святкування

  • Відзначення Дня незалежності Польщі в Інституті філології

    З нагоди Дня Незалежності Республіки Польща, який польський народ відзначає 11 листопада, 12 листопада в Інституті філології відбулися святкування з цієї нагоди. Студенти кафедри полоністики підготували короткі презентації, що розповідали про найголовніші події з історії Польщі, зокрема пов'язаної з відродженням держави у 1918 році. Студенти І та ІІ курсів розповіли про обставини повернення незалежності та участь у цьому процесі Юзефа Пілсудського, декламували вірші, зокрема видатної поетеси Віслави Шимборської, пов'язані з цією подією. Кульмінаційним пунктом святкування став показ короткометражних фільмів, знятих студентками ІІІ курсу полоністики Анастасією Кучеренко та Мар'яною Матлах під час перебування на стажуванні в Польщі. На святі було також оголошено про значну для кафедри подію – студентка ІІІ курсу Олена Несененко посіла почесне ІІІ місце в Загальноукраїнському орфографічному диктанті польською мовою, що днями відбувся в Івано-Франківську.

    кафедра полоністики,
    фото Валерія Попова

  • 132 роки з дня народження класика білоруської літератури Якуба Коласа

    3 листопада виповнилося 132 роки з дня народження класика білоруської літератури – прозаїка, поета, драматурга Якуба Коласа (Костянтина Михайловича Міцкевича). Значення творчої особистості Коласа для білоруської культури непересічне. Його називають апостолом білоруської нації, одним із батьків білоруської літератури, засновників сучасної білоруської мови. Його твори найпопулярніші в широких народних масах. Кажуть, що класиків більшої величини ніж Колас, Купала і Богданович в білоруській літературі немає. Про місце Коласа у білоруській культурі свідчить і той факт, що збірник віршів Коласа у 1975 році побував у космосі разом із білоруським космонавтом Петром Климуком. Якуб Колас не лише увібрав у себе все багатство рідної мови, а й вніс у неї креатив, заряд. Вважається, що його поема «Нова земля» є візитною карткою білоруської літератури у світі. Саме з поемами «Нова земля» та «Симон-музика» Колас увійшов у світову літературу як «білоруський Гомер», творець поетичного епосу Білорусів

    Свій перший вірш «Весна» він написав у 12 років. Походячи із селянської сім’ї, змалечку вирізнявся потягом до знань, багато читав, самотужки вивчив граматику, закінчив народне училище, потім семінарію. Складав вірші і байки російською мовою, збирав матеріали з білоруської етнографії, записував усну народну творчість. Перші твори білоруською мовою – про природу, важке життя селянина, перший прозаїчний твір – етнографічний нарис «Наше село, люди і що робиться у селі». Спочатку писав російською, але завдяки пораді викладача семінарії Федота Кудринського, відкрив своє справжнє покликання – білоруську мову. Пізніше сам Купала писав: «Коли я пишу, російська мова не може викликати в повному обсязі тих відчуттів, тих почуттів, того колориту, які властиві білоруській мові, білоруським пейзажам. Це дає білоруська мова, що з молоком матері увійшла в мою сутність».

    Свою літературну і громадську діяльність розпочав на початку ХХ століття. Перші надруковані твори поета – 1906 року вірш «Наш родни край» під псевдонімом Якуб Колас та оповідання «Свобода» під псевдонімом Дядько Карусь. А вже 1920 року у виданні «Історія білоруської літератури» Якуб Колас був названий «класиком» білоруської літератури.

    Також у перше десятиліття ХХ століття Якуб Колас сформувався як громадсько-політичний діяч, борець за права простих селян.

