творчий вечір

  • Відбувся онлайн-семінар на тему "ІРАНСЬКА МУЗИКА"

    12 листопада 2020 р. відбувся онлайн-семінар, організатором якого було Посольство Ісламської Республіки Іран в Україні, на тему "ІРАНСЬКА МУЗИКА". З доповіддю на семінарі виступив іранський митець Мілад Кухпає-заде, який розповів про історію і розвиток музики на території сучасного Ірану, про особливості традиційної музики різних регіонів країни (Лорестану, Курдестану, Хорасану тощо), про традиційні музичні інструменти (даф, тамбур, сетар, каманче, тар тощо).

    А також про специфіку формування і розвиток європейської класичної симфонічної музики та поп-музики як окремих різновидів сучасної музики в Ірані.

    На завершення семінару пан Кухпає-заде зіграв на іранському музичному інструменті "даф".

    Посольством ІРІ також планується найближчим часом проводити серію подібних онлайн-семінарів на платформі Zoom, присвячених різній тематиці історії та культури Ірану.

    Сторінка Посольства ІРІ в instagram: @iranembassyinukraine на Facebook: https://www.facebook.com/IranembinUkraine/

  • ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ ІМЕНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

    Традиційне зібрання студійців відбудеться 10 листопада 2020 р. На порядку денному – два питання:

    1. Читання й обговорення нових творів студентів 2-го курсу спеціальності "літературна творчість" та всіх інших спеціальностей, у кого виявляється дар до письменницької праці.

    2. "Вільний мікрофон". Свої нові твори читають усі бажаючі – студенти-магістранти Київського та всіх інших університетів.

    Карантинні умови, на жаль, змушують робити все це дистанційно. Другокурсників та всіх "вільно-мікрофонних" бажаючих просимо надсилати свої нові твори на електронну адресу старшого лаборанта Центру літературної творчості Марини Єщенко: poltava.proza@gmail.com

    Обговорення надісланих творів відбудеться тут – на сторінці Літературної студії імені Максима Рильського у фейсбуці: https://www.facebook.com/mr.litstudio. Надіслані тексти (та їхнє обговорення) будуть опубліковані в студентському альманасі "Сві-й-танок". Випуск 13, 2021 р.
    Натхнення всім і творчої наснаги!

  • Телеміст між Києвом і Женевою: онлайн-зустріч із письменником Олесем Ільченком

    28 жовтня в рамках дисципліни «Літературні проєкти: кураторство» студенти ІV курсу «літературної творчості» мали можливість спілкуватися зі знаним українським письменником і сценаристом Олесем Ільченком. Письменник уже довгий час мешкає в Женеві, втім, завдяки новітнім технологіям з легкістю доєднався до розмови, попередньо узгодивши час онлайн-конференції.

    – Пане Олесю, яка погода зараз у Женеві? – після перших вітань поцікавилися студенти.

    – У Женеві сьогодні дощить, – з усмішкою відповідає гість, відразу налаштовуючи аудиторію до щирого спілкування.

    Студенти передусім хотіли почути, як і з якою метою пан Олесь на початку 90-х років ХХ ст. замислив і втілив видання мистецького часопису «Арка», того самого славнозвісного журналу, що виходив у далеких повоєнних роках у Німеччині з ініціативи МУР-у. І пан Олесь докладно і з багатьма цікавими деталями розповів, як непросто було знайти фінансування й налагодити видавництво, адже через економічну кризу майже всі культурні проєкти тимчасово були призупинені. Також гість наголосив, що видання в багатьох моментах залежало від доброї волі відомих письменників, перекладачів, культурологів, котрі люб’язно зголошувалися надати до публікації власні тексти за мізерні гонорари, а іноді й безкоштовно. Олесь Ільченко також згадав символічну редакцію, яка допомагала йому втілювати задум у життя, про поради й зауваги метра Ю. Шереха, отримані листовно, про відгуки читачів. Насамкінець письменник завважив, що більш докладно про часопис і листування з Ю. Шерехом можна прочитати в книжці спогадів «Збирачі туманів. Суб’єктивні нотатки з київського життя» (Київ, 2017).

