проект місяця

  • Традиційно у травні – Шевченковою Україною

    «Всі дні мого перебування в Яготині є і будуть для мене рядом прекрасних спогадів...»

    Т. Шевченко

    У рамках підведення підсумків щорічного загальноуніверситетського конкурсу студентських наукових робіт й есе «Мій Шевченко» та відзначення річниці від Дня перепоховання Тараса Шевченка 16 травня відбулася тематична навчально-краєзнавча екскурсія «Тарас Шевченко і Яготинщина». У поїздці, яка відбулася з ініціативи кафедри історії української літератури і шевченкознавства, Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства та за підтримки адміністрації Університету, Інституту філології і Студентського парламенту взяли участь студенти та викладачі Інституту філології, Інституту журналістики, філософського, географічного факультетів і факультету кібернетики.

    Учасники екскурсії відвідали музей «Флігель Тараса Шевченка» у м.Яготині, де митець перебував 1843 року на гостині у князів Рєпніних, садибу-музей відомої української художниці Катерини Білокур у селі Богданівка під Києвом та "столицю Шевченкового серця" – маєток Закревських у Березовій Рудці на Пирятинщині.

    Музей «Флігель Тараса Шевченка» – це білосніжна будівля, що височіє над річкою Супій. На початку ХІХ ст. цей будинок входив до архітектурного ансамблю маєтку М. Рєпніна і використовувався як готель для гостей. Саме у ньому зупинявся Тарас Шевченко, на той час уже відомий український поет і художник. Під час приїзду до Яготина 2 липня 1843 року і при подальшому перебуванні на Яготинщині, Шевченка, колишнього кріпака, тепло і гостинно приймала княжа родина. У Яготині Тарас Григорович отримав замовлення зробити олійними фарбами копії з портрету князя Рєпніна роботи швейцарського художника Горгунга. Тісною була його дружба із Варварою Рєпніною – донькою князя. У листопаді 1843 року поет надіслав Варварі Миколаївні до Яготина відому записку, де написав про переживання, що охопили його після спілкування із селянами та спостережень за їхнім життям. Він гостро відчув соціальну нерівність в оточенні поміщиків: «Я застонал, как в кольцах удава...».

    У Яготині у листопаді 1843 року під впливом розповідей про декабристський рух та його учасників (рідний брат М. Рєпніна князь С. Волконський був декабристом) Шевченко написав відому поему «Тризна» («Бесталанный»), присвятивши її Варварі Рєпніній. Рукописний варіант поеми із відомим автопортретом, на якому митець зображений із пером у руках, подарував княжні. Під час перебування у маєтку Тарас Григорович написав ще кілька поетичних творів та намалював низку портретів. Також він мав можливість поглибити свої знання із історії, літератури і живопису, відвідуючи бібліотеку та картинну галерею Рєпніних. У княжій родині поета цінували і поважали. Варвара Миколаївна стала добрим і щирим другом Шевченка на все життя, про їхні взаємини написано чимало розвідок. Проте ні на хвилину увага митця не відверталася від трагічного життя покріпачених селян та знедолених земляків.

    Березова Рудка на Пирятинщині, де знаходиться маєток Закревських, мала не менше значення для Шевченка, ніж Яготин. «У нас чомусь поставили пам’ятник уже немолодому Тарасу Шевченку, – розповідає директор народного історико-краєзнавчого музею в селі Березова Рудка Валентина Гончар, – а він же приїздив до нас 29-річним, якого вже добре знали, бо в 1840-му вийшов його «Кобзар». Цей візит був у липні 1843 року, коли Тарас гостював у свого товариша – поета Євгена Гребінки в його родовому маєтку Убіжище (нині Мар’янівка), розташованому за 35 км звідси». Євгена Гребінку разом із Тарасом Шевченком запросили на бал до княгині Волховської в село Мойсівка, що нині знаходиться на території Черкащини. У Мойсівці відбувався великий бал, на який приїхав і березоворудський поміщик Платон Закревський з молодою дружиною Ганною, братами та сестрами. Шевченка познайомили з поважною родиною Закревських. Ті зустріли його не дуже тепло, і лише красуня Ганна, яка вже читала Шевченкову «Катерину» та інші твори, щиро зізналася, що мліє від його віршів.

