святкування

  • «Він був інтелектуальним діячем свого часу і своєї країни»

    22 жовтня в Інституті філології відбулося святкування 125-річчя з дня народження класика арабської літератури Михаїла Нуайме. З нагоди знаменної дати Єгипетський центр арабської мови та культури та кафедра Близького Сходу Інституту філології влаштували творчий вечір, на який запросили проректора з науково-педагогічної роботи проф. Петра Беха, Посла Ліванської Республіки в Україні пані Клод Халіль Аль Хажал, дипломата сходознавця, громадського діяча проф. Юрія Кочубея, поетесу і арабіста Лідію Петрову, викладачів і студентів Інституту філології.

    Юрій Кочубей прочитав цікаву та пізнавальну лекцію про життя і творчість Михаїла Нуайме. Дипломату пощастило не лише заочно познайомитися з відомим письменником через розповіді та праці своїх вчителів, а й вступити з живим класиком арабської літератури у переписку. Юрій Миколайович був приємно здивований дружнім тоном ліванського поета й прозаїка, який виявився дуже глибокою у своїх міркуваннях про сучасність людиною.

    Еміграція, Перша світова війна, постійні переїзди – такими були умови проживання Михаїла Нуайме. Однак попри зовнішні несприятливі обставини, письменник вів бурхливе творче життя. Його перу належать 99 книжок, серед яких – драми, поеми, оповідання, новели, критичні статті. Серед найвідоміших творів – драма «Батьки і діти» (1918), збірка статей «Сито» (1929), монографія про Халіля Джебрана (1934), збірка новел «Було – не було» (1937), автобіографічна трилогія «70 років» (1960).

    Для українців є великою гордістю, наголосив Юрій Кочубей, що один із найвідоміших ліванських письменників і світових мислителів-гуманістів Михаїл Нуайме має безпосередній зв’язок з нашою країною: п’ять літ свого юнацького життя він віддав навчанню в Полтавській духовній семінарії, зробивши за цей час Україну частиною свого творчого світу на всі подальші роки. Саме Михайлу Нуайме належить кращий переклад арабською мовою «Заповіту» Тараса Шевченка. Такого успіху письменнику вдалося досягти завдяки глибокому усвідомленню неоціненного значення Кобзаря для українського народу, його історії та культури.

    «Він був інтелектуальним діячем свого часу і своєї країни», - наголосив Юрій Кочубей. Михаїлу Нуайме боліла відсталість і застій тогочасної арабської літературно-критичної думки. Тому всі свої творчі й громадські зусилля письменник вкладав в оновлення рідного слова, в осучаснення теорії та практики художньої творчості. Михаїл Нуайме не був зв’язаний канонами, які існували в арабській поезії і прозі, бо подорожуючи багатьма країнами, вивчаючи їхню культуру, він розумів, чого не вистачає його власній літературі й головне – як це їй органічно прищепити. «Його твори оновлювали арабську літературу, спрямовуючи її розвиток у якісно новому напрямі», - зазначив Юрій Миколайович.

    Світове визнання творчість Михаїла Нуайме отримала насамперед тому, що була сповнена загальнолюдською проблематику й давала відповідь на актуальні питання – як жити в умовах дегуманізованого війнами світу, як не втратити віру й в чому джерело життєвих сил, на яких цінностях варто будувати нове світове суспільство.

    Творчість Михаїла Нуайме через свою геніальну позачасовість залишається актуальною й донині. Це продемонстрували студенти-арабісти, зачитавши поезії та уривки з прози письменника у власному перекладі. Своє глибоке пошанування ліванського митця висловила у присвяченому йому вірші поетеса Лідія Петрова. Завершальним акордом творчого вечора стала пісня сучасної ліванської співачки на слова Михаїла Нуайме.

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • XIV Тиждень італійської мови у світі. День другий

    21 жовтня у рамках XIV Тижня італійської мови у світі, що проходить в Інституті філології, відбувся показ кінострічки "La grande belleza" відомого італійського кінорежисера Паоло Соррентіно (премія "Оскар" 2014 року). Коментувала стрічку лектор з Італії, викладач Товариства Данте Аліг'єрі та Київського національного лінгвістичного університету Роселла Натілі. Після перегляду стрічки відбулася студентська дискусія.

