екскурсія

  • Мандруючи стежками Тараса Шевченка

    Рік Шевченка добігає кінця, проте подорожі філологів стежками Кобзаря продовжуються. У рамках проекту реалізації навчально-краєзнавчого проекту кафедри історії української літератури і шевченкознавства та Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства «Шевченковою Україною», розпочатого ще у травні місяці, 23 жовтня студенти Інституту філології відвідали ще декілька історичних місць Чернігівщини – заповідник «Ганнина пустинь» – маєток Білозерських-Кулішів у хуторі Мотронівка Борзнянського району та Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» у місті Батурин.

    Розпочалася подорож голосистих фольклористів, допитливих україністів та мрійливих «майже письменників» (студентів спеціальності «літературна творчість») із хутора Мотронівки – з будинку Білозерських. Саме там у садибі «Ганинна пустинь» народилася та провела свої дитячі роки Ганна Барвінок, талановита письменниця, дружина Пантелеймона Куліша (справжнє ім’я – Олександра Білозерська). На хуторі Мотронівка й зійшлися дві закохані душі – Пантелеймон та Олександра, там же відбулося їхнє весілля. А на славнозвісному весіллі в ролі старшого боярина був присутній Тарас Григорович Шевченко. У музеї студентам окрім екскурсії також представили білочки-мотанки, які навчив діток на весіллі виготовляти сам Шевченко, і кожен із філологів мав змогу й собі зробити подібну іграшку. Як жартували фольклористи: «Уже недарма на екскурсію з’їздили!».

    Наступним пунктом призначення був Батурин. У гетьманській столиці пощастило відвідати аж три знакові місця однойменного культурного заповідника «Гетьманська столиця»: будинок генерального судді Василя Кочубея, козацьку військову цитадель та розкішний палац Кирила Розумовського. У будинку Василя Кочубея (що милує око відвідувачів ще з другої половини XVII століття) філологині ознайомилися з оригінальним інтер’єром приміщень, де творилася козацька історія, із творами мистецтва сучасних авторів, котрих надихнула велич козацької доби – гравюрами Василя Лопати, Сергія Якутовича, Федора Константинова, скульптурами Андрія Гончара та Віктора Авули. У підвальних приміщеннях Будинку здивував відтворений інтер'єр в'язниці та дві воскові фігури — писаря та в'язня, виконані співробітниками Музею воскових фігур м. Києва. Студентів зацікавили малюнки, на яких було зображено покарання, що застосовувались у ХVII – XVIII ст.

    Особливо вразила дівчат романтична історія кохання Івана Мазепи та Мотрі Кочубей, а найбільше – проникливі листи гетьмана до своєї коханої. У листах він звертався до неї не інакше, як «Моє серденько», «Моє велике кохання», «Мій рожевий цвіте» чи й «Ваша величносте». Ні роки (а між іншим, Мазепа був на 50 років старший від своєї обраниці!), ні соціальний статус не стали на заваді сильним почуттям. Як зазначила Оксана Юріївна Данильченко: «Щоб вас так любили, дівчата, як Мазепа любив свою Мотрю!».

    Справжній войовничий дух увібрала в себе Батуринська цитадель, споруджена ще у 1625 році. За часи свого існування фортеця неодноразово спалювалася і, наче фенікс, завдяки зусиллям батуринців відроджувалася із попелу, залишаючись форпостом для своїх жителів.

    У палаці Кирила Розумовського студенти по-справжньому занурились у атмосферу розкоші та вишуканості XVII-XVIII ст., пройшлися мармуровими сходами, якими ступали кришталеві черевички найперших українських панночок, оглянули зали, у яких представники української та європейської інтелігенції танцювали вальси під музику Шопена, доторкнулися до оздоблених золотом дубових столів, на яких підписувалися найважливіші державні документи Гетьманщини. З початку ХХ ст. палац стояв руїною і своїм теперішнім чудовим виглядом завдячує реставраційним роботам, проведеним в 2002 – 2008 роки.

    Приємним сюрпризом стала зустріч філологів із третім президентом України – Віктором Ющенком та його сином, спільне покладання квітів до меморіалу Цитаделі та низка зроблених спільних світлин.

    Натхненні величним духом гетьманської столиці, філологи з піснями та сувенірами попрямували до Києва, хоча покидати розкішні палаци, величні цитаделі та повертатися до науки ще й як не хотілось. Маємо сподівання, що подорожування знаковими історичними місцями стане хорошою традицією для студентів, а проект "Шевченковою Україною" матиме продовження і після закінчення року Шевченка.

    Щиро дякуємо за сприяння у проведенні поїздки адміністрації та студентському самоврядуванню Університету!

    Своїми враженнями поділилася
    студентка ІІ курсу спеціальності українська мова та література та іноземна мова
    Вікторія Фещук

    Категорії: 
  • Відбувся флешмоб із прибирання могил письменників на Байковому цвинтарі

    3 жовтня Центр білоруської мови та культури Інституту провів благодійного флешмобу на Байковому кладовищі. Метою акції було прибирання занедбаних могил письменників України. Роботи і бажаючих знайшлося чимало. Подробиці у фото-звіті.

