святкування

  • Екзотичними стежками Індонезії

    Що відомо вам про Індонезію? Усі знають про Балі та екзотичну кухню, але, на превеликий жаль, це вся інформація якою володіє пересічний українець. В Інституті філології про цю країну знають набагато більше. Знавці індонезійської, як і всі філологи, не просто вивчають мову, а намагаються зрозуміти парадокси, поринути в історичні та культурні глибини. Адже місія філолога особлива – дати можливість іншим людям пізнати частинку чогось невідомого, незрозумілого та чарівного, інколи навіть екзотичного.

    Своє призначення сьогодні виконували студенти усіх курсів освітньої програми "індонезійська мова і література та переклад" на святкуванні, присвяченому Дню Індонезії. За участю Посольства Республіки Індонезія в Україні, а також за підтримки викладачів кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії на чолі із завідувачем Іваном Бондаренком, вони змогли занурити усіх в індонезійську культуру. На заході також були члени Ради Регіональних представників Індонезії, які мали змогу відчути себе як вдома. Директор Інституту філології Григорій Семенюк привітав закордонних гостей, а також обговорив із представниками індонезійської амбасади подальшу співпрацю щодо розвитку сходознавчих студій в Шевченковому університеті.

    Насолодитися індонезійською поезією сьогодні допомогли студентки 2 курсу магістратури Яна Каткова та Валерія Румянцева, яка також презентувала збірку індонезійських віршів Antologi Puisi 8 Penyair Indonesia в перекладі студентів-випускників. Fashion Show від студенток 1 курсу додало святу екзотики та колориту. У фольклор змогли занурити глядачів студентки 4 курсу Ірина Багінська, Євгенія Трухан та Наталя Швець, які у власному перекладі зачитували відомі індонезійські повісті. У вирі індонезійського танцю заворожували сьогодні Анастасія Пустильник (студентка 2 курсу магістратури), Puput Ratri Widayani та Aiesha Fatma Nandhira. Свої акторські здібності демонстрували студентки 3 курсу, перенісши усіх в давні індонезійські часи. А родзинкою заходу стало виконання пісні від викладача індонезійської мови та літератури Прабово Хімавана за участю студентів з університету імені Бориса Грінченка.

    Свято залишило у кожного приємні спогади та бажання дізнатись більше про таку неймовірно екзотичну країну, як Індонезія.

    Юлія Метельська (студентка 1 курсу магістратури
    освітньої програмиі "індонезійська мова, література та переклад"), фото Валерія Попова

    Категорії: 
  • Наше століття – це століття Гончара. Це час війни, а отже – час «Прапороносців»

    3 квітня – День Олеся Гончара. Цьогоріч вся Україна святкує сторіччя письменника.

    Урочистості з нагоди відзначення народин геніального українського класика розпочалися з символічної локації – Музею-кімнати імені Олеся Гончара, яку відкрили в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    На відкритті в епіцентрі уваги – Валентина Данилівна, дружина Олеся Терентійовича. Саме вона із онуками доклали найбільших зусиль для того, щоб кожен міг відчути дух письменника, який, на жаль, вже не серед нас.

    Вітальне слово на відкритті виголосив директор Інституту філології Григорій Семенюк. Григорій Фокович наголосив, що це велика честь, епохальна подія для Інституту філології і Шевченкового університету загалом стати своєрідною духовною домівкою пам'яті Олеся Гончара, куди зможуть приходити повсякчас молодь і гуртувати свій дух, слово для розбудови своєї країни.

    Серед учасників урочистостей з нагоди ювілею письменника – Міністр культури України Євген Нищук, його заступник Юрій Рибачук, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка академік Леонід Губерський, Протоієрей Віталій Клос, начальник Управління Укрпошти Ольга Дмитрова, академік, Посол України Сергій Комісаренко, президент МАН Станіслав Довгий, письменники Юрій Мушкетик, Михайло Сидоржевський, Михайло Слабошпицький, Любов Голота, ректор Полтавського національного університету ім.В.П.Короленка Микола Степаненко, меценат, співзасновник міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Тетяна Куштевська, лауреат премії імені Олеся Гончара Тетяна Пишнюк (Фольварочна), вся філологічна родина університету, КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» на чолі з директором Іриною Поліщук, учні-члени КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», серед яких були й вихованці спеціалізованої школи № 76 ім. О.Т.Гончара.