    Фото Валерія Попова

  • В Інституті філології розпочався XIV Тиждень італійської мови у світі

    Протягом 20-30 жовтня в аудиторіях Інституту філології, в Мистецькому салоні Головного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, в Національній музичній академії України імені П.Чайковського відбуватимуться цікаві заходи, присвячені Тижню італійської мови у світі: театральні вистави, перегляд кінострічок, студентські дискусії, поетичні читання, культурознавчі лекції. Організатори заходів – Центр італознавства Інституту філології спільно з Посольством Італії в Україні та Італійським інститутом культури в Україні.

    20 жовтня в Актовій залі Інституту філології відбулося відкриття XIV Тижня італійської мови у світі. З цієї нагоди магістри-італознавці поставили театральну міні-виставу «Автор у пошуках персонажів». Режисер вистави – Ксенія Ретинська. На святі, крім студентів та викладачів Інституту філології, були присутні студенти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та директор Італійського інституту культури в Україні Франко Баллоні.

  • Святкування Покрови з "Роксоланією"

    15 жовтня у Мистецькому салоні Червоного корпусу відбувся концерт "Покрова козацька. Покрова весільна" за участю Народного ансамблю української музики "Роксоланія". Всі бажаючі змогли почути козацькі, рекрутські та весільно-обрядові пісні, а також насолодитися традиційним обрядом українського весілля.

    Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології

  • «Вічне відлуння Еллади»

    10 жовтня 2014 р. у приміщенні Будинку актора Національної спілки театральних діячів України відбувся урочистий вечір, присвячений 75-річному ювілею професора, члена-кореспондента НАН України Ніни Федорівни Клименко та 15-річчю заснованої нею кафедри елліністики.

    Культурну програму було підготовлено за підтримки Видавничого дому Дмитра Бураго та Посольства Грецької Республіки в Україні.

    У програмі взяли участь Надзвичайний та Повноважний Посол Грецької Республіки в Україні пан Василіс Пападопулос, Надзвичайний та Повноважний Посол Кіпру в Україні пан Вассос Чемберлен, секретар посольства Грецької Республіки в Україні з питань культури пан Агапіос Калогноміс, завідувач кафедри елліністики, учень ювілярки доц. А. О. Савенко, професори та студенти Київського національного університету, члени Спілки письменників України, представники грецьких підприємств, що працюють в нашій країні, члени грецьких товариств України.

    З вітальним словом виступив Надзвичайний та Повноважний Посол Грецької Республіки в Україні пан Василіс Пападопулос. Він підкреслив важливість викладання грецької мови та поширення грецької культури в Україні, адже «грецька культура ще з античних часів поставила в центр всесвіту людину, зробила її мірилом всіх речей, що й зумовило тяглість грецької культурної традиції упродовж тисячоліть». Саме тому, на думку В. Пападопулоса, «грецька культура становить важливе підґрунтя для взаєморозуміння та плідної співпраці всіх народів».

    Директор Інституту української мови НАН України проф. П. Ю. Гриценко у своєму виступі підкреслив давні й глибокі культурні зв’язки між українством та грецьким народом і, привітавши ювілярку з виходом у світ тому її вибраних праць, відзначив дивовижну здатність проф. Н. Ф. Клименко «бачити в українському грецьке та невтомно вивчати всі його прояви в нашій мові».

    Ювілярка проф. Н. Ф. Клименко та проф. О. Д. Пономарів поділилися з присутніми спогадами про своїх учителів – перших українських неоелліністів проф. А. О. Білецького та доц. Т. М. Чернишову.

    Завідувач кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій Українського католицького університету доц. А. Ясіновський присвятив свою промову відновленню традицій класичної філології у повоєнному Львові завдяки невтомній праці Соломона Яковича Лур’є.

