святкування

  • Дні Швеції в Інституті філології

    8 квітня в Інституті філології відбулося урочисте відкриття Днів Швеції в Україні. Цей захід уже втретє проходить у стінах Інституту філології. Цього разу на заході був присутній Посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом, який привітав учасників заходу. Гостей Інституту філології привітали заступник директора з міжнародних зв'язків Катерина Білик та заступник завідувача кафедри германської філології та перекладу Олена Материнська. Після цього гості заходу змогли послухати дві цікаві доповіді: Лілія Гончаревич розповіла про історію дипломатичних зв'язків між Україною та Швецією, а лектор Шведського інституту Петер Модд - про співпрацю України зі Шведським інститутом.

    Текст: Олександр Стасюк
    Фото: Валерій Попов

  • Із Днем філолога!

    Упродовж дня у Жовтому корпусі панував піднесений настрій, адже святкували Міжнародний день філолога. Викладачі в коридорах гомоніли, котрий вже рік зустрічають свято в Інституті. Лунав святковий випуск «Радіо ІФ». Вранці ще встигли організувати кілька заходів: класики розповідали школярам про свою кафедру, аби майбутні випускники за кілька років святкували разом з Інститутом. Провели екскурсію. Фольклористи вчили дівчат виготовляти вощений віночок (дівчатам до весілля). По обіді ж усі вирушили на довгоочікуваний концерт. П’ятниця вдало збіглася зі святом, і можна не квапитися, згадуючи, що завтра пари чи наради.

    Студенти зі СПІФу довго готували виступи, писали сценарій, готували реквізит... Хлопці й дівчата все до дрібниць обміркували, зайняли викладачам місця, і вже на вході кожному поліпшували настрій, роздаючи сувенір на згадку – синьо-жовті стрічечки. Почали дійство, згадуючи поетів Ліну Костенко, Василя Стуса, Йосипа Дудку. 19 березня Ліна Василівна святкувала День народження. Цього генія слова люблять філологи. Каріна Охріменко разом із однодумцями нещодавно створила відеопроект до 89-річчя Ліни Костенко, перегляньте: https://goo.gl/MRTuwE

    Каріна прочитала на концерті улюблені рядки. Перші учасники міркували, що таке слово? Що воно важить не лише для філолога, а й для кожної людини? Ним можна вбити, можна й зцілити. Йому протиставлене мовчання. Сьогодні для українців мовчати й бездіяти – справжній злочин. Цю думку продовжив піснею на Стусові слова музикант Артур Чумаченко: «…моє немовлятко, журитися — гріх, бо нас не рятує, а губить — журба». Потім Артур заспівав одну з авторських композицій. Запам’ятався яскравий образ солістки гурту «Врода», волонтера Ольги Нестеренко. Колектив «Врода» співає народні пісні. У них – код нації, де закладений меседж до наступних поколінь.

    Директор Інституту філології Григорій Семенюк щиро вітав колег із професійним святом. Він пишається досягненнями наших викладачів та студентів і високим місцем у світовому рейтингу освіти (ІФ зміцнює позиції: http://instpres.univ.kiev.ua/node/2264). Григорій Фокович сказав, що березень – особливий місяць для українців. Колись із нього починався Новий рік. Лесь Курбас обрав для свого новаторського театру назву «Березіль», адже це – символ сили. Навесні з’являються нові мрії, оживає душа. Завершив цитатою Лесі Українки: «Вже прокинулись мрії і співи в мені… Весно, весно, – твоя перемога!»

