поетичні читання

  • МУЗИ ВІЛЬНОГО МІКРОФОНА: «ВОНА САМА СОБІ ВЖЕ ВОЇН»

    На недавньому онлайн-зібранні Літературної студії імені Максима Рильського найактивніше працював «вільний мікрофон». Трохи несподівано, але господарями в ньому були переважно «україністи» і «фольклористи». Мова йде про студентів-філологів, що навчаються за цими спеціалізаціями з додатком іще західних мов (а у фольклористів також «українська мова й література»), але для зручності ми будемо називати їх «україністами» та «фольклористави», оскільки це їхня перша спеціалізація. Запропонували свої нові твори переважно дівчата, що й відбито в заголовку зі словом «муза». Другокурсник Антон Іщук серед них був єдиним з протилежної статі, хоча класичні музи, як знаємо, всі були тільки жіночого роду.

    Прийнято вважати, що справжня поезія не буває підлітковою, дорослою чи старечою. Якщо вона поезія – то поезія. Та все ж суто молодіжна в ній має свій сектор. Ідеться про творчість наймолодших авторів, у яких обов’язковою є суто своя проблематика, свій погляд на світ і навіть свої хиби чи недохопи в техніці віршування. Перша художня переконаність у них зводиться до того, що в їх творчості «не буде…зовсім брехні» (Руслана Водзінська). На другому місці – елемент пізнання світу і себе в ньому, сподіванка, що уявний читач зрештою усвідомить:
    Я дівчина, я жінка, я людина,
    Я спокій, я рішучість, я сум'я́ття…
    Я дихаю, надіюся, кохаю —
    Байду́же, найщиріше, незрадливо (Тетяна Юхимець).

    Кохання і закоханість набувають у молодих поетес глибоко філософського, а не випадкового забарвлення. Вони прагнуть «боротись за любов, // Яка тихесенько відходить в тил» (Анастасія Командік), їм мороз «намалював спогади // Про мого милого» (Ірина Платон), бо «любов – безмежна, ти повір,// Бо сила Всесвіту завжди стоїть над нами» (Христина Марчак).

    Інколи така поетична філософія набуває в деяких авторів притчового, майже казкового характеру. Тоді вони огортають свої оповіді в сюжетні пригоди про принців і принцес, які з роками не потребують нічийого захисту, бо самі стають воїнами (Поліна Іващенко). Хоча нерідко, як пише Юлія Гупалюк, доводиться опинятися в самотині і гризти чужу правду.

    Переборення труднощів і зустрічі з неправдою – дуже важливий мотив у багатьох молодих авторів. Живемо ж бо в не дуже певному світі. Він устелений не так трояндами, як колючим терням, і тому ти можеш постати перед фактом, коли «усе раптово вирішила куля» (Дарина Левченко). Мотив зажури в умовах війн, мотив тривожних матерів, яких найбільше непокоїть доля своїх дітей, в поезії молодих авторів непоодинокий. Це, зокрема, показав у своєму вірші-зверненні «Мамо посивілих віників» Антон Іщук:
    А мати молодої осени встане,
    Наведе порядок в зламаному волоссі.
    Підпережеться водами, що дають її скупі землі.
    І знову ждатиме на дочок з синами.
    Якби ж знову не прийшли в чорних хустках.

    Важливо при цьому (як і в деяких інших випадках) тримати себе (маю на увазі авторів) у межах обраного жанру. Поезія, як відомо, найбільше боїться… прози. Інколи, як це запропонував свого часу Байрон (а в подібному стилі написані і Шевченкові «Гайдамаки»), проза може бути органічним складником поезії. Але йдеться про те, що деякі автори «збагачують» свою поезію не так художньою прозою, як прозаїзмами. Філологічна освіта на те й спрямована, аби молоді автори чітко орієнтувалися в жанровій стихії творчості і тоді про їхню «роботу» можна буде сказати словами згаданого Тараса Григоровича: «Алмаз мій чистий». Таке враження, що молоді поети-україністи та фольклористи рухаються в бік цієї метафори цілком свідомо й фахово. У кожному з них, як пише Валерія Олійник, є «щось від калини… є щось від скарбів», і тому залишається лиш побажати їм нових і нових здобутків на цьому шляху.

