дослідження

  • Українська мова була, є і буде

    У Канаді у 2016 році вийшло з друку нове видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів: Українського Вільного Університету в Мюнхені й Католицького університету імені Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, а незабаром і професора КНУ), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови.

    2 березня відбулася презинтація наукового видання в Інституті філології Шевченкового університету. Зініційовали цю подію кафедра української мови та прикладної лінгвістики на чолі з проф. Анатолієм Мойсієнком, а підтримало і допомогло в організації Посольство Австрії в Україні. На зустрічі були присутні студенти-філологи, які були приємно вражені англомовним виданням, котре гідно презентує Україну у світі.

    Про презентовану книгу

    По суті це перевидання першої книжки Міхаеля Мозера“Причинки до історії української мови”, яка підтверджує важливість української мови на міжнародній карті світу і є цінним внеском в зарубіжну україністику. Як і у перших «Причинках», професор ілюструє широкий спектр історичних аспектів української мови. Разом з тим «New Contributions to the History of the Ukrainian Language» є новою працею, яка написана англійською мовою. За словами Міхаеля Мозера, видана книжка, приурочена до сумнозвісного Валуєвського циркуляру, який, нагадаємо, забороняв українське слово в будь-якому прояві. «Зважаючи на слова «Про язык, которого не было, и не может быть», хотілося показати у книжці, що МОВА БУЛА, Є І БУДЕ», – зауважує пан Професор. Мовознавчі погляди на окремі сторінки історії української мови надзвичайно цікаві. Адже на нас, на нашу історію дивиться не корінний українець, а іноземець. Варто зауважити, що презентоване видання є певною мірою питанням-провокацією, адже автор вже з першого розділу ставить запитання читачеві: «Чи українська мова має історію?». Відповідь на сторінках книжки є однозначною. Міхаель Мозер, наводячи аргументи з історичних пам’яток різних періодів, зауважує, що україська мова, як й історія загалом, розвивалися у площині багатомовності і у тісному зв’язку з культурою Європи, на відміну від Росії, яка була ізольованою. Незважаючи на багатомовний вимір, українська мова була, є і буде.

    Міхаель Мозер не припинятиме досліджувати історію української мови, тож насамкінець зустрічі пообіцяв презентувати нові видання з україністики.

    Текст – Олександра Касьянова,
    Фото – Сергій Терещенко

  • В ІФ презентовано антропологічне дослідження Сергія Середи "Пантеон України"

    22 грудня в Інституті філології відбулася презентація книги Сергія Середи "Пантеон України. Місця поховань видатних діячів української історії та культури Х - початку ХІХ ст."

    Автор розповів присутнім історію створення книги, про свою спеціалізацію етнографа, про видатних науковців, які займають реконструкцією людини за черепом. Дослідник Сергій Середа досліджує місця поховань діячів, які відігравали важливу роль в історії і культурі України, адже "могили відіграють важливу роль в існуванні етносу".

    У презентованій книзі вміщено історію постатей Володимира Великого, Нестора Літописця, Васильна Романовича, Данила Галицького, Петра Дорошенка та багатьох інших. Окремий розділ розповідає про меморіал "Козацькі могили".

    Сергій Середа показав присутнім ілюстрації книги, доповнюючи кожну історичною довідкою, презентував галерею реконструйованих погрудь видатним антропологом Михайлом Герасимовим, його ученицею Галиною Лебединського та інших дослідників. Сергій Середа підкреслив те, що погруддя Ярослава Осмомисла було реконструйоване науковцем Сергієм Горбенком, батьком нашого загиблого студента Святослава Горбенка.

    Фольклористів, які були присутні на презентації, цікавили також попередні дослідження Сергія Середи, зокрема про культуру трипільців. Вчений пояснив, на скільки важливим є генетичний аналіз в такого роду дослідженнях, оскільки обряд трупоспалення у трипільців неабияк ускладнює роботу антрополога. "Дані генетики підтверджують, що українці - нащадки трипільців, але не прямі і не етнічні", - сказав науковець.

