наші студенти

  • Як важливо бути гнучким: розмова з Оксаною Хмельовською.

    18 листопада у рамках курсу «Літературні проєкти: кураторство» відбулася зустріч із співзасновницею та головною редакторкою культурно-видавничого медіапорталу «Читомо» Оксаною Хмельовською. Розмова точилася навколо становлення цього медійного проєкту та дотичних до нього подій.

    Пані Оксана розказала, що «Читомо» вперше виник як дипломний проєкт, розроблений удвох із колегою. Для залучення публіки на першу презентацію під час Львівського форуму видавців скористалися картонними колажами, які розвісили по всьому Львову: це дозволило зібрати аудиторію до 80 людей – чудовий результат для літературної події.

    Однак спочатку «Читомо» існував більше як блог, ніж медіа, й перші 4 роки тримався на колосальній волонтерській роботі друзів пані Оксани. Значні зміни відбулися після організації фестивалю «Штурмові загони Ґутенберґа», які об’єднали молодих видавців із якісними редакторами. Так проєкт дістав перший ґрант від Unistudy, який повністю витратили на «найважливішу» людину на Землі – програміста.

    Втім однаково головною проблемою проєкту був брак стабільности та доходів, через що чимало дописувачів вигорали й ішли деінде. Колишні автори «Читомо», за словами пані Оксани, – власники видавництв, редактори, викладачі. 2015 року відбулася своєрідна реорганізація й було проведено чимало подій: проєкт «Mali.ua», який об’єднав невеликих видавців, що випускали по одній книзі; «Вітрина новинок», у якому розміщувалися всі книжки, випущені до Книжкового Арсеналу чи Форуму Видавців, а також спецпроєкт із Гете-інститутом у Києві. Тоді ж у «Читомо» з’явилася перша випускова редакторка Богдана Романцова.

    Хоча брак коштів все ще давав про себе знати, «Читомо» розвивався й 2016 року об’єднався з блоґом про сучасну дитячу літературу «Казкаркою», який представлений дитячим відділом «Читомо». У тому ж році сайт отримав першого комерційного партнера – магазин туристичного спорядження Gorgany (не на правах реклами). Це дозволило проєктові крок за кроком перейти до «дорослішання». 2017 року «Читомо» офіційно став громадською організацією, що, за словами пані

    Оксани, «дозволило відчути себе тим, хто здатен впливати на смаки людей».
    2018-й рік видався багатим на події. Сайт «Читомо» перезапустився і змінив дизайн, здійснив велике соціологічне опитування «Ukrainian Reading and Publishing Data», на яке нинішній Український інститут книги орієнтується при укладанні стратегії. Тоді ж було проведено кілька спецпроєктів із зарубіжними організаціями: Британською Радою, Гете-інститутом (Німеччина) і Польським та Чеським інститутами в Києві.

    Останні два роки позначилися ще більшим розвитком. Так, 2019 року «Читомо» вперше поїхав у відрядження на книжкові ярмарки в Німеччині й Латвії, Мистецький салон у Канаді. Тоді ж провели вечірку з нагоди десятиріччя проєкту «Піна днів», де все навколо покрили піною – сподіваюся, шампанського. Цей рік позначився виграшем 8-ми ґрантів, появою власного Телеграм-каналу, акцією #купуйумалих і партнерством із крупним комерційним проєктом «Галичина».

    Після такого екскурсу в історію гостя заглибилася в його суть, бо «Читомо» – це передусім «медіа про книгу в усіх її проявах й осмислене читання як трамплін, інструмент для самоосвіти й реалізації». Метою проєкту є створення якісних текстів, які б піднімали читачів на вищій рівень. Тексти ці різні: аналітика й ексклюзивні матеріали експертів, новинки у сфері книговидання, рекомендація вартісних книжок, що добре зроблені й несуть щось нове і, звісно, рецензування, бо «навіть якщо книжка хороша, має бути рецензент, який сказав би, що вона хороша».

