святкування

  • Новруз відсвяткували в Інституті філології

    26 березня стіни Інституту філології сповнювалися радістю і красою. Кафедра тюркології ініціювали і провели свято Новруз. Пістряві костюми, проникливі голоси співаків, тремтливі танці від діток, красиві постановки заслужених хореографічних колективів – жодного не залишили байдужими.
    Сценарій свята був досить насиченим. На сцені розіграли традиційне святкування Новруза: за одним столом з кошиками трави як символу життя зібрали родина туркологів та україністів. Ведучі розказали, що Новруз, або Наврез-байрами – це свято весни, або Нового року. В перекладі з фарсі означає "новий день". З 2010-го року цей День став офіційною міжнародною подією, InternationalDayofNowruz, і ввійшов у календарні свята ООН. Рішенням Генеральної Асамблеї ООН з ініціативи Казахстану, Азербайджану, Киргизстану, Македонії, Ірану та Албанії, Індії та Афганістану, Туреччини, Туркменістану і Таджикистану свято Нoвруз було закріплено за 21-м березня.
    У ніч проти Новруза прийнято ворожити незаміжнім дівчатам, тож студентки-тюркологи відтворили на сцені такий обряд. Цього дня на сцені грали та співали: гагаузька співачка Анна Мітіогло, танцюристка Діна Емінова, кримськотатарська співачка Ліля Булгакова, акордеоніст Джеміль Комурджи, дитячий колектив «Киримайлесі», студентка Анастасія Григорьєва співала і грала на укулеле, а учасниці ансамблю Gözeller виконали національний туркменський танець Махтумкулы.
    Учасниці ансамблю «Роксоланія» заспівали веснянки-заклички, поводили залою хороводи з найменшими учасниками свята і вже за трохи часу, сонце таки вийшло з-за хмар і до актової зали потрапили довгоочікувані сонячні промені весни!
    На завершення концерту в.о. завідувача кафедри тюркології Ірина Покровська нагородила усіх учасників грамотами і пам'ять про таке грандіозне свято.
    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • У Всесвітній день поезії в Інституті філології поезія звучала 24 мовами

    Студенти та аспіранти Інституту філології відзначили День поезії читанням віршів мовою, яку вивчають. Долучилися представники східної, західної та слов'янської філології.

    У стінах аудиторії "Ретро", яка відтворює інтер'єр початку ХХ ст., було знаковим проводити поетичний захід, адже значна кількість відомих поетів, літературознавців, навчалася і викладала у Київському університеті.

    21 березня поезія звучала такими мовами: гінді, індонезійська, іспанська, кримськотатарська, англійська, українська, арабська, французька, російська, шведська, німецька, італійська, японська, польська, хорватська, сербська, китайська, болгарська, корейська, турецька, в'єтнамська, білоруська, словеньска, чеська.

    Читалися вірші авторів різних стилів та епох. Вірш шведською мовою під гітарний супровід представила Качуро Єлизавета. Аспірант Сергій Рибалкін, який досліджує літературу Магрибу, зачитав вірші арабською та французькою мовами. Учасники заходу представляли вірші поетів країни, мову якої вивчають, деякі студенти презентували і власні переклади віршів українською. Олександра Лохман зачитала аудиторії монолог Мавки з п'єси "Лісова пісня" Лесі Українки мовою гінді.

    На захід було запрошено поета, перекладача, аспіранта Інституту філології - Тараса Малковича. Він зачитав присутнім власні тексти українською мовою та переклад деяких його віршів американською перекладачкою.
    Серед запрошених був і поет Коля Кулініч, споєрідний ретранслятор історії, онук відомого професора кафедри історії російської літератури Андрія Кулінича, ім'я якого згадане і на дошці аудиторії "Ретро".

    На завершення заходу враженнями поділився поет, літературознавець, професор кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості Анатолій Ткаченко: "Розмаїття мов, які тут лунали показали, як ми розвернуті до світу, як можемо представити себе. І це справді свято, якщо поезія звучить багатьма мовами"

    Текст - Дорошенко Каріна
    Фото - Валерій Попов

  • День поезії в Інституті філології: анонс

    21 березня - Всесвітній день поезії.
    В Інституті філології його відзначатимуть багатомовно.
    Студенти і викладачі читатимуть поезію тими мовами, які вивчають. Серед них: кримськотатарська. індонезійська, нідерландська, гінді та багато інших.
    Захід відбуватиметься о 13:00 у 116 аудиторії "Ретро", де відтворено стиль Жовтого корпусу початку ХХ ст.