    Закревські запросили поета на гостину в Березову Рудку. Шевченкові як особливому гостю випала честь відкривати бал. Лише одне коло пройшов він із немолодою княгинею. Швидко втомившись, вона запропонувала дотанцювати з Ганною Закревською, обраною «Королевою балу». Тарас і сам незчувся, як молода жінка з очима темно-синього кольору запала йому в душу. На третій день він приїхав у гості до Закревських у Березову Рудку. Його запросили ще раз – написати портрети господарів. Тарас Шевченко приїхав аж через півроку (у грудні 1843-го) і виконав портрети Платона та Ганни Закревських, а також олівцем – Платонового брата Віктора. Мистецтвознавці вважають образ Ганни найкращим жіночим портретом, який написав Шевченко. На жодному немає такого життя очей, такого ніжно-промовистого теплого погляду. Він старався втілити в портреті всі свої почуття до цієї жінки.

    Вони зустрілися ще тричі – у травні та жовтні 1845-го і в січні 1846-го. Востаннє бачилися на Тетянин день – на дні народження тієї ж Тетяни Волховської. А потім було тривале заслання, яке докорінно змінило життя поета. І коли в 1858 році він приїхав у Пирятин з надією побачити милу його серцю людину, дізнався, що вона померла у віці 35 років від туберкульозу. Коли Ганна зустрілася з Тарасом, то була вже матір’ю двох дітей. Шевченко знав жінок і до Ганни, і після неї. Але те, що було «до», на думку одного з шевченкознавців, можна назвати прелюдією або вступом, а те що «після», – епілогом. Він віддав Ганні найкращі почуття, не опорочивши честі заміжньої жінки. Його чуттєві пориви залишилися в ліричному вірші «Якби зустрілися ми знову» («Г. З.»). Цей вірш композитор Микола Лисенко поклав на музику.

    Зауважимо, що у Богданівці знаходиться музей-садиба відомої української художниці Катерини Білокур. Пабло Пікассо, побачивши в Парижі її картини, сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!». Тяжкою була її доля, як і доля її улюбленого поета Тараса Шевченка. Попри бажання батьків бачити її простою селянкою, яка б займалася хатньою роботою, в Катерини Білокур з’явилася нестерпна тяга стати художницею і вона доклала багато зусиль, щоб самореалізуватися. Часто у Катерини Василівни не було фарб і полотна, щоб творити, хліба, щоб їсти, дров, щоб зігріти хатину. У тяжкі хвилини зверталась до Шевченка: «Ой, якби це ви, Тарасе Григоровичу, живі були, то, може б, ви і допомогли мені стати художником. А ті люди, серед яких я живу, не розуміють мене, і я між ними як чужа». Поглянувши на її картини, потрапляєш у світ дивовижної і живої казки. А у хатині Катерини Білокур під образами і досі стоїть Шевченків «Кобзар».

    Оксана Данильченко, к.філол.н., директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства кафедри історії української літератури та шевченкознаства Інституту філології

  • Запрошуємо на міжуніверситетський студентський поетичний марафон, присвячений 750-річчю з дня народження Данте Аліг’єрі

    20 травня 2015 року о 15.00 в ауд.236 Головного корпусу університету Центр італознавства проводить національний міжуніверситетський студентський поетичний марафон, присвячений 750-річчю з дня народження Данте Аліг’єрі.