    Письменник вніс визначний вклад у розвиток білоруської мови, збагачення і внормування її літературної форми, розвиток білоруського мовознавства, насамперед лексикографії. Як дослідник, він багато зробив, готуючи і редагуючи академічні словники. Все своє життя письменник боровся за високий статус рідної мови в Білорусі. Якуб Колас – академік, заслужений діяч науки Білорусі. Серед творчих досягнень митця найбільш вагомими є розширення жанрових можливостей білоруської літератури, використання широкої і актуальної тематики у поетичних і прозових творах, збагачення поезії філософською і пейзажною лірикою, поєднання лірики і епосу, закладання основ білоруського роману і білоруської дитячої літератури, філософське осмислення сучасності через алегоричну оповідь, становлення норм білоруської літературної мови. На творчості відобразилися основні особливості його життя і діяльності – сумлінність, народність, небайдужість, бажання допомогти у важких обставинах, ґрунтовність у всіх життєвих проявах, вірність своїм принципам, відстоювання своїх поглядів, любов до Батьківщини, її народу, турбота про збереження національної своєрідності білорусів, білоруської мови, протест проти будь-якого гноблення людини.

    Геніальний художник слова, виразник настроїв та ідеалів білоруського суспільства першої половини ХХ століття, Якуб Колас став не лише основоположником сучасної білоруської літератури, а й цілої епохи у житті своєї країни.

    В наш час іменем Коласа названі Інститут мовознавства і Центральна наукова бібліотека національної Академії наук Білорусі, Національний драматичний театр у Вітебську, вулиці, площі, бібліотеки у багатьох населених пунктах Білорусі. Твори Коласа втілені у театральному та музичному мистецтві – пісні, опери, театральні постановки, романси, фільми.

    Твори письменника перекладені більш ніж 40 мовами світу, регулярно проводяться міжнародні наукові конференції, присвячені творчості письменника. З 1996 року функціонує Міжнародний фонд Якуба Коласа.

    2012 року Білорусь широко відзначала 130-річницю з дня народження своїх народних поетів – Янки Купали та Якуба Коласа. Були проведені республіканські свята, літературні конкурси, численні літературно-художні виставки.

    Проте, шануючи велич і цінуючи багатовимірну творчу спадщину письменника, за оцінками критиків, народним піснярем його можна було б назвати за одну лише лірику. Саме в ній він показав життя народу широко і повно. Тому пропонуємо вашій увазі триптих сонетів:

    Грымяць мнагаспеўнасцю гукаў супольных.
    Як гімн перамогі, вясной ручаі,
    I мары аб сонцы струменяць гаі,
    I тоіцца мудрасць у далечах вольных.

    Ёсць чары-прывабы прастораў наддольных
    Што лучаць бязмежным блакітам краі,
    Як родных яшчэ не сабранай сям'і,
    Каб дружба гучала у песнях застольных.

    I хто засумуе па новай радзіме?
    Ці прыйдзе вялікі той час і калі?
    I як яго людскасць раскутая ўспрыме?

    Праслаўлена будзе цудоўнае імя
    Таго, хто рассуне граніцы зямлі
    I мудрасцю праўды краіны абніме.

    * * *

    Рассыпаны зоры брыльянтавым пухам,
    I Млечнага Шляху ляжаць абрусы
    Таемным акордам спрадвечнай красы,
    Як водгулле змоўкшай даўно завірухі.

    У калавароце няспыннага руху,
    У сонцавым ззянні, у бляску расы —
    Усюды разліты жыцця галасы,
    I многа ў іх сэнсу для чуткага слуху.

    Раджаюцца, гаснуць заранкі і ночы,
    Мяняюцца ходы прыліваў і рэк,
    I ў часах губляецца голас прарочы,

    Адзначан для кожнай істоты свой век.
    Жыццё ж безупынна ўсё крочыць і крочыць
    А разам з ім — вечны юнак-чалавек.

    * * *

    Наперад, вандроўнік! А шлях так багаты
    Якія разлогі навокал, зірні!
    Усходняе сонца запаліць агні,
    Рассее праменні, як сейбіт зярняты.

