круглий стіл

  • «Спеціальність «фольклористика» необхідно поновити у вищій школі»

    На круглому столі «Фольклористика як базова галузь гуманітаристики: історія, сучасність, перспективи розвитку», що відбувся у межах науково-практичної конференції «ВОСЬМІ ВСЕУКРАЇНСЬКІ НАУКОВІ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ЧИТАННЯ, ПРИСВЯЧЕНІ ПРОФЕСОРУ ЛІДІЇ ДУНАЄВСЬКІЙ», учасники підготували ухвалу. Публікуємо її в повному обсязі

  • День слов'янської писемності і культури

    «Іди, відроджений народе, у своє світле майбуття, література – нова сила,немов продовження життя…» (перекл.з болг.) – саме цими словами знаменитого гімну Кирила і Мефодія в стінах Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка розпочалося урочисте святкування Дня слов’янської писемності і культури. Це свято відзначається щороку 24 травня з нагоди вшанування пам’яті рівноапостольних духовних просвітителів, які стали тим міцним фундаментом, на якому і постав увесь слов’янський світ з його неймовірною культурно-духовною різноманітністю.

    Захід відкрив директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури проф. Чмир Олена Романівна. Вона привітала всіх присутніх із цим чудовим святом і відзначила великий вклад братів-просвітителів у формування писемності слов’янських націй, адже їхня місія до Великоморавії яскраво показала, що наприкінці IX ст. у слов’ян уже був «запит», а у Візантії – «розуміння» того, що звернення до Бога рідною мовою є зрозумілішим, саме тому вони створили слов’янське письмо – глаголицю. Більш того, Олена Романівна наголосила на невід’ємній ролі мови у процесі державотворення, бо без рідної мови не може бути й держави, а нація втрачає свою самобутність. «Кирило і Мефодій є символом спільності слов’янських націй, яка є важливою складовою добробуту і духовного процвітання наших держав. А ми, шановні браття філологи, є нащадками святих братів, тому маємо цінувати їхні старання і бережно оберігати їхній значний вклад у розвиток слов’янської писемності та культури!»

    Із вітальним словом виступив Перший радник Посольства Республіки Сербії Кошутич Светлана : «Для мене велика честь знаходитися тут. Я вважаю, що ми маємо зберігати нашу культурну генетичність і постійно підтримувати традицію відзначення такого прекрасного свята, як День слов’янської писемності і культури. Кирило і Мефодій – великі реформатори народної духовності, тому ми повинні продовжувати їхню священну місію!».

    Також в урочистостях взяв участь Перший радник Посольства Болгарії Петр Танев. Він подякував колективу кафедри слов’янської філології за підтримку і звернувся до студентів-славістів: «Ці студенти взяли на себе велику відповідальність вивчення слов’янських мов, тому хочу щиро подякувати їм, адже ці мови об’єднують наші нації і сприяють їх активному розвитку на світовій арені. Справа Кирила і Мефодія має своїх послідовників, а тому культура і духовність наших держав у надійних руках».

    Теплими словами привітав усіх учасників заходу Перший радник Посольства Республіки Білорусь Олексій Жуковець: «Дорогі друзі, хочу привітати вас із цим важливим для нас святом, адже саме слов’янська писемність стала тим об’єднавчим фактором, який так зблизив наші нації. Вона допомагає нам відчувати свою ідентичність і спілкуватися один з одним, вивчати культуру один одного і це справді чудово».

    Олена Романівна зазначила, що найстійкіші традиції святкування цього дня має Болгарія, адже саме в цій країні є культ Кирила і Мефодія. Україна підтримує тісні зв’язки з Болгарією, адже ми споріднені не лише слов’янським походженням, а й спільністю історичної долі та багатовіковими культурними відносинами.

    З вітальним словом звернувся до присутніх президент Товариства дружби «Україна-Болгарія» Юрій Сєдих : «Від імені всього Товариства маю приємність привітати всіх учасників заходу із Днем слов’янської писемності і культури. Ми активно працюємо над збереженням і передачею культурної спадщини між Україною і Болгарією. Ми відзначаємо всі свята, аби ще раз підтвердити свою відданість один одному. Мені дуже приємно нині бути тут, серед студентів і викладачів, адже я і сам вчився в цьому університеті, тому ваше запрошення на цей чудовий захід я прийняв із великим задоволенням. Бажаю вам успіхів і щасливої долі. Знаєте, я був у багатьох країнах, усі вони дивували мене своєю красою, але все одно найбільшу гостинність я завжди відчував у Болгарії, Сербії та Білорусі. Ми маємо віддати честь нашим братам-просвітителям, адже саме вони побудували нашу могутню слов’янську націю».

