дискусія

  • Науково-практичний семінар, присвячений вшануванню пам'яті перського поета Джалаледдіна Румі

    29 вересня 2020 року о 10-00 кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу та Центр іраністики Інституту філології за участю Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні проведуть науково-практичний семінар, присвячений Дню вшанування видатного перського суфійського поета Джалаледдіна Румі.

    Форма проведення: онлайн, платформа ZOOM

    Ідентифікатор конференції: 820 836 3327

    Код доступу: 290920

    Додані файли: 
  • Неда Неждана: драматургія варіянтів і спростування міфів

    20 квітня 2020 р. за допомогою засобів відеозв'язку відбувся майстер-клас у межах курсу «Майстерня драматургії» для ОП «Літературна творчість, українська мова та література та англійська мова» з відомою письменницею, режисеркою, дослідницею Недою Нежданою на запрошення Мар’яни Шаповал, професорки кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчости.

    Пані Неда розповіла про бачення п’єс через драматургійну та режисерську лінзу, поділилася власним досвідом (та секретами). Принципова різниця між драматургом та режисером, як зазначала письменниця, полягає у векторах бачення, а саме: драматург спрямовує свій вектор на майбутнє (навіщо?), тобто моделює хід історії та мислення своїх персонажів, режисер навпаки повертається у минуле ( чому?), щоб зрозуміти причини, мотивацію автора.

    Майстер-клас дав розуміння варіятивного тексту, тобто такого, що по-різному може трактуватися глядачами та режисером. Така варіятивність також включає поняття гіперавторства – драматург будує квест, створюючи таким чином ілюзію авторства для режисера. Із інтерпретаціями пов’язана проблема існування на сцені кількох паралельних реальностей, де фокус побутує у декількох місцях, а глядач самостійно обирає, на чому йому сконцентровуватись, яка реальність буде переважати у його картині світу. Відповідно, у глядача розвивається так звана кліпова свідомість, що передбачає фрагмент (спресоване дійство), який читатиметься та дофантазовуватиметься кожним індивідуально.

    Оскільки дистанційна зустріч була розрахована на студентів літературної творчости, Неда Неждана розповідала про методи створення варіятивного тексту, зокрема про принципи його побудови з конкретними прикладами власних п’єс. Серед таких методів: парадоксальна початкова ситуація, принцип багатоповерхового будинку, композиція-конструктор, що з неї говоримо про монтажний принцип побудови сцен, принцип обману. Також обговорювали особливі місця дії (морг, парк, дах), інтерпретації фінальних сцен, гру з жанром (трагіфарс, чорна комедія) та стереоефект у контексті бачення автора.

    На завершення письменниця висловила думку про автора як пророка, що відчуває простір. Зустріч була продуктивною та корисною не лише для творців п’єс, а й для розуміння специфіки творення драматургічних текстів, їхньої режисерської інтерпретації та проєкції у свідомости глядача.

    Текст - Уляна Балкова

    Категорії: 
  • Гра «П’ять плюс» із Наталею Гук

    5 лютого студентки спеціальності «літературна творчість» розмірковували про те, які ідеї будуть перспективними для самореалізації літератора, критика, видавця. Дівчата зовсім скоро отримають диплом і на них чекає літературна кар’єра, тож зараз саме час дізнатися, які проекти найперспективніші.

    Доцент кафедри історії літератури, теорії літератури та літературної творчості Тетяна Белімова запросила на пару з дисципліни «Література і ринок» письменницю й коуча Наталю Гук. Грали в гру «Бізнес плюс» у Музеї-кімнаті Олеся Гончара. Пані Наталя вже не вперше в Інституті філології, торік вона вже проводила подібний захід: http://instpres.univ.kiev.ua/node/2239

    Наталя Гук має як власні опубліковані книги, так і твори в авторських збірках. Вона фіналіст і лауреат кількох літературних конкурсів. Також встигла зробила успішну управлінську кар'єру, займається підприємницькими та літературними проектами. Наталя – адепт бізнес-філософії «П‘ять плюс», яку успішно реалізує. За концепцією створено гру та видано книгу. Граючи в колі філологів, пані Наталя ділилася порадами щодо успіху в сфері літератури, а від студенток почула свіжі ідеї літературного бізнесу, які обговорювали в дискусії, аналізуючи переваги та ризики кожного задуму.

