екскурсія

  • Арабісти відвідали мечеть Ар-Рахма

    12 жовтня студенти-арабісти першого курсу відвідали мечеть Ар-Рахма у Києві. Ініціатором екскурсії була викладач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Іоланта Палій. Працівники мечеті розповіли філологам про ісламську культуру, її предтечі та особливості у різних східних країнах.

    Відвідування культурних будівель сприяють кращому розумінню мови, східної традиції загалом.

    Категорії: 
  • Екскурсія у Ботанічному саду імені акад. О.В. Фоміна КНУ імені Тараса Шевченка

    Шановні ВЕТЕРАНИ та співробітники Університету!
    Запрошуємо всіх охочих на екскурсію до нашого Ботанічного саду,
    щоб разом помилуватися первоцвітами.

    Екскурсія відбудеться 4 квітня

    Збираємося об 11-55 між хімічним і головним навчальним корпусом, щоб потім через тильні ворота вийти до Ботсаду.

    На нас чекатиме екскурсовод і Тетяна Василівна (голова ради ветеранів Ботсаду) біля скульптури Навала о 12-05.

    Категорії: 
  • Машина часу, або театралізована екскурсія «Ніч у Жовтому»

    Коли в Інституті філології завершуються пари, корпус перетворюється на машину часу. Так було 22 і 23 березня, весняними вечорами, які повертали присутніх у часи сто років тому. Театралізована екскурсія «Ніч у Жовтому» відкрила свій другий сезон. Цього разу дійство було присвячено Дню філолога. Знаково, що як і століття тому, у час існування історико-філологічного факультету університету святого Володимира, сьогодні екскурсія реалізовується з ініціативи філологів та істориків КНУ імені Тараса Шевченка.

    10 груп відвідувачів були заповнені ще в перші декілька хвилин після відкриття реєстрації. Такий ажіотаж спричинений враженнями відвідувачів першого сезону, що відбувся у листопаді 2016 року. Цього разу екскурсія була доповнена і вдосконалена. Близько п’ятдесяти акторів були задіяні у сценарії театралізованої екскурсії. Хоча для об’єктивності слід наголосити, що учасники не є професійними акторами. Це просто студенти історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, чий артистизм на дуже високому рівні. І тут ми відштовхуємося, як від власних спостережень, так і від коментарів відвідувачів у соціальних мережах та ЗМІ.

    Потрапляючи до груп різних екскурсоводів, а це може бути солдат армії Скоропадського, гімназист, чекіст чи хорунжий, щораз є можливість почути нові історичні факти, які відбувалися у стінах теперішнього Інституту філології з часів заснування тут Першої чоловічої гімназії. Що лишень не відбувалося у будівлі впродовж десятиліть з 1852 року? Це часи «класичних» і «реальних» гімназій, суперечок «карандашів» і «паштетів», це співіснування католицької і православної церкви, або ж їхня заборона, це мода на вивчення французької мови, це Булгаков і Пирогов. Це період, коли влада в Києві змінювалася чотирнадцять разів. Ніколи не знаєш, хто захопить керівні посади завтра, ніколи не знаєш, що побачиш в одному з приміщень будівлі на Бібіковському бульварі. І те, що можна прочитати в архівах, завдяки науковим дослідженням і таланту студентів-істориків можна побачити наживо, стати частиною історії тут і тепер.

    Керівник творчого об’єднання «Ніч в університеті», на рахунку якого «Ніч у Червоному», «Ніч у Жовтому», а найближчим часом знову «Ніч у бібліотеці» (імені М.Максимовича), - Голова студентського парламенту історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Олексій Руденко. Слідкуйте за анонсами, а поки - залишайте відгуки і коментарі у мережі з хештегом #Ніч_у_Жовтому

    Прес-центр ІФ

  • Студенти на майстер-класі у турецькому ресторані « Lokanta »

    21 жовтня 2016 року студенти 1-го курсу спеціальності «Турецька мова і література» разом зі своїм викладачем Ф. Арнаут відвідали ресторан турецької кухні « Lokanta ». Під наглядом досвідченого турецького шеф-кухаря Шюкрю уста (та за підтримки всієї кухні цього ресторану) студенти кафедри тюркології приготували традиційні турецькі страви, такі як, İzmir köftesi, Erişte pilavı та revani . Федора Іванівна допомагала студентам зрозуміти тонкощі професійної турецької мови у галузі куховарства, а також знайомила з традиційними турецькими продуктами, розказувала про особливості кухні в Туреччині.