    Книга стане корисною і цікавою всім, хто цікавиться українською історією та вивчає антропологію.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Андрій Паславський

  • «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий літературний контекст»: результати досліджень

    «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий літературний контекст» - над такою науково-дослідною темою працювали співробітники Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка під керівництвом д.філол.н., проф. Оксани Сліпушко. Звіт про роботу було оприлюдено 13 грудня 2016 року на засіданні Координаційної ради Університету під головуванням пропретора з наукової роботи В.С. Мартинюка і голови ради декана економічного факультету В.Д.Базилевича.

    Заявлена тема, робота над якою тривала три роки, є актуальною для української гуманітаристики й України в цілому. Тема була започаткована у 2014 році, в ювілейний рік, 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. Це вперше було відкрито окрему Шевченківську наукову тему. Результатом роботи її співробітників, зокрема О.М. Сліпушко, А.О. Шаповалової (Шкрабалюк), І.Л. Приліпко, О. Гузій, А. Круглій стала системна робота, спрямована на популяризацію Шевченківського вектору, практичними виявами чого стали міжнародні конференції, круглі столи, монографії, статті у фахових виданнях, зокрема міжнародних, одна з них – у науковометричній базі Scopus авторства О. Сліпушко.

    Від 2014 року, коли було проведено Міжнародний Шевченківський літературний конгрес, щорічні конференції, присвячені Кобзареві, стали міжнародними. Результати роботи конференцій зафіксовані у трьох наукових збірниках «Шевченкознавчі студії», що мають міжнародну редколегію. У конгресі вперше взяли участь представники США, Великої Британії, Японії, Казахстану, Грузії, Росії, Республіки Білорусь та Польщі. А у 2015 році було організовано Міжнародний круглий стіл «Всесвіт Тараса Шевченка», в роботі якого взяла участь професор Варшавського університету Крістіна Куявінська-Кортні. А цього року було проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Всесвіт Тараса Шевченка» за участю Петра Фединського – науковця зі США, який переклав «Кобзар» Тараса Шевченка на англійську мову.

    Із нагоди 170-річчя заснування Кирило-Мефодіївського братства у 2016 році було організовано круглий стіл, де шевченкознавцями було обговорено історичне значення імені Тараса Шевченка у діяльності товариства. Проф. Оксана Сліпушко довела, що для кирило-мефодіївців Тарас Шевченко був ідейних лідером і натхненником.

    За період роботи над темою було опубліковано монографію у двох частинах «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий літературний контекст». Прикметно, що книга вийшла двома мовами -- українською та англійською. Авторами першої частини монографії є проф. Оксана Сліпушко й асист. Анна Шаповалова, а другої - Оксана Сліпушко з Іриною Приліпко. Дослідження українською та англійською мовами «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий контекст» (2015 рік) дало можливість фахово презентувати Шевченка світові. Важливим є і факт присутності досліджень працівників теми у науково-метричній базі Scopus, де було опубліковано статтю Оксани Сліпушко (часопис Religious and Sacred poetry: An International Quarterly of Religion, Culture and Education). Також наукові розвідки О. Сліпушко про Т. Шевченка були опубліковані в інших закордонних виданнях, зокрема Великобританії та Грузії. Крім того, працівники теми випустили за цей час у світ 18 наукових фахових статей, присвячених феномену Кобзаря. А О. Сліпушко виступила автором передмови до альбому «Ходімо дальше, дальше слова…» (Мистецька спадщина Тараса Шевченка 1847-1861 років: рисунок, акварель, сепія, гравюра) (упорядник альбому – Дмитро Стус).

    Важливим для сучасного інформаційного суспільства було ще й те, що працівники теми створили сайт «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий літературний контекст» (temats.knu.ua), на який щодня заходять у середньому сто відвідувачів.

