ІФ

  • «Ішла до себе як до художника»: зустріч з художницею Одаркою Дьмою-Пісною

    Минулого тижня, 4 листопада, в Інституті філології відбулася зустріч з художницею, чиї роботи виставлені у Залі мистецтв (63 аудиторія). Одарка Дьома-Пісна – молода і непересічна художниця, родом з Уманщини, п’ять років тому закінчила україністику Інституту філології, тож одну з картин – «Вибір» - подарувала аlma mater. Мисткиня переконана, що для творчої людини важливі такі якості, як: винахідливість, допитливість, наполегливість, незалежність.
    Дідусь Одарки– художник, двоюрідний дід – також, тому гостя розповіла: «Гралася в дитинстві палітрами, пензликами. Дідусь намагався підвести до того, щоб стала художницею. А я бачила себе ветеринаром, спортсменкою, журналісткою, але не пов’язувала себе з мистецтвом. Якось вночі наснилися тюльпани. Попросила батьків привезти фарби. Так народилася перша картина. Я досі вдячна батькам за те, що маю, чого досягла».
    «Мій куратор Маргарита Сюй знає, на скільки в мене різні картини, бо творилися в різні часи та емоції: закоханість, розчарування, переїзди до Києва. Сформувалася як художник – зараз», - ділиться Одарка.
    Ренуар Огюст – перший художник, яким надихалася молода художниця, томущо його палітра наповнена яскравими фарбами. Яскравість, помітно з картин, властива Одарці. Також сильний вплив на Одарку справили Вінсент ван Гог і Клод Моне.
    «З 11 до 21 року я написала багато робіт. У 21 мала першу виставку. Вона була благодійна. Виручені кошти пішли на допомогу Марійки Бабич. Дівчинка народилася 6-місячною, хворіла, мати відмовилася, опікувалася бабуся. Ми допомогли Марійці поїхати на реабілітацію. У 2015 році дівчинка пішла в перший клас з усіма дітками», - згадує Одарка.
    Улюблені художники мисткині: Фріда Кало, Марія Франсуаза Жало (дружина Пікассо), Тамара Лемпицька.
    Розказала Одарка Дьома-Пісна і про сімейні традиції: «У новорічні свята збираємося всією родиною. У 2004 році побачила як вульгарно тягнуть зрубану ялинку в авто. Не хотіла рубати ялинку для нас. Ми викупили ялинку, позначили її червоною фарбою, і більше ніхто не має права її зрізати. Наряджаємо її. А ще ціную родинне гніздо. Написала бабусю на фоні рідної хати».
    Надихає художницю власна родина, адже організовує мотофестиваль «Умань. 5 доріг». Сама Одарка їздить на Хонді 600. Також надихає донька Злата і майстерня, яка для Одарки є «душею художника, часом спальним місцем, часто і вітальнею».
    Всього Одарка Дьома-Пісна мала 7 виставок. За цей час помітила, що «в Києві купують картини нічних пейзажів, в Одесі потребують свята, чогось кричущого, відвертого, у Львові смаки витримані, сільські пейзажі для львів’ян близькі».
    Наостанок Одарка побажала присутнім: «Розвивайте творче начало у своєму житті, щоби мати змогу життєві негаразди виплеснути у своїх роботах. І це стане приємністю для вас. Головне – повірити в диво».

    Нагадаємо, що з роботами художниці Одарки Дьоми-Пісної зможете ознайомитися до 16 листопада на виставці у Залі мистецтв (63 аудиторія).

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Кафедра фольклористики

    Категорії: 
  • Інститут філології долучився до диктанту національної єдності

    Сьогодні, в День української мови і писемності, 140 студентів-філологів долучилися до акції з написання радіодиктанту національної єдності, що відбувається вже вп’ятнадцяте. 9 листопада об 11:00 годині актова зала наповнилася охочими перевірити свої знання з української мови. До диктанту долучилися й викладачі та співробітники Інституту філології. Для студентів, які вивчають мову і літературу фахово, завдання виявилося неважким: майбутні фахівці-філологи легко впоралися із орфографією та пунктуацією диктанту, який транслювався в радіо- та телеефірі. Для викладачів же диктант був приємністю і відчуттям єдності нації.

