екскурсія

  • Тюркологи ІФ відзначили День Героїв Небесної Сотні

    Рівно 5 років тому в Україні відбувалися найстрашніші події Революції Гідності. Саме тоді, 18-21 лютого, велися запеклі барикадні бої між небайдужими українцями та силовими структурами уряду. Тепер ці дні є днями жалоби та пам’яті загиблих у тих жахливих подіях.

    На честь такої вагомої дати студенти І курсу турецької групи кафедри тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка відвідали Музей, присвячений подіям, що відбувалися на Майдані. Разом із ними Музей також відвідали учасники Революції Гідності.

    Студентам дуже пощастило, адже екскурсію проводила людина, яка й була ініціатором створення Музею. Засновник і директор Музею Андрій Дащенко зібрав експонати, знайдені на місцях подій. Кожному із майбутніх тюркологів було цікаво й разом із тим сумно дізнаватися жорстоку правду щодо подій кінця 2013 – початку 2014 років. Андрій Дащенко знайомий із великою кількістю учасників не тільки Революції Гідності, а й бойових дій у зоні антитерористичної операції. Зокрема, почули про перебіг подій в Іловайському котлі, бої за Дебальцево, річну оборону Донецького аеропорту та про відстоювання рубежів поблизу Полтави.

    Наші небайдужі студенти побачили експонати та візуалізовані панорами, які розкривають поняття термінів АТО, війну та цінність людського життя. Крім того, студентам детальніше розповіли про учасників цих подій, які посмертно були нагороджені орденом Богдана Хмельницького, орденом 3-го ступеня «За мужність», Золотою зіркою (орденом, що присвячують героям України).

    Кожен із учасників екскурсії дізнався щось нове та переосмислив вже відоме завдяки візиту до Музею та спілкуванню із паном Андрієм. Він ділився не сухими завченими фактами, а живими спогадами людини, яка пізнала всю скруту революції та війни.

    Ольга Пишньоха

    Категорії: 
  • Екскурсія до Інституту рукописів НБУВ

    Напередодні україністи Інституту філології, які спеціалізуються з історичної лінгвістики, мали неповторну нагоду торкнутися старовини. Керівник спеціалізації, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Ніка організувала відвідини Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені. В.І. Вернадського. Саме до Дня рідної мови!

    Історики мови з користю провели пару. На щастя, йти недовго, цей корпус НБУВ розташувався поряд із Червоним корпусом Університету. Там екскурсантів зустріла Ірина Корчемна, яка й стала провідником між часом і простором. Адже в невеличкій кімнатці Інституту рукописів розмістилося безліч експонатів із різних століть і країн. Що побачили, що запам’яталося найбільше?

    • Таблички з Месопотамії із клинописом початку ІІІ тис. до н. е. із вишуканими малюнками. Вони описують ведення побуту, господарства.

    • Частинки єгипетського папірусу, взятого з мумії – так звана «Книга мертвих», що супроводжувала людину в потойбічний світ, розповідаючи про його життя та вчинки на цьому світі.

    • Батакський рукопис Індонезії, у якому, за словами науковців, описані ворожіння з півнем та зафіксовані інші магічні тексти.

    • Нотні книги для хорового церковного співу: латиною (Луцький градуал 1642) та кирилицею (Ірмологіон 1598-1601 рр.) – одні з найбільших за розмірами книг у колекції бібліотеки.

    • Вірменське Євангеліє 14 ст.

    • Малабарський рукопис на пальмовому листі в дерев’яній оправі (І чверть 17 ст.).

    • Скандинавське рунічне письмо.

    • Автографи Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Івана Скоропадського.

    Також експонуються копії Тмутараканського каменя, глаголичних листків, румунських видань кирилицею 17 ст, Цікавими для студентів стали 2 китайські дошки з побажанням здоров’я та довголіття. У Давньому Китаї вірили, що якщо 120 разів написати на дошці певне побажання, воно неодмінно здійсниться. Між цими написами в бібліотеці серед гостей прийнято загадувати бажання й собі.

    Родзинка екскурсії – Пересопницьке Євангеліє 1556-61 рр. Це перший відомий переклад Святого Письма староукраїнською літературно-писемною мовою. Кажуть, коли тримаєш над сторінками долоню, відчуваєш потік енергії – тепло або свіжість. Гості з Інституту філології також спробували потримати руки над Євангелієм. Студенти зачудувалися, як охайно та рівно створювалися манускрипти в давні часи, неначе це друкований текст.

