наші студенти

  • “Я хацеў бы спаткацца з Вамі на вуліцы…” Читаємо М. Богдановича разом і вітаємо нашу студентку з перекладом

    Центр білоруської мови та культури імені Володимира Короткевича та кафедра слов'янської філологіїї на прохання Правління Мінського об'єднання українців "Заповіт" (Республіка Білорусь) оголошує подяку студентці 4-го курсу спеціальності "білоруська та українська мови та літератури, англійська мова" Ірині Зотовій за успішний переклад вірша М.Богдановича "Я б хотів би зустрітися з Вами на вулиці" , відзначений в рамках культурної перекладацької акції, приуроченої до 125 річниці поета та 25-річчя Мінського об'єднання українців "Заповіт".

    Щиро вітаємо, пишаємося і бажаємо подальших творчих успіхів!

    Кожна література має вірші, які можна назвати візитними катками нації. Нагода – художня досконалість, а також широкий громадський розголос як у національній культурі, так і за кордоном.

    У творчій спадщині М. Богдановича, чию 125-у річницю ми святкуємо в цьому році, серед ряду визначних творів виокремлюють вірш «Я хацеў бы спаткацца з Вамі на вуліцы…», що вирізняється філософським звучанням, позачасовою і наднаціональною турботою автора про долю людства. Вперше твір був опублікований у газеті «Наша ніва» 21 лютого 1915 р. і закріпив за М.Богдановичем статус засновника верлібру у білоруській поезії.

    Я хацеў бы спаткацца з Вамі на вуліцы
    У ціхую сінюю ноч
    І сказаць:
    “Бачыце гэтыя буйныя зоркі,
    Ясныя зоркі Геркулеса?
    Да іх ляціць наша зямля.
    Хто мы такія?
    Толькі падарожныя, ‒ папутнікі сярод нябёс.
    Нашто ж на зямлі
    Сваркі і звадкі, боль і горыч,
    Калі ўсе мы разам ляцім
    Да зор?”

    Вірш, написаний під час Першої світової війни, не втратив актуальності і сьогодні. 125-річчя з дня народження класика білоруської літератри дало поштовх міжнародній культурній акції – презентувати видатний гуманістичний твір М. Богдановича мовами народів світу. Ініціативу підтримали і студенти спеціальності “Білоруська філологія” Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Категорії: 
  • Перемога магістрантки у всеукраїнському конкурсі есе

    Вітаємо студентку І курсу магістратури спеціальності «Слов’янські мови і літератури» (болгарська мова і література) Смирну Євгенію з перемогою у всеукраїнському конкурсі есе на тему «Розвиток співробітництва між Болгарією та Україною», що проводився Посольством Республіки Болгарії в Україні з нагоди 25-річчя відновлення дипломатичних відносин між Україною та Болгарією.

    Категорії: 
  • «Відбірковий вишкіл проходила кілька разів, бо у жінок на фронті не вірять»: інтерв’ю з Марічкою Іскровською

    Інститут філології. Зустрічаєш в коридорах маленьку дредату студентку з наплічником кольору хакі. Поспілкувавшись із нею, дізнаєшся про бойовий досвід. Доброволець батальйонів «Шахтарськ», «ОУН», Марічка з 2014 року перебувала на фронті. Бойові виїзди в Піски, Мар’їнку, Широкіно, Іловайськ. Сотні днів на фронті, тисячі годин правозахисту на цивільній території у підтримку патріотів та побратимів. Коли у 2015 році Марічка Іскровська (вона ж Марина Лютенко з полоністики) повернулася у студентські лави, то навчилася поєднувати навчання з військовими виїздами.

    Бойовий шлях, очевидно, почався ще з Майдану? Знаю, що допомагали пораненим. Яким був Ваш Майдан?