    За матеріалами Центру літературної творчості

  • Лютневе онлайн-засідання ЛІТЕРАТУРНОЇ СТУДІЇ ІМЕНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

    8 лютого (другого вівторка кожного місяця) традиційно збираємося в онлайн-форматі, аби зробити ще один крок уперед:

    1. Послухати й обговорити нові твори літстудійців 4-го курсу. Насамперед - студентів спеціальності "літературна творчість", але й й усіх інших четвертокурсників, у яких прокинувся літературний талант. "А талант - це те місце, куди поцілував Бог" (Є. Маланюк).

    2. Біля "вільного мікрофона" також послухаємо та обговоримо нові твори всіх, у кого вони з'являлися попри несприятливі умови нашої карантинної епохи. Справжня творчість ще ніколи не зважала на епохи. "Бо не було епохи для поетів, але були поети для епох" (Ліна Костенко).

    3. Лесі Українці - 150! Пропонуйте свої відгуки про її поезію або твори, їй присвячені.

    Запрошуємо до участі в онлайн-студії не тільки студентів Шевченкового університету, а й студентів усіх університетів України та ближчого і дальшого зарубіжжя. Аби тільки були вони четвертокурсниками чи було в них із чим постати перед "вільним мікрофоном".

    Свої твори всіх літературних жанрів просимо протягом 9-20 лютого ц. р. надсилати в Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка на електронну адресу старшого лаборанта Центру Марини Єщенко poltava.proza@gmail.com

    Надіслані твори будуть опубліковані для обговорення у ФБ на сторінці "Літературна студія імені Максима Рильського", а потім вони увійдуть до студентського альманаху "Сві-й-танок" № 13 (2021).

    Ласкаво просимо!

    Центр літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка

  • Зустріч зі старшим колегою і таємниця «Зуми»

    5 лютого студенти спеціальностей «Літературна творчість» та «Етнокультурологія» Інституту філології мали цікаву розмову з українським письменником, перекладачем, літературознавцем В'ячеславом Левицьким, випускником нашої спеціальності (2009) та аспірантури (2012), кандидатом філологічних наук. Онлайн-зустріч модерував професор Анатолій Ткаченко в рамках спецкурсів «Майстерня поезії», «Майстерня перекладу» та «Перекладацькі проєкти».

    Гість почав із творчої розминки, запропонувавши студентам послухати два вірші й визначити, який із них сучасніший. Як виявилося, обидва, хоч і пронизані актуальними мотивами та прийомами, написані в 1970-х роках і належать представникам одного покоління, що формувались у різних умовах: полякові Адамові Загаєвському та білорусові Михасеві Стрєльцову. Так було наочно продемонстровано, що в нас вистачає шаблонів, які варто руйнувати.

    Перекладач ознайомив студентів із виданням «“Бум-Бам-Літ”: антологія білоруської поетичної революції» (Київ: Люта Справа, 2021), яке уклав і спорядив післямовою. За словами гостя, це поколіннєвий проєкт, що зібрав переклади білоруських творів, здійснені сучасними молодими письменниками. Серед них, окрім В'ячеслава Левицького, Ігор Астапенко, Яніна Дияк, Дарина Гладун, Ярослав Гадзінський, Віктор Іщенко, Дмитро Лазуткін, Лесик Панасюк, Богуслав Поляк, Сергій Рубнікович, Ірина Сажинська, Юлія Стахівська, Олексій Шендрик, Павло Щириця. Передмову ж написав Сергій Жадан. Приємно було чути, що перекладачами цієї книжки стали й випускники нашого Інституту філології.

    Далі поговорили про мистецький рух середини 1990-х – початку 2000-х – «Бум-Бам-Літ», що вирізнявся провокативністю, сміливими експериментами з текстом. Його перформанси епатували публіку (жбурляння сирого м’яса на сцені, поїдання ляльки письменника під пам’ятником Янці Купалі), однак привертали увагу до літератури. За словами В. Левицького, цього бракувало українській літературі 1990-х. Студенти й Анатолій Олександрович провели паралель із нашим «Бу-Ба-Бу». Пан В'ячеслав запевнив, що бумбамлітівці не знали про бубабістів, між ними немає конфліктів. Та й назву білоруси дібрали, серед іншого, у зв'язку зі звичною формою презентації своїх дійств (учасники руху полюбляли грюкати тазком перед виступами).

    Пан В’ячеслав повідав про найбільш відомих і цікавих білоруських письменників. Згадав письменника й перекладача Ольгарда Бахаревича, поета й літературознавця Віктора Жибуля (він робить у Білорусі майже те саме, що наша Ярина Цимбал у межах проєкту «Наші 20-ті»), одного з батьків транслогізму Сержа Мінскевича. Наш гість іще з перших курсів університету захоплювався білоруською поезією. Наприклад, він не міг оминути збірку Андрія Хадановича «Листи з-під ковдри», яка була вперше опублікована в Україні саме тоді в перекладах Сергія Жадана, Максима Стріхи, Мар’яни Савки та інших яскравих авторів.

