ІФ

  • Лекція Юрія Кочубея до Міжнародного дня арабської мови

    Цього тижня у світі відзначався День арабської мови. Цією датою обране 18 грудня, адже у 1973 році Генеральна Асамблея додала арабську мову до списку офіційних і робочих мов ООН.

    В Інституті філології цю подію теж не могли оминути. З нагоди Міжнародного дня арабської мови було запрошено прочитати для студентів лекцію дипломата, арабіста, Надзвичайного і Повноважного Посла Юрія Кочубея.

    Про освоєння мови завойованими країнами, знання європейців про арабістів, перші взаємозв'язки з арабським світом ще за часів Богдана Хмельницького, мову ісламу й заборону перекладу Корану одговорював Юрій Кочубей зі студентами-арабістами.

    На завершення лектор побажав: "Треба творити нове знання на основі нових даних, тож, студенти, на вас надія у розвитку арабістики".

    Категорії: 
  • Вертеп від полоністів в Інституті філології

    Різдвяні традиції в Інституті філології відтворюються різними мовами.
    20 грудня всі охочі мали можливість подивитися вертепне дійство від студентів-полоністів. Першокурсники відтворили у костюмах біблійний сюжет народження Ісуса, прихід пастушків і царів. А польською мовою проспівані колядки "Слава во Вишних Богу", "Пречиста Діва Породила сина" мали не лише однакове текстове наповнення з українськими колядками, а й мелодію, що підтверджувало спільність традиції. Додали першокурсники сучасних ноток у сюжет за допомогою хореографії. Танець дівчат у білих сукнях символізував добро і щастя, яке прийшло на землю.

    Відмінним у польській традицій від української було частування тонким прісним хлібом, який, відламуючи шматочками, за традицією, частували і вітали одне одного. Першим дали такий хліб на святі завідувачу кафедри полоністики проф. Ростиславу Радишевському, який згадав своє вертепування і привітав присутніх із прийдешніми святами.

    Категорії: 
  • Зустріч із представниками Denis School у рамках Тижня філологічних професій

    В останній день Тижня філологічних професій до Інституту філології завітали представники компанії Denis School. Міжнародний холдинг, який існує 24 роки, має мережу шкіл вивчення іноземної мови, де працює близько ста викладачів, і на цьому не зупиняються.
    Для Інституту філології, де вивчають і викладають 30 мов, вакансії Denis School є актуальними, тож зацікавили студентів.

    Керівник корпоративного відділу пані Марина та керівник навчально-методичного відділу розказали про особливості роботи викладачів у школі, про різницю викладання іноземної мови студентам у вишах, і корпоративним клієнтам у компаніях.

    Однак нових викладачів усьому навчать, адже для кожного нового співробітника є свій наставник, проводяться тренінги. Також викладачів забезпечують різноманітними матеріалами, які обираються, згідно напрацьованих методик. Нині ведуться переговори про проходження практик студентів Інституту філології у Denis School.

    Тож Тиждень філологічних професій показав, що перспективи для філологів є, а компанії-роботодавці презентували, у який спосіб можуть бути застосовані мови, які вивчаються в ІФ.

    За деталями і з пропозиціями співпраці звертатися до заступника директора Інституту філології, яка відповідає за практикозорієнтоване навчання філологів Галини Усатенко: galyna.usatenko@gmail.com, каб. 88

    Категорії: 
  • Перемога магістрантки у всеукраїнському конкурсі есе

    Вітаємо студентку І курсу магістратури спеціальності «Слов’янські мови і літератури» (болгарська мова і література) Смирну Євгенію з перемогою у всеукраїнському конкурсі есе на тему «Розвиток співробітництва між Болгарією та Україною», що проводився Посольством Республіки Болгарії в Україні з нагоди 25-річчя відновлення дипломатичних відносин між Україною та Болгарією.

    Категорії: 
  • Global career fest в Інституті філології

    15 грудня в інституті філології відбувся Global career fest, організатором якого виступила заступник директора Галина Усатенко спільно з Центром працевлаштування КНУ.