    У відкритті Марафону участь беруть:

    Надзвичайний та повноважений посол Італійської Республіки в Україні п.Фабріціо Романо;
    Проректор Київського національногго університету імені Тараса Шевченка проф.П.О.Бех;
    Заступник міністра освіти проф.М.В.Стріха;
    Директор Інституту Італійської Культури в Україні проф.Франко Баллоні;
    Заступник директора Інституту філології С.В.Скрильник;
    Професор Університету міста Перуджа (Італія) Джованні Капеккі (у відео-конференції);
    Директор Центру італознавства Інституту філології Агеєва Г.О.

    Читання «Божественної комедії» Данте здійснюється студентами та лекторами італійської мови:
    “Universita` per stranieri di Perugia” (м.Перуджа, Італія),
    Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
    Київського національного лінгвістичного університету,
    Одеського національного університету імені І.І. Мечникова,
    Маріупольського державного університету,
    Львівського національного університету імені Івана Франка.

    Запрошуємо всіх!

  • Презентація благодійного проекту "Повертайся живим"

    У час реальної війни, яка зараз відбувається на сході нашої держави, обов’язковим є розуміння народом, в якій ситуації ми опинилися. Сьогодні еліта, до якої належать освітяни, науковці і письменники, політики, лікарі, має першою об’єднуватися і демонструвати як приклад згуртованості різні проекти, метою яких є допомога та підтримка постраждалих, їхніх сімей. Одним із таких заходів є благодійно-мистецький проект «Повертайся живим», організованим Київським національним університетом імені Тараса Шевченка за підтримки Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва спільно з «ТЕЛЬНЮК: СЕСТРИ», Всеукраїнського Благодійного фонду «Нащадки Київської Русі», Міжнародної благодійної організації «Ми – українці».

    16 квітня 2015 року в КНУ відбулася прес-конференція, присвячена цьому проектові, у якій взяли участь проректор з науково-педагогічної роботи Шевченкового університету Володимир Бугров, диригент Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва Олексій Баженов, директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства Оксана Данильченко, координатор студентської робочої групи Координаційної ради КНУ Катерина Таранова, представники Всеукраїнського Благодійного фонду «Нащадків Київської Русі» і Міжнародної благодійної організації «Ми – українці».

    «Минулого року, коли відбулася анексія Криму, Київський університет першим із вишів виділив 180 бюджетних місць для студентів із окупованих територій, які вирішили переїхати на материкову Україну. Згодом утворилася волонтерська спільнота при нашому університету – «Координаційна рада КНУ», метою якої є всіляко допомагати потерпілим, тим, хто воює і захищає нас. Керівництво університету передавало автомобілі в АТО. Співробітники, викладачі та студенти Шевченкового університету на чолі з ректором акад. Леонідом Губерським постійно морально та матеріально підтримують тих, хто цього найбільше потребує. Ми, освітяни, розуміємо складність нинішньої ситуації, тож об’єднуємося, аби допомагати нашим ангелам-охоронцям – воїнам, постраждалим та їхнім сім’ям, організований проект є свідченням цього», – наголосив Володимир Бугров.

    За словами одного із організаторів проекту Оксани Данильченко, ідея мистецько-благодійного проекту виникла у січні 2015 року після перегляду вистави «Повертайся живим» на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. «Саме тоді було вирішено, що глибока патріотична ідея, закладена у виставі і посередництвом неперевершеного виконання донесена до глядача, варта того, щоб згуртувати небайдужих і послужити суспільству – надати практичну допомогу тим, хто ціною свого здоров’я забезпечив нам спокій і можливість споглядати прекрасне», – зауважила пані Оксана.