    Культурну програму продовжили студенти Київського національного університету, що вивчають грецьку мову. Магістранти кафедри загального мовознавства та класичної філології прочитали вірші Архілоха та Анакреонта, а також «Першого послання до коринтян» апостола Павла давньогрецькою і українською мовами. Студентки кафедри елліністики декламували вірші Д. Соломоса, К. Кавафіса та Я. Рицоса новогрецькою мовою і зачитали переклади цих творів, виконані найкращими перекладачами з новогрецької – О. Пономаревим, В. Степаненком та А. Савенком. Пролунав і Шевченків «Заповіт» у неперевершеному перекладі Я. Рицоса, а оперна співачка Олена Гончарук вшанувала пам’ять Великого Кобзаря, виконавши пісні на його вірші. Студентки кафедри англійської філології, що вивчають новогрецьку, виконали пісню «Море широке», написану Маносом Хатзидакісом на слова Й. Руссоса.

    Хореографічний ансамбль грецького танцю «Зорбас» під керівництвом О. Ф. Шайтан та учні середньої школи № 94 «Еллада» із поглибленим вивченням новогрецької мови виконали дивовижні грецькі танці, серед яких і відомі «хасапікос» та «кулурйотис».

    Завершуючи культурну програму, Д. С. Бураго побажав всім елліністам України нових наукових і художніх звершень в ім’я українсько-грецької дружби.

    доц. Столярова А.А.


    Відеозвіт святкування

    Додані файли: 
  • Кафедра літтворчості творчо відсвяткувала 180-річчя від дня заснування Київського університету

    Кафедра теорії літератури, компаративістики і літературної творчості провела низку заходів з нагоди святкування 180-річчя від дня заснування Київського університету.

    Одним із заходів була відкрита лекція 18 вересня члена Асоціації компаративістів України Дмитра Дроздовського, який ділився досвідом після участі в Міжнародному конгресі компаративістів в Америці. Науковець виклав основні положення конференції з нейроестетики. Це стало цікавим і корисним не лише студентам, а й викладачам, що засвідчило жваве обговорення порушених проблем.

    30 вересня відбулася посвята першокурсників спеціальності «Літературна творчість» в літературні творці. Студенти не лише читали свої вірші й уривки прози, а й відповідали на питання символічних білетів, адже вважається, що справжній студент – це той, хто пережив першу сесію. Окрім керівника літературної студії проф. О.Г.Астаф’єва, до модерування долучилася і куратор групи першого курсу – асист. І.В.Забіяка, яка давала кожному студентові цікаві характеристики. І це допомогло новоспеченим літтворцям почуватися впевненіше і натхненніше, а всі присутні (студенти і випускники спеціальності «літературна творчість») могли активно обговорити тексти і поділитися досвідом навчання.

    А вже наступного дня (1 жовтня) відбувся віршознавчий семінар пам’яті Ігоря Качуровського, організований проф. Н.В.Костенко. Під час роботи семінару присутні мали змогу почути віршознавчі доповіді учасників семінару та спогади про життя і творчість Ігоря Качуровського, якими найповніше поділилася Олена Бросаліна. Вона працює над архівом науковця, що зберігся в родині Качуровських.

    Також на заході відбулася презентація книги «Вірш і поезія» Наталії Василівни Костенко, куди увійшли знакові дослідження професора кафедри та деякі спогади. Щирі промови і побажання відомих науковців, серед яких М.Сулима, В.Чамата, а також студентів і аспірантів Наталії Василівни, створили задушевну атмосферу заходу.

    Каріна Дорошенко,
    кафедра теорії літератури, компаративістики і літературної творчості

  • Мистецтво кольору та слова

    Їхній професійний вимір - література... Однак багатогранна особистість не може повноцінно жити, реалізовуючи себе лише в одній сфері. Емоції, враження, почуття тяжіють до візуального вираження, щоб матеріалізуватися у мові кольорів, відтінків і художніх технік. Саме мовою серця говорять до глядачів неповторні полотна Людмили Задорожної та Григорія Штоня. Відомі шевченкознавці та письменники презентували їх 19 вересня в Мистецькій залі Інституту філології Київського університету. Виставка їхніх полотен пройшла в рамках святкових заходів з нагоди 15-річчя одного з найдавніших підрозділів Інституту філології – кафедри історії української літератури та шевченкознавства. Крім малярських робіт, на заході також презентувалися зразки перекладів з вірменської Людмили Задорожної та поетичні твори Григорія Штоня.