    Наша зустріч мала не тільки теоретичний характер. В’ячеслав Левицький декламував велику кількість віршів. Наприклад, чи знаєте ви, що таке «Зума»? Ні, це не платформа «Zoom» у жіночій подобі, а «Муза навпаки» з твору Віктора Жибуля. Або можете уявити вченого в черзі за пивом? Вірш із однойменною назвою також належить панові Віктору. Однак наш гість потішив аудиторію ще й прочитанням власної поезії на злобу дня: «прощання з правописом», «Супрематичний краєвид», «Тисячі кутюр’є» (про карантин).

    Однією з тем розмови стала українсько-білоруська взаємодія. З огляду на це згадали про письменника й перекладача Володимира Короткевича. В'ячеслав Левицький дуже шанує його творчість, переконував нас у тому, що так про Київ не писав жоден українець (черепахи, що мешкали на Печерську; помаранчеві хвилі Дніпра тощо). Саме це його захоплення, матеріалізоване в пошуку нових матеріалів, спогадів про письменника було відзначене премією «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича, від опозиційної Спілки білоруських письменників наприкінці 2020 року. На думку перекладача, поетичний стиль Короткевича часом вельми подібний до «почерку» сучасного українського письменника Дмитра Лазуткіна.

    Розповідаючи про секрети перекладацької праці, пан В'ячеслав дав цінні поради молодшим колегам. Він упевнений, що важливо любити письменників, яких перекладаєш, а ще завжди «дорожити своїм середовищем» (насамперед ішлося про коло університетських знайомих і, звісно ж, унікальну атмосферу «Літературної творчості»). Ну, й одна з головних заповідей студента («Люби викладача свого») часом не завадить.

    Особливо цінним для літтворців було почути про тонкощі перекладацього процесу. Гість наголосив, що для прекладу важливе суголосся зі світом перекладача. «Я тяжію до точності, – каже письменник, але підкреслює: – Точність нерідко полягає і в доборі еквівалентів, які пасують мовам, а також світосприйняттю й автора, й перекладача. Важливо враховувати таку відповідність у роботі з експериментальними текстами». Потрібно обирати такі еквіваленти, щоб вони пасували сприйняттю тієї чи іншої мови.

    Це була тепла творча зустріч, пройнята гумором. Завершити хочу думкою, яку з ентузіазмом повторював В'ячеслав Левицький: у кожній літературі найцікавішими є молоді автори, тому майбутнє – саме за ними, і в діалогах між літературами теж!

    Ілона Михніцька

  • «ЗА МНОЮ ЛЕГІОН ПОЕТІВ…»

    На черговому зібранні Літературної студії імені Максима Рильського дистанційно слухали «запланових» другокурсників, а в «вільному мікрофоні» – випускників спеціальності «літературна творчість» та філологів-україністів попередніх років. Другокурсники відгукнулися на «слухання» не дуже активно, хоча, як пише Віра Довгаль, за ними – «легіон поетів». Рясніше (у «вільному мікрофоні») взяли участь старші учасники зібрання – випускники попередніх років.

    У творах другокурсників переважають ліричні мотиви, пов’язані з першими молодіжними почуттями («Перший раз… і сотий поцілунок» тощо), хоча пробиваються і екзистенційні роздуми про тривоги українського сьогодення. Це чується в таких їхніх образах, як «гільзи» чи «холод нічний кулеметів», котрі нагадують триваючу війну з агресором на Сході України. Але вона не вічна, переконані поети, в ній все одно переможе жага до життя. Бо «є в тобі щось від калини, // Є в тобі щось від скарбів». Світ, загалом, є страшним, говорить лірична героїня Катерини Спасьонової, та прийде час і сни здійсняться: «Буде і в мене сукня біла».

    Воєнною тривогою пройнята і новела-марення Сабрини Вайзер «Уламки Гавра». Це своєрідний монолог пораненого бійця, який бачить навколо себе зруйнований світ, але й відчуває, на жаль, що його й самого «щось знищує зсередини». Для авторів такого віку (а їм у середньому по 20 літ!) характерним буває таке мислення лиш у часи глобальних катастроф чи тоді (як казав відомий класик), коли в світі втрачається зв’язок часів. З теоретичної точки зору, це вже впевнений крок від зображення, до вираження, у змісті якого приховується глибоко філософський підтекст.

