майстер-клас

  • Майстер-клас з ебру від Наталії Драгунової

    30 жовтня у рамках святкування тижня тюркських мов у Турецькому центрі інформації та досліджень відбувся майстер-клас з ебру.

    Наталія Драгунова – архітектор за освітою та відомий ебрист в Україні провела майстер-клас з ебру для філологів, підчас якого розповіла про особливості цього різновиду живопису, а також разом зі студентами зробила декілька малюнків.

    Мармуровий папір, ебру — різновид живопису, характерний для країн Сходу, продуктом якого є малюнок, створений на воді (або спеціальному розчині з водоростей), і згодом обережно перенесений на папір чи іншу поверхню. Впродовж століть цей метод використовувався як основа для створення каліграфії, оздоблення приміщень, прикрашення обкладинок книжок тощо. У Туреччині мистецтво, відоме як ebru, є нині досить популярним.

    Про майстра з ебру

    Наталія Драгунова займається та поширює ебру в Україні вже 3 роки. Починала пані Наталія з самонавчання:

    «Спочатку ебру стало для мене хобі, потім зацікавленість зросла і я почала детальніше вивчати технологію цього дивовижного мистецтва. Моїм вчителем став відомий турецький ебрист Фаті Ешіль. Від нього я детальніше дізналася про класичний різновид ебру, технологію якого нині сама викладаю».

    Пані Наталія розповіла, що ебру характерний для країн Сходу, цей різновид живопису вважається традиційним турецьким мистецтвом. Створення класичного малюнку на воді або спеціальному розчині з водоростей нині використовують як основу для оздоблення приміщень, одягу, дизайну обкладинок книг тощо. Також ебру може бути як арт-терапія, адже завдяки групових занять діти з певними відхиленнями краще адаптуються у соціумі.

    «Ебру – це канонічне мистецтво, як на мене, – зауважила Наталія Драгунова, – тому переважно працюю з книжковою технікою. А от анімація на воді – це вже арт-терапія».

    Пані Наталія має свою студію, проводить майстер-класи по всій Україні, аби розвивати унікальний різновид живопису та знайомити українців з турецькою культурою.

    Кафедра тюркології безмежно вдячна Наталії Драгуновій за проведений майстер-клас з ебру.

    Більше інформації про Наталію Драгунову та ебру читайте на сайті: http://www.ebru.com.ua/

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Відбулася благодійна сушка+ярмарок хенд-мейду

    14 жовтня у дворику Інституту філології відбулася благодійна сушка+ярмарок хенд-мейду. Координаційна ради Університету завдяки активістам з Інституту філології для колег, друзів, знайомих та гостей організували благодійну акцію, де відвідувачі мали можливість побачити безліч прекрасних світлин, вироби ручної роботи, розмалювати руки хною, послухати гарні пісні під акомпонування гітари, а також попити чаю чи кави зі смаколиками. Все презентоване можна було придбати за символічну ціну, а виручені кошти філологи передали на допомогу бійцям на схід України.

  • Відроджуючи національну пам’ять

    Воскові свічки, фарби або оцет і писачок – основні інструменти майстрині з Луганщини Тетяни Коновал. А ще – сирі яйця, адже писанки мають бути обов’язково «живими» - із зародком нового життя в середині. Посвячені писанки, виготовлені за правильною технологією і з любов’ю до Бога, не псуються і оберігають людину цілий рік – від Пасхи до Пасхи. Про особливості традиційного українського писанкарства студентам-фольклористам розповіла Тетяна Коновал на запрошення керівника Центру фольклору та етнографії Інституту філології Олексія Долі

    Пані Тетяна – перша за новітніх українських часів писанкарка, яка відновила старовинний національний спосіб виготовлення писанок без фарб – за допомогою витравлювання. Про цю техніку майстриня дізналася випадково – гортаючи репринтне видання 1899 року «Опис колекцій народних писанок», підготоване С.Кульжинським, в пошуках нових візерунків для яєць напередодні Пасхи. Саме в той час дістати якісні фарби для писанок було дуже важко, а свято наближалося. Тому спосіб нанесення візерунку і зміни кольору яйця шляхом поміщення його у кислий розчин – росол чи оцет – виявився дуже доступним і дієвим. За допомогою методу витравлювання тон яйця можна змінити аж на сім тонів – від початкового коричневого до чисто білого кольору. А через нанесення на нього візерунку гарячим воском, який після витравлювання легко змивається гарячою водою, на писанці залишається потрібний візерунок.

    Найменшим учням Тетяни Коновал – три роки, тому майстриня легко і зрозуміло пояснює всім охочим, а таких понад двісті щороку, всі нюанси писанкарства. З легкістю їх засвоїли і студенти-фольклористи столичного Університету імені Тараса Шевченка. Вони разом із пані Тетяною виготовили писанки з орнаментом зіроньки – традиційного солярного символу. Протягом зустрічі майстриня з Луганщини зробила екскурс в історію писанкарства, яка бере початок ще за трипільських часів. Через боротьбу радянської влади з християнською релігією, яка увібрала в себе канонічну віру і поганські звичаї, складний ритуал підготовки і розпису писанок стерся з національної пам’яті й у результаті – писанки втратили свою магічну дію. Вона, нагадаймо, полягала у принесенні добробуту в хату, плодючості, здоров’я, прихильності сил природи тощо. Щоб писанка стала таким оберегом, вона обов’язково має бути знесеною у Чистий четвер і фарбувати її треба сирою, адже варене чи видуте яйце втрачає свою силу і може підійти лише для виготовлення крашанки – менш сакрального символу свята.

    Насамкінець майстриня побажала студентам-фольклористам берегти і примножувати свої знання про багату звичаєву культуру українців, поширювати її серед друзів і знайомих, передавати своїм дітям і не виправляти нічого на писанці - вчитися жити зі своїми помилками, які приносять безцінний досвід.

    Текст: Анна Мукан,
    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to майстер-клас