    У межах цього фестивалю відбулися презентації вакансій для філологів.
    Родзинкою фестивалю став освітній лекторій від представників провідних компаній України, який офіційно розпочав проректор Володимир Бугров. Він підкреслив, що подібні зустрічі важливі через можливість особистого запитування.

    Віце-президент із питань комерції ПрАТ "Міжнародні Авіалінії України" Сергій Фоменко розповів студентам, у чому полягає робота філолога у компанії МАУ, хоч і здаєтья, що digital-технології поглинули все. Одина з вакансій - SMM. "Треба вміти переконувати і це можуть майстри слова - філологи", - сказав пан Сергій. Необхідність молодих і активних, стресостійких кадрів є і в контакт-центрі. Адже компанія перевозить близько 6 мільйонів пасажирів на рік. Треба вміти вислухати, поради, а часто і переконати пасажира в чомусь. При цьому, Сергій Фоменко зауважив, що є необхідність у знавцях найрізноманітнших мов, особливо китайська і фарсі. "Роки роботи будуть складними, але точно не будуть умними. І якщо вже потрапляєш у МАУ, то закохуєшся і не можеш полишити компанію", - наголосив віце-президент.

    Про важливість уміння оперувати словом говорила Тетяна Пушнова, керівник порталу Ukraine Today. Пані Тетяна працює в 1+1 медіа з 2010 року, а протягом двох років очолювала Телевізійну Службу Новин на телеканалі 1+1. На зустрічі спікер поділилася зі студентами, що має скепсис до науки "журналістика" і означила: "Філологія - першоджерело всіх наук, бо працює зі словом, смислами і значеннями. Тож філологи здатні вдало і швидко аналізувати тексти". Тетяна Пишнова розказаа, що відбувається в медіа зі словом та як працює пропаганда, а студентів запросила подавати резюме на вакансії редактора стрічки новин, відеоредактора та журналіста відділу культури.

    На зустріч завітала і спеціаліст зі зв'язків із громадськістю Представництва ООН в України Вікторія Андрієвська. Вона розповіла про специфіку роботи організації, коротко окреслила напрями, де можна реалізуватися філологам. При цьому, основною вимогою є досконале знання англійської мови і хоча б дворічний досвід.

    Також прийшла на зустріч зі студентами випускниця Інституту філології Леся Мудрак, яка нині працює у видавництві "Самміт-книга". Як випускниця пані Леся поділилася власним досвідом пошуку роботи і наголосила, що завжди рада допомогти тепер нинішнім студентам-філологам.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Аліна Карбан, Валерій Попов

    Категорії: 
  • «Pro-читання»: дискусія про підсумки літературного року в ІФ

    У грудні на різноманітних форумах, літературно-мистецьких порталах та в аналітичних виданнях усі підбивають підсумки року. Своє фахове слово з приводу цього сказали і філологи.

    13 грудня в стінах Інституту філології відбулася дискусія за підсумками читацького та книжкового року «Pro-читання». У розмові взяли участь книжкові блогерки Тетяна Синьоок і Ксенія Різник, а також редактор часопису «Критика» Аня Протасова. Модерувала дискусію д.філол.н., Олена Романенко.

    На зустрічі з позицій блогосфери, студентського досвіду, викладання на освітній програмі «літературно-мистецька аналітика» та «літературна творчість» присутні обговорили нові імена української літератури, домінантів та лауреатів літературні премії 2016 року, обмінялися думками про новинки української критики, та подискутували про те, яким же є новий український читач.

    Лунало багато думок, заперечень і підтверджень. Стало зрозуміло, що універсального образу сучасного читача створити не можливо, адже комусь ближча художня література, комусь нон-фікшн, хтось зачитується романізованою біографією, а в той же час неможливо заперечити відголоски поділу літератури на масову та елітарну. І якщо літературні премії не завжди беруть до уваги тексти масової літератури, то на думку блогерки Тані Синьоок, журі скоро буде вимушене рахуватися і з такими текстами.

