святкування

  • Відзначенням 201-ї річниці з дня народження, закінчився рік Шевченка, але у той же час почалося його століття

    10 березня 2015 року в Актовій залі Червоного корпусу Університету пройшов захід з нагоди відзначення 201-у річницю з дня народження Тараса Шевченка. Ректор Шевченкового університету Леонід Губерський розпочав промову словами Тараса з листа до М.Костомарова: «Дуже хочеться притулитися до Університету. Як було б це добре». Але не судилося мислителю Шевченку, художнику і громадському діячеві стати викладачем Київського університету. Хоч у лютому 1847 року він і отримав дозвіл на зарахування у коло викладачів, але 5 квітня 1847 року Тараса Григоровича арештували. «І лише 5 березня 1939 року Київському національному університету присвоєно ім’я Тараса Шевченка», - підкреслив Леонід Васильович.

    З президії лунали промови визначних людей України.

    Михайло Сидоржевський, голова Спілки письменників України, привітав присутніх у залі з Днем Тараса Григоровича Шевченка. «9 березня 2015 року, відзначенням 201-ї річниці з дня народження, закінчився рік Шевченка, але у той же час почалося його століття. Це прецедент в українській культурі, коли одна особистість уособлює код нації. Під його впливом реалізувалася національна думка, свідомість», - наголосив Михайло Олексійович.

    Стіни Червоного корпусу 10 березня мали нагоду прийняти лауреатів почесної Шевченківської премії з літератури різних років: Івана Драч (лауреат 1976 року), Борис Олійник, теперішній голова комітету по присудженню Премії (лауреат 1983 року), В’ячеслав Ведмідь (2003 р.), Петро Перебийніс (2008 р.), Леонід Горлач (2013 р.), Мирослав Дочинець (2014 р.), Юрій Буряк (2015 р.), а також лауреат Премії 2015 року за почесне втілення образу Тараса Шевченка на театральній сцені Петро Панчук, який акторськи продекламував вірш Тараса Шевченка «Чи то доля та неволя».

    Лауреати ділилися власними спостереженнями щодо творчості Шевченка, філософії митця, а також читали вірші, присвячені Тарасу Григоровичу. Петро Перебийніс акцентував на дружбі і стосунках двох світочів літератури – П.Куліша і Т.Шевченка, Іван Драч нагадав про причетність до Кирило-Мефодіївського братства, членів якого порадив вшанувати пам’ятною дошкою. Згадуючи протокол допиту у справі кирило-мефодіївців, у свою чергу, В’ячеслав Медвідь процитував резолюцію про особу Шевченка, який «не до конца высказан, чувствуется скрытая сутность малороса». А от Мирослав Дочинець зазначив, що для нього «Тарас Шевченко не поет, не пророк, для мене він – медіум, а «Кобзар» – поклик і розрада. Саме Шевченко вивів літературну базіканину на плідну християнську ниву, відкрив нам європейську якість».

    Тож, з 1843 року, коли Тарас Шевченко переступив поріг Університету св. Володимира, і до сьогодні вітає у наукових стінах дух Тараса, підтвердженням чого є сам Університет та Інститут філології, при якому діє кафедра історії української літератури та шевченкознавства та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства.

    Каріна Дорошенко,
    Фото – Валерій Попов

  • Покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку

    Урочистості до 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка розпочалися 9 березня як завжди традиційно - з покладання квітів до пам’ятника українському генієві. Вшанувати пам'ять Тараса Шевченка прийшли всі підрозділи Університету на чолі з ректором Леонідом Губерським. Наші філологи-шевченкознавці цьогоріч підготували насичену програму відзначення 201-ї річниці.

  • Вечорниці на Святого Андрія з грецькими елементами

    13 грудня 2014 року, на Святого Андрія, другий рік поспіль студенти, викладачі та друзі кафедри елліністики зібралися у закладі «Вільний простір ПАУЗА» (вул. Володимирська, 69) на вечорниці. Захід проводився в межах кураторської роботи з метою долучити студентів, які вивчають іноземну мову до українських традицій, оскільки майбутні викладачі/перекладачі є не лише знавцями іноземної мови, але, перш за все, носіями української культури. З іншого боку, проведення вечорниць мало на меті зґуртувати студентів різних курсів, які вивчають новогрецьку мову в Інституті філології.

    Цього року вечорниці вшанував своєю присутністю Надзвичайний та Повноважний Посол Греції в Україні пан Василіос Пападопулос, який по закінченні заходу відзначив відкритість наших студентів, їхню безпосередність та талановитість і побажав успіхів в опануванні новогрецької мови.

