круглий стіл

  • Круглий стіл «Українська національна ідентичність: минуле, сучасне, майбутнє»

    Національна асоціація україністів спільно з Міжнародною асоціацією україністів проводять 5 листопада 2019 р. круглий стіл «Українська національна ідентичність: минуле, сучасне, майбутнє». Круглий стіл відбудеться в м. Києві (вул. М. Грушевського, 4, зал засідань Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,7-й поверх).

    Заяву на участь у круглому столі можна подати в електронному вигляді на поштову адресу mau-nau@ukr.net за такою формою: – прізвище, ім’я та по батькові, – тема наукової доповіді, – місце роботи, вчене звання, посада, – Ваша електронна адреса та номер мобільного телефону.

    Термін подання заяв на участь у круглому столі – 18 жовтня 2019 р. Планована тривалість доповідей – до 15 хв., виступів у дискусії – до 5 хв. Доповіді учасників у круглого столу буде опубліковано у вигляді збірника наукових праць.

     

    Тематичний план круглого столу Українська національна ідентичність: минуле, сучасне, майбутнє 5 листопада 2019 р. (Київ, вул. М. Грушевського, 4) 1. Еволюція поняття «українська національна ідентичність». 2. Поняття «національна ідентичність» в науці і в повсякденній свідомості. 3. Мова як компонент національної ідентичності. 4. Національна ідентичність і релігія. 5. Етнологічні й культурологічні аспекти національної ідентичності. 6. Система освіти й формування національної ідентичності. 7. Національна ідентичність і законодавство України. 8. Роль ЗМІ у формуванні національної ідентичності.

    Міжнародна Асоціація україністів
    International association of Ukrainian studies
    01001, м.Київ-1, вул. Грушевського, 4, кімн. 200
    4 Hrushevsky Street, Kyiv, 01001, Ukraine
    http://www.mau-nau.org.ua
    e-mail: mau-nau@ukr.net

  • Круглий стіл «Вони пишуть для дітей»

    24 квітня в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри зарубіжної літератури відбувся незвичайний круглий стіл. Дорослі говорили про особливу літературу – для дітей. Метою цієї бесіди не було дати відповідь на запитання: дитяча література – це та, яку створюють діти чи та, яка створена для дітей? Писати дітям почесно, відповідально, творчо. Дитячі письменники несуть особливу місію. Студентам і науковцям було цікаво дізнатися, як змінювалося таке письменство та образ дитини в західноєвропейській літературі. Почули шістьох лекторів.

    Професор кафедри зарубіжної літератури ІФ Наталія Жлуктенко спробувала дати дорожню карту: для чого ж пишуть для дітей? Відповідь шукала, спираючись на англомовні тексти. Згадала письменницю Едіт Несбіт, яку читав ще Оскар Уайльд. Вона перша в історії англійської літератури модерна дитяча письменниця. Мала нелегку долю: рано осиротіла, рано вийшла заміж і почала доросле життя. Едіт хотіла спілкуватися з дітьми через творчість. У своїх казках Несбіт учить дітей спиратися на власний досвід, шукати чудеса у повсякденні. У творах присутня апеляція на фольклор, спрямування на уяву дитини. Герої Несбіт сподіваються на диво навіть у карколомних ситуаціях. У сучасні роки англійська дитяча література змінює ракурс, фокус і спосіб концентрації буденного і незвичайного.
    Важливо з малого віку розвивати історичну пам’ять людини. Наталія Жлуктенко наводить твір Гілларі МакКей «Війна жайворонків», у якому діти наближаються до проблем 100-річної давнини – Першої світової війни. Інший приклад із теми – «Мурашник» Тоні Роз. Складні теми складно порушувати, але дітям важливо навчитися розуміти якісь речі вже зараз. Так, дві книги про пам’ять Only One of Me – листи від імені матері та батька – написані жінкою, яка знала, що от-от помре від раку, хотіла передати свою любов у цих історіях. У книжках для підлітків уже можна побачити проблему екзистенційної нудоти від життя. Приклад: книга «Дістати до зірок» Мухаммада Хана. Професор Жлуктенко продемонструвала студентам розробки занять за названими творами, адже важливо розширювати простір, контекст і тематику дитячих творів.