    Сустрэнецца вецер з табою крылаты,
    I гром табе голас падасць з вышыні,
    Пачуеш ты скаргі і сум цішыні,
    Ты праўду пазнаеш у мроку зацятым.

    Вітай жа дарогі і новыя далі,
    I вечнага руху святыя скрыжалі,
    I юнасць людскую, і мудрае слова,

    I ясную радасць дабра, перамог,
    I гэты шырокі, чароўны разлог,
    Дзе заўжды прыгожа ўсё, молада, нова.

    Центр білоруської мови та культури Інституту філології

  • Шевченко – перезавантаження

    іде чоловік
    із обличчям янгола
    іде чоловік
    і під його ногами
    реве та стогне земля
    ламаючи камені власних кайданів

    Дарина Гладун

    Мистецька та актова зали Шевченкового університету цього місяця не залишаються порожніми, вкотре підтверджуючи його статус як одного з центрів культурного життя столиці. 11 листопада з ініціативи ректора академіка Леоніда Губерського та за підтримки проректора професора Володимира Бугрова, зав.кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології професора Оксани Сліпушко в Мистецькому салоні відбувся вечір сучасної шевченківської поезії, живопису та кінематографу «Тарас Шевченко сьогодні: очима митців ХХІ століття».

    Цьогорічний ювілей Шевченка традиційно та символічно збігся з низкою доленосних і трагічних подій в історії українського народу. 2014 став не лише роком Українського Генія, цей рік – переломний і націєтворчий для нашої держави, саме тому проведення низки заходів, що синтезують сучасну патріотичну думку та націоналізм минулих поколінь з нинішніми є більш ніж доречним. Поезії Шевченка, окрім попелу війн і повстань, просякнуті й димом Майданівської Революції, сучасними філософськими рефлексіями, про що й говорили митці упродовж творчої зустрічі.

    На вечорі було представлено експозицію мистецької шевченкіани ХХІ століття у полотнах Валерія Франчука, Олега Шупляка та Юрія Шаповала. Представив картини Валерій Франчук, презентація серії полотен якого відбулася у стінах Університету кількома тижнями раніше. Розпочався захід із уривку з проекту гостя, Сергія Проскурні, «Наш Шевченко» – читання «Кавказу» Сергієм Нігояном та відео студентів-соціологів університету про образ Шевченка на Майдані та значення його поезії у Революції Гідності.

    На важливості переосмислення постаті Шевченка наголосила Оксана Сліпушко. Вона зазначила, що сучасне суспільство відкрило для себе нові іпостасі цієї особистості, і відкриватиме надалі, бо Шевченко завжди залишатиметься актуальним завдяки своїй багатогранності й невичерпності. Слова професора продовжив у тому ж ідейному ключі Міністр культури України, Заслужений артист України, актор театру і кіно Євген Нищук.

    Свято видалось наскрізь поетичним, глядачі мали змогу насолодитися творами метра поезії Дмитра Павличка, «поетес Майдану» Анастасії Дмитрук та Оксани Самари, студентів Інституту філології Ігоря Мітрова, Дарини Гладун, Ірини Пироганич. Зокрема, Дмитро Васильович, окрім віршів з нової книжки «Вірші з майдану» та циклу поезій, присвячених Тарасу Шевченку, представив публіці епізоди із фільму «Сон», сценаристом якого він був свого часу, і розповів, як відзняли кадри із раннього періоду життя та творчості Тараса Шевченка.
    Зацікавила глядачів також наукова розвідка про образ Шевченка у сучасному мистецтві, проведена літературознавцем, випускницею кафедри історії української літератури та шевченкознавства Мар’яною Добоні.

