проект місяця

  • Юлія Марушевська прочитає курс лекцій з лідерства для студентів КНУ імені Тараса Шевченка

    З 4 грудня в Інституті філології стартує авторський проект Юлії Марушевської "Курс з лідерства" для студентів КНУ імені Тараса Шевченка. Юлія Марушевська - випускниця Інституту філології, українська активістка, реформатор, нагороджена премією лідерства (Tiger Conference) в категорії 30 до 30, член ради Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони.

    "Чому я це роблю? Я хочу жити в процвітаючій Україні, для цього я працювала над змінами на глобальному та регіональному рівнях. Згодом, вичаючи суспільні трансформації в Стенфордському, Нью-Йоркському, Лондонському університетах, я зрозуміла, що всі глобальні зміни починаються з усвідомлених рішень конкретних людей. Я хочу, щоб цей курс допоміг молодим українкам та українцям усвідомити власну силу. Ви зрозумієте чому лідерство це навичка і як її тренувати" Юлія Марушевська

    Курс триватиме два місяці. Щосереди. З 18.00 до 20.00 у 81 ауд. Інституту філології (бул. Тараса Шевченка, 14). Графік лекцій може змінюватися. Слідкуйте за інформацією на сторінці Інституту філології у фейсбуці https://www.facebook.com/philolog.knu.ua/?eid=ARAanC0ZWIugOaX9By-eXOTm5C...

    Для реєстрації надішліть своє ім’я, прізвище та контактні дані на адресу: unileaders101@gmail.com або повідомленням на номер: +360937540953. Відвідувати лекції можуть усі охочі студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, попередньо зареєструвавшись.

    Детальна інформація про курс у прикріплених документах.

    Додані файли: 
  • Народний художник і вишуканий шляхтич Михайло Білас

    Кафедра фольклористики 16 жовтня познайомила охочих із віртуальним музеєм Михайла Біласа (1924 – 2016). Фольклористи вперше можуть побачити унікальні гобелени зі скарбниць майстра. Він був нашим сучасником, однак маловідомий в Україні. Хоча один із небагатьох митців, який за життя мав персональний музей у рідному Трускавці, однак загалом його колекція недоступна. Про незалежний проект, присвячений Біласу, розповів Олексій Власов, представник «Українського культурного фонду». Завдяки фонду ми й маємо нині віртуальний музей. Організатори працювали півроку. Як відомо, ткані вироби дуже піддаються пошкодженням. Під час моніторингової експедиції організатори виявили досі невідомі роботи Біласа, і деякі віддали на реставрацію. Спадщина митця зберігається у 7 музеях та різних приватних колекціях. Експедитори об’їздили Трускавець, Дрогобич, Коломию, Львів, Київ і Канів та відшукали 300 робіт автора. Уперше так системно досліджено техніки Михайла Біласа, а за цими матеріалами, переконаний пан Олексій, можна захистити кілька дисертацій. Для онлайн-ресурсу – кінцевого продукту й мети експедицій – залучено фотографа Ігоря Паламарчука, який якнайточніше передав колір у цифрових зображеннях. Спільну роботу скеровувала експерт з музейного текстилю. Фольклористи почули розповідь Ірини Воробйової, куратора проекту. Вона вже понад 20 років працює в музеї Булгакова і має досвід оцифровування музейних колекцій. Спільно з бібліотекою Мічігану нещодавно київський музей створив аналогічний онлайн-проект, і тепер колекція Булгакова буде доступна по всьому світу. Пані Ірина допомагала організовувати експедицію, тримала контакт із музеями та запропонувала структуру сайту.

    Дослідники ставили собі запитання: що буде цікаве сучасникам? Навіщо загалом електронний варіант музею? Ширше – хто такий художник та яка його роль в суспільному житті? В долі Михайла Біласа, наче в гобелені, переплелися всі події української культури ХХ ст. Він майстер декоративного мистецтва, експозиціонер, модельєр; виготовляв ляльки, декоративні квіти. Малював пастеллю. Дослідники захоплюються цією винятковою особистістю й були раді презентувати його доробок текстильникам, мистецтвознавцям, фольклористам та усім, хто цікавиться українською культурою.