    Далі розмова точилася навколо романного доробку Олеся Ільченка. Обговорювали зосібна «Місто з химерами» (Київ, 2009) і «Порт Житана» (Чернівці, 2020) – найперший і крайній романи, пов’язані між собою і київським топосом, і темою мистецтва, і загальним культурологічним шаром, обернутим навколо української літератури та найширшого кола освічених представників українського народу. Питання аудиторії переважно стосувалися збирання матеріалів і конструювання самого сюжету. Оскільки йдеться про інтелектуальну прозу з багатьма підтекстами й історичними фактами, які відтворюють до найменших подробиць тло епохи, цілком зрозуміло, що написанню текстів передувала копітка робота. Й справді, пан Олесь підтвердив такі думки, докладно описавши підготовчі етапи, що передували написанню кожного з текстів, а також розповів про кілька містичних збігів. Ішлося про фатальний трикутник із центром у Соборі Святої Софії, за яким тепер київські екскурсоводи проводять екскурсії; а також про теку іншого архітектора, віднайдену в реальності, а описану ще раніше в романі «Місто з химерами» (за сюжетом, папка належала Владіславу Городецькому); про реальні пошуки читачів, пов’язані з образом вигаданого художника Марка Мазура – одного з головних героїв роману «Порт Житана» (багато читачів роману, навіть таких, що належали до мистецьких кіл, щиросердно повірили в існування вигаданого київського митця Мазура, адже майже всі, з ким він спілкувався в романі, були реальними особами).

    Подвійної «порції» Зум-у, як виявилося, було недостатньо, щоб почути відповіді на всі питання. Зустріч обірвалася на пів слові, ніби зависла, натякаючи на те, що продовження неодмінно буде.

    P.S. «Порт Житана» Олеся Ільченка ввійшов до довгих списків ВВС (2020). Студенти й викладачі спеціальності «літературна творчість» щиро вболівають за цей твір і щиро зичать йому перемоги. викладач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, канд.філол.н. Тетяна Белімова

  • Жовтневе засідання Літературної студії імені Максима Рильського

    У зв'язку з пандемією засідання Літстудії проходитимуть у форматі онлайн. Найближче відбудеться за графіком 13-го жовтня 2020 р. з розглядом таких питань:

    І. Звіт про роботу Літературної студії імені Максима Рильського і Центру літературної творчості ІФ КНУ імені Тараса Шевченка в 2019-2020 навчальному році (текст ЗВІТУ додається нижче для обговорення).

    2. Читання й обговорення творів першокурсників.
    3. Вільний мікрофон: твори читають усі бажаючі літстудійці

    З питаннями звертатися до старшого лаборанта Центру Літературної творчості, к. ф. н. Марини Єщенко - poltava.proza@gmail.com

    Додані файли: 
  • Відбулося вручення Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара

    6 жовтня в Інституті філології відбулося вручення Міжнародної німецько української премії імені Олеся Гончара. В однойменному музеї-кімнаті дипломи вручав незмінний голова журі – поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Петро Перебийніс.
    На жаль, не всі лауреати змогли бути присутні на зустрічі, тому дипломами нагородили лише частину із них.

    У номінації «Збірка оповідань чи новел» перемогу отримав вінничанин Владислав Гранецький-Стафійчук (псевдонім – Влад Сорд) за збірку малої прози «Безодня»: «Це книга, де війна без прикрас» (П. Перебийніс).

    У номінації «Поезія» Премію присуджено поетесі з Запоріжжя, а нині киянці Ірині Сажинській за збірку поезій «Cor humanum». «Для мене людське серце – це парадокс, завжди хотілося осмилити парадокс людського серця» (І. Сажинська).

    У номінації «Літературна праця, присвячена творчості Олеся Гончара» премію отримала аспірантка Шевченкового університету Катерина Красножон з міста Вишневого на Київщині за науково-популярну літературознавчу працю «“Чорний яр” Олеся Гончара: ритміка контрастів». «Новела Олеся Гончара про трагедію бездумного втручання в природу, про тему забуття історії взагалі» (К. Красножон).

    Дякуємо меценатам Премії Тетяні Куштевській та Дітеру Каренбергу за те, що навіть перебуваючи за тисячі кілометрів у Німеччині, знайшли можливість передати лауреатам грошову винагороду, аби мати змогу привітати цьогорічних лауреатів. А також неймовірно талановитому художнику графіку Василю Перевальському за надзвичайно красиве оформлення цьогорічних дипломів.

    До наступних зустрічей!