    Далі виступала з доповіддю доцент кафедри зарубіжної літератури Інституту філології Наталія Любарець . Вона почала свій виступ із зачитування кінцівки повісті «Вінні Пух і всі-всі-всі» Алана Александра Мілна. Там, якщо пригадаємо, Кристофер Робін звертається до друга-ведмедика й говорить, що більше не зможе не робити нічого. Але хоче бути певним: його друг все одно зрозуміє Кристофера й буде поряд. Зміна в житті Робіна очевидна: хлопчик іде до школи. Наталія Олексіївна порушує питання: чи є місце в школі для дитячої літератури, яка дещо належить до «робіння нічого», бо сприймається дитиною як розвага? Міністерство освіти і науки складає програму так, аби прилучити учнів до кращих здобутків світової літератури, розвинути гуманістичний світогляд й естетичні смаки, а також свідомість громадянина України як частини світу. Важливо сформувати мотивацію, виховати спраглу до читання особистість. Нова шкільна програма світової літератури має на меті наблизити твори до дітей, їхніх вікових і психологічних особливостей. Перевага – в осучасненні курсу. Література відтепер допомагатиме готуватися до складного дорослого життя, адже пам’ятаймо: вона – частина соціалізації дитини. Наталія Любарець коротко проаналізувала добірку текстів для вивчення школярами 5-9 класів. У хронології літпроцес починають пояснювати із 8 класу, доти діти читають твори за жанрово-тематичними блоками. У 5 класі головна місія літератури – залюбити дітей у сам процес читання, зацікавити. Учні знайомляться з казками народів світу; також включені тематичні блоки «людина і природа», «світ дитинства», «сила творчої уяви», «сучасна література в колі добрих друзів». У 6 класі долучаються пригода і фантастика. У 7-му – історичне вивчення літературного процесу як спроба накреслити епохи, і вже з 8-го – часовий розвиток літератури. На початку 8 класу діти ознайомлюються з релігійними текстами: Ведами, Біблією, Кораном. Далі ж традиційно й звично для літературознавця: античність, Середньовіччя, Відродження, Бароко й класицизм, література ХХ-ХХІ ст. В останній акцентують на пошуках людиною себе й свого високого польоту. 9 клас розповідає ще й про Просвітництво, Романтизм, Реалізм. Для дітей обрані класичні світові шедеври, однак упорядники програми не забувають при тому про інтереси й запити юного читача. Є шлях до розширення переліку!

    Наступною виступала Наталя Білик , доцент кафедри зарубіжної літератури ІФ. Вона по-новому відрила всім відомий пригодницький роман «Острів скарбів» Роберта Луїса Стівенсона. Принагідно згадала стереотип щодо пригодницької дитячої літератури загалом, до якої помилково зараховують «Пригоди Робінзона Крузо» Даніеля Дефо та «Мандри Гулівера» Джонатана Свіфта (до того ж, неповну версію останнього). Будучи фаховими філологами, варто й «Острів скарбів» аналізувати глибше. Роман цікавий як тим, хто щойно навчився читати, так і викладачам вищої школи. З одного боку, він написаний для дітей, показує наївне світовідчуття героя із його враженнями від нового досвіду. З іншого боку, бачимо роздвоєність людини, добра і зла. Проте, за словами Наталі Білик, «Острів скарбів» повністю реалізувався як позитивний первень. Головний герой тут соціально й психологічно здоровий, але нема його розвитку, на наших очах він не дорослішає. Радше тут зображена гра, де все не по-справжньому. Роберт Луїс почав цей твір, власне, також із гри. Його пасинок попросив намалювати Стівенсона щось цікаве. Той намалював вигадливу мапу, яку перетворив пізніше в цілу історію. Уперше її надрукували на сторінках дитячого журналу. Твір написаний як морський роман. Має багато літературних алюзій. Стівенсон у романі орієнтується на пізнього Чарльза Діккенса. У Діккенсових творах уперше в західноєвропейській літературі з’являються діти з їхнім становленням, хоча ця література в цілому була спрямована на дорослих. «Острів скарбів» живе для широкої аудиторії, інтерпретується в мультфільмах та кіноадаптаціях. Хоча в таких ілюстраціях, як правило, розробляється саме дитячий рівень роману, а всі складнощі та двозначності лишаються все ж на сторінках книги.