    Проект «Повертайся живим» має на меті об’єднати зусилля діячів науки, культури, політики, благодійних фондів та організаційній різних рівнів зібрати кошти на лікування постраждалих під час бойових дій в АТО, а саме для: Сергія Загасайла – сержанта, десантника 80-ї окремої аеромобільної бригади. Під час мінометного обстрілу блокпосту 24 травня 2014 року біля села Костянтинівка у групу військових потрапив снаряд. Сергій прикрив собою товаришів від вибуху, отримав надзвичайно тяжкі поранення. Загасайло перебуває на лікуванні майже 10 місяців: багаторазово прооперований, вставлено черепну пластину, ампутовано пальця правої стопи. Сергій нагально потребує коштів на нейрореабілітацію, складне медикаментозне лікування та підготовку до операцій на ногах. Вадима Свириденка – рядового медроти 128-ї гірничо-піхотної бригади, який із серпня 2014 р. перебував на фронті. У лютому Вадима поранили в передпліччя та праве стегно, йому надали медичну допомогу і мали вивезти з іншими пораненими з Дебальцевого. Однак, по дорозі поранені двічі підривалися на міні, і з усіх вижив лише один Вадим Свириденко. Наразі потрібні: серйозна медикаментозна підтримка організму, складна хірургічна підготовка (низка операцій) до протезування, виготовлення чотирьох індивідуальних протезів. Дениса Гойка – військового кореспондента прес-центру Міністерства оборони. З травня 2014 року 5 разів був у відрядженнях в зону АТО, одним із перших робив телевізійні сюжети на Сході. Остання поїздка була у лютому 2014 р. В результаті тяжкого поранення пошкоджено м’язи спини, видалено по шість сантиметрів з двох кісток тазу. Лікувався у Краматорську, потім у Києві, Ірпені, зараз перебуває на лікуванні у Німеччині, наразі потребує коштів на лікування.

    Диригент театру Олексій Баженов під час прес-конференції розповів про зародження постановки та про сюжет містерії сучасності «Повертайся живим. «Цей спільний мистецький проект театру з дуетом «ТЕЛЬНЮК: СЕСТРИ» на пророчі вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Станіслава Тельнюка, Оксани Забужко на музику Лесі Тельнюк перетворив у синтетичне дійство з чіткою сюжетною лінією режисер театру Дмитро Тодорюк. Вистава має виховну настанову і актуальна нині», – зазначив пан Олексій.

    В основі сюжету «Повертайся живим» історія життя Героя нашого часу – історія юнака, який пройшов шлях подій Революції Гідності. На основі самодостатніх пісень з глибокими текстами і унікальним композиторським баченням створено образ Героя сучасності, Героя, про якого ми зобов'язані пам'ятати і якого повинні славити в мистецтві. Постановка «Повертайся живим» про кожного з нас, про нинішній час, про дні й ночі Майдану та війни, які змінили українців назавжди.

    Тож, організатори презентованого проекту запрошують всіх долучитися до збору коштів для поранених, який відбуватиметься 22 квітня о 20:00 в приміщенні Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (вул. Межигірська, 2). Представники благодійних фондів будуть ходити зі скриньками, кожен відвідувач театру зможе долучитися до проекту. Вартість квитків коливається від 20 до 120 гривень. Це символічна ціна, за яку організатори вдячні театру. У приміщенні перед виставою також відбуватиметься фотовиставка «Діти України» та експонування розписаних воїнами АТО бронежилетів. На заплановані заходи запрошені відомі культурні діячі України, народні депутати, мер Києва, ректори різних вишів, науковці, художники, лікарі, театрали. Організатори проекту сподіваються, що еліта підтримає їх ініціативу та долучиться до благодійного проекту.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Шановні учасники конкурсу «Стань письменником!»

    Організатори та журі конкурсу щиро дякують вам за участь у цьому творчому змаганні. Надзвичайно приємно було отримати понад 250 конкурсних робіт із усіх куточків України. Журі постало перед нелегкою проблемою вибору найкращих. Переможцями серед учнів одинадцятих класів за відповідними номінаціями стали:

    Номінація: повісті
    1. Гражина Мачукайте (Маріуполь) – «Таємниця ягідного болота».
    2. Єлизавета Волошин (Маріуполь) – «Война, которой нет».
    3. Олександра Гульовата (с. Горохів Вінницької області) – «Три птахи».