    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Ювілейна конференція «Мова як світ світів»

    5 листопада розпочала роботу десята конференція «Мова як світ світів: граматика і поетика текстових структур». На пленарному засіданні з вітальним словом виступила заступник директора з навчально-методичної роботи Олена Романенко. «Історія мови залежить від історії культури, а історія культури - від історії мови, тож ця конференція – свято, що підтверджує: мова є сенсом світу». За 10 років учасників конференції ставало все більше. Цьогоріч було більше 100 доповідей, а учасники завітали з найрізноманітніших куточків України (Харків, Львів, Київ), а також Австрії, Канади та Білорусі.
    Міхаель Мозер, професор, директор Інституту славістики Віденського університету, Президент Міжнародної асоціації україністів виступив з доповіддю «Суржик у статистиках мов України». «Мовознавці самі не дуже знають, де закінчується суржик і починається мова з росіянізмами, а мовці тим паче. Візьміть словники української і російської мови, то отримаєте словник суржику», - сказав учений.
    Лада Рослицька, LL.M. PhD, директор зі стратегічного розвитку «Ukraine Today» говорила про англійськомовний телеканал «Ukraine Today» як інформаційний щит у національній безпеці України». За словами спікера, проект утворився, щоб покривати нематеріальну частину національної безпеки, зважаючи на територіальність, мову, «колективну пам'ять» і ринок інтересів закордоном.
    Алена Анісім, науковий співробітник Державної наукової установи «Центр дослідження білоруської культури, мови і літератури НАН Білорусі» висвітлила тему «Україна й Білорусь у мовно-культурних зв’язках» і зачитала привітальні слова білоруських учених українським колегам.
    Від українських науковців із доповіддю «Державотворча функція української мови в суспільстві» виступила професор, академік АПН України, Національний педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Любов Мацько, яка закликала бути аристократами у мовленні. А про «Поетику слова і світу» сказав головний організатор конференції - Анатолій Мойсієнко професор, завідував кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Кафедру сучасної української мови представила і доцент Людмила Кравченко. У своїй актуальній доповіді «Ономасіологічний аспект аналізу позивних українських бійців – учасників бойових дій на сході України» науковець визначила принципи номінації позивних (характеристика людини, реалії життя, духовний світ), класифікувала засоби передачі (за зовнішніми і внутрішніми ознаками, за звичками, за мовленням). Вчена у мовному оформленні позивних дійшла висновків, що більшість закорінені в національну культуру, героїчну історію й український мовний простір.
    Після пленарного засідання розпочали роботу десять секцій, а 6 листопада в контексті конференції відбувся круглий світ «Мова як чинник національної безпеки». У своєму виступі Лада Рослицька наголосила на тому, що політична інформація близька до дезінформації і все залежить від того, як дивимось одне на одного. «Російська Федерація вміє формулювати слова так, щоб ми ненавиділи одне одного, а далі – втрачали території, передавали їх тій же Росії. Мова тісно пов’язана з національною безпекою і прошу не забувати, що мова – найсильніша зброя у ваших вустах».
    Про необхідність курсу «Української мови» у вищій школі на круглому столі висловилася Людмила Кравченко. Провівши соціологічні дослідження щодо необхідності вивчення української мови, вказала цифру у 58,7% - кількість тих, хто вважає курс обов’язковим для всіх спеціальностей. І на основі статистичних даних (про мову в родині, в університеті, з друзями) дійшла висновку, що «мова у вишах потрібна, доки не сформуємо мовно стійкого студента». А Галина Мацюк, професор кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка запропонувала вводити на філологічних факультетах предмети, які формують критичні навички, дають інструментарій для аналізу мовної дійсності. У приклад учена навела соціолінгвістику, що дає ґрунт для дослідження мовної політики, політичної комунікації. «І не забуваймо, ключовий ресурс на відповідь російській пропаганді – знання!» - підкреслила доповідачка.

    Текст - Каріна Дорошенко,
    Фото – Валерій Попов

  • Диктант національної єдності

    У День української писемності та мови, 9 листопада, відбудеться ХV диктант національної єдності.
    Початок акції о 10:00. Текст розпочнуть диктувати об 11:00. Трансляцію здійснюватимуть Перший канал (УР-1), радіоканал «Культура» (УР-3) і телеканал «UA:Перший». Диктант складатиметься зі 160–170 слів. Для переможців, які напишуть диктант без жодної помилки, підготовлено спеціальні призи – книги з автографами, а від КНУ імені Тараса Шевченка найрозумніші знавці української мови отримають «Кобзар» у подарунок.
    Інститут філології запрошує всіх охочих – студентів, викладачів, співробітників – долучитися до цієї акції. Диктант національної єдності в Інституті філології писатимуть в актовій залі

    Категорії: 
  • Майстер-класи з підготовки до ЗНО в Інституту філології

    26 та 28 листопада понад 100 майбутніх абітурієнтів із різних шкіл Києва та області відвідали лекції – майстер-класи із підготовки до ЗНО в Інституті філології. Заняття відбувалися в інтерактивній формі, кожен слухач отримав змогу потренуватися у складанні типових тестових завдань, поставити питання викладачам Інститут філології, перевірити свої знання із української мови і літератури, а також іноземної мови. Викладачі Інституту філології відповіли на усі питання майбутніх абітурієнтів, обговорили типові помилки, яких можна уникнути під час складання ЗНО із української мови і літератури, а також англійської мови.