    Також результатом роботи працівників теми стало запровадження курсів «Феномен Тараса Шевченка у культурному і гуманітарному просторі України» і «Тарас Шевченко і Київський університет» для студентів усіх структурних підрозділів Університету. Свідченням інтересу студентів КНУ імені Тараса Шевченка до постаті й феномену Кобзаря стало проведення конкурсу наукових студентських робіт, есе і творчих проектів «Мій Шевченко». Варто відзначити, що до такого конкурсу долучилися не лише філологи, а й студенти інших факультетів: економічного, кібернетичного, юридичного, хімічного, психологічного та багатьох інших, які зацікавилися творчістю Шевченка під час вивчення курсів. Переможці конкурсу отримували можливість поїздки до пам’ятних Шевченкових місць.

    Трьохрічна робота наукової була поділена на кілька етапів, на яких досліджувалися рецепція біблійних образів, античні ремінісценції, національні культурні коди творчості та багато інших аспектів творчості Тараса Шевченка, щоби нині наука і культура України мала фаховий теоретичний аналіз і достойний практичний результат.
    Голова Координаційної ради В.Д. Базилевич наголосив на тому, що працівники наукової теми «Художня індивідуальність Тараса Шевченка і світовий літературний контекст» презентували вагомі результати своєї трьохрічної діяльності й гідно відзвітували за здійснену працю.

    Загалом, Шевченківський вектор був і залишається визначальним духовними вектором й Інституту філології, і КНУ імені Тараса Шевченка, й України загалом. Адже Кобзар був одним із головних Героїв української Революції Гідності. В усі часи він був і залишається символом свободи і незалежності України.

    Карина Дорошенко

    Категорії: 
  • Лінгвістів Київського університету визнано світовою науковою спільнотою

    Наукові роботи українських лінгвістів Лариси Шевченко, Дмитра Дергача та Дмитра Сизонова внесено у звіт Медіалінгвістичної комісії Міжнародного комітету славістів (2013-2015 рр.). Звіт побудовано за принципом виділення наукових видань із медіалінгвістики, що цитуються славістами світу. Серед словників відзначена лексикографічна праця за науковою редакцією професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувача кафедри історії та стилістики української мови Лариси Шевченко («Медіалінгвістика. Словник термінів і понять / Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2014). Серед навчальних видань та посібників відзначена робота викладачів кафедри історії та стилістики української мови «Навчально-методичний комплекс зі спеціалізації «Медіалінгвістика» / Упорядн. Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов / За ред. проф. Шевченко Л.І. – К. : Логос, 2013».
    Також у звіті згадано про успішність проведення першого в Україні круглого столу з медіалінгвістики «Знаки культури в сучасних українських медіа» під керівництвом д. філол. н., проф. Лариси Шевченко (місце проведення – Київський національний університет імені Тараса Шевченка; квітень 2015 р.).
    Серед періодичних наукових видань Великобританії, Польщі, Болгарії, Росії, Білорусії та ін. країн окремо згадане українське міжнародне видання «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика», що видається кафедрою історії та стилістики української мови (головний редактор – Лариса Шевченко). У виданні, що входить у кілька світових науковометричних баз, діє постійна рубрика «Медійна проблематика в модерній лінгвістиці», яка порушує актуальні проблеми сучасної медіалінгвістики.
    В офіційному виданні Медіалінгвістичної комісії при Міжнародному комітеті славістів «Медиалингвистика» постійно друкуються наукові статті відомих світових медіалінгвістів. За роки існування у збірнику були надруковані й статті викладачів Київського університету – професора Лариси Шевченко, доцентів Дмитра Дергача та Дмитра Сизонова.
    У перспективі роботи комісії на 2016 рік – наукові зустрічі в Болгарії, Росії, Польщі та ін. країнах.
    Нагадаємо, Міжнародний комітет славістів (МКС) – наукова організація, яка об'єднує національні комітети славістів Австрії, Білорусі, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Македонії, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Угорщини, України, Чехії та ін. країн світу. Комітет засновано 1955 року у Белграді (Югославія) з метою відновити й розвивати міжнародні зв'язки у галузі славістики, а також продовжити традиції 1 Міжнародного конгресу славістів-філологів, який відбувся у Празі 1929 року. Із 1958 р. кожні 5 років комітет проводить Міжнародні з'їзди славістів. Медіалінгвістична комісія створена 2013 року (голова комісії – проф. Лілія Дускаєва). До Стилістичної комісії при МКС (голова – проф. Наталя Клушина) входить заступник голови Українського комітету славістів, проф. Лариса Шевченко.