    Учасники та гості заходу познайомилися з традиціями святкування дня Святого Андрія в Україні та Греції та мали можливість взяти участь в обряді «Калита» та андріївських ворожіннях.

    Студенти першого курсу спеціальності «Новогрецька мова та література» представили новогрецькою мовою театралізовану постановку «Яблуко розбрату», а також підготували блок ігор. Зокрема, присутні розважалися, відгадуючи слова, які показували учасники («Шарада»), малюючи слова, які загадували інші тощо.
    Жодна грецька вечірка не обходиться без грецьких народних танців. Цього року вперше було представлено танок «Хасапіко» у виконанні студенток другого курсу спеціальності «Англійська мова та література» та «Англійський переклад» Черніченко Антоніни та Скиданової Аліни, а також студентки третього курсу спеціальності «Новогрецька мова та література» Охримчук Анастасії. Танок було підготовлено за допомогою викладача грецьких народних танців пана Константиноса Евангеліноса на заняттях гуртка, який проводиться для наших студентів регулярно на базі школи № 94. Потім усі бажаючі долучилися до загального танцю.

    Кафедра елліністики вдячна за допомогу в підготовці та проведенні заходу студентам першого та третього курсу спеціальності «Новогрецька мова та література». Окрема подяка Антоніні Черніченко (другий курс спеціальність «Англійська мова та література»), Анастасії Охримчук (третій курс спеціальність «Новогрецька мова та література»), Скидановій Аліні (другий курс спеціальність «Англійський переклад»), панові К. Евангеліносу, персоналу закладу «Вільний простір ПАУЗА».

    доц. кафедри елліністики С.Є. Перепльотчикова

    Категорії: 
  • Як в Інституті філології Андрія святкували

    Надвечір 12 грудня в Інституті філології відбулося щорічне святкування Дня Св. Андрія Первозванного, простіше кажучи – вечорниці на Андрія. Традиційні обряди – кусання калити, ворожіння, автентичні музику, танці та пісні – як завжди забезпечили студенти та викладачі кафедри фольклористики. До них приєдналося чимало охочих, аби сповна відчути дух пращурів, втілений в національних звичаях народних гулянь.

    На свято також завітали народні майстри, які давали майстер-класи з плетіння солом’яних і вовняних фігурок янголів, баранців, різноманітних оберегів, виготовлення картин на склі.

    Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології

  • Свято Католицького Різдва у полоністів

    10 грудня кафедра полоністики Інституту організувала Свято Католицького Різдва. Першокурсники, які вивчають польську мову, підготували Різдвяну виставу, до якої долучилися й інші студенти кафедри. Було весело, креативно та різдвяно.

    Категорії: 
  • Різдво у слов'ян

    Kафедра слов'янської філології Інституту філології 12 грудня відсвяткувала Різдво.

    Студенти презентували викладачам та колегам особливості святкування Різдва країн, мови яких вивчають. Мандрівка слов'янським простором розпочалася з білорусів, далі відвідувачі поринули у культурний світ болгар. Трохи на захід і завітали ми до чехів. Останніми виступили серби. По закінченню виступів-презентацій викладачі кафедри слов'янської філології влаштували для своїх студентів конкурси.

    Святкування Різдва у слов'ян завершилося частуванням національними стравами.

    Категорії: 
  • 9 грудня 1891 року народився білоруський поет Максим Богданович

    9 грудня у Білорусі традиційно відзначається річниця з дня народження класика білоруської літератури Максима Богдановича, який народився у цей день у далекому 1891 році.

    Більшість людей погодиться з тим, що передріздвяна пора – одна з найбільш таємничих. У цей час, як ніколи, виникає бажання дива. І зовсім не випадково, що у цю особливу, наповнену передчуттям здійснення всіх мрій пору, у Білорусі народився поет Максим Богданович. До сьогоднішнього дня від безсмертних віршів Максима Богдановича, ніби від різдвяної зірки, йде потужне світло геніального Слова.

    Максим Адамович Богданович – білоруський поет, прозаїк, публіцист, дослідник, літературознавець, перекладач. Один з творців білоруської літератури та сучасної літературної білоруської мови, зачинальник традиції білоруського художнього перекладу. По ширині і різноманітності творчого діапазону діяльність Максима Богдановича в області білоруського художнього перекладу є безпрецедентною. Поет перекладав на білоруську мову вірші Овідія, Горація, Поля Верлена, Еміля Верхарна, Гайнриха Гайне, Олександра Пушкіна та інших зарубіжних поетів, на російську – твори Янки Купали, Тараса Шевченка, Івана Франка. Низка віршів «Місто» з єдиної прижиттєвої збірки поета «Вінок» є першим зразком урбаністичної лірики у новітній білоруській поезії. Спадщина Максима Богдановича увійшла в золотий фонд білоруської культури.

