святкування

  • Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій»

    З 22 по 24 травня в Києві відбулося Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Це подія на вшанування дати 22 травня – перепоховання Тараса Шевченка в Україні. З нагоди цього було проведено багато різноманітних культурно-просвітницьких заходів по усій Україні. Відзначення знаменної події відбулося з ініціативи Міністерства культури України та Національної спілки письменників України. Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» проводиться в Україні з 1981 року. Спершу заходи в його рамках відбувалися лише у Києві та на Черкащині, а з 1988 року – з метою популяризації творчої спадщини Великого Кобзаря та задля уникнення формалізації святкування – урочистості стали проводити щороку у різних областях. Цьогоріч до відзначення долучилося понад 100 учасників, з-поміж яких майже два десятки зарубіжних гостей, зокрема представники Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Сербії, Грузії, Казахстану, а також діячі української громади з Придністров’я.

    Не оминули такої дати й в Інституті філології Шевченкового університету. За підтримки дирекції Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та з ініціативи професора кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксани Сліпушко студенти слов'янської філології зустрілися з учасниками Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій...». До стін Університету завітали перекладач і письменник, знавець франкомовної Шевченкіани Дмитро Чистяк, поетка і прозаїк Антонія Цвід, професор Люблінського університету і поет Тадей Карабович, Шевченківський лауреат, поет Анатолій Кичинський, поет із Придністров’я Володимир Фоменко, поетки зі Львова Марія Людкевич і з Рівного Ірина Баковецька.

    Тема Шевченка є у кожного письменника. Адже Тарас Шевченко – поет планетарного рівня, той, завдяки кому відбулося утвердження романтизму в українській літературі, той, чия творчість та життя є актуальними повсякчас. Це закцентовували у своїх виступах на зустрічі запрошені письменники. Окрім цього Дмитро Чистяк розповів студентам про переклади творів Шевченка для франкомовного читача, закцентувавши на тому, що бракує вартісних перекладів, що виходять перекладацькі збірки, але вони є недоступними широкому загалу, бо малотиражні. Присвячені Тарасові Шевченкові твори на святі зачитали письменники Марія Людкевич, Тадей Карабович, а Шевченківський лауреат Анатолій Кичинський, поети Ірина Баковецька, Антонія Цвід та Володимир Фоменко поділилися власним письменницьким досвідом та продекламували декілька авторських творів різної тематики.

    Організована зустріч у рамках травневого Шевченківського свята вкотре засвідчила, що Тарас Шевченко – це українські національні цінності та символи. Присутність Тарасового слова у духовному житті українців – це те, що є нашою сутністю, фундаментом і силою повсякчас.

    Олександра Касьянова, фото Юлії Кузьменко

  • Свято молоді на кафедрі тюркології

    21 травня кафедра тюркології запросила у світ Туреччини. Студенти та викладачі кафедри тюркології Інституту філології підготували захід до Дня молоді та спорту Турецької Республіки, який щорічно святкується 19 травня. А цього року дата збіглася зі 100-річчям початку визвольної війни в Туреччині. До того ж нині Турецький центр інформації та досліджень Інституту святкує 16 років від початку діяльності. Торік в ІФ грали театральну постанову, але сьогодні тюркологи організували концерт. Завідувач кафедри тюркології Ірина Покровська у вступному слові побажала гостям насолодитися музичними виступами та презентаціями, адже разом із мовою та літературою філологи мають вивчати й культуру, мистецтво, історію східних країн.

    Першокурсниця Анастасія Марченко виконала пісню «Günaydın». Викладач кафедри, носій мови Гюльчін Йилдирим виступила з доповіддю про те, як День молоді святкують у самій Туреччині. А там завжди згадують Мустафу Кемаля Ататюрка, засновника сучасної турецької держави. Про нього йшлося в наступному номері-пісні. Оскільки святкуємо День спорту, можемо пишатися нашими юними спортсменами: студенти Юрій Козлов і Дмитро Вишневський розповідали про свої досягнення у боксі та футболі, надихаючи долучатися інших. Тюркологи згадали також про нещодавнє відзначення Дня матері в Україні. А як вітають своїх матусь діти в Туреччині? Побачили з відеоролика: турецькою «моя мати» звучить як «annem». Вітали й представники інших секцій кафедри: асистент кафедри із Центру кримськотатарської мови і літератури ІФ, дуже творча особистість Афізе Емірамзаєва. Гагаузькою вітала Тудора Арнаут. До слова, Тудора Іванівна переклала «Кобзар» турецькою, що прокладає стежку між нашими культурами. Почули від Зулейхи Джамузджу пісню про щедрість і сонячність Баку на слова Євдокії Лось від азербайджанської секції.