    Фото: Валерій Попов, текст: Мар'яна Кошарська, завідувач Музею-кімнати Олеся Гончара Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

  • Відбулася онлайн-зустріч із письменницею і «коуч»-тренером Наталією Гук

    Наталія Гук – відома письменниця, підприємиця і «коуч»-тренер – уже не вперше приходить на зустрічі зі студентами спеціальності «літературна творчість». Цього року у зв’язку з карантином і особливим режимом навчання пані Наталя люб’язно погодилася провести онлайн-зустріч у межах дисципліни «Літературні проєкти: кураторство» для студентів ІV курсу, які наполегливо працюють над власними розробками і хотіли б почути про досвід у схожій сфері. Пані Наталія розказала про книжку «5+: керівництво зі здобуття фінансової свободи», яка вийшла у 2020 році у видавництві «Картуш», і про етапи, що передували її створенню.

    Усе починалося три роки тому, коли Сергій Чернявський, відомий підприємець із Дніпра, знайшов через соцмережі київську письменницю Наталію Гук і запропонував їй спільну роботу над книжкою «5+», котра мала розкрити аспекти однойменної бізнес-концепції. Письменниця, що мала багаторічний досвід роботи в бізнес-структурах, зваживши всі «за» і «проти», погодилася. З’ясувалося, що проєкт «5+» розвивається в трьох основних напрямах: тренінги, настільна гра з ведучим і книжка. Пані Наталія погодилася вести всі три напрями і за результатами трирічної праці написала у співавторстві книжку в жанрі нон-фікшен, присвячену фінансам. Слід зауважити, що це видання унікальне для українського книжкового ринку, де в цій галузі переважають перекладні праці зарубіжних авторів, що часом важко прикладаються та адаптуються до реалій нашої країни. Тому досвід «5+» – це фактично перша спроба українських фінансистів розказати про своє бачення успішного ведення різноманітних проєктів в Україні.

    Пані Наталія у своїй розповіді звернула увагу на такі аспекти будь-якого проєкту, як генерування ідей, що передує виробленню концепції і стратегії. Запропонувала студентам скористатися методикою «СМАРТ» під час визначення мети і завдання власного проєкту, а також розробити критерій оцінювання для майбутніх результатів; до власної команди порадила залучати професіональних «гравців». Саме такі прості механізми розрахунку очікувань і планування діяльності, на думку пані Наталі, дадуть змогу досягти успіху. Також пані Наталя поділилася секретами власного проєкту, розповіла про першопочатковий задум і його трансформацію під час роботи, наголосивши, що такі зміни не лише можливі, а й бажані, адже покликані вдосконалити продукт / послугу / активність.

    Зустріч вийшла мотивуючою, надихнула студентів на пошук власних рішень. Сподіваємося, що в майбутньому ще не раз побачимося з пані Наталією і такі невеличкі майстер-класи з фінансової грамотності та формування власного проєкту стануть доброю традицією, адже на перетині різних галузей знань народжуються найцікавіші ідеї.
    Тетяна Белімова

  • Разом із елліністами Інституту філології пройшли «Шлях до Ітаки»

    29 жовтня в Будинку актора відбувся вечір грецької культури «Шлях до Ітаки», організований Посольством Греції, елліністами Інституту філології, культурними діячами Греції та України, народними ансамблями.

    Ведучим був натхненник цього вечора Андрій Савенко, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, директор Центру елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького в нашому Інституті. Андрій почав захід поетичними словами про унікальну властивість грецького сонця: воно робить людину такою, яка та є насправді. І хоча глядачі цього вечора були не в Греції, але її проміння гріло кожного. Відкриваючи захід, слово узяв Надзвичайний Посол Греції в Україні Василіс Борновас. Він вдячний за розвиток грецької культури в нашій країні. Лише в Києві є 2 школи та кілька університетів, де вивчається грецька мова. Елліністиці на наших теренах приділяють велику увагу. Виступив також співорганізатор події Дмитро Бураго – митець, філософ, поет, відомий видавець.