    Номінація: оповідання
    1. Ольга Яковенко (с. Миколаївка Сумської області) – добірка оповідань.
    2. Віталій Попфалуші (с. Приборжавське Закарпатської області) – «Свищик».
    3. Наталя Гудована (с. Жежелівка Вінницької області) – «Останнє завдання».

    Номінація: новели
    1. Андрій Хабрат (с. Новофедорівка Херсонської області) – «Остання воля», «На крок попереду».
    2. Маргарита Черняк (Кривий Ріг) – добірка новел «Ніщо не вічне».
    3. Ілона Захарук (с. Уторопи Івано-Франківської області) – новела «Надворі панувала осінь».

    Номінація: фентезі
    1. Вероніка Калитяк (с. Лапчин Івано-Франківської області) – «Аріадна», «Жовта орхідея», «Вероніка і ліс» та ін.

    Номінація: поезія
    1. Марта Гончаренко (Київ) – добірка віршів.
    2. Олексій Шевченко (Київ) – добірка віршів.

    Номінація: сценарій
    1. Єгор Джулай (Євпаторія, Крим) – «Когда закончится вода».

    Номінація: есеїстика
    1. Галина Вахтіна (Іллічівськ Одеської області) – добірка есеїв «Україна – моє джерело натхнення».
    2. Людмила Мєшкова (Коростень) – «Запрошення до Європи».
    3. Анна Каретникова (Павлоград Дніпропетровської області) – есей у формі листа «Привіт, мій любий адресате!»

    Номінація: нарис
    1. Олена Шацька (с. Андріївка Донецької області) – «Історія мого села».
    2. Марія Таланчук (с. Новотроїцьке Херсонської області) – «Ваш подвиг житиме вічно».
    3. Ірина Підченко (с.Черкаське Донецької області) – «Візит до художнього музею».

    Номінація: переклади та переспіви
    1. Софія Мостова (с. Жизномир Тернопільської області) – переклади з польської.
    2. Анастасія Івончак (м. Сторожинець Чернівецької області) – переспів з Г. Гайне.

    Запрошуємо переможців на засідання Вченої ради Інституту філології, яке відбудеться 24 березня о 12:00 в актовій залі Інституту за адресою м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 14.

    Ми будемо раді бачити всіх учасників конкурсу серед наших абітурієнтів і запрошуємо їх до подальшої співпраці.

    Серед конкурсантів було також багато молодших учнів. Ми вдячні вам за інтерес до нашого конкурсу і сподіваємося на те, що в наступні роки побачимо вас серед переможців-випускників. Журі окремо відзначає поетичні твори Ольги Крамар, Марини Титаренко, Людмили Бойко, Надії Нестеренко, Анастасії Чернової та прозу Аліни Киященко, Анни Іовіци, Мар’яни Місяць, Альони Муц, Марії Ростріпи, Адріани Воробей, Анни Толоконової, Анни Доренко, Тетяни Кузьменко.

    Бажаємо всім вам подальших творчих успіхів і перемог!

    Організатори конкурсу «Стань письменником!»

    Категорії: 
  • План урочистостей до 201 річниці від дня народження Тараса Шевченка

    Цьогоріч з 9 по 13 березня Київський національний університет імені Тараса Шевченка відзначатиме 201-у річницю від дня народження Тараса Шевченка. Кафедра історії української літератури та шевченкознавства разом із Всеукраїнським навчально-науковим центром шевченкознавства запрошують на урочисті заходи.