    Фото - Валерій Попов

  • День народження Інситуту філології

    28 жовтня свій чотирнадцятий День народження відсвяткував Інститут філології. Студентський парламент організував низку цікавих заходів, у яких залюбки брали участь студенти та викладачі. Кожен охочий міг поставити прапорець на карті Украни там, де народився, ознайомитися з історією навчального корпусу з архівних фото, написати "на стінах Інституту", ким бачить себе через чотири роки, витягти побажання з чарівного капелюха.
    Дзеркальний хол був сповнений позитивом, який максимально вдалося вміймати в об'єктив фотокамери. Більше фото на сторінці Інституту філології у facebook (https://www.facebook.com/philolog.univ.kiev.ua/posts/639861516116394)

    Фото - Валерій Попов

  • Олексій Юрін прочитав свою поезію під музичний супровід для студентів-філологів

    7 жовтня Інститут філології зустрічав нового гостя – черкаського поета Олексія Юріна. Змінивши не одну професію та побувавши не в одній країні, Олексій повернувся в Україну, де і почав писати.
    Багатий життєвий досвід відобразився в його творчості сміливими римами, нестандартними образами та своєрідним баченням світу. Поезія Юріна має свою специфіку. Читач крізь призму іронії та парадоксальних висновків врешті-решт дійде до власного бачення тексту.
    Головне гасло поезії Юріна – відвертість. Вона така ж нешаблонна та самобутня, як і сам поет. Вона дивує та хвилює, подекуди буває незрозумілою. Але головне – її рядки не залишаються осторонь вашої уваги, адже це – не просто рефлексія світобачення автора, а ще й постійний зв’язок із реципієнтом.
    Творчий шлях Олексія починається у віці 7 років, коли дитячий віршик з нагоди першого вересня стає його дебютною поетичною спробою. Далі - шкільні роки в одному із черкаських фізико-математичних ліцеїв, здобуття освіти на факультеті романо-германської філології і досвід викладення. Отримує статус вчителя 1 категорії, але із цією сферою діяльності не склалося. У самого Олексія школа в свій час відбила бажання читати, ось і тепер себе у системі освіти він не бачить. Посада у Корпусі миру при посольстві США, фрілансерство у Болгарії та Туреченні; і тільки на початку 2008 року - усвідомлення своєї справи. Вже в цьому ж році отримує перше визнання своєї творчості, ставши лауреатом всеукраїнського конкурсу «Слава Нації».
    Студентам Інституту філології Олексій Юрін презентував вірші із своїх збірок у дещо новаторському стилі «поетичного джазу» - під музичним супроводом музиканта Валерія Заїки.
    Перша збірка під назвою «Парампара» стає лише точкої відліку у подальшій успішній кар’єрі – участь у багатьох мистецьких фестивалях та вихід у світ нових збірок. Про що ж вона? Одвічна дихотомія білого та чорного, високого та низького, життя загалом.
    Друга збірка «Всі жінки однакові», власне, базується на наших стереотипних уявленнях, які за допомогою іронічного ставлення автора набувають нового забарвлення. Це – почуття, нехай не перманентні, постійно набуваючі нового стану, це - одвічний пошук та самовдосконалення.
    У березні цього року світ побачила третя книга автора – «Агія». Збірка стала найвищою точкою у розвику поетичної майстеності Олексія. Це – вірші вже нової епохи, вірші наших з вами реалій. Подекуди іронічні, чуттєві, взагалі не відповідні канонам, до яких ми звикли у класичній вітчизняній літературі, але все ще дуже влучні та багатогранні своєю митецькою палітрою і римою.
    Юрін-людина має широкий спектр зацікавлень, як і Юрін-поет. Студентські аматорські вистави, вочевидь, мали певний сенс: Олексій виконував роль Івана Котляревського у виставі "Тиша і грім Василя Симоненка" наряду з професійними акторами. На власну поезію «Фреш з маракуйі» була поставлена музично-поетична вистава. На вірші поета складена чимала кількість пісень, а сам Юрін час від часу практикує переклади англійських творів українською мовою.