    Візит до турецького ресторану було заплановано в рамках позааудиторної (самостійної) роботи зі студентами під час вивчення теми «Турецька кухня» (навчальна дисципліна «Лінгвокраїнознавство Туреччини»).

  • Мандрівка Черкащиною

    У дощову погоду суботнього дня відбулася подорож історичними місцями Черкащини. З ініціативи Ради ветеранів Київського університету та директора музею “Історія Київського національного університету імені Тараса Шевченка” охочі відвідали Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», місце поховання Богдана Хмельницького у м.Суботові (храм Св. пророка Іллі ) і Холодний Яр. Учасники бойових дій, представники Студентської гвардії КНУ та інші зацікавлені пройшлися стежками Богдана Хмельницького, відвідали музей гетьмана, його садибу і усипальницю.

    Така мандрівка підіймає національний дух, наповнює особливою енергетикою. Як підкреслив Олександр Надтока, доцент кафедри давньої та нової історії України: «Холодний Яр потужне місце, адже скільки битв прийшлося на його території, але Холодноярська республіка так і не впала». Олександр Михайлович, учасник бойових дій, нещодавно повернувся зі Сходу України, навів багато паралелей в українських повстаннях, про те, як виборювалася незалежність країни.

    8 жовтня Черкащину заливало дощем, але історію з пам’яті ніщо не зітре.

    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Співпраця сходознавців iз посольствами різних країн (Виставка "Світ творчості Рабіндраната Таґора")

    «Якщо на твій поклик ніхто не прийшов, вирушай сам»
    Рабіндранат Тагор

    9 вересня 2016 року о 14:30 студенти та викладачі кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка взяли участь у семінарі «Світ поезії», присвяченому творчості трьох поетів: Рабіндраната Тагора, Джалалоддіна Румі та Джебрана Халіля Джебрана, який відбувся у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у рамках виставки картин і світлин із життя Рабіндраната Тагора – відомого індійського письменника, поета, громадського діяча, художника і композитора.

    З коротким вступним словом про ідею організації семінару «Світ поезії» виступила організатор заходу, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку пані Мрідула Гош. Вітальне слово виголосив директор Інституту сходознавства імені Агатангела Кримського Національної Академії наук України Олександр Богомолов.

    У заході взяли участь Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бгарті, Надзвичайний та Повноважний Посол Ісламської республіки Іран в Україні пан Мохаммад Бегешті Монфаред, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Ліван в Україні пані Клод Аль Гаджаль, які у своїх виступах привітали учасників семінару і прочитали поезії Рабіндраната Тагора, Джалалоддіна Румі та Джебрана Халіля Джебрана.

    З презентацією «Душа людини у поезіях Дж. Румі» виступила професор Керманського університету (Іран), доктор філософії Суссан Джабрі, яка за сприяння Посольства Ірану в Україні викладає перську мову і літературу в Інституті філології. Викладач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології Субота Інна Олександрівна ознайомила присутніх із життям та творчістю видатного арабського філософа і письменника Джебрана Халіля Джебрана.

    Зустріч завершилася читанням віршів Рабіндраната Тагора на бенгалі та гінді з перекладом українською мовою.

    Всі охочі доторкнутися до живого духовного джерела східної поезії мали нагоду прийти на виставку і взяти участь у цьому заході.

    Мазепова О.В.

  • Шевченко і Дніпрові кручі

    У 155 років із дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі студенти і викладачі ‪Київського національного університету імені Тараса Шевченка‬ відвідали Канів, щоби вшанувати Кобзаря.
    Покладання квітів, екскурсія у Музеї Тараса Шевченка, відвідання Тарасової світлиці супроводжувалося теплими променями сонця, музичною програмою і доповнювалося енергетикою місця, адже, як підкреслила екскурсовод, "велич гори вимірюється від маківки до небес"!