    Кіношевченкіану представляли режисер, продюсер, лауреата премії Національної спілки театральних діячів України «Експеримент», автор відео-проекту «Наш Шевченко» Сергій Проскурня, український кінорежисер і сценарист Тарас Ткаченко та актор театру та кіно (що, між іншим, зіграв головну роль у фільмі «Той, що пройшов крізь вогонь» та в новій стрічці «Богдан Хмельницький») Дмитро Лінартович. Дмитро розчулив глядачів авторськими патріотичними піснями, одну з яких присвятив гостю вечора, сержанту добровольчого батальйону «Донбас», Герою АТО Євгену Шевченку. Музичний настрій упродовж вечора забезпечував гурт «Колір ночі».

    Таким чином, головними лейтмотивами заходу були постать Шевченка і цьогорічні соціополітичні події в державі (Майдан, війна на Донбасі). У контексті цього на вечорі представили відео про Майдан, хронологічну фото-інсталяцію подій революції. Особливо цікавою та зворушливою була розповідь людини, безпосередньо причетної до нинішньої боротьби українського народу на Сході – сержанта Євгена Шевченка.

    Упродовж останніх ста п’ятдесяти років нове прочитання Шевченка стало хорошою традицією. У наш час це не банальна данина минулому, не сліпе слідування канонам сприйняття української літератури, що прищеплювались ще з дитинства. Читати Шевченка – це шукати відповіді на проблеми сьогодення через співпереживання, співосмислення минулого. Як казав класик: «Де є ідолопоклонництво, там немає мистецтва», тож давайте робити Шевченка «із плоті та крові», давайте оживляти його у своїх пориваннях, творах і думках!

    Вікторія Фещук, студентка ІІ курсу спеціальності «українська мова та література та іноземна мова»,
    Фото: Валерій Попов

  • Святкування "Днів науки" у колі фольклористів

    8-9 листопада в Києві та Харкові напередодні Всесвітнього дня науки відбулися святкування "Днів науки". Це науково-популяризовані масові заходи, метою яких є популяризація сучасної науки у суспільстві та ознайомлення усіх зацікавлених з досягненнями українських науковців. Зважаючи на це, Інститут філології також долучився до ініціативної групи і тому 8 листопада в Інституті на чолі із заступником директора з виховної роботи, завідувачем кафедри фольклористики проф., д.філол.н. Оленою Івановською, яка прочитала лекцію на тему: "Український фольклор: від давнини до сьогодення", відбулося святкування "Днів науки" у колі фольклористів.

    Головною метою програми святкування було зацікавлення дітей та молоді таємницями семіосфери традиційних смислів, збережених фольклором, а також переконання в тім, що фольклор - це комунікативне явище і головний засіб національної самоідентифікації. Зважаючи на це, учасники свята змогли поговорити про фольклор, послухати пісні-псалми, а також взяти участь у майстер-класах - з виготовлення ритуального різдвяного печива "Миколайчики", з виготовлення традиційної ляльки-витинанки.

    Категорії: 
  • День першокурсника

    Влітку поточного року підчас вступної кампанії було набрано нових абітурієнтів до Інституту філології. У вересні першокурсники пройшли посвяту у студенти, а 6 листопада показали себе та свої таланти великій філологічній родині на Дні першокурсника. На концерті, організованому студентським самоврядування Інституту філології, першачки співали пісні різними мовами, танцювали, грали на фортепіано, акомпонували паперовими склянками для кави, демонструючи синкретичне поєднання слова, пісні та руху. По завершенню виступів першокурсники дали клятву вірності обраному фаху.

    Завершальне слово виголосив директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Григорій Фокович побажав першокурсникам не втрачати того запалу, який продемонстрували на концерті, нових відкриттів у царині філології та яскравих студентських років. Також директор зауважив: "Ми велика багатомовна родина, що ви й сьогодні показали. Об'єднує нас всіх не лише слово, а найголовніше - те, що ми українці. Тому любімо Батьківщину та рідну мову".

    Категорії: 
  • Ми вдячні вам за те, що ви розділили з нами наше свято! (Ліза Тишкевич про 10-річчя кафедри китайської, японської, корейської )

    30 жовтня Інститут філології запалав тепло-червоним полум’ям китайських ліхтариків, адже саме в цей день кафедра китайської, корейської та японської філології святкувала свій ювілей - 10 років!

