святкування

  • 14 жовтня – «національна трійця» для України

    Наближається День захисника України. Шевченків університет перед вихідними хотів нагадати, що ж це за свято. Адже 14 жовтня відзначаємо також і Покрову Пресвятої Богородиці, і день українського козацтва, і день заснування УПА. Рада ветеранів запросила до Головного корпусу КНУ імені Тараса Шевченка учасників АТО. Представники Інституту філології з натхненням прийшли на зустріч. Серед дев’ятнадцяти воїнів війни на Сході з Університету – наш викладач-кореїст Денис Антіпов.

    Перше слово дали доценту кафедри давньої та нової історії України Олександрові Надтоці. Після хвилини мовчання на пошану загиблим захисникам він пояснював, як бачить сучасність. «Гадаєте, звичний стан людства – це мир? Ні, це завжди війна», - переконує Надтока. Навіть Ісус Христос прийшов із мечем. Світ – це боротьба добра й зла. І нині в нашій війні, мережевій, гібридній, основний рівень – когнітивний. Ми переможемо мисленням, вважає історик. Що може зробити кожен із нас? Почнімо з себе: розмовляймо українською, відвідуймо українську церкву. Пан Олександр закликає розуміти, хто друг, а хто ворог, підносити патріотизм. Свято Покрови ж уважає національним, державним і релігійним водночас. Нація, віра, держава – особлива для України трійця, із якою настане благо перемоги. Подякувавши присутнім, пан Олександр мусив квапитися: їде до фронту на свято захисників. Адже й сам воював у 2014-2015 роках.

    Далі виступив декан історичного факультету Іван Патриляк. Він добре знає своїх студентів і просив не шкодувати за втраченою лекцією чи семінаром, замість яких молодь запросили на зустріч із ветеранами. Жодні пари не мали б сенсу без цих людей! Десятки тисяч військових прикривають нас від лиха своєю працею, своєю кров`ю. Завдяки їхнім часу, мужності, вмінню ми зараз бачимо з-за вікна осінні барви, а не розриви касетних бомб. Іван Казимирович уявив, як тепла київська пора 2014-го була б спалена у вогні (згадаймо Грузію 2008-го). Але цього не станеться. Доки в нас є захисники, яких ми бачимо в Університеті на цій зустрічі, кожен знає: інтерес держави не буде зраджений і знівельований. Декан істориків говорив щиро й налаштував студентів на розмову з воїнами. Секретар Ради ветеранів Вікторія Недзельська привітала працівників Університету, які брали участь в АТО. А далі мали слово заступник директора «Київського міського центру допомоги учасникам АТО» Дмитро Гоцуцов та його побратими: військовий капелан отець Олександр, представники з батальйону «Донбас» (позивний «Шрек») та з 28-ої окремої механізованої бригади (Олександр).

    Пан Дмитро згадав про донецький Майдан та його поразку. Розповів, як організували там народну самооборону та влаштовували акції спротиву. Він сам із Донецька, не міг стояти осторонь. «Шрек» згадав ще давніші свої часи. Коли йому було 12 і помер Брєжнєв, хлопець запам’ятав страх населення: буцім зараз на нас нападе Америка! І пізніше він гадав, що в разі зовнішньої загрози будемо захищатися разом із братнім народом Росії. «Братні» стали вбивцями… У 2014 році воїн працював адвокатом, а за сумісництвом – у банку. Але полишив забезпечене життя задля служби. Віднині він розуміє, хто він і навіщо живе. І це надає сил і натхнення. Тішить, що наша армія тепер потужніша. Бійці відчули це на зборах 2018-го, коли оголосили воєнний стан. Не порівняти із початком війни у 2014-му! Воїн Олександр також згадує довоєнний час. У студентські роки бачив армію як альтернативу добре складеній сесії. А зараз служба в армії – це коли захисники роблять внесок і стають членами суспільства. Коли настане небезпека, лише від нас залежить, чи зустрінемо ми ї в армійських берцях, чи в домашніх капцях.

