проект місяця

  • Випускники про ІФ: Тетяна Шаправська

    Шаправська Тетяна, медіа-координатор міжнародної ініціативи CoST в Україні (випуск 2016 року):

    "Так приємно подумки повернутися до Інституту філології та самій собі дати відповідь: а чому ж я навчилася за ті прекрасні 6 років? Скажу чесно: навчання не було ідеальним. Але це стосується системи вищої освіти в Україні в цілому, а не окремо Інституту. Тому тут справа за нами – молодими реформаторами та генераторами змін :)
    Почну з фрази-мотиватора: філологам досить легко знайти себе як фахівцям. Якщо ж ви закінчили ІФ кілька років тому і йдосі не знаєте, куди податися і де працювати, то Ваше друге ім’я – «тотальна невизначеність» (добра іронія). І тут навіть магістратура в Оксфорді не допоможе.

    Моя кар’єрна історія насправді не така вже й ідеальна. Але сьогодні можу із впевненістю сказати: я роблю те, що подобається, і мені подобається те, що я роблю.

    Ще на 4-ому курсі я почала працювати (офіційно, із 8-годинни робочим днем) на посаді секретаря-асистента генерального директора величезної комерційної структури. Сказати, що це був цінний досвід, – нічого не сказати. Це було професійне «хрещення», така собі «робоча Спарта». Поміж перекладами, написанням документів, зустрічами із важливими людьми та сотнями дзвінків я мала робити чай, каву, нагадувати директору про день народження родичів, піклуватися про обіди, мити склянки-тарілки-ложки, вислуховувати невдоволення та зауваження (я не була ідеальним секретарем), замовляти квитки та скасовувати замовлення та ще багато іншого, чого філолог не має робити. Але це був чудовий час для спостережень та визначень, для спроб та помилок, для питань і відповідей. Згодом я отримала підвищення – почала працювати менеджером із реклами. До речі, лайфхак: із посади секретаря-асистента досить легко професійно «зростати» (давайте без «підтекстів»), просто: а) ти знаєш компанію добре, як ніхто інший; б) у тебе є можливість показати , що ти гіпервідповідальна, мегастаранна та максіталановита; в) ти в центрі всіх подій та володар(ка) інформації. Якщо стисло: звільняти тебе небезпечно, довго утримати на посаді секретаря складно, а твоя активність може вилитися у щось корисне.

    Менеджер із реклами – вже цікавіша сторінка моєї кар’єри. Ось тут хочу щиро подякувати Григорію Фоковичу, який дав можливість розвиватися професійно: повірив у чесність мого «я обіцяю вчити самостійно й скласти сесію добре» та підписав індивідуальний графік. Я з головою пірнула у світ реклами. Тут мені пощастило: було в кого вчитися, було чому вчитися, а головне – було бажання вчитися. Я працювала зі справжніми професіоналами, із великими бюджетами, на цікавих проектах і навіть встигла створити власну рекламу. Іноді й досі бачу борди, посміхаюся і подумки гладжу себе по голівці.

    А після цього – життя взяло курс на зміни. Я із величезним бажанням долучитися до чогось справді важливого взяла участь у конкурсі на заміщення посади спеціаліста відділу зв’язків зі ЗМІ та громадськістю при Міністерстві інфраструктури України. І зараз пам’ятаю геніальне запитання на співбесіді: назвіть 20 способів, як можна використати газету як предмет? Яким чином це мало бути пов’язано з моєю майбутньою роботою – я не зрозуміла. А коли мене взяли (що було неймовірним щастям) і потрібно було якісно і швидко писати прес-релізи про поточний середній ремонт доріг та габаритно-ваговий контроль, я розуміла, що в житті не завжди діє причинно-наслідковий принцип. І це я не про ремонт доріг, а про те, що писати філологу на такі теми було складно. Ось тут я зрозуміла цінність 6 років Інституту: вміння знайти інформацію, запам’ятати, уникати того, чого не знаєш, правильно ставити запитання, красиво говорити, чітко формулювати думку (де потрібно: нечітко її формулювати), максимально використовувати всі лінгвістичні можливості, які встиг розвинути (і продовжуєш розвивати, звичайно) – запорука філологічної всюдисущності. Робота у прес-службі – це можливість щодня дізнаватися щось нове. Буквально вчора, наприклад, вивчала Державні будівельні норми України. Думаєте, нецікаво? Не вмієте ви себе мотивувати, шановні! Пишу історію про себе, а в іншому вікні прораховую вартість бетонного покриття на квадратний метр. Сказала б мені на першому курсі під час лекції з фольклористики пані Наталія Салтовська, що мені це буде потрібно через кілька років, заспівала б їй народну пісню «Козаче, козаче, я тобі не вірю».