    Активну участь у святкуванні взяли також студенти болгарського, хорватського, білоруського та сербського відділень. Студенти-болгаристи зачитали «Азбучну молитву» і занурилися разом із публікою у болгарську пісенну традицію, виконавши прекрасні пісні болгарською мовою. Також студенти підготували цікаві доповіді про розвиток слов’янських мов: «Хорватська глаголиця», «Історія білоруського письма», «Особливості розвитку сербської кирилиці» та інші. Цікаво було послухати уривок із твору Мілорада Павича «Хозарський словник», у якому плекається ідея про створення азбуки як створення культури.

    Завершився захід «традиційно» по-болгарськи. Студенти разом із викладачами і гостями урочистостей станцювали народний болгарський танець – хоро, який ще міцніше з’єднав наші нації своїм запальним слов’янським духом!

    Текст: Христина Мура,
    Фото: Володимир Мукан

  • Володимир Великий: європейський вибір України

    Важко переоцінити роль князя Володимира Великого у розвитку України, адже він за час свого правління не лише охрестив Київську Русь, а й зробив цю державу найбільшою та наймогутнішою в Європі, першим з українських князів став карбувати національну монету із тризубом.

    Значення та внесок Володимира Великого для сучасного культурно історичного простору обговорювали цього тижня у Актовій залі Інституту філології. Там відбувся круглий стіл до Дня слов’янської писемності та 1000-ліття смерті князя Володимира Великого на тему «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Руси – України». Захід організувала кафедра історії української літератури і шевченкознавства. Її завідувач – професор Оксана Сліпушко та директор Інституту філології – професор Григорій Семенюк були модераторами.

    «Із Володимиром Великим і його сином Ярославом українці пов’язують ідеал мудрого правителя. Тому не дивно, що постать князя вписується у будь-який контекст – у історичний, літературний, фольклорний та релігійний. Його образ широко представлений у ранньому письменстві Київської Русі та у фольклорі. Володимир зміцнював державу не лише владою та зброєю, а й культурою і духовністю», – зазначив директор Інституту філології.

    У круглому столі взяли участь Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, перший проректор КНУ імені Тараса Шевченка Олег Закусило, заступник Міністра освіти і науки України Олег Дерев’янко, історик, політик і письменник Володимир Сергійчук, мистецтвознавець Дмитро Степовик, Отець Іван Грицаюк, провідний сучасний український теолог і патролог, філософ Юрій Чорноморець, художник Володимир Слєпченко та ін.

    Філарет наголосив, що саме після прийняття християнства Київська Русь стала потужною державою, у ній почала розвиватися культура та духовність. А Володимир був першим правителем, який ввів Київську Русь до простору європейської цивілізації. Однак, вважає Святійший Патріарх, не можна говорити, що князь прийняв християнство лише заради інтеграції у цивілізований світ. Насамперед, він душею відчув віру. Патріарх також нагадав, що Володимир Великий канонізований не лише православною, а й католицькою церквою, адже правив ще до розколу єдиної християнської церкви. Святого шанують в багатьох країнах світу.
    Зокрема, Володимиру Великому відкритий пам’ятник в польському місті Гданськ. У соборі Павла і Павла у Ватикані є ікона українського князя. На ній також зображено тризуб. Крім того, цьогоріч Президент України підписав указ про відзначення 1000-ліття від смерті князя на державному рівні.

    Доктор філологічних наук, професор Оксана Сліпушко розповіла про довгий і непростий шлях мощів Володимира до його Батьківщини. Зараз вони зберігаються у Києво-Печерській лаврі, їх передали в Україну 2005 року.

    «Володимир Великий помер 15 липня 2015 року. Така дата вказана у Повісті Времяних літ. Рештки князя поховали у саркофазі десятинної церкви. 1240 року її зруйнували монголо-татари під час набігу. Пізніше, 1635 року, київський митрополит Петро Могила провів розкопки десятинної церкви й знайшов там останки Володимира. На місці десятинної церкви збудували церкву Святого Миколая, а мощі князя змушені були «подарувати» Успенському собору в Москві. Там вони пролежали 400 років. В радянських часи мощі переховували в архівах. Напередодні Другої світової війни їх відвезли до Сталінграда. Під час блокади міста мощі зникли, проте згодом були знайдені», – зазначила Оксана Миколаївна.

    Про неоціненне культурно-історичне значення патрона Київського університету розповів Володимир Сергійчук. Історик вважає, що 860 рік став часом відліку становлення української державності. Адже на той час вже існували три гілки влади, а Київська Русь була визнана світом могутня країна.