    Матеріали - Дорошенко Каріна

  • СУЧАСНИЙ УНІВЕРСИТЕТ: ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД

    У березні 2015 р. у польському Лодзі проводилося стажування за програмою "Сучасний університет – проектний підхід до організації роботи згідно з положеннями європейських кваліфікаційних рамок" (організатор – фонд «Центральноєвропейська академія навчання і сертифікації» (CEASC, м. Бидгощ, Польща).
    У стажуванні взяла участь науковий співробітник Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка к.філол.н. Олена Гудзенко. На науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 червня 2015 р. вона розповіла про польські підходи до реформування вищої школи. Учасники семінару обговорювали досвід польських колег щодо інтеграції в європейське освітнє середовище – особливо цінний для України, якій найближчим часом потрібно буде пройти цей шлях.

    «Зараз Польща – країна, що динамічно розвивається, демонструє чудові економічні показники – говорять вже про «польське економічне диво». Не останню роль у цьому відіграє вища школа, яка готує кваліфікованих фахівців для ринку праці і оперативно реагує на виклики часу. Багато студентів у польських вишах – українці. Тож було цікаво дізнатися, чим університет сусідньої держави приваблює абітурієнта, що він йому пропонує. А це і активна діяльність у ВНЗ Академічних бюро практик та кар’єр, які дозволяють отримати необхідні професійні компетенції безпосередньо на підприємстві, і можливість прослухати певні курси, що зацікавили студента, у інших навчальних закладах або й в інших країнах, і розвиток так званих м’яких компетенцій.
    Поняття «м’які компетенції» викликало особливе зацікавлення аудиторії. Спеціалісти ринку HR знають, що в більшості випадків загальна освіченість і наявність професійних компетенцій зовсім не гарантують, що новий співробітник буде ефективно працювати в компанії. Потрібні так звані «м’які» навики (soft skills): постановка мети, управління часом, ефективна комунікація, самомотивація, бачення корпоративних цінностей, свідоме ставлення до ресурсів тощо.
    Якщо співробітник від початку не поділяє цінності компанії, то ніяка компетентність і грошова мотивація не допоможуть. Ризик роботодавця отримати кваліфікованого співробітника, який “не вписався” в компанію, є значним.
    Компетенція – це предметна галузь, у якій індивід добре знається і проявляє готовність до виконання діяльності, а компетентність – інтегрована характеристика якостей особистості, що є результатом підготовки випускника для виконання діяльності в певних галузях. Іншими словами, компетенція – це знання, а компетентність – уміння (дії). На відміну від терміну «кваліфікація» компетенції включають крім суто професіональних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні здібності, вміння навчатися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію. Ще м’які компетенції називають життєвими навичками.
    На семінарі було відзначено, що важливий принцип роботи вищої школи в Європі – академічна мобільність науковців. Усі студенти і викладачі зобов’язані стажуватися в інших країнах: можуть опановувати курси у інших європейських закладах.
    Приєднання України до програми грантової підтримки наукових досліджень «Горизонт 2020», що відбулося нещодавно, відкриває перед українськими ученими і викладачами дійсно блискучі можливості, адже талановиті дослідники й автори навчальних методик зможуть отримати фінансування з європейських джерел і розробити інші шляхи міжнародної співпраці.
    На сьогодні ж основними інструментами підтримки мобільності науковців та студентів України на 2014-2020 рр. є програми «Еразмус Плюс» та «Горизонт 2020».
    «Еразмус Плюс», зокрема, підтримує освітні обміни студентів та працівників з партнерських країн – у тому числі України: в сфері вищої освіти а також організовану мобільність, пов’язану зі спільними програмами навчання та проектами. Це і поїздки студентів на закордонне навчання та практики (мінімальний час перебування за кордоном – 3 місяці для навчання і 2 місяці для практики), і спільні магістерські програми, і гарантія сплати кредитів, отриманих із метою одержання освіти другого рівня (магістратура) в іншій країні ЄС. Викладачі університету можуть виїздити з метою проведення дидактичних занять до закордонних університетів, із якими їх університети підписали угоди про таку співпрацю. Обидва університети повинні мати карту «Еразмуса» для вищої освіти. Працівники університетів можуть виїздити до закордонних інституцій (в тому числі приватних фірм) з метою вдосконалення знань та вмінь і обміну досвідом».

    Олена Гудзенко

  • На Тарасовій горі

    Дай Боже, коли-небудь
    Хоч на старість, стати
    На тих горах окрадених
    У маленькій хаті.
    Хоча серце замучене,
    Поточене горем,
    Принести і положити
    На Дніпрових горах.