    Наразі я є медіа-координатором міжнародної ініціативи з прозорості будівництва CoST, що діє в Україні за підтримки Світового банку та Мінінфраструктури. Багато англійської, ще більше нового, а ще більше цікавих людей навколо. Висвітлюю діяльність Ініціативи, співрацюю зі ЗМІ, веду соціальні мережі, організовую прес-заходи та вчусь планувати (бо цьому, на жаль, і досі не навчилася). Багато порад давати не буду, але хочу на завершення сказати: використовуйте кожен шанс; шукайте себе; ніколи не стверджуйте, що вам не вдасться (мій перший прес-реліз про Uber в Україні був жахливим, і досі соромно); постійно вивчайте щось нове; спілкуйтеся із хорошими людьми; пишайтеся тим, що ви – філолог, і користуйтеся цим: якщо хоч кілька ваших знайомих після спілкування з вами почали ставити кому перед «який», пишуть «брати участь» замість «приймати участь» чи прочитали збірку Юрія Андруховича – це вже маленьке досягнення. Бо ми, філологи, – мотиватори та «надихатори».

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Юлія Марушевська

    Юлія Марушевська, Начальник Одеської митниці ДФС (випуск 2012 року, україністика): «Мені часто закидають, що моя освіта філолога не відповідає тим посадам, які обіймаю, тому що філологів не вчать економіці, управлінню чи політтехнологіям. Але я знаю, що це найкраща освіта, якщо хочеш змінювати життя навколо. Бо філологів вчать цінностям. Читаючи твори класиків, ми вчимося не тільки мислити, а й відрізняти хороше від поганого, важливе від неважливого, вічне від скороминущого. Ми розшифровуємо ДНК власної і світової культури. Саме філологічна освіта дає мені можливість відчувати себе впевнено на зустрічах зі світовими лідерами, бо я знаю і ціную унікальність власної культури. Саме завдяки філології я отримала відповіді на фундаментальні питання “хто я”, “для чого роблю цю справу”. Бо наша освіта задає стандарт особистості. Ми заглиблюємось у життя та творчість великих людей і далі вже за цією шкалою оцінюємо себе».

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Дмитро Крапивенко

    Дмитро Крапивенко, журналіст, головний редактор журналу "Український тиждень" (випуск 2001 року): "Коли я 1996-го вступав до університету, то обрав філологічний факультет, бо хотів стати письменником. Прагнув більше дізнатись про слово, оволодіти ним. Однак жодного опублікованого художнього твору досі не маю, тому цю юнацьку мрію реалізувати наразі не вдалося… У студентські роки захопився політикою – хотілося змінити життя. Зробити це за допомогою слова дозволяє журналістика, тому саме в цій сфері мені вдалося реалізувати себе. Чи допомогла мені в цьому моя університетська освіта? Безумовно! Тільки на філологічному факультеті можна зануритись у мову та літературу так, щоб розуміти її на всіх рівнях: історичному, ужитковому, в контексті міжкультурних впливів. А це важливо, бо «нація є нарація».

    Так, чистим «лірикам» у журналістиці непросто: треба орієнтуватись в економіці, сучасних технологіях, навчитись читати закони. Однак для людей, що здужали прочитати Епос про Гільгамеша і знаються на нюансах застосування аориста і супіна – це не найбільший виклик у житті.

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Анастасія Євдокимова

    Анастасія Євдокимова, літературний менеджер, куратор у "Гогольфест", "Книжковий Арсенал" (випуск 2015 року, україністика): "Колись мене навчили, що філологія – це на стільки універсальна гуманітарна освіта, що потім життя можна пов'язувати із будь-чим. Головне – розуміння суспільно-культурних процесів, а ще – володіння мовою. Україністика дала розуміння контексту й уявлення про те, звідки вийшла, як рухалася та чим є українська література. Такий матеріал - не студіюється лише 4 роки, цьому потрібно присвятити життя, однак освіта дала мені найважливіше – вказала шляхи, якими можна рухатися. Сьогодні ж я літературний менеджер, маю за плечима роботу у великих видавництвах, організації подій різних рівнів; кураторка фестивалів (Гогольfest, PortoFranko Гогольfest, Книжковий Арсенал та менших), яка здатна підібрати тематичний контент, згенерувати ідеї, визначити теми, прослідкувати проблеми; літературна критикиня.