    За словами пані Оксани, «Читомо» важливий тим, що він бачить щось цікаве, пише про це і люди проявляють інтерес. Яскравим прикладом стала стаття про оплату праці перекладу, яка допомогла перекладачам усвідомити вартість своєї праці. Або проєкт «Література на експорт», де критики рекомендували по 10 українських книжок до перекладу, що дозволило укласти щонайменше 7 угод про переклад за кордон; крім цього, підтримуються й інші важливі й регіональні проєкти.

    Певну частину часу пані Оксана приділила оцінці студентських проєктів, відзначивши їх новизну та давши кілька корисних настанов. Насамперед, вона нагадала, що, крім ідеї, дуже важливо сформулювати мету і порадила уявити собі майбутніх клієнтів, які б зацікавилися пропонованим продуктом, і сформулювати до 5 цінностей вашого проєкту.

    Найважливішою настановою, яка підбила підсумок зустрічі, стала порада не стояти на одному місці, бо важливо вміти рухатися вперед. Як сказала пані Оксана, «редакційна політика «Читомо» – така само змінна річ, яка має швидко реагувати на поломки й помилки, особливо в наш час. Бо цей рік показав, як важливо бути гнучким і вміти підлаштовуватися й знаходити своє місце».

    Іван Прокопенко,
    студент 4 курсу «літературної творчості»

  • ОНЛАЙН-ЛЕКЦІЯ ЗІ СВІТЛАНОЮ ПРИВАЛОВОЮ – НАТХНЕННИЦЕЮ, ОРГАНІЗАТОРКОЮ ТА ДИРЕКТОРКОЮ БАГАТЬОХ ЛІТЕРАТУРНИХ ПРОЄКТІВ

    4 листопада у рамках дисципліни «Літературні проєкти: кураторство» відбулася онлайн-зустріч із Світланою Приваловою, програмною директоркою «Litosvita». Запросити пані Світлану до розмови – це було спільне рішення викладачів і студентів, що цілком зрозуміло, бо успішних людей хочеться почути, перейняти дещицю досвіту. Нині «Litosvita» – платформа, яка надає освітні послуги за різними тематичними напрямами, одна з найбільш популярних у царині неформальної освіти. До того ж «Litosvita» репрезентує своєрідний зріс найвагоміших досягнень літературного й загалом мистецького менеджменту й водночас популяризує сучасний український літературний процес.

    Студентам хотілося більш докладно почути про секрети й внутрішні механізми літшколи, яка минулого 2019 року відзначила поважний ювілей – десятиріччя від дня засування. Відтак пані Світлана докладно зостановилася на структурі самого освітнього процесу, що надає «Litosvita», наголосивши, що він за зразком академічної освіти складається з річних програм, упродовж яких слухачі мають можливість отримати досить ґрунтовні знання і потужну мотивацію до саморозвитку. Безумовно, став у нагоді багаторічний викладацький досвід в університеті і робота над власною дисертацією з масових комунікацій, а також організаційні й комунікативні навички, набуті під час роботи головним редактором видавництва «Nebo bookLab Publishing». Поєднання цих знань й умінь, що тяжіли до різних галузей, дало масштабне бачення й уможливило створення таких навчальних програм, які б були однаково цікавими й лекторам, і потенційним слухачам. Нині «Літосвіта» працює із дорослими слухачами, підлітками й дітьми. Для кожної вікової категорії розроблені свої критерії, плани й контент. Найпопулярнішими серед слухачів уже традиційно є літні літшколи, що проходять щорічно в Карпатах (лише цього року довелося відмовитися від такої ідеї через пандемію).

    Пані Світлана, окрім досвіду, пов’язаного з освітніми проєктами, поділилася секретами успішного видавництва. Ішлося зокрема про книжкове видання «Галерея чуття», де були гармонійно поєднанні вірші відомих українських письменників та ілюстрації картин Андрія Задоріна, знаного білоруського митця, що окреслило унікальну нішу книжкового ринку й сприяло розширенню цільової аудиторії схожих антологій, які пропонували переважно тексти без візуального супроводу. Також гостя коротко спинилася на питаннях формування спільноти, наповнення й розподілу бюджету, розбудови стратегії із взаємодії з конкурентами та інших, не менш важливих аспектах, без яких годі собі уявити успішний літературний менеджмент.

