творчий вечір

  • Разом із елліністами Інституту філології пройшли «Шлях до Ітаки»

    29 жовтня в Будинку актора відбувся вечір грецької культури «Шлях до Ітаки», організований Посольством Греції, елліністами Інституту філології, культурними діячами Греції та України, народними ансамблями.

    Ведучим був натхненник цього вечора Андрій Савенко, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, директор Центру елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького в нашому Інституті. Андрій почав захід поетичними словами про унікальну властивість грецького сонця: воно робить людину такою, яка та є насправді. І хоча глядачі цього вечора були не в Греції, але її проміння гріло кожного. Відкриваючи захід, слово узяв Надзвичайний Посол Греції в Україні Василіс Борновас. Він вдячний за розвиток грецької культури в нашій країні. Лише в Києві є 2 школи та кілька університетів, де вивчається грецька мова. Елліністиці на наших теренах приділяють велику увагу. Виступив також співорганізатор події Дмитро Бураго – митець, філософ, поет, відомий видавець.

    Мистецька частина концерту повела глядачів у подорож Грецією. Мандри були як у просторі, так і в часі. «Хто з нас не починав з Еллади?» - слушно зауважив Андрій Савенко. Направду, в унадбанні всіхсіх європейських країн є щось від Греції. «Нумо, ходім покажу я Ітаку, щоб сам ти упевнивсь…» - рядки з Гомерової «Одіссеї» не залишили сумніву. Вони пролунали давньогрецькою, новогрецькою та українською у чудовому виконанні студентів Інституту філології Костянтина Рябцева, Дар'ї Гайсини та Анастасії Ковальчин. Ансамбль «Зорбас» подарував критський танець суста та інші грецькі народні танці. Виступав сучасний поет Хрістос Кукіс. Він втішений зміцненню духовних зв’язків між Україною та Грецією. Митець зачитав власну поему «Трагедія, залита сонцем». Далі на сцену запросили заслужену артистку України Олену Гончарову. Вона виконала кілька оперних арій, зокрема одну з репертуару оперної діви Греції Марії Каллас – «Хабанеру» Жоржа Бізе. Поетичну частину вечора прикрашав також твір грецького поета, якого вважають найближчим до Гомера, адже обидва вони були залюблені в людину. Йдеться про Константіноса Кавафіса. Ірина Захарченко та Наталія Морозова задекламували його твір «Ітака». Зала почула прем’єру перекладу українською віршів Одісеаса Елітіса. Кажуть, читати його – найкращий спосіб побачити Грецію такою, як вона є. Читала Лілія Сніжковська, а музичний варіант поезії виконувала Анастасія Череда. Одним із пунктів імпровізованої подорожі Грецією було Надазов’я. Там, біля Маріуполя, віддавна живуть етнічні греки України – румеї. На концерті пролунали їхні пісні, а ще твір Сергія Жадана в перекладі румейською. Друга частина «Шляху до Ітаки» була присвячена пісням часів Другої світової війни, адже 28 жовтня греки сказали "Ні!" фашизму, розпочалося звільнення від загарбників. Згадуючи ті події, на сцені Будинку актора виступав музичний колектив «Magna Grecia». Від нього ж згодом прозвучали мелодії з різних куточків Греції, територій етнічних греків.

    Такі події, без сумніву, можуть розкрити для українців іншу Грецію, а гостям із Середземномор’я цікавішими стануть наші мова й культура. Цього вечора на шляху до Ітаки глядачі й виконавці знайшли однодумців.

    Фото Валерія Попова, текст Юлії Кузьменко

  • Милуючись вишуканістю слова Анатолія Мойсієнка

    У Мистецькій залі Інституту філології 30 січня відбулася творча зустріч із Анатолієм Мойсієнком – поетом, перекладачем, мовознавцем. Підтримати його прийшла чи не вся кафедра української мови та прикладної лінгвістики, якою він керує упродовж років. Представники інших кафедр, Центру літтворчості та Музею-кімнати Олеся Гончара і студенти-філологи також завітали послухати свого вчителя та натхненника.