    Такого типу твори пропонують переважно старші письменники – випускники університету попередніх років. В Анни Багряної (випуск 2004 р.), зокрема, «перша зустріч» – це, водночас, і «перший біль». Лесині «Мавка» та «Той, що в скелі сидить», нагадують, що ніби все давно змінилося довкруж, але незмінними залишились небо над нами і «двері так само відчинені – в хатину. До Мавки. До Того, що в скелі сидить». Тут маємо, по суті, образ неперервності життя, на яку (неперервність) натрапляємо і в поезії Ольги Башкирової (випуск 2001 р.). Хоча тип мислення в неї не так екзистенційний, як притчевий. Притчами сприймаються її і «Фанатка», і «Колискова для Кота». З цього ряду «випадає» хіба що «За річкою флейта…», яка (флейта) мемуарно наспівує «нам» «нічного багаття розсипані іскри» і «земні наші радощі».

    Близькі до цього мотиву і мотиви поезій Людмили Дядченко (випуск 2012 р.). Але з точністю до навпаки: у неї чується постмодерне попередження, що від тебе в цьому світі (за нинішніх його напруг та брязкання зброєю) не залишиться нічого. Тільки «усохле листя і пара шкур», та ще – «пара магнітних бур». Майбутнє, отже, не втішне і вина поезії тут ніяка: вона виконує свою одвічну місію, котрій у цивілізаційному русі духовної людини судилося завжди йти першою. За нею, як сказав свого часу наш професор Микола Костомаров, піде історія, філософія та вся інша гуманітарність. І нема на те ради.

    Прикметно, що таку поезію (не без тривог, звичайно, але з естетичним розумінням) успішно сприймають читачі не тільки в нас. Поетеса буває з нею в різних країнах Сходу, а переклади окремих її творів з’являються також у літературних виданнях США, Бельгії, Індії, Боснії, Хорватії, Колумбії, Мексики, Перу та інших країн. «Як досягти цього?» – запитала в Людмили кореспондентка одного турецького видання, яке опублікувало інтерв’ю з поетесою. Відповідь була майже очікуваною: «Немає жодного рецепту-поради… Важливі ваші літературні здобутки». Отож, бажаємо всім літстудійцям, а найбільше – студентам спеціальності «літературна творчість», нових літературних здобутків. Про них дуже влучно сказала одна читачка на сторінці обговорень у ФБ: «Прочитала з насолодою все... Дуже захоплюють студентські вірші... Прагнеться, щоб таких справжніх творчих осіб множилося у країні... Дякую за годування розуму і серця..» (Лариса Власенко). А захопити може, як знаємо, лише неповторність творчості. «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», – сказала одного разу також неповторна Ліна Костенко.

    За матеріалами Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

  • Анонс онлайн зустрічі Літературної студії імені Максима Рильського

    ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ ІМЕНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО 12 СІЧНЯ 2021 р.

    Відбудеться в інтернет-режимі (через карантин) з такою програмою:

    1. Читання й обговорення нових творів студійців 3-го курсу спеціальності "літературна творчість", а також третьокурсників усіх спеціальностей Київського та інших університетів України і зарубіжжя, у яких формується творчий талант.

    2. Вільний мікрофон: читають (теж в інтернет-режимі) свої нові твори студенти всіх курсів.

    3. Презентація нових поетичних творів Людмили Дядченко та інтерв'ю з нею відомого турецького видання.

    (Людмила Дядченко - випускниця спеціальності "літературна творчість", 2012 р., авторка 3-х збірок поезії, активна учасниця багатьох поетичних фестивалів зарубіжжя і сучасного літературного процесу України. Текст інтерв'ю буде розміщено тут 12 січня 2012 р.).

    Літстудійців 3-го курсу і всіх бажаючих узяти участь в інтернет- зібранні літстудії 12 січня просимо надсилати свої твори на електронну адресу ст. лаборанта Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Марині Єщенко: poltava.proza@gmail

    Додаткову консультацію може надати староста літературної студії - третьокурсник Богдан Братусь (див. його сторінку на ФБ: https://www.facebook.com/bratus.verse).

    Подані на обговорення твори буде розміщено на Фейсбук-сторінці Літературної студії імені Максима Рильського, а також у 13-му випуску студентського альманаху "Сві-й-танок" (2021).

    З Новим роком та Різдвом Христовим!