    Т. Г. Шевченко

    Уже традиційно в День перепоховання Тараса Шевченка студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка відвідують Чернечу гору і вклоняються високому духу національного поета. Цього року поїздка, організована кафедрою історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології та Всеукраїнським навчально-науковим центром при кафедрі, відбулася за участі студентів та викладачів Інституту філології, Інституту журналістики, філософського, економічного факультетів, факультету соціології.

    Враженнями від поїздки поділилися учасники:

    «От і здійснилася моя омріяна поїздка до Канева! Чарівне місто, яке дихає героїчною історією українського народу і чарує пейзажами України-неньки. З Чернечої гори так і видно все, про що писав колись Шевченко: "Реве та стогне Дніпр широкий...", "...щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий". Могила Шевченка – святиня для нашого народу, місце, відоме кожному українцю. Чернеча гора – чарівна та неповторна, овіяна історичними легендами і освячена невмирущим духом українського козацтва й образом Тараса Григоровича, вона втілює найцінніший духовний скарб нашого народу – любов до України і шану до її історії. Я дуже вдячна кафедрі історії української літератури шевченкознавства за таку пізнавальну поїздку!»
    Інна Слота, студентка І курсу Інституту філології.

    «Завжди дуже цікаво відвідувати нові місця, особливо цікаво пізнавати куточки своєї величезної, дуже красивої та такої різноманітної України. У цей тяжкий для нашої країни час мені особливо приємно було відвідати місце поховання поета, який зробив так багато для нашої країни. Такого внеску до скарбнички української національної ідеї, самоповаги, такого поштовху не робив ніхто до нього, двісті років після нього, та і навряд чи зробить хтось у майбутньому.

    Проблеми, які він підіймав у своїх творах, є актуальними і до сих пір. Т.Шевченко – це український герой назавжди, він безмежно любив Україну і демонстрував це вчинками і творами. Саме тому я і мільйони людей на Україні і поза її межами люблять, поважають та не забувають про нього.

    Ця поїздка допомогла мені поринути у атмосферу, про яку писав митець, мені здається , я навіть впізнала місця, які описуються у його творах!.. Це було вражаюче! Я також детальніше пізнала особливості його життя і побачила багато речей, які безпосередньо стосуються особи Шевченка.

    Загалом поїздка справила на мене найприємніше враження, я думаю, вона залишиться у моїй пам’яті на довгі роки, і колись я неодмінно знову повернуся у живописний Канів.»
    Ксенія Винокурова, студентка І курсу економічного факультету.

    «Чи багато в світі місць, де можна забути все і просто насолоджуватися життям, поєднуючись з природою, де історія постає перед очима і музика переповнює душу? Дякую за відкриття... Думки звертатимуть туди не раз...»
    Тетяна Дробот, студентка ІІ курсу Інституту філології.

    «Травнева університетська поїздка до Канева справила на мене неймовірне враження. Могила та величний пам'ятник Кобзареві, музей, чарівні схили Дніпра... До цього міста хочеться неодноразово повертатись, щоб доторкнутися до української історії.»
    Марія Нижник, студентка ІІ курсу Інституту філології.

    «На карті України є чимало місць, де історія розмовляє вголос, чимало величних фортець та замислуватих монастирів, але більшістю з них милуєшся, відчуваючи потужну стіну в декількасот років. Чим цікавий Канів – у замилуванні синім (ба, первозданним!) Дніпром, у спогляданні Шевченкових реліквій не відчувається меж між минулим та сьогоденням, час стає пам’яттю твоєї крові, і та пам'ять ніяк не бажає гоїтись.»
    Вікторія Фещук, студентка ІІ курсу Інституту філології.

    «Давно хотіла побувати на могилі Тараса Шевченка. Дуже рада, що Університет організував таку екскурсію. Я мала можливість особисто вшанувати пам’ять Митця, почути цікаві факти з його життя і побувати в чудовому модернізованому музеї Тараса Шевченка. Дуже хотілося б, щоб в нас ще більше було подібних цікавих поїздок, адже в результаті ми маємо незабутні враження та нові знання.»
    Олеся Савенко, студентка IV курсу Інституту журналістики.