    Задорожна Людмила Михайлівна - доктор філологічних наук, професор, історик літератури, літературознавець, шевченкознавець, перекладач, мистецтвознавець. Навчалася в Київському університеті, де захистила кандидатську та докторську дисертації. З 1999 по 2012 рік – завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства. Автор понад 200 наукових праць, низки перекладів з вірменської мови, а також романів і художніх полотен. Член Національної спілки письменників України, Лауреат премії імені Тараса Шевченка.

    «Там, де у художника закінчується сумнів до себе, там закінчується митець»

    Нині представлені малярські полотна двох авторів співвідносяться з народним аспектом творчості, яка має свої виміри та ознаки. Ані в одних, ані в інших роботах нема такої моделі як світлотінь. Світ у них – одновимірний. Для них характерна двокомпонентна декоративність з відсутністю перспективи. Вони абсолютно різні та неспівмірні, що рівно віддзеркалює різні особистості їхніх авторів. І це зрозуміло, адже кожен митець є індивідуальністю.

    Чи є малярські роботи альтернативою філології? – жодним чином. Філологія – самозабезпечувана галузь науки, в якій ми почуваємо себе професіоналами. Натомість до малярської площини заохочує емоційний стан душі.

    На відміну від тих митців, які починають роботу з прорисовування, я намагаюся уникати цього процесу. Навіть якщо починаю з графії, то все наступне абсолютно не співмірне з початковими контурами.

    Працюю дуже інтенсивно. Не пишу клаптиками. Можу почати і закінчити роботу на одному диханні. Тому мої полотна зазвичай невеликі.

    Намагаюся не повертатися до вже написаного. Таке було лише раз із моєю улюбленою картиною «Бастер». На ній зображений мій кіт. З великої любові до нього я хотіла постійно її вдосконалювати, проте в результаті вийшло гірше, ніж було спочатку.

    Більшість моїх малярських опусів створені у 1992-1996 роках. Потім я почала писати прозу і вже не могла співвіднести в часі малярську і літературну працю.

    Не впевнена, чи варто повертатися до малярства. Це той момент у моєму житті, який вже відбувся, він перевистражданий і пережитий.

    В основі моїх картин – двовимірний декоративізм. Я йшла до нього свідомою. Така техніка дозволяє визначити найбільш сталі смисли життя. Вона самодостатня і вічна.

    Абсолютна ідея моїх картин: вічність є останньою метою життя. Для втілення цієї ідеї якнайкраще підходить двовимірний декоративізм.

    Я була свідома того, що починати вчитися законам перспективи – пізно, технології сполучуваності фарб – не на часі, прийомам лесування – задовго. Хочу явити навколишній світ в моїй уяві не просто як віддзеркалення реальності. Оця абстрагованість у моїх картинах є стилізацією. До цього я йшла через складний момент самонавчання.

    Там, де у художника закінчується сумнів до себе, там закінчується митець.

    Штонь Григорій Максимович - доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства. Відомий літературознавець, поет, прозаїк, літературний критик. Закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І. Франка та аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. В Інституті філології працює з 2001 року. Автор понад 200 наукових праць, багатьох поетичних збірок, романів, кіносценаріїв, художніх полотен. Член Національної спілки письменників України, Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

    «Я завжди мріяв про хату, в якій висітимуть картини»

    Коли я починав свій малярський шлях, мене оточували художники-професіонали, які давали мені фарби та полотна. Вони бачили в мені дику людину, мавпу з пензлем в руках, однак вірили, що у мене є якийсь концептуальний вимір.

    Я завжди мріяв про хату, в якій висітимуть картини. Грошей на них не було, тому я вирішив малювати сам.

    Було раз, сиджу я у себе в хаті й чую – картини між собою сваряться, гризуться. Одна моя, інша – чужа. То я їх розвісив і одразу стало тихо.

    Іншим разом почала в мене нестерпно боліти голова. Випадково подивився на подаровану мені нещодавно абстракцію і зрозумів, що я її повішав до гори ногами. То вона мене мучила доки я не перевернув її правильно.

    Митець, навіть невисокого рівня і не обов’язково маляр, а може бути поет, музика – живе Духом. Духоочисна сутність заняття мистецтвом діє навіть тоді, коли твір створюється просто так, не для продажу.

