круглий стіл

  • Розпочалася робота міжнародного круглого столу "Всесвіт Тараса Шевченка"

    11 березня у рамках відзначення 201-ї річниці від дня народження українського генія і пророка розпочався круглий стіл «Всесвіт Тараса Шевченка». У роботі Міжнародного круглого столу взяли участь 134 представники вищих навчальних закладів України та гості з Італії, Польщі і Грузії. Пленарне засідання круглого столу відкрив вітальним словом директор Інституту філології проф. Григорій Семенюк. Григорій Фокович висловив приємність за те, що цьогоріч тональність святкування річниці Тараса Шевченка задала наша влада, організувавши марафон з читання поезії. «Рядки шевченкових віршів лунали по радіо протягом дня, тому кожен вкотре міг переконатися в актуальності та невмирущості духу Шевченка. Подіями, що нині відбуваються в країні, та заходами вшанування пам’яті нашого пророка ми демонструємо всьому світові нескореність, незламність, нетерпимість до свавілля та силу українського народу», – зауважив директор Інституту.

    Наступним із вітальним словом від імені ректора Університету виступив проректор проф. Петро Бех. Учасниками президії пленарного засідання круглого столу були – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Оксана Сліпушко, голова факультету досліджень Великобританії та Британської Співдружності Університету міста Лодзь, професор англійської літератури Варшавського університету Крістіна Куявінська-Кортні, професор, директор Департаменту лінгвістичних, літературних і філологічних студій Міланського університету, віце-президент Міжнародної асоціації україністів, Президент Італійської асоціації українознавчих студій Джованни Броджі, директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Кононенко, завідувач кафедри української філології та суспільних наук Академії адвокатури України, кандидат філологічних наук, професор Тетяна Конончук.

    На пленарному засіданні запрошені гості виступили з цікавими науковими доповідями, тематика яких мала два вектора спрямування – «Сучасні методології вивчення і викладання Тараса Шевченка (у середній і вищій школі)» та «Інноваційні пошуки всесвітнього шевченкознавства».

    Робота Міжнародного круглого столу триватиме три дні. Організатори – кафедра історії української літератури і шевченкознавства та Всеукраїнський навчально-науковий центр шевченкознавства підготували насичений порядок роботи круглого столу. Долучайтеся.

    Олександра Касьянова,
    фото - Валерій Попов

  • Доповідь «Термінологія і метафорика внутрішньої колонізації - герменевтичний підхід» Дірка Уфельмана

    Шановні колеги!

    Запрошуємо вас на доповідь «Термінологія і метафорика внутрішньої колонізації - герменевтичний підхід» Дірка Уфельмана (Університет Пассау, Німеччина), яку він виголосить російською мовою 19 березня в рамках роботи теоретико-методологічного семінару при Інституті літератури імені Шевченка НАН України.

    Додані файли: 
  • Міжнародний круглий стіл "Всесвіт Тараса Шевченка"

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
    Кафедра історії української літератури і шевченкознавства

    Шановні колеги!

    Запрошуємо Вас взяти участь у роботі
    Міжнародного круглого столу до 201-ї річниці
    від дня народження Тараса Шевченка
    на тему:
    «Всесвіт Тараса Шевченка»
    що відбудеться 11-13 березня 2015 року
    в Інституті філології Київського національного університету
    імені Тараса Шевченка
    (за адресою: м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 14)

    Тематика круглих столів:

    1. Сучасні методології вивчення і викладання Тараса Шевченка (у середній і вищій школі).
    2. Інноваційні пошуки всесвітнього шевченкознавства.

    Робочі мови конференції ¬ українська, російська, англійська.

    Для участі в роботі круглого столу необхідно до 28 лютого подати на електронну адресу: shevchenko.center@gmail.com заявку з назвою доповіді та відомостями про автора українською, російською та англійською мовами.

    План роботи
    Міжнародного круглого столу до 201-ї річниці від дня народження
    Тараса Шевченка на тему «Всесвіт Тараса Шевченка»:

    11 березня

    9.00 – 10.00 – реєстрація учасників.
    10.00 – 13.00 – пленарне засідання в актовій залі Інституту філології.
    13.00 – 13.30 – відкриття арт-проекту «В сім'ї вольній, новій» (зала мистецтв (ауд.63) філології).
    14.00 – 17.00 – робота круглих столів.

    12 березня

    11.00 – презентація книги «Taras Ševčenko: dalle carceri zariste al Pantheon ucraino» («Тарас Шевченко: від царських тюрем до українського Пантеону») ( 2015 р., видавництво «Ле Моньє» провідної видавничої групи «Мондадорі» (Італія), укладачі: Джованна Броджі, Оксана Пахльовська) за участі Джованни Броджі, професора, директора Департаменту лінгвістичних, літературних і філологічних студій Міланського університету, віце-президента Міжнародної асоціації україністів, Президента Італійської асоціації українознавчих студій.

