святкування

  • Пізнаючи інших, ми пізнаємо себе

    Нині Україна переживає складні часи. Наша держава потребує переосмислення напрацьованого, відшукання нових смислів, які б сприяли розбудові країни. Водночас українці мають повертатися до першооснов, адже розвиток можливий за умови пізнання власної ідентичності, пробудження національної самосвідомості. Зважаючи на це, 1 листопада у стінах Інституту філології відзначили День народних будителів. «Це національне свято Болгарії, яке присвячене вшануванню просвітителів, книжників та революціонерів, які пробуджували національну свідомість у часи турецького поневолення. Нині відзначення цього свята є надзвичайно актуальним, оскільки долі Болгарії і України схожі. Болгарія зуміла інтегруватися у європейський простір, долаючи перешкоди. Нам є чого повчитися у «слов’янської сестри». Бо пізнаючи інших, ми пізнаємо себе», – зауважила Олена Чмир, директор Центру болгарської мови і літератури, розпочинаючи святкування.

    У відзначенні свята участь взяли: Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Красимир Мінчев, його радники Стоянова Русинова та Александр Патаринський, колектив газети «День» з головним редактором Ларисою Івшиною, заступник директора Галина Усатенко, викладачі кафедри слов’янської філології на чолі з Ольгою Паламарчук, болгаристи культурно-освітніх організацій та студенти Інституту філології.

    У межах святкування відбулася презентація книжки «Сестра, моя, Софія…», видана газетою «День».

    Про важливість будительства як місії українців, філологів зокрема, зазначила у своєму слові заступник директора Інституту філології Галина Усатенко. «Слово має просвітницьку мету. Ідеї, знання, історія передається словом. Яскравим свідченням цього є книжка «Сестра, моя, Софія…», видана завдяки колективу газети «День». Презентоване видання є прикладом того, як словом можна пробуджувати національну свідомість. Водночас цей збірник нарисів показує, що взаємодоповнююча українсько-болгарська комунікація рухає обидві держави у світле майбутнє», – зазначила Галина Олегівна.

    «Сестра, моя, Софія…» - це збірник історичних нарисів, написаних відомими українськими публіцистами, письменниками, науковцями, дослідниками. Це імена, якими може пишатися українська наука. Це люди, які є українськими будителями. Тому знаковим є те, що презентація книжки відбулася саме у День народних будителів. Серед них: проректор Острозької академії Петро Кралюк; професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко; професор Римського університету "Ла Сап'єнца" Оксана Пахльовська; директор Центру болгарської мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Олена Чмир та інші.

    Переосмислення історії – окреслення нових горизонтів. Крізь призму історичного маємо шукати нові сенси. За словами Лариси Івшиної, ці дві тези є ключовими у книжці «Сестра, моя, Софія…».

    Видання є актуальним і для Болгарії, і для України. Здається, що сусіди знають все один про одного. Але це не так. Лейтмотивом книжки - розширення простору мудрості, поглиблення діалогу між обома країнами. Ці дві держави поєднує одна першооснова, спільна історія. Це сестри, яких розлучено в «дитинстві». Час й події возєднують їх, повертають одна до одної. Нині в епоху полікультурності важливим є комунікація. Той діалог, який сприятиме розвитку українсько-болгарської дружби без посередництва Росії.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

  • Відзначення Дня народних будителів в ІФ (анонс)

    1 листопада 2016 р., об 11.30, в ауд. 63 Інституту філології, відбудеться святкування Дня
    народних будителів – національного свята Болгарії, присвяченого вшануванню просвітителів, книжників та революціонерів, які пробуджували національну свідомість, формували болгарську націю. Свято проводить Центр болгарської мови, літератури, історії та культури за підтримки Посольства Республіки Болгарії в Україні.

