поетичні читання

  • Відбулося засідання літературної студії імені Максима Рильського

    10 квітня у Мистецькій залі Інституту філології відбулося засідання літературної студії імені Максима Рильського за участі онука самого Максима Тадейовича. Гості читали й обговорювали власні вірші, а потім висловилися щодо нової збірки «Мудрості від Максима Рильського», виданої зовсім нещодавно Максимом Георгійовичем. Бесіду організував директор Центру літтворчості Михайло Наєнко.

    Літстудійці з користю провели сонячне пообіддя. Студенти зачитали свої твори, кожен висловлювався щодо задуму автора. Відгадали не все! І постало питання: то чи ж можна оцінювати вірші та як саме це робити? Чи є вірш емоцією, частинкою сутності автора? Чи все-таки «вірші – це не я», а просто продукт автора, що живе як текст? Зрештою, Михайло Наєнко згадав універсальну формулу академіка Олександра Білецького: у кожному творі важливо про що, як і навіщо написане. Поезія має бути, немовби «блиснуло скельце на греблі й засвітило весь світ». Згадаймо: ще Тичина, твори якого вміщуються в 12-ти томах, мріяв, аби про нього згадували й пам'ятали хоча б 50 сторінок.

    Досвідчені літературознавці були доброзичливими до проб пера молоді, адже нам потрібні "свіжі" слова. Поет – не лише той, хто знайде нову метафору, а той, хто поглиблено дивиться на смисли. І це відчулося на цій літстудії. Адже дуже важливо обговорювати сучасні тексти. Ми живемо в час, коли дискусій навколо поезії вже майже не буває. А хотілося б, щоб наші думки не пропадали в повітрі. Нехай навіть камерними зібраннями, але – говорити! Михайло Наєнко зазначив: «Багато – не завжди якісно. Шекспірів і Шевченків багато не буває».

    Михайло Кузьмович також розповів гостям кілька цікавинок. Наприклад, як у Львові колись утворилися «молодомузівці», нові поети. І як один із них, Карманський, згадував їхні взаємини із нібито консервативним Іваном Франком. От сидять вони в кафе, заходить Іван Якович – і всі притихають (знають же, із ким мають справу!). Коли постає суперечливе питання, молодь тоді каже: «Може, в доктора Франка запитать?» А той їм: «А то я знаю?» Однак, почне говорити, й усі зачаровано слухають…

    Згадувалося також київське угруповання 60-х років минулого століття "ХЛАМ" (художники, літератори, артисти, музиканти). Нічого суттєвого після себе так і не лишили. Адже, не завжди бувають генії, однак «бродіння обов’язково дасть постать». Її визнають не одразу, бо нове загалом невизначане (згадаймо, як люди були проти Ейфелевої вежі).

    Михайло Наєнко згадав також три свої зустрічі з Рильським - на 50-річчі Андрія Малишка, на засіданні в Спілці письменників та на похоронах в 1964 році.

    Онук поета розповів про музей-квартиру Максима Тадейовича; про вербу біля того дому, під якою поет прощався в останні свої дні (а привіз її Андрій Малишко з місць заслання Шевченка).

    Наприкінці літстудії гості висловилися щодо збірки «Мудрості Максима Рильського», виданої цьогоріч. Вона побудована на цитатах, які виписував Максим Георгійович із 20-томного зібрання творів свого діда. Хотів показати його як мислителя. Кожен у книзі може знайти щось своє. Максим Тадейович, як ми знаємо, був поетом бібліотек, водночас обожнював природу, інколи любив усамітнитися; надихався подорожами. Його образ, за словами онука, «старий чумак Рильський». І справді, наше життя – це своєрідна подорож.

    Тож подорожуймо стежками класиків. Створюймо й власну лірику. А наступне засідання літстудії буде присвячене традиційному весняному конкурсу поетів.

    Текст студентки Юлії Кузьменко

    Категорії: 
  • Він і вона, або конкурс і презентація

    27 березня відбулася подвійна літературна подія. Було оголошено цьогорічних переможців літературного конкурсу «Стань письменником» і проведено презентацію роману Олега Коцарева «Люди в гніздах».

