творчий вечір

  • Зустріч із письменником Максом Кідруком

    24 травня в Інституті філології з ініціативи студентки Лимаренко Марини відбулася зустріч із письменником Максимом Кідруком. Він розказав трохи про сюжет майбутньої книги, яка матиме назву "Зазирни у мої сни", поділився письменницькою кухнею та відповідав на питання, які виникали в аудиторії

    Прес-центр ІФ

  • Мистецтво відображати життя: вистава Дмитра Матусова

    27 березня - Міжнародний день театру. Не чуже це свято і філологам: від дослідження текстів до власної гри. Напередодні, у театрі “Maskam Rad”, відбулася прем’єра вистави «Нотний портрет: Пьяцолла. Життя в ритмі танго». Відомого аргентинського композитора у ній зіграв Дмитро Матусов. Розповідь про життя і творчість засновника стилю танго нуево велася від першої особи і двома мова. Українською та іспанською лунали репліки Дмитра, студента Інституту філології, спеціальності «іспанська мова, література та переклад».

    Акторська гра поєднувалася зі співом і танцем. Дві жінки як дві історії Астора Пьяцолла доповнювали гру-сповідь актора. А протягом вистави художники, під впливом музичних творів композитора, писали картини. Танго-настрій створювався у приміщенні музею «Київська фортеця». «Танго – це не просто набір рухів. Це стиль життя. Я буду творити своє танго», - говорив Астор Пьяцолла вустами актора.

    Після перегляду вистави можна навести фразу Костянтина Станіславського: "Якби суть театру полягала лише у захоплюючому видовищі, можливо, і не варто було б вкладати в нього стільки сил. Але театр - це мистецтво відображати життя".

    Текст, фото – Дорошенко Каріна

    Категорії: 
  • Літературно-мистецький вечір "Олег Зуєвський: обіцянка радости"

    15 грудня в Національному музеї літератури України (вул. Б.Хмельницького, 11) о 16:00 відбудеться літературно-мистецький вечір "Олег Зуєвський: обіцянка радости", присвячений творчості одного із найяскравіших поетів еміграції ХХ ст.

