святкування

  • Різдво у слов'ян

    Kафедра слов'янської філології Інституту філології 12 грудня відсвяткувала Різдво.

    Студенти презентували викладачам та колегам особливості святкування Різдва країн, мови яких вивчають. Мандрівка слов'янським простором розпочалася з білорусів, далі відвідувачі поринули у культурний світ болгар. Трохи на захід і завітали ми до чехів. Останніми виступили серби. По закінченню виступів-презентацій викладачі кафедри слов'янської філології влаштували для своїх студентів конкурси.

    Святкування Різдва у слов'ян завершилося частуванням національними стравами.

    Категорії: 
  • 9 грудня 1891 року народився білоруський поет Максим Богданович

    9 грудня у Білорусі традиційно відзначається річниця з дня народження класика білоруської літератури Максима Богдановича, який народився у цей день у далекому 1891 році.

    Більшість людей погодиться з тим, що передріздвяна пора – одна з найбільш таємничих. У цей час, як ніколи, виникає бажання дива. І зовсім не випадково, що у цю особливу, наповнену передчуттям здійснення всіх мрій пору, у Білорусі народився поет Максим Богданович. До сьогоднішнього дня від безсмертних віршів Максима Богдановича, ніби від різдвяної зірки, йде потужне світло геніального Слова.

    Максим Адамович Богданович – білоруський поет, прозаїк, публіцист, дослідник, літературознавець, перекладач. Один з творців білоруської літератури та сучасної літературної білоруської мови, зачинальник традиції білоруського художнього перекладу. По ширині і різноманітності творчого діапазону діяльність Максима Богдановича в області білоруського художнього перекладу є безпрецедентною. Поет перекладав на білоруську мову вірші Овідія, Горація, Поля Верлена, Еміля Верхарна, Гайнриха Гайне, Олександра Пушкіна та інших зарубіжних поетів, на російську – твори Янки Купали, Тараса Шевченка, Івана Франка. Низка віршів «Місто» з єдиної прижиттєвої збірки поета «Вінок» є першим зразком урбаністичної лірики у новітній білоруській поезії. Спадщина Максима Богдановича увійшла в золотий фонд білоруської культури.

    Версифікаційна діяльність Максима Богдановича збагатила білоруську поезію на такі невідомі досі класичні зразки віршування, як сонет, тріолет, танко, рубай, рондо, рендель, терцини та інші. Поет чистої краси, поет виключного почуття гармонії – так називають його у Білорусі – трансформував поетичний досвід європейської літератури на національний грунт.

    Дуже недовгим був земний шлях поета. У лютому 1917 року важко хворий на сухоти Максим виїхав до Ялти, де і помер 25 травня. Похований на старому кладовищі у цьому ж місті. Його могила до сьогодні є сакральним місцем паломництва для всіх білорусів.

    Центр білоруської мови і культури Інституту філології

    Категорії: 
  • Показ вистави з нагоди Дня Збройних Сил України 6 грудня

    6 грудня 2014 року о 14.00 з нагоди Дня Збройних Сил України у Актовій залі Головного навчального корпусу університету відбудеться вистава. Запрошуються всі бажаючі.

    З повагою, Наталія з МЦКЕВ

  • «…і почнеться нове життя Михайла Коцюбинського»

    27 листопада в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна наукова конференція "Традиції Михайла Коцюбинського в українській літературі ХХ – ХХІ ст." до 150-річчя від дня народження письменника. Співорганізатором конференції став Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Переосмислити і презентувати нові шляхи осягнення творчого генія видатного українського письменника зібралися науковці не лише з усіх куточків України, а й з-за кордону.

    Відкрив пленарне засідання директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Він пригадав, як колись разом із Петром Хропком укладав шкільну програму і постало питання, чи включати «Fata Morgana» Михайла Коцюбинського до неї. Тоді, так само, як і зараз, Григорій Фокович однозначно вважав, що це треба зробити. Бо в цьому творі яскраво презентоване багатство української мови і глибина духовності нашого народу. Повість М.Коцюбинського, як і романи В.Барки «Жовтий князь» та У.Самчука «Марія», це ті твори, які деякі освітяни вважають занадто похмурими для школярів. Однак, переконаний Григорій Фокович, у них правдиво і високохудожньо показано трагічну українську історію, яку має знати кожен свідомий громадянин.