    Видання та презентація книги – за сприяння Італійського інституту культури в Україні (зала засідань Вченої ради Головного навчального корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

    13.00 – лекція-діалог Крістіни Куявінської-Кортні, голови факультету досліджень Великобританії та Британської Співдружності Університету міста Лодзь, професора англійської літератури Варшавського університету (зала мистецтв (ауд.63) Інституту філології).

    Модератори:

    Дмитро Дроздовський, кандидат філологічних наук, критик, літературознавець, перекладач, письменник, головний редактор журналу «Всесвіт»;

    Оксана Сліпушко, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології.

    15. 00 – екскурсія до Національного музею Тараса Шевченка.

    13 березня

    13.00 – зустріч із Тарасом Ткаченком, українським кінорежисером і сценаристом, перегляд фільму «Кобзар. Історія однієї книги» (актова зала Інституту філології).

    Задля участі в роботі Міжнародного круглого столу до 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка просимо до 28 лютого подати заповнену трьома мовами (українською, англійською, російською) анкету (детальніше див. у прикріпленому файлі).

    Проживання, харчування учасників Міжнародного круглого столу і публікація матеріалів – за рахунок оргкомітетів.

    З усіх питань, пов’язаних з участю в Міжнародному круглому столі до 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, звертатись до

    Сліпушко Оксани Миколаївни 067 7676449;
    Данильченко Оксани Юріївни 098 7694290; 066 8487931;
    Шаповалової Анни Олександрівни 066 8094625
    або E-mail: shevchenko.center@gmail.com

    Чекаємо на Вашу співпрацю!

    Додані файли: 
  • П'єси Шекспіра в Кулішевих перекладах та інтерпретаціях

    17 грудня 2014 року учасники семінару Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка слухали й обговорювали доповідь к.ф.н. Ольги Борисівни Тетеріної "Шекспір у Кулішевій концепції поступу національного письменства (літературно-критичний контекст)".

    О.Б. Тетеріна представила глибокий аналіз та осмислення значення шекспіріани у концепції національного літературного розвитку Пантелеймона Куліша. Він вважав, що творчість великого англійця повинна стати джерелом ідейного, тематичного, жанрового та стильового збагачення української літератури й послужити її входженню до світового контексту. Доповідачка розглянула Кулішеві міркування про роль Шекспірових текстів та їхніх перекладів у поступі українського письменства у контексті вітчизняної (М.Драгоманов, М.Костомаров, І.Франко) та зарубіжної (І.- Ґ.Гердер, Ґ.- Ґ. Ґервінус, Й.-В. Ґете) літературно-критичної думки ХІХ століття. Було зроблено висновок, що саме в системі поглядів Пантелеймона Куліша на творчість Шекспіра варто шукати витоки сучасної української шекспірознавчої думки.

    Пантелеймон Куліш був справжнім "піонером" у справі перекладу українською творів великого Шекспіра. Однак, попри це, п'єси Шекспіра у його перекладах, на жаль, не йдуть на сценах театрів України. Причина, на думку О.Б.Тетеріної, полягає у складності його поетичної мови. Можливо, через це, хоча перекладацький доробок письменника став вагомим внеском у вітчизняну літературну спадщину,учасники семінару зійшлися на тому, що в цьому випадку поспішно було би говорити про конгеніальність.Постало питання також про те, чи правильно називати переклади драм великого англійця переспівами? Підставою так вважати є той факт, що ритм перекладів Пантелеймона Куліша часто не збігається з ритмом оригіналу, оскільки англійська мова лаконічніша за українську.

    На тлі історичної перспективи учасники семінару обговорили також проблеми перекладу української літератури. Активна діяльність у цьому напрямку сприяла би розвитку української культури та її поширенню за межі держави.

    Марина Юревич

    Категорії: 
  • Науково-методичний семінар філологів-арабістів

    У середу, 10 грудня 2014 року, в Єгипетському центрі арабської мови та культури Інституту філології відбувся науково-методичний семінар з арабістики.

    У заході взяли участь відомий арабіст, поетеса, перекладач, доцент кафедри східної філології Київського національного лінгвістичного університету Л.А. Петрова, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ Ю.І. Петрова, здобувач Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ М.В. Бастун, викладачі кафедри Близького Сходу Б.Е. Горват, І.В. Сівков, І.О. Субота, аспірант С.В. Рибалкін. Модератором зустрічі стала викладач кафедри Близького Сходу, директор Єгипетського центру арабської мови та культури О.Г. Хоміцька.

    Присутні заслухали цікаву та пізнавальну доповідь Лідії Андріївни Петрової – фахівця з арабської літератури, яка поділилася з молодшими колегами власним досвідом викладацької та наукової діяльності, зокрема, роботи над рукописами арабо-іспанського поета XII ст. Ібн Кузмана, спогадами про студентське життя та особисте спілкування з корифеями арабістики.