    Юлія Кузьменко; фото - Валерій Попов.

  • Пантелеймон Куліш мав свій проект українського народу

    7 липня виповнилося 200 років від дня народження Пантелеймона Куліша. Він багатогранний: письменник, літературознавець, перекладач, мовознавець, історик, фольклорист, орієнталіст, ілюстратор, державотворець. Сьогодні він актуальний, як ніколи: «А тим часом дбаймо про словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить її так, як ми самі». Це висловлювання Куліша стало девізом міжнародної наукової конференції «Пантелеймон Куліш у культурному та інтелектуальному просторі України», яка відбувалася 2-5 жовтня в Києві в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка. Ця конференція увійшла у цикл заходів, присвячених 200-річчю Пантелеймона Куліша. Вона згуртувала не лише українських, а й та світових науковців та культурних діячів.

    «Символічно, що конференція відбувається саме в КНУ імені Тараса Шевченка, де навчався та робив перші літературні кроки Пантелемон Куліш. На нашій конференції Куліш представлений як літературознавець, фольклорист, перекладознавець, мовознавець і головне – як державотворець. Українці мають наблизитися до європейського простору. Саме цю думку розвивав Куліш, якому належать слова: “Україна лежить головою до Європи”»,/cite>, – зауважив ректор КНУ імені Тараса Шевченка Леонід Губерський.

    Куліш не боявся викликів. Багато чого йому доводилося робити вперше, зокрема написати перший українськомовний буквар («Граматка»), писати історію України, і писати її саме українською мовою, написати українською історичний роман, який би був белетризовою історією України, збирати скарби народної словесності й видавати їх, і робити це з великою любов’ю до свого народу. Куліш створив нову парадигму мислення, у якій на першому місці стоїть розвиток й збагачення своєї ідентичності. «Пантелеймон Куліш був великим європейцем. Людиною великого таланту. Людина прекрасна і велика у своїх справах, як і у помилках, і суперечностях. Він створив етнопсихологічний трикутник, вершинами якого є мова, народ, письменник», – наголосила у своєму слові завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Людмила Грицик.

    Пантелеймон Куліш створив нову літературу, критику, розробив літературний канон, перекладав світових класиків (наприклад, 15 творів Шекспіра, Гейне). Усе це він робив із однією метою – долучити свій народ до світових надбань, створити такі умови розвитку для українців, аби вони, дбаючи про національну ідентичність, формували модерну державу.

    «Немає такої сторінки у культурному просторі, до якої б не був причетний Пантелеймон Куліш», – закцентував Леонід Губерський, розповідаючи про Куліша.

    Тамара Гундорова, український літературознавець і культуролог, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України, виступаючи, зауважила: «Куліш любив Україну і водночас критикував її. У нього було своє культурософське бачення. Свій проект українського народу».

    Про «кулішевий проект українського народу» розказав Микола Жулинський ‒ директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України: «Куліш закликав до дієвої націєтворчої дільяності. А саме формуванню національної свідомої еліти, яка готова розбудити маси і підняти їх на зміни і перетворення. Куліш сформулював своєю діяльністю і творчістю головну ідею державотворення, яка полягала у тому, що, першопочтаково, аби змінити суспільний лад і досягти незалежності, потрібно створити національноєдиний організм. Згодом ці ідеї почав розвивати Іван Франко, закликаючи робити із української маси українську націю. Націю як систему, культурно і політично незалежну, яка здатна до самостійного розвитку».

    Куліша критикували, що він не закликав до боротьби. Насправді це не так. Він розумів, що творення держави відбувається інтелігенцією, а саме письменниками, науковцями, культурними діячами. Тому наголошував на посиленні освіти, на тому, що потрібно просвітити маси. Ці ідеї розвинули інші письменники у ХІХ, ХХ століттях. А організована конференція, за словами Миколи Жулинського, є не тільки свідченням розвитку кулішевих ідей сьогодні, а й необхідністю їхнього розвитку. «На жаль, ми досі не маємо нації, яка б усвідомлювала свою ідентичність, культурну інакшість. Тому перед студентами і викладачами стоїть завдання творити еліту та націю у цілому, розвиваючи ідеї Пантелеймона Куліша», – сказав Микола Жулинський.