    Не можна далеко залазити в тему, наперед знати, що і як намалювати. Це має бути інтуїтивно. По-іншому – невдачі не уникнути.

    Я син священика. Тому двічі не вірю у сповідь. Однак з досвіду знаю, що заняття мистецтвом прибирає з середини темну матерію. Всі мої картини – це молитва, яка допомагає щось пізнати.

    Мистецькі речі, будь-яке перебування в якості людини, яка пробує себе реалізувати мистецьким чином, має багато чудес, моментів, які тебе дивують і водночас тебе ж пояснюють.

    Деякі картини набираються певної енергетики. Такі краще не чіпати, бо вдарять струмом. Так було з моєю «Предтечею».

    Ми живемо у світі не до кінця спізнаному нами, який потребує вислову. Інколи він робить нас учасниками цього вислову.

    Хочете пізнати себе, піднятися на одну сходинку вище у пізнанні Бога, тоді починайте писати вірші, оповідання, музику, картини. Навіть якщо у вас нічого не вийде, в процесі поразки ви зайдете себе.

    Останній раз я намалював щось путнє 2002 року. Нещодавня спроба створити картину з квітами закінчилася провалом. Вони самі себе намалювали і не так, як я хотів. Це моя поразка. Якщо поразок буде забагато – це теж зневірює. Мені краще написати щось.

    Єдине, що мені не дано – це музика.

    Я знаю більше ніж знаю. Бо я багато мовчав і боровся з фарбами й зі словом.

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Запрошуємо відсвяткувати 15-річчя кафедри історії української літератури і шевченкознавства

    Кафедри історії української літератури і шевченкознавства святкує свій 15-ти річний ювілей

    19 вересня, п’ятниця

    13.00 – 14.00 – відкриття виставки малярських робіт Людмили Задорожної і Григорія Штоня (ауд. 63)
    • Вітальне слово проф. О.М. Сліпушко
    • Вступне слово – Усатенко Г.О. Про значення малярських робіт для нашої кафедри в контексті відкриття нової спеціалізації.
    • Слово про творчість – Людмила Задорожна;
    • Слово про творчість – Григорій Штонь.
    • Запитання і відповіді.

    22 вересня, понеділок

    13.00 – 15.00 – презентація наукових, навчально-методичних та художніх видань кафедри історії української літератури і шевченкознавства (ауд. 63) за участі О.М. Сліпушко, Л.М. Задорожної, Г.М. Штоня, Я.В. Вільної, С.В. Задорожної.
    Модератор – Галина Усатенко
    23 вересня, вівторок

    13.00 – 15.00 «Класики сьогодні» - студентське ток-шоу/круглий стіл/практикум
    Автор ідеї та режисер – Анастасія Євдокимова (студентка 4 курсу, спеціальність «українська мова і література, іноземна мова») (Актова зала)
    24 вересня, середа
    • 11.00- 12.30 – зустріч з докторантами, аспірантами і студентами кафедри історії української літератури і шевченкознавства (ауд. 78)
    • 12.30 – 13.30 - Фото-сушка «Кафедра шевченкознавства крізь об’єктив» (дворик Інституту філології)
    • 13.00 – 15.00 Круглий стіл «Сучасна історія української літератури: традиції та інновації» (ауд. 63)
      За участі: проректора з науково-педагогічної роботи, проф. В.А. Бугрова, директора Інституту філології, проф. Г.Ф. Семенюка, акад. М.Г. Жулинського, член.кор. М. М. Сулими, Генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Д.В. Стуса, проректора з наукової роботи для гуманітарних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка, проф. Я. І. Гарасима, декана філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, проф. М. П. Ткачука, проф. В. І.Пахаренка, проф. Г. Д. Клочека, проф. П. Б. Білоуса, проф. О.М. Сліпушко,проф. А. Б. Гуляка, проф. Ю. І. Коваліва, проф. В. В. Яременка та інших.
      Модератор – Галина Усатенко
    • 13.00 – 13.15 – Вітальні слова;
    • 13.15 – 13.25 – Вступне слово – проф. О.М. Сліпушко
    • 13.30 – 13.50 – І панель – Історія літератури як дослідницька проблема, д.ф.н. Сулима М.М. – Ковалів Ю.І.
    • 13.50 – 14.10 – дискусія
    • 14.10 – 14.30 – ІІ панель – Історія української літератури та питання методики й методології викладання, проф. П. Білоуса, проф. В.І.Пахаренка
    • 14.30 – 14.50 – Дискусія.
    • 14.50 – 15.00 – Підведення підсумків.
  • «Тільки навчаючись на відмінно, ми зможемо наблизити перемогу нашої країни»