    Про образ Володимира у сучасному просторі вів мову теолог Юрій Чорноморець. Він розповів про новітню війну, яка розгорнулася за спадщину київського князя. Головним претендентом на чужі заслуги знову стала Росія. «Для російського президента дуже важливо, щоб така знакова дата, як 1000-ліття від смерті хрестителя Русі Володимира збіглася з часом розширення меж Росії, зокрема, за рахунок України», - вважає філософ. Однак таке уявлення голови сусідньої країни в релігійних колах УПЦ називають, як мінімум, необґрунтованим, адже Росія не є спадкоємницею Київської Русі.

    Інтерактивна частина круглого столу була представлена виступом художника Володимир Слєпченка і презентацією його полотна – портрета Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира з серії "Обрані часом", яку митець виконав у техніці "арт-лайн".

    Текст і фото: Володимир Мукан

  • Запрошуємо на круглий стіл, присвячений Дню слов’янської писемності та 1000-літтю смерті князя Володимира Великого

    21 травня о 13.00 в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 14) відбудеться круглий стіл до Дня слов’янської писемності, 1000-ліття смерті князя Володимира Великого на тему «КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ – ДЕРЖАВНИК І ХРЕСТИТЕЛЬ КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ». Круглий стіл має на меті вкотре утвердити український характер спадщини Київської Русі-України.

    Круглий стіл відбудеться за участю: Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка акад. Леоніда Губерського, заступника міністра освіти і науки України Олега Дерев’янка, проректора КНУ імені Тараса Шевченка проф. Володимира Бугрова, директора Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка проф. Григорія Семенюка.

    Під час зібрання прозвучать виступи відомих науковців, богословів і громадських діячів: Володимира Сергійчука, Дмитра Степовика, Отця Івана Грицаюка, Оксани Сліпушко, Володимира Литвинова, Владики Ігоря Ісіченка, Юрія Чорноморця, Володимира Слєпченка, Лариси Зязюн, Віталія Туренка.

    Організатори круглого столу: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, кафедра історії української літератури і шевченкознавства.

    Контакти:
    +38 044 239-34-30; (067) 767-64-49 Сліпушко Оксана Миколаївна, завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
    e-mail:oksana-slipushko@ukr.net

  • Круглий стіл на Укрінформі за участю наших науковців

    Інформаційна агенція Укрінформ зацікавилася матеріалом круглого столу "Інформаційна агресія та захист інформаційного простору України", який було проведено 9 квітня у рамках Всеукраїнських наукових читаннях. Цей круглий стіл викликав неабиякий інтерес, тому наших фахівців запросили для обговорення в інтернет-мережах. У круглому столі на Укрінформі 12 травня взяли участь проф. Н.Слухай (кафедра рос. мови) доц. О.Бондаренко (модератор, кафедра рос. мови), проф. О. Климентова (кафедра укр. мови ), проф. Л.Компанцева (Національна акдемія СБУ), Б.Нечипоренко ( кафедра китайської, корейської та японської філології), а також студенти-магістри російського відділення, які переважно виконують дослідження з інтернет-комунікації. Це вже третя подібна акція за півроку, що свідчить про те, що робота наших науковців - це швидка реакція на виклики суспільства. Філологи не стоять осторонь! Переглянути репортаж з Укрінформу можна за посилання: https://www.youtube.com/watch?v=vcI4sk7Ugio

    Категорії: 
  • Круглий стіл арабістів з питань художнього перекладу

    У середу, 29 квітня, в Єгипетському центрі арабської мови та культури Інституту філології відбувся семінар фахівців-арабістів, присвячений проблематиці художнього перекладу з арабської мови. Захід проходив у форматі круглого столу. Серед учасників були: доцент кафедри східної філології Київського національного лінгвістичного університету Л.А. Петрова, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ Ю.І. Петрова, здобувач Інституту сходознавства ім.А.Ю. Кримського НАНУ М.В. Бастун, викладач арабської мови кафедри Близького Сходу, директор Єгипетського центру О.Г. Хоміцька та аспірант С.В. Рибалкін.

    Нагадаємо, це вже другий круглий стіл, котрий згуртував знавців арабської мови та літератури. Дебютна зустріч арабістів у Єгипетському центрі відбулася у грудні 2014 року і започаткувала співпрацю представників різних академічних закладів, що представляють вітчизняну арабістику.