    Воїни просять не перетворювати 14 жовтня на гендерне чи «шкарпеткове». Розуміймо його сенс! Походження свята Покрови тлумачив капелан Олександр. Цього дня у Х ст. над Константинополем нависла загроза – наступали сарацини. Шансів перемогти у греків фактично не було. Люд зібрався у Влахернському храмі, де зберігалася риза Марії. У церкві був також колишній раб, юродивий Андрій зі своїм учнем Єпіфанієм. Саме їм відкрилося видіння: Богородиця зійшла до вівтаря храму, покрила людей ризою та молилася з ангелами. Візантійцям вдалося встояти й перемогти.

    Капелан радий, що про це свято українці згадали хоча б під час війни. Війна змінює людей, священиків теж. Це не батюшки на службі в мирний час. Священик приїжджає у військову частину до дорослих чоловіків, які бачили бої, кров, які навіть плакали. Ставлення до капеланів спершу неоднозначне. «Я не бачу Бога», - кажуть воїни. Святі отці відповідають на те: «Ти тут стоїш тільки через те, що Він є». Капелан – такий самий воїн. Він копає бліндажі, клепає гусені – і це теж служіння Господу та своїм побратимам.

    Війна – це страшна річ, але вона показує цікаві речі. Люди відкривають справжнє обличчя. Пам’ятаймо, що наше мирне життя – не стовідсоткова істина. Там, за 700 км, хлопці в окопах пильнуються від кулі снайпера. Отець Олександр говорить: «Про це не можна забувати, поки останній солдат не повернеться з війни з перемогою!» Як наблизити її кожному з нас? Бодай не боятися проявляти наш внутрішній патріотизм. Бо настане час і діти запитають нас: «А що ти робив, коли йшла війна?»

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко.

  • Тиждень першокурсника Інституту філології

    Першачки вже трохи призвичаїлися до розкладу, навчилися знаходити аудиторії, трохи планувати час. До сесії далеченько. Відомо ж, що до перших іспитів ти не студент. Студпарламент вирішив пришвидшити перетворення першокурсників на частину Інституту, заодно познайомитися з ними ближче. Від 30 вересня до 4 жовтня СПІФ щодня влаштовував івенти для студентів.

    1. Speed dating – американський винахід знайомств. 3 хвилини спілкування двох незнайомих до того молодих людей, після чого вони міняються по колу. Тож усі з усіма встигають побалакати. Відділ зовнішніх зв’язків та Яна Хоменюк підготували навіть шпаргалку, якщо не знаєте, із чого почати розмову – студенти мали перелік запитань: яка спеціальність? чи добре знаєте Київ? чи траплялася якась незвичайна історія за останні 2 тижні? Торік чимало людей так уже знайшли собі друзів, тож Яна вирішила повторити захід. На додачу розіграли в лотерею чашку з символікою СПІФ.

    2. Мемознавча вікторина. Готуючись до ЗНО, натрапляли на «Файні меми про українську літературу»? Філологи Жовтого здатні зробити цілу науку про меми. Ведучий Влад Бибик дав коротку передісторію. Нагадав, що мем – це сучасний фольклор, елемент своєрідної знакової системи. Анна Бакума сиділа в журі, туди ж долучилися ті, хто прийшов не грати, а спостерігати. Кілька турів, де первачки мали вгадати мем, розповісти про його походження, створити власні, показати мем, не називаючи. хто чогось не знав, тепер матиме до арсеналу смайликів і стікерів у соцмережах ще й нові для себе мемчики.

    3. Благодійний ярмарок у дворику ІФ. Організував Юрій Попович, знайшов багато талановитих. Кошти будуть передані дитячому будинку, із яким тримає зв’язок соціальний департамент на чолі з Інною Подорвановою. Тут побачили Світлану Вертолу і «Твою поетичну листівку» (у них також є наліпки й печатки, шукайте: @yourpoeticpostcard). Розігрувалася намальована просто у внутрішньому дворику картина. Співали під гітару й окулеле. Проводили майстер-клас із виготовлення суші навпаки, цукерок тощо. Серед інших мистецтв було й фото: порадував Володимир Прилуцький, член інформаційного департаменту СПІФ, який з нуля за 8 місяців освоїв плівкову фотографію. Тепер його роботи прикрашають кав’ярні.