    Урочистості до 201-ї річниці
    від дня народження Тараса Шевченка

    9 березня 2015 року

    10.00 – Покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку

    10 березня 2015 року

    14.30 – Зустріч із Лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка. Перегляд фільму «Кобзар. Історія однієї книги» режисера Тараса Ткаченка (Актова зала Головного навчального корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60)

    11 березня 2015 року

    Міжнародний круглий стіл «Всесвіт Тараса Шевченка»

    10.00 – 13.00 – Пленарне засідання (актова зала)
    13.00 – 13.30 – Відкриття арт-проекту «В сім'ї вольній, новій» (ауд. 63)
    14.00 – 17.00 – Робота круглих столів
    (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,бульвар Тараса Шевченка, 14)

    12 березня 2015 року

    11.00 – презентація книги «Taras Ševčenko: dalle carceri zariste al Pantheon ucraino» («Тарас Шевченко: від царських тюрем до українського Пантеону») ( 2015 р., видавництво «Ле Моньє» провідної видавничої групи «Мондадорі» (Італія), укладачі: Джованна Броджі, Оксана Пахльовська) за участі Джованни Броджі, професора, директора Департаменту лінгвістичних, літературних і філологічних студій Міланського університету, віце-президента Міжнародної асоціації україністів, Президента Італійської асоціації українознавчих студій. Видання та презентація книги – за сприяння Італійського інституту культури в Україні (Зала засідань Вченої ради Головного навчального корпусу
    Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60)

    13.00 – лекція-діалог Крістіни Куявінської-Кортні, голови факультету досліджень Великобританії та Британської Співдружності Університету міста Лодзь, професора англійської літератури Варшавського університету (Зала мистецтв (ауд.63) Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 14)

    13 березня 2015 року

    13.00 – зустріч із Тарасом Ткаченком, українським кінорежисером і сценаристом, перегляд фільму«Кобзар. Історія однієї книги» (Актова зала Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 14)

  • Загальноуніверситетський конкурс «Мій Шевченко»

    …Будем жить, людей любить,
    Святого Господа хвалить
    Т. Шевченко («Царі» , 1857 р.)

    У рамках прочитання курсу «Тарас Шевченко і Київський університет» для студентів усіх структурних підрозділів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут філології, кафедра історії української літератури і шевченкознавства та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства проводять щорічний загальноуніверситетський конкурс студентських наукових робіт та есе, присвячений вивченню постаті та літературно-мистецької спадщини Кобзаря.

    Конкурс під назвою «Мій Шевченко» передбачає представлення студентською науковою молоддю своїх досліджень феномену Тараса Шевченка та сучасного прочитання його творчості. Його учасниками є студенти Університету першого курсу денної форми навчання всіх напрямів і спеціальностей, які протягом навчального року слухали зазначений курс. Вони подають на розгляд журі авторські есе та самостійно підготовлені науково-дослідницькі роботи з проблем наукової та художньої рецепції творчості Тараса Шевченка.

    Цього року перший (відбірковий) етап конкурсу «Мій Шевченко» планується провести до 30 березня, а, відповідно, другий – у форматі конференції, на якій буде оголошено переможців та лауреатів – до 16 квітня.

    Бажаємо успіхів учасникам!

    У прикріплених нижче файлах можна ознайомитися з наказом про конкурс та про оформлення наукових робіт, есе для участі у конкурсі.

  • Феєричне завершення Тижня тюркських мов в Музеї Івана Гончара

    31 жовтня в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" відбулося феєричне й видовищне завершення Тижня тюркських мов, що проходив у Інституті філології з 27 по 31 жовтня.

    У програмі вечора був майстер-клас "Тюркські кухні" (приготування традиційних турецьких, кримськотатрських, гагаузьких та азербайджанських страв). Вели майстер-клас викладачі кафедри тюркології Інституту філології Ірина Прушковська, Афізе Емірамзаєва, Тудора Арнаут, Заміна Алієва.

    Після того відбулися сятковий фуршет "Тюркські ласощі", благодійний ярмарок виробів ручної роботи й святковий концерт.