    Тримаймось художнього слова якнайміцніше! Бо воно було спочатку людського життя і було воно у Бога. А він постійно навчає нас творити його і розвивати.

    "Щоб Слово пламенем взялось,

    Щоб людям серце розтопило"

    (Т. Г. Шевченко)

    Центр літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка

  • Анонс засідання Літературної студії імені Максима Рильського

    Традиційно, другого вівторка місяця, тобто 8 грудня 2020 р., сходимося на зібрання, щоб розглянути такі питання:

    І. Читання й обговорення нових творів студентів другого курсу спеціальності «літературна творчість» та другокурсників інших спеціальностей, які виявляють нахил до творення віршів, прози чи інших літературних жанрів.

    2. Вільний мікрофон. Свої нові твори можуть прочитати всі бажаючі, зокрема й першокурсники, які не подали своїх творів на попереднє засідання літературної студії. Запрошуємо також присилати свої нові твори всіх другокурсників з різних університетів України та зарубіжжя.

    Через карантинні обмеження, літстудія відбудеться в інтернетрежимі: тексти своїх нових творів і другокурсників, і вільномікрофонників просимо надсилати на електронну адресу старшого лаборанта Центру літературної творчості Марини Єщенко: poltava.proza@gmail.com. Їх буде розміщено на сторінці «Літературна студія імені Максима Рильського» у Фейсбуці для обговорення, а потім запропоновано для публікації у студентському альманасі «Сві-й-танок», випуск 13 (2021 р.)

    Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

  • ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕБЮТ ПЕРШОКУРСНИКІВ

    Протягом останнього місяця на сторінках Фейсбуку та в інших електронних ЗМІ відбувалося обговорення літературних творів студентів, що стали цього року першокурсниками спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. На суд читачів подали свої твори Андрій ГРОХОЦЬКИЙ («На краю життя»), Аріка ДЖЕБРАЇЛОВА («Нерозказане»), Ангеліна ПИЛИПЕНКО («Дев’ять тридцять…»), Анастасія РИПЕЦЬКА («Люди чимось схожі на птахів»), Анна СОЛОГУБ («На запиленій довгій полиці…»), Марія СТАВІСЮК («Чоловіка екстракт…», «Urban november»). Інші першокурсники (10 із 16-ти) не зважились поки що дебютувати як члени Літературної студії імені Максима Рильського. Зрозуміти їх почасти можна: художня творчість – річ рисковита й відповідальна. Яблуко повинне впасти лиш тоді, коли достигне. Як видно, деякі студенти ще не впевнені, що їхні твори вже достатньо зрілі і їх можна подавати на обговорення. Ми їх розуміємо і розуміємо також тих, хто переступив через вагання і зважився на оприлюднення своєї творчості.

    Особливістю поданих на обговорення творів є те, що вони помітно відрізняються від дебютних творів їхніх старших колег-літстудійців. Насамперед тим, що в них переважає прозовий жанр. Якщо минулого чи позаминулого року майже всі першокурсники дебютували віршами, то цього року кожен другий-третій пробує свої сили в короткому оповіданні чи навіть невеличкій повісті. Це свідчить про те, що молоді літератори схильні не тільки до ліричного, а й епічного осмислення обраного матеріалу життя. Дещо з того осмислення має вигляд не завжди контрольованого фантазування (хоча фантазія – головний знак творчості!), почасти автори не мають навичок лаконізму в мисленні, але тішить те, що вони не бояться братися за прозу як жанр, котрий, як знаємо, потребує думок та думок. Побажаємо їм переможних успіхів на цьому шляху і будемо сподіватися, що їм у майбутньому таки вдасться цілком оволодіти особливостями прозових жанрів і стати професійними новелістами, повістярами, романістами.

    Інших кілька першокурсників подали для свого дебюту віршовані твори. За ними ще важко судити про досконалий їхній поетичний хист, хоча проблиски їхнього таланту в тому хисті видається незаперечним. Вони пропонують оригінальні образні висловлювання, вміють «заокруглити» обраний мотив творчості, хоча насторожує те, що все в них дуже зрозуміле. Оригінальна поезія має завжди містити щось незрозуміле, оскільки народжується вперше. Незрозумілими, наприклад, колись були слова «хвилюватися» чи «байдужість», які пропонували Михайло Старицький та Олена Пчілка, незрозумілими були в Шевченка «п’яний очерет» чи «ляля в льолі білій», але минав час, знавці поезії до них звикали і вони ввійшли навіть до літературної мови України. Чимало образних неологізмів запропонували поети-шістдесятники, але вони витримали лінгвістичний екзамен і стали надбанням не тільки поезії, а й мови як такої. Отже, не біймось бути незрозумілими, сміливіше керуймо діяльністю своєї фантазії і тоді проявиться у вас геніальність як обов’язкова умова творчості кожного нового покоління письменників. Це однаковою мірою стосується і «чистих» поетів, і «чистих» прозаїків.