    Мистецька частина концерту повела глядачів у подорож Грецією. Мандри були як у просторі, так і в часі. «Хто з нас не починав з Еллади?» - слушно зауважив Андрій Савенко. Направду, в унадбанні всіхсіх європейських країн є щось від Греції. «Нумо, ходім покажу я Ітаку, щоб сам ти упевнивсь…» - рядки з Гомерової «Одіссеї» не залишили сумніву. Вони пролунали давньогрецькою, новогрецькою та українською у чудовому виконанні студентів Інституту філології Костянтина Рябцева, Дар'ї Гайсини та Анастасії Ковальчин. Ансамбль «Зорбас» подарував критський танець суста та інші грецькі народні танці. Виступав сучасний поет Хрістос Кукіс. Він втішений зміцненню духовних зв’язків між Україною та Грецією. Митець зачитав власну поему «Трагедія, залита сонцем». Далі на сцену запросили заслужену артистку України Олену Гончарову. Вона виконала кілька оперних арій, зокрема одну з репертуару оперної діви Греції Марії Каллас – «Хабанеру» Жоржа Бізе. Поетичну частину вечора прикрашав також твір грецького поета, якого вважають найближчим до Гомера, адже обидва вони були залюблені в людину. Йдеться про Константіноса Кавафіса. Ірина Захарченко та Наталія Морозова задекламували його твір «Ітака». Зала почула прем’єру перекладу українською віршів Одісеаса Елітіса. Кажуть, читати його – найкращий спосіб побачити Грецію такою, як вона є. Читала Лілія Сніжковська, а музичний варіант поезії виконувала Анастасія Череда. Одним із пунктів імпровізованої подорожі Грецією було Надазов’я. Там, біля Маріуполя, віддавна живуть етнічні греки України – румеї. На концерті пролунали їхні пісні, а ще твір Сергія Жадана в перекладі румейською. Друга частина «Шляху до Ітаки» була присвячена пісням часів Другої світової війни, адже 28 жовтня греки сказали "Ні!" фашизму, розпочалося звільнення від загарбників. Згадуючи ті події, на сцені Будинку актора виступав музичний колектив «Magna Grecia». Від нього ж згодом прозвучали мелодії з різних куточків Греції, територій етнічних греків.

    Такі події, без сумніву, можуть розкрити для українців іншу Грецію, а гостям із Середземномор’я цікавішими стануть наші мова й культура. Цього вечора на шляху до Ітаки глядачі й виконавці знайшли однодумців.

    Фото Валерія Попова, текст Юлії Кузьменко

  • Милуючись вишуканістю слова Анатолія Мойсієнка

    У Мистецькій залі Інституту філології 30 січня відбулася творча зустріч із Анатолієм Мойсієнком – поетом, перекладачем, мовознавцем. Підтримати його прийшла чи не вся кафедра української мови та прикладної лінгвістики, якою він керує упродовж років. Представники інших кафедр, Центру літтворчості та Музею-кімнати Олеся Гончара і студенти-філологи також завітали послухати свого вчителя та натхненника.

    Анатолій Кирилович презентував найсвіжіші збірки. Йдеться про книгу верлібрів «Леза зел», сонетарій «Синьоліт ліхтарів синьоирій» та працю «Текст як мистецька даність», у якій досліджується проблема поетичної мови. Оскільки наукові студії цілком реалізуються під час академічного навчання, автор вирішив зупинитися на поезії. Адже вона – його частина, його душа. «Художнє слово визначає не жанр», − говорить Анатолій Мойсієнко. І цим нагадує нам, що головне – не форма, поезія лишається поезією в будь-якому убранні.

    Однак Анатолію Кириловичу вільно творити в найскладніших, на перший погляд, жанрах. Він може повернути читачів до Бароко з його візуальною поезією та «раком літеральним» − паліндромом. У поета це − не вправи з форми, слово ллється невимушено й знаходить відгук у слухача. Водночас Анатолій Кирилович засновує нові жанри. Мова йде про шахопоезію, яка вперше з’явилася саме в Україні. Про це гостям зустрічі розповів друг та учень Анатолія Мойсієнка гросмейстер Віктор Капуста. Шахопоезія – мистецтво синтетичне, де поетичне слово поєднується з шаховою задачею. Віктор Львович свого часу перейнявся талантом приятеля й теж почав творити. Він згадував власну збірку шахосонетів «Картатий материк». Сам є автором першого панторимного вінка сонетів, який професор Інституту філології Юрій Ковалів згодом включив у двотомну «Енциклопедію літературознавства». Зазначимо, що панторима – співзвучність не лише в кінці рядків, а впродовж усього рядка. Непросте завдання для новоспеченого поета!

    Анатолій Кирилович надихає на саморозвиток. Відгук на його творчість чули від Вікторії Коломийцевої, доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ. Вікторія Віталіївна – давня шанувальниця Анатолія Мойсієнка. Вона декламувала напам’ять його вірші , кажучи, що звук – найтонша субстанція, і звук Анатолія Кириловича шліфує серце. Вплив подібний до сакральних текстів: ти можеш читати й навіть не все розуміти, але дія є. «Хай цвіте муза!» - побажала колезі.