    Пантелеймон Куліш знакова постать не лише для українців, а й для світу. Про це на конференції сказав Михайло Ратушний, голова Української всесвітньої координаційної ради: «Куліш був мостом об’єднання – східної та західної України, Івана Франка і Шевченка, Пулюя й Нечуя-Левицького. Він з’єднав Україну «Чорної ради» й Європу Шекспіра. Постать Куліша нині недостатньо досліджена й пізнана. Такі зібрання звертають нас до пізнання людей, які за своїм масштабом не вписуються у рамки лише однієї держави».

    Про значення Куліша та його діяльності говорили на конференції також такі науковці, як Павло Гриценко, Микола Сулима, Андрій Даниленко, Світлана Задорожна. У форматі секційних засідань конференції також виступили відомі науковці та культурні діячі України: Олесь Федорук, Людмила Задорожна, Роксана Харчук, Олександр Шапіро, Олена Івановська, Анжеліка Рудницька, Юрій Ковалів.

    Усю сутність Пантелеймона Куліша можна схарактеризувати словами Тараса Шевченка: «…А Куліша як побачиш, то поцілуй його за мене і скажи йому, що такої книги, як «Записки о Южной Руси» я ще зроду не читав. Та й не було ще такого добра в руській літературі. Спасибі йому, він мене неначе на крилах переніс в нашу Україну і посадив меж старими сліпими товаришами-кобзарями. Живо і просто вилита стареча мова. А може, воно тим і живо, що просто». Текст: Олександра Касьянова, фото: Валерій Попов, відділ зв’язків з громадськістю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

    Відео підготував Валерій Попов:
    https://youtu.be/f1bg0PVNr4s

  • Пантелеймону Кулішу - 200 років (анонс подій)

    Міністерство освіти і науки, Національна академія наук України та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Центр дослідження життя і творчості П. Куліша), Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Наукове товариство імені Шевченка в Америці, Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, Сумський державний університет, Українська вільна академія наук у США, Український науковий інститут Гарвардського університету організовують цикл міжнародних наукових конференцій, присвячених 200-річчю Пантелеймона Куліша.

    Наукові заходи з нагоди ювілею вже було проведено у Львові та Ніжині. Упродовж 2–5 жовтня 2019 року відбудеться ще цикл конференцій у закладах вищої освіти Києва та Сум.

    2 - 5 жовтня 2019 року відбудеться міжнародна наукова конференція "Пантелеймон Куліш у культурному та інтелектуальному просторі України" у Києві в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка за участі Леоніда Губерського – ректора КНУ імені Тараса Шевченка, Григорія Семенюка – директора Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, Миколи Жулинського ‒ директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академіка НАН України, Ігоря Молотка ‒ народного депутата України, Михайла Ратушного ‒ голови Української всесвітньої координаційної ради та відомих науковців - Тамари Гундорової, Павла Гриценка, Миколи Сулими, Андрія Даниленка, Світлани Задорожної. У форматі секційних засідань конференцій також виступатимуть відомі науковці та культурні діячі України: Олесь Федорук, Людмила Грицик, Людмила Задорожна, Роксана Харчук, Олександр Шапіро, Олена Івановська, Анжеліка Рудницька, Юрій Ковалів. Тематика секцій охоплює різні аспекти життя та творчості Пантелеймона Куліша. У рамках заходів 5 жовтня 2019 року заплановано поїздку учасників конференції до Історико-меморіального музею-заповідника П. Куліша «Ганнина Пустинь».

    Пантелеймон Куліш багатогранний: письменник, літературознавець, перекладач, мовознавець, історик, орієнталіст. Сьогодні він актуальний, як ніколи: "А тим часом дбаймо про словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить її так, як ми самі" (-П.Куліш). Представники ЗМІ мають попередньо акредитуватися. За додатковою інформацією звертатися: press-centre_if@ukr.net Відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології 38(044) 239 31 01 38 (099) 603 2282 (координатор відділу Олександра)

    Ознайомитися із програмою конференції можна у прикріпленому нижче файлі.