    4. Квест «Стежками студента», що почався біля актової зали. Аня Бакума спрямовувала, хто куди. Перед початком на удачу терли бюст Шевченка, а потім за годину мали оббігти кілька локацій (вітражі, їдальня, 152 ауд., дворик, Профбюро, кімната СПІФ) Виконували різні завдання: назвати кілька мов на літеру, зробити селфі з хлопцем або чоловіком у філологічному царстві і таке різне.

    5. У п’ятницю активності йдуть на зменшення, тому просто тихенько сиділи, дивлячись фільм. У мистецькій залі відбувся кінопоказ мовою оригіналу. Заздалегідь голосуванням у Телеграм-каналі визначили, що демонструватиметься стрічка «Всім хлопцям, яких я любила раніше» (2018). Кіно англійською, потім планувалося обговорення. А якщо студенти захочуть, наступного разу ВЗЗ та Яна Хоменюк оберуть інші мови. Ще в п’ятницю на головних сходах організували фотосушку – кадри з життя ІФ.

    Тиждень минув, тепер час відпочити з новими враженнями. Ото попрацював Студпарламент! Уже цікаво, що готують далі.

    Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко.

  • Іраністи провели науково-практичний семінар з нагоди Дня вшанування Джалалледіна Румі

    1 жовтня у Мистецькій залі Інституту філології відбувся науково-практичний семінар з нагоди Дня вшанування класика перської суфійської поезії Джалалледіна Румі. У семінарі взяли участь викладачі та студенти перської секції кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та викладачі і студенти кафедри східної філології Київського національного лінгвістичного університету. Почесним гостем заходу був аташе з питань культури посольства ІРІ в Україні – пан Хаді Зарґярі з дружиною та працівник посольства пані Фарзане Ранджбар.

    Завідувач кафедри та директор Центру іраністики Олена Мазепова звернулася до присутніх із вітальним словом та відкрила семінар. Інститут філології щорічно організовує такий захід, бо 30 вересня відзначається день народження поета-суфія Заступник директора Інституту філології з міжнародного співробітництва Катерина Білик привітала гостей та наголосила на важливості постаті Румі не лише для перської культури, а й для західного світу, порівнявши постаті Румі та Гете, та подякувала Посольству ІРІ за співпрацю з Інститутом філології. Пан Зарґярі привітав студентів та викладачів з початком нового навчального року та розповів про величезне значення класика Румі для перської літератури й для іранської культури та світу в цілому. Він радий вкотре бути присутнім на заходах з нагоди вшанування поета.

    Вела семінар Анна Бочарнікова. Студент 1 курсу КНЛУ Володимир Кіхтенко продемонстрував презентацію про життєвий та творчий шлях Моуляві. Він народився на Півночі Афганістану, а більшість життя провів у місті Рум, звідки й псевдонім – Румі. Він мав за взірець батька – богослова-суфія. Якось вони разом зустріли в дорозі суфійського поета Фарідаддіна Аттара, який подарував юному Румі свою «Книгу таємниць», що стала йому орієнтиром. Також на погляди Румі вплинув його друг, мислитель і містик Шамсаддін Табриза. Той бачив сутність релігії в самій вірі, а не в ритуалах; проповідував мир поміж людьми. Румі формувався під впливом приятеля. Вінцем його власних мислень є книга маснаві яку називають перськомовним Кораном.

    Семінар продовжився музичним подарунком від Імана Сафарі, студента Інституту біології та медицини КНУ імені Тараса Шевченка, який зіграв на іранському національному музичному інструменті – сетарі. Студентки 3 курсу перської мовної секції Інституту філології Марія Азіз Джан та Вікторія Нєізвєстна продекламували перською мовою газелі поета. Студенти 2 курсу КНЛУ Наталія Чогут, Катерина Лось та Богдан Гойса декламували газель Моуляві з авторським перекладом українською мовою. Іншу газель почули від студентки 3 курсу КНЛУ Зої Керусь.