    Версифікаційна діяльність Максима Богдановича збагатила білоруську поезію на такі невідомі досі класичні зразки віршування, як сонет, тріолет, танко, рубай, рондо, рендель, терцини та інші. Поет чистої краси, поет виключного почуття гармонії – так називають його у Білорусі – трансформував поетичний досвід європейської літератури на національний грунт.

    Дуже недовгим був земний шлях поета. У лютому 1917 року важко хворий на сухоти Максим виїхав до Ялти, де і помер 25 травня. Похований на старому кладовищі у цьому ж місті. Його могила до сьогодні є сакральним місцем паломництва для всіх білорусів.

    Центр білоруської мови і культури Інституту філології

    Категорії: 
  • Показ вистави з нагоди Дня Збройних Сил України 6 грудня

    6 грудня 2014 року о 14.00 з нагоди Дня Збройних Сил України у Актовій залі Головного навчального корпусу університету відбудеться вистава. Запрошуються всі бажаючі.

    З повагою, Наталія з МЦКЕВ

  • «…і почнеться нове життя Михайла Коцюбинського»

    27 листопада в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна наукова конференція "Традиції Михайла Коцюбинського в українській літературі ХХ – ХХІ ст." до 150-річчя від дня народження письменника. Співорганізатором конференції став Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Переосмислити і презентувати нові шляхи осягнення творчого генія видатного українського письменника зібралися науковці не лише з усіх куточків України, а й з-за кордону.

    Відкрив пленарне засідання директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Він пригадав, як колись разом із Петром Хропком укладав шкільну програму і постало питання, чи включати «Fata Morgana» Михайла Коцюбинського до неї. Тоді, так само, як і зараз, Григорій Фокович однозначно вважав, що це треба зробити. Бо в цьому творі яскраво презентоване багатство української мови і глибина духовності нашого народу. Повість М.Коцюбинського, як і романи В.Барки «Жовтий князь» та У.Самчука «Марія», це ті твори, які деякі освітяни вважають занадто похмурими для школярів. Однак, переконаний Григорій Фокович, у них правдиво і високохудожньо показано трагічну українську історію, яку має знати кожен свідомий громадянин.

    Феномен Михайла Коцюбинського полягає також у тому, що в ранньому дитинстві майбутній письменник розмовляв лише російською мовою. А в сім років він захворів і в маренні заговорив українською. «Відтоді ми маємо Михайла Коцюбинського, якого не перестаємо відкривати і прочитувати заново, кожен раз розкриваючи нові грані його таланту», - підсумував професор. За тим він оголосив гостей конференції, серед яких: голова Спілки жінок України Марія Орлик, завідувач кафедри новітньої української літератури проф. Анатолій Гуляк, д. філол. н., член-кореспондент НАН України Микола Сулима, акад. Національної академії педагогічних наук України, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України Юрій Кузнєцов та інші.

    Вітання від колективу Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України та його директора акад. Миколи Жулинського передав Микола Сулима. Він зазначив, що нині, коли відбувається переосмислення творчості Михайла Коцюбинського у річищі імпресіонізму та психологізму, варто звертати увагу на лектуру письменника, його літературні зацікавлення, зокрема, скандинавськими письменниками, європейською філософською думкою. Як в минулому, так і нині постать письменника хвилює і надихає багатьох. Так, значний вплив творчість М.Коцюбинського справила на становлення В.Винниченка та М.Хвильового. Свого часу С.Параджанов хотів зняти фільм за новелою «Intermezzo», проте тодішня влада йому не дозволила. Нині великим прихильником автора «Цвіта яблуні» є В.Шевчук. Судячи з листування референта слов'янських літератур Нобелівського інституту при Шведській Академії наук Альфреда Єнсена з М.Коцюбинським, можна припустити, що письменника думали номінувати на Нобелівську премію. Принаймні у цих листах звучать типові «нобелівські формули» - звертається увага на стиль митця, лунають запрошення приїхати до Стокгольма. «Ми сьогодні повинні знову перечитувати цього письменника. Тоді нові матеріали ляжуть на стіл вчителів та викладачів і почнеться нове життя Михайла Коцюбинського», - переконаний Микола Матвійович.