    На гостину прийшов і заслужений артист України, член Національної спілки письменників Віктор Женченко. Він також називає Анатолія Мойсієнка своїм учителем. Віктор Васильович видав не одну поетичну збірку, згадував про спроби українського хоку в книзі «Три дощини на шибці». Для письменника найбільша радість, коли його читають люди. Отже, якщо вірити словам Максима Рильського, поета Мойсієнка читатиме всесвіт, адже той, хто володіє сонетом, належить не лише одному певному народу.

    Прокоментував майстерність Анатолія Кириловича і професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Анатолій Ткаченко. Він проводить паралелі в цих поезіях із Шевченковим словом, зачудовується метафорикою автора: «Над моєю долею громи погейкують… Снять чиїмись думами голови цегейкові». Анатолій Олександрович повизбирував паліндромічні рядки, серед яких особливо вразив: «Жарт – суму страж». Звернув увагу на жанр меморазму, який є в доробку Мойсієнка.

    Учень Анатолія Кириловича Олександр Строкаль, асистент кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ, у своєму відеоблозі опублікував невеличке післяслово до зустрічі. Згадує зібрання як творче, затишне, по-товариському тепле і вишукане. Говорить: «Таких зустрічей ніколи не досить». Тож чекатимемо на нові презентації та поетичні читання майстра слова Анатолія Мойсієнка. Дякуємо йому!

    Юлія Кузьменко

    Фото Валерія Попова

  • «Повстанське радіо» Лелі Покотиполе

    Літературні студії в Інституті філології різноформатні. Та й різної тематики. Нині, 27 листопада, відбулося вечірнє засідання. Івана Чорна вже кілька місяців блискуче виконує свою відповідальну місію – бути старостою на студіях. Але цього вечора забрала небагато уваги слухачів, адже в центрі була презентація збірки поезії Лелі Покотиполе (творчий псевдонім нашої студентки-літтворця Ольги Крамарь). Хоча Іванка також доклала руку до виходу видання – ілюструвала обкладинку. Збірка має назву «Повстанське радіо», там понад 80 творів. Є про події Майдану, Революцію, і, звісно, неправильно не говорити про любов. Другий розділ – автобіографічний. І з’являється важливий поряд із іншими образ пана отамана, який Леля писала з 2 різних людей. Козацтво захоплювало дівчину завжди, і тут йдеться про сучасних козаків. Багато читала на замовлення, адже підтримати презентацію прийшли одногрупники Ольги, її друзі з інших курсів та просто близькі люди. Анна Комар зізналася: знайома зі збіркою. Але цього вечора вперше відчула, слухаючи вірші, ніби це її, рідне. Михайло Наєнко, директор Центру літтворчості ІФ також наприкінці дав свій відгук на збірку. Важливо почути з вуст самого автора його твори. Саме так, як він провідчував це. І не можна впускати прозу до поезії!

    Юлія Кузьменко

  • Квартирник IF light night

    Активні дівчата й хлопці з культурного відділу СПІФ 28 листопада організували атмосферний квартирник. Тема цьогоріч – спогади. Минулого року такий захід був із провідною темою світла. Назва незмінна – «IF light night». Вечірні посиденьки, печиво й чай, студенти від першого до шостого курсу та випускники, поезія – з аркуша, ґаджету чи з пам’яті – головне, що щира. Почали піснею «Старі фотографії» під гітару. Співали Анастасія Железняк, Тетяна Асєєва та Лілія Морська. Через кілька номерів до них приєдналася поетеса й бард Ана Номарен, також наша студентка. Саме на таких вечорах можна трохи перевести подих від модульних чи наближення сесії. Присутні охоче знімалися у фотозоні, роздивлялися світлини з попередніх подій рідного Інституту. Звісно, ділилися власними спогадами. Хоч у першого курсу їх не так багато, після такого вечора неодмінно все почнеться, як починалося колись у тих філологів, які зараз уже на порозі випуску. На квартирнику мріяли про Новий рік, бо настрою додавали гірлянди. Поети та музиканти інколи хвилювалися, але ведуча Іра Гришко для кожного знайшла слівце підтримки. А ще був «Таємний Санта», адже знаєте таку традицію анонімного обміну подарунків? Організатори поклали в «капсулу спогадів» до наступного року усі приємні згадки з цього вечора, та й узагалі за студентське життя в ІФі, записані на папірцях. І вже чекають, аби відкрити й доповнити!

    Юлія Кузьменко

Сторінки

Subscribe to творчий вечір