    Додані файли: 
  • Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій»

    З 22 по 24 травня в Києві відбулося Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Це подія на вшанування дати 22 травня – перепоховання Тараса Шевченка в Україні. З нагоди цього було проведено багато різноманітних культурно-просвітницьких заходів по усій Україні. Відзначення знаменної події відбулося з ініціативи Міністерства культури України та Національної спілки письменників України. Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» проводиться в Україні з 1981 року. Спершу заходи в його рамках відбувалися лише у Києві та на Черкащині, а з 1988 року – з метою популяризації творчої спадщини Великого Кобзаря та задля уникнення формалізації святкування – урочистості стали проводити щороку у різних областях. Цьогоріч до відзначення долучилося понад 100 учасників, з-поміж яких майже два десятки зарубіжних гостей, зокрема представники Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Сербії, Грузії, Казахстану, а також діячі української громади з Придністров’я.

    Не оминули такої дати й в Інституті філології Шевченкового університету. За підтримки дирекції Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та з ініціативи професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксани Сліпушко студенти слов'янської філології зустрілися з учасниками Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій...». До стін Університету завітали перекладач і письменник, знавець франкомовної Шевченкіани Дмитро Чистяк, поетка і прозаїк Антонія Цвід, професор Люблінського університету і поет Тадей Карабович, Шевченківський лауреат, поет Анатолій Кичинський, поет із Придністров’я Володимир Фоменко, поетки зі Львова Марія Людкевич і з Рівного Ірина Баковецька.

    Тема Шевченка є у кожного письменника. Адже Тарас Шевченко – поет планетарного рівня, той, завдяки кому відбулося утвердження романтизму в українській літературі, той, чия творчість та життя є актуальними повсякчас. Це закцентовували у своїх виступах на зустрічі запрошені письменники. Окрім цього Дмитро Чистяк розповів студентам про переклади творів Шевченка для франкомовного читача, закцентувавши на тому, що бракує вартісних перекладів, що виходять перекладацькі збірки, але вони є недоступними широкому загалу, бо малотиражні. Присвячені Тарасові Шевченкові твори на святі зачитали письменники Марія Людкевич, Тадей Карабович, а Шевченківський лауреат Анатолій Кичинський, поети Ірина Баковецька, Антонія Цвід та Володимир Фоменко поділилися власним письменницьким досвідом та продекламували декілька авторських творів різної тематики.

    Організована зустріч у рамках травневого Шевченківського свята вкотре засвідчила, що Тарас Шевченко – це українські національні цінності та символи. Присутність Тарасового слова у духовному житті українців – це те, що є нашою сутністю, фундаментом і силою повсякчас.

    Олександра Касьянова, фото Юлії Кузьменко

  • Україністиці у Шевченковому університеті 100 років

    Цей рік багатий на великі дати: 100-річчя українського герба, української державності, 100 років від дня заснування Академії наук. У суспільному та науковому житті держави важливе місце має заснування україністики в Київському університеті. Цю знакову подію відзначали 24 жовтня в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Відкрив урочистості директор Інституту філології Григорій Семенюк. Він стисло виклав історію заснування українознавчих кафедр на тоді ще історико-філологічному та юридичному факультетах Університету. 5 грудня 1917 року вийшов указ про заснування 4 кафедр: української мови, української історії, української літератури та західно-руського права. Викладати мали українською.

    Вітальним словом від імені ректора Леоніда Губерського продовжив наукове засідання проректор Володимир Бугров. Він говорив, що нині Університет повертається до тієї міждисциплінароності, яка була закладена ще тоді, 100 років тому. Нині ми згадуємо трагічні сторінки історії україністики, тому подібні заходи не є парадними, а радше покликані згуртувати дослідників і студентів, які воєдино розвиватимуть українознавство. Далі виступив Богдан Ажнюк, директор Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАНУ. Його тема – «Український правопис і екологія мови», у якій Богдан Миколайович розповів про правописну кодифікацію в соціолінгвістичному аспекті, назвавши основні "камені спотикання", принципи, шляхи вирішення питання правопису в Україні. Почули й Почесного доктора КНУ, президента Міжнародної асоціації україністів Міхаеля Мозера, який зазначив, що україністика в Університеті існувала й до її офіційної дати створення. Виступав із вітальним словом і народний депутат ІІ скликання Тарас Процев’ят. Україністика, на його думку, - ключовий напрям державотворення.