    Про життєві й творчі принципи М.Коцюбинського розповів у своїй доповіді проф. Анатолій Гуляк. «Він залишив нам найбільший заповіт – ніколи не розминатися з людиною…», - пригадав професор слова класика української літератури П.Тичини. Дослідити людину як найцікавіше та найзагадковіше явища у світі, розкрити її кращі риси, показати її любов до рідної землі – такі нелегкі завдання ставив перед собою найвизначніший український імпресіоніст. Він зміг геніально поєднати у своїй творчості художню майстерність і високу духовність, розкрити красу і силу українського слова. Цим він насамперед завдячує, вважає Анатолій Борисович, своїй освіченості, знанню мов, обізнаності в музичному, театральному, образотворчому мистецтві, психології та етнографії. Не дивно, що в літературному процесі XX ст. широко послуговуються поняттям «школа Коцюбинського», адже його творчість справила глибинний вплив на становлення геніїв В.Підмогильного, Г.Михайличенка, М.Івченка й багатьох представників «розстріляного відродження».

    Доповідь акад. Юрія Кузнєцова стосувалася взаємозв’язку психоаналізу і творчості М.Коцюбинського. В результаті досліджень Юрій Борисович виділив такі психоаналітичні феномени в текстах М.Коцюбинського: ескапізм, соціофобія, перенесення, катарсис, витіснення, вільні асоціації. Цікаво, що не знаючи З.Фрейда, український письменник проводив фактично паралельні з австрійським психологом психоаналітичні студії, в яких через слово досліджував хвороби людини. Саме за таким новітнім підходом до вивчення творчості М.Коцюбинського, вважає Юрій Кузнєцов, і криються перспективи розкриття нових сенсів у творах прозаїка.

    На пленарному засіданні також виступили докторант кафедри новітньої української літератури Аліса Меншій (доповідь «Традиції «школи» М.Коцюбинського в прозі початку ХХ століття»), д.філол.н., проф. Наталя Науменко (доповідь «Історія звичних речей: «Нюренберзьке яйце» Михайла Коцюбинського») та Марія Орлик (доповідь «Спогади про проф. П. І. Орлика – дослідника творчості М.Коцюбинського»). Завершальним акордом засідання став виступ студента факультету навчання іноземних громадян КНУ імені Тараса Шевченка Ровшана Пішнамаззаде (Азербайджан). Він продекламував уривок з казки «Хо» М. Коцюбинського.

    Після невеликої перерви учасники конференції продовжили роботу в п’яти секціях.

    Анна Мукан,
    Фото: Володимир Мукан

  • 100-річчя видатного болгарського письменника-гуманіста Павла Вежинова

    21 листопада в Актовій залі Інституту філології відбулося святкування 100-річчя з дня народження видатного болгарського письменника, драматурга, сценариста, Павла Вежинова (1914-1983). У програмі урочистостей були передбачені виступи поважних гостей заходу, викладачів кафедри слов'янської філології Інституту філології, студентська майстерня на тему «Бар'єр як основна метафора у текстах Павла Вежинова» та перегляд і обговорення фільму «Бар’єр» (1979, режисер – Х.Христов).

    Першою взяла слово директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Інституту філології Олена Чмир. Вона коротко окреслила основні віхи творчого життя Павла Вежинова. Людська гідність – основна тема творів письменника. Тому нині, у складні для України часи, коли ми як ніколи виразно маємо проявляти свою волю і гідність, твори Павла Вежинова стають для нас моральним дороговказом на шляху до перемоги.

    Гостей святкування привітав радник Посольства Болгарії в Україні Петр Танев. Він подякував за підтримку українцями болгарської мови та культури й зазначив, що кожен раз приходить в Інститут філології як у рідну домівку, де живе дружна сім’я. Пан Танев наголосив, що хоча Павла Вежинова вважають комуністичним письменником, він не вписується у загальноприйнятий канон. Від колег болгарського письменника відрізняє тонкий психологізм зображення, показ Людини, яка перебуває у постійних пошуках призначення сенсу буття. Саме через позачасові ідеї, переконаний радник, творчість Павла Вежинова залишається актуальною й нині.

    Про збіг святкування сторічного ювілею Павла Вежинова й 145-ої річниці заснування Академії наук Болгарії розповіла доцент кафедри слов’янської філології Марієтта Гіргінова. Лектор наголосила на важливості особистості Павла Вежинова для болгарської літератури. Він став містком між 30-40-рр. минулого сторіччя і сьогоденням. Його твори наочно показують перехід від модерністської до масової літератури. Крім того, творчість Павла Вежинова генерує серйозні оповідні техніки 60-70-х рр.

    У рамках студентської майстерні студенти-болгаристи 5-го курсу представили свої роздуми над найвідомішими творами Павла Вежинова – «Сині метелики», «Білий ящір», «Озерний хлопчик», «Одного осіннього дня по шосе», «Бар’єр». Після перегляду фільму «Бар’єр» відбулося жваве обговорення екранізації роману.

    Анна Мукан,
    Фото:Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to святкування