    Поставало питання, яка ж роль ж роль блогера у сучасному літературному процесі, де є автор, читач і критик. Авторка блогу «Етажерка» Ксенія Різник спробувала відповісти так: «Це читач, який може говорити про книгу, бо критик до книги підходить професійніше». На думку авторки блогу «Читацький щоденник» Тетяни Синьоок, «фахові критики відлякують читача, дивляться на весь процес з висоти досвіду, а в блогерів коротша дистанція до тексту, тож вони роблять літературний процес цікавішим».

    Нова стратегія підходу до літературної критики у форматі блогів є необхідною в сучасному літературному просторі, як на друкованому, так і мережевому полі. А проведена дискусія і обмін досвідом стали корисними для усіх учасників заходу.

    Каріна Дорошенко
    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Вікторини з американістики в Інституті філології

    9 грудня кафедра англійської філології та міжкультурної комунікації провела вікторини з історії американістики. Чотири групи першокурсників змагалися за в чотирьох етапах. Команди відповідали на питання тестів, серед яких треба було визначити значення стрічок на американському прапорі або який спорт асоціюється з Днем подяки. Багато домашніх завдань отримали студенти для інших етапів конкурсу. Так у сценках, що відтворюють впізнавані події історії штатів були теорія великого вибуху, джинси Lewi’s, Золота лихоманка та Американська революція.
    Гості за період вікторин передивилися відтворення шоу Опри Уінфрі, поспівали разом із Бобом Діланом, послухати промову Дональда Трампа.
    Конкурсні етапи «Quiz», «Person», «Melting pot», «Рerson», «American рie» оцінювали журі, до складу якого входили представники кафедри-організатора.
    Інтелект, креатив і почуття гумору продемонстрували кожна із груп на найвищому рівні, а присутність ялинки та новорічних вогників наповнила атмосферу нагадуванням про Різдвяні свята, що наближаються.

    Категорії: 
  • «Із пам’яті нащадка тих, хто з каміння плекав троянди»: захід пам'яті Різе Фазила

    9 грудня на кафедрі тюркології відбувся захід, присвячений поету, прозаїку, перекладачеві, літературознавцю та громадському діячеві, що зробив неоціненний внесок у розвиток кримськотатарської літератури Різе Фазилу. Вступне слово надали завідувачу кафедри, доценту Покровській Ірині Леонідівні, яка коротко розповіла про непростий життєвий і творчий шлях митця. Більш детально з його біографією студентів ознайомив асистент кафедри тюркології Абібулла Шефкієвич. Рідною мовою він розповів про важке дитинство, депортації, навчання та перші етапи творчості письменника. Незважаючи на те, що свої перші літературні твори Різе Фазил розпочав писати у пізньому віці, він, як ніхто інший, сповна віддався цій справі. Письменник працював перекладачем у газеті «Ленин байрагъы», очолював відділ поезії у видавництві журналу «Йылдыз» (зірка), писав шкільні підручники, був членом Спілки письменників та Спілки журналістів СРСР, друкував власні збірки. Уперше в історії кримськотатарської культури Різе Фазил здійснив переклад Священної книги Корану кримськотатарською мовою і видав окремою книгою у 1998 році. Важливим етапом його творчості є збирання фольклору та видання збірки усної народної поезії. Згодом, саме його вірші перетворились на обожнювані народом пісні.

    Також із презентацією виступила асистент кафедри тюркології Сабріє Едемівна. Вона розповіла про зв’язки письменника з Україною та цікаві факти про життя, взяті з інтерв’ю з Різе Фазилом.

    Захід завершився чуттєвою та ліричною нотою. Студенти другого курсу спеціальності кримськотатарська мова запалили свічки, аби вшанувати пам’ять митця і продекламували його вірш «Не забудемо», після чого слова вдячності сказав онук Різе Фазила, який навчається в Інституті філології на другому курсі.