  • Масляна у студмістечку

    Хороша погода і гарний настрій панували на території студмістечка КНУ імені Тараса Шевченка в суботу. 12 березня дирекцією студмістечка за підтримки Студентського парламенту КНУ, профкому КНУ і студентського парламенту Інституту філології було організовано святкування Масляної.
    Ведучими свята були студенти Інституту філології - Наталя Шкурат і Сергій Степанисько.
    Присутні мали змогу послухати оркестр Військового Інституту, Народний ансамблю «Роксоланія», долучитися до народних забав (перетягування канатів, спалення опудала зими, танці), посмакувати млинцями, спеченими студентськими радами гуртожитків.
    Виручені кошти із продажу смаколиків були передані Вінницькому реабілітаційному центру для дітей з функціональними обмеженнями «Обрій».
    Про благодійну акцію «Я – промінь сонця КНУ» розказав проректор з виховної роботи В’ячеслав Шамрай. Він привітав усіх зі святом.
    Зустрічаймо весну! Тепер зима точно має відступити!

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото - Аня Оболонник

    Категорії: 
  • Свято весни з болгаристами

    Першого весняного дня болгари святкують прихід весни …"Честита Баба Марта!"- вітають один одного в болгарських родинах і дарують мартениці...
    За народними уявленнями, рік ділився на два сезони: від березня до серпня – літо, а з вересня по лютий – зима. Ще в далекому минулому болгари святкували перше березня як день приходу весни. Дні з 1 по 9 березня болгари називали Мартиним тижнем. Розповідали, що жила собі колись бабуся Марта. Одного разу загубила вона корову та пішла до лісу її шукати. Але завірюха замела все навкруги снігом. Так більше ніхто і не бачив бабу Марту. На тому місці, де вона зникла, з'явився лісовий струмочок. Відтоді саме в цей час здійснювали різноманітні обряди, які мали зберегти дім та всіх членів сім'ї від напастей. Першого березня, вбравшись у червоне та ставши спиною до дверей, хазяйки вимітали сміття з дому. Домашнє сміття спалювала у дворі. Рано вранці вивішували червоні речі, щоб “бабуся Марта розсміялась”. Цього дня діти мали встати дуже рано, інакше все літо будуть сонними. Перед сходом сонця вони тричі оббігали будинок та двір зі словами: “Тікайте змії та ящірки, бабуся Марта йде”.
    У свято Баби Марти все село збиралося, щоби подивитись, як згорить солом'яне опудало. А разом із ним щезне і зло, яке накопичилось за зиму. До сьогодні зберігся й давній обряд перестрибування через вогнище. Першого березня прийнято робити мартениці (мартенички), скручені з білої та червоної вовняних ниток. З мартеницею пов'язана дуже красива легенда. Вона розповідає про те, що в ті далекі часи, коли Болгарія була ще зовсім молодою державою та мала багато ворогів, хан Аспарух готувався до рішучої битви з візантійцями. У хана була любляча сестра, яка жила далеко від нього , в Бессарабії. Одного разу їй наснився сон, що її брат у небезпеці. Вона вирішила попередити хана про це та написала йому листа, прив'язала його білою шовковою ниткою до лапки ластівки. У дорозі пташка поранила лапку, і кров пофарбувала нитку у червоний колір. Але хан все-таки отримав листа і переміг. А біло-червону нитку він залишив собі на пам'ять. З тих пір і з'явилась традиція дарувати мартениці з побажаннями здоров'я, щастя та добра.
    Виготовляла мартениці старша в домі жінка. Діти носили їх на шиї або на правій руці, а дівчата та молоді жінки – ще й вплітали в косу. Також зав’язували їх на домашніх тваринах та плодових деревах, бо вірили, що це додасть їм родючості. Зазвичай люди носили мартениці протягом березеня, або до тих пір, поки не прилетять ластівки та лелеки, або поки не побачать квітуче плодове дерево.