    Зустріч минула на одному диханні – без жодного перебільшення. Усі віртуально присутні отримали потужний заряд позитиву насамперед через оптимізм і налаштованість на успіх, що їх випромінювала сама пані Світлана. Після такої потужної мотивації зросло бажання спробувати власні сили у створенні чогось нового, унікального й пов’язаного з літературою.

    Щиро дякуємо пані Світлані, яка попри свій щільний робочий графік, усе ж знайшла час і можливість поспілкуватися на цікаві теми.

    Тетяна Белімова, доцент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості

  • Телеміст між Києвом і Женевою: онлайн-зустріч із письменником Олесем Ільченком

    28 жовтня в рамках дисципліни «Літературні проєкти: кураторство» студенти ІV курсу «літературної творчості» мали можливість спілкуватися зі знаним українським письменником і сценаристом Олесем Ільченком. Письменник уже довгий час мешкає в Женеві, втім, завдяки новітнім технологіям з легкістю доєднався до розмови, попередньо узгодивши час онлайн-конференції.

    – Пане Олесю, яка погода зараз у Женеві? – після перших вітань поцікавилися студенти.

    – У Женеві сьогодні дощить, – з усмішкою відповідає гість, відразу налаштовуючи аудиторію до щирого спілкування.

    Студенти передусім хотіли почути, як і з якою метою пан Олесь на початку 90-х років ХХ ст. замислив і втілив видання мистецького часопису «Арка», того самого славнозвісного журналу, що виходив у далеких повоєнних роках у Німеччині з ініціативи МУР-у. І пан Олесь докладно і з багатьма цікавими деталями розповів, як непросто було знайти фінансування й налагодити видавництво, адже через економічну кризу майже всі культурні проєкти тимчасово були призупинені. Також гість наголосив, що видання в багатьох моментах залежало від доброї волі відомих письменників, перекладачів, культурологів, котрі люб’язно зголошувалися надати до публікації власні тексти за мізерні гонорари, а іноді й безкоштовно. Олесь Ільченко також згадав символічну редакцію, яка допомагала йому втілювати задум у життя, про поради й зауваги метра Ю. Шереха, отримані листовно, про відгуки читачів. Насамкінець письменник завважив, що більш докладно про часопис і листування з Ю. Шерехом можна прочитати в книжці спогадів «Збирачі туманів. Суб’єктивні нотатки з київського життя» (Київ, 2017).

    Далі розмова точилася навколо романного доробку Олеся Ільченка. Обговорювали зосібна «Місто з химерами» (Київ, 2009) і «Порт Житана» (Чернівці, 2020) – найперший і крайній романи, пов’язані між собою і київським топосом, і темою мистецтва, і загальним культурологічним шаром, обернутим навколо української літератури та найширшого кола освічених представників українського народу. Питання аудиторії переважно стосувалися збирання матеріалів і конструювання самого сюжету. Оскільки йдеться про інтелектуальну прозу з багатьма підтекстами й історичними фактами, які відтворюють до найменших подробиць тло епохи, цілком зрозуміло, що написанню текстів передувала копітка робота. Й справді, пан Олесь підтвердив такі думки, докладно описавши підготовчі етапи, що передували написанню кожного з текстів, а також розповів про кілька містичних збігів. Ішлося про фатальний трикутник із центром у Соборі Святої Софії, за яким тепер київські екскурсоводи проводять екскурсії; а також про теку іншого архітектора, віднайдену в реальності, а описану ще раніше в романі «Місто з химерами» (за сюжетом, папка належала Владіславу Городецькому); про реальні пошуки читачів, пов’язані з образом вигаданого художника Марка Мазура – одного з головних героїв роману «Порт Житана» (багато читачів роману, навіть таких, що належали до мистецьких кіл, щиросердно повірили в існування вигаданого київського митця Мазура, адже майже всі, з ким він спілкувався в романі, були реальними особами).

