їхні очі задумані
    Постійно плакали віршами

    Вони кохалися у авто
    Та переважно з іншими
    Вони знімалися у кіно
    У жанрах несуміжних.

    Спостерігається систематичне використання різних тропів (епітети, порівняння, метафори, метонімії, синекдоха, перифраз, евфемізм, гіпербола).

    Ранок
    Мої руки худі і білі...
    І долоні - провидці долі.
    Долілиць упаду... Долине
    Доленосне мовчання...Солі
    Я досиплю собі на рану
    І зарано зорю побачу...
    Загориться з-за гір багряно-
    пурпурове багаття
    Плачу...
    Полечу підпалю світанок...
    І до крові додам туману...
    Мої вікна всі без фіранок
    Я стрічаю світило...
    Ранок....

    За хмари
    Дві руки...
    Долоні...
    Дві долі...
    Доволі...
    Для волі...
    Поволі...
    Летіли...
    Хотіли...
    Любові...
    Без болю...
    Без бою...
    Без міри...
    Без мари...
    За хмари...
    Убогі...
    До Бога...

    Поетка активно застосовує прийом асонансу та алітерації, що надає плавності та музичності рядкам її поезії.
    Чи бачили ви за вікном засніжену душу?
    Одну з тих, які закутані і застуджені
    Одну з тих, які хронічно закохані
    З обмороженими пальцями, в лахи захованими
    З обвітреними губами, століттями нецілованими
    З очима такими підозріло рідними
    Наймудрішими… печальними ледь помітно
    Засніжену душу…. сивим притрушену
    Душу, застуджену власною стужею

    лапатий цукор ховає запалі сліди вчорашні
    «падосніг» - ловлю у передбаченні мимовільному
    який цього року грудень видався домашній
    між іншим... я тепер «Кохана» у його мобільному

    ***
    в руках тримаю аркуш: щось давно
    писати я забулася віршами
    розлити б рясно по столі вино
    і чаклувати у багровім шалі

    я тут сама закуталась у вічність
    захмелений спокутую порив
    скупа прийшла на думку символічність
    сховавшись у обмеженість чорнил

    веду рядки, куйовджу букви ревно
    розпатлані метафори чешу
    та не зарадить вже нічого, певно,
    моєму вічно п'яному віршу

    ***
    коли у мені прокидається слово
    я не маю чого сказати
    затамовані літери у розмовах
    як поети у казематах

    а коли прокидається мудрість на зміну
    я її одягаю в блакитне
    і сопуть їй рожеві лебідки у спину
    заполохані і тендітні

    поговорюють, в мові ховаються духи
    і вони все на світі знають
    коли мудрість і слово беруться з руки
    я укрилена засинаю

    ***
    просто мовчи
    наче мовчання - умова
    наче вода
    свіжістю стримуй звук

    просто тримай
    кожне важливе слово
    наче воно
    завше не зійде з рук

    просто мовчи -
    фраз гамірна основа
    наче німа
    в тиші найбільше тонів

    просто така
    наша таємна розмова:
    бачити сенс
    у безтілесності слів

    ***
    ти ховаєш свої глянцеві зіниці
    від райдужки моїх розчинених вікон
    та я рожеводумною черницею
    вірую в автентичність цих ікон

    омарена терра інкогніта ти
    я ж власні схильності колумбійські
    стримую в ім’я людської свободи
    такої ж необхідної як і близькість

    руно золоте – відгадка погляду
    сховане під птахи-віями
    та я в лихоманці ніяк не знайду
    ладу між думками-повіями

    ***
    упаду у руки самоти
    "обійми тугіш, моя повіє"
    бо нема любові, де не ти
    туш обтяжує розкосі вії

    у зіницях хворобливий блиск
    на устах від посмішки відбиток
    це латентний драматичний хист
    так навчив вдягати наболіте

    а коли нарешті ти прийдеш
    я розпущу вії на світанку
    лиш на шкірі матовій знайдеш
    від обіймів ледь помітну ранку

    ***
    я дивлюся, я бачу
    я сміюся і плачу
    я малюю на стінах
    все минуле в руїнах
    там уламки майбутнього
    фрески там незабутнього
    і колони розхитані
    риторичних запитань
    там пустелі затоплені
    мрії в землю закопані
    філософські трактати
    і підземні кімнати
    там на дні у темниці
    сховано таємницю
    у криштальних кайданах
    у нових старих ранах
    вічно юну і сиву
    омерзенно красиву

    ***
    А у моїх легенях хмари,
    А у твоїх – туман і кашель.
    - Куди підемо?
    Куди пірнемо?
    - Побачиш.

    Я дихаю – птахи тріпочуть,
    А віддих твій – вітри пустельні.
    - Невже ти йдеш?
    Ти ще прийдеш?
    - Напевно.