    М. Бастун розповів колегам про об’єднання, наукові гуртки та спілки арабістів у країнах пострадянського простору та Польщі. Б. Горват доповнив це питання розповіддю про викладання арабської мови та літератури у Варшавському університеті, де минулого року він проходив наукове стажування у межах програми «Erasmus Mundus».

    Учасники семінару одностайно схвалили ідею проведення таких науково-методичних семінарів на постійній основі у відкритому форматі, із залученням студентів та аспірантів-арабістів.

    Директор Єгипетського центру арабської мови та культури Інституту філології О. Хоміцька висловила сподівання, що подібні зустрічі стануть платформою для обміну професійною інформацією, новинами у царині арабістики, наукових дискусій, презентації наукового доробку.

    Єгипетський центр арабської мови та культури ІФ

    Категорії: 
  • Діалог культур України та Греції

    5 грудня у спеціалізованій школі №94 «Еллада» відбувся науково-практичний семінар «Незгасне сяйво Еллади: діалог культур України та Греції», ініційований Управлінням освіти Печерської районної адміністрації. Кафедру елліністики пов’язують зі школою давні дружні зв’язки та дух співробітництва, випускники школи поповнюють університетську родину Інституту філології. Нам було приємно було побачити на заході колишніх випускників кафедри, Т.В. Любченко, що зараз працює в Київському національному лінгвістичному університеті, а також аспірантку нашої кафедри В.М. Челпан, творча доля якої пов’язана з Маріупольським державним університетом.

    Семінар складався з наукових доповідей та яскравих творчих номерів, підготовлених школярами, у яких вони продемонстрували гарне володіння новогрецькою мовою та свої різноманітні таланти. Наукові розвідки стосувалися творчості новогрецьких та українських поетів, зокрема, новогрецьких перекладів шевченкової поезії, впливу греків на українську історію та мову, грецькі мотиви в архітектурі українських міст, грецьким основам олімпійського руху. Разом з викладачами свої наукові розвідки представили і школярі старших класів. Завідувач кафедри елліністики доц. А.О. Савенко виступив з доповіддю, присвяченою античним мотивам творчості лауреата нобелівської премії Й.Сефериса. У своєму слові він розкрив ідейно-тематичні домінанти творчості грецького поета, зокрема, його увагу до впливу віянь історії на формування національної ідентичності сучасного грека, зазначивши, що засвоєння досвіду новогреків є важливим в контексті новітньої української історії.

    Кафедра елліністики

    Категорії: 
  • 10-томна сага про літературних форсайтів Юрія Коваліва

    «Юрій Іванович пише швидше, ніж ми читаємо», - зізнався Микола Сулима на круглому столі «Концепція української новітньої літератури в підручнику Юрія Коваліва «Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.», що відбувся 18 листопада в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За останні два роки вийшло друком три томи авторської 10-томної праці відомого літературознавця та поета, доктора філологічних наук, професора кафедри новітньої української літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Юрія Коваліва. Проблему функціонування нового підручника-монографії у вітчизняному науково-освітньому просторі обговорювали викладачі Інституту філології: проф. Олександр Астаф’єв, проф. Мирослава Гнатюк, проф. Ніна Бернадська доц. Юрій Бандура,, доц. Михайло Конончук, колектив Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України ( член-кор. НАН України Микола Сулима, к. філол. н. Андрій Кравченко,літературознавець і перекладач Дмитро Дроздовський), а також директор видавництва «Академія» Василь Теремко і проф. Муніципального університету ім. Б.Грінченка Микола Васьків, проф. кафедри українознавства Національного університету харчових технологій Наталя Науменко.

    Круглому столу «Концепція української новітньої літератури в підручнику Юрія Коваліва «Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.» (18 листопада ц. р.) передував виступ автора з презентацією видання на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавець ознайомив колег з основними положення сучасної концепції літературної історіософії, репрезентованої проектом підручника-монографії (з’явилося поки що три томи з десяти томів) та схарактеризував принципи, якими керувався у підборі й викладі матеріалу – універсальність, художність, об’єктивний історизм. Видання викликало неабиякий резонанс в аудиторії. Доповідачеві ставили питання з приводу відповідності монографічного підручника університетським навчальним програмам, місця, яке автор відводить перекладній літературі в своїй концепції історії української літератури, врешті – як одна людина може цілісно охопити такий обшир інформації. Відповідаючи, Ю.Ковалів наголосив на поєднанні академічного й університетського досвідів історичного мислення, узгодженості його підручника-монографії як з навчальними програмами, власне з університетською практикою, так і з стратегічними напрямками сучасної літературної історіографії. Зокрема, науковець апелює до відомих і менш знаних праць, надає певного значення дисертаціям кандидатів філологічних наук, роботи яких, часто новаторські й високо фахові, лишаються в архівах. На характер підручника також вказує наявність запитань філологічного, філософського або літературознавчого характеру в кінці кожного розділу, спрямованих на інспірацію творчого мислення. Автор підкреслив, що його «Історія…» розрахована не лише на студентів, а й аспірантів, докторантів, викладачів, науковців, тобто на широку філологічну, гуманітарну аудиторію. Що ж до ролі перекладної літератури, то автор підручника-монографії не применшує її значення у становленні української літератури, хоча й має власну думку з приводу її співіснування з вітчизняною. Ю.Ковалів радить обережніше оперувати поняттям «вплив», натомість говорить про дискусію, полеміку, інтертекстуальний дискурс. З приводу масштабності особистості дослідника історії літератури науковець вважає, що сучасний філолог мусить на фаховому рівні займатися і постмодерним періодом, і модернізмом, і медієвістикою, і антикою, і орієнталістикою. Про те, що це можливо, Ю.Ковалів знає з власного викладацького досвіду та науково-критичної діяльності.