    Категорії: 
  • Охорона нематеріальної культурної спадщини: науковці обговорили важливе

    10-11 грудня в Інституті філології відбулася конференція «Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини», на яку зібралися гості з різних установ, яким не байдужа така тема.
    Юрій Богуцький, директор Інституту культурології НАН України зазначив: «У нас немає об’єктів, що порівнюються з Чудесами світу, бо Україна не була в центрі подій, вирішальних для історії людства. Територія України не мала державності, тому створення матеріальних культурних об’єктів не було, а от нематеріальні об’єкти рясно представлені. Часи бездержавності втратили історію культурної памяті. Через усну творчість билини Київської Русі закріпилися штучно в Москві. В часи Незалежності ми скромно почали відстоювати часи козаччини, але треба повернутися до нематеріальної спадщини ще Київської Русі».
    Олександр Доценко, директор Українського центру культурних досліджень звернув увагу: «Підсумкова конференція підбиває підсумки семирічних зусиль України по імплементації Конвенції. Її ратифікація сприяла визначенню механізмів, правил, принципів і пріорітетів культурної політики. При цьому, не варто забувати, що Конвенція передбачає звіт про дотримання її положень. Щодо нематеріальної культурної спадщини звітуємо раз на 6 років. Завдання сьогоднішньої конференції: обговорити стан, перспективи та способи розвитку культури, адже кожен є частиною культурної спадщини».
    Завідувач кафедри фольклористики професор Олена Івановська, нагадавши фразу Івана Франка щодо «реанімації культурних пережитків», розповіла: «1989 року було затверджено положення ЮНЕСКО про поняття «фольклору», от ми й готуємо дослідників нематеріальної культурної спадщини. В курсових, дипломних роботах намагаємося охопити набутки нематеріальної культурної спадщини. Хочеться звернути увагу відповідних Міністерств на необхідність відкриття освітніх програм з дослідження фольклору, надання бюджетних тем цій сфері, бо ідеологічні питання мають бути оплачувані державною».
    Науковий секретар Українського центру культурних досліджень Валентина Дем'ян представила аналітичний огляд стану імплементації Конвенції ЮНЕСКО з 2008 по 2015 рік, наголосивши на рекомендованих зразках нематеріальної культури, які необхідно внести до списку, а це: опішнянська кераміка, косівська мальована кераміка, кролевецькі тканні рушники, хлібна культуру, петриківський розпис та козацькі пісні Дніпропетровщини.
    До цього списку вже під час дискусії профессор Іван Павленко запропонував внести жіноче українське багатоголосся.
    Дослідження фольклору мають місце у всіьому світі. Дослідження вивчення фольклористики у світових ВНЗ доцента Лесі Наумовської показали: у 15 університетах США вивчають фольклор, у Канаді на ступінь магістра і PhD готують у трьох ВНЗ. «Тож в різних частинах світу готують фольклористів і варто брати до уваги світові тенденції, але не забувати про українську специфіку», - підкреслила науковець.
    До участі в конференції були залучені і представники кримськотатарського етносу. Так Асанова Евеліна, яка нині навчається на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є представницею четвертого покоління кримськотатарських ювелірів. Вона розповіла ключові особливості культури свого народу. Приміром. орнаментальні форми у ткацтві передавались спадково по жіночій лінії, а ключовим елементом у нематеріальних зразках культури було і залишається «родове дерево» - символ міцності і зв’язку роду та S-образні лінії як символ води, сили. Сьогодні кримськотатарську культуру зберігають і розвивають такі майстерні, як: USTA (митці Айше Османов, Айдер Асаутов та ін.), El Cheber, куди входять Рустем Скибін, який був присутнім на конференції , а також Айтер Асанов, Мамут Черлу та інші.
    Представники караїмської общини міста Мелітополь Арабаджі Олена та її колега представили гостям конференції зразки караїмської кухні: пиріжки з горіхами (джевіз аяклак) та пиріжки із сиром (кавурлган пенір аяклак). Також розповідали про давню традицію, за якою наречена для сватів мала наліпити пельменів розміром з обручку, а якщо більшого розміру, то дівчину не брали до шлюбу.
    Не залишилися осторонь конференції і студенти-фольклористи. Вони запропонували аудиторії кілька автентичних народних пісень, а також реконструкцію давнього весільного обряду «Покривання».
    На панельну дискусію завітав заступник Міністра культури Ростислав Карандєєв: «Приємно, що є ті, хто зберігає приклади нематеріальної культури. Маємо надію, що громадська активність дасть можливість піднести на вищий рівень проблеми культурної спадщини. Дякую всім за подвижництво, яке ви робите!»