    Так відзначили історичні лінгвісти День рідної мови. Інститут рукописів кличе студентів-філологів до співпраці, адже саме історики мови розуміють істинну цінність давніх письмен та здатні розшифрувати й дослідити їх.

    Учасниця екскурсії Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Після пар - до музею

    Наприкінці січня студенти 2-го курсу, які вивчають азербайджанську мову, разом з асистентом кафедри тюркології Іриною Демірезен відвідали Зоологічний музей Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Студенти ознайомилися з унікальними експозиційними колекціями, що налічують понад 5500 видів тварин, які мешкають у різних куточках земної кулі. Найзахоплюючими експонатами виявилися кількаметровий скелет кашалота та опудало королівського пінгвіна, які є взірцями українського та світового таксидермічного мистецтва.

    Також у музеї можна натрапити на експонати видів тварин, які внесені до «Червоної книги України» та міжнародної «Червоної книги». Особливу увагу студентів привернула рідкісна колекція метеликів, яка налічує близько 500 тисяч екземплярів. Зробивши безліч фото студенти азербайджанської групи ще довгий час ділилися своїми враженнями від відвідування музею. Інформацію надала кафедра тюркології

    Категорії: 
  • Літня школа російської мови для іноземних громадян

    Цьогоріч Центр іноземних мов Київського національного університету імені Тараса Шевченка вперше запропонував Літню школу російської мови для іноземних громадян. Школа працювала з 2 по 13 липня. Заняття з інтенсивного курсу російської мови для початківців проводили викладачі кафедри української та російської мов як іноземних Інституту філології Оксана Ситник та Марина Якубовська.

    Першими ластівками Літньої школи російської мови стали 5 студентів із університету міста Гіресун (Туреччина), які пріїхали до Києва завдяки ініціативі професора університету пані Нурсулу Четін.

    Студенти і родина самої пані Нурсулу Четін не тільки почали опановувати російську, але й познайомилися з Києвом, його історією та культурою. Вони відвідали Софійський собор, Києво-Печерську Лавру, із задоволенням взяли участь у святкуванні Івана Купала.

    На думку професора Нурсулу Четін, це тільки початок плідної співпраці між обома університетами.

  • Літня школа української мови

    Літня школа української мови

    У «Літню школу української мови», яку вже другий рік поспіль організовує для іноземців кафедра української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології, цього року приїхали аспіранти Оломоуцького університету (Чеська Республіка) – Маґдалена Ґардіас, Каміла Пшибильська та Міхаела Зорманова.

    Усі вони мають спеціалізацію з польської мови, а українську почали вивчати тут уперше. Окрім щоденних занять з мови, які проводить доцент Л. Кравченко, слухачі мають можливість ознайомитися з історією української мови, літературою та кінематографом завдяки оглядовим лекціям викладачів кафедри – доцентів В. Коломийцевої, С. Різника О. Бас-Кононенко та професорів Л. Гнатюк, Ю. Мосенкіса, а також доцента кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Г. Жуковської.

    Цікаві екскурсії, різноманітні майстер-класи, спільні подорожі та святкування українських традиційних свят – усе це знайомить гостей з українськими звичаями, традиціями і культурою, а отже, сприяє повному зануренню в мовне середовище. У цьому їм активно допомагають доцент В.Коломийцева та студенти й аспіранти кафедри – Аліна Заболотна, Юлія Романюк, Олена Мельничук, Христина Петрів.

    «Літній школі української мови» допомагають і військовослужбовці. Завдяки підтримці громадської організації «Ліга офіцерів», очолюваної В. Лукичевим, викладачі, студенти та гості з Чеської Республіки змогли побувати в Чернігові – відвідати історичні місця цього стародавнього українського міста, насолодитися мальовничими його краєвидами. У таких мандрівках, коли ще й багатоголосо лунають народні та сучасні пісні, зокрема «Червона рута», «Ой чий то кінь стоїть», «Гей соколи!», стають набагато міцнішими дружні міжнародні стосунки.

    Низький уклін усім учасникам літньої школи за їхню справжню любов до української мови та української культури!