    Юлія Кузьменко

    Категорії: 
  • Лінгвістичний клуб «ЗМовники»: про меми як засіб спілкування та як культурний артефакт

    ЗМовники кличуть студентів розробляти нові напрями в лінгвістиці! 5 лютого в мистецькій залі Інституту філології Оксана Кріт, Антон Іщук і Влад Бибик презентували спільні напрацювання з теорії та практики мемів. Організатор зустрічі Оксана Мацько нагадала, що меми – соціокультурна одиниця сучасного суспільства: «Якщо є семіологія, морфологія, то чому б не започаткувати вивчення мемології?»

    Оксана Кріт розповіла про теорію нового напряму. Від неї дізналися про історію та сучасне опрацювання мемів. Меми – це не просто смішні картинки. Вони відображають нашу суть і реакції. Це смислообрази, сучасний фольклор. У мем вписуємо якусь просту ідею, концепцію, цитату чи інформативне повідомлення. До речі, назва «мем» походить не від англійського memory, а від назви науки: меметика – теорія еволюції культури. Засновник меметики Річард Докінз переконаний, що мем містить культурну інформацію, подібно до того як ген – біологічну. Меми вже стали невід’ємним складником культури міленіалів (покоління, народжене у 1980-1999). Молодь може спілкуватися, обмінюючись лише картинками чи стікерами. Створюючи меми, кожен долучається до творчого процесу. Нещодавно Массачусетський університет дослідив механізм створення та поширення мемів. Для аналізу дібрали 100 млн мемів, їх об’єднали за тематикою та зрозуміли, який вплив вони мають на людей. Найгірше сприймаються меми гостро політичні, расистські, антисемітські (або з елементами таких значень). Популярні ж ті, яким властива нейтральність, масовість, мейнстрімність. Найширшу аудиторію завоювали меми нададаптивні, зрозумілі всім, незалежно від країни чи мови. Деякі шаблони використовуються повторно в різних змістах (відомі меми Distracted boyfriend, Facepalm, Drake Meme). Важливий чинник поширення мемів – їх емоційна насиченість. Окрім цього, мемам властиво швидко приходити в культурне середовище та забуватися, безперервно оновлюватися. Оксана підсумувала: «Меми – це культурні артефакти, які містять певні ідеї і транслюють їх у суспільство».

    Влад Бибик та Антон Іщук доповнили виступ Оксани практичною частиною мемологічних досліджень. Показуючи на екрані шаблони до різних мемів, хлопці разом із аудиторією вгадували, звідки мем походить та як використовується в Україні. Влад й Антон зауважили, що основні джерела мемів – кіномистецтво, мультфільми, документальні короткометражні стрічки, комп’ютерні ігри та політика. Нині говоримо про мемологію як гіпотетичну складову частину фразеології. Родзинкою презентації були меми, створені самими студентами, – із жартами, зрозумілими, імовірно, лише філологам. Для вузького кола, так би мовити. Не забули додати й кілька мемів із улюбленими викладачами.

    Запрошуємо на наступне засідання «ЗМовників» – уже 19 лютого!

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова та Юлії Кузьменко.

    Категорії: 
  • Бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?»

    Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою запрошує фахівців із української гуманітаристики взяти участь у Бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?». Захід відбуватиметься 25–28 червня 2020 р. у Національному університеті «Львівська політехніка». Детальніше - у прикріпленому файлі.

    Категорії: 
  • Дискусія “Як література змінює наше сприйняття про Крим?”

    Минулого тижня в Києві у межах проекту "Кримський інжир" відбулося кілька цікавих заходів. 13 грудня студенти та викладачі спеціальності "кримськотатарська мова і література" стали учасниками захопливої дискусії “Як література змінює наше сприйняття про Крим?”. Учасники підкреслюють, що це був справжній діалог культур. Основними спікерами зустрічі були літературознавиця Джемілє Сулейманова, у минулому – викладач кафедри кримськотатарської літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського; британська письменниця, журналістка, авторка роману про репатріацію кримських татар “Омріяний край” Лілі Хайд; письменниця, літменеджер, координатор конкурсу та фестивалю “Кримський інжир” Анастасія Левкова, а також письменник, журналіст, кіносценарист, президент Українського ПЕН-клубу, володар відзнаки “Золотий письменник України” та ордена Почесного легіону Франції Андрій Курков.