    Конкурс «Стань письменником» щорічно проводить кафедра історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості. У ньому беруть участь старшокласники, які змагаються у кількох літературних номінаціях. Цього року кожен із переможців отримав персональну рецензію від визнаних сучасних письменників і літературних критиків: Івана Андрусяка, Анни Малігон, Олега Коцарева, Дарини Гладун і Тетяни Синьоок.

    Переможцями стали:
    У номінації «Поезія» - Кириченко Дмитро, Коськін Денис, Котовщик Ілона, Панасюк Марія та Янкевич Світлана.
    У номінації «Проза» - Балабай Сергій, Панасюк Марія, Садова Соломія, Янкевич Світлана.
    У номінації «Переклад» - Куліда Ганна
    У номінації «Рецензія» - Кислощук Іван
    У номінації «Публіцистика» - Живолович Данило

    Однак основною метою зустрічі було насамперед спілкування із тими, хто хоче вчитися писати. Частиною події стала презентація роману про родинну історію 20 століття «Люди в гніздах» Олега Коцарева, читання його тексту, а також розмова про літературу із Дариною Гладун та читання творів учасників конкурсу.

  • Літературна студія із Анатолієм Паламаренком

    Традиційно раз на місяць в Інституті філології відбуваються літературні студії імені Максима Рильського. 20 березня гості літстудії слухали народного артиста України, Героя України, лауреата Шевченківської премії Анатолія Паламаренка.

    З дитинства він мав дар до Слова. Ще восьмирічним хлопчиком його запрошували читати до дня народження Гоголя твори цього письменника. А потім він ходив по гуртожитках, аби тренуватися: коменданти кликали по 5-6 слухачів, а молодий Анатолій відточував перед невеличкою аудиторією свою майстерність. Особливо важливим таке його вміння було після Другої світової; люди хотіли відволіктися, забути про страхи війни, і талант молодого актора був їм ліками.

    Нині Паламаренко є професором Київської консерваторії, а також викладає в інших університетах в Києві. Свого часу він викладав і в Шевченковому університеті, студенти вчилися в майстра художнього виразного читання. Він єдиний артист України, кому присвячена ціла монографія – робота Олександра Кавуненка «Страждати, терпіти, любити». Про Анатолія Несторовича знімали телепрограми, зокрема документальний фільм створила випускниця КНУ Тетяна Ковальчук.

    Анатолій Паламаренко виконує всю класику української літератури, але найбільше захоплюється М.Коцюбинським, вважає його тексти духовною музикою, переданою в слові. А як він шанує Шевченка! Радить кожному дослухатися до слова Кобзаря, проводить паралелі Тараса із Христом: він пішов у заслання в 33-річному віці, у такому ж віці пішов на страждання Ісус. І шевченківські дні, які ще зараз не так далеко позаду, Паламаренко вважає духовним Великоднем українського народу. Так і має бути: «Якщо будемо заглиблюватися в Шевченка, то всі ми мовчки, потихеньку, помалесеньку виростемо справжніми синами і дочками України».

    Кульмінацією зустрічі стали, звісно, читання Паламаренка перед аудиторією. Пролунали поема «Чернець» Тараса Шевченка, уривок із повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького та усмішка «Діва і монах» Остапа Вишні. Такі різні за темою, усі три уривки не лишили байдужими нікого. Гості, мов зачаровані, стежили за кожним порухом, кожною нотою голосу народного артиста. Оплески були подякою. Анатолій Несторович зізнався, що його глядачі – його партнери та колеги як на зустрічах, так і в театрі.

    Поза майстер-класом актор разом із організатором студії, директором Центру літтворчості ІФ Михайлом Наєнком згадували й інші постаті української літератури. Адже днем раніше Україна відзначала дні народження трьох геніїв Слова. Це Максим Рильський, який першим після Шевченка створив гімн українській мові. Це Ліна Костенко, що дала нашій поезії епічний звук; згадаймо її «Марусю Чурай» та «Берестечко». В останньому поетеса відтворила незвичну ідею – ідею поразки, бо ж «ніяка перемога так не вчить». Також 19 березня – день народження цьогорічного лауреата Шевченківської премії Емми Андієвської.

    На завершення Михайло Кузьмович вручив Анатолію Паламаренкові символічну булаву. Сила цієї дивовижної людини – у таланті до слова. Через нього можна відкривати очі та серця, пам’ятаймо про це!