    1 вересня в Актовій залі головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася урочиста посвята в студенти першокурсників Інституту філології. На святі були присутні відомі дипломати, посли різних країн, діячі культури та мистецтва України, а також вище духовенство.

    Цьогорічний День знань пройшов під епіграфом «Борітеся – поборите, Вам Бог помагає!», в якому нині чується не лише понадчасовий моральний принцип, а й актуальний заклик до всіх громадян України.

    Вигуком «Слава Україні!» починав і закінчував промову кожен із гостей свята – чи-то посол Японії в Україні, чи-то посол Індонезії, чи представник посольства Болгарії. Й одразу знаходив полум’яний відгук залу – «Героям слава!».

    Свої найкращі побажання й неймовірну віру в нинішнє молоде покоління, яке збудує нову Україну і виведе її на високий міжнародний рівень, висловили всі високошановані гості урочистостей.

    Директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк нагадав першокурсникам, що вони вступили на службу до Університету, підписавши угоду, за якою вони зобов’язані вчитися, а Інститут – вчити їх.

    Григорій Фокович також навів цьогорічну статистику подання заяв до Київського університету – понад 50 тис., з яких 8 088 – до Інституту філології. Всього зараховано 406 студентів на перший курс денної форми навчання і 40 – заочної. Більше половини зарахованих – відмінники.

    Насамкінець директор побажав першачкам виправдати довіру, покладену на них вчителями, батьками та родичами, й невтомно примножувати славу, честь і гідність своєї Alma Mater.

    З напутніми словами від ректора Київського університету до майбутніх філологів звернувся проректор проф. Володимир Бугров: «Тільки навчаючись на відмінно, ми зможемо наблизити перемогу нашої країни».

    Особливої емоційної напруги слова пролунали від Рефата Чубарова – голови кримськотатарського Меджлісу. Він наголосив, що його народу довелося випити з тієї самої чаші, що й українському. Однак, крім спільного нещастя, у кримських татар і українців є ще багато схожих рис – високі моральні цінності, повага до ближнього, доброзичливість. Рефат Чубаров висловив переконання, що за 4 роки він зустрінеться з першими випускниками спеціальності «кримськотатарська мова і література та переклад», відкритої в цьому році, в Криму, де вони будуть спільно розбудовувати українсько-кримськотатарське майбутнє.

    Свою підтримку Україні в нелегкий час висловили й надзвичайні та повноважні посли Індонезії та Японії в Україні. Зокрема, пані Нінік Кун Нар'яті закликала студентів спеціальності «індонезійська мова і література та переклад» стати піонерами у побудові дружніх економічних відносин між Києвом і Джакартою, а пан Саката Тоїчі подякував студентам за свідомий вибір вивчати мови інших країн, а разом із мова і їх культуру та історію. Наполегливість у цьому вивченні, зазначив пан посол, стане запорукою плідної співпраці між Японією та Україною у всіх галузях життя.

    Слова настоятеля Української православної церкви Київського патріархату Філарета, який не втрачає можливості напучувати молоде покоління на добрі справи, були сумні й підбадьорювальні водночас. Вони не лише змусили вчорашніх школярів серйозно задуматися про свій професійний вибір, а й поставитися з усією відповідальністю до своїх громадянських обов’язків перед Батьківщиною, яка перебуває в небезпеці. «Слово має бути правдивим. Коли це так, воно дієвіше. Бо ж з правдивим Словом є Божа сила», - запевнив патріарх майбутніх філологів і благословив їх на успішне навчання, освятивши святою водою.

    Першокурсників і їхніх батьків також привітали дипломат, випускник-україніст, недавній генконсул України у Стамбулі Богдан Яременко, завідувач кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості д.філол.н. Людмила Грицик, поет і видавець Іван Малкович.