    Після Наталі Білик слово взяла доцент кафедри зарубіжної літератури ІФ Юліана Матасова. Вона розповіла про мистецьке перекодування підліткового тексту, а саме – про мюзикл The Light Princess (2013), написаний піаністкою Торі Еймос та автором лібрето Семюелом Едемсоном. Прем’єра побачила світ у Королівському Національному театрі Великобританії, у Лондоні. Мюзикл – продукт поп-культури, що прагне продемонструвати важливі питання суспільства. Автори від початку роботи над виставою говорили, що хочуть відповісти на сучасні виклики. Текст лібрето має літературну основу – однойменну казку шотландця Джорджа Макдональда «Невагома принцеса» (1864). Героїня історії не може ходити по землі, не має гравітації та не здатна плакати. Вона рано втратила матір і має жорстокого батька, який хоче силоміць видати її заміж. Батько з дитинства не приймав дочку, адже вона не така, як усі. Щоб «розчаклуватися», принцеса має заплакати. Король побачив вихід у заміжжі й материнстві, яке принесе турботи й змусить зреагувати на реальність, а отже, можливість жити в цій реальності. До того ж Алтея (ця принцеса) не вкорінена в життя (невагома). Вона почувається чужою, зокрема й через ставлення батька. Принцеса сумнівається, а чи любить він її узагалі? Тим часом дівчина закохується в принца, який теж втратив матір, тож має схожу дитячу травму. Вони бачаться на чарівному озері, де Алтея ненадовго може здобувати гравітацію. Одна трапевтична ніч – і розлука. Однак принц урятує принцесу та її країну від загибелі шляхом самопожертви. І дівчина врешті заплаче й зцілиться. Бачимо в казці цілу низку порушених проблем: це й домашнє насилля, і непорозуміння з батьками, вчинки проти батькової настанови. Також – відчуття людини як чужої в своєму середовищі, не закоріненої; несприйняття реального світу. Зрештою, тут і сучасні проблеми: віртуальний інтернет-світ передається через розрив із реальністю героїні, а назва «невагома» і пісня до коханого Алтеї «Він любить легеньких дівчат» - натяк на проблеми анорексії та булімії в підлітків. Насамкінець, історія принцеси вказує на нав’язаний стереотип передчасного дорослішання дівчинки, коли вона ще до цього не готова.

    Наступну тему презентувала викладач кафедри англійської філології та перекладу Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка Вікторія Тростогон. Вікторія Михайлівна познайомила аудиторію із англомовним світом Скандинавії та шведською літературою від Леннарта Хелльсинґа до Стіни Віршєн. Дослідниця відкрила світ шведської дитячої поезії. Вона наголошує, що в шведській літературі доби Романтизму актуалізується саме поняття літератури для дітей. 1834-42 рр. вийшла збірка «Шведські пісні минувшини», це твори ще з 16 ст., спрямовані на дидактичність, релігійність, цнотливість,тобто доволі стереотипні з погляду сучасності. Романтизм також приніс збірку шведських дитячих пісень та віршів 1886 року та «Шведську дитячу книжку» 1886-87 рр., де вже з’являються загадки, лічилки, приказки. У доповіді було згадано збірку поета та ілюстратора Г.Гамільтона «Дітям та онукам (1925). Шведська дитяча поезія сучасності – це збірки Леннарта Хелльсинґа «От і знов тваринки» та «Допитливий у ковпаку», що не тільки естетично виховують юних читачів, а й можуть дати аргументи проти псевдонауки. Збірка поетеси-ілюстратора Стіни Віршєн «Ти. Вірші для новонароджених» створена для дітей 0-3 років. Дитині від народження читають ніжні слова. Мати переконує, що мріяла про немовля. Основна думка, що обрамляє збірку – мама завжди залишиться мамою та не покине дитини. Це новий погляд на поезію для дітей, виховання в художньому слові з перших днів.

    І заключною на круглому столі була промова асистента кафедри германської філології та перекладу Оксани Дутки. Вона стосувалася дитячої літератури Швеції як рушія суспільного прогресу. Оксана Дмитрівна розповіла, як і коли дитячу літературу почали сприймати серйозно, досліджувати; як змінювався образ дитини в ній. Її то розглядали демонічною (бо незбагненною), то обожествляли (адже вона безгрішна). Дитину також бачили колонізованою, адже вона повсякчас – під впливом дорослих. Перша дитяча книга в Швеції – перекладна. Це «Чудове дзеркало молодої панни» Конрада Порта (1591). Друге видання – про пристойну поведінку юних вельмож Еразма Роттердамського (1592). Як бачимо, перші книжки були зорієнтовані на представників вищих верстов суспільства. У 17 ст. книга – уже рідкісне явище. У Швеції виникає не більше 40 перекладів. У 18 ст. Просвітництво витісняє релігійні мотиви, книга популяризується. Для дітей основним жанром стає байка, що має виховну функцію. 1766 р. з’явилася перша дитяча газета Швеції. 1842 ухвалюють закон про обов’язкову середню освіту серед населення. І в цей період дитяча книга ще більш поширюється. У добу Романтизму активно перекладають казки братів Грімм, виникає поштовх для дослідження шведського фольклору. Згодом на літературну арену виходять жінки-письменниці. Наведімо приклад казки «Дивовижна подорож Нільса з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф (1907). Задум книги був спершу як підручника з географії, адже Нільс мандрує Швецією. Історія була розкритикована сучасниками як революційна в педагогіці. Загалом межа 19-20 ст. вважається першим «золотим віком» шведської дитячої літератури, адже в цей час діти стають цікавою аудиторією з комерційної точки зору. Другий золотий вік настає по закінченню Другої світової війни. Відбувається зміна й осучаснення дитячої літератури, до дитячих письменників ставляться серйозніше, а твори спрямовуються на розвиток дитини. У 1960-х у Європі розвивається фемінізм, як наслідок – нові традиції щодо книг для дівчат і хлопчиків. Багато гострих проблем порушує в своїх творчості Астрід Ліндгрен. Повість письменниці «Брати левине серце» говорить про хвороби й смертність серед дітей, водночас – про людяність і жертовність, на яку здатна любляча дитина. У книжках про Пеппі Довгупанчоху Астрід звертає увагу на сильний образ вольової дівчинки, разом із тим на сирітство й заборону тілесних покарань для дітей. Саме завдяки діяльності Ліндгрен у Швеції заборонили фізичні покарання. 1979 року країна стала першою, де була ухвалена заборона про насилля над дітьми як у школі, так і вдома.