    Подвійної «порції» Зум-у, як виявилося, було недостатньо, щоб почути відповіді на всі питання. Зустріч обірвалася на пів слові, ніби зависла, натякаючи на те, що продовження неодмінно буде.

    P.S. «Порт Житана» Олеся Ільченка ввійшов до довгих списків ВВС (2020). Студенти й викладачі спеціальності «літературна творчість» щиро вболівають за цей твір і щиро зичать йому перемоги. викладач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, канд.філол.н. Тетяна Белімова

  • 22-й ФІЛОЛОГІЧНИЙ СЕМІНАР (з міжнародним статусом)

    Заснований у Київському університеті Св. Володимира професором В. М. Перетцом у 1904 р.; після радянсько-кадеб'ятного розгрому в 20-30-х роках ХХ ст. відроджений у 1996 р. з ініціативи декана філологічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка проф. М. К. Наєнка.
    Загальна тема семінару: "Теоретичні і методологіні проблеми літературознавства". Нині виходить 21-й випуск збірника матеріалів "Філологічні семінари".

    25 грудня 2020 р. (дистанційно) відбудеться 22-й семінар. Підтема його: "УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА РУБЕЖЕМ – ІСТОРІЯ І ТЕОРЕТИЧНИЙ ДИСКУРС".

    Збірник матеріалів семінару буде опублікований в університетському видавництві ВЦ "Київський університет" (видавничий план 2021 р.).

    Робочі мови семінару: українська та всі іноземні, якими публікувалися переклади творів українських письменників.

    Вимоги до оформлення доповідей загальноприйняті: анотації українською та англійською мовами до 2000 знаків. Обсяг доповідей 0,5-0,7 друкованого аркуша. Доповіді іноземними мовами публікуватимуться в авторській редакції.

    Електронний варіант доповідей надсилати на адресу наукового керівника семінару проф. Наєнка М. К. (list2111@gmail.com), відповідального редактора збірника проф. Бернадської Н. І. (nbernadska@gmail.com) або старшого лаборанта Центру літературної творчості канд. філол. нук Марини Єщенко (poltava.proza@gmail.com).

    Термін подачі доповідей (у зв'язку з карантинними умовами) може бути подовжений до кінця січня 2021 року.

    На знімках, що нижче, плакат ювілейного відзначення семінару у 2019 р. та робочі моменти 21-го семінару.

    Д. філол. н., проф. М. К. Наєнко

  • Відчути себе золотошукачем: детективна історія пошуку лексикографічного архіву

    20 жовтня відбулася чергова зустріч лінгвістичного клубу «ЗМовники» у форматі Zoom-конференції. Модератором заходу традиційно була доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Оксана Мацько. Тема для обговорення була загадковою – «Український лексикографічний детектив: давнє й нове». Гостя зустрічі – Оксана Тищенко, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України – у яскравій ілюстративній формі розповіла про детективну історію пошуку архівної картотеки до втраченого IV-го тому легендарного Російсько-українського словника (1933 р.) під редакцією академіків Агатангела Кримського та Сергія Єфремова. Йшлося про унікальний реєстр джерельної бази, який ретельно добирався для укладання перекладного словника – найбільш затребуваного після революції 1917 р.

    Доля РУС непроста: вона водночас велична (оскільки це перший неймовірно лексично багатий словник), трагічна (його укладачів було репресовано, а саме видання – заборонено) та загадкова (без жодних слідів зник 4-ий том словника, визнаний тогочасною владою націоналістичним, а тому ворожим). «З минулого століття цей том перетворився на святий мовознавчий Грааль», – зазначила Оксана Тищенко. Словниковий реєстр вважався безповоротно втраченим аж до 2018 року, поки пані Оксана зі своїми колегами не почала детально вивчати наявну шестимільйонну картотеку Інституту мовознавства НАН України. При зіставленні карток, написаних у різні десятиліття, виявилося, що на деяких із них були архівні штампи. При скурпульозному аналізі цих лексикографічних документів доби, дослідники відчули себе «золотошукачами», адже одразу стало зрозуміло, що вони натрапили на безцінний скарб – картотеку, яка була підготовлена для укладання 4-го тому РУС! Виявилося, що цей реєстр не лише не знищили під час Другої світової війни, а й зовсім «не почистили» – джерельна база відсилала до дореволюційних текстів, які вказували на її давність і автентичність.

