проект місяця

  • Проект "Випускники про ІФ та життя після ІФ"

    З нагоди 15-річного ювілею Інституту філології співробітник прес-центру Каріна Дорошенко за підтримки дирекції Інституту та колег реалізувала проект "Випускники ІФ". Метою проекту було показати, що випускники-філологи успішно працюють у найрізноманітніших сферах суспільства. У рамках проекту на сайті прес-центру Інституту філології, у газеті "Київський університет", у журналі з нагоди ювілею та на сторінці у фейсбуці були представлені спогади випускників про свої студентські будні. У ЗМІ колишні студенти розповідали як за допомогою філологічної освіти можна самоствердитися, як склалося їхнє життя після закінчення начання в Інституті філології. По завершенню проекту 10 листпопада відбулася зустріч із випускниками.

    Тетяна Печончик, Володимир Мукан, Дмитро Крапивенко, Наталія Шевчук, Марко Галаневич, Тетяна Терещенко, Тарас Малкович, Андрій Кондратенко - випускники, з якими мали змогу поспілкуватися студенти-філологи. Пізніше змогла прийти на зустріч і Юлія Марушевська. У затишній атмосфері Мистецької зали директор Григорій Семенюк, його заступники, викладачі, співробітники та студенти Жовтого корпусу вели розмову про Альма-Матер, якій цьогоріч виповнилося 15 років.

    З великою радістю привітав випускників Григорій Фокович, зазначивши: "Всі студенти є моїми випускниками. У них вкладаю своє серце й душу. Закликаю всіх. Ніколи не забувайте, що "Нема на світі України, немає другого Дніпра...". Пам'ятайте, звідки ви вийшли".

    Під час зустрічі кожен із присутніх випускників розповів: чим для них став Інститут, як студентське середовище розвинуло допитливість, виховало вміння комунікувати, а викладачі прищепили любов до Слова, книги, повагу до людей, навчили бути людиною і патріотом рідної країни.

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Віра Ковтиха

    Віра Ковтиха, психолог-психотерапевт (випуск 2005 року, "Літературна творчість"): Філологія не є моєю професією, однак вона стала міцною різноплановою базою, на яку можу спиратися у своїй роботі. По закінченню Інституту філології я отримала психологічну та вузькоспеціалізовану психотерапевтичну освіту. Нині я аналітично-орієнтований психотерапевт, працюю з дорослими та дітьми. І саме тут філологічне підґрунтя дуже доречне. Що таке психоаналіз? Це у першу чергу робота з мовою і символами, розривами у мовленні, обмовками і семантичними значеннями, смисловими навантаженнями. Що є дитяча психотерапія? Це насамперед гра, у якій діти базуються на архетипічних мотивах, відтворюючи процес і символи, що не мають слів і мають бути означені. Це все відсилає нас до означального та означуваного Ф. де Соссюра, до мови як структури та системи. Структурний психоаналіз Жака Лакана твердить, що несвідоме структуровано, як мова, а людина – це і є несвідоме. Тому навичка розрізняти та аналізувати ці речі, досліджувати етимологію слів та їхню семантику, здобута завдяки філології, безцінна для психотерапевта. Детальне знайомство з міфологією, казками та літературою, герменевтичні навички також важливий інструмент роботи. Те, що багатьом моїм колегам доводиться освоювати роками у процесі навчання та роботи, мені було вже відоме та зрозуміле на час вступу до царини психології. Упевнена, що для професій, пов’язаних із роботою з людьми, умінням говорити та розуміти, філологія – прекрасне підґрунтя.

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Вікторія Савчук

    Вікторія Савчук, помічниця Міністра охорони здоров'я (випуск 2016 року, фольклористика): "Майдан став для мене фільтром, завдяки якому я знайшла своїх людей у Києві, до якого переїхала у 2010, коли вступила до Інституту філології. З ними потім ми складали аптечки для військових у маленькій кімнатці в офісі Захисту Патріотів, плели сітки біля актового залу Жовтого корпусу, збирали речі для військових з пані Лесею Наумовською на кафедрі Фольклористики, перекладали статті та книги українською для українських військових та лікарів і зараз продовжуємо разом із ними змінюємо систему зсередини у Міністерстві охорони здоров'я.