    Феномен Михайла Коцюбинського полягає також у тому, що в ранньому дитинстві майбутній письменник розмовляв лише російською мовою. А в сім років він захворів і в маренні заговорив українською. «Відтоді ми маємо Михайла Коцюбинського, якого не перестаємо відкривати і прочитувати заново, кожен раз розкриваючи нові грані його таланту», - підсумував професор. За тим він оголосив гостей конференції, серед яких: голова Спілки жінок України Марія Орлик, завідувач кафедри новітньої української літератури проф. Анатолій Гуляк, д. філол. н., член-кореспондент НАН України Микола Сулима, акад. Національної академії педагогічних наук України, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України Юрій Кузнєцов та інші.

    Вітання від колективу Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України та його директора акад. Миколи Жулинського передав Микола Сулима. Він зазначив, що нині, коли відбувається переосмислення творчості Михайла Коцюбинського у річищі імпресіонізму та психологізму, варто звертати увагу на лектуру письменника, його літературні зацікавлення, зокрема, скандинавськими письменниками, європейською філософською думкою. Як в минулому, так і нині постать письменника хвилює і надихає багатьох. Так, значний вплив творчість М.Коцюбинського справила на становлення В.Винниченка та М.Хвильового. Свого часу С.Параджанов хотів зняти фільм за новелою «Intermezzo», проте тодішня влада йому не дозволила. Нині великим прихильником автора «Цвіта яблуні» є В.Шевчук. Судячи з листування референта слов'янських літератур Нобелівського інституту при Шведській Академії наук Альфреда Єнсена з М.Коцюбинським, можна припустити, що письменника думали номінувати на Нобелівську премію. Принаймні у цих листах звучать типові «нобелівські формули» - звертається увага на стиль митця, лунають запрошення приїхати до Стокгольма. «Ми сьогодні повинні знову перечитувати цього письменника. Тоді нові матеріали ляжуть на стіл вчителів та викладачів і почнеться нове життя Михайла Коцюбинського», - переконаний Микола Матвійович.

    Про життєві й творчі принципи М.Коцюбинського розповів у своїй доповіді проф. Анатолій Гуляк. «Він залишив нам найбільший заповіт – ніколи не розминатися з людиною…», - пригадав професор слова класика української літератури П.Тичини. Дослідити людину як найцікавіше та найзагадковіше явища у світі, розкрити її кращі риси, показати її любов до рідної землі – такі нелегкі завдання ставив перед собою найвизначніший український імпресіоніст. Він зміг геніально поєднати у своїй творчості художню майстерність і високу духовність, розкрити красу і силу українського слова. Цим він насамперед завдячує, вважає Анатолій Борисович, своїй освіченості, знанню мов, обізнаності в музичному, театральному, образотворчому мистецтві, психології та етнографії. Не дивно, що в літературному процесі XX ст. широко послуговуються поняттям «школа Коцюбинського», адже його творчість справила глибинний вплив на становлення геніїв В.Підмогильного, Г.Михайличенка, М.Івченка й багатьох представників «розстріляного відродження».

    Доповідь акад. Юрія Кузнєцова стосувалася взаємозв’язку психоаналізу і творчості М.Коцюбинського. В результаті досліджень Юрій Борисович виділив такі психоаналітичні феномени в текстах М.Коцюбинського: ескапізм, соціофобія, перенесення, катарсис, витіснення, вільні асоціації. Цікаво, що не знаючи З.Фрейда, український письменник проводив фактично паралельні з австрійським психологом психоаналітичні студії, в яких через слово досліджував хвороби людини. Саме за таким новітнім підходом до вивчення творчості М.Коцюбинського, вважає Юрій Кузнєцов, і криються перспективи розкриття нових сенсів у творах прозаїка.

    На пленарному засіданні також виступили докторант кафедри новітньої української літератури Аліса Меншій (доповідь «Традиції «школи» М.Коцюбинського в прозі початку ХХ століття»), д.філол.н., проф. Наталя Науменко (доповідь «Історія звичних речей: «Нюренберзьке яйце» Михайла Коцюбинського») та Марія Орлик (доповідь «Спогади про проф. П. І. Орлика – дослідника творчості М.Коцюбинського»). Завершальним акордом засідання став виступ студента факультету навчання іноземних громадян КНУ імені Тараса Шевченка Ровшана Пішнамаззаде (Азербайджан). Він продекламував уривок з казки «Хо» М. Коцюбинського.

    Після невеликої перерви учасники конференції продовжили роботу в п’яти секціях.