    Заступник декана історичного факультету КНУ Тарас Пшеничний закцентував увагу на проблемах сьогодення: що ми розуміємо під україністикою нині, наскільки замислюємося про її важливість. Саме такі рефлексування здатні пробудити в кожному любов, патріотизм і гідність. Представник юридичного факультету асистент кафедри історії права та держави юридичного факультету КНУ Антон Крижевський розповів про становлення кафедри західно-руського права в 1917-18 рр. Детальніше про розвиток в КНУ окремих філологічних напрямів розповіли завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інститу філології Людмила Грицик, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Анатолій Мойсієнко.

    Музичним вітанням пленарне засідання завершив ансамбль «Роксоланія». Продовжили роботу на секціях, які триватимуть ще й 25 жовтня. Окрім того, відбулося публічне обговорення нового проекту правопису за участі членів правописної комісії, учених Інституту філології Лідії Гнатюк, Ірини Голубловської, Сергія Лучканина. У ньому взяли участь студенти й преса, бесіда не лишила байдужою нікого. У рамках святкування цього ж дня цьогорічний Лауреат Міжнародної премії Івана Франка Ярослава Мельник прочитала лекцію. Нагадаємо, вона перемогла у номінації «За вагомі досягнення у галузі україністики» з монографією «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках».

    Юлія Кузьменко

  • Наше століття – це століття Гончара. Це час війни, а отже – час «Прапороносців»

    3 квітня – День Олеся Гончара. Цьогоріч вся Україна святкує сторіччя письменника.

    Урочистості з нагоди відзначення народин геніального українського класика розпочалися з символічної локації – Музею-кімнати імені Олеся Гончара, яку відкрили в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    На відкритті в епіцентрі уваги – Валентина Данилівна, дружина Олеся Терентійовича. Саме вона із онуками доклали найбільших зусиль для того, щоб кожен міг відчути дух письменника, який, на жаль, вже не серед нас.

    Вітальне слово на відкритті виголосив директор Інституту філології Григорій Семенюк. Григорій Фокович наголосив, що це велика честь, епохальна подія для Інституту філології і Шевченкового університету загалом стати своєрідною духовною домівкою пам'яті Олеся Гончара, куди зможуть приходити повсякчас молодь і гуртувати свій дух, слово для розбудови своєї країни.

    Серед учасників урочистостей з нагоди ювілею письменника – Міністр культури України Євген Нищук, його заступник Юрій Рибачук, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка академік Леонід Губерський, Протоієрей Віталій Клос, начальник Управління Укрпошти Ольга Дмитрова, академік, Посол України Сергій Комісаренко, президент МАН Станіслав Довгий, письменники Юрій Мушкетик, Михайло Сидоржевський, Михайло Слабошпицький, Любов Голота, ректор Полтавського національного університету ім.В.П.Короленка Микола Степаненко, меценат, співзасновник міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Тетяна Куштевська, лауреат премії імені Олеся Гончара Тетяна Пишнюк (Фольварочна), вся філологічна родина університету, КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» на чолі з директором Іриною Поліщук, учні-члени КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», серед яких були й вихованці спеціалізованої школи № 76 ім. О.Т.Гончара.

    Вшанування Олеся Терентійовича було не лише словесне, але й молитовне. Протоієрей Віталій Клос та священнослужителі Михайлівського Золотоверхого монастиря освятили музей-кімнату. Православне духовенство разом із викладачами, студентами, поважними гостями помолилися, таким чином згадуючи настанову класика «берегти собори своїх душ».

    Архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентій на відкритті зауважив, що написане з Богом, із світлом добра, ніколи не зникне, що «Собор» Олеся Гончара є національним надбанням, утвердженням духовності нашого народу. Архімандрит благословив усіх присутніх на продовження місійної роботи – розвитку культури та подякував тим, які змогли створити письменницький куточок у стінах храму науки.