    Людмила Кравченко,
    доцент кафедри української мови
    та прикладної лінгвістики

  • Десятикласники у Музеї Олеся Гончара

    4 червня до Музею Олеся Гончара завітали учні 10 класу Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка зі своїм вчителем Головай Іриною Андріївною. Попри втому від пройденого шляху під палючим сонцем, ліцеїсти уважно слухали розповідь про життя та творчість письменника, роздивлялися експонати, ставили запитання та змогли зазирнути в творчу лабораторію письменника – його кабінет.

    Категорії: 
  • Слово, що живе століттями

    Студенти-україністи спеціалізації «історична лінгвістика» цієї суботи мали змогу торкнутися старовини. Разом із керівником спеціалізації професором Оксаною Нікою завітали на тематичну екскурсію до Софії Київської. Гідом був заступник директора музею з наукової роботи В’ячеслав Корнієнко. Він уже понад 10 років досліджує графіті на стінах Софії. Розповідає, що написи ХІ-XVIII століть дуже важливі для науки. Із них можемо дізнатися маловідомі факти. Наприклад, літописи мовчать про родину Святополка Окаянного (старшого брата Ярослава Мудрого). Про нього дізнаємося із запису його матері Олісави. Це саме графіті відкриває нам ще й уточнену дату собору: не 1037, а 1017.

    А ще написи є свідченням про життя авторів, які були звичайними живими людьми. Кохали, гнівалися, жартували – бачимо любовні послання, прокляття, хуліганство учнів. Світ графіті відкриває аспекти думок і повсякдення Середньовіччя. За кожним стоїть доля людини. До речі, зміст цих накреслень руйнує стереотип про середньовічну людину: вона не існувала «темною», лише в земних стражданнях й у мріях про вічне блаженство. Вона була освіченою, вільною, повноцінною. Наші пращури прагнули жити тут і зараз, чим відрізнялися від тодішньої Західної Європи.

    Студенти оглянули лише невелику частину з 7000 графіті, що живуть на стінах Софії. Побачили автограф Анни Ярославни; малюнки (зайця, качура, зображення людей); найдовше графіті собору – традиційну молитовну формулу; найбільший напис – автограф превелебного отця Олевінського з Доніміканського ордену (кін. XVI ст.). В’ячеслав Вікторович продемонстрував гостям знаменитий запис про купівлю Боянової землі на фресці Онуфрія. Це найдавніший відомий документ купівлі-продажу землі на наших теренах. До слова, згадана фреска – «рекордсмен» за графіті: їх там понад 200. Але писці намагалися «скоблити» на полях ікони, не псуючи образ. Хоча такі видряпування вважалися в Київській Русі святотатством, прирівнюваним до поламання хреста, усе ж до них ставилися толерантно. Людина писала на стінах собору, бажаючи бути почутою Богом.

    І тепер маємо реальні свідчення життя середньовічного суспільства, можемо через графіті вивчати його побут, звичаї, закони та, звичайно, мову Київської Русі. Ні, це ще не була системна українська мова, однак її окремі риси чітко простежуються.

    Такі просвітницькі заходи для істориків мови організовуються не вперше. У квітні разом із професором Лідією Гнатюк студенти відвідали відділ стародруків ЦНБ ім. Вернадського. Там ознайомилися зі служебниками XVII ст. У межах курсу церковнослов’янської мали змогу самостійно розрізнити українську та російську редакції цієї книжної мови. Відмінність – у наголосах.

    Майбутні спеціалісти працюють із мовним матеріалом не лише теоретично, а й практично, роблячи свій невеликий, але важливий внесок у науку. Так, торік разом із доктором філологічних наук Галиною Наєнко студенти долучилися до створення електронного корпусу історичних текстів: працювали зі стародруком 1618 р. «Зерцало богословія» Транквіліона Ставровецького. А нині з діалектологом Оксаною Суховій допомагають сортувати лексичну картотеку Інституту української мови НАНУ. Саме там знаходяться архівні картки – матеріали до «Російсько-українського словника» А. Кримського та С. Єфремова 1924-33 рр. Словник був заборонений радянською владою, а четвертий його том знищено. Тепер є надія на відтворення національної пам’ятки української науки.

    Своєю роботою кафедра української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології доводить: історія мови важлива для самоідентичності кожного українця, а робота в цій галузі перспективна.