    Різе Фазил – це зірка, що не згасне навіть після смерті.

    Текст – Ліза Нечипорук
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • «Зустріч на Ельбі театру і тексту»: дискусія про постановку «Зимова казка»

    8 грудня відбулася інтердисциплінарна дискусія «Шекспір: межі і безмежжя канону». Ідея дискусії виникла у зв’язку з постановкою Львівського театру імені Леся Курбаса «Зимова казка» Вільяма Шекспіра у режисерській інтерпретації Євгена Худзіка.

    Цією виставою за підтримки Британської ради символічно завершили відзначення року Шекспіра з нагоди 400-ліття з дня смерті автора. Не важливо, українська чи англійська література є вашим фахом, естетика Шекспіра є наріжним каменем довкола якої фокусується увага митців.

    Тож у рамках проектів візуально-дослідницької платформи при КНУ імені Тараса Шевченка, ініційованої доц. Галиною Усатенко, в Інституті філології зібралися представники кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка, редакцій журналів «Український театр» та «Просценіум», громадської організації «Театральна платформа», актори вистави, викладачі та студенти Інституту філології.

    Під час дискусії обговорювалася постановка літературознавцями і театрознавцями, як текст і театральна постановка. Осучаснений Шекспір у баченні режисера Євгена Худзика був сприйнятий по-різному. Чотиригодинна вистава з адаптацією до української культури мала двоякі відгуки. Найбезсенсовішою виставою «Зимову казку» назвала Майя Гарбузюк із ЛНУ імені Івана Франка, яка бачила усі варіанти від репетицій до втілення на сцені. На її думку, стіни Молодого театру не дали змогу показати усю глибину символів та інтерпретацій, яку було закладено.

    Проф. Тетяна Михед проаналізувала «Зимову казку» як метатеатральний сюжет. А проф. Наталя Жлуктенко, звернувши увагу на історичну складову пізньої творчості Шекспіра, наголосила, що провідний концепт влади, що подав режисер, українізує Шекспіра, актуалізуючи його.

    Театральний критик Ірина Чужинова про постановку висловлювалася метафорично. Режисер написав «Зимову казку», а Шекспіра взяв собі у помічники. «Зустріч на Ельбі театру і тексту», - так висловилася критикиня про дискусію в Інституті філології.

    Серед присутніх на дискусії були схвальні відгуки. Заступник директора Надія Янкова підмітила: «Є час і звук – те, що не втримаєш ніде, а залишається в серці». А одна зі студенток порівняла п’єси Шекспіра зі скульптурами: «П’єси Шекспіра як скульптури, без життя. А тут була жива кров».

    «Механізм перетворення енергії – це для мене Шекспір», - завершив дискусію режисер Євген Худзик, подякувавши кожному за висловлені думки.

    Каріна Дорошенко
    Фото – Валерія Попов

    Категорії: 
  • Інтерв'ю з демобілізованим філологом іФ Денисом Антіповим

    Як доля зробила філолога військовим?

    Я закінчив Військовий Інститут, але на фронт пішов добровольцем, бо моя спеціальність була у 2014 не настільки потрібна. Тож до 2015 року я тренувався, вчився керувати безпілотниками. Влітку 2015 року я пішов у 81 бригаду високомобільних десантних військ України. Був у 5 батальйоні командиром взводу безпілотників.

    Де проходили підготовку?

    Були організовані волонтерами курси у 2014 році для тих, хто хоче керувати безпілотниками, і тих, хто потім іде воювати. Нас там навчили, звісно, лише базовим речам, бо курс був дуже щільний, але навчили: ішов на війну молодшим лейтенантом, а повертався лейтенантом. У травні 2016 я вже був вдома.

    У яких точках воювали?

    Наша бригада була у всіх найгарячіших точках, новостворена, то там були хлопці і в Донецькому аеропорту. Коли приїхали ми, то були вже під ДАП (с.Водяне, Опитне), на промзоні Авдіївки був. Були й під обстрілами. Перший доволі змінює людину, а потім вже звикаєш до всього.