    За тим слово взяв науковий співробітник Інституту літератури А.Кравченко. Він підкреслив, що однозначного схвалення заслуговують концепція «Історії української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.», її своєчасність і високий науковий рівень. «Це авторський концептуальний проект, який забезпечує єдність у погляді на літературу, чого зазвичай бракує у колективних працях», – наголосив Андрій Євгенович, який підмітив один із новаторських і принципових моментів презентованого підручника-монографії – його насиченість аналітичними інтерпретаційними моделями, які дають підказки студентам, аспірантам, докторантам, іншим науковцям для дослідницької роботи.

    Коротка авторська презентація видання на Вченій раді органічно трансформувалася в роботу круглого столу. Предметом обговорення на ньому стало функціонування нового підручника-монографії в українському науковому й освітньому просторі.

    Розпочав обговорення О.Астаф’єв, поцікавившись використанням біографічного методу при написанні монографії-підручника. Ю.Ковалів мотивував застосування цього методу (як і будь-якого іншого) лише в разі потреби, коли він сприяє розкриттю сутності творчості певного письменника, посилався на те, що трапляються літератури без біографії.

    Провокативним виявилося питання А.Кравченка: «Що для вас "правильно" в історії української літератури? Адже кожна авторська історія – це легенда, яка щось утверджує чи руйнує». Для Ю.Коваліва найдостовірнішим документом є текст, від якого, а не до якого треба йти досліднику (за Г.-Ґ.Ґадамером) у пошуках адекватного ключа декодування, не приписуючи художнім творам невластивих їм характеристик, не вкладаючи авторам думок, яких вони ніколи не висловлювали, уникаючи небажаних вердиктів. Тому треба якомога уникати міфізування й легендаризації літератури, попри їхню принадність та спокусливість. Вони можуть дати іншу картину буття письменства, не адекватну літературним реаліям, що часто траплялося при інтерпретації художніх явищ, особливо коли між ними дослідником пролягає велика часова й просторова дистанція, що легко заповнюється домислами й вимислами. Звичайно, історик літератури не може бути безпристрасним, однак його інтелектуальна пристрасть має коригуватися на підставі критерію об’єктивного історизму. Адже не має значення, що науковець думає про об’єкт (предмет) свого дослідження, важливо те, на скільки його думки й уявлення відповідають цьому об’єкту (предмету). Історик мусить знати різні, часом протилежні рецепції художніх феноменів, проте не протиставляти їх, а зіставляти, щоб на точці їхнього перетину шукати істину, переходити до діалогічності, а не затятої полеміки, постійно знаходити збіжність горизонтів розуміння між різними поглядами, спрямовуючи неминучий, іноді бажаний конфлікт інтерпретацій у конструктивне річище. Такою була відповідь Ю.Коваліва на міркування М.Сулими про неминучість суб’єктивного чинника в науковій роботі, про інші, паралельні шляхи інтерпретації художнього тесту, поряд з ґадамерівським. Микола Матвійович підкреслив, що така широкомасштабна праця, за яку не побоявся взятися Ю.Ковалів, насправді писалася дуже довго, постаючи в процесі набуття автором наукового та викладацького досвіду.

    Про мотиви, які спонукали В.Теремка зацікавитися проектом «Історії української літератури від кін. ХІХ до поч. ХХІ ст.», який запропонував Ю.Ковалів, розповів сам видавець. Василь Іванович одразу зрозумів, на скільки амбітний і масштабний проект, конче необхідний сучасній філологічній науці й освіті обстоював автор. Однак, шлях, який проходить текст, аби народитися у форматі книжки – дуже складний. Він передбачає довгий і суперечливий діалог сильних людей – автора і видавця. Коли праця виходить друком, поширюється у філологічному й гуманітарному просторі, тільки час може дати їй оцінку, тому треба уникати поспішних висновків. «А поки що студенти й науковці отримали ще одну версію історії української літератури і ще один матеріал для внутрішнього дискурсу», – завершив видавець.