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • ЮВІЛЕЙ ВИДАВНИЧОГО ПРОЕКТУ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ПРОФЕСОРА Л. І. ШЕВЧЕНКО

    Десять років тому був започаткований видавничий проект «Ідеї, постаті, тексти в українській культурі», автором ідеї якого стала завідувач кафедри історії та стилістики української мови, доктор філологічних наук, професор Л.І. Шевченко. Однією з перших праць у межах проекту, виданої за загальною редакцією професора, є колективна монографія «Літературна мова у просторі національної культури».
    Серед періодичних видань, що входять до видавничого проекту – збірник наукових праць «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика», який 2013 року увійшов до світових рейтингів науково метричних баз та представлений закордоном як одне із найуспішніших філологічних видань України. З 2014 року науковому збірнику присвоєно міжнародну сертифікацію ISSN.
    До ювілею кафедри історії та стилістики української мови (2013 р.) колективом авторів під науковим керівництвом Л.І. Шевченко видано ґрунтовну наукову працю про історію та сьогодення кафедри «Університетська україністика в актуальних епістемах сучасного мовознавства».
    Роком пізніше в рамках видавничого проекту автором виданий перший український словник з медіалінгвістики – нового напрямку філологічного знання.
    У 2014 році Д.В. Дергачем та Д.Ю. Сизоновим – учнями та колегами Л.І. Шевченко – була видана праця «Лариса Іванівна Шевченко. Горизонтами модерної лінгвістики», яка присвячена ювілею професора та видана також у межах видавничого проекту.
    Також колективом авторів кафедри історії та стилістики української мови виданий словник термінів і понять з юрислінгвістики. Лексикографічне видання представляє інноваційний підхід до системного знання з юрислінгвістики та лінгвістичної експертології.
    Незмінним символом проекту є золотистий пегас, який у давньогрецькій міфології є улюбленцем муз та означає креативний успіх в творчому плані.
    За десять років свого існування у видавничий проект увійшло більше 20 ґрунтовних праць (монографії, словники, посібники, наукові збірники), що відрізняються в сучасній науці своєю новизною та відповідають модерним вимогам часу. Безперечно, десять років лексикографічного проекту – це лише початковий етап розвитку, але на науковому шляху – це вагомий внесок у розвиток сучасної української філології.

    Дмитро Сизонов

  • В ІНСТИТУТІ ФІЛОЛОГІЇ ВИЙШЛА КНИГА ТЕСТІВ НОВОГО ФОРМАТУ ДО ЗНО

    У видавництві «Київський університет» вийшла друком нова книга тестів з української мови та літератури до зовнішнього незалежного оцінювання, яка відрізняється інноваційним підходом до головного тесту країни. Автори нового видання – викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка доцент Дмитро Сизонов та к. філол. н. Ольга Злотник-Шагіна.