    Студентки 3 курсу перської мовної секції нашого Інституту Катерина Бойван та Ольга Ємельянова прочитали українські художні переклади видатного українського сходознавця та перекладача Яреми Полотнюка з «Дивану Шамса Табрізі». Також присутні переглянули фрагмент кінофільму про танцюючих дервішів ордену Моуляві. Їхній танець по колу – своєрідний вхід у транс. Текст пісні, під яку танцюють, видається спершу дивним. Там звучить смерть, однак не в звичному нашому розумінні. У дервішів вивчається 7 ступенів єднання з Богом, на сьомому людина позбувається всіх недоліків. Лишається тільки вічна її душа, яку створив Господь. Смерть у суфізмі – це щасливе життя. Далі ж студенти-другокурсники ІФ прочитали перською оповідання з поеми «Духовне маснаві», які декламувалися під час суфійських радінь у часи Румі. З історії «Птах-порадник» запам’ятали три мудрі речі: не вірте тому, що вам кажуть; не сумуйте за тим, що минуло чи втрачено; не давайте нерозумному поради – це все одно, що сіяти зерно на солончаку. Друге оповідання «Папуга та бакалійник», у ньому жартівливо викривається прагнення людини безпідставно дорівнятися до вищого. На завершення семінару присутні переглянули анімаційний фільм «Папуга та купець», в основу якого покладене одне з відомих оповідань Джалалледдіна Румі.

    Усі охочі мали нагоду доторкнутися до вічної, невмирущої та завжди актуальної суфійської філософії та зануритися у чарівний світ поезії під зворушливі звуки сетару.

    Посольство ІРІ подарувало усім охочим по збірці повчальних оповідань Румі та організувало частування учасників науково-практичного семінару.

    Текст підготували доцент Олена Мазепова, асистент Ірина Лучко.
    Доповнення Юлії Кузьменко, фото Валерія Попова, відділ зв’язків із громадськістю.

  • Перекладач – професія викликів і постійного саморозвитку

    30 вересня світ відзначав Міжнародний день перекладача. Авжеж, свято не могло обійти стіни Інституту філології. З цієї нагоди кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови підготувала захід.

    Відкрив подію заступник директора з навчально-методичної роботи Сергій Скрильник. Він зауважив, що перекладач – одна з найдавніших професій. Люди віддавна шукали способи спілкування й налагодження контактів. А сьогодні цей фах став популярним та успішним. Не дивно, що в Україні є попит на перекладачів: документообіг між нашою державою та ЄС, США і країнами Сходу виріс від 50% до 90%. Сергій Вікторович закликає пишатися обраною справою та чути слово. Завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Людмила Славова звернулася до студентства англійською. Для перекладача іноземна вже стає рідною, труднощів не має виникати. Переклад, нагадала Людмила Леонардівна, - це місток, об’єднання між культурами. Це наче картина з різних барв. Юні філологи роблять надзвичайну річ, тож нехай почуваються найкращими!

    Приємним сюрпризом для студентів стало знайомство з Сергієм Борщевським – поетом, перекладачем, дипломатом. Він нагадав, що День перекладача святкують на честь святого Ієроніма. Римо-католицька церква й досі використовує його переклад Біблії. «Це вже вічність!» - Сергій Юхимович із трепетом говорить про святого. Гість Інституту філології розповів також, як закінчив тоді ще новостворений перекладознавчий факультет Київського університету. Його двічі хотіли виключити. Уперше, коли відмовився конспектувати Леніна на історію компартії: він просто не бачив сенсу гаяти на це свій час. Вдруге – за організацію Василя Симоненка. За радянської влади він не працював офіційним перекладачем (от сторожем дозволялося). Але друкувався з 1970-х.Дебют стався в журналі «Всесвіт». Із 1971 року редактором його був Дмитро Павличко. До слова, 90-річчя його відзначали 29 вересня. Сергій Борщевський зауважує: Павличко реорганізував «Всесвіт» на краще. Та й сам був продуктивним у перекладі: має більше перекладних томів, ніж власних творів! Завдяки перекладу жила певна боротьба з цензурою СРСР. Такий самий за змістом текст, написаний українською, не видали б, а перекладний друкували. І деякі прозові твори в Україні могли з’явитися раніше, ніж у Москві. Переклад – водночас опір русифікації, відродження української мови, розвиток її літературного варіанту.