    На свято завітав чи не весь Інститут! На великій перерві в холі студенти китайської, корейської, японської, індонезійської та в’єтнамської філології дарували гостям можливість повністю зануритись у атмосферу культури країн, мову яких вони вивчають. Студенти та викладачі мали змогу скуштувати різноманітні східні смаколики, сфотографуватися у весільному кімоно, намалювати картини піском та багато іншого. Гості також взяли участь у різних майстер-класах, дізналися основи японської каліграфії, вирізали китайські «цзяньчжи», записували свої імена незвичайною корейською абеткою, а поціновувачі суші позмагалися у перекладанні сухого рису паличками на швидкість.

    Родзинкою ж програми став театральний батл, який продемонстрував неабиякі акторські здібності філологів. П’ять команд відчайдушно змагалися за головний трофей фестивалю. У складі журі були представники посольств країн, мови яких вивчають наші студенти. Першість, а разом з нею і авторський варіант «золотої пальмової гілки», здобули китаїсти, які поставили виставу китайською мовою. Судді також відзначили японістів, які переробили японську легенду про богиню сонця на сучасний лад. Корейська казка теж заслужила гучні овації. В’єтнамісти розчулили присутніх піснею про мир, а запальний індонезійський танець допоміг кожному в залі зануритися у витончену атмосферу чарівного сходу.

    Усі були задоволені, отримали хороший настрій, приємні враження та щось нове таки дізнались про Далекий Схід. Ми вдячні вам за те, що ви розділили з нами наше свято!

    Ліза Тишкевич

    Категорії: 
  • День будителів в Інституті

    Щороку 1 листопада в Інституті філології кафедра слов'янської філології відзначає національне свято Болгарії – День будителів. Будителями називають активних діячів національного і культурного відродження початку і середини XIX століття, коли Болгарія ще перебувала під османським пануванням. Завдяки народним будителям був створений незалежний Болгарський екзархат, почалося відродження театру, з’явилися літературні та наукові твори цією мовою. Серед болгарських народних будителів можна назвати Христо Ботева, Васила Левського, братів Костянтина і Димитра Міладинових, Софронія Врачанського та багатьох інших. Більшість із них були вчителями і духівниками, своїм подвижництвом вони зуміли дати поштовх зростанню національної самосвідомості. Вперше свято стали відзначати у Пловдиві 1909 року, а з 1921 по 1945 рік День народних будителів був офіційним державним святом. У новітній історії Болгарії свято знову відродили у 1992 році. 1 листопада у Болгарії не навчаються, проводять урочисті збори і вечори, присвячені пам'яті діячів болгарського Відродження, виступають у «читалищах» творчі колективи, покладають квіти до пам'ятників подвижників-будителів.

    Цьогоріч співробітники кафедри слов'янської філології підготували надзвичайно цікаву культурно-освітню програму святкування Дня будителів. З ініціативи Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Інституту філології на свято були запрошені Надзвичайний міністр Посольства Республіки Болгарії Веселін Іванов, Радник з освіти Посольства Республіки Болгарії в Україні Петр Танев, аташе культури та освіти Посольства Республіки Болгарії в Україні Елена Слатінска-Ованезова, заступник директора Інституту філології Валерій Чемес, колеги з Бердянського університету. З вітальними словами виступили гості, директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Олена Чмир та лектор болгарської мови, літератури та культури пані Маріета Гіргінова.

    По завершенню урочистої частини свята культурну програму презентували студенти-болгаристи, які розповіли про історію та сучасність святкування Дня народних будителів, про діячів національного і культурного відродження Болгарії, а також заспівали декілька пісень болгарською. У Шевченків рік День будителів в Інституті студенти присвятили болгарським перекладачам творів Тараса Шевченка, а саме Любену Каравелову, Райко Жинзифову та багатьом іншим. Читаючи поезії Кобзаря українською та болгарською мовами, студенти продемонстрували, що у кожного народу є свої духовні будителі. Для нас, українців, найбільшим будителем є Тарас Шевченко. Його творчість і подвижництво сформували нашу національну свідомість, модерну українську націю як таку.