    У рамках заходу відбудеться презентація книги «Сестра моя, Софія…» (видання газети «День»). Участь братимуть: Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарії в Україні Красимир Мінчев та співробітники Посольства, головний редактор газети «День» Лариса Івшина та члени авторського колективу книги «Сестра моя, Софія…» (Ігор Сюндюков, Роман Гривінський та ін.), представники болгарських національно-культурних товариств, студенти та викладачі кафедри слов'янської філології.

    Запрошуються усі бажаючі.

  • Болгарсько-українська дружба

    22 вересня в історії болгар – особливий день. Адже 108 років тому Болгарію було проголошено незалежним царством. Зважаючи на це, в Інституті філології 22 вересня 2016 року відбулося святкування за участі Посольства Республіки Болгарія в Україні.

    Вітальні слова на урочистому заході виголосили завідувач кафедри слов’янської філології проф. Ольга Паламарчук та директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури доц. Олена Чмир. З офіційним привітанням з Днем незалежності Болгарії виступив Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Красімір Мінчев.

    Студенти співали пісні, декламували вірші патріотичного спрямування.

    Категорії: 
  • Флешмоб до Дня вишиванки в Інституті філології

    Студенти, викладачі і співробітники у різноманітних вишиванках прийшли у День вишиванки до Інституту філології, щоби підтримати ідею свята.

    фото - Валерій Попов
    більше світлин тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.722061961229682.1073741892.382...

    Категорії: 
  • Філологи відсвяткували свій День!

    29 березня – одна з важливих дат весни. День, коли філологічна родина збирається разом, усі вітають одне одного зі святом, згадують, сміються.
    Цього разу День філолога теж був не менш святковим за попередні роки.
    Різноманітні конкурси, інтерактиви відбувалися вдень у дзеркальному холі Інституту, де можна було написати побажання, пройти тест «Який ти літературний персонаж?», обрати найулюбленішого викладача. А володарки довгого волосся мали можливість заплести на вечір косу: Анастасія Волошина та Юлія Медицька робили чудеса.
    Увечері в актовій залі Головного навчального корпусу розпочався святковий концерт-конкурс «На крилах пісень», організований Студентським парламентом Інституту філології. Пісенний конкурс розпочав голова журі, директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк піснею «Многії літа». Також наш директор поділився спогадами, що це вп’ятдесяте він святкує День філолога.
    Цього вечора на сцені були проникливі пісні, веселі жарти від команди КВК «Сергій Віталійович», запальна румба від Богдана Орла та Вікторії Назарової. Глядачі насолоджувалися, журі – оцінювали. Диплом за «Найцікавішу інтерпретацію пісні» отримала Мацьків Роксоляна, за «Найестетичніше виконання пісні» - Ніна Басок, «Найсамобутніше виконання» - Валерія Старовойт, «Найоригінальніше виконання» - Анна Левчук, а дипломом за «Найпроникливіший образ» удостоєна Кабанець Анастасія. «Срібним голосом Інституту філології» стала Паола Щербанюк, а «Найкращими вокалістами Інституту філології» став дует - Климчук Анастасія та Захар Давиденко, які вразили глядачів та журі виконанням пісні «Спи собі сама». Вітаємо переможців, учасників і всіх, хто має горде звання – Філолог!