    Н.Бернадська оцінила підручник-монографію як викладач-практик і науковець. Вона відзначила чіткість і концептуальність праці, насиченість її теоретичної бази, а також філологічні принципи аналізу різних родів літератури. Ніна Іванівна переконана, що застарілими є розподіл прозового матеріалу на «великоформатні» й «малоформатні» твори, зважаючи на специфічні ознаки наративів, а не текстів, а не так їх родову диференціацію. Особливо професор відзначила третій том історії літератури, в якому чи не вперше так містко і точно подано інформацію про літературно-художні рухи, школи, організації. Приємно вражає також те, що історико-літературний процес висвітлено в контексті рецепції літературних критиків й літературознавців.

    Про неперервність поколінь й історико-літературних періодів у виданні зазначила М.Гнатюк. «Такі твори заповнюють світоглядні лакуни, оскільки йдеться про осмислення української постколоніальної літератури не з чужого голосу, а з власного», – переконана літературознавець.

    На універсальності та практичності «Історії української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.» наголосив М.Васьків. Цілісний і всеохопний матеріал цього дослідження дозволяє викладачу орієнтуватися, що винести на лекційні заняття, що – на семінарські, а що залишити на самостійне опрацювання. Оскільки останній формі навчання все більше надають значення, то таке видання стане знахідкою для студента, для якого нині одним із основних джерел інформації став інтернет, що не дає жодної можливості скласти структуроване уявлення про історію літератури. Презентований підручник-монографія покликаний саме для цього. Через багатий довідковий матеріал видання дає можливість пристосовувати не навчальну програму до підручника-монографії, а підручник-монографію ефективно використати до програми, підсумував Микола Степанович. Його міркування доповнені спостереженням Наталі Науменко, яка, не маючи змоги потрапити на круглий стіл, подала свої письмові спостереження, в яких зазначено, що введення до підручника-монографії малодосліджених письменників стимулює студентів до усвідомлення української літератури як цілісного явища, спонукає їх до вивчення творчості авторів «другого ешелону», які частково вже проаналізовані в низці дисертацій, на які посилається Ю.Ковалів. Він доводить, що через пізнання літературних феноменів можна «створити новий образ України, вільнений від флеру нерозуміння та екзотизму».

    Д.Дроздовський звернув увагу на підзаголовок третього тому історії літератури Ю.Коваліва – «У сподіваннях і трагічних зламах». «Ця назва схиляє до особливого сприйняття "суб’єктивності" не як волюнтаристського поняття, але виразно авторського ставлення до літератури і пов’язаної з нею поза літературною дійсністю. Добре, що в цьому наративі є "суб’єктивний" момент – яскраво виражений емоційний інтелект науковця», – зазначив літературознавець, – «оскільки самі письменники рідко окреслюють власні концептуальні позиції». Цінність видання полягає також у тому, що його концепція розбиває багато міфів про сутність і сприйняття української літератури, зокрема її нецілісність.
    Учасники круглого столу дійшли висновку, що «Історія української літератури кін. ХІХ – поч. ХХ ст.» Ю.Коваліва з’явилася на часі, відповідаючи на попит сучасної філологічної освіти й науки, а концепція літературної історіографії дає можливість по-новому осмислити динаміку новітнього і сучасного письменства, а також його давню і нову історію.

    Продемонструвати таке нове бачення на практиці Юрій Ковалів запропонував своїм студентам і аспірантам у форматі відкритого інтерсеміотично-інтермедіального семінару, який відбувся наступного дня, 19 листопада.