    Марія Борзова та Дар'я Мойсєєнко
    Фото: Володимир Мукан

  • Відбудеться круглий стіл до 100-річчя від дня народження Максима КОМИШАНЧЕНКА

    12 жовтня о 13.00 у Залі мистецтв (ауд. 63) Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 14) відбудеться
    КРУГЛИЙ СТІЛ до 100-річчя від дня народження відомого літературознавця, доцента
    кафедри історії української літератури і шевченкознавства Максима Павловича КОМИШАНЧЕНКА

    Модератор – д. філолог. н., проф. Оксана СЛІПУШКО

    ПОРЯДОК РОБОТИ:
    ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
    Григорій СЕМЕНЮК,
    д. філолог. н., проф., директор Інституту філології Київського
    національного університету імені Тараса Шевченка.

    СЛОВО ПРО ВЧЕНОГО:
    Валентина ГНАТЕНКО,
    завідувач лабораторії шевченкознавства кафедри історії
    української літератури і шевченкознавства Інституту філології
    Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Микола СУЛИМА,
    д. філолог. н, заступник директора Інституту літератури
    ім. Т. Шевченка НАН України.

    Микола ДУБИНА,
    д. філолог. н., проф., Президент Академії наук вищої
    освіти України, академік Академії наук вищої освіти
    України, заслужений працівник народної освіти України.

    Надія ГАЄВСЬКА,
    д. філолог. н., проф., кафедри новітньої української
    літератури Інституту філології Київського національного
    університету імені Тараса Шевченка.

    Михайло НАЄНКО,
    д. філолог. н., проф., кафедри слов’янської філології
    Інституту філології Київського національного університету
    імені Тараса Шевченка.

    Світлана ЗАДОРОЖНА,
    к. філолог. н., доцент кафедри історії української літератури
    і шевченкознавства Інституту філології Київського
    національного університету імені Тараса Шевченка.

    Оксана ДАНИЛЬЧЕНКО,
    к. філолог. н., директор Всеукраїнського навчально-
    наукового центру шевченкознавства кафедри історії
    української літератури і шевченкознавства Інституту
    філології Київського національного університету імені
    Тараса Шевченка.

    Додані файли: 
  • «БУДЬТЕ ЧЕСНИМИ, БУДЬТЕ ФАХІВЦЯМИ» - МАКСИМ КОЗУБ

    30 вересня в Інституті філології відбулася зустріч з успішним українським перекладачем Максимом Козубом. Деякий час до поранення Максим був командиром взводу в батальйоні «Айдар» і це його перша зустріч на теренах українських вишів після демобілізації. Майбутні випускники перекладацьких спеціальностей мали можливість особисто поспілкуватись зі своїм колегою, спитати те, що їх цікавить, та спробувати зрозуміти секрет, яким слід користуватися на перекладацькому ринку задля того, щоб здобути репутацію справжнього професіонала. На власних прикладах Михайло Ілліч розповів реальні казусні ситуації, дав поради наступному поколінню фахівців, чесно змальовуючи досить важкий шлях, через який у перспективі їм належить пройти.

    Блискуча кар’єра розпочалась дещо незвично: закінчення школи фізико-математичного спрямування, вступ до радіофізичного факультету КНУ, а далі – дострокове завершення університетського життя, так і не отримавши диплому. Що ж зумовило такий нетрадиційний старт у кар’єрі перекладача? За його ж словами, ще довишівська біографія лишила певний відбиток на подальшій професійній ниві. Вже за шкільних років, розпочавши вивчення англійської у 5 класі звичайної радянської школи, хлопець проявив неабиякий філологічний хист, а у віці 12 років вирішив самостійно вивчати ще й польську. Та якби в університетські роки йому сказали, що на нього чекає 20 років практики перекладу, він навряд чи повірив би.

    То ж, що допомогло людині, яка не має відповідної освіти, ніколи не жила в середовищі носіїв мови, не просто її опанувати, але й стати при цьому одним із провідних фахівців у своїй галузі? Які головні висновки з висоти власного досвіду було зроблено Козубом?

    «Час наводити мости». Головна проблема вітчизняної системи освіти – розрив між навчанням та практикою, розумінням дійсної ситуації, що відбувається на сучасному ринку праці. Для суттєвого покращення рівня кваліфікації слід в чомусь йти по стопах західної системи та вже в університетських стінах надавати можливість отримання реального практичного досвіду.

    «Не хапайтесь за все підряд». Як каже Максим Ілліч, краще відмовитись від високооплачуваного проекту, у якісному виконанні якого ви невпевнені, на користь власної репутації як професіонала. Слід заробляти не тільки гроші, а й ім’я, до того ж, з юних років. Неможливо стати справжнім спеціалістом без жорстких обмежень, в тому числі й при виборі керівників. Треба вчитися в процесі роботи, працювати на тих людей, у яких можете чомусь навчитись.