    Але повернімося до концерту. Ми побачили з коротенького ролика, як тривала підготовка до дійства. Відповідальними організатор Катя Панасенко призначила ведучих Юру Поповича, Костю Рябцева, Іру Барановську та Віру Тиндик. Що ж таке вигадати? What IF?.. Що, якщо навколосвітню подорож? Мовний бар’єр для філологів – точно не загроза. І перед нами постали:
    Грузія зі своїми шаленими ритмами від Ніно Тодуа.
    Індія із класичним танцем від студії «Накшатра».
    Танець Франції представляли Юлія Ходецька та Андрій Прославець під чарівний голос Анастасії Стуконог.
    Перенеслися в Японію із Лілією Морською, переможницею цьогорічного «Голосу-КНУ».
    Юлія Чубарева та Катерина Панасенко запалили по-африканськи сцену.
    Із концертмейстером Андрієм Бабенком квартет баяністів грав джаз.
    Анастасія Григор’єва музично презентувала Чехію.
    Сучасне бачення грецького античного театру показали студенти-класики. Творчо переосмислили міфологічний сюжет про суд Паріса Данило Свідерський, Костянтин Рябцев, Анастасія Бутова, Ліна Комісарчук, Софія Поліводська.
    Аргентинське танго виконали Ганна Івагіна та Єгор Кропивницький.
    Відкрили Америку Марина Мицюк та Мирослава Герасько.
    Аліса Тінтулова перенесла в Італію, заспівавши хіт “Suzanna”.

    А також побачили гумористичне, проте життєве відео про життя хлопців в Інституті філології. Треба їх цінувати! Та й дівчат також. Філологи мають триматися разом. У них спільна справа, і вони завжди знайдуть спільну мову!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Іранський Новий рік в Інституті філології

    Щороку, у день весняного рівнодення, іранці відзначають одне з найулюбленіших свят – Ноуруз, Новий рік за іранським сонячним календарем.

    27 березня кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу за присутності представників посольства Ісламської Республіки Іран та адміністрації Інституту філології провела урочистий захід, присвячений святкуванню іранського Нового року. Відкрила захід завідувачка кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Олена Мазепова. Із вітальним словом виступила заступниця директора Інституту філології з міжнародної співпраці Катерина Білик, яка привітала присутніх зі святом та висловила щирі співчуття іранському народові з приводу стихійного лиха, що нещодавно трапилося в кількох областях цієї країни. Аташе посольства ІРІ з питань культури пан Хаді Заргярі розповів про глибинний символізм атрибутів іранського Нового року. Доцент кафедри Тетяна Маленька виступила з доповіддю на тему «Ноуруз та його значення у сучасному мультикультурному світі». Упродовж урочистого заходу студенти співали іранські пісні, слухали традиційну музику та переглядали уривки відеороликів. Студентка 4 курсу Юлія Дубок прочитала вірш сучасного перського поета Ферейдуна Мошірі, студентки 1 курсу магістратури Дарина Рудик, Еліна Абдуллаєва, Юлія Рябоконь декламували вірші класиків перської літератури мовою оригіналу. Студентка 2 курсу магістратури Катерина Дросенко виступила з доповіддю про відому працю Омара Хайяма «Ноурузнаме» та особливості святкування Ноурузу у стародавньому Ірані. Про доісламські та сучасні традиції святкування Нового року розповіли студенти-першокурсники. Родзинкою цьогорічного святкування Ноурузу стало те, що іранські студенти, які навчаються в КНУ імені Тараса Шевченка, зокрема Хамед Хатаміян, Саміра Юсефі та Сахель Сейєд Рухані, активно долучилися до організації та участі у цьому товариському та атмосферному заході. Це продемонструвало важливість та необхідність живого творчого спілкування між носіями перської та української мов і культур у Шевченковому університеті.

    Ведучою заходу була студентка 2 курсу магістратури Світлана Сопільняк.

    За матеріалами кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу
    Фото: Валерій Попов

  • Міжнародне свято Новруз у КМДА

    21 березня великою багатонаціональною родиною у Колонній залі київської мерії було відзначено зустріч весни – Міжнародне свято Новруз. Свято нерелігійне, воно міжнародне та мультикультурне. Формат – великі народні гуляння для усіх киян.

    Інститут філології Шевченкового університету та Азербайджанський культурний центр імені Мусліма Магомаєва вдячні за довіру Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, директору Діані Поповій та начальнику відділу у питаннях національностей Ользі Власенко за підтримку.

