екскурсія

  • Десятикласники у Музеї Олеся Гончара

    4 червня до Музею Олеся Гончара завітали учні 10 класу Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка зі своїм вчителем Головай Іриною Андріївною. Попри втому від пройденого шляху під палючим сонцем, ліцеїсти уважно слухали розповідь про життя та творчість письменника, роздивлялися експонати, ставили запитання та змогли зазирнути в творчу лабораторію письменника – його кабінет.

    Категорії: 
  • Слово, що живе століттями

    Студенти-україністи спеціалізації «історична лінгвістика» цієї суботи мали змогу торкнутися старовини. Разом із керівником спеціалізації професором Оксаною Нікою завітали на тематичну екскурсію до Софії Київської. Гідом був заступник директора музею з наукової роботи В’ячеслав Корнієнко. Він уже понад 10 років досліджує графіті на стінах Софії. Розповідає, що написи ХІ-XVIII століть дуже важливі для науки. Із них можемо дізнатися маловідомі факти. Наприклад, літописи мовчать про родину Святополка Окаянного (старшого брата Ярослава Мудрого). Про нього дізнаємося із запису його матері Олісави. Це саме графіті відкриває нам ще й уточнену дату собору: не 1037, а 1017.

    А ще написи є свідченням про життя авторів, які були звичайними живими людьми. Кохали, гнівалися, жартували – бачимо любовні послання, прокляття, хуліганство учнів. Світ графіті відкриває аспекти думок і повсякдення Середньовіччя. За кожним стоїть доля людини. До речі, зміст цих накреслень руйнує стереотип про середньовічну людину: вона не існувала «темною», лише в земних стражданнях й у мріях про вічне блаженство. Вона була освіченою, вільною, повноцінною. Наші пращури прагнули жити тут і зараз, чим відрізнялися від тодішньої Західної Європи.

    Студенти оглянули лише невелику частину з 7000 графіті, що живуть на стінах Софії. Побачили автограф Анни Ярославни; малюнки (зайця, качура, зображення людей); найдовше графіті собору – традиційну молитовну формулу; найбільший напис – автограф превелебного отця Олевінського з Доніміканського ордену (кін. XVI ст.). В’ячеслав Вікторович продемонстрував гостям знаменитий запис про купівлю Боянової землі на фресці Онуфрія. Це найдавніший відомий документ купівлі-продажу землі на наших теренах. До слова, згадана фреска – «рекордсмен» за графіті: їх там понад 200. Але писці намагалися «скоблити» на полях ікони, не псуючи образ. Хоча такі видряпування вважалися в Київській Русі святотатством, прирівнюваним до поламання хреста, усе ж до них ставилися толерантно. Людина писала на стінах собору, бажаючи бути почутою Богом.

    І тепер маємо реальні свідчення життя середньовічного суспільства, можемо через графіті вивчати його побут, звичаї, закони та, звичайно, мову Київської Русі. Ні, це ще не була системна українська мова, однак її окремі риси чітко простежуються.

    Такі просвітницькі заходи для істориків мови організовуються не вперше. У квітні разом із професором Лідією Гнатюк студенти відвідали відділ стародруків ЦНБ ім. Вернадського. Там ознайомилися зі служебниками XVII ст. У межах курсу церковнослов’янської мали змогу самостійно розрізнити українську та російську редакції цієї книжної мови. Відмінність – у наголосах.

    Майбутні спеціалісти працюють із мовним матеріалом не лише теоретично, а й практично, роблячи свій невеликий, але важливий внесок у науку. Так, торік разом із доктором філологічних наук Галиною Наєнко студенти долучилися до створення електронного корпусу історичних текстів: працювали зі стародруком 1618 р. «Зерцало богословія» Транквіліона Ставровецького. А нині з діалектологом Оксаною Суховій допомагають сортувати лексичну картотеку Інституту української мови НАНУ. Саме там знаходяться архівні картки – матеріали до «Російсько-українського словника» А. Кримського та С. Єфремова 1924-33 рр. Словник був заборонений радянською владою, а четвертий його том знищено. Тепер є надія на відтворення національної пам’ятки української науки.

    Своєю роботою кафедра української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології доводить: історія мови важлива для самоідентичності кожного українця, а робота в цій галузі перспективна.

    Інформацію підготувала студентка Юлія Кузьменко, фото із відділу картотек - Олени Тищенко, старшого наукового співробітника НАН, канд. філ. наук, співробітника картотеки

  • «Собор душі» у серці столиці

    Опісля травневих спекотних вихідних студентам 3 курсу літературної спеціалізації вдалося потрапити на територію Національного заповідника «Софія Київська». Похід виявився символічним, адже майже місяць тому Інститут філології разом з усією країною святкував столітній ювілей видатного письменника Олеся Гончара.