    Позитивної енергетики літературному заходу додали почесні гості з Криму Аліє Кенже-Алі, Сеярє Кокче, Бекір Мамут, Сейран Ібраїмов, Майе Сафет, Шевкет Юнусов, Зера Бекірова, Ельмаз Бахшиш, Лень‘яра Аібулаєва та Рустем Ібраїмов.

    Аудиторія подякувала Аліму Алієву та Тетяні Рудковській за організацію заходу та побажала розвитку проекту "Qırım inciri". Ardı gür olsun!

    За матеріалом Діляри Карашаєвої. Фото Юлії Кузьменко.

    Категорії: 
  • Зустріч Клубу американських студій

    12 грудня в Інституті філології виступив радник з питань преси, освіти та культури Девід Майк Рейнерт. Розповідав про тенденції роботи ЗМІ Сполучених Штатів Америки. Гість заглибився в історію виникнення та розвиток медіа у США, значення та актуальність їх у сучасному житті американців. Про розвиток цифрових носіїв інформації було представлено у презентації пана Рейнерта. Спікер пояснив їх вплив на традиційні медіа (перехід на персоналізовані новини, що надходять безпосередньо на телефони користувачів), а також про перехід рекламників на цифрові платформи. Радник поспілкувався зі студентами, запитуючи, чи подібні тенденції американських ЗМІ до українських.

    Під час зустрічі викликали дискусію такі запитання:
    - Як змістилась увага рекламодавців?
    - Хто відповідальний за зниження продажів друкованих ЗМІ - споживач чи рекламодавець?
    - Чи можуть серйозні фейки вплинути на рівень довіри до медіа та в подальшому до зменшення впливу цифрових засобів масової інформації?

    Інформацію надала Анна Карабан, Центр англійської мови та інформації.

    Фото - Валерій Попов

    Категорії: 
  • Зустріч з Постійним представником Президента України в АР Крим Антоном Кориневичем

    21 листопада 2019 р. у Центрі кримськотатарської мови і літератури відбулася зустріч з Постійним представником Президента України в АР Крим Антоном Кориневичем, заступником Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Тамілою Ташевою, проректором КНУ імені Тараса Шевченка Володимиром Бугровим, студентами та викладачами кафедри тюркології Інституту філології.

    Антон Кориневич познайомив студентів і викладачів кафедри з непростими випробуваннями, які є наразі на шляху повернення Криму до України, а також повідомив, що стратегічним завданням держоргану є участь у розробці концепції деокупації півострова, його реінтеграції та підтримка зв’язків із населенням Криму.

    Антон Олександрович також зазначив, що Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим матиме офіс у Києві, і запросив студентів освітньої програми «Кримськотатарська мова і література, англійська мова та переклад» на стажування.

    Крім того, Антон Кориневич з великим захопленням і щирістю спілкувався з викладачами і студентами, детально запитував про складнощі, які наразі існують під час набору абітурієнтів та в процесі навчання на освітній програмі «Кримськотатарська мова і література, англійська мова та переклад».

    Інформацію надала Ольга Пишньоха, кафедра тюркології. Фото Валерія Попова.

    Категорії: 
  • «Мова може бути суспільним клеєм»

    Мова може об’єднувати, відбивати глибоку радіаційну атаку ворожої інформації. Ця думка доводиться у документальному фільмі «Соловей співає. Доки крила має». 19 листопада перегляд стрічки відбувся в актовій залі Інституту філології. Зустріч організували з ініціативи Оксани Оверчук та кафедри фольклористики. Філологи мали нагоду поспілкуватися з творцями фільму: продюсером, автором сценарію Лесею Воронюк, головним режисером Сергієм Кримським і режисером монтажу Сергієм Мартиновим. Також Громадська організація «Музичний батальйон» презентувала свої книги й диски з українськими піснями. Організатори заходу зазначають: подія непересічна, адже це перший в Україні фільм, присвячений найдорожчому, що має кожен народ, - мові.