    Цього разу основним доповідачем був Микола Бастун, який поділився з колегами власним досвідом художнього перекладу, зокрема розповів про кропітку роботу над українським перекладом роману сучасного ліванського письменника Аббаса аль-Хусейні «Танець під каштанами», який має незабаром побачити світ у перекладі М.Бастуна. Автор твору Аббас аль-Хусейні (нар. 1968 р.) жив і навчався в Києві напередодні здобуття нашою державою незалежності і зміг створити для арабського читача унікальну картину суспільної дійсності в Україні періоду Перебудови. Роман «Танець під каштанами», більшість подій якого відбувається в Києві, було опубліковано у Бейруті в 2014 році. Книга викликала неабиякий інтерес серед читацької аудиторії арабських країн.

    Також Микола Бастун поділився враженнями від специфіки перекладу великих прозових форм українською мовою та адаптації тексту для українського читача. Особливо цікавим виявився міжкультурний аспект: нюанси сприйняття вітчизняних реалій представником близькосхідної цивілізації, а також лінгвістичні засоби передачі враження арабською мовою.

    Тема сприяла жвавому діалогу та обміну думками. Присутні висловили побажання продовжувати зустрічі у форматі круглого столу. До участі в наступному семінарі запрошуються усі охочі арабісти.

    Єгипетський центр арабської мови та культури Інституту філології

    Категорії: 
  • Не цураймося свого

    «В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання... І поки живе мова – житиме й народ, як національність...» (І. Огієнко).

    Ці слова Івана Огієнка нині як ніколи актуальні, адже за останні півроку ми, українці, почали творити нову державу, здійснювати трансформації у всіх сферах нашого суспільства. Тож, наразі гостро постає питання мовної політики. Мова з давніх-давен є свідком всіх змін, носієм традиції та коду нації. Зважаючи на це, в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках Всеукраїнських наукових читань за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту» відбувся круглий стіл під назвою "МОВА ЯК ЧИННИК ЄДНАННЯ СУСПІЛЬСТВА", на якому було порушено надзвичайно важливі проблеми мовної ситуації. Викладачі кафедри сучасної української мови – к.філол.н., доц. Людмила Кравченко, к.філол.н., доц. Вікторія Коломийцева та запрошені гості – відомий соціолінгвіст Лариса Масенко, д.філол. н., проф. Національного університету «Києво-Могилянська академія» і завідувач відділу з питань мовної та етнонаціональної політики і Секретаріату Президента України (2007-2010), голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Тарас Марусик виступили із цікавими доповідями про мовну поведінку та мовні уподобання київського студентства, філософський та соціолінгвістичний аспекти функціонування рідної мови, державну мовну політику останніх років.

    Лариса Масенко виступила перша, виголошуючи доповідь про ситуацію двомовності в нашій державі. Відомий соціолінгвіст зауважила, що таке поняття як «суржик» є небезпечним. Воно може викоренити рідну мову. Тому варто докладати зусиль, щоб пояснювати широкому загалу про потребу переходити на спілкування добірною українською, поступово позбуватися мовних покручів і просвітницькою роботою виполювати бурʼян з мови.

    Людмила Кравченко разом з Вікторією Коломийцевою розповіли про оптимістичні результати соціолінгвістичного опитування щодо ставлення сучасної молоді до української та російської мов в Україні. Опитування проводилося в березні 2015 року серед студентів-гуманітаріїв та природничників КНУ, до яких долучилися також студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія». За результатами, 64% респондентів визнають українську рідною. Схоже дослідження вже проводилося Ларисою Масенко та Ганною Залізняк у 2000, 2006, 2012 роках, тому показники, порівняно з цими опитуваннями, значно покращилися. «Це можна пояснити сплеском патріотизму серед молоді Києва за останній рік, а також зміною світоглядних переконань у суспільстві через історичні виклики, що постали перед Україною. Студенти свідомі того, що освіта та державні установи мають послуговуватися лише українською, яка має бути єдиною державною мовою. Однак близько 30 % студентів спілкуються з друзями та на перервах тільки російською, ще 30 % обома мовами, хоча російську рідною назвали лише 12 % опитаних. Це є аргументом того, що молодь чітко розмежовує офіційну сферу спілкування й неофіційну, в якій, на жаль, не надає переваги українській мові. Позитивним є те, що 40% категорично проти вживання двох мов у масмедійному просторі, на кшталт Штепселя та Тарапуньки, започаткованих ще за радянських часів. Це не об’єднує, а навпаки роз’єднує країну, і до того ж створює умови для поширення суржику. Наша молодь мудра, вона відчуває потреби часу, тож варто замислитися, чи все гаразд у мовній політиці нашої держави», – зауважила пані Людмила, розповідаючи про отримані дані.