    Фото: Валерій Попов

  • Лекція Олександра Рибалка про урумську мову для тюркологів

    31 жовтня відбувся останній захід у рамках Тижня тюркських мов в Інституті філології. Студентам спеціальностей «турецька мова і література та переклад» і «кримськотатарська мова і література та переклад» прочитав лекцію відомий дослідник мов алтайської макросім’ї Олександр Рибалко. Він підготував відео- та аудіопрезентацію про одну із рідкісних тюркських мов –урумську.

    Урумська мова – одна із мов греків Приазов’я (північне узбережжя Азовського моря). Нею розмовляє населення, яке проживає в сучасній Донецькій (близько 20 сіл) й Запорізькій (1 село) областях.

    Сформувалася урумська мова в Середньовіччі на території Криму. Її основу складають кипчакські й огузські компоненти.

    Cлово «урум» турки Кримського півострова застосовували відносно християнського населення, зокрема етнічних греків, за часів Османської імперії. Частина цих греків, живучи довгий час у тюркомовному оточенні, стала розмовляти урумською мовою – діалектом тюркської, зберігаючи при цьому свою віру й звичаї. Інша частина греків – «румеї» – продовжила користуватися близьким до новогрецької мови діалектом – румейським. Таким чином, утворилося дві різні у мовному відношенні субетнічні групи греків – уруми та румеї.

    У 1778-1780 рр. греки переселяються на північне узбережжя Азовського моря, де засновують місто Маріуполь і 20 сіл навколо. Відтоді румеїв і урумів називають однаково – «приазовськими» греками.

    Певний час греки нікого не допускали на свою територію – укладали шлюби лише в середині своєї етнічної групи, мали по декілька діалектів у межах своїх мовних субетнічних груп. Це забезпечило «живучість» і збереження мовних і культурних традицій урумів і румеїв.

    Перші записи урумської мови були здійснені в XIX столітті дослідником С.Марковим. Ці матеріали є дуже цінними, оскільки в них закарбована ще «чиста» урумська мова. Згодом, її вивчали М.П.Гайдай (1930-ті рр.), тюркологи з Ленінградського університету (1950-ті рр.). Найповніше дослідження урумської мови належить О.Гаркавцю. Він видав «Урумський словник» і працю «Уруми надазов’я». У 2004-2006 рр. до поселень урумів у лінгвістичну експедицію їздили вчені Санкт-Петербурзького університету. В результаті експедиції було видано збірник «Язык и этническая идентичность», «Урумский язык». Останнє видання хоча і не претендує на статус повноцінного підручника з урумської мови, але може зорієнтувати бажаючих вивчити цю мову в основах її граматики, орфографії та лексики.

    Уруми не мають офіційно затвердженого алфавіту. Нині вони користуються кириличною абеткою з додаванням своїх особливих графем.

    Нині на території Донецької області проживає близько 90 тис. етнічних греків. Більшість із них – уруми. Однак, на жаль, урумська мова ніде не застосовується й не викладається, тому природно зникає з буденного життя «українських» греків. Носіями чистої урумської є лише невелика кількість старожилів.

    Наразі, аби якось підтримати культурні традиції урумів, агенція «АртПоле» запрошує творчі колективи цієї етнічної групи брати участь у пісенних фестивалях.

    На завершення лекції Олександр Рибалко презентував студентам-тюркологам аудіозаписи пісень, віршів, казок урумською мовою.

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Кафедрі китайської, корейської та японської філології - 10 років!

    30 жовтня один із найбільших підрозділів Інституту філології – кафедра китайської, корейської та японської філології – святкує своє 10-річчя!

    Студенти всіх далекосхідних спеціальностей підготували програму заходів для відзначення ювілею кафедри. Зокрема, в холі Жовтого корпусу з 11.30 розпочалося святкування Дня сходознавця. По периметру дзеркального холу організатори виставили столи, на яких було презентовано національну їжу й елементи традиційного побуту п’яти країн – Китаю, Японії, Кореї, Індонезії та В'єтнаму. Студенти, які вивчають мову цих далекосхідних країн, пропонували всім бажаючим взятии участь у вікторинах, майстер-класах із національної каліграфії та живопису, дізнатися, як звучать слов'янські імена східними мовами тощо. Місце біля кожного столу було також прикрашене світлинами з визначними місцями представлених країн, їх геральдикою й національною символікою.