  • Фіона Семпсон в Інституті філології: обмін досвідом

    В Інституті філології 27 жовтня відбулася зустріч із Фіоною Семпсон, відомою англійською письменницею, авторкою 25 томів поезії, критики та філософії ars poetica. Чотирнадцять її книжок було перекладено тридцятьма мовами. Тепер її поезію можна читати й українською, адже видавництво «Український письменник» видало збірку «Марево», куди увійшли тексти авторки з книги «Колесхіл» та нові вірші. Модератором зустрічі був літератор, лауреат Шевченківської премії та видавець – Юрій Буряк. Він і розповів аудиторії історію співпраці з англійською авторкою.
    Присутні мали змогу почути поетичне слово в авторському читанні та запитувати все, що цікавило. Фіона Семпсон розповіла, що найважливіше для неї у поезії «втекти від себе», але важливо зберегти самобутність у взаємовпливах Америки, Англії та Великої Британії в цілому».
    Після того, як було почуто оригінальний твір і переклад, слухачі вловили музичність тексту,тому в залі виникло питання про мовну гру, чи цікавиться Фіона Семпсон таким явищем. На це письменниця відповіла: «Так, мені це цікаво. Мені подобається у своїх текстах експериментувати з формою, тому мені ближчий верлібр. Маю, приміром, вірші, де одне речення розтягнуто на строфу і кожне має свій сенс».
    Після цього виникло питання про класичну поезію, чи послуговується авторка ямбами, хореями? «Ямб у англійській поезії змушує тяжко навантажувати вухо. І це рамки. Я асоціюю ямб з наставництвом, владою. До того ж пишу, маючи музичну освіту, з придихом, йду за диханням, тому не маю можливості читати так п’ять рядків. Тому ямби в мене практично не трапляються. У мене є сонети, жанри, які вимагають форми, але в мене це абстрактні сонети. Маю близько чотирнадцяти таких в одній книзі. Всі написані одним реченням і мали по чотирнадцять наголосів в одному рядку», - сказала Фіона Семпсон.
    Щодо процесу творення текстів, то авторка відповіла так: «З процесом творення складне питання, бо протягом творчого життя все змінювалося. Часто, коли хочеться написати хорошу поезію, більше читаю, шукаю цитати. Це інтелектуальний процес. Мені вірші не пишуться самі, я працюю над ними. Маю сотні чернеток. Можливо, це все тому, що вивчала ремесло разом з письменництвом. Зараз я навчаюся не витворювати віршів насильно».
    «В інтерв’ю в газеті «Independent» Ви кажете, що складно писати про людей. Чому?», - запитала дівчина із зали. «Це стосується Колесхілу, - прокоментувала Фіона Семпсон, - адже це селище, де живе ще двісті людей, і тобі треба бути обережною з тим, що говориш, щоби потім ніхто не ображався. Я ставила собі завданням для книги «Колесхіл» створення альманаху життя селища, в якому народилась, а вийшла поетична збірка».
    Оскільки Фіона Семпсон – професор поезії в університеті Рохемтона, директор Поетичного центру та редактор видання «Поезії: Міжнародний квартальний огляд», то в аудиторії, переважну більшість якої складали студенти спеціальності «літературна творчість, українська мова та література», виникло питання, як молодим поетам перекладатися, як зацікавити іноземну аудиторію. На це письменниця порадила: «Створіть разом поетичний журнал, дбайте про друк там якісних текстів, розкручуйте себе, а потім шукайте таких же зацікавлених, як ви, закордоном. Подавайтеся на гранти».
    Наостанок Фіона Семпсон розповіла про специфіку літературного процесу Великої Британії, про те, що «члени різних поетичних груп не контактують між собою, часто навіть сваряться. Є ті, хто за серйозну поезію, а є ті, хто пише для попсової музики, бо це краще продаватиметься. Є політична асоціація, що висока поезія – праве крило, консерватори, а масова літературу віддзеркалює більше ліве крило».
    Підсумувати зустріч випало чоловікові Фіони Семпсон, який теж був присутнім у залі. Пітер Селмон, прозаїк, розказав, що «цікаво працювати з дружиною в одному літературному просторі, коли я працюю в прозі, а вона – в поезії. От Фіона пише вірш одним рядком, а в мене в романі одне речення на 20-30 сторінок». Пітер Селмон працює у своїй країні з «літературною творчістю», тож порадив нашим творчим студентам співпрацювати з письменниками, видавцями, щоби хтось дізнався про молодого автора, і наголосив: «Якщо ви прозаїк – читайте поезію, якщо поет – читайте прозу».
    Зустріч була насиченою, кожен міг отримати відповіді на те, що цікавить в англійському літературному процесі, а найпрудкіші - автографи від авторки.

    Текст – Дорошенко Каріна
    Фото – Ната Коваль

  • Музична вистава італійською мовою «Сан Ремо»

    У вівторок, 20 жовтня, з 14.30 – 15.50 у Мистецькій залі Інституту філології відбувалася
    музична вистава італійською мовою «Сан Ремо», створена студентами 4 курсу бакалаврату спеціальності «переклад з італійської мови».

    Фото Валерія Попова

  • Олексій Юрін прочитав свою поезію під музичний супровід для студентів-філологів