    Відзначення ювілею продовжилося урочистим засіданням в актовій залі Інституту філології, на якому ректор університету Леонід Губерський привітав студенство та присутніх гостей із спільним національним святом. Леонід Васильович зазначив, що життєвий і творчий шлях Олесь Гончар прожив з любов'ю, і нам, сучасникам, треба вчитися цьому - жити і працювати з любов'ю. Вітальне слово виголосив й Міністр культури Євген Нищук, який зауважив, що роман «Собор» ювіляра був ненависним тодішній владі, спаплюженим і забороненим. Гончар не дожив до революційнашого часу, але він – наш сучасник. З його романом зараз ідуть на фронт, вмирають під кулями. Також Міністр культури закцентував увагу на питанні мови, яка є, і має повсякчас бути у центрі собору української культури.

    У рамках святкування відбулося вручення премії імені Олеся Гончара Тетяні Пишнюк (Фольварочна) за роман про Олеся Терентійовича. Лауреатка, виголошуючи промову, розповіла, як символічно пов'язалася її доля із письменником, як впродовж своїх років вона духовно росла і вростала у потугу слова письменника.

    Для усіх присутніх найважливішим, безперечно, було почути жінку письменника Валентину Гончар. Валентина Данилівна пліч о пліч зі своїм чоловіком йшла важким тернистим шляхом, а тепер продовжує традицію популяризації української літератури. Вона зустрічається із молоддю, вручає премії, і ще досі ділиться найсокровеннішим – тим, яким насправді був її чоловік: «Олесь знав сирітство, холод і голод. Він сам проживав свій собор, який висів над ним протягом життя. Олесь боявся атомної бомби, що десь там лежить на згарищах. Любив добро і ненавидів зло, молився і надіявся, обожнював літературу, тому й трудився каторжно». Валентина Данилівна подякувала викладачам університету за спільну роботу, єднання для створення музею.

    На честь святкування 100-річчя від дня народження Олеся Гончара Украпошта 28 березня ввела в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою. Церемонію спецпогашення маркового конверту на урочистому засіданні провели представник пошти та начальник Управління Украпошти Ольга Дмитрова, запросивши до участі Міністра культури Євгена Нищука та ректора Леоніда Губерського.

    Із передової привітати письменника завітали бійці 72-ї гвардійської механізованої дивізії. Саме під цим номером , у тій же частині, воював Олесь Гончар. 72-а дивізія сьогодні відвойовує нашу землю, стоїть під Волновахою, роблячи це з настановами Гончара.

    Вітальне слово виголосив на засіданні президент МАН Станіслав Довгий. Він звернувся до молоді, аби вона по-новому переосмислювала спадщину письменника, писала про нього, цитувала його, надихалася його інтенціями. Станіслав Олексійович згадав також і моменти особистого знайомства із ювіляром: «Його обличчя завжди було дуже добрим, опромінене сонцем, але із зажурою в душі. Це тому що він говорив, творив Україною, переживав за неї і жив мрією про нас молодих».

    Поетично звернувся до самого Гончара Дмитро Павличко: «Дорогий Олесю Терентійовичу. Вам – 100 років. Я прощаюся з вами, але тут навпроти мене сидить молодь Києва. Вони будуть бачитися з Вами. Тут могли сидіти наші міністри, їх нема, бо тут є ви, наша доля. Вітаю Вас!».

    Юрій Мушкетик жив на одному хуторі із Олесем Гончарем. Тому розповів присутнім як разом довелось багато переговорити, передумати, багато «мандрувати по муках». Юрій Мушкетик влучно зауважив, що Гончар «був великим патріотом, людиною, яка хворіла Україною. У нього була група крові письменницька».

    На святковому зібранні Михайло Сидоржевський наголосив на необхідності повного видання творів Гончара, а також на науковому прочитанні та переосмисленні «Щоденника» письменника. Адже «це документ часу, і водночас наш борг перед Гончарем...».