    Сергій Юхимович досвідчений, займався різними видами перекладу (художній, технічний, кінофільмів…). Його «любов на все життя» - Борхес. Загалом досліджуючи аргентинський літературний процес, Борщевський помітив промовистий факт: кав’ярня «Тортоні» в Буенос-Айресі, де збиралися видатні аргентинські діячі культури, відкрилася за кілька років до скасування кріпацтва в Російській імперії – у 1858 р. Перекладав Гарсіа Маркеса (одне з перших видань – «Осінь патріарха»). Згадує справжню головоломку для перекладача – твір-паліндром Хуліо Кортасара. Паліндром має збігатися в перекладі й за змістом. У творі йшлося про Каїна, Сергій Юхимович знайшов вихід – зберіг зміст, згадавши в перекладі натомість Авеля. Також непросто перекладати фольклорні твори, порівняння, певні культурні маркери. У перській мові порівняння дівчини з повним Місяцем означає її вроду, а у французькій – дурість. «Постійно треба думати!» - каже майстер. І він горить своєю справою. Нещодавно привіз з Аргентини книжку 1966 року видання, за яку сяде найближчим часом. Це твір «Партизанські загони за залізною завісою» Енріке Мартінеса Кодо. Вона відкривається портретом Шухевича, і Борщевський знає, що це книга про УПА.

    Перекладач дав кілька порад студентам. Передусім не треба перекладати невартісні твори, потрібно ретельно добирати тексти. Покладатися можна тільки на себе, видавці й редактори припускаються помилок. Не довіряйте російським перекладам. Не довіряйте навіть самому автору! Перекладач не повинен тиражувати авторські помилки, краще зробити примітку. Завершуючи слово, Сергій Юхимович зачитав переклад епіграми мексиканської черниці 17 ст Хуани Інес де ла Крус.

    Поетичні читання продовжили магістранти 2 року навчання Тетяна Зброй, Марія Махлай, Яна Новик і Юлія Тракалюк. Під керівництвом Лади Коломієць студентки підготували добірку перекладів віршів Григорія Кочура з «Інтинського зошита». Уперше пролунали англійською поезії «Я тих повинен бути голосом», «Спостерігаю об’єктивно», «Перекладач», «Сонет вітрів», «Сонет», «Дружині», «Якщо ти про мене пам’ятаєш досі…». Натхненне виконання спонукало Сергія Борщевського продекламувати свій сонет, присвячений Кочуру. Він удячний Інституту за пам’ять про Григорія Порфировича, свого наставника.

    Далі асистент кафедри Марія Гриценко, яка до того ж практик усного перекладу, розповіла про труднощі, виклики й переваги перекладача в сучасному світі. Марія Валеріївна радить ставити якомога більше запитань та пізнавати світ і свій фах. На завершення оголосили переможців конкурсу перекладу. 21 учасник перекладав поетичні твори, 8 – прозові. Долучилися представники майже всіх освітніх програм Інституту, де вивчається англійська. В номінації «поезія» перемогу здобула Катерина Гошовська, у номінації «проза» - Тетяна Жабська.

    Успіхів і насолоди в мистецтві перекладу й до наступного Дня перекладача!

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

  • Міжнародний день перекладача - 2019

    Запрошуємо всіх охочих на святкування Міжнародного дня перекладача – 2019, яке відбудеться 30 вересня 2019 о 14:30 в Актовій залі Інституту філології.

    Програма:

    14:30-15:00 – Творча зустріч із С.Ю. Борщевським - поетом, перекладачем, дипломатом, головою Творчого об'єднання перекладачів Київської організації Національної спілки письменників України, лауреатом літературних премій імені М.Рильського, Г.Кочура, М.Лукаша, В.Мисика, Р.Гамади в галузі літературного перекладу.

    15:00-15:30 – Поетичні читання перекладних поезій Григорія Кочура ("Інтинський зошит: Вірші 1945-1953 рр."). Ці вірші пролунають англійською мовою вперше. Читатимуть магістранти 2 року навчання кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Тетяна Зброй, Марія Махлай, Яна Новик та Юлія Тракалюк.

    15:30-15:45 – Про особливості, практичний аспект і виклики професії перекладача розповість викладач кафедри М.В. Гриценко.

    15:45-16:00 – Нагороджуватимуть переможців конкурсу поетичних і прозових перекладів та учасників квесту-подорожі.