    Рецензенти сучасного видання – проф. Семенюк Г.Ф., директор Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, проф. Шевченко Л.І., завідувач кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, проф. Гаєвська Н.М., Голова навчально-методичної комісії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка,

    Пропонований посібник містить практичний матеріал у вигляді тестових завдань з української мови та літератури трьох форматів – простого й ускладненого рівнів та з відкритими відповідями. Укладений відповідно до чинних програм з української мови та літератури для середніх загальноосвітніх навчальних закладів України та зовнішнього незалежного оцінювання. У посібнику авторами пропоновані тести нового зразка з української мови та літератури, що сприятимуть повторенню, узагальненню та систематизації вивченого, якісній підготовці до ЗНО, самоосвіті з української мови та літератури.

    У додатку до книги подаються словник-мінімум літературознавчих термінів (складений на основі посібників проф. Гаєвської Н.М.), тексти для стилістичного аналізу (подаються за виданням «Стилістика української літературної мови» за редакцією проф. Шевченко Л.І.), перелік тем для власного висловлювання. Безумовно, такі додатки допоможуть абітурієнтам краще комплексно підготуватись до складання тестів ЗНО.

    Видання буде апробоване в деяких закладах освіти провідних міст України – Києва, Харкова, Львова. Позитивна рецензія на книгу вийшла в педагогічному щотижневому всеукраїнському виданні «Освіта» (№32, 5-12 серпня).

  • СЛЕНГ – МОДНА «ФІШКА» СУЧАСНОГО МЕДІАМОВЛЕННЯ

    Один із засобів звернути увагу аудиторії, справити враження – це наситити мову незвичними, експресивними одиницями, серед яких помітне місце займають сленгізми. «Потенціал впливу сленгової лексики в мас-медійному дискурсі сучасної України» – такою була тема виступу к. філол. н., н. с. Ірини Георгіївни Приходько, що його обговорювали на науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 травня 2015 р.

    Зміни в суспільстві тягнуть за собою зміни в мові. Демократизація, пошук вражень і різноманіття, певний гедонізм, поступово прищеплюваний культ молодості – все це відображається в мові, у першу чергу – мові ЗМІ. Один із наслідків активних суспільних змін – це вторгнення в мовлення нелітературних одиниць, зокрема сленгових. Вони приваблюють своєю новизною, додають експресії, допомагають журналістам створити ефект наближеності до реального життя, встановити тісніший контакт з молодіжною аудиторією, серед якої найбільше носіїв сленгу.

    За спостереженнями І. Г. Приходько, сленгізми найчастіше з’являються в текстах реклами (Подорожуєш? Роби це круто!), зокрема й через те, що серед рекламованих товарів – велика частина призначена саме молоді; в радіо-мовленні: у піснях (Жениха хотела, вот и залетела; А в переходе метро// Девчонку ищет Петро// Девчонка стрелку забила// А где конкретно – забыла) і в мовленні ведучих (Давайте вместе поздравим клёвую девушку Марину с первым рабочим днём! – возглас ди-джея); в програмах ТБ та газетно-журнальних рубриках, присвячених кримінальним подіям; тим, в яких присутнє пряме, нецензуроване мовлення пересічних людей.

    Ірина Георгіївна зауважує високу частотність таких одиниць в сучасному мовленні. До того ж, є ситуації, коли людина просто не має можливості уникнути сприйняття відповідних текстів, наприклад коли знаходиться в транспорті, де працює радіо, чи слухає офіційний випуск новин, в якому зовсім не очікувала почути лексику такого штибу. Через свою, з одного боку, нестандартність, експресивність, з іншого – повторюваність, такі одиниці врізаються в пам’ять і поступово входять у ширший обіг, набувають статусу загальновживаного сленгу. Деякі сленгові одиниці вже стали частиною літературної мови, хоча й мають помітку «розмовне, знижене».

    Учасники семінару жваво обговорювали цю доповідь, наводячи свої приклади вживання нелітературної, сленгової лексики в розмовному мовленні, в мові масмедіа, особливо в рекламі.

    У слухачів виникло також питання про компаративні можливості цього дослідження, а саме про відмінності у вживанні сленгової лексики в російських та російськомовних і україномовних українських ЗМІ.