    Вшанування Олеся Терентійовича було не лише словесне, але й молитовне. Протоієрей Віталій Клос та священнослужителі Михайлівського Золотоверхого монастиря освятили музей-кімнату. Православне духовенство разом із викладачами, студентами, поважними гостями помолилися, таким чином згадуючи настанову класика «берегти собори своїх душ».

    Архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентій на відкритті зауважив, що написане з Богом, із світлом добра, ніколи не зникне, що «Собор» Олеся Гончара є національним надбанням, утвердженням духовності нашого народу. Архімандрит благословив усіх присутніх на продовження місійної роботи – розвитку культури та подякував тим, які змогли створити письменницький куточок у стінах храму науки.

    Відзначення ювілею продовжилося урочистим засіданням в актовій залі Інституту філології, на якому ректор університету Леонід Губерський привітав студенство та присутніх гостей із спільним національним святом. Леонід Васильович зазначив, що життєвий і творчий шлях Олесь Гончар прожив з любов'ю, і нам, сучасникам, треба вчитися цьому - жити і працювати з любов'ю. Вітальне слово виголосив й Міністр культури Євген Нищук, який зауважив, що роман «Собор» ювіляра був ненависним тодішній владі, спаплюженим і забороненим. Гончар не дожив до революційнашого часу, але він – наш сучасник. З його романом зараз ідуть на фронт, вмирають під кулями. Також Міністр культури закцентував увагу на питанні мови, яка є, і має повсякчас бути у центрі собору української культури.

    У рамках святкування відбулося вручення премії імені Олеся Гончара Тетяні Пишнюк (Фольварочна) за роман про Олеся Терентійовича. Лауреатка, виголошуючи промову, розповіла, як символічно пов'язалася її доля із письменником, як впродовж своїх років вона духовно росла і вростала у потугу слова письменника.

    Для усіх присутніх найважливішим, безперечно, було почути жінку письменника Валентину Гончар. Валентина Данилівна пліч о пліч зі своїм чоловіком йшла важким тернистим шляхом, а тепер продовжує традицію популяризації української літератури. Вона зустрічається із молоддю, вручає премії, і ще досі ділиться найсокровеннішим – тим, яким насправді був її чоловік: «Олесь знав сирітство, холод і голод. Він сам проживав свій собор, який висів над ним протягом життя. Олесь боявся атомної бомби, що десь там лежить на згарищах. Любив добро і ненавидів зло, молився і надіявся, обожнював літературу, тому й трудився каторжно». Валентина Данилівна подякувала викладачам університету за спільну роботу, єднання для створення музею.

    На честь святкування 100-річчя від дня народження Олеся Гончара Украпошта 28 березня ввела в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою. Церемонію спецпогашення маркового конверту на урочистому засіданні провели представник пошти та начальник Управління Украпошти Ольга Дмитрова, запросивши до участі Міністра культури Євгена Нищука та ректора Леоніда Губерського.

    Із передової привітати письменника завітали бійці 72-ї гвардійської механізованої дивізії. Саме під цим номером , у тій же частині, воював Олесь Гончар. 72-а дивізія сьогодні відвойовує нашу землю, стоїть під Волновахою, роблячи це з настановами Гончара.

    Вітальне слово виголосив на засіданні президент МАН Станіслав Довгий. Він звернувся до молоді, аби вона по-новому переосмислювала спадщину письменника, писала про нього, цитувала його, надихалася його інтенціями. Станіслав Олексійович згадав також і моменти особистого знайомства із ювіляром: «Його обличчя завжди було дуже добрим, опромінене сонцем, але із зажурою в душі. Це тому що він говорив, творив Україною, переживав за неї і жив мрією про нас молодих».

    Поетично звернувся до самого Гончара Дмитро Павличко: «Дорогий Олесю Терентійовичу. Вам – 100 років. Я прощаюся з вами, але тут навпроти мене сидить молодь Києва. Вони будуть бачитися з Вами. Тут могли сидіти наші міністри, їх нема, бо тут є ви, наша доля. Вітаю Вас!».

    Юрій Мушкетик жив на одному хуторі із Олесем Гончарем. Тому розповів присутнім як разом довелось багато переговорити, передумати, багато «мандрувати по муках». Юрій Мушкетик влучно зауважив, що Гончар «був великим патріотом, людиною, яка хворіла Україною. У нього була група крові письменницька».