    Думаю, що в цьому підтримають мені всі літстудійці студії імені Максима Рильського, і староста літстудії Богдан Братусь.

    Директор Центру літературної творчості
    Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
    професор Михайло НАЄНКО

     Марiя_Ставiсюк
    Анастасiя Рипецька
     Ангелiна Пилипенко
     Андрiй Грохоцький
    Анна Сологуб
  • МАКСИМУ РИЛЬСЬКОМУ – 125!

    Він був нашим студентом, став класиком світової літератури, а нині його ім’я носить наша Літературна студія (імені Максима Рильського). Центр літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка долучився до укладання альбому, який Національна академія наук України присвятила ювілейній даті Максима Тадейовича. Директор Центру літературної творчості професор М. К. Наєнко подав до цього альбому свою студію «Далекі й ближчі відстані до Максима Тадейовича». Авторами альбому стали відомі вчені з Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології НАН України, видатні письменники, автори скульптурних та живописних зображень поета і дослідника літератури.
    У Літературно-меморіальному музеї Максима Рильського студенти спеціальності «літературна творчість» проходять літературну практику і кожного року беруть участь у фестивалі поезії «Голосіївська осінь». На території головного (червоного) корпусу університету встановлено пам’ятник видатному поету. Поруч із пам’ятниками першому ректору університету Михайлу Максимовичу та випускнику факультету журналістики, поету Василю Симоненку.

    За матеріалами Центру літературної творчості

  • 22-й ФІЛОЛОГІЧНИЙ СЕМІНАР (з міжнародним статусом)

    Заснований у Київському університеті Св. Володимира професором В. М. Перетцом у 1904 р.; після радянсько-кадеб'ятного розгрому в 20-30-х роках ХХ ст. відроджений у 1996 р. з ініціативи декана філологічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка проф. М. К. Наєнка.
    Загальна тема семінару: "Теоретичні і методологіні проблеми літературознавства". Нині виходить 21-й випуск збірника матеріалів "Філологічні семінари".

    25 грудня 2020 р. (дистанційно) відбудеться 22-й семінар. Підтема його: "УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА РУБЕЖЕМ – ІСТОРІЯ І ТЕОРЕТИЧНИЙ ДИСКУРС".

    Збірник матеріалів семінару буде опублікований в університетському видавництві ВЦ "Київський університет" (видавничий план 2021 р.).

    Робочі мови семінару: українська та всі іноземні, якими публікувалися переклади творів українських письменників.

    Вимоги до оформлення доповідей загальноприйняті: анотації українською та англійською мовами до 2000 знаків. Обсяг доповідей 0,5-0,7 друкованого аркуша. Доповіді іноземними мовами публікуватимуться в авторській редакції.

    Електронний варіант доповідей надсилати на адресу наукового керівника семінару проф. Наєнка М. К. (list2111@gmail.com), відповідального редактора збірника проф. Бернадської Н. І. (nbernadska@gmail.com) або старшого лаборанта Центру літературної творчості канд. філол. нук Марини Єщенко (poltava.proza@gmail.com).

    Термін подачі доповідей (у зв'язку з карантинними умовами) може бути подовжений до кінця січня 2021 року.

    На знімках, що нижче, плакат ювілейного відзначення семінару у 2019 р. та робочі моменти 21-го семінару.

    Д. філол. н., проф. М. К. Наєнко

  • Жовтневе засідання Літературної студії імені Максима Рильського

    У зв'язку з пандемією засідання Літстудії проходитимуть у форматі онлайн. Найближче відбудеться за графіком 13-го жовтня 2020 р. з розглядом таких питань:

    І. Звіт про роботу Літературної студії імені Максима Рильського і Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка в 2019-2020 навчальному році (текст ЗВІТУ додається нижче для обговорення).

    2. Читання й обговорення творів першокурсників.
    3. Вільний мікрофон: твори читають усі бажаючі літстудійці

    З питаннями звертатися до старшого лаборанта Центру Літературної творчості, к. ф. н. Марини Єщенко - poltava.proza@gmail.com

    Додані файли: 

Сторінки

Subscribe to поетичні читання