    На Майдані я з 21 листопада 2013 року. Там були ті ж люди, яких неодноразово зустрічала на акціях протесту, Мовному Майдані. Кожна акція нами сприймалася потенційним кроком до подальшої зміни системи, але ніхто достеменно не знав, буде революція чи ні. На момент розгону студентів 30 листопада мене, на жаль чи на щастя, не було. Потрапила до наших вже у Михайлівський собор. Там побачила картину, після якої зрозуміла, що назад шляху вже немає: люди, частково побиті і поранені, сплять на підлозі церкви, а в той момент іде служба. Це був когнітивний дисонанс у свідомості. Розуміла, що треба щось робити. Формувалися Самооборона, Правий Сектор. Це не було сплановано, не було планом Кремля, це була стихія, яка цілком мала право на успіх. Звісно, Революції без жертв не існує, але 1 грудня ми мали можливість завершити все малою кров’ю.

    Ну а потім події на Грушевського з 19 січня. Отримала травму від світлошумової гранати, тому активно діяти більше не могла. Стала допомагати медикам. У мене були навички першої медичної допомоги, оскільки я давно вела активний спосіб життя: походи, екстремальний туризм. Тож як накласти джгут і перемотати рану я знала. Знання накопичувалися з розвитком революційних подій. Усе починалося зі сльозоточивого газу і забою, а потім почалися гранати і рани…

    У свої вісімнадцять Ви їдете з Майдану на війну. Як воно бути дівчині-воїну на полі бою?

    Пам’ятаю, 3 червня мені виповнюється вісімнадцять. 5-го зранку ще здала кров на донорство в шпиталь, а ввечері вже поїхала на полігон на вишкіл. На фронті спочатку я була в мобільній бригаді з виїздами на нульовий кілометр, де надавала першу допомогу, щоби довезти поранених до шпиталю. А далі бойові виїзди в Мар’їнку, Широкіно, Піски, Іловайськ, з якого вибиралися вже полями з оточення.

    Дівчині на війні важко саме через те, що треба довести, що ти чогось варта. Тебе поважають уже за сам факт того, що ти туди приїхала. Але тебе ж дуже оберігають, захищають, тому кожен бойовий виїзд мені треба було вигризати з боєм. Коли я вже отримала більше бойового досвіду, пішла в батальйон «ОУН», то там уже було простіше, не треба було щось доводити, але то вже 2015 рік, час «перемир’я».

    Ви проходили якусь військову підготовку до того, як їхати на війну?

    Я давно цим цікавилася. З дитинства займала спортивною кульовою стрільбою. Якби не Майдан і війна, то зараз, кажуть, виходила б уже на чемпіонати Європи. На фронті дуже знадобився стрілецький досвід. Але ж знову таки, через те, що я жінка, то кілька разів проходила відбірковий вишкіл, хоч і на високому рівні. За підготовку вдячна Кордону з «УНСО», який свого часу вже воював проти Росії в Абхазії. Трохи підготовки було у Дніпрі, а більше напрацьовувалося вже на війні.

    Як знання мови допомагає в житті, мирному і військовому?

    Вдячна кафедрі полоністики за те, що дала мені можливість поїхати до Польщі на мовне стажування після другого курсу, коли повернулася на навчання. Це взагалі дуже хороший досвід навіть просто подивитися, як живе країна, яка в 90-х переживала ще гірший стан, ніж наша. І як тепер вона розвинулася. Ну і. звісно, підтягти мовні навички.

    Польська мені необхідна. Зараз хочу стати військовим перекладачем на Яворівському полігоні. Звідки щойно повернулася. Склала польську. Побачимо. Треба підтягти англійську, бо тренування проводять натівські війська.

    Зараз Ви продовжуєте навчання? Ким бачите себе у найближчому майбутньому?