    На святковому зібранні Михайло Сидоржевський наголосив на необхідності повного видання творів Гончара, а також на науковому прочитанні та переосмисленні «Щоденника» письменника. Адже «це документ часу, і водночас наш борг перед Гончарем...».

    На патріотичних пориваннях Гончара наголосила Любов Голота. Любов Василівна зацитувала Олеся Терентійовича, який пишався, що народився українцем. Влучно сказав і Володимир Яворівський. Письменник зауважив, що наше століття – це століття Гончара. Це час війни, а отже - час «Прапороносців».

    Завідувач кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету Дніпровська політехніка Світлана Ігнатьєва та директор Центру культури укр. мови імені Олеся Гончара Ірина Цюп’як вручили дружині Олеся Гончара срібну медаль і побажали многая літа, аби й надалі розвивати гончарознавство.

    По завершенню виступів-спогадів розпочався урочистий концерт. Музичне вітання презентували вокальний дует «Сестри Адріана та Мідея Наруцькі», композитор, музикант Ігор Якубовський, лауреат міжнародних конкурсів Ольга Мельничук та всесвітньовідомий гурт «Шпилясті кобзарі».

    Кожен йде своєю дорогою до Гончара, до материка його духовності. Але найсутніше для всіх нас, українців, те, що до його спадщини йтимуть майбутні покоління, для яких ми, сучасники, прокладаємо найкоротший шлях – відкриваємо музей, організовуємо конференцію та перевидаємо твори.

    Текст – Андріана Біла, Олександра Касьянова, фото – Валерій Попов

  • Різнобарв'я талантів на святі філолога

    Для тих, хто не встиг побувати на святкуванні цьогорічного Дня філолога,пропонуємо переглянути відео зі святкого концерту, що відбувся 29 березня. Це дата - коли філологи вітають один одного з професійним святом, а студенти у виступах демонструють всю палітру своїх вмінь і талантів.

    Відео можна переглянути за лінком: https://youtu.be/vufQ-mHfCRA
    Відео піготував Валерій Попов.

    Категорії: 
  • Святкування Дня філолога

    29 березня в День філолога в Актовій залі Червоного корпусу відбулася романтична подорож станціями ІФ-івського метрополітену. Напочатку святкового концерту гостей з довгоочікуваним Днем філолога привітав директор Інституту філології Григорій Семенюк, котрий нагадав про досягнення закладу (з майже 3000 тисяч студентів - 30% відмінники), а також про місце його у світовому рейтингу, куди заклад потрапив у ТОП-300. А взагалі Киівський національний університет імені Тараса Шевченка, зі слів директора, покращив свої позиції на 22 щаблі, й вперше у рейтингу піднявся так високо.

    Гостям святкування сподобався виступ переможниці Голосу КНУ-2016 Вікторії Литвинчук. Гра на фортепіано Віталії Томахів супроводжувалася відео про студентське життя. Заворожила глядачів своїм співом під гітару Тетяна Коваленко. Ірландський степ у виконанні Марини Мицюк продовжив зачаровувати глядачів свята. Про космічні почуття нагадала у своєму виступі Ольга Положій. А румба у виконанні Юлії Ходецької та Богдана Мельника продемонструвала майстерність танцю. На завершення свята глядачів своїми веснянками вразили колективи "ГуляйГород" та "Роксоланія". Організатори концерту подякували гостям свята за участь у подорожі весняним метрополітеном та зичили усім сонячного настрою.

    Анатолій Ярема

  • Урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження Олеся Гончара

    3 квітня відбудуться урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження письменника, громадського діяча, першого Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Голови Спілки письменників України, академіка НАН України, Героя України Олеся Гончара.

    11:30 – відкриття Музею-кімнати Олеся Гончара (ауд. 15) та перерізання червоної стрічки.
    12:00 – початок урочистого засідання та вручення Державної літературної премії ім. Олеся Гончара (Актова зала).