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов, Дмитро Матусов

    Категорії: 
  • Новруз відсвяткували в Інституті філології

    26 березня стіни Інституту філології сповнювалися радістю і красою. Кафедра тюркології ініціювали і провели свято Новруз. Пістряві костюми, проникливі голоси співаків, тремтливі танці від діток, красиві постановки заслужених хореографічних колективів – жодного не залишили байдужими.
    Сценарій свята був досить насиченим. На сцені розіграли традиційне святкування Новруза: за одним столом з кошиками трави як символу життя зібрали родина туркологів та україністів. Ведучі розказали, що Новруз, або Наврез-байрами – це свято весни, або Нового року. В перекладі з фарсі означає "новий день". З 2010-го року цей День став офіційною міжнародною подією, InternationalDayofNowruz, і ввійшов у календарні свята ООН. Рішенням Генеральної Асамблеї ООН з ініціативи Казахстану, Азербайджану, Киргизстану, Македонії, Ірану та Албанії, Індії та Афганістану, Туреччини, Туркменістану і Таджикистану свято Нoвруз було закріплено за 21-м березня.
    У ніч проти Новруза прийнято ворожити незаміжнім дівчатам, тож студентки-тюркологи відтворили на сцені такий обряд. Цього дня на сцені грали та співали: гагаузька співачка Анна Мітіогло, танцюристка Діна Емінова, кримськотатарська співачка Ліля Булгакова, акордеоніст Джеміль Комурджи, дитячий колектив «Киримайлесі», студентка Анастасія Григорьєва співала і грала на укулеле, а учасниці ансамблю Gözeller виконали національний туркменський танець Махтумкулы.
    Учасниці ансамблю «Роксоланія» заспівали веснянки-заклички, поводили залою хороводи з найменшими учасниками свята і вже за трохи часу, сонце таки вийшло з-за хмар і до актової зали потрапили довгоочікувані сонячні промені весни!
    На завершення концерту в.о. завідувача кафедри тюркології Ірина Покровська нагородила усіх учасників грамотами і пам'ять про таке грандіозне свято.
    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • У Всесвітній день поезії в Інституті філології поезія звучала 24 мовами

    Студенти та аспіранти Інституту філології відзначили День поезії читанням віршів мовою, яку вивчають. Долучилися представники східної, західної та слов'янської філології.

    У стінах аудиторії "Ретро", яка відтворює інтер'єр початку ХХ ст., було знаковим проводити поетичний захід, адже значна кількість відомих поетів, літературознавців, навчалася і викладала у Київському університеті.

    21 березня поезія звучала такими мовами: гінді, індонезійська, іспанська, кримськотатарська, англійська, українська, арабська, французька, російська, шведська, німецька, італійська, японська, польська, хорватська, сербська, китайська, болгарська, корейська, турецька, в'єтнамська, білоруська, словеньска, чеська.

    Читалися вірші авторів різних стилів та епох. Вірш шведською мовою під гітарний супровід представила Качуро Єлизавета. Аспірант Сергій Рибалкін, який досліджує літературу Магрибу, зачитав вірші арабською та французькою мовами. Учасники заходу представляли вірші поетів країни, мову якої вивчають, деякі студенти презентували і власні переклади віршів українською. Олександра Лохман зачитала аудиторії монолог Мавки з п'єси "Лісова пісня" Лесі Українки мовою гінді.

    На захід було запрошено поета, перекладача, аспіранта Інституту філології - Тараса Малковича. Він зачитав присутнім власні тексти українською мовою та переклад деяких його віршів американською перекладачкою.
    Серед запрошених був і поет Коля Кулініч, споєрідний ретранслятор історії, онук відомого професора кафедри історії російської літератури Андрія Кулінича, ім'я якого згадане і на дошці аудиторії "Ретро".

    На завершення заходу враженнями поділився поет, літературознавець, професор кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості Анатолій Ткаченко: "Розмаїття мов, які тут лунали показали, як ми розвернуті до світу, як можемо представити себе. І це справді свято, якщо поезія звучить багатьма мовами"

    Текст - Дорошенко Каріна
    Фото - Валерій Попов

  • День поезії в Інституті філології: анонс

    21 березня - Всесвітній день поезії.
    В Інституті філології його відзначатимуть багатомовно.
    Студенти і викладачі читатимуть поезію тими мовами, які вивчають. Серед них: кримськотатарська. індонезійська, нідерландська, гінді та багато інших.
    Захід відбуватиметься о 13:00 у 116 аудиторії "Ретро", де відтворено стиль Жовтого корпусу початку ХХ ст.