    Анатолій Кирилович презентував найсвіжіші збірки. Йдеться про книгу верлібрів «Леза зел», сонетарій «Синьоліт ліхтарів синьоирій» та працю «Текст як мистецька даність», у якій досліджується проблема поетичної мови. Оскільки наукові студії цілком реалізуються під час академічного навчання, автор вирішив зупинитися на поезії. Адже вона – його частина, його душа. «Художнє слово визначає не жанр», − говорить Анатолій Мойсієнко. І цим нагадує нам, що головне – не форма, поезія лишається поезією в будь-якому убранні.

    Однак Анатолію Кириловичу вільно творити в найскладніших, на перший погляд, жанрах. Він може повернути читачів до Бароко з його візуальною поезією та «раком літеральним» − паліндромом. У поета це − не вправи з форми, слово ллється невимушено й знаходить відгук у слухача. Водночас Анатолій Кирилович засновує нові жанри. Мова йде про шахопоезію, яка вперше з’явилася саме в Україні. Про це гостям зустрічі розповів друг та учень Анатолія Мойсієнка гросмейстер Віктор Капуста. Шахопоезія – мистецтво синтетичне, де поетичне слово поєднується з шаховою задачею. Віктор Львович свого часу перейнявся талантом приятеля й теж почав творити. Він згадував власну збірку шахосонетів «Картатий материк». Сам є автором першого панторимного вінка сонетів, який професор Інституту філології Юрій Ковалів згодом включив у двотомну «Енциклопедію літературознавства». Зазначимо, що панторима – співзвучність не лише в кінці рядків, а впродовж усього рядка. Непросте завдання для новоспеченого поета!

    Анатолій Кирилович надихає на саморозвиток. Відгук на його творчість чули від Вікторії Коломийцевої, доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ. Вікторія Віталіївна – давня шанувальниця Анатолія Мойсієнка. Вона декламувала напам’ять його вірші , кажучи, що звук – найтонша субстанція, і звук Анатолія Кириловича шліфує серце. Вплив подібний до сакральних текстів: ти можеш читати й навіть не все розуміти, але дія є. «Хай цвіте муза!» - побажала колезі.

    На гостину прийшов і заслужений артист України, член Національної спілки письменників Віктор Женченко. Він також називає Анатолія Мойсієнка своїм учителем. Віктор Васильович видав не одну поетичну збірку, згадував про спроби українського хоку в книзі «Три дощини на шибці». Для письменника найбільша радість, коли його читають люди. Отже, якщо вірити словам Максима Рильського, поета Мойсієнка читатиме всесвіт, адже той, хто володіє сонетом, належить не лише одному певному народу.

    Прокоментував майстерність Анатолія Кириловича і професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Анатолій Ткаченко. Він проводить паралелі в цих поезіях із Шевченковим словом, зачудовується метафорикою автора: «Над моєю долею громи погейкують… Снять чиїмись думами голови цегейкові». Анатолій Олександрович повизбирував паліндромічні рядки, серед яких особливо вразив: «Жарт – суму страж». Звернув увагу на жанр меморазму, який є в доробку Мойсієнка.

    Учень Анатолія Кириловича Олександр Строкаль, асистент кафедри української мови та прикладної лінгвістики ІФ, у своєму відеоблозі опублікував невеличке післяслово до зустрічі. Згадує зібрання як творче, затишне, по-товариському тепле і вишукане. Говорить: «Таких зустрічей ніколи не досить». Тож чекатимемо на нові презентації та поетичні читання майстра слова Анатолія Мойсієнка. Дякуємо йому!