    З моменту цінної знахідки пройшло вже декілька років, за які було зроблено чимало – відібрано, посортовано та оцифровано велику кількість архівної картотеки. До цього процесу долучалися, зокрема, й викладачі та студенти Інституту філології. Проте електронна система – не самоціль, а інструмент дослідження карток, наголосила Оксана Тищенко.

    Крім історичного значення, архівний реєстр слів із коментарями «має стати новим лексикографічним знадобом», переконана пані Оксана. З нього можна і варто черпати питомо українські словотвірні моделі, а також власні відповідники іноземним словам.

    Насамкінець гостя закликала студентів і всіх охочих долучатися до проекту Всеукраїнської толоки для розпізнавання текстів на архівних картках, а також досліджувати їх у наукових роботах.

    Сайт з цифрованою картотекою – https://ak.iul-nasu.org.ua/

    Анна Мукан, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології

  • «Зрозуміти український Схід» і зрозуміти виворіт мистецького менеджменту разом із О. Михедом

    21 жовтня студенти 4 курсу спеціальності «літературна творчість» мали змогу поспілкуватися з письменником й куратором мистецьких проєктів Олександром Михедом. Онлайн-зустріч модерувала Тетяна Белімова в рамках спецкурсу «Літературні проєкти: кураторство». Зі слів Олександра, студенти окреслили важливі аспекти сучасного літературного процесу, а також повернули гостя в студентські часи, коли потрібно було прокидатися на першу пару.

    Однак розмова мала здебільшого серйозну тональність, адже говорили про болючі моменти в контексті інтерпретації нової книжки письменника «Я змішаю твою кров із вугіллям». Як зазначив автор, це документально-художнє видання, що може вплинути на сприйняття Донеччини й Луганщини, зокрема – на приязнь до цих регіонів. Як стверджує герой одного з розділів: «Я люблю це місто через те, що його складно любити».

    Книжка допоможе молодшому поколінню читачів скласти краще уявлення про те, яким був Радянський Союз. Він постає у творі через поєднання історичних фактів і міфів, крізь призму категорії пам’яті, в якій минуле постає еклектично. Олександр хоче, щоб видання такого штибу надихали митців на подорожі-дослідження. Саме завдяки такій мандрівці він дослідив шість міст українського Сходу й написав про це книжку. Мотивацією стало бажання самостійно сформувати власне уявлення про те, що болить.

    Студенти не оминули питань про теперішню ситуацію на Донбасі та її інтерпретацію. Дійшли висновку, що фактаж має бути зафіксований уже сьогодні. Серед книжок про Схід автор виокремив «Інтернат» Сергія Жадана, «Точка нуль» Артема Чеха, також порадив переглянути стрічку «Атлантида» режисера Валентина Васяновича.

    Оскільки Олександр Михед не лише письменник, а й куратор і учасник творчих проєктів, студенти поцікавилися в нього нюансами мистецького менеджменту. Гість запропонував розглянути два підходи до кураторства літературних програм: інституційне (коли куратор чи менеджер працює на велику інституцію, наприклад, PinchukArtCentre чи Мистецький Арсенал) та фестивальне (де літературна програма є однією зі складових більшого фестивалю, наприклад, ГогольFest чи Бандерштат). Олександр підкреслює, що книжка «Я змішаю твою кров із вугіллям» узагалі б не з’явилася, якби не його мистецька діяльність. Письменник розповідає, що в умовах пандемії чітко зрозумів – краще орієнтуватися на довготривалі проєкти. Цікавий приклад – створення курсу лекцій з історії мистецтва у Дніпрі.