  • Добрий початок – це половина роботи!

    2 вересня першокурсників Інституту філології вітали з початком нового етапу. У житті студента, за словами директора Григорія Семенюка, є дві найважливіші дати: день посвяти та випускний. До випускного ще ген-ген далеченько, а зараз на бакалаврантів та магістрантів чекають насичені роки навчання й спілкування. Викладачі й запрошені гості перейнялися хвилюванням вступників і хотіли надихнути перший курс на добрий шлях.

    Від адміністрації Шевченкового університету виступали проректор з міжнародного співробітництва Петро Бех і перший проректор Олег Закусило. Директор Інституту філології Григорій Фокович у вступному слові наголосив, що відтепер вступники є студентами найславетнішого, найпрестижнішого навчального закладу України, без якого важко уявити світовий освітній простір. Викладачі тут дають знання своїй майбутній зміні, тож мріють, аби вихованці перевершили своїх вчителів. Тут, у цих стінах, витає дух Шевченка, Максимовича, Рильського, Русанівського… Інститут робить усе для студентів, але й вони мають старатися. Подвійна праця – якісніший результат!

    Про значення Університету загалом та Інституту філології зокрема промовисто – мовою чисел. Кількість поданих заяв на бакалаврат до ІФ цьогоріч становила 6756, це приблизно одна сьома від усіх поданих заяв до нашого Університету. До філологічної родини приєдналися зрештою 946 абітурієнтів. 406 із них – за перщим або другим пріоритетом. До нас ідуть найкращі! Ймовірно, на це впливає й наш світовий рейтинг: у 2019 році в освітній галузі «Сучасні мови» Предметного рейтингу QS (QS World University Ranking by subject) Інститут філології посів 151-200 місце.

    Першокурсники – наші майбутні зірки, що понесуть славу про українську науку та культуру світові. На посвяті виступали випускники, що відносно нещодавно завершили навчання. Зокрема кандидат філологічних наук, керівник відділу «Газети по-українськи» Володимир Мукан зичив відкритості до світу. Він говорить, що всі новоспечені студенти різні, але тепер їх об’єднує вступ до Університету номер 1. Інститут філології – це і сім’я, і патріоти, і професіонали водночас.

    Були й досвідченіші діячі. Поет, член Спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк вступив у 1973 році. Рік називають «перевернутим 37-им», саме тоді відбулася «друга посадка» дисидентів (Стуса, Калинця, Мельничука, Світличного). Тодішні студенти знали цих людей, але не тримали в руках їхніх книжок. Сьогодні часи інкаші, але все ж не така благополучна є наша історія. Василь Герасим’юк радив якнайкраще вивчати мову, адже вона – це історія філософії, нашого народу. Це наша нація і наш Бог. Виступав також провідний науковий співробітник Інституту сходознавства НАНУ імені А.Кримського, перший посол України у Франції Юрій Кочубей. Він вступав до Університету у 1950 році й нині ділився спогадами про ті тяжкі повоєнні часи. Сьогодні життя так само вимагає повної віддачі.

    Першокурсники почули виступи Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Корея в Україні пана Квон Кі Чанга, першого секретаря Посольства Чехії в країні Томаша Павлічека, першого секретаря Посольства Австрії в Україні Флоріана Кольфюрста, представницю відділу культури та освіти Посольства ФРН Катаріну Луїзу Шауп-Карман. Музичне привітання подарував народний ансамбль "Роксоланія". Звісно ж, найбільше вболівали за нових своїх студентів завідувачі кафедр Інституту.

    Посвята – це щаслива та хвилююча мить. Щаслива, бо відкриваються великі можливості, але хвилюєшся про правильне їх використання. Варто балансувати роботу, відпочинок та особисте життя. Ці роки згадуватимуть як найщасливіші, студентська дружба стане міцною назавжди. Першокурсники стартують у велике наукове життя, на них покладають надії. Інтелект і молодий порив юних філологів здатен перевершити всі сподівання! Як казав Марк Твен, важливі для людини 2 дні: той, коли ти народився, і той, коли зрозумів, навіщо. Наші вступники вже збагнули, навіщо. Нехай нові студенти будуть сміливими, фаховими, гордими й пишатимуться вибором на користь філології!