    «Канів – це не просто гарне й чудове місце, це ще й осередок української культури, оскільки саме там похований батько української літератури Тарас Григорович Шевченко. Оскільки ми студенти університету, який носить ім’я видатного поета, нашим обов’язком є хоча б раз відвідати Канів і Чернечу гору. Перш за все хочу висловити подяку організатору цього заходу. Я отримала неабияке задоволення від подорожі. Гарна організація, хороший колектив, цікава екскурсія в музеї, надзвичайно мальовниче й затишне місто, захоплюючий краєвид із Чернечої гори. Добре, що університет підтримує такі заходи й надає можливість студентам подорожувати, відкривати для себе нове, дбаючи не тільки про здобуття знань, а й про культурне дозвілля молоді.»
    Анна Айзенберг, студентка І курсу факультету соціології.

    «Ми, можна сказати, втекли на один день у літо. Отримали масу позитивних вражень. Нас супроводжувала, як на замовлення чудова погода, що дало змогу поповнити архів надзвичайними фотографіями. Поїздку було організовано на високому рівні: ми доїхали з максимально можливим комфортом, встигли відпочити, насолодитися краєвидами Канева, ще раз торкнутися шевченківських місць, подихати повітрям творчих спогадів. Тож, спасибі організаторам! Ми любимо Канів і, мабуть, ніколи не втомимося туди повертатися.»
    Мілана Коваленко і Тетяна Панченко, студентки ІІІ курсу Інституту філології.

    Категорії: 
  • Традиційно у травні – Шевченковою Україною

    «Всі дні мого перебування в Яготині є і будуть для мене рядом прекрасних спогадів...»

    Т. Шевченко

    У рамках підведення підсумків щорічного загальноуніверситетського конкурсу студентських наукових робіт й есе «Мій Шевченко» та відзначення річниці від Дня перепоховання Тараса Шевченка 16 травня відбулася тематична навчально-краєзнавча екскурсія «Тарас Шевченко і Яготинщина». У поїздці, яка відбулася з ініціативи кафедри історії української літератури і шевченкознавства, Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства та за підтримки адміністрації Університету, Інституту філології і Студентського парламенту взяли участь студенти та викладачі Інституту філології, Інституту журналістики, філософського, географічного факультетів і факультету кібернетики.

    Учасники екскурсії відвідали музей «Флігель Тараса Шевченка» у м.Яготині, де митець перебував 1843 року на гостині у князів Рєпніних, садибу-музей відомої української художниці Катерини Білокур у селі Богданівка під Києвом та "столицю Шевченкового серця" – маєток Закревських у Березовій Рудці на Пирятинщині.

    Музей «Флігель Тараса Шевченка» – це білосніжна будівля, що височіє над річкою Супій. На початку ХІХ ст. цей будинок входив до архітектурного ансамблю маєтку М. Рєпніна і використовувався як готель для гостей. Саме у ньому зупинявся Тарас Шевченко, на той час уже відомий український поет і художник. Під час приїзду до Яготина 2 липня 1843 року і при подальшому перебуванні на Яготинщині, Шевченка, колишнього кріпака, тепло і гостинно приймала княжа родина. У Яготині Тарас Григорович отримав замовлення зробити олійними фарбами копії з портрету князя Рєпніна роботи швейцарського художника Горгунга. Тісною була його дружба із Варварою Рєпніною – донькою князя. У листопаді 1843 року поет надіслав Варварі Миколаївні до Яготина відому записку, де написав про переживання, що охопили його після спілкування із селянами та спостережень за їхнім життям. Він гостро відчув соціальну нерівність в оточенні поміщиків: «Я застонал, как в кольцах удава...».

    У Яготині у листопаді 1843 року під впливом розповідей про декабристський рух та його учасників (рідний брат М. Рєпніна князь С. Волконський був декабристом) Шевченко написав відому поему «Тризна» («Бесталанный»), присвятивши її Варварі Рєпніній. Рукописний варіант поеми із відомим автопортретом, на якому митець зображений із пером у руках, подарував княжні. Під час перебування у маєтку Тарас Григорович написав ще кілька поетичних творів та намалював низку портретів. Також він мав можливість поглибити свої знання із історії, літератури і живопису, відвідуючи бібліотеку та картинну галерею Рєпніних. У княжій родині поета цінували і поважали. Варвара Миколаївна стала добрим і щирим другом Шевченка на все життя, про їхні взаємини написано чимало розвідок. Проте ні на хвилину увага митця не відверталася від трагічного життя покріпачених селян та знедолених земляків.