    Цього року Новруз відсвяткували так, як його не святкували ніколи в столиці. До святкових народних гулянь провели Міжуніверситетський конкурс наукових доповідей «Полікультурна ідентичність свята Новруз». Він відбувся в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Підготовка до нього розпочалась ще за місяць до проведення. Були залучені ЗВО та старші школи зі всієї країни. Автори кращих робіт приїхали до КНУ імені Тараса Шевченка та представили їх. Усього 30 учасників. Кращі 2 роботи були відзначені на офіційній частині в мерії, а їх автори отримали цінні подарунки від партнерів.

    На офіційній частині представники КМДА подякували за допомогу та партнерство керівництву КНУ імені Тараса Шевченка та зокрема Ірині Покровській, завідувачу кафедри тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та асистенту тієї ж кафедри Ользі Пишньосі.

    Новруз – свято різнотрадиційне. Тому східні традиції де в чому переплітається із традиціями сучасної української культури, зокрема із українськими обрядовими елементами такими, як: - стрибки через вогнища – в Україні так святкують Івана Купала; - фарбування яєць – в Україні так святкують Великдень; - ворожіння біля дзеркала – в Україні так святкують Андрія; - ходіння дітей по домівкам із співом пісень – в Україні так колядують на Різдво тощо. Це пояснюється тим, що коріння українських обрядових свят та Новрузу спільне і сягає зороастризму.

    У залі КМДА експонувалися твори мистецтв: одяг, прикраси, література, предмети побуту, живопис, рукоділля, солодощі різних народів: азербайджанців, узбеків, турків, татар, німців, поляків, болгар, афро-українців. Діти малювали свої враження від свята Новруз. На великому екрані демонструвалися фільми святкування Новрузу в різних країнах та різних областях України. Із дітьми проводили рухливі ігри традиційні костюмовані персонажі Новрузу. Проводились майстер-класи з: 1) каліграфії від майстра мистецтва Ербу Наталії Драгунової; 2) квілінгу (виготовлення панно стрічками); 3) декупажу та майстрування квітів стрічками від Данії Гатівни; 4) виготовлення національних головних уборів за допомогою в'язання від Людмили Кудряшової; 5) малювання акварелями; 6) зона малюнків хною, на яких кожен міг спробувати творити мистецтво; 7) конкурси дитячого малюнку та фотографії із символікою свята.

    Також під час свята на стендах експонувалися фотографії воїнів АТО і ООС, які зібрав «Київський міський центр допомоги учасникам антитерористичної операції», та проводився ярмарок робіт членів сімей АТО та студентів кафедри тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Усі зібрані кошти під час ярмарку передали на лікування постраждалих від бойових дій.

    На свято завітали воїни та командування батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора С. Кульчицького – військові, які були в найгарячіших точках АТО та ООС.

    Концерт, який проходив на сцені одночасно з народними гуляннями, складався із 35 номерів від різних національно-культурних спільнот України. У концерті також взяли участь студенти кафедри тюркології КНУ імені Тараса Шевченка (турецької, кримськотатарської та азербайджанської груп). Автори: Наталія Кудряшова, Ольга Пишньоха Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Новруз із кафедрою тюркології: конкурс наукових робіт

    На кафедрі тюркології минулого тижня святкували Новруз. Це національне свято весни та настання Нового року в тюркських та іранських народів, що відзначається щороку 21 березня з ініціативи ООН від 2010 року. Із цієї нагоди в Інституту філології за підтримки Азербайджанського культурного центру імені Мусліма Магомаєва та Київської міської державної адміністрації відбувся конкурс наукових робіт «Полікультурна ідентичність свята Новруз» . Учасники змагань розповідали як святкують весну на Близькому та Середньому Сході. У конкурсі взяли участь науковці провідних університетів, молоді вчені, студенти кафедри тюркології та кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології Шевченкового університету, а також учні 10-х класів СЗ школи № 108 м. Києва та Гімназії східних мов №1 м. Києва. Перше місце виборола Катаєва Анастасія, студентка 4 курсу перської групи кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології з доповіддю на тему «Новруз очима перських письменників». Друге місце виборов Литвин Роман, студент 2-го курсу азербайджанської групи кафедри тюркології Інституту філології з доповіддю на тему «Свято Новруз в азербайджанській літературі». Усі учасники конкурсу отримали подяки від кафедри тюркології Інституту філології та директора Департаменту культури КМДА спільно з головою Азербайджанського культурного центру імені Мусліма Магомаєва. Переможці конкурсу отримали подарункові сертифікати на відпочинок.