    Задуматися й дійсно слід, адже наші сусіди білоруси вже росіянізувалися. «Мовна ситуація в Республіці Білорусь змушує нас діяти. З 1995 року після надання російській і білоруській мові статусу офіційних білоруська майже зникла зі сфери освіти. У Мінську лише 6 шкіл, які мають окремі класи з навчанням білоруською мовою, і це сумні реалії. А на судових процесах та й загалом у всіх державних установах узагалі послуговуються лише російською. Ми, українці, маємо зараз набагато кращі умови для функціонування рідної мови, але нам варто пам’ятати сумний досвід наших сусідів, триматися разом і не допустити такого. А мовна політика нашої держави повинна вибудовуватися так, щоб мовна ситуації в Україні не погіршувалася, а навпаки, з кожним роком покращувалася на користь української мови, яка й є фундаментом єдності нашої держави», – підсилила аргументами попередній виступ Вікторія Коломийцева.

    Цікаві дані викладачі отримали щодо престижності української мови. Престижною все ж студенти вважають українську в офіційній сфері (освіта, державні установи), натомість неофіційна сфера і бізнес використовують російську. Показник престижності в побуті також падає. І це прикро, адже мова – чинник єднання. Однак студенти добре розуміють роль української мови у формуванні нації і єдності країни, тому 70% вважають, що українська мова має вживатися в більшому обсязі, ніж тепер. Як діяти? На це запитання Людмила Кравченко відповіла конкретними пропозиціями: «Освіту маємо здобувати українською мовою. За допомогою безкоштовних курсів української мови за державної підтримки розширювати коло тих, хто буде долучатися до рідної мови. Важливу роль відіграють і просвітницькі інтернет-проекти, які є наразі в Україні, але їх недостатньо. Варто почати маркувати товари українською, називати кафе, ресторани, магазини тощо також українською. Обов’язково потрібне дублювання іноземних фільмів українською, цікаві культурно-просвітницькі та історичні програми нашою мовою показувати на телебаченні в денний час, а не о півночі, на радіо повинні бути певні квоти на українську музику та українські пісні». Запропоновані заходи дійсно потрібно впроваджувати.

    Про зміну параметрів буття українців з 2010 року та окремішність Сходу та Півдня України розповіла крізь призму філософського та соціолінгвістичного аспектів Вікторія Коломийцева. Пані Вікторія слушно зауважила про недбале ставлення нас, українців, до нашої мови. «Українські поети прогнозували у творах загарбання південних земель. Зокрема, алегорично писав Іван Малкович у вірші «Мила моя Вітчизно»:
    і ясно бачу

    як ти розбігаєшся по воді
    набираєш ротом повітря —
    твоє відстовбурчене крильце
    готове до польоту
    розбігаєшся —
    летиш —
    співаєш —
    клекочеш —
    і нас надихаєш —
    і будиш нас серцем
    і любиш нас крильцем
    ..боюсь за твою ліву лапку.

    Розхитування держави та мовної ідентифікації наявне також і у середині електорату держави. Чому чиновники говорять із трибуни Верховної Ради російською? Риторика наших владних мужів вражає. Тож, час діяти, адже мова знекровлюється, якщо етнічні українці розмовляють не рідною мовою». Вікторія Віталіївна навела яскраві докази на користь української щодо розуміння та забезпечення наших буденних потреб. Так, слово рос. «могильник», а укр. «барвінок». Барвінок для нас не асоціюється із могилами, він для нас барвистий. Недарма його використовували в народних обрядах наші предки. Мовна свідомість українців інша, тому не цураймося свого. Розповсюджуймо український дискурс скрізь.

    Тарас Марусик проаналізував мовну політику екс-президента В. Януковича, назвавши її «антиукраїнською, адже за часів його керування державою було введене поняття «мови українського народу». Це як? У нас одна державна мова! Пан Янукович та його соратники повертали радянські методи в освіту. А проект Ківалова-Колєсніченка – це антиукраїнська операція. Пан Тарас також зауважив, що нинішня влада мала намір закріпити «спеціальний» статус за російською мовою. Навіщо? Досі відсутній закон про державну мову. Тому давайте гуртуватися і діяти. Адже вирішення мовного питання в Україні – це формування національної гідності та єдності держави.

    Детальніше ознайомитися із результатами соціолінгвістичного дослідження можна у прикріпленій нижче презентації.

    Олександра Касьянова,
    Фото – Валерій Попов

    Категорії: 
  • ВИКЛИКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ І СУГЕСТИВНА ЛІНГВІСТИКА

    9 березня 2015 р. в рамках Всеукраїнських наукових читань за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту» в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл «Інформаційна агресія та захист інформаційного суверенітету сучасної України: ресурси знакових систем».

    У засіданні круглого столу взяли участь провідні мовознавці Інституту філології та Національної академії Служби безпеки України.