    7 жовтня Інститут філології зустрічав нового гостя – черкаського поета Олексія Юріна. Змінивши не одну професію та побувавши не в одній країні, Олексій повернувся в Україну, де і почав писати.
    Багатий життєвий досвід відобразився в його творчості сміливими римами, нестандартними образами та своєрідним баченням світу. Поезія Юріна має свою специфіку. Читач крізь призму іронії та парадоксальних висновків врешті-решт дійде до власного бачення тексту.
    Головне гасло поезії Юріна – відвертість. Вона така ж нешаблонна та самобутня, як і сам поет. Вона дивує та хвилює, подекуди буває незрозумілою. Але головне – її рядки не залишаються осторонь вашої уваги, адже це – не просто рефлексія світобачення автора, а ще й постійний зв’язок із реципієнтом.
    Творчий шлях Олексія починається у віці 7 років, коли дитячий віршик з нагоди першого вересня стає його дебютною поетичною спробою. Далі - шкільні роки в одному із черкаських фізико-математичних ліцеїв, здобуття освіти на факультеті романо-германської філології і досвід викладення. Отримує статус вчителя 1 категорії, але із цією сферою діяльності не склалося. У самого Олексія школа в свій час відбила бажання читати, ось і тепер себе у системі освіти він не бачить. Посада у Корпусі миру при посольстві США, фрілансерство у Болгарії та Туреченні; і тільки на початку 2008 року - усвідомлення своєї справи. Вже в цьому ж році отримує перше визнання своєї творчості, ставши лауреатом всеукраїнського конкурсу «Слава Нації».
    Студентам Інституту філології Олексій Юрін презентував вірші із своїх збірок у дещо новаторському стилі «поетичного джазу» - під музичним супроводом музиканта Валерія Заїки.
    Перша збірка під назвою «Парампара» стає лише точкої відліку у подальшій успішній кар’єрі – участь у багатьох мистецьких фестивалях та вихід у світ нових збірок. Про що ж вона? Одвічна дихотомія білого та чорного, високого та низького, життя загалом.
    Друга збірка «Всі жінки однакові», власне, базується на наших стереотипних уявленнях, які за допомогою іронічного ставлення автора набувають нового забарвлення. Це – почуття, нехай не перманентні, постійно набуваючі нового стану, це - одвічний пошук та самовдосконалення.
    У березні цього року світ побачила третя книга автора – «Агія». Збірка стала найвищою точкою у розвику поетичної майстеності Олексія. Це – вірші вже нової епохи, вірші наших з вами реалій. Подекуди іронічні, чуттєві, взагалі не відповідні канонам, до яких ми звикли у класичній вітчизняній літературі, але все ще дуже влучні та багатогранні своєю митецькою палітрою і римою.
    Юрін-людина має широкий спектр зацікавлень, як і Юрін-поет. Студентські аматорські вистави, вочевидь, мали певний сенс: Олексій виконував роль Івана Котляревського у виставі "Тиша і грім Василя Симоненка" наряду з професійними акторами. На власну поезію «Фреш з маракуйі» була поставлена музично-поетична вистава. На вірші поета складена чимала кількість пісень, а сам Юрін час від часу практикує переклади англійських творів українською мовою.

    Марія Борзова та Дар'я Мойсєєнко
    Фото: Володимир Мукан

  • В Інституті філології відбулися фольклористичні читання пам’яті Лідії Дунаєвської

    Восьмі всеукраїнські наукові фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській, організовані кафедрою фольклористики Інституту філології, гармонійно поєднали науку і мистецтво. Так 27 травня розпочалося круглим столом «Фольклористика як базова галузь гуманітаристики: історія, сучасність, перспективи розвитку». Обговорювали питання навчальних програм у школі, де суттєво скорочено кількість годин на вивчення фольклору, про прикладне завдання фольклористики, сучасну народну творчість, обмінювалися тезами щодо народних традицій закордоном, зокрема, про японську школу фольклористики розповів викладач Інституту філології Хіросі Катаока. В обговореннях круглого столу взяли участь не лише затверджені учасники програми, а й завітало кілька поважних гостей з НАН України (Дмитренко М.К., завідував відділу фольклористики в ІМФЕ ім. М.Рильського та науковий співробітник цього Інституту Чебанюк О.Ю.), з Міністерства освіти і науки України.
    Наукові читання плавно перемістилися у внутрішній дворик Інституту філології, де Центр фольклору та етнографії Інституту філології та студентів-фольклористів відтворювали весняний обрядовий фольклор Східного Поділля.
    Кульмінацією запланованих заходів конференції стала творча зустріч з етно-хаус гуртом «ДахаБраха». Родзинкою було виконання текстів максимально наближених до оригіналу, а далі учасники показували, як за допомогою інструментів та часткової зміни ритму створюються неповторні композиції гурту, якому вдається виносити українську культуру на світовий рівень. Присутні мали змогу почути кілька цікавих розповідей про гурт і почути кілька вже відомих треків, такі як «Весна», «Карпатський реп» та інші. Приємно, що частина учасників має неопосередкований стосунок до Інституту філології, адже, приміром, Олена Цибульська є провідним спеціалістом Центру фольклору та етнографії, а Марко Галаневич закінчив свого часу україністику.
    Чудовим завершенням фольклорної конференції став показ фільм у Будинку кіно «Наївне малярство Михайла Онацька» (режисер М.Лєбєдєв), до створення якого долучився ансамбль української музики «Роксоланія».
    Насичена програма Восьмих фольклористичних читань, паралельно з якими у стінах Інституту філології проходив і виставка-ярмарок народних ремесел, дали змогу всім слухачам та учасникам зробити важливі висновки щодо необхідності дослідження і плекання нашого українського фольклору.