    Усі напрямки моєї діяльності стартували ще під час навчання в університеті. Інститут філології – це більше, ніж навчальний заклад, чи етап у житті, це місце, де я знайшла ключових людей, які змінили мою реальність та світ навколо. Тут я знайшла Галину Олегівну Усатенко – наукового керівника, котра вказала, як можна займатися дослідженням давніх процесів і водночас залишатися у сучасному. Я вдячна долі за цю людину, адже нас дуже багато пов'язує поза університетом. Також тут ми зустрілися із моїм першим ментором, який навчав літературній критиці, куратором літературної програми великого міжнародного фестивалю Гогольfest, під чиїм керівництвом я втілила перший проект, а потім й співкуратора на фестивальний напрям, автора, менеджером якого я стала ще до завершення навчання – випускника Олександра Михеда. Завдяки Інституту філології я познайомилася зі своєю авторкою (у професійному, менеджерському, літературознавчому та літкритичному, людському вимірах) – Оленою Герасим'юк, спершу ми зустрічалися на перервах у кафетерії, ходили на різні зустрічі з цікавими людьми у 63 аудиторію, а потім наслідком нашого спілкування і дружби стали літературно-музичний проект "Глухота" і виклична читка поеми про політв'язнів "Тюремна пісня". І багато-багато інших, адже заклад з історією передбачає тісний діалог не лише із сучасниками, але і з тими, хто уже давно за межею вічності".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Олесь Кульчинський

    Олесь Кульчинський, український сходознавець, перекладач, публіцист (випуск 2003 року, тюркологія): "Мені поталанило вступити на сходознавче відділення майбутнього Інституту філології у 90-ті роки. Складний час, коли про один із курсів факультету романо-германських мов відгукувалися: «Університет «київський», бо там лише кияни». Озираючись назад, думається, що відтоді на сходознавстві та українській філології, відтак – і на решті факультетів, дедалі більшало вихідців із різних регіонів. Своїми строкатими українськими говірками вони поступово надавали Києву колориту справжньої столиці, а не російської провінції, переповненої компрадорськими елітами. У цей симбіоз вливалися всі студенти та викладачі «сумління», незалежно від мови та походження. Через кілька років після «помаранчевої революції» обличчя інституту змінилося ще дужче завдяки тестовій системі вступу до вишів. Відтепер зміни в освіті знову відновилися і надіюся, вже не припиняться. Вдячно згадую тих викладачів і студентів, котрі – кожен по-своєму– не стали осторонь складних перетворень у суспільстві. Адже від цих трансформацій значною мірою і залежить наша реалізація як фахівців.

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Володимир Мукан

    Володимир Мукан, журналіст, керівник відділу наука і техніка в журналі "Країна", "Газета по-українськи", кандидат філологічних наук (випуск 2011 року, україністика): "Інколи потрапляєш кудись вперше і здається, ніби раніше вже тут був. Навколо однодумці, рідна мова й доброзичлива атмосфера. Так само було у вересні 2005 року, коли я тільки-но вступив до Інституту філології. Його величний і водночас затишний корпус та професійні викладачі щодня нагадували, що це виняткове місце. Місце, де переплелося минуле і майбутнє. Товсті стіни, масивні чавунні сходи та пари з латині й давньої літератури ніби відносили на багато років назад. Давали зрозуміти багато життєвих смислів, над якими ніколи не задумувався. Динаміка студентського життя підштовхувала будувати плани на майбутнє і відчайдушно гнатися за перспективами. Мабуть, через цю особливу енергетику я і пов’язав 10 років життя з Інститутом. Не міг його бачити за своєю спиною, лише попереду, лише — як пункт призначення. Коли приходив час іти, знову сюди повертався — як магістрант, аспірант і співробітник.

    Якщо вважати Інститут місцем, де здобувають знання і диплом, то Жовтий корпус для мене не навчальний заклад. Це щось значно масштабніше. Тут завжди отримував більше. На лекціях із літератури приходило розуміння світобудови та людських стосунків, на фольклорі — пізнання себе, на мові дізнавався про тонкощі психології різних народів. Коли захотів написати у "Студентський вісник" невелику замітку, створив свій перший матеріал. Його вихід надихнув написати ще 2173 статті у різні видання і пов’язати із цим професію. У черзі за кавою не просто познайомився із ровесниками, а здобув справжніх друзів. Коли шукав книгу в читальному залі, зустрів майбутню дружину.