    «Захист інформаційного суверенітету сучасної України: ресурси знакових cистем», «Інформаційний простір сучасної України: територія семантичних війн», «Сугестивна лінгвістика в парадигмі напрямків сучасного мовознавства та технології контрсугестії» – такі теми було обговорено під час засідання.

    Вела засідання д. філол. н., проф. Н. В. Слухай, яка виступила зі вступною доповіддю «Сугестивна складова сучасних інформаційних війн та технології контрсугестії». Вона розглянула наявну геополітичну ситуацію як виклик для науковців-мовознавців, схарактеризувала природу сучасної інформаційної війни й обґрунтувала впливовість сугестивних технологій як зброї в цій війні, що знайшло відображення, зокрема, у парадигмі концептуальних метафор. Доповідачка схарактеризувала психолінгвістичну природу сугестії в колі співпричетних понять, описала деякі з поширених сугестивних технологій, що їх використовують у цій консцієнтальній (світоглядній) війні за свідомість, детальніше проаналізувала хаотизацію світу як маловивчену технологію наведення трансу і розкрила її зміст у серії типових прийомів. Доповідачка зробила висновок про те, що, чим вдаватися до відкритого інформаційного протистояння, антипропаганди, доцільніше застосовувати контрсугестію, орієнтуючись на когнітивну мапу та соціопсихічні домінанти росіян. Особливу увагу доповідачка приділила мовним засобам контрсугестії, з-посеред яких увагу лінгвістів повинні, зокрема, привернути такі, як широке обговорення помилок мовної та мовно-психічної прецедентної сфер. Наводячи за приклад досвід Німеччини, Н. В. Слухай висловила переконання, що Росія, спираючись на своїх кращих представників, також зможе усвідомити справжній зміст теперішніх подій і піднятися до рівня каяття.

    Д. філол. н., проф. Л. Ф. Компанцева у доповіді «Соціальні мережі: сугестивні комунікації та технології протидії сугестивним впливам» представила діапазон інформаційних технологій, які надає Інтернет і які значно посилюють можливості мовного впливу на свідомість людини. Л. Ф. Компанцева акцентувала увагу на сугестивному потенціалі креолізованих текстів, а також звернула увагу на те, що комп’ютер відіграє все значнішу роль в житті активних користувачів Інтернету, в результаті чого вони стають сприйнятливим об’єктом маніпулятивного впливу.

    «Аудіовізуальні образні засоби сугестивного впливу в інтернет-комунікації: стратегії використання» – так називалася доповідь д. філол. н. проф. О. С. Снитко, яка запропонувала трактувати образ як закарбовану в мозку голограму. Таке трактування спирається на результати психофізіологічних досліджень розумової діяльності й на теорію симулякрів Жана Бодрійяра. О. С. Снитко детально пояснила механізми ефективного впливу образу на реципієнтів, а також розкрила його сугестивний потенціал, описавши найпоширеніші комунікативні стратегії маніпулювання ним у мовленні: стратегії реальності (наприклад прийом склеювання, нагнітання однотипних кадрів), подібності (у першу чергу метафора, зокрема терапевтична, використання прецедентних текстів тощо), уявного (звернення до стереотипних образів і використання їх для медіа-диверсій).

    В ході обговорення зорових образів виникла дискусія щодо сугестивної сили порядку смуг на прапорі України. Частина присутніх наполягала на тому, що розташування синьої смуги вгорі справляє негативний вплив на підсвідомість українців. О. C. Снитко та інші учасники дискусії звернули увагу на значення тих подій, з якими асоціюється прапор саме з таким порядком смуг, який закріплено сьогодні: внесення його до Верховної Ради, урочисте підняття у 1992 році, присутність на Майдані Незалежності в часи Революції гідності, боротьба за нього в населених пунктах зони АТО тощо.

    Д. філол. н., проф. О. В. Климентова у доповіді «Сугестія сакральної сфери як першоджерело сучасних технологій інформаційного впливу» акцентувала на тому, що якщо раніше сугестивні технології були езотеричним знанням жерців, до яких висували суворі моральні вимоги, то тепер вони отримали найширше застосування, зокрема й у сфері бізнесу, реклами та зв’язків із громадськістю. При цьому норм етики не завжди дотримуються. Для прикладу О. В. Климентова проаналізувала прийоми мовного маніпулятивного впливу, які використовують в роботі однієї з мереж фітнес-центрів.
    Коментуючи доповідь, д. філол. н., проф. І. О. Голубовська наголосила, що ефективність мовного впливу залежить також від урахування національно-культурних особливостей сугерендів.