    Святкування Дня будитилів сьогодні є надзвичайно символічним, адже нещодавно ми стояли на Майдані, будучи будителями народного духу, відроджуючи справедливість, гордість та самосвідомість нашої нації.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Феєричне завершення Тижня тюркських мов в Музеї Івана Гончара

    31 жовтня в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" відбулося феєричне й видовищне завершення Тижня тюркських мов, що проходив у Інституті філології з 27 по 31 жовтня.

    У програмі вечора був майстер-клас "Тюркські кухні" (приготування традиційних турецьких, кримськотатрських, гагаузьких та азербайджанських страв). Вели майстер-клас викладачі кафедри тюркології Інституту філології Ірина Прушковська, Афізе Емірамзаєва, Тудора Арнаут, Заміна Алієва.

    Після того відбулися сятковий фуршет "Тюркські ласощі", благодійний ярмарок виробів ручної роботи й святковий концерт.

    Фото: Валерій Попов

  • Лекція Олександра Рибалка про урумську мову для тюркологів

    31 жовтня відбувся останній захід у рамках Тижня тюркських мов в Інституті філології. Студентам спеціальностей «турецька мова і література та переклад» і «кримськотатарська мова і література та переклад» прочитав лекцію відомий дослідник мов алтайської макросім’ї Олександр Рибалко. Він підготував відео- та аудіопрезентацію про одну із рідкісних тюркських мов –урумську.

    Урумська мова – одна із мов греків Приазов’я (північне узбережжя Азовського моря). Нею розмовляє населення, яке проживає в сучасній Донецькій (близько 20 сіл) й Запорізькій (1 село) областях.

    Сформувалася урумська мова в Середньовіччі на території Криму. Її основу складають кипчакські й огузські компоненти.

    Cлово «урум» турки Кримського півострова застосовували відносно християнського населення, зокрема етнічних греків, за часів Османської імперії. Частина цих греків, живучи довгий час у тюркомовному оточенні, стала розмовляти урумською мовою – діалектом тюркської, зберігаючи при цьому свою віру й звичаї. Інша частина греків – «румеї» – продовжила користуватися близьким до новогрецької мови діалектом – румейським. Таким чином, утворилося дві різні у мовному відношенні субетнічні групи греків – уруми та румеї.

    У 1778-1780 рр. греки переселяються на північне узбережжя Азовського моря, де засновують місто Маріуполь і 20 сіл навколо. Відтоді румеїв і урумів називають однаково – «приазовськими» греками.

    Певний час греки нікого не допускали на свою територію – укладали шлюби лише в середині своєї етнічної групи, мали по декілька діалектів у межах своїх мовних субетнічних груп. Це забезпечило «живучість» і збереження мовних і культурних традицій урумів і румеїв.

    Перші записи урумської мови були здійснені в XIX столітті дослідником С.Марковим. Ці матеріали є дуже цінними, оскільки в них закарбована ще «чиста» урумська мова. Згодом, її вивчали М.П.Гайдай (1930-ті рр.), тюркологи з Ленінградського університету (1950-ті рр.). Найповніше дослідження урумської мови належить О.Гаркавцю. Він видав «Урумський словник» і працю «Уруми надазов’я». У 2004-2006 рр. до поселень урумів у лінгвістичну експедицію їздили вчені Санкт-Петербурзького університету. В результаті експедиції було видано збірник «Язык и этническая идентичность», «Урумский язык». Останнє видання хоча і не претендує на статус повноцінного підручника з урумської мови, але може зорієнтувати бажаючих вивчити цю мову в основах її граматики, орфографії та лексики.