    Словом науки – доступно для кожного. У фільмі про давність і вагомість української говорять Павло Гриценко (Інститут української мови НАНУ), Віталій Корнієнко (Національний заповідник «Софія Київська»), Олександр Пономарів (Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка), Лариса Масенко (Києво-Могилянська академія), Юрій Шевчук (Колумбійський університет). Вони розвінчують безліч поширених і сьогодні міфів: «Какая разница, на каком языке?», «Мова не має значення», «Українською спілкувались лише в селах», «Української ніколи не було в Києві», «Суржик – не проблема, а засіб гумору», «Русифікації не було», «Мова не на часі». Такі вигадки постали додатковою зброєю – на ураження свідомості – із початком війни в 2014 році. На жаль, українські ЗМІ почасти ретранслювали ці міфи російської пропаганди.

    Стрічку створювали впродовж 3 років. На самому початку роботи Леся Воронюк поділилася задумом із дорогим її серцю Олексієм Долею, вченим-фольклористом Інституту філології, отримала від нього підтримку. Олексієва історія лунає у фільмі, в епізоді про село Можняківку Луганської області (жителі розповідають, як у радянські часи відбувалася русифікація їхніх прізвищ).

    У фільмі аналізують мовну ситуацію Білорусі та Ізраїлю. Білоруська має статус державної у своїй країні, однак вона вже на межі поступового зникнення, це лобіюється держполітикою. В Ізраїлі протилежна ситуація: євреї, довгий час не маючи власної держави, пам’ятали і плекали іврит, а з часу проголошення держави (1948 р.) розвинули мову, аби вона повноцінно функціонувала в усіх сферах. Режисер Сергій Кримський коментує проведену паралель з Україною: «Державу Ізраїль, яка має безліч проблем – політичних, військових тощо – об’єднує мова». Ми так само повинні знати, хто ми є, захищати нашу мову і культуру, переконаний Сергій. На події згадали військових, які грали у фільмі «Соловей співає. Доки крила має». У зйомках брали участь Костянтин Чабала, Вадим Тихунівський та Вадим Бойко. «Важливо було показати справжнє обличчя наших захисників», - заважує Леся Воронюк. Один з міфів-маніпуляцій: сьогодні певна частина військових на Сході спілкується російською. Творча група фільму сконтактувала з волонтерами, військовими, і ті пояснили таке явище. Російськомовність окремих солдат зумовлена звичкою, не є принциповою позицією. Кожен із них нині у процесі свідомої українізації. Інша річ, коли мирні мешканці принципово заявляють про свою російськомовність. Це наслідок імперського впливу і небезпека втратити самоідентифікацію.

    Фільм викликав схвалення, подяки від студентів і викладачів, водночас дискусію про мовну ситуацію в Україні сьогодні. Викладач Інституту філології, перекладознавець Віталій Радчук спокійний за сталість україномовності: «Точку біфуркації вже перейдено». На думку Лесі Воронюк, мова може бути суспільним клеєм для нас. Автори зробили принциповий висновок під час роботи над фільмом: нація буде цілісною і триматиме опір загрозам, доки матиме маркери. Одним із таких для нас є українська мова. Державу без мови підкорити просто. І коли наступного разу ви почуєте провокативне «Какая разница, на каком языке?», просто згадайте, що кожен із загарбників, колонізуючи якусь державу, починає з удару по мові. Отже, різниця таки є. Мова має значення.

    Текст Юлії Кузьменко. Фото Валерія Попова.

  • Чергова зустріч Клубу американських студій

    Віце-консул Джошуа Пандерсон провів засідання клубу на тему "Поп-культура Каліфорнії: Голлівуд та реальність". Під час першої частини бесіди віце-консул поділився своїм досвідом життя у Каліфорніїї та кар'єри дипломата. Він розповів, як каліфорнійці проводять час. Учасники Клубу американських студій почули про попередній досвід роботи в Apple пана Джошуа. На продовження бесіди він влаштував вікторину в стилі шоу Jeopardy про Каліфорнію. Серед найпопулярніших категорій були каліфорнійський сленг та їжа. Джошуа Пандерсон захопив аудиторію розповідями про згадані у вікторині каліфорнійські реалії. Студенти ставили багато запитань. Скажімо, чому гість вирішив працювати на уряд? Як довго пан Джошуа перебуває в Україні? Чи вивчили його діти українську мову? Чому слово "собака" є цікавим для американців? Яка різниця між Північною та Південною Каліфорнією? Яким видається Різдво без снігу? Відбувся своєрідний культурний обмін.

    Інформацію надала Анна Карабан, Центр англійської мови та інформації.

    Фото Валерія Попова.

Сторінки

Subscribe to дискусія