    На патріотичних пориваннях Гончара наголосила Любов Голота. Любов Василівна зацитувала Олеся Терентійовича, який пишався, що народився українцем. Влучно сказав і Володимир Яворівський. Письменник зауважив, що наше століття – це століття Гончара. Це час війни, а отже - час «Прапороносців».

    Завідувач кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету Дніпровська політехніка Світлана Ігнатьєва та директор Центру культури укр. мови імені Олеся Гончара Ірина Цюп’як вручили дружині Олеся Гончара срібну медаль і побажали многая літа, аби й надалі розвивати гончарознавство.

    По завершенню виступів-спогадів розпочався урочистий концерт. Музичне вітання презентували вокальний дует «Сестри Адріана та Мідея Наруцькі», композитор, музикант Ігор Якубовський, лауреат міжнародних конкурсів Ольга Мельничук та всесвітньовідомий гурт «Шпилясті кобзарі».

    Кожен йде своєю дорогою до Гончара, до материка його духовності. Але найсутніше для всіх нас, українців, те, що до його спадщини йтимуть майбутні покоління, для яких ми, сучасники, прокладаємо найкоротший шлях – відкриваємо музей, організовуємо конференцію та перевидаємо твори.

    Текст – Андріана Біла, Олександра Касьянова, фото – Валерій Попов

  • Урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження Олеся Гончара

    3 квітня відбудуться урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження письменника, громадського діяча, першого Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Голови Спілки письменників України, академіка НАН України, Героя України Олеся Гончара.

    11:30 – відкриття Музею-кімнати Олеся Гончара (ауд. 15) та перерізання червоної стрічки.
    12:00 – початок урочистого засідання та вручення Державної літературної премії ім. Олеся Гончара (Актова зала).

    Місце проведення: м. Київ, Актова зала Інституту філології, бульвар Тараса Шевченка, 14

  • У наших жилах тече кров Шевченка

    "Університет ушановує пам'ять поета, мислителя, художника не лише тому, що носить його ім'я, не лише тому, що Шевченко є Генієм, а з причини того, що Він наш сучасник. Його слова пророчі й актуальні. А сам Шевченко Геній не минулого, а сучасного і майбутнього",

    - так розпочав своє слово акад. Леонід Губерський на зустрічі із лауреатами Шевченківської премії, яка відбулася 12 березня у рамках щорічного вшанування Тараса Шевченка. Все життя Тарас Григорович мріяв працювати в Університеті імені Святого Володимира на скромній посаді викладача художності. Він ніколи не прагнув до високих чинів, до статків, кар'єрного зльоту, а був скромним і справедливим. Що не можна сказати про його долю, яка інколи йому посміхалася і сприяла просуванню до поставленої мети, а часом була безжально жорстока. За його життя мрія бути викладачем в Університеті не здійснилася. Лише по смерті Тараса Шевченка у 1847 році був підписаний наказ про зарахування до Університету. Всі ці біографічні довідки ми знаємо, але згадуємо щороку з метою слідування принципам Тараса Шевченка. Адже його життя і сподвижницька діяльність вчать нас йти за своїм єством, за сутністю нації, бо лише від усвідомлення цих речей залежить наше майбутнє.

    "Шевченко - наш сучасник" - це твердження пролунало із вуст запрошених цьогорічних лауреатів, серед яких були доктор історичних наук, професор Гарвардського університету Сергій Плохій, режисер Володимир Тихий, письменник, літературний критик, директор видавництва " Ярославів вал", громадський діяч Михайло Слабошпицький, письменник, голова Всеукраїнського товариства "Просвіта", громадський діяч Павло Мовчан, письменник, науковець, директор Центру літературної творчості Інституту філології Михайло Наєнко.

    "Шевченко -це сьогодення. Це не перехідність, а це постійність українців концентрована Шевченком. Він внутрішня наша емоція. Наша сутність",

    - висловився Павло Мовчан, наголошуючи на тому, що Шевченкове слово робить нас незборимими, робить нас нами. "Червоне колесо" імперіалізму всіх перемололо і нині перемолює, а ми завдяки Шевченку незборимі. 1814, 1914, 2014 - це не випадкові числа, це ті часи, коли Шевченкові слова і вогонь нашої суті спалювали грошолюбство, лжелюбство. Вогонь любові - це істина Шевченка і нас самих.