    Серед інших подарунків для гостей концерту – вірш у виконанні студентки Наталії Линник про символ Туреччини, жовтий тюльпан; музична композиція азербайджанської групи «East or West»; презентація художнього розпису армудів в гагаузькому стилі від викладача кафедри Світлани Урум і виконання турецького танцю Байрам.

    Фото Валерія Попова

  • Португальське мовне море

    Минулого тижня у понеділок в актовій залі нашого Інституту відбулося урочисте відкриття ІІ тижня португальської мови під поетичною назвою «Португальське мовне море». Відкрила цей захід Надзвичайний і повноважний Посол Португальської Республіки в Україні Марія Кріштіна Серпа ди Алмейда, яка розповіла про сучасну португальську літературу. Продовжила свято радник Посольства Федеративної Республіки Бразилія Елда Марія Гаспар Алварез. Від пані радника гості довідалися про поширення португальської мови у світі в історичному аспекті з XV ст. до наших днів. Також із доповіддю про португальське мовне море виступив доктор Жозе Віейра. У виконанні першокурсників, студентів Інституту філології, лунали вірші. Прозвучала і прем’єра пісні Надєжди Козленко, викладача Київського національного лінгвістичного університету та співробітника Посольства Португалії.

    Про кулінарію цієї дивовижної країни охочі могли дізнатися наступного дня в КНЛУ, а в четвер у Посольстві Бразилії нагородили грамотами і призами переможців конкурсу перекладу поезії та прози з португальської мови, а ще – конкурсу есе португальською.

    Цього четверга, 23 травня, о 12:00 у 204 ауд. Червоного корпусу чекаємо на не менш цікаву програму, адже Дні португальської мови урочисто закриватимуть організатори.

    Кафедра теорії і практики перекладу з романських мов імені М.Зерова.
    Фото Валерія Попова.

  • Флешмоб до Дня вишиванки

    Кожен третій четвер травня – День вишиванки. Його відзначають із 2006 року. В Україні й за кордоном радо підтримують цю традицію. Вишиванка – не лише національний одяг і просто гарне вбрання, а й код української нації.

    Сорочка в кожного особлива та має свою історію. Розкажіть про свою вишиванку та підтримайте флешмоб Інституту філології 16 травня. Приходьте у цей день в Жовтий корпус у вишиванці. Обіцяємо світлину на згадку. Нехай свято вишиванки в рідному Інституті запам’ятається!

  • Дні Швеції в Інституті філології

    8 квітня в Інституті філології відбулося урочисте відкриття Днів Швеції в Україні. Цей захід уже втретє проходить у стінах Інституту філології. Цього разу на заході був присутній Посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом, який привітав учасників заходу. Гостей Інституту філології привітали заступник директора з міжнародних зв'язків Катерина Білик та заступник завідувача кафедри германської філології та перекладу Олена Материнська. Після цього гості заходу змогли послухати дві цікаві доповіді: Лілія Гончаревич розповіла про історію дипломатичних зв'язків між Україною та Швецією, а лектор Шведського інституту Петер Модд - про співпрацю України зі Шведським інститутом.

    Текст: Олександр Стасюк
    Фото: Валерій Попов

  • Із Днем філолога!

    Упродовж дня у Жовтому корпусі панував піднесений настрій, адже святкували Міжнародний день філолога. Викладачі в коридорах гомоніли, котрий вже рік зустрічають свято в Інституті. Лунав святковий випуск «Радіо ІФ». Вранці ще встигли організувати кілька заходів: класики розповідали школярам про свою кафедру, аби майбутні випускники за кілька років святкували разом з Інститутом. Провели екскурсію. Фольклористи вчили дівчат виготовляти вощений віночок (дівчатам до весілля). По обіді ж усі вирушили на довгоочікуваний концерт. П’ятниця вдало збіглася зі святом, і можна не квапитися, згадуючи, що завтра пари чи наради.