    Звернули увагу й на те, що використання подібних слів журналістами для того, щоби нібито підлаштуватися під аудиторію, створити ефект «свого», може бути образливим для тієї частини цієї аудиторії, чий культурний рівень не передбачає зловживання такою лексикою.

    Науковцям і всім освіченим людям лишається або чекати, коли масмедіа почнуть орієнтуватися на їхній рівень спілкування, або активніше лобіювати свої інтереси як аудиторії ЗМІ, або прийняти цю тенденцію як свідчення того, що мова живе і розвивається.

    Ганна Черненко

    На фото – доповідачка к.філол.н., н.с. І.Г. Приходько.

    Категорії: 
  • КРУГЛИЙ СТІЛ ІЗ МЕДІАЛІНГВІСТИКИ

    У рамках Всеукраїнських наукових читань за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту», що проводилися в Інституті філології 7-9 квітня 2015 року, відбувся круглий стіл із медіалінгвістики. Організатором та модератором круглого столу на тему «Знаки культури в сучасних українських медіа» виступила Шевченко Лариса Іванівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та стилістики української мови.

    У науковому заході взяли участь викладачі кафедри, аспіранти та студенти спеціалізації «Медіалінгвістика». Основними тематичними напрямами круглого столу стали актуальні проблеми медіалінгвістики, зокрема теорія масової комунікації, медійна жанрологія, функціональний ресурс мови ЗМІ.

    Проф. Шевченко Л.І. виступила з вітальним словом і доповіддю про сучасний стан і тенденції розвитку світової медіалінгвістики, перспективи розробки медіалінгвістичної проблематики в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Цьогорічний науковий захід порушив багато сучасних аспектів дослідження мови ЗМІ: екстра- й інтралінгвістичне в природі медійного жанру (доц. Дергач Д.В.), роль та особливі функції фразеологізмів у масовій комунікації (доц. Сизонов Д.Ю.), лінгвальні засоби сугестії у ЗМІ (доц. Шулінова Л.В.) та ін.

    У колі наукових зацікавлень та розробок студентства – функції перифразів та метафор у мас-медіа (асп. Булах М.Б., студ. Слюсарчик А.Б., студ. Дудар В.І., студ. Плясун О.М.), аналіз мовного ресурсу медійного тексту (студ. Приходнюк Г.В., студ. Автушенко О.О., студ. Степанисько С.В., студ. Драпак О.З.), вербалізація маніпулятивної функції в рекламі та політичній комунікації (студ. Козик Є.А., студ. Фещук О.О., студ. Филь К.С.) та ін.

    Нагадаємо, що спеціалізація «Медіалінгвістика» була відкрита в Інституті філології 2013 року. Ця спеціалізація є інноваційною в Україні, а Київський університет став першим вищим навчальним закладом, в якому ця спеціалізація успішно розвивається. Підготовка фахівців із медіалінгвістики проводиться кафедрою історії та стилістики української мови. 2013 р. за редакцією проф. Шевченко Л.І. був виданий навчально-методичний комплекс зі спеціалізації «Медіалінгвістика», а 2014 року проф. Шевченко Л.І., доц. Дергачем Д.В. та доц. Сизоновим Д.Ю. був виданий перший в Україні та слов’янському світі словник термінів і понять із медіалінгвістики. Ця подія стала резонансною в сучасному медійному просторі та була висвітлена національними та закордонними ЗМІ, дістала високу оцінку в рецензіях фахових видань, що входять до європейських науковометричних баз.

    І викладачі, і студенти кафедри історії та стилістики української мови відзначили, що аналогічні наукові заходи стимулюють науковий пошук студентства, підвищують рівень фахової обізнаності, розвивають особливий інтерес до дослідження мови медійних ресурсів, а також дають відповіді на проблемні питання, що виникають в медіалінгвістиці на сучасному етапі розвитку. В подальшому круглі столи з медіалінгвістики кафедра планує зробити щорічними.