    Текст Юлії Кузьменко Фото Валерія Попова, Юлії Кузьменко

    Переглянути відеорепортажі Валерія Попова з події можна за покликаннями:

    https://youtu.be/zsi3Svv7Mlg (україністика, фольклористика, слов'янські мови)

    https://youtu.be/p_tv6qQonDY (західноєвропейські мови)

    Категорії: 
  • Незалежними будемо завжди

    Україна святкує 28 річницю Незалежності. Непроста наша історія, але внутрішньо ми завжди були й залишаємося волелюбними. У цьому – непереможність. Пам’ятаєте приказку «моя хата скраю», перебрехану свого часу. Йшлося геть не про байдужість. Це козацьке прислів’я «Моя хата скраю – першим ворога стрічаю». І як би не було складно, ми сильні саме небайдужістю, умінням вчасно об’єднатися заради спільної доброї справи.

    24 серпня свято відзначали у багатьох локаціях Києва. Офіційні урочистості розпочалися на Майдані Незалежності. А зовсім поряд з Інститутом філології рушав Марш захисників України, зорганізований волонтерами, громадськими організаціями та військовими. На акцію зареєструвалися до 10 тисяч учасників, але зрештою центр Києва був заповнений значно більшою кількістю натхненних людей. У колонах ішли члени сімей загиблих у війні на Сході України, потім – військові-представники різних областей, різних батальйонів. Разом із близькими та друзями вони усміхалися глядачам, які обабіч вигукували слова подяки. Шлях проліг від бульвару Тараса Шевченка через Бесарабську площу, Хрещатик і Майдан Незалежності аж до Алеї Героїв Небесної Сотні. Наші студенти, випускники, викладачі та співробітники також долучилися до Маршу. Нехай хороший настрій від свята збережеться й на початок навчального року.

    З Днем незалежності України, філологи!

    Категорії: 
  • Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій»

    З 22 по 24 травня в Києві відбулося Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Це подія на вшанування дати 22 травня – перепоховання Тараса Шевченка в Україні. З нагоди цього було проведено багато різноманітних культурно-просвітницьких заходів по усій Україні. Відзначення знаменної події відбулося з ініціативи Міністерства культури України та Національної спілки письменників України. Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» проводиться в Україні з 1981 року. Спершу заходи в його рамках відбувалися лише у Києві та на Черкащині, а з 1988 року – з метою популяризації творчої спадщини Великого Кобзаря та задля уникнення формалізації святкування – урочистості стали проводити щороку у різних областях. Цьогоріч до відзначення долучилося понад 100 учасників, з-поміж яких майже два десятки зарубіжних гостей, зокрема представники Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Сербії, Грузії, Казахстану, а також діячі української громади з Придністров’я.

    Не оминули такої дати й в Інституті філології Шевченкового університету. За підтримки дирекції Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та з ініціативи професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксани Сліпушко студенти слов'янської філології зустрілися з учасниками Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій...». До стін Університету завітали перекладач і письменник, знавець франкомовної Шевченкіани Дмитро Чистяк, поетка і прозаїк Антонія Цвід, професор Люблінського університету і поет Тадей Карабович, Шевченківський лауреат, поет Анатолій Кичинський, поет із Придністров’я Володимир Фоменко, поетки зі Львова Марія Людкевич і з Рівного Ірина Баковецька.

    Тема Шевченка є у кожного письменника. Адже Тарас Шевченко – поет планетарного рівня, той, завдяки кому відбулося утвердження романтизму в українській літературі, той, чия творчість та життя є актуальними повсякчас. Це закцентовували у своїх виступах на зустрічі запрошені письменники. Окрім цього Дмитро Чистяк розповів студентам про переклади творів Шевченка для франкомовного читача, закцентувавши на тому, що бракує вартісних перекладів, що виходять перекладацькі збірки, але вони є недоступними широкому загалу, бо малотиражні. Присвячені Тарасові Шевченкові твори на святі зачитали письменники Марія Людкевич, Тадей Карабович, а Шевченківський лауреат Анатолій Кичинський, поети Ірина Баковецька, Антонія Цвід та Володимир Фоменко поділилися власним письменницьким досвідом та продекламували декілька авторських творів різної тематики.