    Студенти зі СПІФу довго готували виступи, писали сценарій, готували реквізит... Хлопці й дівчата все до дрібниць обміркували, зайняли викладачам місця, і вже на вході кожному поліпшували настрій, роздаючи сувенір на згадку – синьо-жовті стрічечки. Почали дійство, згадуючи поетів Ліну Костенко, Василя Стуса, Йосипа Дудку. 19 березня Ліна Василівна святкувала День народження. Цього генія слова люблять філологи. Каріна Охріменко разом із однодумцями нещодавно створила відеопроект до 89-річчя Ліни Костенко, перегляньте: https://goo.gl/MRTuwE

    Каріна прочитала на концерті улюблені рядки. Перші учасники міркували, що таке слово? Що воно важить не лише для філолога, а й для кожної людини? Ним можна вбити, можна й зцілити. Йому протиставлене мовчання. Сьогодні для українців мовчати й бездіяти – справжній злочин. Цю думку продовжив піснею на Стусові слова музикант Артур Чумаченко: «…моє немовлятко, журитися — гріх, бо нас не рятує, а губить — журба». Потім Артур заспівав одну з авторських композицій. Запам’ятався яскравий образ солістки гурту «Врода», волонтера Ольги Нестеренко. Колектив «Врода» співає народні пісні. У них – код нації, де закладений меседж до наступних поколінь.

    Директор Інституту філології Григорій Семенюк щиро вітав колег із професійним святом. Він пишається досягненнями наших викладачів та студентів і високим місцем у світовому рейтингу освіти (ІФ зміцнює позиції: http://instpres.univ.kiev.ua/node/2264). Григорій Фокович сказав, що березень – особливий місяць для українців. Колись із нього починався Новий рік. Лесь Курбас обрав для свого новаторського театру назву «Березіль», адже це – символ сили. Навесні з’являються нові мрії, оживає душа. Завершив цитатою Лесі Українки: «Вже прокинулись мрії і співи в мені… Весно, весно, – твоя перемога!»

    Але повернімося до концерту. Ми побачили з коротенького ролика, як тривала підготовка до дійства. Відповідальними організатор Катя Панасенко призначила ведучих Юру Поповича, Костю Рябцева, Іру Барановську та Віру Тиндик. Що ж таке вигадати? What IF?.. Що, якщо навколосвітню подорож? Мовний бар’єр для філологів – точно не загроза. І перед нами постали:
    Грузія зі своїми шаленими ритмами від Ніно Тодуа.
    Індія із класичним танцем від студії «Накшатра».
    Танець Франції представляли Юлія Ходецька та Андрій Прославець під чарівний голос Анастасії Стуконог.
    Перенеслися в Японію із Лілією Морською, переможницею цьогорічного «Голосу-КНУ».
    Юлія Чубарева та Катерина Панасенко запалили по-африканськи сцену.
    Із концертмейстером Андрієм Бабенком квартет баяністів грав джаз.
    Анастасія Григор’єва музично презентувала Чехію.
    Сучасне бачення грецького античного театру показали студенти-класики. Творчо переосмислили міфологічний сюжет про суд Паріса Данило Свідерський, Костянтин Рябцев, Анастасія Бутова, Ліна Комісарчук, Софія Поліводська.
    Аргентинське танго виконали Ганна Івагіна та Єгор Кропивницький.
    Відкрили Америку Марина Мицюк та Мирослава Герасько.
    Аліса Тінтулова перенесла в Італію, заспівавши хіт “Suzanna”.

    А також побачили гумористичне, проте життєве відео про життя хлопців в Інституті філології. Треба їх цінувати! Та й дівчат також. Філологи мають триматися разом. У них спільна справа, і вони завжди знайдуть спільну мову!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Іранський Новий рік в Інституті філології

    Щороку, у день весняного рівнодення, іранці відзначають одне з найулюбленіших свят – Ноуруз, Новий рік за іранським сонячним календарем.