    На першому курсі взяла академку, почала навчатися з другим курсом. Періодами ще виїжджала на війну. Якби в мене були повноваження, я би робила все, щоб закінчити війну. Зараз я бачу, що більше можу зробити в Києві, ніж на фронті. Для захисту політв’язнів, як мінімум. Коли ж ситуація в країні стабілізується, мені було б цікаве міське самоврядування. Я родом з Полтави. Ще коли жила там, то займалася культурними проектами, довколаархітектурними. Це місто, яке я знаю. Знаю, що йому потрібно. Розвиток міста – не менш важлива ідея у практичному втіленні. Ти можеш покласти життя на фронті, а твої результати не будуть помітні. А робити якісь прості, але потрібні справи на місцях, - це шанс самому побачити і показати іншим плоди своєї діяльності.

    Революція Гідності, очевидно, перша революція у Вашому житті. Чи вважаєте її переломним етапом у житті?

    Ну переломним етапом була не стільки революція, скільки війна. Моє життя ділиться на «до» і «після початку війни», тому що вона ще не закінчилася. До Майдану брала участь у різних акціях, які стали цеглинками до того, що ми отримали в 2013 році. І якось було зрозуміло, що все продовжиться війною з Росією.

    Сьогодні 21 листопада. Що для Вас ця дата?

    Дата початку незавершеної революції.

    Інтерв’ювала Каріна Дорошенко
    Фото надані Марічкою Іскровською

  • «Після війни хотілося би продовжувати те, заради чого пішов в університет, - вивчитися на лінгвіста»: інтерв’ю з Павлом Морозом

    Студент-білорусист Павло Мороз приїхав на ротацію на кілька тижнів. Вирішуючи справи з академкою, зустрічаючись із друзями та рідними, знайшовся час поспілкуватися і з прес-службою Інституту філології. Про Майдан, війну і гуманітаристику в інтерв’ю зі студентом, який перебуває на Сході вже другий рік.

    У День гідності і свободи згадується той день, коли студенти вийшли на протест. Яким був Ваш Майдан?

    Допомагав чим міг: десь побудувати барикади, часто просто залишався там, щоби сила протестів не гасла. І камінням довелося покидатися, і газу сльозогінного нюхнути. Але свій вклад особливо важливим я назвати не можу.

    Чому вирішили їхати на війну?

    На Схід їхати я планував із самого початку. На мою думку, це призначення кожного чоловіка. Зараз ідуть на війну дуже різні люди, якого б успіху вони не досягли, але кидають все, беруть до рук зброю і боронять свою країну. Сподіватися на те, що за тебе захистить твій дім хтось інший, - не дуже чоловіча позиція.

    Закінчуєте бакалаврат. Чи у Вашій дипломній присутня військова тематика?

    Потрібно розмежовувати службу і навчання в університеті. У дипломі є література, є теми, які я би з цікавістю розглядав, є певні проблеми, які я хотів би висвітлити. Я йшов в університет як філолог, а не як військовий.

    Про що хочете писати диплом?

    Ще не обрав тему, але вже маю кілька варіантів. Щоправда на Сході не дуже є коли його писати.

    А чому Ви вибрали білоруську?

    Утворювалася доволі маленька група. Не хотілося якось згубитися серед спеціальностей, де група по 30-50 осіб, як, приміром, україністика. По-друге, білоруська мова може бути доволі корисною з огляду на те, що з Білоруссю в нас відносини доволі теплі. Можна отримати роботу в Білорусії чи в Посольстві. Крім того, я володів англійською мовою до вступу, і мене цікавила та програма, де була би і англійська мова. У моїй групі непогано викладають. Тож я просто обрав те, чого хотілося.

    У Вас контракт до закінчення особливого періоду. Коли на вашу думку закінчиться «АТО»?

    Найближчі кілька років точно не закінчиться. Це російська тактика розхитування, дестабілізації ситуації роками.

    Завтра закінчується війна. Де Ви себе бачите, у чому би хотіли реалізуватися?

    Хотілося би продовжувати те, заради чого пішов в університет, вивчитися, стати лінгвістом. Прагну будь-що застосовувати знання: або бути перекладачем, або викладачем мови для людей старшого віку. Я вважаю, що мову треба вивчати лише для практичних цілей, тож більше й орієнтований на практичне втілення знань. Вступаючи до Інституту філології, я вже знав більш-менш англійську мову, щоби нею спілкуватися. Нині моїх знань достатньо, щоби перебувати в англомовному середовищі.