    Студенти-магістранти першого року навчання в межах курсу «Типологія та ідеографія новітньої української лірики» провели свій перший навчальний "майстер-клас", на якому виступили в ролі дослідників поезії, демонструючи спроби власного бачення та розуміння творчості поетів, духу епохи та інтерпретацію текстів. Студенти Ольга й Аліна самі обрали тему семінару – творчість Ірини Жиленко в контексті «тихої лірики», відшукали необхідний матеріал поетеси, критичні статті про її творчі пошуки, які репрезентують явище «тихої лірики» в українській літературі другої половини ХХ ст., що сформувалося в надрах шістдесятництва, розглядали доробок Ірини Жиленко в типологічному ряді з творами Л. Талалая, В. Затуливітра, М. Вінграновського та ін., виявляючи спільні та відмінні риси цих авторів, акцентуючи увагу на ідеографічних особливостях лірики поетеси, її неповторному ідіостилі. Магістрантки самі розробили сценарій семінару (що стало правилом навчального курсу), на якому, використовуючи можливості герменевтичного кола, продемонстрували не тільки вільну орієнтацію в літературному просторі шістдесятництва й «тихої лірики», літературно-культурної ситуації другої половини ХХ ст., що зумовила появу натурфілософського напрямку в поезії, аналізували віршові тексти як на ідейно-тематичному і жанрово-стильовому, так і на поетикальному й версифікаційному рівнях, навіть вдалися до «центонного» експерименту, щоб показати діалогізм Ірини Жиленко й М. Вінграновського. Під час відкритого семінарунеодноразово між студентами спалахувала дискусія, що засвідчувало їхній жвавий інтерес до «тихої лірики» зокрема й до літератури – загалом. Це був своєрідний полілог, коли студенти вільно обмінювалися думками, обстоювали свої думки, намагалися їх коригувати з конкретними літературними реаліями та уявленнями про них. іЮ критикували не авторитетну думку доктора наук чи академіка, а власну, своїх колег, виходячи за усталені рамки, шукаючи своє розуміння літературного простору. Аби наочно показати перекодування словесної знакової системи в музичну та пластичну, Ольга й Аліна представили інтермедіальні виступи гімнасток, які танцювали під романс Ольги Богомолець і покладений речитатив на музику Ірини Жиленко (у виконанні Ольги ). Відкритий семінар відбувся на основі дотримання вимог університетської методології викладання і водночас засвідчував пошуки нових, позааудиторних підходів навчального процесу, під час якого студенти самостійно проявляють уміння не лише вільно користуватися вивченим матеріалом, а творчо інтерпретувати його, навчаючись елементів «майстер-класу», демонструючи своє бажання відбутися повноцінними філологами в майбутньому, де вже доведеться відповідати не на оцінку. Проф. Ю. Ковалів не втручався в перебіг відкритого семінару, даючи можливість студентам самим проявити себе. Він наприкінці, подякувавши Ользі й Аліні й іншим студентам, лише наголосив на тому, що навчальне заняття в принципі вдалося, було цікавим, однак воно потребує відповідного обговорення, яке має відбутися на наступній парі, виявлення «плюсів» і «мінусів». Такі семінари мають на меті заохотити інших магістрантів до аналогічних інтерпретаційних акцій новітньої української лірики.

    Анна Мукан,
    Олександра Касьянова,
    Фото: Валерій Попова

  • Неперервна філологія: Ad fontes iter perpetuum

    11 листопада 2014 р. у львівському Українському католицькому університеті відбувся науковий історико-філологічний семінар, присвячений перспективам розвитку класичної філології, візантиністики та неоелліністики. Підставою для проведення семінару стало видання колективної монографії, присвяченої оглядові та роздумам над розвитком класичних та елліністичних студій в Україні в складних умовах 2 пол. ХХ ст., для написання якої об’єднали свої зусилля науковці Києва, Львова та Сімферополя. У семінарі участь узяли викладачі Інституту філології: член-кореспондент НАН України, проф. Н.Ф. Клименко та завідувач кафедри елліністики доц. А.О. Савенко. Організатори семінару запропонували учасникам бесіду, форма якої нагадувала структуру давньогрецької трагедії: з просодіоном (вступом), епейсодіонами та стасимами (виступами та оглядами авторів концепції книги, представників різних напрямків науки про античність та Грецію), строфами та антистрофами (дискусією та доповненнями учасників), ексодом (підбиттям загальних підсумків семінару), а також елегантним дейпнаріоном у традиціях філософських шкіл, де за невеличку вечерю слугувало обговорення нещодавно перекладеного твору Лукіана «Як писати історію».

    У своїх виступах доповідачі розповідали про своє бачення проекту колективної монографії, роздуми про минуле та майбутнє наукових напрямків, пов’язаних з Грецією та Римом. У своєму слові проф. Н.Ф. Клименко акцентувала увагу на тому, що тяглість певної традиції можна уявляти або у вигляді певної статистичної динаміки, або певної системи парадигматичних трансформацій. Актуальність антикознавства, на думку професора, полягає в тому, що людина нашої епохи має можливість доторкнутись до реальних артефактів, насамперед, текстів, ідейно-змістові концепти яких ми a priori вважаємо фундаментальними для європейського культурного простору, визначитись із розумінням їхнього змісту в сучасних соціокультурних обставинах. Новогрецький же матеріал дає унікальну можливість спостерігання трансформацій культури-донора, що бачить себе в узагальненому дзеркалі власних смислів. Доц. У.В. Головач накреслила магістральні напрямки буремного розвитку української класичної філології, скутої жорсткими лещатами ідеології, через що, зокрема, цілі напрямки досліджень, актуальних в українському контексті, не мали можливості повноцінного розвитку. Перспективність нового прочитання «візантійської спадщини в питомому історичному контексті» за матеріалами розділу, підготовленого Л.В. Павленком, змалював доц. Я.Ю. Ясіновський. А.О. Савенко зупинився на актуальних гуманітарних проблемах грецького сьогодення, зокрема, процесі вироблення новогрецької ідентичності та пошуку новогреками свого місця в європейському соціополітичному та культурному просторі, проблемах збереження унікальної культури та мови греків, що мешкають на території України (Маріупольщина). У репліках строфіки хотілося б відзначити виступ видатного українського перекладача А.О. Содомори, що відзначив не просто важливість збереження та живлення тяглості традиції, але й необхідності постійного «перевідкриття» творів зі золотого фонду класичної спадщини.