    В Університеті, Інституті філології все починалось і тут все продовжується. Освіта, наука та просвітництво будують нашу країну. Ця перетворювальна сила лежить в основі справжніх змін".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Микола Марусик

    Микоал Марусик, менеджер культурних проектів, засновник Центру науки і культури DIYA (випуск 2012 року). В наш час дивно ставляться до мови - вважають, що слова не мають важливого значення як для індивідуму, так і для соціуму вцілому. А істина в тому, що більшість важливих зрушень в нашому житті відбувається завдяки мові/мовленню - це перший та базовий показник культури людини. Лінгвістам дано дар це бачити та розуміти.
    Я закінчив бакалаврат як перекладач з французької, в магістратуру як фольклорист в Інституті. Перше дало мені усвідомлення структури та важливе розуміння ментальної різниці між націями на основі первинного коду - мови.
    Фольклористика дала впевнені знання, як правильно застосовувати ці знання в контексті етнопсихології та ментальності нашого народу - що є конче необхідно, особливо в міжнародних культурних проектах.

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Віктор Шлінчак

    Віктор Шлінчак, керівник інформаційного агентства «Главком», голова правління Інституту світової політики, Заслужений журналіст України, випуск 1997 року:

    «Відверто кажучи, не планував вступати на філологічний факультет аж ніяк. Відколи себе пам’ятаю, хотів бути журналістом. Перший матеріал у «дорослу газету» я написав у сьомому класі, а в дитячих публікувався з класу четвертого. Але у 1992-му випадок привів мене саме в жовтий корпус Університету. Тоді тут проходила Всеукраїнська олімпіада з української мови та літератури. І я її виграв. Дипломи переможцям вручав декан філологічного факультету Михайло Наєнко. А після церемонії поцікавився, куди я збираюсь вступати. «На журналістику!», – відповів. «Добре подумай, хлопче, – сказав мені Михайло Кузьмич. – Бо після філологічного факультету журналістом ти бути зможеш, а от після журналістики філологом точно не станеш.
    Цей аргумент виявився найпереконливішим – і я подав документи на філологічний. Найцікавіше, що зараз у моїх журналістських командах працюють здебільшого випускники філологічного факультету. І я жодного разу не пошкодував, що обрав саме фах філолога.
    Хотів би також згадати теплим словом своїх кураторів з відділення славістики – Оксану Коваль-Костинську та Анатолія Ярему, які переконали, що зайвих іноземних мов у житті не буває. Навіть, якщо ці мови близькі.
    За цей час факультет став цілим Інститутом філології. Я бажаю йому рости і надалі. Per aspera ad astra!»

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Тетяна Шаправська

    Шаправська Тетяна, медіа-координатор міжнародної ініціативи CoST в Україні (випуск 2016 року):

    "Так приємно подумки повернутися до Інституту філології та самій собі дати відповідь: а чому ж я навчилася за ті прекрасні 6 років? Скажу чесно: навчання не було ідеальним. Але це стосується системи вищої освіти в Україні в цілому, а не окремо Інституту. Тому тут справа за нами – молодими реформаторами та генераторами змін :)
    Почну з фрази-мотиватора: філологам досить легко знайти себе як фахівцям. Якщо ж ви закінчили ІФ кілька років тому і йдосі не знаєте, куди податися і де працювати, то Ваше друге ім’я – «тотальна невизначеність» (добра іронія). І тут навіть магістратура в Оксфорді не допоможе.

    Моя кар’єрна історія насправді не така вже й ідеальна. Але сьогодні можу із впевненістю сказати: я роблю те, що подобається, і мені подобається те, що я роблю.

    Ще на 4-ому курсі я почала працювати (офіційно, із 8-годинни робочим днем) на посаді секретаря-асистента генерального директора величезної комерційної структури. Сказати, що це був цінний досвід, – нічого не сказати. Це було професійне «хрещення», така собі «робоча Спарта». Поміж перекладами, написанням документів, зустрічами із важливими людьми та сотнями дзвінків я мала робити чай, каву, нагадувати директору про день народження родичів, піклуватися про обіди, мити склянки-тарілки-ложки, вислуховувати невдоволення та зауваження (я не була ідеальним секретарем), замовляти квитки та скасовувати замовлення та ще багато іншого, чого філолог не має робити. Але це був чудовий час для спостережень та визначень, для спроб та помилок, для питань і відповідей. Згодом я отримала підвищення – почала працювати менеджером із реклами. До речі, лайфхак: із посади секретаря-асистента досить легко професійно «зростати» (давайте без «підтекстів»), просто: а) ти знаєш компанію добре, як ніхто інший; б) у тебе є можливість показати , що ти гіпервідповідальна, мегастаранна та максіталановита; в) ти в центрі всіх подій та володар(ка) інформації. Якщо стисло: звільняти тебе небезпечно, довго утримати на посаді секретаря складно, а твоя активність може вилитися у щось корисне.