    Текст студентки Юлії Кузьменко, фото Валерія Попова

  • У Франції відбудеться експериментальна вистава на вірші випускників ІФ

    В середу, 7 березня 2018, в Українському культурному центрі в Парижі та в п’ятницю, 9 березня 2018, в театрі Carré 30 в Ліоні пройдуть прем’єрні покази експериментальної вистави Re-co-naissanceetdignité, поставленої французьким режисером Клеманом Перетятком на вірші сучасних українських поетів молодшої генерації.

    Співавторами вистави стали шість молодих поетів та поеток з України. Більшість учасників – творчі випускники Інституту філології: Елла Євтушенко (студентка-франкофоністка Інституту філології), Дарина Гладун (випускниця «літературної творчості» ІФ), Тарас Малкович (випускник ІФ, перекладач з англійської), а також Богдан-Олег Горобчук (випускник соціологічного факультету КНУ) та письменники Лесик Панасюк та Ліда Зінько. В одному дійстві поєднаються сучасний театр, відеопоезія та театр тіней, відправною точкою для яких стали вірші, написані авторами протягом останніх декількох років.

    Re-co-naissanceetdignité – це спільний проект режисера Клемана Перетятка (Театральна компанія «Collapse» ) та мисткині Ліди Зінько. Він є частиною творчого циклу «45 millionsd’Ukraine» («45 мільйонів українців»), який об’єднує театральні постановки на українську тематику. «Ми обрали цих молодих поетів, тому що більшість з них народилися в незалежній Україні і не знали радянського режиму. Вони ставали дорослими під час подій Майдану, які вплинули на їхнє світосприйняття. Це – покоління, яке хоче вільно обирати майбутнє своєї країни», – коментує Клеман Перетятко.

    Назва проекту символізує етапи визнання культури суспільством: naissance – народження культури, connaissance – знайомство з культурою, reconnaissance – народне та міжнародне визнання. Слово «dignité» (гідність) відсилає до Революції Гідності, яка стала символом молодого покоління українців, і наших митців та мисткинь зокрема. Дата заходу була обрана не випадково: організатори вирішили віддати данину пам’яті Тарасу Шевченку до дня його народження – 9 березня.

    «Я більш, ніж впевнена в тому, що українська поезія нічим не поступається європейській. У нас є багато молодих талантів, які, на жаль, мало відомі в широких колах. Проект Re-co-naissanceetdignité є способом відкрити нову українську поезію не лише для французької публіки, але й для української діаспори у Франції», – зазначає співавторка вистави Ліда Зінько.

    Важливою частиною експериментального дійства стане цикл відеопоезії «Долаючи тишу», створений творчим об’єднанням «Щогла», серед учасників якого і наші філологині: Дарина Гладун та Елла Євтушенко. Метою проекту стало розширення аудиторії сучасної української поезії через залучення популярного відеоформату. Цикл «Долаючи тишу» вже демонструвався в Україні, Норвегії та Чехії, здобув нагороду фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ.

    Проект Re-co-naissanceetdignité відбувається в рамках фестивалю «Printemps de Poètes» 7-10 березня 2018 року у Франції.

  • 20 РОКІВ «ФІЛОЛОГІЧНИМ СЕМІНАРАМ»