    Замість ексоду модератор заходу «виголосив апологію «нової філології» як альтернативи «кінця філології», що його пророкують деякі «футурологи» від гуманістики. Відкритість до викликів постмодерного і постгуманістичного суспільства, інтердисциплінарність і комлементарність з природничими і суспільними дисциплінами, закорінення у надійний ґрунт, що ним є традиція ретельного вивчення класичних мов, античної, візантійської та середньовічної культурної спадщини та християнської духовності — такими бачаться головні засади майбутньої програми.»

    Завершила програму історико-філологічного семінару презентація «свіжого» українського перекладу твору Лукіана «Як писати історію?», що в контексті сучасних проектів переосмислення та поверхових експромтів з переписування історії, набуває неабиякої актуальності.

    А.Савенко, А. Ясіновський, Н.Гонтар

    Категорії: 
  • Історія української літератури потребує нової інтерпретації

    ХХІ столітті – час стратегічних цивілізаційних зрушень і перегляду традиційних світоглядних орієнтирів. Змін зазнає все: від геополітичних конструктів – творення нової парадигми мислення. У цьому контексті – зміна наративу в осмисленні історію літератури стає вкрай актуальною.

    З іншого боку – змінюється зміст і форма академічної освіти. Класичний університет, традиційна гуманітарна освіта стоїть перед викликами викладання й навчання, академічна наука розчиняє двері до нових спільнот, нових форм розвитку.
    Кафедра історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології спільно із журналом академічного літературознавства «Слово і Час» — започаткували науково-практичний семінарій «Сучасні історії літератури: наративні концепції та стратегії викладання» (куратор – Галина Усатенко), який має на меті шляхом фахових відкритих обговорень в академічних інституціях та ЗМІ сформувати майданчик для аналізу сучасних викликів та актуальних завдань дослідження і викладання у вишах та школах історії літератури, зокрема української.

    19 листопада відбулося перше засідання. Темою обговорення було: «Середньовіччя: Візантія – Русь – Україна». Доповідачами були фахівці-медієвісти, які мають значний досвід і дослідження історії літератури, і викладання її в середній та вищій школах.

    Із доповідями на зустрічі виступили візантолог, проф. кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки НПУ ім. М.П. Драгоманова, д.філос.н. Юрій Чорноморець; доцент кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології, к.філол.н. Галина Усатенко; проф. кафедри української літератури Житомирського державного університету імені Івана Франка, д.філол.н. Петро Білоус; к. філол.н., старший науковий співробітник відділу давньої української літератури Віра Сулима; аспірант кафедри історії української літератури Інституту філології Євгенія Гончарук. Модератором першого засідання була завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології проф., д.філол.н. Оксана Сліпушко.

    Зі вступним словом виступила проф., д.філол.н. Оксана Сліпушко. Оксана Миколаївна окреслила мету зустрічі – вироблення нового підходу до викладання давньої української літератури, а також наголосила на важливості семінарію, науково-практичний формат якого стимулюватиме видозміну методології давньої української літератури. Оксана Сліпушко також наголосила, що ідея проведення зустрічі інспірована спільно із журналом «СІЧ» під час проведення круглого столу «Сучасна історія української літератури: традиції та інновації» у рамках святкування 15-річчя кафедри історії української літератури і шевченкознавства.

    Як працювати з візантійськими тексами та наративом загалом розповів Юрій Чорноморець. Підхід до роботи з давніми текстами за Юрієм Павловичем складається із п’яти основних правил:

    1) Потрібно читати тексти і працювати з ними: «Головне вивчати наратив не шаблонно. Не варто боятися думати разом з автором». 2) Не можна вірити у наукові міфи, особливо, коли факти вам здаються очевидними. Наприклад, міфом є твердження, що традиція не знаходить себе у полеміці. 3) Потрібно усвідомлювати, що наратив завжди пов'язаний з Богом чи владою. Відтак завжди є у центрі уваги суспільства. 4) Не можна вірити житіям як історично достовірним документам. Правдивість житіїв підтверджується документами, листами, іншими свідченнями. Житія є блискучими літературними творами. 5) Не боятися нових аналогій, адже саме вони забезпечують розвиток.

    Власний погляд на вивчення давньої української літератури, зокрема текстів періоду Київської русі, окреслив д.філол.н. Петро Білоус. Петро Васильович розповів, що постколоніальна рецепція в період Київської Русі характеризується переоцінкою української медієвістики, яка постійно зазнавала впливу з боку російської. Нині існує два підходи до вивчення давніх текстів: атиколоніальний, який розробляли М.Грушевський, Д.Чижевський, С.Єфремов та інші, та постколоніальний, студійований О.Шахматовим, І.Єрьоміним та іншими. Перший – антиколоніальний – це ідеологічний шлях, коли виникає опозиція «своє-нація – чуже-імерія». Другий шлях активізував формування української медієвістики як такої. Зважаючи на ці підходи Петро Білоус наголосив, що нині потрібно відкинути імперський погляд і досліджувати літературне слово Київської Русі комплексно, відчуваючи власну літературу. «Не потрібно створювати опозиції «своє-чуже», важливо вийти з лінії маргінально-центральне і звільнитися від «ми», стати «я-нація».