    Категорії: 
  • На прощу до Тараса: сходження на Чернечу гору

    Завершальний етап проекту «Шевченковою Україною» видався досить символічним, адже остання екскурсія відбулася до найсвятішого (і звісно ж найпопулярнішого) шевченківського місця – Канева. 22 травня, у день перепоховання Кобзаря, група з філологів, фізиків і радіофізиків КНУ відвідала Шевченківський національний заповідник у Каневі. Як відомо, саме студенти Київського університету несли в руках труну Шевченка по Києву, і саме вони разом із селянами викопали яму для поета.

    Тарасову гору без надмірного пафосу можна назвати місцем паломництва, і не лише українців. Місцина разом із неймовірним краєвидом «Дніпра і круч» створює неабияку атмосферу святості. Недарма перші враження наших студентів від побаченого були такими: «Неначе у храмі побували».

    У заповіднику нам вдалося відвідати три знакові місця – могилу Кобзаря, Канівський музей Т.Г. Шевченка та «Тарасову світлицю». Подолавши 342 сходинки до могили, під музичний супровід київських хорових капел поклали квіти та взяли участь в урочистостях. Приємною несподіванкою стало спілкування із Міністром культури України – Євгеном Нищуком.

    Цікавими та інформативними були відвідини Канівського музею Т. Г. Шевченка, який містить понад 20 тисяч унікальних пам’яток. Його окраса – меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських і зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- та кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. Директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства кафедри історії української літератури і шевченкознавства Оксана Гальчук і науковий співробітник Центру, асистент кафедри Оксана Данильченко зустрілися із завідувачкою фондами Канівського музею Тараса Шевченка Ганною Манджарою і подарували книжку Леоніда Ушкалова «Моя шевченківська енциклопедія», обговоривши можливості подальшої співпраці.

    Самобутнім, духовно наснаженим місцем на горі є «Тарасова світлиця» - перший музей, присвячений життю і творчості Шевченка, заснований ще наприкінці ХІХ ст. Василем Гнилосировим. Історія будинку тісно пов’язана з Іваном Ядловським, сторожем Шевченкової могили. Завдяки його сподвижницькій праці вдалося зберегти чимало унікальних фондів музею та непорушність місця поховання.

    Чернеча (Тарасова) гора залишається для нас символом незламності національного духу, єдності поколінь, продовження традицій геніального предка. З горою пов’язано низка історичних подій, серед яких самоспалення на знак протесту проти русифікації дисидента Олекси Гірника 22 січня 1978 р. (пам’ятник Олексі Гірнику знаходиться в цьому ж місці).

    Тарасова гора, попри все, є місцем містичним – саме тут зв’язок із геніальним поетом відчувається чи не найсильніше, тут можна буквально відчути погляд Кобзаря на собі та почути:
    «…І мене в сім’ї великій,
    в сім’ї вольній, новій,
    не забудьте пом’янути
    не злим тихим словом.»

    Ділилася враженнями
    студентка І курсу
    спеціальності «українська мова та література, іноземна мова»
    Вікторія Фещук,
    Фото: Наталія Пластун

    Категорії: 
  • Шевченковими місцями травневого Києва

    Проект «Шевченковою Україною», організований кафедрою історії української літератури і шевченкознавства, кафедрою української філології для неспеціальних факультетів та Всеукраїнським навчально-науковим центром шевченкознавства Інституту філології, в розпалі. Кожного дня всі охочі студенти та викладачі Київського університету мають можливість відвідувати знакові в долі Тараса Шевченка місця в Києві та в Україні.

    14 травня відбулися дві екскурсії - до Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка та до Меморіального будинку-музею Тараса Шевченка на Пріорці. Обидві екскурсії зібрали чимало зацікавлених студентів і викладачів. Досвідчені екскурсоводи познайомили відвідувачів з "неформальним" письменником і художником - дядьком Тарасом, який пригощав місцевих дітей цукерками й поринав думками у небесну височінь під 400-літнім дубом.

    У найближчому майбутньому відбудуться екскурсії до Національного історико-культурного заповідника "Качанівка" та до Канівського природного заповідника та Чернечої гори.

    Анна Мукан, фото Валерія Попова та Наталії Пластун

  • Екскурсія Національним музеєм Тараса Шевченка

    13 травня відбулася перша екскурсія в рамках навчально-краєзнавчого проекту "Шевченковою Україною", присвяченого 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря. Проект організувала кафедри історії української літератури і шевченкознавства, української філології для неспеціальних факультетів і Всеукраїнський навчально-наукового центр шевченкознавства.

    Тридцятеро студентів разом із викладачами відвідали оновлений після реставрації Національний музей Тараса Шевченка, що знаходиться у двох хвилинах пішки від Інституту філології. Керівництво музею радо відгукнулася на ініціативу сусідів-колег і організувало безкоштовну екскурсію для гостей. Відвідувачі Шевченкового храму прослухали цікаву екскурсію про життєвий шлях Кобзаря, ілюстрацією до якого стали численні картини майстра пера і пензля – оригінали та копії.

    Наступна запланована подія – екскурсія до Меморіального будинку-музею Тараса Шевченка, що більш відомий як "Хата на Пріорці" за адресою м. Київ, вул. Вишгородська 5! Збір о 13.00 в холі Інституту філології.

    Анна Мукан, фото Валерій Попов

    Категорії: 
  • Учасники Шевченківського міжнародного літературного конгресу відвідали Тарасову гору

    У дні 200-річного ювілею Кобзаря учасники Шевченківського міжнародного літературного конгресу відвідали Тарасову гору

    Фото: Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to екскурсія