    "Ми повертаємося до Шевченка і таким чином звіряємо наш рух - куди йдемо і куди дійшли",

    - так розпочав свою промову Сергій Плохій. У своїй книжці "Брама Європи" професор Гарвардського університету виклав свій аналіз історії розвитку нашої культури та ідентичності. Від перших історичних свідчень Геродота і до Майдану паном Сергієм керує думка про нашу сутність. Про те, що ми родинні і протиімперські. Ми виборюємо своє, у нас кров Шевченка.

    Продовжуючи розпочату тему "Шевченко -сучаник", Михайло Слабошпицький зауважив, що за Тодосем Осмачкою місія поета - бути посланцем. Посланцем від Бога є Шевченко. Він скерував нас на єдиноправельний шлях - шлях любові.

    На Шевченківських урочистостях також були присутні заступник голови Шевченківського комітету лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, кінознавець, кінокритик, кіносценарист Сергій Тримбач, директор Інституту філології професор Григорій Семенюк, відомі шевченкознавці та літературознавці, студенти.

    Йдімо своїм єдиноправельним шляхом, не забуваймо своєї сутності, бо у наших жилах тече кров Шевченка.

    Олександра Касьянова, фото - Валерій Попов

  • Студенти ІФ на Всеукраїнському фестивалі інновацій

    Креативні ідеї, новаторські розробки,творча атмосфера, згуртовані команди, захопливі виступи команд та справедливі оцінки журі – усе це невід’ємні складові фіналу конкурсу стартапів – Всеукраїнського фестивалю інновацій. Упродовж 27-28 вересня фестиваль за підтримки та організації Міністерства освіти і науки України разом з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Науковим парком «Київський університет імені Тараса Шевченка», що мав на меті популяризацію розробок українських учених та інноваторів, а також залучення інвестицій до фінансування інноваційних проектів. Гостинний прийом надала Наукова бібліотека Михайла Максимовича, в стінах якої гості заходу мали змогу долучитися до Фестивалю та дізнатися багато цікавого про новітні доробки, а учасники посісти перше місце та вибороти головний приз - 25 тисяч гривень на розвиток власного стартапу.

    У рамках Фестивалю працювали три майданчики - demo-зона, де можна було ознайомитися як із прототипами проектів, так і з розробками, що вже довели свою успішність, зона кави та смаколиків, у якій учасники заспокоювали нерви смачним частуванням та найголовніший – урочиста зала, де згодом розпочався конкурс стартапів, спрямованих на досягнення соціального та економічного ефекту, презентації венчурних фондів та бізнес-ангелів.

    У результаті було визначено переможців у сфері економічних інновацій. Заслужене третє місце поділили між собою команда PANNACOTTAJUICEBUBBLES, що заінтригувала усіх незвичною формою подачі корисного та смачного соусу до ніжного молочного десерту та проект AUTOBOAT – повнофункціональний човен для відпочинку на воді, що за потреби легко перетворюється на місткий багажник для вашого авто.

    Друге місце посіла команда-розробник світлодіодної маски для омолодження шкіри ULTIMATEMASK. Абсолютним переможцем стала розробка PLAYSTICK – мініатюрний геймпад для смартфонів і планшетів. Особливістю визначення переможця стала наявність онлайн-голосування, результати якого були взяті до уваги членами журі для прийняття остаточного рішення.

    На виступи команд, чиї розробки були представлені у сфері соціальних проектів, завітала та долучилися до визначення кращих з кращих гостя з Данії Алевтина Пабст – засновниця Startup Kiev.

    Абсолютну перемогу в конкурсі здобула команда NightStories – організатори інтерактивних нічних екскурсій, чий виступ заворожив усіх суддей й пробудив бажання у такий незвичайний спосіб дізнатися багато цікавого з історії Києва.
    Насамкінець, відзначимо, що усі команди - учасники фестивалю – переможці, бо кожен має власну неповторну розробку, яка в подальшому неодмінно стане невід’ємною частиною нашого життя.

    Автор – Оляна Цехмистер

Сторінки

Subscribe to проект місяця