    Фото Валерія Попова

  • Атлант, що тримає українське небо

    19 березня в Мистецькому салоні КНУ імені Тараса Шевченка відбувся захід, присвячений 89 дню народженню української письменниці Ліни Костенко. Це був творчий вечір інтелігенції різних поколінь, шанувальників Ліни Василівни. На концерт завітали й представники Інституту філології. Вечірню студію мали завдяки організаторам – Миколі Третяку та Олександрові Котлінському.

    Нещодавно в мережі провели інтерактивне опитування серед українців. Питали, кого із сучасників вважають людиною, якій цілком можна довіряти, яка є великим українцем? Хто справді зробив для України багато? Відповідь була майже одностайна, українці називали Ліну Василівну. Її сила волі, краса слова та сміливість говорити правду – те, що досі зворушує її друзів-митців; те, що досі захоплює молодь.

    Концерт «Мадонна перехресть», що відбувся у Червоному корпусі, показав творчість Ліни Василівни різною. Вона надихає! І кожен гість міг отримати катарсис від різних видів мистецтва.

    Олена Галушка, солістка Київського національного академічного театру оперети, виконала уривок із «Маруся Чурай», приправивши художню поезію народними піснями «Роде мій красний» та «Ой там, у садочку». Юна танцівниця Влада Шевченко зачарувала стрімкими па в хореографічній постанові «Самоствердження». Далі до мікрофона став народний артист України Анатолій Паламаренко. Зачитуючи у своїй неповторній манері вірші Ліни, він згадав й рядки: «Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі». «Сила митця – у простоті», ̶ дає відповідь Анатолій Несторович.

    Вечір класичної поезії не міг обійтися без класичної музики, і в цьому допомогли музиканти на чолі із заслуженою артисткою України Мирославою Которович. Зіграли гостям «Ходіння по водах» Вікторії Польової та сонату для 2 скрипок сі-бемоль мажор Вівальді. Схвально зустріли прем’єрну композицію, створену спеціально до Дня народження Ліни Костенко, - танець «Постаті» Тетяни Андреєвої. Програму слухав телеведучий і шоумен В’ячеслав Соломка. Але настала черга і його виступу. Нагадавши, що «все на світі можна пережити», він закликав шанувати Ліну Василівну – талант, що між нас. Про Костенко як жінку, що вміє любити. Сказано в багатьох її віршах. Любовну лірику декламувала актриса Леся Липчук. Не лишив байдужим виступ народного артиста України танцівника Дениса Недака.

    Піаніст Євген Громов зіграв твори композитора Левка Ревуцького. Трохи згодом поділився двома мініатюрами Валентин Сильвестров, киянин, який створював музику-кітч 1970-х. Одна з мініатюр була присвячена пам’яті померлого композитора Петра Соловкіна. Вона продовжила мотиви самотності, згадані Богданом Нагайлом, журналістом, істориком і дипломатом. Богдан народився в Англії, він з української діаспори. Згадує, що виростав у чудовий час – шістдесятництво! В Україні свого часу зацікавили не князі або гетьмани, а майстри слова (Симоненко, Костенко), критики (Світличний, Сверстюк, Дзюба). «Вони хочуть бути собою і творити українське слово!» – ці пориви схвилювали Нагайла. Ліна Василівна для пана Богдана – живий герой. Слушно. Що кожен із нас інтерпретує її по-своєму, бере те, що йому підходить. От і гість зачитав дві поезії (з перекладом англійською), які колись вплинули на нього самого. Одна з них ̶ «Ван Гог». Твір для Нагайла екзистенціалістичний, про квінтесенцію єства – самотність.