    Словом, це була корисна розмова, що допомогла усвідомити й переосмислити окремі літературні й культурні процеси. Хто не прочитав «Я змішаю твою кров із вугіллям» і не подивився «Атлантиду», гайда надолужувати)

    Ілона Михніцька, студентка 4 курсу спеціальності «літературна творчість»

  • Жовтневе засідання Літературної студії імені Максима Рильського

    У зв'язку з пандемією засідання Літстудії проходитимуть у форматі онлайн. Найближче відбудеться за графіком 13-го жовтня 2020 р. з розглядом таких питань:

    І. Звіт про роботу Літературної студії імені Максима Рильського і Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка в 2019-2020 навчальному році (текст ЗВІТУ додається нижче для обговорення).

    2. Читання й обговорення творів першокурсників.
    3. Вільний мікрофон: твори читають усі бажаючі літстудійці

    З питаннями звертатися до старшого лаборанта Центру Літературної творчості, к. ф. н. Марини Єщенко - poltava.proza@gmail.com

    Додані файли: 
  • У святковій піжамі на лекційне заняття, або про специфіку дистанційного навчання

    14 вересня 2020 року дискусійному лінгвістичному клубу «ЗМовники» виповнилося три роки! У 2017-му ініціативні студенти-філологи вирішили зробити свої кулуарні мовно-культурні дискусії публічними та з організаційною допомогою доц. Оксани Мацько утворили клуб любителів рідної мови і всіх, хто прагне нових знань. Своїм девізом обрали вислів «Наша мова – наша змова». Відтоді відбулося вже 31-не засідання, спікерами якого були як самі студенти та викладачі Інституту філології, так і запрошені гості. Метою інтелектуальних зустрічей моволюбців є передавання одне одному наукового та практичного досвіду, а також пошук вирішень актуальних культурно-лінгвістичних проблем. Нинішнє засідання, хоча й пройшло в незвичній для учасників формі – онлайн, однак не випало із загальної концепції гостроти дискусійних тем. Обговорювали переваги та недоліки дистанційного навчання, ділилися порадами пристосування до нових форм співпраці викладачів і студентів, які стали вимогою часу.

    Серед постійних спікерів клубу на запропоновану тему висловилися студенти Оксана Кріт, Аліна Заболотна, Владислав Бибик, Марія Гаращенко та Антон Іщук. Вони дійшли висновку, що головними перевагами дистанційного навчання є: економія часу (на поїздку до інституту і назад) і грошей (на транспорт і харчування поза домом); безпечність (зникнення фактору передачі вірусів одне одному); освоєння нових навичок (користування платформами дистанційного зв’язку та ін.); можливість запрошення спікерів, які б за умов очного навчання не мали б можливості прийти; можливість приєднання до конференції відносно необмеженої кількості учасників; однакова доступність наглядного матеріалу для всіх членів зустрічі (презентацій, написів на дошці). Серед недоліків навчання офлайн спікери зазначили: неможливість живого спілкування; відсутність єдиної платформи для навчання; збільшення кількості письмових робіт; неможливість проведення жвавих дискусій через брак технічної культури (учасники не вимикають мікрофони, не вмикають камери, одночасно говорять) та проблеми зі зв’язком (повільна швидкість інтернету тощо); непорозуміння зі співмешканцями під час проведення дистанційних; недоступність ресурсів для навчання, які існують лише в паперовому вигляді; проблематичність організації робочого простору і необхідність опанування тайм-менеджменту для ефективної роботи в неформальній обстановці; неможливість використання специфічних форм навчання для кращого засвоєння лінгвістичного матеріалу (навчання в лінгафонному кабінеті й аудиторії синхронного перекладу тощо).