    27 березня кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу за присутності представників посольства Ісламської Республіки Іран та адміністрації Інституту філології провела урочистий захід, присвячений святкуванню іранського Нового року. Відкрила захід завідувачка кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Олена Мазепова. Із вітальним словом виступила заступниця директора Інституту філології з міжнародної співпраці Катерина Білик, яка привітала присутніх зі святом та висловила щирі співчуття іранському народові з приводу стихійного лиха, що нещодавно трапилося в кількох областях цієї країни. Аташе посольства ІРІ з питань культури пан Хаді Заргярі розповів про глибинний символізм атрибутів іранського Нового року. Доцент кафедри Тетяна Маленька виступила з доповіддю на тему «Ноуруз та його значення у сучасному мультикультурному світі». Упродовж урочистого заходу студенти співали іранські пісні, слухали традиційну музику та переглядали уривки відеороликів. Студентка 4 курсу Юлія Дубок прочитала вірш сучасного перського поета Ферейдуна Мошірі, студентки 1 курсу магістратури Дарина Рудик, Еліна Абдуллаєва, Юлія Рябоконь декламували вірші класиків перської літератури мовою оригіналу. Студентка 2 курсу магістратури Катерина Дросенко виступила з доповіддю про відому працю Омара Хайяма «Ноурузнаме» та особливості святкування Ноурузу у стародавньому Ірані. Про доісламські та сучасні традиції святкування Нового року розповіли студенти-першокурсники. Родзинкою цьогорічного святкування Ноурузу стало те, що іранські студенти, які навчаються в КНУ імені Тараса Шевченка, зокрема Хамед Хатаміян, Саміра Юсефі та Сахель Сейєд Рухані, активно долучилися до організації та участі у цьому товариському та атмосферному заході. Це продемонструвало важливість та необхідність живого творчого спілкування між носіями перської та української мов і культур у Шевченковому університеті.

    Ведучою заходу була студентка 2 курсу магістратури Світлана Сопільняк.

    За матеріалами кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу
    Фото: Валерій Попов

  • Міжнародне свято Новруз у КМДА

    21 березня великою багатонаціональною родиною у Колонній залі київської мерії було відзначено зустріч весни – Міжнародне свято Новруз. Свято нерелігійне, воно міжнародне та мультикультурне. Формат – великі народні гуляння для усіх киян.

    Інститут філології Шевченкового університету та Азербайджанський культурний центр імені Мусліма Магомаєва вдячні за довіру Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, директору Діані Поповій та начальнику відділу у питаннях національностей Ользі Власенко за підтримку.

    Цього року Новруз відсвяткували так, як його не святкували ніколи в столиці. До святкових народних гулянь провели Міжуніверситетський конкурс наукових доповідей «Полікультурна ідентичність свята Новруз». Він відбувся в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Підготовка до нього розпочалась ще за місяць до проведення. Були залучені ЗВО та старші школи зі всієї країни. Автори кращих робіт приїхали до КНУ імені Тараса Шевченка та представили їх. Усього 30 учасників. Кращі 2 роботи були відзначені на офіційній частині в мерії, а їх автори отримали цінні подарунки від партнерів.

    На офіційній частині представники КМДА подякували за допомогу та партнерство керівництву КНУ імені Тараса Шевченка та зокрема Ірині Покровській, завідувачу кафедри тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та асистенту тієї ж кафедри Ользі Пишньосі.

    Новруз – свято різнотрадиційне. Тому східні традиції де в чому переплітається із традиціями сучасної української культури, зокрема із українськими обрядовими елементами такими, як: - стрибки через вогнища – в Україні так святкують Івана Купала; - фарбування яєць – в Україні так святкують Великдень; - ворожіння біля дзеркала – в Україні так святкують Андрія; - ходіння дітей по домівкам із співом пісень – в Україні так колядують на Різдво тощо. Це пояснюється тим, що коріння українських обрядових свят та Новрузу спільне і сягає зороастризму.

    У залі КМДА експонувалися твори мистецтв: одяг, прикраси, література, предмети побуту, живопис, рукоділля, солодощі різних народів: азербайджанців, узбеків, турків, татар, німців, поляків, болгар, афро-українців. Діти малювали свої враження від свята Новруз. На великому екрані демонструвалися фільми святкування Новрузу в різних країнах та різних областях України. Із дітьми проводили рухливі ігри традиційні костюмовані персонажі Новрузу. Проводились майстер-класи з: 1) каліграфії від майстра мистецтва Ербу Наталії Драгунової; 2) квілінгу (виготовлення панно стрічками); 3) декупажу та майстрування квітів стрічками від Данії Гатівни; 4) виготовлення національних головних уборів за допомогою в'язання від Людмили Кудряшової; 5) малювання акварелями; 6) зона малюнків хною, на яких кожен міг спробувати творити мистецтво; 7) конкурси дитячого малюнку та фотографії із символікою свята.