    Анна Мукан,
    Фото: Володимир Мукан

  • 100-річчя видатного болгарського письменника-гуманіста Павла Вежинова

    21 листопада в Актовій залі Інституту філології відбулося святкування 100-річчя з дня народження видатного болгарського письменника, драматурга, сценариста, Павла Вежинова (1914-1983). У програмі урочистостей були передбачені виступи поважних гостей заходу, викладачів кафедри слов'янської філології Інституту філології, студентська майстерня на тему «Бар'єр як основна метафора у текстах Павла Вежинова» та перегляд і обговорення фільму «Бар’єр» (1979, режисер – Х.Христов).

    Першою взяла слово директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Інституту філології Олена Чмир. Вона коротко окреслила основні віхи творчого життя Павла Вежинова. Людська гідність – основна тема творів письменника. Тому нині, у складні для України часи, коли ми як ніколи виразно маємо проявляти свою волю і гідність, твори Павла Вежинова стають для нас моральним дороговказом на шляху до перемоги.

    Гостей святкування привітав радник Посольства Болгарії в Україні Петр Танев. Він подякував за підтримку українцями болгарської мови та культури й зазначив, що кожен раз приходить в Інститут філології як у рідну домівку, де живе дружна сім’я. Пан Танев наголосив, що хоча Павла Вежинова вважають комуністичним письменником, він не вписується у загальноприйнятий канон. Від колег болгарського письменника відрізняє тонкий психологізм зображення, показ Людини, яка перебуває у постійних пошуках призначення сенсу буття. Саме через позачасові ідеї, переконаний радник, творчість Павла Вежинова залишається актуальною й нині.

    Про збіг святкування сторічного ювілею Павла Вежинова й 145-ої річниці заснування Академії наук Болгарії розповіла доцент кафедри слов’янської філології Марієтта Гіргінова. Лектор наголосила на важливості особистості Павла Вежинова для болгарської літератури. Він став містком між 30-40-рр. минулого сторіччя і сьогоденням. Його твори наочно показують перехід від модерністської до масової літератури. Крім того, творчість Павла Вежинова генерує серйозні оповідні техніки 60-70-х рр.

    У рамках студентської майстерні студенти-болгаристи 5-го курсу представили свої роздуми над найвідомішими творами Павла Вежинова – «Сині метелики», «Білий ящір», «Озерний хлопчик», «Одного осіннього дня по шосе», «Бар’єр». Після перегляду фільму «Бар’єр» відбулося жваве обговорення екранізації роману.

    Анна Мукан,
    Фото:Валерій Попов

  • Відзначення Дня незалежності Польщі в Інституті філології

    З нагоди Дня Незалежності Республіки Польща, який польський народ відзначає 11 листопада, 12 листопада в Інституті філології відбулися святкування з цієї нагоди. Студенти кафедри полоністики підготували короткі презентації, що розповідали про найголовніші події з історії Польщі, зокрема пов'язаної з відродженням держави у 1918 році. Студенти І та ІІ курсів розповіли про обставини повернення незалежності та участь у цьому процесі Юзефа Пілсудського, декламували вірші, зокрема видатної поетеси Віслави Шимборської, пов'язані з цією подією. Кульмінаційним пунктом святкування став показ короткометражних фільмів, знятих студентками ІІІ курсу полоністики Анастасією Кучеренко та Мар'яною Матлах під час перебування на стажуванні в Польщі. На святі було також оголошено про значну для кафедри подію – студентка ІІІ курсу Олена Несененко посіла почесне ІІІ місце в Загальноукраїнському орфографічному диктанті польською мовою, що днями відбувся в Івано-Франківську.

    кафедра полоністики,
    фото Валерія Попова

  • 132 роки з дня народження класика білоруської літератури Якуба Коласа

    3 листопада виповнилося 132 роки з дня народження класика білоруської літератури – прозаїка, поета, драматурга Якуба Коласа (Костянтина Михайловича Міцкевича). Значення творчої особистості Коласа для білоруської культури непересічне. Його називають апостолом білоруської нації, одним із батьків білоруської літератури, засновників сучасної білоруської мови. Його твори найпопулярніші в широких народних масах. Кажуть, що класиків більшої величини ніж Колас, Купала і Богданович в білоруській літературі немає. Про місце Коласа у білоруській культурі свідчить і той факт, що збірник віршів Коласа у 1975 році побував у космосі разом із білоруським космонавтом Петром Климуком. Якуб Колас не лише увібрав у себе все багатство рідної мови, а й вніс у неї креатив, заряд. Вважається, що його поема «Нова земля» є візитною карткою білоруської літератури у світі. Саме з поемами «Нова земля» та «Симон-музика» Колас увійшов у світову літературу як «білоруський Гомер», творець поетичного епосу Білорусів