    «Можна і треба вчитися». Надзвичайно важливим є знання предметних сфер, отож потрібно обрати кілька найцікавіших для тебе, бажано дотичних між собою. Перекладацька діяльність не обмежується суто мовною сферою і вимагає конкретної спеціалізації, яка, до того ж, значно розширить коло потенційних замовників.

    «Коли люди чують про синхронний переклад, вони уявляють його як найвищий ступінь володіння мовою». Насправді ж, іноді послідовний переклад потребує не меншої кількості часу та зусиль. Головна складність для синхроністів полягає у певному фізичному та психологічному дискомфорті. Тому на варто переоцінювати свої сили і працювати в режимі соло більше, ніж півгодини. У будь-якому випадку, не слід також остаточно забувати про письмовий переклад, адже він якомога краще розширює наш кругозір. Фактично, вам платять за отримання нових знань, що дозволяє жити цікавим та змістовним життям як в інтелектуальному сенсі, так і в матеріальному.

    «Існує три можливих шляхи працевлаштування після університету: фрілансер, штатний перекладач в конкретній галузі, працівник у бюро перекладів». Максим Козуб розпочав із фрілансування, хоча визнає, що практика штатного перекладача, якій надають перевагу країни заходу, теж йому імпонує. Для охочих брати участь у конференціях світових масштабів (ООН, інституції ЄС) найкращим рішенням буде після отримання ґрунтовної освіти на батьківщині, розпочати навчання за іншою спеціальністю закордоном.

    «Гріх не взяти від навчання все, що можна». Університет Шевченка надає усі можливості для вдалого старту майбутнім перекладачам, починаючи від новітніх технологій і закінчуючи висококваліфікованими викладачами. Наше завдання – ними користуватися і чесно робити свою справу, адже наше майбутнє залежить не від гучних слів та того, як красиво ми говоримо, а від того, «як чесно ми перекладаємо, печемо хліб та робимо своє діло».

    Матеріал підготували Марія Борзова та Дар’я Мойсєєнко

    Фото: Валерій Попов

    Категорії: 
  • ЮВІЛЕЙ ВИДАВНИЧОГО ПРОЕКТУ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ПРОФЕСОРА Л. І. ШЕВЧЕНКО

    Десять років тому був започаткований видавничий проект «Ідеї, постаті, тексти в українській культурі», автором ідеї якого стала завідувач кафедри історії та стилістики української мови, доктор філологічних наук, професор Л.І. Шевченко. Однією з перших праць у межах проекту, виданої за загальною редакцією професора, є колективна монографія «Літературна мова у просторі національної культури».
    Серед періодичних видань, що входять до видавничого проекту – збірник наукових праць «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика», який 2013 року увійшов до світових рейтингів науково метричних баз та представлений закордоном як одне із найуспішніших філологічних видань України. З 2014 року науковому збірнику присвоєно міжнародну сертифікацію ISSN.
    До ювілею кафедри історії та стилістики української мови (2013 р.) колективом авторів під науковим керівництвом Л.І. Шевченко видано ґрунтовну наукову працю про історію та сьогодення кафедри «Університетська україністика в актуальних епістемах сучасного мовознавства».
    Роком пізніше в рамках видавничого проекту автором виданий перший український словник з медіалінгвістики – нового напрямку філологічного знання.
    У 2014 році Д.В. Дергачем та Д.Ю. Сизоновим – учнями та колегами Л.І. Шевченко – була видана праця «Лариса Іванівна Шевченко. Горизонтами модерної лінгвістики», яка присвячена ювілею професора та видана також у межах видавничого проекту.
    Також колективом авторів кафедри історії та стилістики української мови виданий словник термінів і понять з юрислінгвістики. Лексикографічне видання представляє інноваційний підхід до системного знання з юрислінгвістики та лінгвістичної експертології.
    Незмінним символом проекту є золотистий пегас, який у давньогрецькій міфології є улюбленцем муз та означає креативний успіх в творчому плані.
    За десять років свого існування у видавничий проект увійшло більше 20 ґрунтовних праць (монографії, словники, посібники, наукові збірники), що відрізняються в сучасній науці своєю новизною та відповідають модерним вимогам часу. Безперечно, десять років лексикографічного проекту – це лише початковий етап розвитку, але на науковому шляху – це вагомий внесок у розвиток сучасної української філології.

    Дмитро Сизонов

Сторінки

Subscribe to ІФ