    Було, що з-під носа сепарів діставали безпілотник, що загубився, бо ворог вміє глушити радіосигнал. Діяли злагоджено, то нікого не підстрелило. Але вони вже помітили нас, адже своїм безпілотником вишукували.

    Ви відчуваєте, що змінилися? Чи життя ділиться на до і після війни?

    І так, і ні. Я давно підозрював, про війну з Росією, але думав, що це буде десь у 2017 році, коли в них просто закінчиться оренда на Крим і вони захочуть його забрати, а виявилося раніше. Війна не була для мене шоком, бо завжди підозрював, що Росія має такий план, мало просто хто вірив у це.

    На війну взяли прапори, які з Вами були ще з Майдану, це надавало сил?

    Так, ці прапори зі мною були ще до Майдану. Я ходив з ними на Покрову ще десь у 2007 році. Тоді розробив сам дизайн надписів. Ці два прапори (синьо-жовтий і червоно-чорний) завжди брав із собою, взяв і на війну.

    Ви в ІФ вивчаєте і вже навіть викладаєте корейську мову. Чи знадобилися тобі знання на фронті?

    Я навчався на військового перекладача, але з англійської. У нас був корінний кореєць в частині, але він погано знав корейську. Я свого часу обрав корейську для вивчення, бо доволі екзотична. Цікаво дуже було її зрозуміти і знати.

    Ви на сайті "Трибуналу" в рядах карателів. Як туди потрапили, мали безпосередній контакт із ворогом?

    Я ще з часів Майдану потрапив у список ворогів беркуту. Росія насправді спонсорує багато таких сайтів, сподіваючись, що цим якось можна надавити на українських військових. Насправді, хлопці між собою жартують, мовляв став нарешті справжнім карателем, «статусним» так би мовити. Багато способів вичислити нас. Від моніторингу соціальних мереж до сканування поля радіохвиль. Визначається, які номери є в місцях скупчення військових частин, а потім ці номери пробиваються по базах.

    Розкажіть про свій позивний, чому такий вибір?

    Псевдо - Бук. Родичі бабусі і дідуся брали участь в УПА. В одного позивний був Дуб, в другого – Листок. Одного вбили в 46, другого в 1947 році. Я собі захотів позивний подібний, щоби був ніби зв’язок родинний.

    Як складаються стосунки з тим, з ким служив?

    Треба знаходити було підхід до кожного. Я був командиром взводу, навчилися працювати в команді. Бо інакше ніяк. Зараз теж зідзвонюємося, зустрічаємося з тими ,хто ближче, бо хлопці ж з усієї країни.

    Ви брали участь у військовому парад до 25-річчя Незалежності України. Які відчуття?

    Мені давно цього хотілося, коли в юності спостерігав за парадом. Думав, що було б круто, але ж не планував з військовою освітою пов’язувати життя. А тут війна. Пішов служити. Коли з війська прийшов, то з військкомату подзвонили з пропозицією. Місяць тренувалися, щоби гарно все було. Нагородили медаллю за участь у параді.

    Окрім військової і філологічної освіти, Ви маєте і музичну?

    Ні, я трохи сам навчився грати на фортепіано. Брав участь у проекті «Музика воїнів» Олександр Ткачука. Було приємно згадати ноти, пограти.

    Ви викладаєте в Інституті філології корейську мову. Студенти підтримували, коли були на фронті?

    Так, студенти писали. Леся Владиславівна підтримувала, наші волонтери з Інституту філології. На Миколая, пам’ятаю, передали солодкі подарунки. Приємно відчувати, що ти не сам, що на мирній території є хтось, крім родичів, кому це потрібно.
    Важливо розуміти, що те, що зараз там, воно ще не закінчилося, як на фронті,так і в середині країни. Потрібно доводити справи до кінця, змінювати країну на краще. Боротьба триває

    Інтерв’ювала Каріна Дорошенко
    Фото надані Денисом Антіповим

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to ІФ