    З музичним подарунком для першачків і їхнії батьків на сцені Червоного корпусу виступили гурт «Гуляйгород» і Народний ансамбль української музики Інституту філології «Роксоланія».

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Промова-подяка випускника-магістра колективу Інституту філології

    “Мистецтво навчання є мистецтвом пробуджувати в юних душах допитливість і потім задовольняти її. Найголовніше – прищепити смак і любов до науки – інакше ми виховаємо просто віслюків, навантажених книжковою премудрістю”

    А.Франс

    Довгі шість років промайнули одним днем у моєму рідному Інституті філології. Рідному – бо давно вже став другою домівкою. Як я це усвідомила? Справа в тому, що рідна домівка – це місце, куди завжди хочеться повертатися, в якому хочеться проводити багато часу – година за годиною, день за днем, рік за роком. Рідна домівка… мешканців якої хочеться зробити щасливими. Рідна домівка… за яку кожен стане стіною, якщо виникне небезпека наближення негідника, який прийшов з гострими стрілами або полум'яним смолоскипом. Рідна домівка… де Закон завжди дотриманий, де Честь панує, а Любов жива в серцях її мешканців. Всі ми любимо свій рідний дім. Одні – який є. Інші – який був. Треті – якого вже ніколи не буде... У свої неповні 24 роки можу сміливо стверджувати, що Я вже стала щасливою людиною, адже маю не одну домівку, рідну моєму серцю! Храм Знань – Інститут філології – назавжди залишиться в моїй душі та пам’яті, де б я не була у цьому великому світі. Всім відомо, що будівлі можуть вбирати в себе переживання душі, емоцій, так що з часом стіни починають випромінювати ауру людей, які там раділи та страждали, здобували перемоги й отримували поразки. Ці почуття ховаються в мікроскопічних тріщинах підлоги, в безбарвних слідах на деревині, в ароматах рослин, які ззовні чи всередині прикрашають будівлі. От і наш Храм Знань випромінює неймовірну енергетику, що з року в рік стає все сильнішою та всеохоплюючою! Лише уявіть, скільки поколінь, яка кількість різних талановитих людей, починаючи з 1834р., навчалася нашому ремеслу у стінах сучасного Інституту філології, який було офіційно створено 2001 році, а фактично він існував від самого заснування Університету, проте в різних масштабах. Згадаймо хоча б деяких відомих випускників-філологів: Бориса Антоненко-Давидовича, Михайла Драй-Хмару, Максима Рильського, Юрія Сергеєва та ще багатьох інших видатних особистостей – випускників нашого Інституту, які залишили помітний слід в історії університетської філологічної науки своїми непересічними думками, поглядами й досягненнями!

    Варто наголосити, що не тільки стіни стають нам рідними там, де ми проводимо багато часу, де проживаємо частинку свого життя! Люди… саме люди, стають нам рідними у тих місцях… Інколи ми маємо звичку забувати вчинки товаришів і колег, з якими вчилися, працювали пліч-о-пліч… Але наше серце ЗАВЖДИ буде пам’ятати емоції, які викликали у нас ті чи інші однодумці!

    Щодо мене, колись я стала студенткою-бакалавром мого любого Інституту, а вже сьогодні – отримала диплом Магістра з відзнакою! Завдячую цьому досягненню у своєму житті моїм улюбленим викладачам та їх підтримці, творчому натхненню у цьому непростому процесі здобуття знань!!

    Надзвичайно вдячна завідуючій своєї улюбленої і вже рідної кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови, доктору філологічних наук, професору – Коломієць Ладі Володимирівні та усім викладачам, що супроводжували мене протягом довгих і нелегких шести років навчання. Лада Володимирівна приймала у нас вступні іспити у далекому 2008р., згодом стала майже «університетською» мамою, що рік за роком викладала нам різноманітні перекладацькі дисципліни, проявляла терпимість і духовну щирість до своїх студентів! Вона навчила нас, здається, простих, але дуже важливих істин у цьому житті… Дозвольте мені навести приклад однієї з настанов (напуття) Лади Володимирівни своїм студентам англійською мовою: “You shouldn’t limit yourselves. Many people limit themselves to what they think they can do. You can go as far as your mind lets you. What you believe, remember, you can achieve. All your dreams can come true, if you have the courage to pursue them. We all have dreams. But in order to make dreams come into reality, it takes an awful lot of determination, dedication, self-discipline, and effort. Throw your dreams into space like a kite, and you do not know what it will bring back, a new life, a new friend, a new love or you may even climb your own Everest!”. Дуже Вам Дякую за все, Ладо Володимирівно!