    На третьому курсі я попросив у наукового керівника допомогти із темою для курсової, але знову отримав більше — він придумав тему, яку я використав для дисертації. Захистив її 2015 року.

    Сьогодні я знову відчиняю важкі вхідні двері Жовтого корпусу, знову йду старими сходами й бачу навколо десятки радісних студентів. Впевнений, що і вони отримали більше, ніж розраховували. У Інституті філології інакше не буває..."

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Наталія Шевчук

    Шевчук Наталія, співзасновниця фестивалю соціальної реклами "Molodiya festival" (випуск 2011 року, "Літературна творчість"): "Наталя Шевчук, співзасновниця фестивалю соціальної реклами «Molodiya Festival»: Із завершенням бакалаврату зайнялась соціальними проектами. Стала співорганізаторкою фестивалю соціальної реклами. У моїй роботі доводиться паралельно з прокачуванням журналістських скілів вивчати маркетинг, піар, рекламу і всілякі суміжні дисципліни. Раз на рік серед наших партнерів зустрічається граматичний маніяк, який читає мої релізи і підписує контракт на мільйон. І у такі моменти розумієш: чотири роки філології мають сенс".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Тарас Малкович

    Тарас Малкович, поет, перекладач, кандидат філологічних наук (випуск 2011 року, переклад з англійської) : "Як і свого часу Юрко Позаяк, "навіки я рідному вдячний філфаку"! Перекладацький вишкіл Інститут філології КНУ такий потужний, що я й досі працюю за фахом і не маю наміру це припиняти. Саме завдяки Інститутові філології я в 17 років уперше переклав українською іншомовний вірш - це була "Lorelei" Гайне - і відтоді дійшов від німецької і британської класики через ірландську сучасність до наймолодшої американської поезії - та й, ніде правди діти, до власних віршів. Знання мов, яке маю завдяки йому, додало мені неабиякої розкутості чи не на всіх земних континентах. Ошатність і суворість "жовтого" і студентські принади "зеленого" корпусів, поетичні і перекладацькі конкурси, тривалий побут одним хлопцем серед десятьох дівчат у групі - без усього цього я не став би тим, ким я є. І дуже сумніваюся, що той, ким я став би, подобався б мені більше".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Христина Морозова

    Христина Морозова, громадська діячка, партія ДемАльянс (випуск 2013 року, славістика): "Інститут філології за шість років дав мені три дуже важливі речі. Вміння ділитися ідеями та розповідати про події та сенси, які я вважаю насправді важливими. Це магія, і її силу як ніде відчуваєш в Інституті філології. Тепер це історія, ця здатність завжди зі мною, вона пронизує все, що я роблю. Друга важлива річ - це любов до української літератури, особливо сучасної. Те, чого не змогли вкласти за 10 років школи, може, тому що не дуже й намагалися. Це дуже круто, коли поети й письменники, яких ти любиш, досі живі, ти можеш прийти на їх виступ чи піти десь посидіти після виступу. Для мене це почалося з жовтого корпусу, і це любов, яка з часом стає лише сильнішою. І остання важлива річ, яка насправді не річ - це друзі, знайомі, люди, з якими мене так чи інакше звів Інститут філології. Ті, з ким перетнулися в Жовтому, біля Жовтого, через Жовтий... Дякую вам, що ви є в моєму житті. І саме такі, які є".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Ірина Забіяка

    Ірина Забіяка, перекладачка, викладачка, кандидат філологічних наук (випуск 2008 року, "Літературна творчість"): "Я заходжу в Жовтий корпус уже 13-ий рік. І здається, що кожного разу це дуже буденно і звично. Але заразом немає місця, куди б я ходила так само довго і так само часто. Тож, безперечно, ці стіни бачили багато з мого життя. Вони добре мене знають, мабуть, краще, ніж я їх. І тому є для мене якимось знаком того, чого всі ми потребуємо, - певності, вірності, точності, незмінності, неперервності. Бажаю Інститутові берегти це і підтримувати, а також бажаю легкості і відкритості, новизни і працьовитості. З днем народження, ІФ!"

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to проект місяця