    Проживши пів року в режимі дистанційного навчання, досвідчені студенти поділилися порадами ефективного пристосування до нових умов студентського життя. Йшлося про облаштування робочого місця і відмежування його від зони відпочинку; повідомлення співмешканців заздалегідь про свій режим навчання для уникнення збігу активностей на одній території; завжди вмикати камеру на лекційних і практичних заняттях для кращої взаємодії зі спікерами; щоразу при підключенні та протягом конференції перевіряти, чи вимкнений мікрофон; закривати всі сторонні програми та вимикати сповіщення під час онлайн занять; напередодні ранкової відео зустрічі вставати заздалегідь – за 40 і більше хвилин, щоб не приєднуватися до лекційного заняття у «святковій піжамі»; завести блокнот чи вносити свій навчальний розклад в google календар, зазначаючи всі дедлайни здачі робіт.

    Цікавим та свіжим виявився погляд на дистанційне навчання студентки першого курсу Марини Засенко, яка вперше «познайомилася» з навчанням у режимі Zoom цього вересня. Дівчина переконана, що найбільшим недоліком онлайн навчання є відсутність емоційного контакту з викладачами та одногрупниками. Запорукою ефективного навчання для студентки є пошук комфортної атмосфери для занять та усвідомлення, що «все залежить від нас самих: коли, як, скільки та де навчатися» - це є беззаперечною перевагою дистанційної роботи для самоорганізованих людей.

    Спеціальним гостем зустрічі був кандидат філологічних наук, асистент кафедри української мови і прикладної лінгвістики Святослав Шевель. Він закликав ширше сприймати онлайн освіту, не обмежуючись лише обговоренням формату відеозв’язку. Зокрема, Святослав Миколайович розповів про виклики перед Шевченковим університетом, які постали у зв’язку з пандемією і переходом на дистанційне навчання, і афішував запровадження найближчим часом платформи «KNU Education Online». Ця платформа відкриє нові можливості ефективних форм роботи для викладацько-студентської спільноти. Проте, звісно, специфіку очного викладання предметів у Інституті філології важко буде компенсувати навіть надсучасними технологіями дистанційного зв’язку, оскільки йдеться про вивчення мови в усіх її аспектах і формах. Саме тому Інститут філології один із небагатьох підрозділів Університету, в якому запроваджена змішана форма навчання.

    Насамкінець постійний модератор засідання клубу доц. Оксана Мацько оголосила тему наступних «ЗМовників» - «Секрети прямого ефіру» від Ярини Скуратівської.

    Анна Мукан, відділ зв'язків із громадськістю Інституту філології

  • З твого лиця букет троянд зробити можна З волосся гілку гіацинту звити можна…

    Такі поетичні рядки прозвучали сьогодні під час проведення в онлайн-режимі науково-практичного семінару з нагоди Дня вшанування видатного перського суфійського поета Джалалледдіна Румі. Семінар провели студенти і викладачі перської мовної секції кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу на базі Центру іраністики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

    Відкрила урочистий захід завідувач кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу та директор Центру іраністики доц. Мазепова О.В.

    З вітальним словом до присутніх звернувся аташе з питань культури Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні пан Хаді Заргярі, наголосивши на величезному значенні творчої спадщини Дж. Румі як для перської, так і для світової літератури. Далі доцент кафедри Маленька Т.Ф. виступила з доповіддю на тему «Великий Моуляна: перська суфійська поезія від Туреччини до Індії».

    Студентка 4 курсу Мельник Юлія запропонувала присутнім переглянути цікаву презентацію про життєвий шлях видатного поета. Відтак учасники семінару мали нагоду подивитися пізнавальний відеофільм про роль духовного наставника Шамса Табрізі в житті Моуляві.

    Лучко І.М. виступила з презентацією «Переклади Дж. Румі в Україні», детальніше зупинившись на перекладах відомого сходознавця та свого вчителя Яреми Полотнюка.

    Студентка 2 курсу Петрук Вероніка продекламувала газель Румі у перекладі Я. Полотнюка, а студентка 4 курсу Азіз-Джан Марія прочитала власний переклад газелі видатного автора.