    Каріна Дорошенко
    Фото: Валерій Попов

  • Відзначення Дня слов'янської писемності. Фоторепортаж.

  • День поезії в ІФ

    22 травня у внутрішньому дворику Інституту філології студенти та випускники спеціальності «літературна творчосіть» традиційно відзначили День поезії, присвяченого Дню перепоховання Тараса Шевченка. Присутні з радістю ділилися своїми віршами, а музичний фон створювала випускниця Єлизавета Жарікова, яка заграла кілька пісень і свого авторства. А от студентки четвертого курсу порадували своїм перформансом, на який надихнулися віршем Ірини Скакун, теперішньої аспірантки. Заспівав кілька пісень і викладач кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості А.О.Ткаченко, що дуже порадувало студентів.

    Хороша поезія, приємна музика й атмосфера дворика зробили захід затишним і цікавим!

  • 100-річчя видатного болгарського письменника-гуманіста Павла Вежинова

    21 листопада в Актовій залі Інституту філології відбулося святкування 100-річчя з дня народження видатного болгарського письменника, драматурга, сценариста, Павла Вежинова (1914-1983). У програмі урочистостей були передбачені виступи поважних гостей заходу, викладачів кафедри слов'янської філології Інституту філології, студентська майстерня на тему «Бар'єр як основна метафора у текстах Павла Вежинова» та перегляд і обговорення фільму «Бар’єр» (1979, режисер – Х.Христов).

    Першою взяла слово директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Інституту філології Олена Чмир. Вона коротко окреслила основні віхи творчого життя Павла Вежинова. Людська гідність – основна тема творів письменника. Тому нині, у складні для України часи, коли ми як ніколи виразно маємо проявляти свою волю і гідність, твори Павла Вежинова стають для нас моральним дороговказом на шляху до перемоги.

    Гостей святкування привітав радник Посольства Болгарії в Україні Петр Танев. Він подякував за підтримку українцями болгарської мови та культури й зазначив, що кожен раз приходить в Інститут філології як у рідну домівку, де живе дружна сім’я. Пан Танев наголосив, що хоча Павла Вежинова вважають комуністичним письменником, він не вписується у загальноприйнятий канон. Від колег болгарського письменника відрізняє тонкий психологізм зображення, показ Людини, яка перебуває у постійних пошуках призначення сенсу буття. Саме через позачасові ідеї, переконаний радник, творчість Павла Вежинова залишається актуальною й нині.

    Про збіг святкування сторічного ювілею Павла Вежинова й 145-ої річниці заснування Академії наук Болгарії розповіла доцент кафедри слов’янської філології Марієтта Гіргінова. Лектор наголосила на важливості особистості Павла Вежинова для болгарської літератури. Він став містком між 30-40-рр. минулого сторіччя і сьогоденням. Його твори наочно показують перехід від модерністської до масової літератури. Крім того, творчість Павла Вежинова генерує серйозні оповідні техніки 60-70-х рр.

    У рамках студентської майстерні студенти-болгаристи 5-го курсу представили свої роздуми над найвідомішими творами Павла Вежинова – «Сині метелики», «Білий ящір», «Озерний хлопчик», «Одного осіннього дня по шосе», «Бар’єр». Після перегляду фільму «Бар’єр» відбулося жваве обговорення екранізації роману.

    Анна Мукан,
    Фото:Валерій Попов

Сторінки

Subscribe to творчий вечір