    Текст - Центр болгаристики
    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Студентський парламент до Дня рідної мови зініціював ряд заходів

    Вікторини, тести на визнанення рівня знань мови, інтерактивний куточок - це все можна було сьогодні побачити (і долучитися!) у дзеркальному холі Інституту філології. На стенді з написом "Українська мова - це..." студенти залюбки дописували на стікерах свою думку. Було помічено, що і різними мовами.
    Біля одного зі столів стояла заквітчана дівчина, яка оцінювала компліменти. А сформулювати їх треба було на основі фраз чи слів, які можна було дістати з коробки. Наприклад, "ще мак росте у голові - зобачити - голубка". Сформулювали комплімент? Отримали цукерку з побажанням.
    Можна було також пройти тест, щоби визначити, на якого літературного героя схожі. Відповісте ведучій: "сопілка чи бандура", "гори чи річка", "світло чи темрява", "сентименталізм чи раціоналізм", "шум чи тиша" та на інші швидкі питання і виявитеся Марічкою Гутенюк, паночкою Мусею або ще кимось.
    Шануймо рідну мову і вчімо інші!

    Текст - Дорошенко Каріна
    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Відзначення 145-річчя Лесі Українки в Інституті філології

    25 лютого 2016 року - одна із важливих дат української літератури і культури в цілому. Це - 145-річчя Лесі Українки, багатогранної постаті, яку знають у всьому світі. Філологи не могли оминути такий день. У стінах Інституту було проведено мистецьку акцію, до якої долучилися переважно студенти «літературної творчості», а також студенти східної філології.

    Глядачам було запропоновано до перегляду документальний фільм про Лесю Українку (режисер Богдан Голеня). Усі охочі (студенти і викладачі), читали заздалегідь підготовлені уривки з прози, поезії, драматургії, епістолярної спадщини письменниці.
    Другокурсниками ставилася сценка із «Лісової пісні»(Мавка – Анастасія Мних, Лукаш –Микола Гуменюк), Мілана Коваленко (4 курс «літературної творчості») прочитала напам’ять «Твої листи пахнуть зів’ялими трояндами». Також студенти співали пісні. «Досадоньку» співала Ілона Червоткіна, а грав Антон Тугай (перська мова). Першокурсники «літературної творчості» представили присутнім пісню на вірш «Гори багрянцем кривавим спалахнули». Сценічно презентували навіть прозу Лесі Українки («літ.творці» Оксана Задорожна, Вікторія Карпенко, студенти-арабіст Сергій Ратич). Було підготовлено презентацію про переосмислення образу Лесі Українки сучасними митцями, а відтак: друк на футболках, плакати, мурали.
    Драматичні і прозові тексти розігрувалися, поетичні – відчувалися, епістолярні – проживалися. Творчість Лесі Українки кожен з присутніх мав змогу ще раз переосмислити і полюбити знову.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

  • Привітання зі святами від директора Інституту філології

    Категорії: 
  • Кафедра полоністики відсвяткувала Різдво

    Студенти першого курсу полоністики розіграли вертеп, текст якого було виконано польською мовою. Актори співали, грали на скрипці. пригощали присутніх печивом.
    Настрій свят прибуває у стіни Інституту філології

    Фото - Олександр Фокін

    Категорії: 
  • Українсько-грецькі вечорниці в Інституті філології

    14 грудня студенти-елліністи провели українсько-грецькі вечорниці в актовому залі Інституту філології. Цьогоріч такий захід відбувся вже втретє. Елліністи присвятили вечорниці Різдву, яке в Греції святкують 25 грудня.
    Ведучі розказували про спільні та відмінні риси різдвяних свят в Україні та Греції, зокрема, про віру греків у злих духів каліканзарів, тоді ж як українці вірили, що чорт може перед Різдвом вкрасти місяць. Тож студентами було поставлено виставу за мотивами Миколи Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» в перекладі грецькою мовою.
    У виставу органічно було вплетено і музичні номери: пісні та гру на гітарі. Приміром, студентка Антоніна Черніченко зі своєю мамою виконала українську народну пісню «Ти до мене не ходи», а кілька студентів станцювало грецький танець, поставлений Костасом Евангеліносом, викладачем танців (Греція), працівником офісу освітніх програм посольства Греції в Україні. Він же грав роль козака Чуба у постановці.

    На виставу завітало багато гостей: представники Посольства Греції (аташе з питань культури п. А.Калогноміс та військови аташе п. А.Голнас), представники товариства греків міста Києва "Енотіта", зокрема, його голова п. Д.Ліпіріді, перекладач грецької літератури В.Степаненко, етнограф, дослідниця культури греків ромеїв та урумів М.Араджіоні.
    Затишне свято і хороші емоції подарували учасники глядачам.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to святкування