    У виступах було висвітлено роль концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ в дослідженнях проблем сугестології (ст. викладач Л. В. Юдко «Концепт толерантності в Мережі: сугестивний вимір»), особливості війни за Інтернет-мережу, спроби обмежити доступ до неї в деяких інших країнах (доц. Н. В. Акульшина «Інформаційні війни в Мережі: сугестивний аспект»), можливості виявити початок іноземної агресії на рівні мовлення («Мовна складова сучасної гібридної війни» – к. філол. н., доц. О. О. Бондаренко), систематизовано найпоширеніші мовні прийоми маніпулювання свідомістю реципієнта («Протидія маніпуляції в засобах масової інформації» – к. філол. н., асист. Б. Ю. Нечипоренко).

    Прозвучали також повідомлення магістрантів та аспірантів, присвячені термінологічним питанням лінгвістики впливу (В. Екшмідт), такому засобу сугестії, як інтимізація (В. О. Михайлець), сугестивним та прагматичним аспектам російських комерційних найменувань (О. Синявська), комп’ютерних ігор (М. Омельянчук), квазіспонтанного чат-полілогу (О. Чезганов), сучасної друкованої реклами (К. Качановецька) та ін.

    Учасники круглого столу підсумували, що в умовах активної фази інформаційної консцієнтальної війни дослідження із сугестології є своєчасними й потрібними. З їхніми результатами слід активно знайомити громадськість, зокрема через засоби масової інформації, які й самі наразі виявляють зацікавленість науковими напрацюваннями в цій сфері.

    Щиро дякую за допомогу в підготовці матеріалу професору О. С. Снитко, професору Н. В. Слухай, а також доцентові О. В. Бас-Кононенко, яка люб’язно надала фотографії.

    Ганна Черненко,
    к.філол.н., н.с. Інституту філології

    На фото – доповідачі: д. філол. н., проф. О. С. Снитко, д. філол. н., проф. Н. В. Слухай, д. філол. н., проф. Л. Ф. Компанцева, к. філол. н., доц. О. О. Бондаренко.

    Категорії: 
  • КРУГЛИЙ СТІЛ ІЗ МЕДІАЛІНГВІСТИКИ

    У рамках Всеукраїнських наукових читань за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту», що проводилися в Інституті філології 7-9 квітня 2015 року, відбувся круглий стіл із медіалінгвістики. Організатором та модератором круглого столу на тему «Знаки культури в сучасних українських медіа» виступила Шевченко Лариса Іванівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та стилістики української мови.

    У науковому заході взяли участь викладачі кафедри, аспіранти та студенти спеціалізації «Медіалінгвістика». Основними тематичними напрямами круглого столу стали актуальні проблеми медіалінгвістики, зокрема теорія масової комунікації, медійна жанрологія, функціональний ресурс мови ЗМІ.

    Проф. Шевченко Л.І. виступила з вітальним словом і доповіддю про сучасний стан і тенденції розвитку світової медіалінгвістики, перспективи розробки медіалінгвістичної проблематики в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Цьогорічний науковий захід порушив багато сучасних аспектів дослідження мови ЗМІ: екстра- й інтралінгвістичне в природі медійного жанру (доц. Дергач Д.В.), роль та особливі функції фразеологізмів у масовій комунікації (доц. Сизонов Д.Ю.), лінгвальні засоби сугестії у ЗМІ (доц. Шулінова Л.В.) та ін.

    У колі наукових зацікавлень та розробок студентства – функції перифразів та метафор у мас-медіа (асп. Булах М.Б., студ. Слюсарчик А.Б., студ. Дудар В.І., студ. Плясун О.М.), аналіз мовного ресурсу медійного тексту (студ. Приходнюк Г.В., студ. Автушенко О.О., студ. Степанисько С.В., студ. Драпак О.З.), вербалізація маніпулятивної функції в рекламі та політичній комунікації (студ. Козик Є.А., студ. Фещук О.О., студ. Филь К.С.) та ін.

    Нагадаємо, що спеціалізація «Медіалінгвістика» була відкрита в Інституті філології 2013 року. Ця спеціалізація є інноваційною в Україні, а Київський університет став першим вищим навчальним закладом, в якому ця спеціалізація успішно розвивається. Підготовка фахівців із медіалінгвістики проводиться кафедрою історії та стилістики української мови. 2013 р. за редакцією проф. Шевченко Л.І. був виданий навчально-методичний комплекс зі спеціалізації «Медіалінгвістика», а 2014 року проф. Шевченко Л.І., доц. Дергачем Д.В. та доц. Сизоновим Д.Ю. був виданий перший в Україні та слов’янському світі словник термінів і понять із медіалінгвістики. Ця подія стала резонансною в сучасному медійному просторі та була висвітлена національними та закордонними ЗМІ, дістала високу оцінку в рецензіях фахових видань, що входять до європейських науковометричних баз.