    Науково-педагогічні школи – одна з визначальних форм університетської освіти. Для істориків і теоретиків літератури такою формою в 1904 році став «Філологічний семінар» професора Київського університету (згодом – академіка російської та української академій) Володимира Миколайовича Перетца. З нього вийшли практично всі фундатори модерного українського літературознавства київського регіону – М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Г. Бурґардт (Юрій Клен), І Огієнко, С. Маслов, Д. Чижевський та ін. Значну частину їх (разом із семінаром та його фундатором) репресивна машина радвлади знищила, і лиш одиницям удалося емігрувати на Захід і там утримати українське літературознавство в рамках істинної науки. Нове відродження семінару припадає на середину 90-х років ХХ ст., котрий (як науково-педагогічна школа) одразу ж набув міжнародного статусу з чітко означеною темою: «Теоретичні і методологічні проблеми літературознавства». Друкованим органом школи стало щорічне видання (з ВАКівським статусом) «Філологічні семінари». Нині заходами Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка підготовлено й опубліковано підсумкове (за 20 років) видання «Філологічний семінар – школа наших традицій». У ньому окреслено основну літературознавчу проблематику, яка була предметом розгляду на семінарах протягом останніх двадцяти років, опубліковано (в додатках) зміст усіх семінарських збірників та рецензії на них різних авторів у літературній періодиці 1996-2017 рр. Світлини видання дають уявлення про основних учасників семінару, серед яких, зокрема, науковці найстаршого (члени Національної академії наук України Д. Затонський, В. Дончик і Н. Крутікова, професори Є. Сверстюк, Н. Шляхова і Н. Заверталюк), середнього (професори Р. Гром’як, Н. Костенко, Г. Клочек, В. Марко, Б. Мельничук, О. Мушкудіані, В. Нарівська, А. Погрібний, Т. Салига, А. Ткаченко, О. Турган та ін.) і наймолодшого поколінь науковців (професори Н. Бернадська, І. Даниленко, І. Заярна, Н. Зборовська, Т. Гундорова, П. Іванишин, Л. Кавун, О. Колінько, Л. Кравченко, В. Кузьменко, А. Мережинська, О. Ніколенко, С. Павличко, В. Поліщук, Я. Поліщук, С. Пригодій, В. Просалова, Л. Рева-Лєвшакова, С. Росовецький, Л. Скупейко, М. Шаповал та ін.). Географія їхньої участі у семінарі охоплює практично всі класичні та кілька педагогічних університетів України, а зарубіжне літературознавство представлене у виданні такими відомими філологічними постатями, як О. Баканідзе (Грузія), Г. Грабович (США), Р. Гебнер та І. Качуровський (Німеччина), С. Козак, В. Назарук і В. Соболь (Польща), С. Макара і М. Роман (Словаччина), Н. Над’ярних (Росія), М. Павлишин (Автралія), І. Поспішил (Чехія), М. Славова (Болгарія).

    Видання ілюстроване також сканованими титулами основних праць фундаторів і учасників семінару та оснащене іменним і термінологічним покажчиками. Меморіальну дошку професору В. Перетцу на гуманітарному корпусі університету встановлено у 2013 році.

  • "Посвята" "PROчитання": літературний клуб з Катериною Чайкою

    У затишній атмосфері на кафедрі історії української літератури, теорії літератури та літтворчості на засіданні літклубу "PROчитання" відбулася студія "Посвята" Катерини Чайки (відкриємо секрет, що це творчий псевдонім талановитої третьокурсниці Катерини Барановської). Катя почала з того, що "посвятила" кафедру Кобзарем. Окрім її віршів, почули спів Мар'яна Кондратюка: символічну пісню Океану Ельзи "Той день" та авторську. А ще дізналися про проект Світлани Вертоли (та й усіх літтворців) "Твоя поетична листівка". Студенти хотіли вивести свою лірику у світ, аби це було на часі, цікаво та яскраво. У них вдалося! Радо слухали й коментували професори кафедри Анатолій Ткаченко та Юрій Ковалів. Давали поради, як динамізувати твори, як декламувати їх, а ще ставили акценти в текстах Катерини: вона влучно сказала про графоманство як про велике мистецтво! Дмитро Зозуля поділився враженнями від творчості: поезія Чайки нагадує мантри, не схожа на класичну. Але в тому її особливість. Чекаємо на наступні студії творчих філологів!

    Текст і фото - студентка Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Презентація проекту "Твоя поетична листівка"

    Понеділок почався зі снігом і дружніми літературними посиденьками на ФРЕКСі. У «Лунотеці» літтворці Інституту філології організували презентацію «Твоя поетична листівка». Творчі молоді хлопці та дівчата задумували цей проект давно. Вони написали вірші й намалювали до кожного з них яскраві ілюстрації, що поєдналося у поетичній листівці. А саму зустріч студенти перетворили на веселий імпровізований концерт. Спершу познайомилися: кожен мав розповісти кілька фактів про себе. Потім за жеребом виступали всі охочі. Хтось читав поезію (потішили Анна Комар, Леля Покотиполе, Дмитро Зозуля, Ілона Павленко, Артемій Туманов, Ксеня Голікова та багато-багато інших), хтось дивував прозою (сюрреалізм про родину та дуже відверта історія нічного кохання), хтось грав на гітарі. Пісні («Кінчиками пальців», «Постер з Чубаккой») були різні, але жодна не лишила байдужими творчих гостей. Такі вечори розкривають кожного з нас, роблять розкутими та дарують нові приємні знайомства.