    Свій перший вірш «Весна» він написав у 12 років. Походячи із селянської сім’ї, змалечку вирізнявся потягом до знань, багато читав, самотужки вивчив граматику, закінчив народне училище, потім семінарію. Складав вірші і байки російською мовою, збирав матеріали з білоруської етнографії, записував усну народну творчість. Перші твори білоруською мовою – про природу, важке життя селянина, перший прозаїчний твір – етнографічний нарис «Наше село, люди і що робиться у селі». Спочатку писав російською, але завдяки пораді викладача семінарії Федота Кудринського, відкрив своє справжнє покликання – білоруську мову. Пізніше сам Купала писав: «Коли я пишу, російська мова не може викликати в повному обсязі тих відчуттів, тих почуттів, того колориту, які властиві білоруській мові, білоруським пейзажам. Це дає білоруська мова, що з молоком матері увійшла в мою сутність».

    Свою літературну і громадську діяльність розпочав на початку ХХ століття. Перші надруковані твори поета – 1906 року вірш «Наш родни край» під псевдонімом Якуб Колас та оповідання «Свобода» під псевдонімом Дядько Карусь. А вже 1920 року у виданні «Історія білоруської літератури» Якуб Колас був названий «класиком» білоруської літератури.

    Також у перше десятиліття ХХ століття Якуб Колас сформувався як громадсько-політичний діяч, борець за права простих селян.

    Письменник вніс визначний вклад у розвиток білоруської мови, збагачення і внормування її літературної форми, розвиток білоруського мовознавства, насамперед лексикографії. Як дослідник, він багато зробив, готуючи і редагуючи академічні словники. Все своє життя письменник боровся за високий статус рідної мови в Білорусі. Якуб Колас – академік, заслужений діяч науки Білорусі. Серед творчих досягнень митця найбільш вагомими є розширення жанрових можливостей білоруської літератури, використання широкої і актуальної тематики у поетичних і прозових творах, збагачення поезії філософською і пейзажною лірикою, поєднання лірики і епосу, закладання основ білоруського роману і білоруської дитячої літератури, філософське осмислення сучасності через алегоричну оповідь, становлення норм білоруської літературної мови. На творчості відобразилися основні особливості його життя і діяльності – сумлінність, народність, небайдужість, бажання допомогти у важких обставинах, ґрунтовність у всіх життєвих проявах, вірність своїм принципам, відстоювання своїх поглядів, любов до Батьківщини, її народу, турбота про збереження національної своєрідності білорусів, білоруської мови, протест проти будь-якого гноблення людини.

    Геніальний художник слова, виразник настроїв та ідеалів білоруського суспільства першої половини ХХ століття, Якуб Колас став не лише основоположником сучасної білоруської літератури, а й цілої епохи у житті своєї країни.

    В наш час іменем Коласа названі Інститут мовознавства і Центральна наукова бібліотека національної Академії наук Білорусі, Національний драматичний театр у Вітебську, вулиці, площі, бібліотеки у багатьох населених пунктах Білорусі. Твори Коласа втілені у театральному та музичному мистецтві – пісні, опери, театральні постановки, романси, фільми.

    Твори письменника перекладені більш ніж 40 мовами світу, регулярно проводяться міжнародні наукові конференції, присвячені творчості письменника. З 1996 року функціонує Міжнародний фонд Якуба Коласа.

    2012 року Білорусь широко відзначала 130-річницю з дня народження своїх народних поетів – Янки Купали та Якуба Коласа. Були проведені республіканські свята, літературні конкурси, численні літературно-художні виставки.

    Проте, шануючи велич і цінуючи багатовимірну творчу спадщину письменника, за оцінками критиків, народним піснярем його можна було б назвати за одну лише лірику. Саме в ній він показав життя народу широко і повно. Тому пропонуємо вашій увазі триптих сонетів:

    Грымяць мнагаспеўнасцю гукаў супольных.
    Як гімн перамогі, вясной ручаі,
    I мары аб сонцы струменяць гаі,
    I тоіцца мудрасць у далечах вольных.

    Ёсць чары-прывабы прастораў наддольных
    Што лучаць бязмежным блакітам краі,
    Як родных яшчэ не сабранай сям'і,
    Каб дружба гучала у песнях застольных.