    О 13.00 в Актовій залі Інституту філології святкування ювілею кафедри продовжилося театральним фестивалем. На свято завітали гості з багатьох дипломатичних корпусів: перший секретар Посольства Японії в Україні, Надзвичайний і Повноважний Посол Індонезії в Україні, другий секретар посольства В'єтнаму в Україні, секретар з питань освіти посольства Кореї в Україні. Першому слово надали заступнику директора з навчально-методичної роботи Сергію Саєнку. Він привітав кафедру-ювіляра від імені адміністрації Інституту та Університету.

    Студентів, викладачів і гостів свята також привітав завідувач кафедри китайської, корейської та японської філології проф. Іван Бондаренко. «Сьогодні наша кафедра є однією з наймолодших, але й найпотужніших підрозділів Інституту філології. На ній працюють молоді й дуже талановиті викладачі, навчання на кожній із наших спеціальностей забезпечують декілька носіїв мови, на підході – захисти докторських співробітників кафедри», - зазначив Іван Петрович й додав: «Сонце сходить на Сході. Вже давно стало зрозуміло, що за Сходом – майбутнє, тому, шановні студенти, ви зробили один із найправильніших виборів у житті, вступивши до наших лав».

    Ювілярів також привітало керівництво й учні Українського гуманітарного ліцею та Спеціалізованої школи з поглибленим вивченням китайської та японської мов №129.

    За тим розпочався театральний марафон, в якому взяли участь студенти всіх східних спеціальностей. За золоту «Пальмову гілку» боролися китаїсти (поставили уривок із фільму «Подорож на Захід»), кореїсти (презентували реаліті-шоу «Холостячка»), японісти (представили сімейне шоу «Хата на тата»), знавці в’єтнамської (показали шоу «В’єтнам має талант», заспівали та затанцювали) та індонезійської (поставили східну легенду) філології. Журі вирішило нагородити команди за такими номінаціями: «Найкраща акторська гра» - команда в’єтнамських філологів, «Приз симпатій журі» - команда японістів, «Найкращі костюми» - команда індонезійських філологів, «Найавтентичніший сценарій» - команда кореїстів. Переможцем фестивалю і володарем золотої «Пальмової гілки» стала команда китаїстів. Вітаємо переможців!

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Тиждень турецької мови в Інституті філології триває!

    28 жовтня в Турецькому центрі інформації та досліджень відбулася низка лекцій для студентів-тюркологів. Зокрема, шанований гість Інституту філології проф. д-р Ібрагім Четін Дердійок, викладач турецької літератури в університеті Чукурова, Адана, Туреччина, провів лекцію "Багатство та різноманіття культури Туреччини". Серед іншого пан Четін Дердійок прочитав зразки турецької поезії класичного періоду, звернув увагу на особливості турецької літературної мови, познайомив студентів з основними напрямами своєї діяльності та навчальним процесом на кафедрі турецької мови та літературі в університеті Чукурова. Він також підкреслив важливість обміну інформацією між викладачами та студентами з різних країн світу. По закінченню лекції викладач відповів на запитання студентів щодо програми студентського обміну (Мевляна), в рамках якої він працює.

    Також студентам було презентовано тему "Турецькі національні та релігійні свята". Лекцію провів викладач кафедри тюркології Бюлент Хюнерлі.

    Після аудиторних заходів студентам і гостям кафедри було запропоновано відвідати Національний музей Тараса Шевченка, де вони продекламували вірші Кобзаря тюркськими мовами.

    Анна Мукан,
    фото: Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to проект місяця