    Дмитро Сизонов

  • ART DE VIVRE У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ АФІШІ

    Рекламний, інформаційний, пропагандистський плакат як текст-навіювання, текст-креолізований стає все більш популярним об’єктом лінгвістичних розвідок. Про історію виникнення цього синкретичного жанру у Франції та особливості його дослідження у мовознавстві розповіла к. філол. н., науковий співробітник Лада Клименко у доповіді «Риторика французької художньої афіші» на черговому науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який відбувся 1 квітня 2015 року.

    У доповіді йшлося про те, як з’явилася афіша у Франції, про найвідоміших авторів, що працювали в цьому жанрі, про деякі специфічні риси плакатного мистецтва – смислову структуру афіші та риторику її повідомлення. Українською мовою афішу можна назвати також плакатом або постером. Доповідачка віддала перевагу терміну, поширеному у Франції.

    Перші плакати почали вивішувати на вулицях Франції у ХVI-ХVIII ст. Спочатку в їхній структурі домінував текст, підсилений візуальною грою шрифтів різного стилю та розміру. Поступово зображення на афіші набувало все більшого значення. Серед художників, які створювали афіші, – Едуард Мане, Эжен Грассе, Анрі де Тулуз-Лотрек, Жюль Шере, Адольф-Леон Вілетт, Альфонс Муха. Їхній талант перетворив афішу на мистецтво. Французів охопила справжня «афішеманія». В очікуванні появи нового плакату на вулицях Франції збирався натовп, афіші зривали – на пам’ять, на продаж. В ХІХ ст. афішу офіційно визнали жанром мистецтва. Його прикметними рисами стали примітність, лаконічність, яскравість.

    Зважаючи на поєднання в афіші вербального тексту і зображення, її текст можна зарахувати до креолізованих. На думку Лади Клименко, креолізовані тексти французької афіші однаковою мірою відображають погляд на сутність риторики двох провідних античних мислителів: Аристотеля, що вважав завданням риторики вдалу організацію мовних засобів для ефективного інформування та переконування, і Квінтиліана, що трактував риторику як мистецтво створювати тексти, які справляють естетичне враження.

    Виразними прикладами стали афіші Folies-Bergere Жюля Шере, де оригінально переплітаються зображення і малюнок (ноги танцюристів спираються на літеру «В»), а також реклама автомобіля Peogeot, примітну тим, що на ній в автомобілі цієї марки зображено царя Миколу ІІ на фоні нерівних, розмитих російських доріг. Таким чином автор цієї афіші втілив ідею престижності та надійності машини.

    Учасники дискусії зацікавилися термінологічними питаннями, зокрема, термінами, що використовують на позначення текстів, де переплетено різні семіотичні системи: синкретичний текст, мультикодове повідомлення, text/image (фр.), креолізований текст. Дискутанти зійшлися на тому, що останній термін Ю. А. Сорокіна та Є. Ф. Тарасова найбільше підходить для цього явища, оскільки саме він передає нерозривність слів і малюнку.

    Ольга Тетеріна підняла питання про перекладність афіші, що потягло за собою обговорення проблем якості рекламних повідомлень, поширених в Україні.
    Відповідаючи на питання про відмінності між афішами Франції та інших країн, Лада Клименко спиралася на бартівський метод пошуків комплексу конотацій, закладеного в сукупності текстових та візуальних елементів. Вона наголосила, що французькі афіші загалом просякнуті ідеєю Art de vivre à la française – мистецтва жити по-французьки: тобто гармонійно, естетично, насолоджуючись кожною миттю.

    Справедливість своїх тез доповідачка підтвердила, запропонувавши для розгляду якісні репродукції французьких афіш відомих митців, що зробило семінар яскравим і створило для всіх присутніх гарну весняну атмосферу, яка цілком відповідала концепції Art de vivre à la française.

    На фото: к.філол.н., н. с. Лада Клименко,
    Плакат Folies-Bergere, Жюль Шере, 1877.

    Ганна Черненко, к.філол.н., н.с. Інституту філології

Сторінки

Subscribe to дослідження