    Доц. Бочарнікова А.М. виступила з доповіддю на тему «Ритміка в поезіях Моуляві». Продовжила захід аспірантка кафедри Сопільняк Світлана з презентацією, присвяченою видатній поемі Румі «Духовне маснаві». Вона продекламувала уривок з цієї поеми разом з перекладом. Слідом за нею студенти 3 курсу Пилипенко Катерина, Суровцева Оля, Сулейманов Іса та Влад Собора прочитали цікаве та дотепне оповідання з цієї поеми про розумного птаха.

    Завершився науково-практичний семінар змістовною доповіддю доц. Конончук О.М. на тему «Місце поховання Джалалледдіна Румі в Конії як історична та мистецька пам’ятка і місце паломництва». Модератором заходу була Левчин І.Д.

    Семінар відбувся у теплій та дружній атмосфері, а наші студенти та викладачі продемонстрували чудове володіння словом.

  • Кафедра історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості вітає майбутніх письменників

    18 вересня 2020 р. в головній залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася традиційна церемонія знайомства кафедри з першим курсом освітньої програми «Літературна творчість, українська мова і література та англійська мова». На цю зустріч зібралися викладачі програми, студенти старших курсів та випускники-літтворці, що прийшли подивитися на молоде поповнення та поділитися своїм актуальним досвідом. Найщиріші привітання лунали від завідувача кафедрою, проф. Грицик Л.В., від професорів Бернадської Н.І., Гаєвської Н.М, Ткаченка А.О, письменниці та викладачки, к.ф.н. Бєлімової Т.В. З теплим привітанням виступив і літературознавець та письменник проф. Наєнко М.К., який керує університетською студією імені Максима Рильського та очолює «Центр літературної творчості».

    «Нам уже двадцядть два роки, – говорить організаторка заходу професорка кафедри та гарант програми Шаповал Мар’яна Олександрівна. – Спеціальність «Літературна творчість, українська мова і література» була започаткована в Інституті філології ще у 1998 році, змінювалася, удосконалювалася, а після запровадження компоненту «англійська мова» залишається популярною освітньо-професійною програмою для бакалаврів, де навчання «літературній творчості» запропоновано як цикл творчої підготовки у низці основних курсів».

    Чи важко навчати письменників? Чи можливо цьому навчитися взагалі і ким працювати після отримання диплому? Унікальність програми доводять результати випускників, які теж знайшли час, щоб завітати на цю зустріч. Так, наприклад, кандидатка філологічних наук Юлія Джугастрянська є лауреаткою Премії Кабінету міністрів України імені Максима Рильського за переклад українською роману Ред'ярда Кіплінґа "Кім", а кандидатка філологічних наук Каріна Дорошенко працює менеджеркою з комунікацій в громадській організації "Місто-сад" та виконує функції експерта в Українському культурному фонді. Вони обидві, як і д.філол.н. Шаповал М.О., пишаються приналежністю до наукової школи проф. Астаф’єва О.Г., найновіші книжки якого презентували на зустрічі. Перед присутніми виступили випускниці освітньої програми Софія Безверха (засновниця мистецької студії "Суб'єктив" та контент-менеджерка агенції Gres Todorchuk PR) та Ілона Червоткіна (тепер Магістр Літературного ордену ім. Св. Зіберта Світлого, таємної письменницької ліги, про існування якої нарешті офіційно оголосили Інституті філології). Гості поділилися досвідом з першокурсниками та запропонували колегам-викладачам ідеї для оптимізації їх майбутного навчання.

    На зустрічі були присутні й майже магістри, у минулому студенти-літтворці, а тепер слухачі ОП «Літературно-мистецька аналітика» - Єгор Семенюк, Мар'ян Кондратюк, Дмитро Зозуля, Катерина Барановська, Лідія Жукова, які з великим інтересом вислухали творчі спроби новоспечених першачків й підтримали їх оплесками, квітами та власним творчим доробком. У чудовій атмосфері щирого спілкування збігли останні години першого тижня навчання, який для посвячених літтворців став початком довгого шляху опанування письменницькою майстерністю. Вітаємо!

    Спасьонова Катерина, студкуратор першокурсників

Сторінки

Subscribe to наші студенти