    Знання мови, мабуть, дуже необхідне на війні?

    Я навіть свій позивний отримав, коли в нас на курс молодого бійця приїздив італієць. Він міг спілкуватися з нами лише англійською, хоча знав 5 мов. Із 30-40 людей, які приїхали зі мною, ніхто не міг нормально розмовляти англійською, тому мене ставили з італійцем у парі на завданнях, щоб я міг пояснити, чого вимагають, що зараз необхідно зробити. Так і повелося, що я був перекладачем. А оскільки у всіх асоціація більше з вчителем англійської, то й назвали – «Тeacher» ( англ. - вчитель). Так за мною закріпився позивний – Тічер.

    Звідки знання до вступу в ІФ?

    Я навчався в технічному ліцеї у Кам’янському (колишній Дніпродзержинськ). Там загальний рівень викладання всіх предметів високий, бо там викладають ті, хто любить свою справу. Звідти і знання. Але на технічні спеціальності йти не думав. Бачив себе лише гуманітарієм.

    Чому обрали саме «Азов»?

    Батьки знали про моє рішення їхати на Схід ще в 2014 році. Були категорично проти, тому сказали, що перевірятимуть, аби вчився. Розуміючи, що від батьків підтримки не буде, я вибирав підрозділ, де буде не хаотична структура. Мені треба було спорядження, впевненість у тому, що тут є якась дисципліна, порядок, стратегія, окрім об’єднання ідеєю.

    Зараз азовці для мене не просто військові, з якими спільно несемо службу, а справжні побратими. Ми підтримуємо один одного на службі і на ротації. Та й нас підтримують звідусіль. Наша Леся Владиславівна (доц. Леся Наумовська з кафедри фольклористики ІФ) постійно надсилає нам допомогу. Навіть коли кажеш, що нічого не треба, усе в нас є, то все одно знайде, чим допомогти, що надіслати. Вона вже як мама багатьом стала в підрозділі, дуже її люблять і цінують.

    Війна змінює людей. Як по собі відчуваєте, чи війна Вас змінила?

    Можливо, зовнішньо змінився, але внутрішньо – ні. Ну принаймні мені так здається. Взагалі людину тяжко змінити, якщо вона того не захоче. Коли я спілкуюся з побратимами, то усвідомлюю, що змінився, але коли повертаюся сюди, то я все той же Павло Мороз.

    Інтерв’ювала Каріна Дорошенко
    Фото надані Павлом Морозом

  • Італійський дизайн в Інституті філології

    Під високим патронатом Президента Італійської Республіки у рамках XVI Тижня італійської мови у світі, який відзначається в період з 16 по 23 жовтня навчальними закладами різних країн, де вивчають італійську мову, Центр італознавства Інституту філології у співробітництві з Італійським інститутом культури в Києві провели заходи на тему: “Italiano e la creatività: marchi e costumi,moda e design” (Італійська мова та креативність: бренди та костюми, мода і дизайн.

    18 жовтня 2016 у Мистецькій залі Інституту філології відбулася лекція директора Італійського інституту культури в Києві пані Анни Пасторе: "Італійські винахідники та італійська досконалість", присвячена італійським винахідникам та їхнім винаходам, відомим в усіх країнах світу. На заході також виступили креативний директор Європейського Інституту Дизайну (IED), архітектор Джованні Оттонелло та регіональна менеджерка IED пані Ольга Мєлкова.

    А наступного дня, 19 жовтня, охочі могли завітати на тематичний захід
    «Proiezione del filmato:"Il Made in Italy siamo noi"», де відбувався показ відео про італійський дизайн та дизайнерів, про історію найвідоміших брендів Італії та тематичні виступи-презентації студентів. Театральний виступ було підготовлено студентами ІІІ групи спеціальності "переклад з англійської мови", які вивчають італійську мову як другу іноземну.