    Неповторна Раїса Недашківська вела мову далі. Вела так, наче говорить із друзями за вечерею, і розповідала про те. Як живе й працює Ліна Костенко сьогодні. «Ми маємо всі свої думки спрямувати до неї». – спонукала Раїса Степанівна. Цієї березневої днини актриса читала вірші про осінь. Та й не лише про неї. Твір «О як тепер тебе забути» Костенко писала чоловікові Василю Цвіркуну, хоча, за словами Недішківської, «бути чоловіком Ліни Костенко – передова щохвилини!» Інший вірш «Незнятий кадр незіграної ролі» – присвята Іванові Миколайчуку.

    Зраділи появі на сцені народного артиста України Тараса Компаніченка. Тарас згадував, як їхали вони колись з батьком у потязі «Москва–Івано-Франківськ». Сусідами трапилися росіяни-сноби, які запевняли, що не існує сучасної української поезії. Такої, яка б за рівнем не поступалася текстам Белли Ахмадуліної та Євгену Євтушенко. І тоді батько Компаніченка зачитав подорожнім Драча, Вінграновського, Костенко… Твори Ліни цього вечора звучали в пісні «А затишок співає, мов сирена» завдяки кобзарському таланту Компаніченка. Також музикант виконав «майже переклад з провансальської» – пісню «Лицар і поет», де вгадувані алюзії на мотиви Костенко: герой не боїться донощика в трактирі, бо каже все у вічі королю. Його душа не ходить на базар! Підсумовуючи, Тарас Компаніченко говорив, що серед нас нині живуть атланти, які тримають українське небо. Нам потрібно ставати разом із ними. А Ліні Василівні, за традицією, – многая і благая літа.

    Завершували концерт також музикою. Почули народного артиста України Олександра Злотника та дует концертмейстра Анастасії Тітович й оперного співака Тараса Штонди. Його голосу «Браво» вигукував із зали Анатолій Паламаренко. Бесіда творчої інтелігенції тривала й тоді, коли в залі згасили світло. Усі були дуже вдячні за дух і творчість Ліни Костенко. Вона об’єднує митців та їхніх послідовників!

    Текст Юлії Кузьменко. Фотографії Валерія Попова та Юлії Кузьменко.

  • Святкування Шевченківських днів на економічному факультеті

    14 березня на економічному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч студентів із праправнучкою поета по сестрі Катерині, президентом Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Шевченка Людмилою Красицькою, Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, професором нашого Інституту Юрієм Ковалівим та директором Всеукраїнського науково-навчального центру шевченкознавства, віце-президентом Асоціації українських письменників Людмилою Дядченко. Модерував зустріч викладач кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Михайло Конончук.

    Під час заходу гості розповіли студентам цікаві маловідомі для загалу біографічні факти із життя поета, акцентували на важливості Шевченка в сучасному державному вимірі, а також на значенні молодої інтелігенції в прочитанні творів митця та його актуальності.

    Тим часом студенти економічного факультету підготували невеличку концертну програму: декламували улюблені вірші Тараса Шевченка, а також виконали пісні на слова поета під гітару.

    Людмила Дядченко

    Фото Валерія Попова

  • Відбулася Міжнародна наукова конференція «Художній світ Тараса Шевченка»

    Інститут філології зібрав 12 березня поціновувачів Тарасового слова. Після роботи спеціалізованих секцій по обіді провели пленарне засідання Міжнародної конференції, на яку завітали науковці з-за кордону, зокрема з Польщі та Грузії.

    Після урочистого виконання Гімну України до аудиторії звернувся директор Інституту філології професор Григорій Семенюк. Згадував, як Тарас Григорович мріяв працювати в університеті. Більше про зв’язок Шевченка з нашим Університетом розповіла професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксана Сліпушко. Вона проаналізувала шевченкознавство І половини ХХ ст. і згадала прізвища тих, хто і в радянську добу робив багато для Університету та пам’яті Тараса. Наприклад, Зеров і Филипович, які зазнали арешту та були розстріляні за проукраїнську позицію. Оксана Миколаївна нещодавно видала статтю, в якій детально оповідається про присвоєння імені Шевченка нашій альма-матер. Цьогоріч святкуємо 80 років, наказ підписаний 5.03.1939, хоча ідея виникла двома роками раніше.