    Юлія Кузьменко

    Фото Валерія Попова

  • «Повстанське радіо» Лелі Покотиполе

    Літературні студії в Інституті філології різноформатні. Та й різної тематики. Нині, 27 листопада, відбулося вечірнє засідання. Івана Чорна вже кілька місяців блискуче виконує свою відповідальну місію – бути старостою на студіях. Але цього вечора забрала небагато уваги слухачів, адже в центрі була презентація збірки поезії Лелі Покотиполе (творчий псевдонім нашої студентки-літтворця Ольги Крамарь). Хоча Іванка також доклала руку до виходу видання – ілюструвала обкладинку. Збірка має назву «Повстанське радіо», там понад 80 творів. Є про події Майдану, Революцію, і, звісно, неправильно не говорити про любов. Другий розділ – автобіографічний. І з’являється важливий поряд із іншими образ пана отамана, який Леля писала з 2 різних людей. Козацтво захоплювало дівчину завжди, і тут йдеться про сучасних козаків. Багато читала на замовлення, адже підтримати презентацію прийшли одногрупники Ольги, її друзі з інших курсів та просто близькі люди. Анна Комар зізналася: знайома зі збіркою. Але цього вечора вперше відчула, слухаючи вірші, ніби це її, рідне. Михайло Наєнко, директор Центру літтворчості ІФ також наприкінці дав свій відгук на збірку. Важливо почути з вуст самого автора його твори. Саме так, як він провідчував це. І не можна впускати прозу до поезії!

    Юлія Кузьменко

  • Квартирник IF light night

    Активні дівчата й хлопці з культурного відділу СПІФ 28 листопада організували атмосферний квартирник. Тема цьогоріч – спогади. Минулого року такий захід був із провідною темою світла. Назва незмінна – «IF light night». Вечірні посиденьки, печиво й чай, студенти від першого до шостого курсу та випускники, поезія – з аркуша, ґаджету чи з пам’яті – головне, що щира. Почали піснею «Старі фотографії» під гітару. Співали Анастасія Железняк, Тетяна Асєєва та Лілія Морська. Через кілька номерів до них приєдналася поетеса й бард Ана Номарен, також наша студентка. Саме на таких вечорах можна трохи перевести подих від модульних чи наближення сесії. Присутні охоче знімалися у фотозоні, роздивлялися світлини з попередніх подій рідного Інституту. Звісно, ділилися власними спогадами. Хоч у першого курсу їх не так багато, після такого вечора неодмінно все почнеться, як починалося колись у тих філологів, які зараз уже на порозі випуску. На квартирнику мріяли про Новий рік, бо настрою додавали гірлянди. Поети та музиканти інколи хвилювалися, але ведуча Іра Гришко для кожного знайшла слівце підтримки. А ще був «Таємний Санта», адже знаєте таку традицію анонімного обміну подарунків? Організатори поклали в «капсулу спогадів» до наступного року усі приємні згадки з цього вечора, та й узагалі за студентське життя в ІФі, записані на папірцях. І вже чекають, аби відкрити й доповнити!

    Юлія Кузьменко

  • Храмове свято в Інституті філології

    Ця середа, 21 листопада, була днем знаковим. П’ята річниця початку Революції Гідності. Також у цей день відзначають храмове свято міста Києва – День архистратига Михаїла, небесного покровителя столиці. По обіді актова зала Інституту заповнилася на ще одну радісну подію – на ювілей Михайла Наєнка та презентацію його нових видань. Модерувала Неля Даниленко.

    Михайло Кузьмович – член Спілок письменників і журналістів, Шевченківський лауреат. Був деканом філологічного факультету Університету. За його головування у філологічному осередку КНУ відкрився ряд нових спеціальностей, серед них фольклористика, літературна творчість, хорватистика, класична філологія. Привітати професора Михайла Наєнка з Днем народження завітали з усіх кафедр, які сьогодні опікуються цими навчальними програмами. Нині Михайло Кузьмович такий самий невгамовний та діяльний. Прикладом є створення ним торік Центру літтворчості ІФ.