    У заходах брали участь: директор Італійського інституту культури в Києві пані Анна Пасторе, директор Центру італознавства Агеєва Г.О., викладачі італійської мови Інституту філології проф.Охріменко В.І., доц.Толстова О.Л., викл. Гарсія М.О., студенти ІІІ, V курсів спеціальності «переклад з італійської мови», студенти ІІ, ІV, VІ курсів спеціальності «італійська мова і література та переклад» та студентам магістратури спеціальності «переклад з англійської мови» (друга іноземна мова – італійська). Гостями Тижня італійської мови в Інституті філології мови були студенти Київського національного університету культури і мистецтв з викладачем Негодою М.М.

    Анна Агеєва,
    Фото – Валерій Попов

  • Українська і грузинська “Мова неба”: презентація альманаху

    Дві мови, дві культури, одна обкладинка. 27 вересня в Інституті філології відбулася презентація літературного альманаху “Мова неба”. До нього увійшли поезія і проза 25 авторів, серед яких студенти і випускники Інституту філології, чия творчість перекладена письменниками Грузії та викладачами Тбіліського університету. Серед авторів альманаху уже відомі в українській літературі автори: Олеся Мамчич, Людмила Дядченко, Олена Герасим’юк, Дарина Гладун, Ігор Астапенко, Тетяна Винник, Єлизавета Жарікова та інші менш відомі, але не менш талановиті автори.

    Ідея проекту виникла весною 2014 року, коли колеги з Інституту україністики Тбіліського університету приїхали на конференцію до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. На початку березня країна ще не відійшла від революційного шоку. Тож, зрозуміло, що тема Майдану також представлена в альманасі.

    Різноманіття тем і стилів в альманасі було доповнено світлинами фотографів Гурама Цібахашвілі та Олега Жарія .

    Над проектом працювали кілька перекладачів, троє упорядників, і як результат маємо міжкультурний мистецький проект. Альманах же відбувся завдяки авторам проекту проф. Отар Баканідзе (директор Інституту україністики Тбіліського університету) та проф. Людмили Грицик (завідувач кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості).

    Директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк від імені Ректора КНУ вручив Іване Мчеделадзе подяки за співпрацю між двома науково-освітніми установами. Іване Мчеделадзе , який виступив координатором літературного проекту “Мова неба”, розказав про роботу над текстами, про перекладачів, які послуговувалися навіть старогрузинською лексикою. Він зачитав переклади деяких віршів присутніх на презентації авторів. Звучання українських текстів в грузинських перекладах нагадувало пісню.

    На презентацію альманаху прийшли Голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко та письменник, головний редактор газети «Літературна Україна» Станіслав Бондаренко. Гості згадували історію літературних взаємин України і Грузії протягом століть. Українсько-грузинська «Мова неба» - це ще один мистецький результат міжнародної співпраці.

    Дорошенко Каріна
    фото - Валерій Попов

  • Творчість першокурсників на засіданні літературної студії

    22 вересня відбулася літературна студія, де присутні мали можливість ознайомитися з творчістю першокурсників Інституту філології. Твори для обговорення презентували переважно студенти освітньої програми "Літературна творчість". Також на студію завітала першокурсниця програми "Українська мова і література" та студентка Торгово-економічного університету. Жваве обговорення і побажання від старших колег, неочікувані рими і поезія сестер-близнючок наповнили позитивом дощовий день осені!

  • Студенти-тюркологи у "Літній школі" Туреччини

    Студенти кафедри тюркології провели п’ять тижнів у Туреччині за програмою «Літньої школи /Yaz okulu» від Інституту імені Юнуса Емре (тур. Ünüs Emre Enstitüsü).