    І викладачі, і студенти кафедри історії та стилістики української мови відзначили, що аналогічні наукові заходи стимулюють науковий пошук студентства, підвищують рівень фахової обізнаності, розвивають особливий інтерес до дослідження мови медійних ресурсів, а також дають відповіді на проблемні питання, що виникають в медіалінгвістиці на сучасному етапі розвитку. В подальшому круглі столи з медіалінгвістики кафедра планує зробити щорічними.

    Дмитро Сизонов

  • ART DE VIVRE У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ АФІШІ

    Рекламний, інформаційний, пропагандистський плакат як текст-навіювання, текст-креолізований стає все більш популярним об’єктом лінгвістичних розвідок. Про історію виникнення цього синкретичного жанру у Франції та особливості його дослідження у мовознавстві розповіла к. філол. н., науковий співробітник Лада Клименко у доповіді «Риторика французької художньої афіші» на черговому науково-практичному семінарі Науково-дослідної частини Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який відбувся 1 квітня 2015 року.

    У доповіді йшлося про те, як з’явилася афіша у Франції, про найвідоміших авторів, що працювали в цьому жанрі, про деякі специфічні риси плакатного мистецтва – смислову структуру афіші та риторику її повідомлення. Українською мовою афішу можна назвати також плакатом або постером. Доповідачка віддала перевагу терміну, поширеному у Франції.

    Перші плакати почали вивішувати на вулицях Франції у ХVI-ХVIII ст. Спочатку в їхній структурі домінував текст, підсилений візуальною грою шрифтів різного стилю та розміру. Поступово зображення на афіші набувало все більшого значення. Серед художників, які створювали афіші, – Едуард Мане, Эжен Грассе, Анрі де Тулуз-Лотрек, Жюль Шере, Адольф-Леон Вілетт, Альфонс Муха. Їхній талант перетворив афішу на мистецтво. Французів охопила справжня «афішеманія». В очікуванні появи нового плакату на вулицях Франції збирався натовп, афіші зривали – на пам’ять, на продаж. В ХІХ ст. афішу офіційно визнали жанром мистецтва. Його прикметними рисами стали примітність, лаконічність, яскравість.

    Зважаючи на поєднання в афіші вербального тексту і зображення, її текст можна зарахувати до креолізованих. На думку Лади Клименко, креолізовані тексти французької афіші однаковою мірою відображають погляд на сутність риторики двох провідних античних мислителів: Аристотеля, що вважав завданням риторики вдалу організацію мовних засобів для ефективного інформування та переконування, і Квінтиліана, що трактував риторику як мистецтво створювати тексти, які справляють естетичне враження.

    Виразними прикладами стали афіші Folies-Bergere Жюля Шере, де оригінально переплітаються зображення і малюнок (ноги танцюристів спираються на літеру «В»), а також реклама автомобіля Peogeot, примітну тим, що на ній в автомобілі цієї марки зображено царя Миколу ІІ на фоні нерівних, розмитих російських доріг. Таким чином автор цієї афіші втілив ідею престижності та надійності машини.

    Учасники дискусії зацікавилися термінологічними питаннями, зокрема, термінами, що використовують на позначення текстів, де переплетено різні семіотичні системи: синкретичний текст, мультикодове повідомлення, text/image (фр.), креолізований текст. Дискутанти зійшлися на тому, що останній термін Ю. А. Сорокіна та Є. Ф. Тарасова найбільше підходить для цього явища, оскільки саме він передає нерозривність слів і малюнку.

    Ольга Тетеріна підняла питання про перекладність афіші, що потягло за собою обговорення проблем якості рекламних повідомлень, поширених в Україні.
    Відповідаючи на питання про відмінності між афішами Франції та інших країн, Лада Клименко спиралася на бартівський метод пошуків комплексу конотацій, закладеного в сукупності текстових та візуальних елементів. Вона наголосила, що французькі афіші загалом просякнуті ідеєю Art de vivre à la française – мистецтва жити по-французьки: тобто гармонійно, естетично, насолоджуючись кожною миттю.

    Справедливість своїх тез доповідачка підтвердила, запропонувавши для розгляду якісні репродукції французьких афіш відомих митців, що зробило семінар яскравим і створило для всіх присутніх гарну весняну атмосферу, яка цілком відповідала концепції Art de vivre à la française.

    На фото: к.філол.н., н. с. Лада Клименко,
    Плакат Folies-Bergere, Жюль Шере, 1877.

    Ганна Черненко, к.філол.н., н.с. Інституту філології

Сторінки

Subscribe to круглий стіл