    Менеджер із реклами – вже цікавіша сторінка моєї кар’єри. Ось тут хочу щиро подякувати Григорію Фоковичу, який дав можливість розвиватися професійно: повірив у чесність мого «я обіцяю вчити самостійно й скласти сесію добре» та підписав індивідуальний графік. Я з головою пірнула у світ реклами. Тут мені пощастило: було в кого вчитися, було чому вчитися, а головне – було бажання вчитися. Я працювала зі справжніми професіоналами, із великими бюджетами, на цікавих проектах і навіть встигла створити власну рекламу. Іноді й досі бачу борди, посміхаюся і подумки гладжу себе по голівці.

    А після цього – життя взяло курс на зміни. Я із величезним бажанням долучитися до чогось справді важливого взяла участь у конкурсі на заміщення посади спеціаліста відділу зв’язків зі ЗМІ та громадськістю при Міністерстві інфраструктури України. І зараз пам’ятаю геніальне запитання на співбесіді: назвіть 20 способів, як можна використати газету як предмет? Яким чином це мало бути пов’язано з моєю майбутньою роботою – я не зрозуміла. А коли мене взяли (що було неймовірним щастям) і потрібно було якісно і швидко писати прес-релізи про поточний середній ремонт доріг та габаритно-ваговий контроль, я розуміла, що в житті не завжди діє причинно-наслідковий принцип. І це я не про ремонт доріг, а про те, що писати філологу на такі теми було складно. Ось тут я зрозуміла цінність 6 років Інституту: вміння знайти інформацію, запам’ятати, уникати того, чого не знаєш, правильно ставити запитання, красиво говорити, чітко формулювати думку (де потрібно: нечітко її формулювати), максимально використовувати всі лінгвістичні можливості, які встиг розвинути (і продовжуєш розвивати, звичайно) – запорука філологічної всюдисущності. Робота у прес-службі – це можливість щодня дізнаватися щось нове. Буквально вчора, наприклад, вивчала Державні будівельні норми України. Думаєте, нецікаво? Не вмієте ви себе мотивувати, шановні! Пишу історію про себе, а в іншому вікні прораховую вартість бетонного покриття на квадратний метр. Сказала б мені на першому курсі під час лекції з фольклористики пані Наталія Салтовська, що мені це буде потрібно через кілька років, заспівала б їй народну пісню «Козаче, козаче, я тобі не вірю».

    Наразі я є медіа-координатором міжнародної ініціативи з прозорості будівництва CoST, що діє в Україні за підтримки Світового банку та Мінінфраструктури. Багато англійської, ще більше нового, а ще більше цікавих людей навколо. Висвітлюю діяльність Ініціативи, співрацюю зі ЗМІ, веду соціальні мережі, організовую прес-заходи та вчусь планувати (бо цьому, на жаль, і досі не навчилася). Багато порад давати не буду, але хочу на завершення сказати: використовуйте кожен шанс; шукайте себе; ніколи не стверджуйте, що вам не вдасться (мій перший прес-реліз про Uber в Україні був жахливим, і досі соромно); постійно вивчайте щось нове; спілкуйтеся із хорошими людьми; пишайтеся тим, що ви – філолог, і користуйтеся цим: якщо хоч кілька ваших знайомих після спілкування з вами почали ставити кому перед «який», пишуть «брати участь» замість «приймати участь» чи прочитали збірку Юрія Андруховича – це вже маленьке досягнення. Бо ми, філологи, – мотиватори та «надихатори».

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Юлія Марушевська

    Юлія Марушевська, Начальник Одеської митниці ДФС (випуск 2012 року, україністика): «Мені часто закидають, що моя освіта філолога не відповідає тим посадам, які обіймаю, тому що філологів не вчать економіці, управлінню чи політтехнологіям. Але я знаю, що це найкраща освіта, якщо хочеш змінювати життя навколо. Бо філологів вчать цінностям. Читаючи твори класиків, ми вчимося не тільки мислити, а й відрізняти хороше від поганого, важливе від неважливого, вічне від скороминущого. Ми розшифровуємо ДНК власної і світової культури. Саме філологічна освіта дає мені можливість відчувати себе впевнено на зустрічах зі світовими лідерами, бо я знаю і ціную унікальність власної культури. Саме завдяки філології я отримала відповіді на фундаментальні питання “хто я”, “для чого роблю цю справу”. Бо наша освіта задає стандарт особистості. Ми заглиблюємось у життя та творчість великих людей і далі вже за цією шкалою оцінюємо себе».