    Текст - Юлія Кузьменко,
    фото - Валерія Мащенко

    Категорії: 
  • Літклуб "PROчитання" з Катериною Чайкою: презентація і обговорення текстів

    На черговому засіданнні літ.клубу "PROчитання" свій творчий доробок презентуватиме студентка третього курсу "літературної творчості", відома під псевдонімом Катерина Чайка

    Приходьте послухати і обговорити вірші поетки 28 листопада о 13:00 у 116 аудиторії. Із творчістю поетки можна ознайомитися за покликанням: goo.gl/DWbo8n

  • Засідання літературної студії ім. Максима Рильського за участі Кирила Стеценка

    Традиційно у другий вівторок місяця слухаємо поезію студентів-літтворців Інституту філології. Сьогодні, 14 листопада, до літстудії долучилися ще й молоді поети та прозаїки з Київського університету ім. Б. Грінченка. Крім того, пощастило почути скрипаля Кирила Стеценка.

    Стеценко знайомий з музикою змалечку. Його дід, теж Кирило, - автор музики до «Заповіту» Шевченка. А онук підходить до музики по-новому, змішуючи в авторських композиціях рок, джаз, фольк та класику. Свого часу він грав у рок-гурті «Еней», гастролював, потім вів авторську програму на радіо, і навіть протягом 13 років завідував кафедрою менеджменту й шоу-бізнесу КНУКіМ. На літстудії пролунали три його твори: «Дума» (із народною основою), обробка закарпатської колядки та «Ой діду, дударику» - обробку Леонтовича 3-нотної народної пісні. Останню Кирило заспівав разом зі слухачами.

    Директор Центру літературної творчості професор Михайло Кузьмович Наєнко слушно зауважив, що філологи повинні так само майстерно володіти своїм інструментом – Словом, - як Кирило володіє скрипкою.

    А далі свою творчість презентували студентки 2 курсу спеціальності «літературна творчість». Крім того, студенти 4 та 6 курсу з університету Грінченка, які завітали на студію, поділилися своїми поезіями та малою прозою.

    Наприкінці зустрічі Михайло Кузьмович подякував учасникам та зауважив: помітно, що читці виявляють обличчя однієї епохи та сучасної поетики. З роками студенти мінятимуться, дорослішатимуть, але душею – молодітимуть! А ще професор Наєнко закликав подавати свої творчі доробики до 11 випуску альманаху «Сві-й-танок» та запросив на наступну літстудію 12 грудня, на якій демонструватимуть документальний фільм «Будинок «Слово» Тараса Томенка.

    Текст – студентка Юлія Кузьменко
    фото - Інтернет

    Категорії: 
  • Затишний вечір у колі друзів: літвечір в Інституті філології

    На світло ліхтариків і звуки музики увечері 8 листопада сходилися філологи та студенти інших факультетів на літературні читання на квартирнику "IF light night". Дівчата зі Студентського парламенту Інституту філології Катерина Панасенко, Юлія Кузьменко та Валерія Павлюк створили затишну атмосферу вечора. Кожен ділився тим, що гріє душу: вірші і музика. Хтось читав свої тексти (вірші, прозу, переклади), хтось дарував щирі емоції крізь тексти улюблених авторів. Завітали на літературні посиденьки не лише філологи, а й студенти юридичного та механіко-математичного факультетів. Настя Карамазова, Білосніжка, Катерина Чайка - серед читців виступали і люди із творчими псевдонімами.

    Кілька пісень на початку вечора заграв студент-фольклорист Захар Давиденко, що і задало тон загального настрою. А випускник Інституту філології, якого всі звикли бачити в амплуа фотографа, постав цього разу і поетом. Сергій Терещенко зачитав не лише власну поезію, а й вірші білоруською мовою улюбленого автора. На завершення вечора, який все таки не хотілося завершувати, Катя з Валерією презентували присутнім відео із життєствердною темою - "Молодість"! Натхненні і радісні усі покидали стіни Жовтого корпусу із часточкою світла в душі, якою зарядли одне одного цього вечора.

    Каріна Дорошенко,
    фото - Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to поетичні читання