    Місце проведення: м. Київ, Актова зала Інституту філології, бульвар Тараса Шевченка, 14

  • В Інституті філології відзначили Новруз

    Весна іде – красу несе! А тій красі радіє все! І не лише красу нам приносить весна, а й безліч свят. Одним із них є свято Новруз Байрам, яке навесні традиційно відзначають східні народи в період з 19 по 26 березня. Новруз Байрам - це «Новий день», який приходить 21 березня, у день весняного рівнодення. Це свято символізує час відродження й оновлення природи. Це свято примирення та очищення. Свято мудрості, яка закликає нас до солідарності, єдності, терпимості та прощення. Свято надій на мир поміж людьми, на щедрий урожай, на любов та злагоду, на здоров'я та щастя.

    Існує хибна думка, що Новруз це релігійне свято. Насправді Новруз – це міжнародне свято, пов'язане зі збереженням нематеріальної культурної спадщини. Його відзначають із піснями, танцями, солодощами, подарунками тощо.

    26 березня кафедра тюркології за участі керівника Відділу з питань національностей Департаменту культури КМДА Ольги Власенко, заступника директора Інституту філології Наталії Любарець, голови Об’єднаного Конгресу Азербайджанців України, голови Асамблеї національностей України, випускника КНУ Тагієва Ровшана, заступника голови Аербайджанського культурного центру Мубаріза Мамедова, голови Союзу Азербайджанської молоді України, випускниці КНУ Ільгами Алахвердієвої, телеведучої Наталії Кудряшової відзначили Новруз Байрам, реконструювавши давні традиції Сходу. Новий рік по-східному в Інституті філології пройшов музично, танцювально, поетично.

    Категорії: 
  • В Інституті філології відзначили 140 років визволення Болгарії від Османського поневолення

    Щороку 3 березня Болгарія відзначає національне свято – День звільнення від османських поневолювачів і воскресіння Болгарської держави. З 1396 по 1878 роки Болгарія входила до складу Османської імперії. У 1877-1878 роки країна здобула незалежність. Цьогоріч виповнилося 140 років з моменту визволення від Османського поневолення.

    22 березня в Інституті філології відбулося відзначення ювілейної дати за участі Посла Болгарії в Україні Красіміра Мінчева. Святкування зініціювали та організували Центр болгарської мови, літератури, історії і культури на чолі з доц. Оленою Чмир та кафедра слов'янської філології на чолі із її завідувачем проф. Ольгою Паламарчук. На заході були: заступник директора к.філол.н. Наталія Любарець, представники болгарської спільноти "Родолюбие", представники посольства, викладачі кафедри слов'янської філології та студенти, які вивчають болгарську мову.

    Привітала гостей заходу директор Центру болгарської мови, літератури, історії і культури Олена Чмир. Наступною слово взяла заступниця директора Наталія Любарець. Виступаючи, вонавона наголо на тому, що болгарська мова у Шевченковому університеті викладається вже 40 років, протягом яких тривають дружні українсько-болгарські відносини. Завдяки Посольству Болгарії в Україні, яке допомагає розбудовувати студії з болгаристики, дружба зміцнюється з роками.

    Зі словами вдячності до України, яка разом із іншими народами допомагала Болгарії 140 років тому звільнитися від ярма, виступив на події Посол Болгарії Красімір Мінчев

    Про визначних особистостей України, які зіграли ключові ролі у визволенні Болгарії від поневолення, розказали гостям студенти. Після екскурсу в історію студенти заспівали декілька народних болгарських пісень. Насамкінець Посол Болгарії із представниками посольства подякували організаторам та подарували книжки студентам.

  • Фольклористи закликали весну

    Летіть, соловейки, на наші земельки...

    Одним з найцікавіших звичаїв наших предків є закликання весни. Це робили на свято Сорока святих, яке припадає на 22 березня. У цей день весну починали закликати, щоб дати зрозуміти, з яким нетерпінням її чекають. Для цього пекли печиво у вигляді пташок, яке називали «жайворонками».

    Фольклористи Інституту філології цьогоріч всіляко "припрошували" весну, адже на календарі вже кінець березня, а за вікном сніг і ожеледь. 22 березня на кафедрі фольклористики студенти із викладачами співали веснянки, ліпили пташок із тіста, говорили про особливості святкування цього дня в Україні, обмінювалися досвідом про традиції відзначення у своєму регіоні, рецептами. Тож довгоочікуване тепло неодмінно має прийти на днях, фольклористи закликали весну!!