    Березова Рудка на Пирятинщині, де знаходиться маєток Закревських, мала не менше значення для Шевченка, ніж Яготин. «У нас чомусь поставили пам’ятник уже немолодому Тарасу Шевченку, – розповідає директор народного історико-краєзнавчого музею в селі Березова Рудка Валентина Гончар, – а він же приїздив до нас 29-річним, якого вже добре знали, бо в 1840-му вийшов його «Кобзар». Цей візит був у липні 1843 року, коли Тарас гостював у свого товариша – поета Євгена Гребінки в його родовому маєтку Убіжище (нині Мар’янівка), розташованому за 35 км звідси». Євгена Гребінку разом із Тарасом Шевченком запросили на бал до княгині Волховської в село Мойсівка, що нині знаходиться на території Черкащини. У Мойсівці відбувався великий бал, на який приїхав і березоворудський поміщик Платон Закревський з молодою дружиною Ганною, братами та сестрами. Шевченка познайомили з поважною родиною Закревських. Ті зустріли його не дуже тепло, і лише красуня Ганна, яка вже читала Шевченкову «Катерину» та інші твори, щиро зізналася, що мліє від його віршів.

    Закревські запросили поета на гостину в Березову Рудку. Шевченкові як особливому гостю випала честь відкривати бал. Лише одне коло пройшов він із немолодою княгинею. Швидко втомившись, вона запропонувала дотанцювати з Ганною Закревською, обраною «Королевою балу». Тарас і сам незчувся, як молода жінка з очима темно-синього кольору запала йому в душу. На третій день він приїхав у гості до Закревських у Березову Рудку. Його запросили ще раз – написати портрети господарів. Тарас Шевченко приїхав аж через півроку (у грудні 1843-го) і виконав портрети Платона та Ганни Закревських, а також олівцем – Платонового брата Віктора. Мистецтвознавці вважають образ Ганни найкращим жіночим портретом, який написав Шевченко. На жодному немає такого життя очей, такого ніжно-промовистого теплого погляду. Він старався втілити в портреті всі свої почуття до цієї жінки.

    Вони зустрілися ще тричі – у травні та жовтні 1845-го і в січні 1846-го. Востаннє бачилися на Тетянин день – на дні народження тієї ж Тетяни Волховської. А потім було тривале заслання, яке докорінно змінило життя поета. І коли в 1858 році він приїхав у Пирятин з надією побачити милу його серцю людину, дізнався, що вона померла у віці 35 років від туберкульозу. Коли Ганна зустрілася з Тарасом, то була вже матір’ю двох дітей. Шевченко знав жінок і до Ганни, і після неї. Але те, що було «до», на думку одного з шевченкознавців, можна назвати прелюдією або вступом, а те що «після», – епілогом. Він віддав Ганні найкращі почуття, не опорочивши честі заміжньої жінки. Його чуттєві пориви залишилися в ліричному вірші «Якби зустрілися ми знову» («Г. З.»). Цей вірш композитор Микола Лисенко поклав на музику.

    Зауважимо, що у Богданівці знаходиться музей-садиба відомої української художниці Катерини Білокур. Пабло Пікассо, побачивши в Парижі її картини, сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!». Тяжкою була її доля, як і доля її улюбленого поета Тараса Шевченка. Попри бажання батьків бачити її простою селянкою, яка б займалася хатньою роботою, в Катерини Білокур з’явилася нестерпна тяга стати художницею і вона доклала багато зусиль, щоб самореалізуватися. Часто у Катерини Василівни не було фарб і полотна, щоб творити, хліба, щоб їсти, дров, щоб зігріти хатину. У тяжкі хвилини зверталась до Шевченка: «Ой, якби це ви, Тарасе Григоровичу, живі були, то, може б, ви і допомогли мені стати художником. А ті люди, серед яких я живу, не розуміють мене, і я між ними як чужа». Поглянувши на її картини, потрапляєш у світ дивовижної і живої казки. А у хатині Катерини Білокур під образами і досі стоїть Шевченків «Кобзар».

    Оксана Данильченко, к.філол.н., директор Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства кафедри історії української літератури та шевченкознаства Інституту філології

Сторінки

Subscribe to екскурсія