    Також під час свята на стендах експонувалися фотографії воїнів АТО і ООС, які зібрав «Київський міський центр допомоги учасникам антитерористичної операції», та проводився ярмарок робіт членів сімей АТО та студентів кафедри тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Усі зібрані кошти під час ярмарку передали на лікування постраждалих від бойових дій.

    На свято завітали воїни та командування батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора С. Кульчицького – військові, які були в найгарячіших точках АТО та ООС.

    Концерт, який проходив на сцені одночасно з народними гуляннями, складався із 35 номерів від різних національно-культурних спільнот України. У концерті також взяли участь студенти кафедри тюркології КНУ імені Тараса Шевченка (турецької, кримськотатарської та азербайджанської груп). Автори: Наталія Кудряшова, Ольга Пишньоха Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • Новруз із кафедрою тюркології: конкурс наукових робіт

    На кафедрі тюркології минулого тижня святкували Новруз. Це національне свято весни та настання Нового року в тюркських та іранських народів, що відзначається щороку 21 березня з ініціативи ООН від 2010 року. Із цієї нагоди в Інституту філології за підтримки Азербайджанського культурного центру імені Мусліма Магомаєва та Київської міської державної адміністрації відбувся конкурс наукових робіт «Полікультурна ідентичність свята Новруз» . Учасники змагань розповідали як святкують весну на Близькому та Середньому Сході. У конкурсі взяли участь науковці провідних університетів, молоді вчені, студенти кафедри тюркології та кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології Шевченкового університету, а також учні 10-х класів СЗ школи № 108 м. Києва та Гімназії східних мов №1 м. Києва. Перше місце виборола Катаєва Анастасія, студентка 4 курсу перської групи кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології з доповіддю на тему «Новруз очима перських письменників». Друге місце виборов Литвин Роман, студент 2-го курсу азербайджанської групи кафедри тюркології Інституту філології з доповіддю на тему «Свято Новруз в азербайджанській літературі». Усі учасники конкурсу отримали подяки від кафедри тюркології Інституту філології та директора Департаменту культури КМДА спільно з головою Азербайджанського культурного центру імені Мусліма Магомаєва. Переможці конкурсу отримали подарункові сертифікати на відпочинок.

    Фото Валерія Попова

  • Атлант, що тримає українське небо

    19 березня в Мистецькому салоні КНУ імені Тараса Шевченка відбувся захід, присвячений 89 дню народженню української письменниці Ліни Костенко. Це був творчий вечір інтелігенції різних поколінь, шанувальників Ліни Василівни. На концерт завітали й представники Інституту філології. Вечірню студію мали завдяки організаторам – Миколі Третяку та Олександрові Котлінському.

    Нещодавно в мережі провели інтерактивне опитування серед українців. Питали, кого із сучасників вважають людиною, якій цілком можна довіряти, яка є великим українцем? Хто справді зробив для України багато? Відповідь була майже одностайна, українці називали Ліну Василівну. Її сила волі, краса слова та сміливість говорити правду – те, що досі зворушує її друзів-митців; те, що досі захоплює молодь.

    Концерт «Мадонна перехресть», що відбувся у Червоному корпусі, показав творчість Ліни Василівни різною. Вона надихає! І кожен гість міг отримати катарсис від різних видів мистецтва.

    Олена Галушка, солістка Київського національного академічного театру оперети, виконала уривок із «Маруся Чурай», приправивши художню поезію народними піснями «Роде мій красний» та «Ой там, у садочку». Юна танцівниця Влада Шевченко зачарувала стрімкими па в хореографічній постанові «Самоствердження». Далі до мікрофона став народний артист України Анатолій Паламаренко. Зачитуючи у своїй неповторній манері вірші Ліни, він згадав й рядки: «Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі». «Сила митця – у простоті», ̶ дає відповідь Анатолій Несторович.