    А у руках
    (твоїх руках)
    Все воскресає і буяє.
    Лиш я така
    (одна така)
    В руках твоїх
    Вмираю.

    ***
    пробач мені сезонну кволість
    останній пад - осінній хист
    секундна тінь свою знайомість
    ховає у альбомний лист

    в такім сюжеті заяложенім
    по-листопадному недужа
    я по-дитячому серйозна
    і по-дорослому байдужа

    як фарба вогко і безформно
    стікаю днями в композицію
    водою білою аморфною
    міняю плиннісно позиції

    пробач мені мої хбороби
    оті палітри, напівтони
    бо ж я малярської подоби
    ховаю тіні у альбоми

    ***

    через вікна і лабіринти
    впеленавшись в червоні бинти
    не помітивши навіть з ким ти
    чий ти батько, а може син ти
    до Тартару крізь зоряні терни
    (як у біса це роблять екстерни?)
    навтіки від етичних первнів
    у багряні сніги безперервні
    не можливо спастися у втечі
    через внутрішні кровотечі
    вся галактика впала на плечі
    речі схильні ламатись, до речі

    ***
    у тобі солярна життєдайність
    у тобі байдужість катаклічна
    у тобі філософська глобальність
    правда у тобі анектодична

    у тобі титанічна сила
    у тобі душа немовляча
    у тобі трагедійність Есхіла
    у тобі Енеєва удача

    у тобі кохання Аполона
    у тобі любов діонісійська
    у тобі закоханість Платона
    лібідозність у тобі фройдична

    у тобі від Єви і Адама
    у тобі від Юди і від Сина
    у тобі поезія і драма
    у тобі життя і смерть, Людина

    ***
    ми ввімкнемо кімнатне сонце
    коли вікна – чорний атлас
    і зіниця ночі бронзова
    з них дивитиметься на нас

    геть не гріє плафонне світило
    загаси ти його скоріш
    ліпше вкутаймо наші тіла
    у обійми квартирних тиш

    заколише на руках
    подихів унісон
    лиш настирливе в думках:
    «тільки б усе не сон...»

    ***
    ми ховаємо в крихітні тіла
    планетарного масштабу емоції
    ретельно вираховуємо дози тепла
    з байдужості згубної порціями

    холод жіночих фарфорових рук
    що місять полум’я більше ніж в пеклі
    потребує кількох дотиків губ
    а не мільярдів розсипаних перлів

    сталь чоловічих надійних плечей
    варта усіх світових реліквій
    чому ж ми закутали сонця очей
    у дощові хмари вій?

    ***
    Не треба мене жаліти,
    Бо кожен собі Сізіф
    По колу своєї орбіти
    Штовхає життєвий міф.

    Старезний цинізм існування
    Французькою – C'est la vie!
    Як відповідь на запитання
    В захмареній голові.

    У мене своє де-факто,
    У тебе своє де-юре.
    Звели нас прозорі факти,
    А не голозаді амури.

    Я вишкірним вовчим риком:
    «Не треба мене кохати!..»
    Луною від тебе тихо:
    «Давай поможу штовхати...»

    Я.Ми

    у чому винна я
    кому я винна
    чому я винна
    і яка вина
    яке вино
    яка вона
    який він
    які вони
    і чи вони існують
    існують чи снують
    чи попросту простують
    чи простоять простій
    у просторі
    простий
    захарканий і хирий
    херовий і хисткий
    німий і занімілий
    безголосий
    без галасу
    без гласу і без глосу
    у атласі
    не атласом накритий
    цей світ не світиться
    не світить не освітить
    не квітне квітами
    і цвітом не цвіте
    у чому винен він
    кому чому і де
    іде пройде зайде
    зійде чи вийде
    ввійде чи виведе
    чи виставить мене
    одну
    саму
    ту саму
    саме ту
    що квітне квітами
    квітками
    в квітнику
    заквітчану
    що кличе і кричить
    де клямка та
    де клітка
    де ключі
    де прокляті
    прокляті уночі
    де ми
    бо то є ми
    ями копаєм
    ями
    самі собі
    ями
    до краю