    Михайло Наєнко каже: «Слово – хата нації». Він виховав не одне покоління літературознавців. 20 докторів і кандидатів наук захистилися під його керівництвом, ще двоє дописують наукові роботи. Звісно, не злічити кількість студентів, яких виховав Михайло Кузьмович. Наш випускник Олександр Штепан зізнається, що Наєнко для нього – титан.

    Вітали професора з народинами проректор КНУ з міжнародних зв’язків Петро Бех, секретар НСПУ Микола Славинський та й багато друзів Михайла Наєнка зі Спілки письменників), кілька кафедр Інституту філології, академік НАНУ Анатолій Конверський. Дуже втішався на святі іменинник, звісно ж, власній родині: дружині Зої Андріївні, донькам Галині та Олесі, трьом онукам.

    Відбувся невеличкий концерт. Виступив Київський художній академічний театр. Виконали епізод із улюбленої вистави Михайла Кузьмовича «Йоганна, жінка Хусова» авторства Лесі Українки. Хуса грав Віктора Кошель, головний режисер КХАТу, а Йоганну – художній керівник театру Катаріна Сінчілло. Музичний подарунок мали найкращі голоси Національної музичної академії ім. П.Чайковського під керівництвом Валентини Антонюк (до речі Колишньої студентки Наєнка ще в музичному училищі Глієра).

    Який же Михайло Наєнко в очах однолітків, колег, випускників? Невтомний, спраглий до навчання та праці, молодий, чудовий педагог із почуттям гумору. Гості кажуть: «Бажаємо Вам дожити до 100 років. А там ми Вам підкажемо». Многая літа, Михайле Кузьмовичу!

    Текст: Юлія Кузьменко
    Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко

  • Запрошуємо на конкурс авторської пісні та поезії

    Молодіжний центр культурно-естетичного виховання КНУ запрошує на ХV загальноуніверситетський Конкурс авторської пісні та поезії. Торік філолог Вікторія Падалко здобула перемогу зі своєю піснею. Якщо ви відчуваєте в собі творчий потенціал і маєте що продемонструвати, надсилайте заявки на e-mail: mckev@univ.kiev.ua.

    Цьогорічний конкурс відбудеться 27 листопада о 14:00 в Мистецькій залі Червоного корпусу (ауд. 321). Переможців у номінаціях "авторська пісня" та "авторська поезія" визначить авторитетне журі.

    Деталі - у прикріпленому файлі.

    Додані файли: 
  • Відбулася прем'єра фільму про Олеся Гончара

    12 квітня у приміщенні Київського міського палацу ветеранів відбувся прем’єрний показ документального фільму «Стежками Олеся Гончара» режисера Валерія Степаняна-Григоренка.

    На прем’єрі була присутня дружина Олеся Гончара – Валентина Данилівна та донька Людмила Олександрівна, а також племінниця поета – Тетяна Бондаревська – директор Літературно-меморіального музею садиби Олеся Гончара у селі Суха Кобеляцького району Полтавської області.

    Показ фільму про «видатного словотворця, непохитного патріота і вірного сина України Олеся Гончара» відбувся за сприяння Національної спілки письменників України.

    Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський перед показом фільму наголосив, що «Олесь Гончар вартий високої оцінки. У найвищих кабінетах світових він представляв Україну на міжнародному, на найвищому рівні. Ось, що таке зберегти гідність і достоїнство, зберегти високий талант у таку драматичну добу. Він керував Українським фондом Миру, був членом Всесвітньої Ради Миру, одним із засновників українського фонду культури. Презентував Україну на різних міжнародних форумах надзвичайно достойно. Відчувався державницький рівень мислення. Він ініціював відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря».