    Уруми не мають офіційно затвердженого алфавіту. Нині вони користуються кириличною абеткою з додаванням своїх особливих графем.

    Нині на території Донецької області проживає близько 90 тис. етнічних греків. Більшість із них – уруми. Однак, на жаль, урумська мова ніде не застосовується й не викладається, тому природно зникає з буденного життя «українських» греків. Носіями чистої урумської є лише невелика кількість старожилів.

    Наразі, аби якось підтримати культурні традиції урумів, агенція «АртПоле» запрошує творчі колективи цієї етнічної групи брати участь у пісенних фестивалях.

    На завершення лекції Олександр Рибалко презентував студентам-тюркологам аудіозаписи пісень, віршів, казок урумською мовою.

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

  • Кафедрі китайської, корейської та японської філології - 10 років!

    30 жовтня один із найбільших підрозділів Інституту філології – кафедра китайської, корейської та японської філології – святкує своє 10-річчя!

    Студенти всіх далекосхідних спеціальностей підготували програму заходів для відзначення ювілею кафедри. Зокрема, в холі Жовтого корпусу з 11.30 розпочалося святкування Дня сходознавця. По периметру дзеркального холу організатори виставили столи, на яких було презентовано національну їжу й елементи традиційного побуту п’яти країн – Китаю, Японії, Кореї, Індонезії та В'єтнаму. Студенти, які вивчають мову цих далекосхідних країн, пропонували всім бажаючим взятии участь у вікторинах, майстер-класах із національної каліграфії та живопису, дізнатися, як звучать слов'янські імена східними мовами тощо. Місце біля кожного столу було також прикрашене світлинами з визначними місцями представлених країн, їх геральдикою й національною символікою.

    О 13.00 в Актовій залі Інституту філології святкування ювілею кафедри продовжилося театральним фестивалем. На свято завітали гості з багатьох дипломатичних корпусів: перший секретар Посольства Японії в Україні, Надзвичайний і Повноважний Посол Індонезії в Україні, другий секретар посольства В'єтнаму в Україні, секретар з питань освіти посольства Кореї в Україні. Першому слово надали заступнику директора з навчально-методичної роботи Сергію Саєнку. Він привітав кафедру-ювіляра від імені адміністрації Інституту та Університету.

    Студентів, викладачів і гостів свята також привітав завідувач кафедри китайської, корейської та японської філології проф. Іван Бондаренко. «Сьогодні наша кафедра є однією з наймолодших, але й найпотужніших підрозділів Інституту філології. На ній працюють молоді й дуже талановиті викладачі, навчання на кожній із наших спеціальностей забезпечують декілька носіїв мови, на підході – захисти докторських співробітників кафедри», - зазначив Іван Петрович й додав: «Сонце сходить на Сході. Вже давно стало зрозуміло, що за Сходом – майбутнє, тому, шановні студенти, ви зробили один із найправильніших виборів у житті, вступивши до наших лав».

    Ювілярів також привітало керівництво й учні Українського гуманітарного ліцею та Спеціалізованої школи з поглибленим вивченням китайської та японської мов №129.

    За тим розпочався театральний марафон, в якому взяли участь студенти всіх східних спеціальностей. За золоту «Пальмову гілку» боролися китаїсти (поставили уривок із фільму «Подорож на Захід»), кореїсти (презентували реаліті-шоу «Холостячка»), японісти (представили сімейне шоу «Хата на тата»), знавці в’єтнамської (показали шоу «В’єтнам має талант», заспівали та затанцювали) та індонезійської (поставили східну легенду) філології. Журі вирішило нагородити команди за такими номінаціями: «Найкраща акторська гра» - команда в’єтнамських філологів, «Приз симпатій журі» - команда японістів, «Найкращі костюми» - команда індонезійських філологів, «Найавтентичніший сценарій» - команда кореїстів. Переможцем фестивалю і володарем золотої «Пальмової гілки» стала команда китаїстів. Вітаємо переможців!

    Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to святкування