    Інформацію підготувала студентка Юлія Кузьменко, фото із відділу картотек - Олени Тищенко, старшого наукового співробітника НАН, канд. філ. наук, співробітника картотеки

  • «Собор душі» у серці столиці

    Опісля травневих спекотних вихідних студентам 3 курсу літературної спеціалізації вдалося потрапити на територію Національного заповідника «Софія Київська». Похід виявився символічним, адже майже місяць тому Інститут філології разом з усією країною святкував столітній ювілей видатного письменника Олеся Гончара.

    А тиждень тому студенти ще й мали нагоду відвідати Музей-кімнату в самому ж Інституті. Тому традицію своєрідного гончаропізнання довелося продовжити.

    Тим паче, що в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України при Софії Київській відкрилась відкрилася міжархівна документально-художня виставка «Собор душі». Вона якраз і присвячена 100-річчю від дня народження Олеся Гончара та 50-річчю публікації його роману «Собор».

    Роман «Собор» є беззаперечною класикою української літератури, який навіть у часи незалежності був спрямовано вилучений із програми. Та й зараз, на жаль, не всі знають про геніальний роман-застереження, попередження перед моральною деградацією. Тому, очевидно, не всі й розуміють глибину значення і вагомість афоризму: «Бережіть собори своїх душ!».

    У серці Києва, по правий бік Собору Софії, студенти йшли слідами творення «Собору» Гончара. Мова документів окреслила непросту долю роману «Собор», — протоколи партійних зборів із різних областей, спецповідомлення Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР. Частина матеріалів була надана архівними установами, а інша — родиною Олеся Гончара.

    «Посвідка про народження», фото батьківської хати, листи Олеся Терентійовича до поета Івана Неходи, повідомлення про зарахування в аспірантуру, частини романів, які від руки особисто редаговані автором. Можна було побачити, які помітки ставив автор, наскільки прискіпливим був, як витончено добирав слова й грунтовно пояснював кожну правку.

    Фото Олеся Гончара-це справжнє замилування зовнішнішністю письменника: статний, високий, з іскристим поглядом, наче трохи східними розкосими очима. А ще він, як з’ясувалося, любив собак - знайшли й таку світлину, любив веселі компанії з друзями на природі. І неймовірно органічно виглядає поруч із дітьми. Так, наче все життя писав для них. Є світлина серед книг, а ще із знакової події-15 вересня 1991 року поруч із Л.Танюком та Л.Кравчуком на форумі «Україна: державна незалежність і культура».

    Також на виставці можна побачити книжки онуки Олеся Терентійовича - Лесі Гончар та її чоловіка Руслана Найди (він, до речі, представив на виставці й свої графічні та скульптурні роботи).

    Студенти вирішили відтворити одну зі світлин, ставши на тому самому місці рівно 30 років тому, де письменник стоїть зі співробітниками музею.

    Текст – Андріана Біла
    Світлини -студенти-літератори

    Категорії: 
  • Відбулася екскурсія в Музеї Олеся Гончара

    19 квітня в нещодавно відкритому в Інституті філології Музеї Олеся Гончара відбулася перша масштабна екскурсія для студентів групи 64 Ю–2 Київського професійно–педагогічного коледжу імені Антона Макаренка.

    Студенти із зацікавленням слухали не лише про життєвий та творчий шлях видатного українського письменника й те, як, будучи частиною тодішньої системи, йому вдалося залишитись людиною справедливою та чесною, але й змогли заглянути в творчу лабораторію митця і дізнатися про те, які видатні особистості бували в кабінеті Олеся Гончара та які доленосні листи були написані саме за писемним столом, який знаходиться у музеї.

    Категорії: 
  • Учні київської гімназії на екскурсії в Інституті філології

    На днях учні київської Гімназії НПУ імені М.П. Драгоманова разом із вчителем української мови і літератури Миколою Дроботюком, котрий є випускником Інституту філології, завітали в Жовтий корпус. Десятикласники побували на засіданні лінгвістичного клубу "ЗМовники", пройшлися коридорами історичної будівлі, стали першими відвідувачами новоствореного Музею-кімнати Олеся Гончара, а також посиділи за автентичними партами ретроаудиторії, відчувши дух 50-х років минулого століття. Екскурсію Інститутом філології для гімназистів провела к.філол.н., доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Мацько.

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to екскурсія