    Кінорежисер Валентин Мисливий – директор Міжнародного фестивалю фільмів та теле– радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча» - говорив про митця з екрану: «Мав незаперечну повагу серед письменників, навіть серед опонентів. Його мудрості, шляхетності, аристократизму не вистачає сьогодні нам. Нам не вистачає особистостей в літературі, культурі, політиці, суспільному житті людей калібру формату Олеся Гончара»

    Також виступали відомі діячі культури і мистецтва, серед яких Світлана Ігнатьєва з Центру української мови імені Олеся Гончара, Геннадій Півняк – Ректор Національного гірничого університету «Дніпровська політехніка», Віктор Женченко – поет, перекладач, Народний артист України, Сергій Тримбач – кінокритик, кінознавець, кіносценарист, заступник Голови Національної спілки кінематографістів України, лауреат Державної премії імені Олександра Довженка, котрий запросив на 17 квітня о 18:30 в Будинок кіно на творчий вечір, присвячений Олесю Гончару.

    Усі виступаючі говорили, що наскрізною лінією у фільмі проходить лірична сторінка життя письменника та його коханої дружини, його душі та підтримки - Валентини. Також наголошували, що Олесь Гончар вчив таких морально–етичних цінностей, як вірність, любов до Батьківщини, любов до людини, світло, яке повинно йти від кожного з нас. Він був великим українцем, він не зрадив собі, не зрадив народу України. Де б він не працював, де б він не був: чи на фронті, чи коли очолював Спілку письменників України, чи у Раді миру, дороговказом завжди для нього було – це віра: в людей, в Бога, в країну, в сім’ю. Він – сучасний у твердженнях та судженнях. Він показав ту велич людини, яка живе життям України. Як настанова для людства звучить Гончарове: «Чи не пора винайти щось не для війни, а проти війни? ».

    Від Національної спілки письменників України було вручено почесну відзнаку творцям фільму – режисеру Валерію Степаняну-Григоренку та Ользі Зінченко.

  • Зустріч із письменником Максом Кідруком

    24 травня в Інституті філології з ініціативи студентки Лимаренко Марини відбулася зустріч із письменником Максимом Кідруком. Він розказав трохи про сюжет майбутньої книги, яка матиме назву "Зазирни у мої сни", поділився письменницькою кухнею та відповідав на питання, які виникали в аудиторії

    Прес-центр ІФ

  • Мистецтво відображати життя: вистава Дмитра Матусова

    27 березня - Міжнародний день театру. Не чуже це свято і філологам: від дослідження текстів до власної гри. Напередодні, у театрі “Maskam Rad”, відбулася прем’єра вистави «Нотний портрет: Пьяцолла. Життя в ритмі танго». Відомого аргентинського композитора у ній зіграв Дмитро Матусов. Розповідь про життя і творчість засновника стилю танго нуево велася від першої особи і двома мова. Українською та іспанською лунали репліки Дмитра, студента Інституту філології, спеціальності «іспанська мова, література та переклад».

    Акторська гра поєднувалася зі співом і танцем. Дві жінки як дві історії Астора Пьяцолла доповнювали гру-сповідь актора. А протягом вистави художники, під впливом музичних творів композитора, писали картини. Танго-настрій створювався у приміщенні музею «Київська фортеця». «Танго – це не просто набір рухів. Це стиль життя. Я буду творити своє танго», - говорив Астор Пьяцолла вустами актора.

    Після перегляду вистави можна навести фразу Костянтина Станіславського: "Якби суть театру полягала лише у захоплюючому видовищі, можливо, і не варто було б вкладати в нього стільки сил. Але театр - це мистецтво відображати життя".

    Текст, фото – Дорошенко Каріна

    Категорії: 
  • Літературно-мистецький вечір "Олег Зуєвський: обіцянка радости"

    15 грудня в Національному музеї літератури України (вул. Б.Хмельницького, 11) о 16:00 відбудеться літературно-мистецький вечір "Олег Зуєвський: обіцянка радости", присвячений творчості одного із найяскравіших поетів еміграції ХХ ст.

Сторінки

Subscribe to творчий вечір