    Вечір класичної поезії не міг обійтися без класичної музики, і в цьому допомогли музиканти на чолі із заслуженою артисткою України Мирославою Которович. Зіграли гостям «Ходіння по водах» Вікторії Польової та сонату для 2 скрипок сі-бемоль мажор Вівальді. Схвально зустріли прем’єрну композицію, створену спеціально до Дня народження Ліни Костенко, - танець «Постаті» Тетяни Андреєвої. Програму слухав телеведучий і шоумен В’ячеслав Соломка. Але настала черга і його виступу. Нагадавши, що «все на світі можна пережити», він закликав шанувати Ліну Василівну – талант, що між нас. Про Костенко як жінку, що вміє любити. Сказано в багатьох її віршах. Любовну лірику декламувала актриса Леся Липчук. Не лишив байдужим виступ народного артиста України танцівника Дениса Недака.

    Піаніст Євген Громов зіграв твори композитора Левка Ревуцького. Трохи згодом поділився двома мініатюрами Валентин Сильвестров, киянин, який створював музику-кітч 1970-х. Одна з мініатюр була присвячена пам’яті померлого композитора Петра Соловкіна. Вона продовжила мотиви самотності, згадані Богданом Нагайлом, журналістом, істориком і дипломатом. Богдан народився в Англії, він з української діаспори. Згадує, що виростав у чудовий час – шістдесятництво! В Україні свого часу зацікавили не князі або гетьмани, а майстри слова (Симоненко, Костенко), критики (Світличний, Сверстюк, Дзюба). «Вони хочуть бути собою і творити українське слово!» – ці пориви схвилювали Нагайла. Ліна Василівна для пана Богдана – живий герой. Слушно. Що кожен із нас інтерпретує її по-своєму, бере те, що йому підходить. От і гість зачитав дві поезії (з перекладом англійською), які колись вплинули на нього самого. Одна з них ̶ «Ван Гог». Твір для Нагайла екзистенціалістичний, про квінтесенцію єства – самотність.

    Неповторна Раїса Недашківська вела мову далі. Вела так, наче говорить із друзями за вечерею, і розповідала про те. Як живе й працює Ліна Костенко сьогодні. «Ми маємо всі свої думки спрямувати до неї». – спонукала Раїса Степанівна. Цієї березневої днини актриса читала вірші про осінь. Та й не лише про неї. Твір «О як тепер тебе забути» Костенко писала чоловікові Василю Цвіркуну, хоча, за словами Недішківської, «бути чоловіком Ліни Костенко – передова щохвилини!» Інший вірш «Незнятий кадр незіграної ролі» – присвята Іванові Миколайчуку.

    Зраділи появі на сцені народного артиста України Тараса Компаніченка. Тарас згадував, як їхали вони колись з батьком у потязі «Москва–Івано-Франківськ». Сусідами трапилися росіяни-сноби, які запевняли, що не існує сучасної української поезії. Такої, яка б за рівнем не поступалася текстам Белли Ахмадуліної та Євгену Євтушенко. І тоді батько Компаніченка зачитав подорожнім Драча, Вінграновського, Костенко… Твори Ліни цього вечора звучали в пісні «А затишок співає, мов сирена» завдяки кобзарському таланту Компаніченка. Також музикант виконав «майже переклад з провансальської» – пісню «Лицар і поет», де вгадувані алюзії на мотиви Костенко: герой не боїться донощика в трактирі, бо каже все у вічі королю. Його душа не ходить на базар! Підсумовуючи, Тарас Компаніченко говорив, що серед нас нині живуть атланти, які тримають українське небо. Нам потрібно ставати разом із ними. А Ліні Василівні, за традицією, – многая і благая літа.

    Завершували концерт також музикою. Почули народного артиста України Олександра Злотника та дует концертмейстра Анастасії Тітович й оперного співака Тараса Штонди. Його голосу «Браво» вигукував із зали Анатолій Паламаренко. Бесіда творчої інтелігенції тривала й тоді, коли в залі згасили світло. Усі були дуже вдячні за дух і творчість Ліни Костенко. Вона об’єднує митців та їхніх послідовників!

    Текст Юлії Кузьменко. Фотографії Валерія Попова та Юлії Кузьменко.

Сторінки

Subscribe to святкування