    Співмешканки
    без дня
    безодня
    безокий погляд
    примарна мірка
    солодке / гірке
    живу / існую
    думки малюю
    яскраве / чорне
    до серця горну
    тепле / холодне
    умочу пензля
    Душу голодну
    накормлю перше
    потім Надію
    частую віршем
    Вірі і Мрії
    насиплю більше
    вас не покину
    мої дівчата
    моя Самотність –
    то ваша хата
    в ній спочивайте
    тихо не гучно
    правду ховайте
    мою беззвучну
    і бережіте
    моє Страждання
    тепле / холодне
    гірке / Кохання

    ***
    Оті безплідні мрії
    Оті бездітні плани
    Шовкові ті капкани
    Атласні ланцюги ті
    Тікаючі ті дні
    Погашені в огні
    Етапні ті підйоми
    Знайомі незнайомі
    Забуті незабутні
    І безтілесні тіні
    Намарених хотінь
    У танучих туманах
    В задимлених дурманах
    В залитих і запитих
    Затоптаних - прожитих
    В розтанувших снігах
    На білих берегах
    Заховані у хвилі
    Не бачивши ні хвилі
    Утоплені у хвилях
    Задушені у болях
    Не чуючи буття
    Пішли у забуття
    Запліднивши Надію
    І Віру, і Любов
    І знов...

    ***

    У брехні є подвійне дно,
    Бо брехня - це чистий софізм.
    Ми з тобою пили вино,
    Запивали ним егоїзм.

    Кажуть, вина – то кров богів,
    А боги – тепер ми з тобою.
    Ми з тобою тепер вороги,
    Обезкровлені після бою.

    Віватуємо вічній брехні,
    І купаємось у відвертості.
    Ми – картини на білій стіні
    Кольорові зразки інертності.

    ***

    я - на вокзалі вкрадена валіза
    я - на стіні мілісекундна тінь
    я - маникен із пластику й заліза
    я - пластилін в руках чужих хотінь

    я - у метро непродані букети
    я - в гардеробі непотрібна шаль
    я - у руках перем'яті буклети
    я - на очах затемнена вуаль

    я - на картині криюся пуантом
    я - іскри у камінному вогні
    я - лебедина пісня музиканта
    я - крапля на осінньому вікні

    і незабутня я, та все ж забута
    і незнайома я, та все ж своя
    я боса, гола, вкутана і взута
    я не одна, та все ж самотня я

    Аналіз поезії Анастасії Гаркавюк підготувала студентка 1 курсу магістратури, спеціальність "українська мова та література, іноземна мова" Інна Коломисюк.

  • Тарас Шевченко живе у світовому просторі, а значить живе в ньому й Україна

    Вальтер Кошмаль – відомий німецький славіст, літературознавець і культуролог, професор, завідувач кафедри історії слов'янської літератури, керівник освітнього центру «ЄВРОПЕУМ», де здійснюється підготовка магістрів за програмою «східно-західні студії» Регенсбурзького університету (Німеччина).

    Поза межами України про Тараса Шевченка знають, проте мало. Німецькі видавництва (крім НДР) за останні 100 років не видали жодного перекладу творів українського генія. Нині у німецькомовному просторі поета популяризують наші українці О. Забушко, Ю. Андрухович, С. Жадан та інші. У Шевченків рік вийшла і довгоочікувана книжка Вальтера Кошмаля «Тарас Шевченко: забутий поет-ікона українець», видана у Німеччині. Ця монографія є свідченням того, що Тарас Шевченко живе у світовому просторі, а значить живе в ньому й Україна.

    Вальтер Кошмаль зацікавився українським письменником три роки тому. Його вразило те, що в XIX столітті Шевченко був єдиним кріпосним письменником в Європі. Глибше пізнання його особи і творчості, на думку пана Вальтера, є ключем до розуміння українського суспільства і культури. Питання, поставлене вслід за Г.Грабовичем німецьким літературознавцем у дослідженні, масштабне і сутнісне – «Чи не є Шевченко справді забутим європейським, винятковим поетом, культурним героєм?». Відповідь на нього можна знайти у новому виданні.

    Коротко про монографію

    У праці досліджується феномен Тараса Шевченка, якого автор називає символом українського народу. Простежуються витоки унікальності постаті митця та його творчості, причини їх повсякчасної значимості у житті української нації. З’ясовуються особливості сприйняття образу Т. Шевченка світовою спільнотою – як науковцями, так і пересічними читачами. Акцентовано увагу на вивченні мовного аспекту творів митця, зокрема, аналізуються причини використання російської мови, свідомого вибору української, зокрема її усних діалектів із їх подальшим синкретизмом. У монографії багато уваги приділено психоаналізу феномена Тараса Шевченка.

    Олександра Касьянова,
    фото – Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to дослідження