    А тиждень тому студенти ще й мали нагоду відвідати Музей-кімнату в самому ж Інституті. Тому традицію своєрідного гончаропізнання довелося продовжити.

    Тим паче, що в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України при Софії Київській відкрилась відкрилася міжархівна документально-художня виставка «Собор душі». Вона якраз і присвячена 100-річчю від дня народження Олеся Гончара та 50-річчю публікації його роману «Собор».

    Роман «Собор» є беззаперечною класикою української літератури, який навіть у часи незалежності був спрямовано вилучений із програми. Та й зараз, на жаль, не всі знають про геніальний роман-застереження, попередження перед моральною деградацією. Тому, очевидно, не всі й розуміють глибину значення і вагомість афоризму: «Бережіть собори своїх душ!».

    У серці Києва, по правий бік Собору Софії, студенти йшли слідами творення «Собору» Гончара. Мова документів окреслила непросту долю роману «Собор», — протоколи партійних зборів із різних областей, спецповідомлення Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР. Частина матеріалів була надана архівними установами, а інша — родиною Олеся Гончара.

    «Посвідка про народження», фото батьківської хати, листи Олеся Терентійовича до поета Івана Неходи, повідомлення про зарахування в аспірантуру, частини романів, які від руки особисто редаговані автором. Можна було побачити, які помітки ставив автор, наскільки прискіпливим був, як витончено добирав слова й грунтовно пояснював кожну правку.

    Фото Олеся Гончара-це справжнє замилування зовнішнішністю письменника: статний, високий, з іскристим поглядом, наче трохи східними розкосими очима. А ще він, як з’ясувалося, любив собак - знайшли й таку світлину, любив веселі компанії з друзями на природі. І неймовірно органічно виглядає поруч із дітьми. Так, наче все життя писав для них. Є світлина серед книг, а ще із знакової події-15 вересня 1991 року поруч із Л.Танюком та Л.Кравчуком на форумі «Україна: державна незалежність і культура».

    Також на виставці можна побачити книжки онуки Олеся Терентійовича - Лесі Гончар та її чоловіка Руслана Найди (він, до речі, представив на виставці й свої графічні та скульптурні роботи).

    Студенти вирішили відтворити одну зі світлин, ставши на тому самому місці рівно 30 років тому, де письменник стоїть зі співробітниками музею.

    Текст – Андріана Біла
    Світлини -студенти-літератори

    Категорії: 
  • Відбулася екскурсія в Музеї Олеся Гончара

    19 квітня в нещодавно відкритому в Інституті філології Музеї Олеся Гончара відбулася перша масштабна екскурсія для студентів групи 64 Ю–2 Київського професійно–педагогічного коледжу імені Антона Макаренка.

    Студенти із зацікавленням слухали не лише про життєвий та творчий шлях видатного українського письменника й те, як, будучи частиною тодішньої системи, йому вдалося залишитись людиною справедливою та чесною, але й змогли заглянути в творчу лабораторію митця і дізнатися про те, які видатні особистості бували в кабінеті Олеся Гончара та які доленосні листи були написані саме за писемним столом, який знаходиться у музеї.

    Категорії: 
  • Учні київської гімназії на екскурсії в Інституті філології

    На днях учні київської Гімназії НПУ імені М.П. Драгоманова разом із вчителем української мови і літератури Миколою Дроботюком, котрий є випускником Інституту філології, завітали в Жовтий корпус. Десятикласники побували на засіданні лінгвістичного клубу "ЗМовники", пройшлися коридорами історичної будівлі, стали першими відвідувачами новоствореного Музею-кімнати Олеся Гончара, а також посиділи за автентичними партами ретроаудиторії, відчувши дух 50-х років минулого століття. Екскурсію Інститутом філології для гімназистів провела к.філол.н., доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Мацько.

    Категорії: 
  • Опанування мови відбувається через вивчення культури

    Опанування мови завжди відбувається через вивчення культури. Тому 2 листопада студенти, які вивчають арабську мову, відвідали Ісламський культурний центр міста Києва. Керівник відділу з ознайомлення з культурою Іслам та східною культурою Тарік Сархан прочитав філологам лекцію з історії арабської мови і релігії, а також показав мечеть, яка розташована на території центру. Організатором такої зустрічі була викладач арабської мови кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Іоланта Палій.