    I хто засумуе па новай радзіме?
    Ці прыйдзе вялікі той час і калі?
    I як яго людскасць раскутая ўспрыме?

    Праслаўлена будзе цудоўнае імя
    Таго, хто рассуне граніцы зямлі
    I мудрасцю праўды краіны абніме.

    * * *

    Рассыпаны зоры брыльянтавым пухам,
    I Млечнага Шляху ляжаць абрусы
    Таемным акордам спрадвечнай красы,
    Як водгулле змоўкшай даўно завірухі.

    У калавароце няспыннага руху,
    У сонцавым ззянні, у бляску расы —
    Усюды разліты жыцця галасы,
    I многа ў іх сэнсу для чуткага слуху.

    Раджаюцца, гаснуць заранкі і ночы,
    Мяняюцца ходы прыліваў і рэк,
    I ў часах губляецца голас прарочы,

    Адзначан для кожнай істоты свой век.
    Жыццё ж безупынна ўсё крочыць і крочыць
    А разам з ім — вечны юнак-чалавек.

    * * *

    Наперад, вандроўнік! А шлях так багаты
    Якія разлогі навокал, зірні!
    Усходняе сонца запаліць агні,
    Рассее праменні, як сейбіт зярняты.

    Сустрэнецца вецер з табою крылаты,
    I гром табе голас падасць з вышыні,
    Пачуеш ты скаргі і сум цішыні,
    Ты праўду пазнаеш у мроку зацятым.

    Вітай жа дарогі і новыя далі,
    I вечнага руху святыя скрыжалі,
    I юнасць людскую, і мудрае слова,

    I ясную радасць дабра, перамог,
    I гэты шырокі, чароўны разлог,
    Дзе заўжды прыгожа ўсё, молада, нова.

    Центр білоруської мови та культури Інституту філології

  • Шевченко – перезавантаження

    іде чоловік
    із обличчям янгола
    іде чоловік
    і під його ногами
    реве та стогне земля
    ламаючи камені власних кайданів

    Дарина Гладун

    Мистецька та актова зали Шевченкового університету цього місяця не залишаються порожніми, вкотре підтверджуючи його статус як одного з центрів культурного життя столиці. 11 листопада з ініціативи ректора академіка Леоніда Губерського та за підтримки проректора професора Володимира Бугрова, зав.кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології професора Оксани Сліпушко в Мистецькому салоні відбувся вечір сучасної шевченківської поезії, живопису та кінематографу «Тарас Шевченко сьогодні: очима митців ХХІ століття».

    Цьогорічний ювілей Шевченка традиційно та символічно збігся з низкою доленосних і трагічних подій в історії українського народу. 2014 став не лише роком Українського Генія, цей рік – переломний і націєтворчий для нашої держави, саме тому проведення низки заходів, що синтезують сучасну патріотичну думку та націоналізм минулих поколінь з нинішніми є більш ніж доречним. Поезії Шевченка, окрім попелу війн і повстань, просякнуті й димом Майданівської Революції, сучасними філософськими рефлексіями, про що й говорили митці упродовж творчої зустрічі.

    На вечорі було представлено експозицію мистецької шевченкіани ХХІ століття у полотнах Валерія Франчука, Олега Шупляка та Юрія Шаповала. Представив картини Валерій Франчук, презентація серії полотен якого відбулася у стінах Університету кількома тижнями раніше. Розпочався захід із уривку з проекту гостя, Сергія Проскурні, «Наш Шевченко» – читання «Кавказу» Сергієм Нігояном та відео студентів-соціологів університету про образ Шевченка на Майдані та значення його поезії у Революції Гідності.

    На важливості переосмислення постаті Шевченка наголосила Оксана Сліпушко. Вона зазначила, що сучасне суспільство відкрило для себе нові іпостасі цієї особистості, і відкриватиме надалі, бо Шевченко завжди залишатиметься актуальним завдяки своїй багатогранності й невичерпності. Слова професора продовжив у тому ж ідейному ключі Міністр культури України, Заслужений артист України, актор театру і кіно Євген Нищук.