    На конференцію був запрошений лауреат Шевченківської премії Петро Перебийніс (відзнаку отримав 2008 року за збірку поезій «Пшеничний годинник»). Він потішив залу власними віршами, шевченкіаною свого пера. Побажав усім: «Хай допомагає в ділі і творчості Бог і Шевченко!» Лауреат Шевченківської премії 1996 року Михайло Наєнко, який нині очолює Центр літературної творчості, переказав вітання від тогорічних лауреатів, адже тоді премію вручали в стінах Університету. Михайло Кузьмович зичив присутнім, аби в наступні роки більшало лауреатів-випускників Інституту філології.

    Лада Коломієць, професор кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови, ознайомила слухачів із неоромантичною концепцією перекладу. Мова – це метафізична реальність, а переклад – інструмент культурних інновацій. Перекладений текст потрібно читати разом із оригіналом, це міжпороговий простір, стереоскопічне читання, яке включає внутрішнє чуття та логічне значення тексту. Згадала блискучого перекладача Шевченка англійською Віру Річ, прах якої, за її заповітом, поховано в Каневі. Лада Володимирівна навела приклади перекладів Шевченкових «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи», які чудово лягають на музику, як і оригінали. Професор Ніна Бернадська говорила про Тараса Шевченка в школі та проблеми вивчення літератури загалом. Почала доповідь віршем Сергія Жадана «Тарас Григорович Шевченко», де постмодерністська іронія: чому ж сучасні діти не впізнають його, чому Тарас не всім цікавий? У школі має вивчатися мотив всеперемагаючого життєлюбства, прояви духовності героїв, виховуватися естетичний смак та насолода від мистецтва. Анкетування першокурсників показує, що не всі осягнули за шкільну програму його життєвий і творчий шлях, хоча хотіли б пізнати справжнього Шевченка, без штампів і стереотипів. Пробеми в школі нині такі: програма перевантажена, відлякує академічний принцип, соціальна тематика й проблематика; тестування як форма контролю формалізує мислення, зникає повага до автора й твору, механістичне запам’ятовування замінює уважне читання та ті емоції, що мусить викликати вірш чи проза. Також спостерігаємо клінічну смерть «людини, яка читає». Наслідки – неспроможність дитини висловити думку грамотно. Ірина Прушковська, доцент кафедри тюркології розповіла про Шевченка – українського Месію в Туреччині, не оминувши при тому екскурс до перших спроб українських вчених проникнути в орієнтальний світ. Переклади української літератури турецькою існували з початку ХХ ст., а пожвавилися в 2000-х, коли існувало політичне (Помаранчева революція) та культурне (перемога Руслани на Євробаченні) підґрунтя. Ширше відкрила Шевченка турецькою Федора Арнаут, яка переклала частину «Кобзаря». Постать Шевченка зацікавить сучасного турка, відкриває світу митця-поета, формує образ великого сина України за кордоном. Про Шевченковий образ України в німецькомовному просторі говорила завідувач кафедри германської філології Марія Іваницька. Сьогодні імідж нас за кордоном формує Інтернет та подорожі, а раніше – поодинокі розповіді тих, хто був на наших теренах, а також книги та журнали. Перша згадка Шевченка – 1862 року до роковин його смерті, стаття Германа Леопольда Цунга «Життя російського поета», 1864 була надіслана стаття з московської газети «День». Переклади Шевченка почалися трохи згодом, і містком стали Галичина й Буковина, на той час – частини Австро-Угорської імперії, де люди були від природи білінгвальними (знали й українську, і німецьку), а культурна політика – ліберальніша, ніж у Наддніпрянській Україні. Видатні перекладачі Тараса Григоровича німецькою – Ксенофонт Климкович, Сергій Шпойнаровський, Іван Франко, Остап Грицай, Юлія Віргінія.