    Категорії: 
  • Арабісти відвідали мечеть Ар-Рахма

    12 жовтня студенти-арабісти першого курсу відвідали мечеть Ар-Рахма у Києві. Ініціатором екскурсії була викладач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Іоланта Палій. Працівники мечеті розповіли філологам про ісламську культуру, її предтечі та особливості у різних східних країнах.

    Відвідування культурних будівель сприяють кращому розумінню мови, східної традиції загалом.

    Категорії: 
  • Екскурсія у Ботанічному саду імені акад. О.В. Фоміна КНУ імені Тараса Шевченка

    Шановні ВЕТЕРАНИ та співробітники Університету!
    Запрошуємо всіх охочих на екскурсію до нашого Ботанічного саду,
    щоб разом помилуватися первоцвітами.

    Екскурсія відбудеться 4 квітня

    Збираємося об 11-55 між хімічним і головним навчальним корпусом, щоб потім через тильні ворота вийти до Ботсаду.

    На нас чекатиме екскурсовод і Тетяна Василівна (голова ради ветеранів Ботсаду) біля скульптури Навала о 12-05.

    Категорії: 
  • Машина часу, або театралізована екскурсія «Ніч у Жовтому»

    Коли в Інституті філології завершуються пари, корпус перетворюється на машину часу. Так було 22 і 23 березня, весняними вечорами, які повертали присутніх у часи сто років тому. Театралізована екскурсія «Ніч у Жовтому» відкрила свій другий сезон. Цього разу дійство було присвячено Дню філолога. Знаково, що як і століття тому, у час існування історико-філологічного факультету університету святого Володимира, сьогодні екскурсія реалізовується з ініціативи філологів та істориків КНУ імені Тараса Шевченка.

    10 груп відвідувачів були заповнені ще в перші декілька хвилин після відкриття реєстрації. Такий ажіотаж спричинений враженнями відвідувачів першого сезону, що відбувся у листопаді 2016 року. Цього разу екскурсія була доповнена і вдосконалена. Близько п’ятдесяти акторів були задіяні у сценарії театралізованої екскурсії. Хоча для об’єктивності слід наголосити, що учасники не є професійними акторами. Це просто студенти історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, чий артистизм на дуже високому рівні. І тут ми відштовхуємося, як від власних спостережень, так і від коментарів відвідувачів у соціальних мережах та ЗМІ.

    Потрапляючи до груп різних екскурсоводів, а це може бути солдат армії Скоропадського, гімназист, чекіст чи хорунжий, щораз є можливість почути нові історичні факти, які відбувалися у стінах теперішнього Інституту філології з часів заснування тут Першої чоловічої гімназії. Що лишень не відбувалося у будівлі впродовж десятиліть з 1852 року? Це часи «класичних» і «реальних» гімназій, суперечок «карандашів» і «паштетів», це співіснування католицької і православної церкви, або ж їхня заборона, це мода на вивчення французької мови, це Булгаков і Пирогов. Це період, коли влада в Києві змінювалася чотирнадцять разів. Ніколи не знаєш, хто захопить керівні посади завтра, ніколи не знаєш, що побачиш в одному з приміщень будівлі на Бібіковському бульварі. І те, що можна прочитати в архівах, завдяки науковим дослідженням і таланту студентів-істориків можна побачити наживо, стати частиною історії тут і тепер.

    Керівник творчого об’єднання «Ніч в університеті», на рахунку якого «Ніч у Червоному», «Ніч у Жовтому», а найближчим часом знову «Ніч у бібліотеці» (імені М.Максимовича), - Голова студентського парламенту історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Олексій Руденко. Слідкуйте за анонсами, а поки - залишайте відгуки і коментарі у мережі з хештегом #Ніч_у_Жовтому

    Прес-центр ІФ

  • Студенти на майстер-класі у турецькому ресторані « Lokanta »

    21 жовтня 2016 року студенти 1-го курсу спеціальності «Турецька мова і література» разом зі своїм викладачем Ф. Арнаут відвідали ресторан турецької кухні « Lokanta ». Під наглядом досвідченого турецького шеф-кухаря Шюкрю уста (та за підтримки всієї кухні цього ресторану) студенти кафедри тюркології приготували традиційні турецькі страви, такі як, İzmir köftesi, Erişte pilavı та revani . Федора Іванівна допомагала студентам зрозуміти тонкощі професійної турецької мови у галузі куховарства, а також знайомила з традиційними турецькими продуктами, розказувала про особливості кухні в Туреччині.

    Візит до турецького ресторану було заплановано в рамках позааудиторної (самостійної) роботи зі студентами під час вивчення теми «Турецька кухня» (навчальна дисципліна «Лінгвокраїнознавство Туреччини»).

Сторінки

Subscribe to екскурсія