  • Масляна у студмістечку

    Хороша погода і гарний настрій панували на території студмістечка КНУ імені Тараса Шевченка в суботу. 12 березня дирекцією студмістечка за підтримки Студентського парламенту КНУ, профкому КНУ і студентського парламенту Інституту філології було організовано святкування Масляної.
    Ведучими свята були студенти Інституту філології - Наталя Шкурат і Сергій Степанисько.
    Присутні мали змогу послухати оркестр Військового Інституту, Народний ансамблю «Роксоланія», долучитися до народних забав (перетягування канатів, спалення опудала зими, танці), посмакувати млинцями, спеченими студентськими радами гуртожитків.
    Виручені кошти із продажу смаколиків були передані Вінницькому реабілітаційному центру для дітей з функціональними обмеженнями «Обрій».
    Про благодійну акцію «Я – промінь сонця КНУ» розказав проректор з виховної роботи В’ячеслав Шамрай. Він привітав усіх зі святом.
    Зустрічаймо весну! Тепер зима точно має відступити!

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото - Аня Оболонник

    Категорії: 
  • Свято весни з болгаристами

    Першого весняного дня болгари святкують прихід весни …"Честита Баба Марта!"- вітають один одного в болгарських родинах і дарують мартениці...
    За народними уявленнями, рік ділився на два сезони: від березня до серпня – літо, а з вересня по лютий – зима. Ще в далекому минулому болгари святкували перше березня як день приходу весни. Дні з 1 по 9 березня болгари називали Мартиним тижнем. Розповідали, що жила собі колись бабуся Марта. Одного разу загубила вона корову та пішла до лісу її шукати. Але завірюха замела все навкруги снігом. Так більше ніхто і не бачив бабу Марту. На тому місці, де вона зникла, з'явився лісовий струмочок. Відтоді саме в цей час здійснювали різноманітні обряди, які мали зберегти дім та всіх членів сім'ї від напастей. Першого березня, вбравшись у червоне та ставши спиною до дверей, хазяйки вимітали сміття з дому. Домашнє сміття спалювала у дворі. Рано вранці вивішували червоні речі, щоб “бабуся Марта розсміялась”. Цього дня діти мали встати дуже рано, інакше все літо будуть сонними. Перед сходом сонця вони тричі оббігали будинок та двір зі словами: “Тікайте змії та ящірки, бабуся Марта йде”.
    У свято Баби Марти все село збиралося, щоби подивитись, як згорить солом'яне опудало. А разом із ним щезне і зло, яке накопичилось за зиму. До сьогодні зберігся й давній обряд перестрибування через вогнище. Першого березня прийнято робити мартениці (мартенички), скручені з білої та червоної вовняних ниток. З мартеницею пов'язана дуже красива легенда. Вона розповідає про те, що в ті далекі часи, коли Болгарія була ще зовсім молодою державою та мала багато ворогів, хан Аспарух готувався до рішучої битви з візантійцями. У хана була любляча сестра, яка жила далеко від нього , в Бессарабії. Одного разу їй наснився сон, що її брат у небезпеці. Вона вирішила попередити хана про це та написала йому листа, прив'язала його білою шовковою ниткою до лапки ластівки. У дорозі пташка поранила лапку, і кров пофарбувала нитку у червоний колір. Але хан все-таки отримав листа і переміг. А біло-червону нитку він залишив собі на пам'ять. З тих пір і з'явилась традиція дарувати мартениці з побажаннями здоров'я, щастя та добра.
    Виготовляла мартениці старша в домі жінка. Діти носили їх на шиї або на правій руці, а дівчата та молоді жінки – ще й вплітали в косу. Також зав’язували їх на домашніх тваринах та плодових деревах, бо вірили, що це додасть їм родючості. Зазвичай люди носили мартениці протягом березеня, або до тих пір, поки не прилетять ластівки та лелеки, або поки не побачать квітуче плодове дерево.

    Текст - Центр болгаристики
    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to святкування