    Також не можу не згадати нашого куратора в магістратурі – доц. Антонюк Наталію Миколаївну! Вона завжди вчила нас не боятися труднощів і досягати поставлених цілей! Найбільше мені запам’яталася її історія, що змушує повірити у свої можливості: дві маленькі мишки впали у відро з вершками. Перша миша швидко здалася, перестала боротися і потонула. Друга миша вперто чинила опір долі! Вона боролася так сильно, що врешті-решт вимісила вершки у масло та вилізла нагору! Наталія Миколаївна побажала нам завжди бути виключно другою мишкою та боротися за своє щасливе життя! Дякую Вам, мої любі викладачі!

    Хотіла б подякувати куратору моєї дипломної роботи – доц. Трищенко Ірині В’ячеславівні! Без її допомоги та вдалого керівництва мені було б дуже важко правильно використати набуті знання та написати роботу.

    Хочу згадати з вдячністю всіх викладачів, які викладали нам протягом довгих років навчання. Це – д.філол.н., професор Карабан В’ячеслав Іванович; д.філол.н., професор Левицький Андрій Едуардович; ст. викладач Задорожний Ігор Михайлович; к.філол.н., доцент Нечипоренко Борис Олександрович; к.філол.н., доцент Радчук Віталій Дмитрович; доц. Поворознюк Роксолана Владиславівна; к.філол.н., доцент Колодій Богдана Миколаївна; к.філол.н., доцент Рудько Людмила Петрівна; к.філол.н., доцент Некряч Тетяна Євгенівна; викладач Мельничук Сергій Володимирович. Дякую вам усім!

    Особливо, хотіла б висловити щиру подяку директорові Інституту філології, доктору філологічних наук, професору, завідувачу кафедри новітньої української літератури – Семенюку Григорію Фоковичу, людині надзвичайної доброти, чуйності та щирості. Особисто я не забуду всі ті добрі вчинки нашого директора, які він зробив для мене. Адже життя – це дуже непростий, тернистий шлях, кожну милю якого ми маємо подолати з гідністю… Істинне покликання кожного полягає в тому, аби прийти до самого себе, знайти власну долю і віддатися їй… Саме такі люди, як Григорій Фокович, допомагають зробити правильний вибір у житті!

    Я впевнена, що очі людини є дзеркалом душі! Справжня краса людини завжди криється в глибинах її душі і ця картина, безсумнівно, віддзеркалюється в її очах. Тому можу сміливо стверджувати, як вже дипломований перекладач-магістр, що душа, на щастя, має власного перекладача – частіше за все несвідомого, але все ж вірного… Цим перекладачем завжди були й будуть очі людини! Саме очі віддзеркалюють справжню красу і суть кожного індивіда! Це саме про Вас, Григорію Фоковичу! Дякую Вам за все, що Ви для мене зробили! Успіхів, міцного здоров’я та натхнення у подальшій праці на благо нашої Alma Mater!

    Бажаю довго-довго жити
    Без сліз, без горя і журби
    І хай із Вами радість буде
    Сьогодні, завтра і завжди!
    Бажаю Вам щастя, здоров’я,
    Не такого як сонце, бо сонце пече,
    Не такого як річка, бо річка тече,
    Не такого як вітер, бо вітер гуляє,
    А такого як небо, бо небо безкрає!
    Хай щастя завжди супроводить Вас,
    Людська повага й шана не минають,
    А вашу мрію й працю повсякчас
    Лиш визнання вінчають!

    Нехай Ваша доброта та щирість повернуться вам зі сторицею, Григорію Фоковичу та мої улюблені Викладачі! Найкращі побажання!

    З повагою та вдячністю, Дзвоник Анна

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to святкування