    Свято видалось наскрізь поетичним, глядачі мали змогу насолодитися творами метра поезії Дмитра Павличка, «поетес Майдану» Анастасії Дмитрук та Оксани Самари, студентів Інституту філології Ігоря Мітрова, Дарини Гладун, Ірини Пироганич. Зокрема, Дмитро Васильович, окрім віршів з нової книжки «Вірші з майдану» та циклу поезій, присвячених Тарасу Шевченку, представив публіці епізоди із фільму «Сон», сценаристом якого він був свого часу, і розповів, як відзняли кадри із раннього періоду життя та творчості Тараса Шевченка.
    Зацікавила глядачів також наукова розвідка про образ Шевченка у сучасному мистецтві, проведена літературознавцем, випускницею кафедри історії української літератури та шевченкознавства Мар’яною Добоні.

    Кіношевченкіану представляли режисер, продюсер, лауреата премії Національної спілки театральних діячів України «Експеримент», автор відео-проекту «Наш Шевченко» Сергій Проскурня, український кінорежисер і сценарист Тарас Ткаченко та актор театру та кіно (що, між іншим, зіграв головну роль у фільмі «Той, що пройшов крізь вогонь» та в новій стрічці «Богдан Хмельницький») Дмитро Лінартович. Дмитро розчулив глядачів авторськими патріотичними піснями, одну з яких присвятив гостю вечора, сержанту добровольчого батальйону «Донбас», Герою АТО Євгену Шевченку. Музичний настрій упродовж вечора забезпечував гурт «Колір ночі».

    Таким чином, головними лейтмотивами заходу були постать Шевченка і цьогорічні соціополітичні події в державі (Майдан, війна на Донбасі). У контексті цього на вечорі представили відео про Майдан, хронологічну фото-інсталяцію подій революції. Особливо цікавою та зворушливою була розповідь людини, безпосередньо причетної до нинішньої боротьби українського народу на Сході – сержанта Євгена Шевченка.

    Упродовж останніх ста п’ятдесяти років нове прочитання Шевченка стало хорошою традицією. У наш час це не банальна данина минулому, не сліпе слідування канонам сприйняття української літератури, що прищеплювались ще з дитинства. Читати Шевченка – це шукати відповіді на проблеми сьогодення через співпереживання, співосмислення минулого. Як казав класик: «Де є ідолопоклонництво, там немає мистецтва», тож давайте робити Шевченка «із плоті та крові», давайте оживляти його у своїх пориваннях, творах і думках!

    Вікторія Фещук, студентка ІІ курсу спеціальності «українська мова та література та іноземна мова»,
    Фото: Валерій Попов

  • Святкування "Днів науки" у колі фольклористів

    8-9 листопада в Києві та Харкові напередодні Всесвітнього дня науки відбулися святкування "Днів науки". Це науково-популяризовані масові заходи, метою яких є популяризація сучасної науки у суспільстві та ознайомлення усіх зацікавлених з досягненнями українських науковців. Зважаючи на це, Інститут філології також долучився до ініціативної групи і тому 8 листопада в Інституті на чолі із заступником директора з виховної роботи, завідувачем кафедри фольклористики проф., д.філол.н. Оленою Івановською, яка прочитала лекцію на тему: "Український фольклор: від давнини до сьогодення", відбулося святкування "Днів науки" у колі фольклористів.

    Головною метою програми святкування було зацікавлення дітей та молоді таємницями семіосфери традиційних смислів, збережених фольклором, а також переконання в тім, що фольклор - це комунікативне явище і головний засіб національної самоідентифікації. Зважаючи на це, учасники свята змогли поговорити про фольклор, послухати пісні-псалми, а також взяти участь у майстер-класах - з виготовлення ритуального різдвяного печива "Миколайчики", з виготовлення традиційної ляльки-витинанки.

    Категорії: 
  • День першокурсника

    Влітку поточного року підчас вступної кампанії було набрано нових абітурієнтів до Інституту філології. У вересні першокурсники пройшли посвяту у студенти, а 6 листопада показали себе та свої таланти великій філологічній родині на Дні першокурсника. На концерті, організованому студентським самоврядування Інституту філології, першачки співали пісні різними мовами, танцювали, грали на фортепіано, акомпонували паперовими склянками для кави, демонструючи синкретичне поєднання слова, пісні та руху. По завершенню виступів першокурсники дали клятву вірності обраному фаху.

    Завершальне слово виголосив директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Григорій Фокович побажав першокурсникам не втрачати того запалу, який продемонстрували на концерті, нових відкриттів у царині філології та яскравих студентських років. Також директор зауважив: "Ми велика багатомовна родина, що ви й сьогодні показали. Об'єднує нас всіх не лише слово, а найголовніше - те, що ми українці. Тому любімо Батьківщину та рідну мову".

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to святкування