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Дмитро Крапивенко

    Дмитро Крапивенко, журналіст, головний редактор журналу "Український тиждень" (випуск 2001 року): "Коли я 1996-го вступав до університету, то обрав філологічний факультет, бо хотів стати письменником. Прагнув більше дізнатись про слово, оволодіти ним. Однак жодного опублікованого художнього твору досі не маю, тому цю юнацьку мрію реалізувати наразі не вдалося… У студентські роки захопився політикою – хотілося змінити життя. Зробити це за допомогою слова дозволяє журналістика, тому саме в цій сфері мені вдалося реалізувати себе. Чи допомогла мені в цьому моя університетська освіта? Безумовно! Тільки на філологічному факультеті можна зануритись у мову та літературу так, щоб розуміти її на всіх рівнях: історичному, ужитковому, в контексті міжкультурних впливів. А це важливо, бо «нація є нарація».

    Так, чистим «лірикам» у журналістиці непросто: треба орієнтуватись в економіці, сучасних технологіях, навчитись читати закони. Однак для людей, що здужали прочитати Епос про Гільгамеша і знаються на нюансах застосування аориста і супіна – це не найбільший виклик у житті.

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Анастасія Євдокимова

    Анастасія Євдокимова, літературний менеджер, куратор у "Гогольфест", "Книжковий Арсенал" (випуск 2015 року, україністика): "Колись мене навчили, що філологія – це на стільки універсальна гуманітарна освіта, що потім життя можна пов'язувати із будь-чим. Головне – розуміння суспільно-культурних процесів, а ще – володіння мовою. Україністика дала розуміння контексту й уявлення про те, звідки вийшла, як рухалася та чим є українська література. Такий матеріал - не студіюється лише 4 роки, цьому потрібно присвятити життя, однак освіта дала мені найважливіше – вказала шляхи, якими можна рухатися. Сьогодні ж я літературний менеджер, маю за плечима роботу у великих видавництвах, організації подій різних рівнів; кураторка фестивалів (Гогольfest, PortoFranko Гогольfest, Книжковий Арсенал та менших), яка здатна підібрати тематичний контент, згенерувати ідеї, визначити теми, прослідкувати проблеми; літературна критикиня.

    Усі напрямки моєї діяльності стартували ще під час навчання в університеті. Інститут філології – це більше, ніж навчальний заклад, чи етап у житті, це місце, де я знайшла ключових людей, які змінили мою реальність та світ навколо. Тут я знайшла Галину Олегівну Усатенко – наукового керівника, котра вказала, як можна займатися дослідженням давніх процесів і водночас залишатися у сучасному. Я вдячна долі за цю людину, адже нас дуже багато пов'язує поза університетом. Також тут ми зустрілися із моїм першим ментором, який навчав літературній критиці, куратором літературної програми великого міжнародного фестивалю Гогольfest, під чиїм керівництвом я втілила перший проект, а потім й співкуратора на фестивальний напрям, автора, менеджером якого я стала ще до завершення навчання – випускника Олександра Михеда. Завдяки Інституту філології я познайомилася зі своєю авторкою (у професійному, менеджерському, літературознавчому та літкритичному, людському вимірах) – Оленою Герасим'юк, спершу ми зустрічалися на перервах у кафетерії, ходили на різні зустрічі з цікавими людьми у 63 аудиторію, а потім наслідком нашого спілкування і дружби стали літературно-музичний проект "Глухота" і виклична читка поеми про політв'язнів "Тюремна пісня". І багато-багато інших, адже заклад з історією передбачає тісний діалог не лише із сучасниками, але і з тими, хто уже давно за межею вічності".

    Категорії: 
  • Випускники про ІФ: Олесь Кульчинський

    Олесь Кульчинський, український сходознавець, перекладач, публіцист (випуск 2003 року, тюркологія): "Мені поталанило вступити на сходознавче відділення майбутнього Інституту філології у 90-ті роки. Складний час, коли про один із курсів факультету романо-германських мов відгукувалися: «Університет «київський», бо там лише кияни». Озираючись назад, думається, що відтоді на сходознавстві та українській філології, відтак – і на решті факультетів, дедалі більшало вихідців із різних регіонів. Своїми строкатими українськими говірками вони поступово надавали Києву колориту справжньої столиці, а не російської провінції, переповненої компрадорськими елітами. У цей симбіоз вливалися всі студенти та викладачі «сумління», незалежно від мови та походження. Через кілька років після «помаранчевої революції» обличчя інституту змінилося ще дужче завдяки тестовій системі вступу до вишів. Відтепер зміни в освіті знову відновилися і надіюся, вже не припиняться. Вдячно згадую тих викладачів і студентів, котрі – кожен по-своєму– не стали осторонь складних перетворень у суспільстві. Адже від цих трансформацій значною мірою і залежить наша реалізація як фахівців.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to проект місяця