    У програмі взяли участь 540 студентів із 40 країн світу: Єгипту, Австрії, Норвегії, Судану, Індії та багатьох інших. Серед учасників і наші тюркологи: Рагович Ольга, Мельник Тетяна (2-й курс, турецька мова), Анафієв Сейран (3 курс, турецька мова), Пилипенко Анастасія (1 курс магістри, турецька мова).

    Студенти перебували у Туреччині 5 тижнів: 4 тижні в Анкарі та тиждень у Стамбулі. Одна з учасниць розповіла: «Усіх розподілили по різних містах. Кожного дня з 9:30 ранку і до 14:00 години ми навчалися. Зранку було 3 пари турецької мови і після обіду були пари з нової літератури, або османської мови. Кожні вихідні ми подорожували всією Туреччиною, оскільки головна мета програми – це ознайомити нас з культурою і традиціями Туреччини. Проживали ми в гуртожитку одного з найкращих університетів країни. І переліт оплачували нам. За місяць ми побували у восьми містах Турецької Республіки: Конья, Ескішехір, Невшехір, Амасра, Сафранболу, Бартин, Бурса, Кападокія. За участь у цій програмі дякуємо Покровській Ірині Леонідівні та нашому викладачу, носію турецької мови, Хюнерлі Бюленту».

  • Рефат Чубаров привітав студентів-тюркологів із початком нового навчального року

    1 вересня 2016 р. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Р.А.Чубаров привітав студентів спеціальності «Кримськотатарська мова і література, англійська мова» із початком нового навчального року, зазначивши, що кафедра тюркології Інституту філології вже втретє успішно проводить набір на цю спеціальність, що свідчить про престижність спеціальності, її актуальність та якісну роботу викладачів кафедри. Крім того, шановний гість наголосив на тому, що кількість студентів на цю спеціальність продовжує збільшуватися і цього року на перший курс вступило десять студентів на місця державного замовлення та двоє студентів навчатимуться на контрактній основі.

    Рефат-ага подякував керівництву університету за сприяння у відкритті цієї спеціальності та за подальшу підтримку викладачів і студентів спеціальності «Кримськотатарська мова і література, англійська мова».

    Категорії: 
  • Відбулася презентація органів студентського самоврядування

    У понеділок в актовій залі Інституту філології відбулася презентація органів студентського самоврядування. Представили очільників заступники директора Святослав Шевель (виховна робота) та Сергій Скрильник (науково-методична робота).

    Голова Студентського парламенту Інституту філології Анатасія Кікоть розказала про роботу парламенту і познайомила першокурсників із представниками таких відділів: культурно-мистецький, інформаційний, освітній, соціальний. Активісти парламенту запрошують студентів до активної співпраці. Уже в середу, 7 вересня, відбудуться збори культурно-мистецького відділу, куди запрошуються всі охочі.

    Голова профбюро Інституту філології Юлія Копейко розповіла про специфіку роботи цієї структури, про матеріальну допомогу, профілакторії, проїзні.

    Заступник голови Студентського парламенту університету Станіслав Гречка наголосив, що органи самоврядування покликані бути контактом студента з адміністрацією і займаються різновекторними справами, зокрема, і гуртожитками.

    До слова запросили представника соціального департаменту СПУ Руслану Цегельську, від якої студенти дізналися про напрями діяльності департаменту. А це: допомога дитячим будинкам, популяризація спорту, допомога безпритульним тваринам, екологія, допомога студентам, а також підрозділ - Координаційна рада КНУ, що допомагає нашим студентам, які воюють в АТО.

    На завершення першокурсникам анонсували проведення Днів Університету , Дня першокурсника, фестиваль Best KNU fest, та інші вечіркі і свята у вересні.
    Більше інформації у 13 аудиторії (Студентському парламенті Інституту філології) та в 100 аудиторії (Студентське профбюро).

    Долучайтеся, співпрацюйте, бо насичене студентське життя залежить саме від вас!

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Маргарита Ізотова

    Категорії: 

Сторінки

Subscribe to наші студенти