    Організована зустріч у рамках травневого Шевченківського свята вкотре засвідчила, що Тарас Шевченко – це українські національні цінності та символи. Присутність Тарасового слова у духовному житті українців – це те, що є нашою сутністю, фундаментом і силою повсякчас.

    Олександра Касьянова, фото Юлії Кузьменко

  • Свято молоді на кафедрі тюркології

    21 травня кафедра тюркології запросила у світ Туреччини. Студенти та викладачі кафедри тюркології Інституту філології підготували захід до Дня молоді та спорту Турецької Республіки, який щорічно святкується 19 травня. А цього року дата збіглася зі 100-річчям початку визвольної війни в Туреччині. До того ж нині Турецький центр інформації та досліджень Інституту святкує 16 років від початку діяльності. Торік в ІФ грали театральну постанову, але сьогодні тюркологи організували концерт. Завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська у вступному слові побажала гостям насолодитися музичними виступами та презентаціями, адже разом із мовою та літературою філологи мають вивчати й культуру, мистецтво, історію східних країн.

    Першокурсниця Анастасія Марченко виконала пісню «Günaydın». Викладач кафедри, носій мови Гюльчін Йилдирим виступила з доповіддю про те, як День молоді святкують у самій Туреччині. А там завжди згадують Мустафу Кемаля Ататюрка, засновника сучасної турецької держави. Про нього йшлося в наступному номері-пісні. Оскільки святкуємо День спорту, можемо пишатися нашими юними спортсменами: студенти Юрій Козлов і Дмитро Вишневський розповідали про свої досягнення у боксі та футболі, надихаючи долучатися інших. Тюркологи згадали також про нещодавнє відзначення Дня матері в Україні. А як вітають своїх матусь діти в Туреччині? Побачили з відеоролика: турецькою «моя мати» звучить як «annem». Вітали й представники інших секцій кафедри: асистент кафедри із Центру кримськотатарської мови і літератури ІФ, дуже творча особистість Афізе Емірамзаєва. Гагаузькою вітала Тудора Арнаут. До слова, Тудора Іванівна переклала «Кобзар» турецькою, що прокладає стежку між нашими культурами. Почули від Зулейхи Джамузджу пісню про щедрість і сонячність Баку на слова Євдокії Лось від азербайджанської секції.

    Серед інших подарунків для гостей концерту – вірш у виконанні студентки Наталії Линник про символ Туреччини, жовтий тюльпан; музична композиція азербайджанської групи «East or West»; презентація художнього розпису армудів в гагаузькому стилі від викладача кафедри Світлани Урум і виконання турецького танцю Байрам.

    Фото Валерія Попова

  • Португальське мовне море

    Минулого тижня у понеділок в актовій залі нашого Інституту відбулося урочисте відкриття ІІ тижня португальської мови під поетичною назвою «Португальське мовне море». Відкрила цей захід Надзвичайний і повноважний Посол Португальської Республіки в Україні Марія Кріштіна Серпа ди Алмейда, яка розповіла про сучасну португальську літературу. Продовжила свято радник Посольства Федеративної Республіки Бразилія Елда Марія Гаспар Алварез. Від пані радника гості довідалися про поширення португальської мови у світі в історичному аспекті з XV ст. до наших днів. Також із доповіддю про португальське мовне море виступив доктор Жозе Віейра. У виконанні першокурсників, студентів Інституту філології, лунали вірші. Прозвучала і прем’єра пісні Надєжди Козленко, викладача Київського національного лінгвістичного університету та співробітника Посольства Португалії.

    Про кулінарію цієї дивовижної країни охочі могли дізнатися наступного дня в КНЛУ, а в четвер у Посольстві Бразилії нагородили грамотами і призами переможців конкурсу перекладу поезії та прози з португальської мови, а ще – конкурсу есе португальською.

    Цього четверга, 23 травня, о 12:00 у 204 ауд. Червоного корпусу чекаємо на не менш цікаву програму, адже Дні португальської мови урочисто закриватимуть організатори.

    Кафедра теорії і практики перекладу з романських мов імені М.Зерова.
    Фото Валерія Попова.

Сторінки

Subscribe to святкування