  • Запрошуємо на Новруз

    26 березня 2018 р. в Актовій залі Інституту філології відбудеться урочистий концерт з нагоди свята Новруз!!!

    Новруз символізує відродження природи, перемогу життя, сподівання на щедрий врожайний рік. З 2010-го року цей День став офіційною міжнародною подією – International Day of Nowruz і увійшов в календарні свята ООН. Свято Новруз відзначається в Туреччині, Казахстані, Азербайджані, Киргизстані, Македонії, Ірані та Албанії, Індії та Афганістані, Туркменістані та Таджикистані.

    Урочистість вестиме телеведуча Нового каналу Наталія Кудряшова.

  • У наших жилах тече кров Шевченка

    "Університет ушановує пам'ять поета, мислителя, художника не лише тому, що носить його ім'я, не лише тому, що Шевченко є Генієм, а з причини того, що Він наш сучасник. Його слова пророчі й актуальні. А сам Шевченко Геній не минулого, а сучасного і майбутнього",

    - так розпочав своє слово акад. Леонід Губерський на зустрічі із лауреатами Шевченківської премії, яка відбулася 12 березня у рамках щорічного вшанування Тараса Шевченка. Все життя Тарас Григорович мріяв працювати в Університеті імені Святого Володимира на скромній посаді викладача художності. Він ніколи не прагнув до високих чинів, до статків, кар'єрного зльоту, а був скромним і справедливим. Що не можна сказати про його долю, яка інколи йому посміхалася і сприяла просуванню до поставленої мети, а часом була безжально жорстока. За його життя мрія бути викладачем в Університеті не здійснилася. Лише по смерті Тараса Шевченка у 1847 році був підписаний наказ про зарахування до Університету. Всі ці біографічні довідки ми знаємо, але згадуємо щороку з метою слідування принципам Тараса Шевченка. Адже його життя і сподвижницька діяльність вчать нас йти за своїм єством, за сутністю нації, бо лише від усвідомлення цих речей залежить наше майбутнє.

    "Шевченко - наш сучасник" - це твердження пролунало із вуст запрошених цьогорічних лауреатів, серед яких були доктор історичних наук, професор Гарвардського університету Сергій Плохій, режисер Володимир Тихий, письменник, літературний критик, директор видавництва " Ярославів вал", громадський діяч Михайло Слабошпицький, письменник, голова Всеукраїнського товариства "Просвіта", громадський діяч Павло Мовчан, письменник, науковець, директор Центру літературної творчості Інституту філології Михайло Наєнко.

    "Шевченко -це сьогодення. Це не перехідність, а це постійність українців концентрована Шевченком. Він внутрішня наша емоція. Наша сутність",

    - висловився Павло Мовчан, наголошуючи на тому, що Шевченкове слово робить нас незборимими, робить нас нами. "Червоне колесо" імперіалізму всіх перемололо і нині перемолює, а ми завдяки Шевченку незборимі. 1814, 1914, 2014 - це не випадкові числа, це ті часи, коли Шевченкові слова і вогонь нашої суті спалювали грошолюбство, лжелюбство. Вогонь любові - це істина Шевченка і нас самих.

    "Ми повертаємося до Шевченка і таким чином звіряємо наш рух - куди йдемо і куди дійшли",

    - так розпочав свою промову Сергій Плохій. У своїй книжці "Брама Європи" професор Гарвардського університету виклав свій аналіз історії розвитку нашої культури та ідентичності. Від перших історичних свідчень Геродота і до Майдану паном Сергієм керує думка про нашу сутність. Про те, що ми родинні і протиімперські. Ми виборюємо своє, у нас кров Шевченка.

    Продовжуючи розпочату тему "Шевченко -сучаник", Михайло Слабошпицький зауважив, що за Тодосем Осмачкою місія поета - бути посланцем. Посланцем від Бога є Шевченко. Він скерував нас на єдиноправельний шлях - шлях любові.

    На Шевченківських урочистостях також були присутні заступник голови Шевченківського комітету лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, кінознавець, кінокритик, кіносценарист Сергій Тримбач, директор Інституту філології професор Григорій Семенюк, відомі шевченкознавці та літературознавці, студенти.

    Йдімо своїм єдиноправельним шляхом, не забуваймо своєї сутності, бо у наших жилах тече кров Шевченка.

    Олександра Касьянова, фото - Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to святкування