    Галина Усатенко к.філол.н., у своєму виступі зазначила, що нова інтерпретація літературного простору виникає через рецептивну естетику сьогодення. Кожне покоління по-своєму прочитує і мусить прочитувати постаті письменників, їхні твори. Творити власний наратив. Переосмислення поколіннями того, що вже відібране часом, актуалізує нову методологію історії української літератури, а разом із тим і осягнення нової ролі викладача в академічному просторі. Нова методологія має брати за основу людину із її основними властивостями – реципіюванням і рефлексуванням, які створюватимуть поступ інтелектуальної думки.

    Крізь герменевтичний контекст про давню українську проповідь розповіла к.філол.н. Віра Сулима. Віра Іванівна почала свою доповідь з того, що переосмислення – це основа розвитку. Тому сьогодні необхідна інтерпретація старозавітних текстів. Віра Сулима охарактеризувала такі підходи до вивчення давньої української проповіді, стратегії вивчення якої можна застосовувати й до інших давніх текстів: типологічний, символіко-алегоричний, текстуальний, хронологічний та історичний. На думку Віри Іванівни, всі тексти живі, коли їх перепрочитують, деякою мірою вони залежні від соціальних парадигм. Головним завданням сьогоднішньої інтерпретації має стати максимальна національна закоріненість.

    Молодий науковець, недавня аспірантка кафедри історії української літератури і шевченкознавства, а нині кандидат філологічних наук Євгенія Гончарук взяла участь у обговоренні і зазначила основні проблеми вивчення давньої української літератури, які постають перед студентами: 1) часова розірваність між читачем і текстом; 2) у студента не завжди розвинене розуміння художності, літератури як явища мистецтва; 3) мова текстів; 4) авторство; 5) автентичність тощо. Єдино правильним підходом до вивчення буде міждисциплінарна комплексність – студіювання давньої літератури із старослов’янською мовою, історією та релігією, що проллє світло студентові на оригінальність текстів. І не менш важливим фактором при створенні нової методології історії української літератури є засоби зацікавлення.

    Наступний семінарій буде присвячено осмисленню Ренесансного наративу. Перебіг обговорень будуть опубліковані на сторінках журналу «Слово і Час».

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • Скоро починають роботу круглі столи з проблем художнього перекладу

    Шановні колеги, любі друзі!

    Якщо вас цікавлять проблеми художнього перекладу як складника національної культури, починаючи від видавничої справи і аж до глибинного аналізу літературного тексту, запрошуємо взяти участь у роботі перекладацького семінару, який планується проводити у форматі «круглого столу».

    «Круглий стіл» збиратиметься раз на місяць, тема кожного наступного засідання узгоджується на попередньому. Ми сподіваємося побачити серед учасників семінару практичних перекладачів художніх творів, редакторів видавництв, відомих фахівців у царині теорії та методології перекладу, молодих дослідників, які можуть тут отримати корисні поради щодо своїх розвідок, відчути небайдуже ставлення як досвідчених вчених, так і своїх молодих колег. Аспірантам-перекладознавцям надається можливість апробувати у вузькому професійному колі окремі розділи своїх робіт, що, безумовно, сприятиме підвищенню їхньої наукової вартості.

    Керівник семінару – Тетяна Некряч, перекладачка, доцент кафедри теорії та практики перекладу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, PhD, випускниця Програми імені Фулбрайта.

    Перша зустріч відбудеться у понеділок, 17 листопада 2014 року, о 18.30 в офісі Програми імені Фулбрайта (Київ, вул. Еспланадна, 20, офіс 904, М «Палац спорту»)

    Тема: «Художній переклад і сучасні видавничі реалії». Йтиметься, зокрема, про:
    § Видавнича політика, або що і чому друкують сьогодні;
    § Авторське право і ліцензування;
    § Оплата праці перекладача;
    § Пошук і підготовка перекладачів;
    § Головна проблема українського перекладу.

    Виступить Наталя Тисовська – письменниця, лауреатка конкурсу «Коронація слова», перекладач, завідувачка відділу художньої літератури у видавництві «Країна мрій»

    Для участі просимо зареєструватись.

    Чекаємо Вас!

    З повагою,

    Вероніка Алексанич
    Координатор з інформації та реклами

    Програма імені Фулбрайта
    Представництво Інституту Міжнародної Освіти в Україні
    вул. Еспланадна, 20, офіс 904, Київ, 01001, Україна
    тел.: (+380 44) 287 0777 | факс: (+380 44) 230 2060
    valeksanych@iie.org | www.fulbright.org.ua
    Facebook Fulbright.Ukraine | Twitter @FulbrightUA

Сторінки

Subscribe to круглий стіл