    Жваву дискусію викликала доповідь аспірантки кафедри стилістики та мовної комунікації Ольги Плясун, яка говорила про Шевченка як про прецедентний онім в лінгвоіміджелогії. Символ Шевченка широко використовується, по-новому візуалізується (пам’ятаємо цікаві погляди на його портрет художників Олега Шупляка, Андрія Єрмоленка, Юрія Шаповала). Ольга згадала нещодавню виставку карикатуриста Олександра Грехова «Квантовий стрибок Шевченка». Автор проводить паралелі життя та творчості Кобзаря з поп-зірками, героями кінострічок та мультфільмів. Однак не всі з таким висвітленням погоджуються. Професор Юрій Ковалів виступив різко проти. Питав, а де ж справжній Шевченко? Його образ – Кобзар поряд зі Святим Письмом, навіщо знищувати Тараса? Це шлях у нікуди. Треба навчитися культурі перцепції та не приписувати Шевченкові те, чого він не мав. Завідувач кафедри російської філології Олена Снитко зауважила, що Україна нині переживає тектонічний злам свідомості, і під час таких змін відбувається карнавалізація (про це писав ще Бахтін). Потрібно зробити Шевченка для молоді «своїм поетом», шукати нових форм, які демонструє саме життя.

    Так чи інак, Шевченко досі цікавий студентству та науковцям, його творчість інтерпретується знову й знову та дає поживу для роздумів.

  • Із Днем народження, Тарасе!

    205 років від Дня народження Тараса Шевченка відзначила спільнота Університету, який уже 80 років носить його ім’я.

    Шевченка по-різному називають: Пророк, Кобзар, дух, символ, натхнення України… Його переспівують сучасні гурти та перемальовують художники. Водночас співають його пісні під кобзу (і не тільки), вишивають йому рушники, покладають квіти, вчать напам’ять твори та організовують наукові конференції. Інтерпретацій, словом, безліч. Головне – згадують. «Не вмре, не загине»! І буде повсякчас цікавим для молоді та корифеїв. Правду кажуть: нашому народу пощастило, адже не кожен має творця країни в духові.

    Сьогодні філологи – від студента до професора – встали ранесенько, попри вихідний. Встигли зустрітися до десятої ранку, аби вшанувати пам’ять Шевченка біля його монумента в парку. Під керівництвом ректора Університету Леоніда Губерського, проректорів Володимира Бугрова, Віктора Мартинюка та Петра Беха, разом із представниками Військового інституту та інших наших підрозділів, на чолі із директором Інституту філології Григорієм Семенюком філологи ішли разом із багатьма небайдужими киянами однією ходою.

    Що таке свято Шевченка? Яким воно нам запам’яталося сьогодні? Кожен матиме свою відповідь, адже життя складається з дрібниць. Свято – це підвестися о 7:00 в суботу. Це прапори й троянди. Це коли батько приходить на урочистості з донькою. Коли професор бере за руку й каже: «Усе детально зафіксуй і опиши!» Коли хор співає «Заповіт» і «Реве та стогне». Коли пані з натовпу просить зачитати поезію свого батька на честь Тараса, написану ще 1951-го.

    А яким Ви запам’ятали 205-річчя?

    Текст Юлії Кузьменко. Фотографії Валерія Попова.

    Категорії: 
  • Запрошуємо на святкування Шевченківських днів!

    Київський національний університет імені Тараса Шевченка запрошує Вас взяти участь в урочистостях, присвячених 205-річчю від дня народження Тараса Шевченка

    9 березня

    10.00 – покладання квітів до пам’ятника Шевченку

    11 березня

    11.00 – зустріч із лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка (актова зала Головного навчального корпусу Університету, вул. Володимирська, 60)

    12 березня

    Міжнародна науково-практична конференція «Художній світ Тараса Шевченка»

    9.00 – 10.00 – реєстрація учасників

    10.00 – 13.00 – робота секцій (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 14)

    14.30 – 17.00 – зустріч із лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка. Пленарне засідання (актова зала Інституту філології)

    14 березня

    Зустрічі з лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка в інститутах / на факультетах:

    - Інститут міжнародних відносин. Інститут журналістики (вул. Мельникова, 36/1)

    - Механіко-математичний факультет (проспект акад. Глушкова. 4-Е)

    - Економічний факультет (вул. Васильківська, 90-А)

    - Підготовче відділення (будинок ІПО, вул. Васильківська, 36)

Сторінки

Subscribe to святкування