    Ось такою змістовною і натхненною була середа для філологічного кола. Студенти й викладачі мали змогу обговорити певні питання, що виникли під час круглого столу, а також роздивитися експозицію дитячих книг, яку встановили для заходу в мистецькій залі ІФ.

    Юлія Кузьменко

  • Ярослав Мудрий як креативний та освічений стратег

    Упродовж тривалого часу українці жили спільною історією із сусідами. А точніше, так, як хотіли того сусіди. Ідеї «русского мира» та «спільної колиски» поширювалися в маси, аби зробити з нас «тупоумну юрбу». Все ж закладений у нас від природи здоровий глузд не дав нам втратити свою державність, свою самобутність. Проте наші сусіди не здаються. Вони усіляко намагаюся вплинути на нас, нав'язати своє бачення, прагнуть підкорити нас попри усе. Як діяти? Правдою. Ми не маємо змінювати їхню думку про нас, ми маємо змінити думання українців, зокрема тих, хто сумнівається в Україні та у її майбутньому.

    4 квітня у рамках традиційних квітневих наукових ІІІ Всеукраїнських наукових читань за участю молодих учених «Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство» відбувся круглий стіл «1000-ліття вокняжіння Ярослава Мудрого на Великому Київському Столі та розвиток середньовічної книжності». Ініціатором та модератором зустрічі виступила д.філол.н., професор Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Сліпушко.

    Під час цієї наукової платформи доповідачі намагалися продемонструвати на прикладі постаті Ярослава Мудрого викривлення не тільки історії російськими науковцями та журналістами, не тільки чисельні інтерпретації Ярослава Мудрого, а й правду про керування державою, зокрема те, що не легко бути державотворцем, обіймати крісло голови Русі та діяти так, як того від тебе чекають.

    Перше дискусійне питання – приналежність Ярослава Мудрого. Чий він – України чи Росії? Це маніпулятивне твердження. Адже, як відзначив Ярослав Калакура, д.істор.н., проф. КНУ імені Тараса Шевченка, під час круглого столу, що ще у минулому столітті у Парижі на одному із Конгресів про історичні спадщини було виведено таке правило щодо приналежності: пам'ятки, як й інша спадщина, належать тій країні, яка нині розташована на території, де було її було віднайдено чи де відбувалися історичні події. А щодо Ярослава Мудрого, то він є князем давньоукраїнським, як і його батько, а спадщина Київської Русі – це спадщина України. Про це наголошував також Михайло Грушевський. Якби не фальсифікували факти російські історики, а усі розуміють, чий князь Ярослав Мудрий.

    Ярослав Мудрий як «собиратель русских земель» й «фундатор русского централизованного государства». Цей міф спростував під час наукової зустрічі Ярослав Калакура. Науковець сказав, що Ярослав Мудрий здійснив явище протилежне – децентралізацію земель. Цей удільний спосіб правління є європейським. Його мудре рішення віддати землі у правління громад демонструють його як професійного, модерного та мудрого правителя. Цю думку продовжив Ігор Сендюков, редактор відділу «Історія та "Я"» газети «День». Журналіст зауважив, що держкерманичем Ярослав Мудрий став ще у 15 років. Він уміло підбирав радників, був дипломатом і прагнув осягнути «мудрість віків», розвиваючи книжну культуру на території Київської Русі. Князь тісно співпрацював з Візантією, попри це зберігав незалежний курс своєї держави, її самобутність. То чи не мудро діяв Ярослав Мудрий? Виступаючи перед аудиторію, Ігор Сендюков наголосив, що Ярослав Мудрий мав ті якості правителя, які, на превеликий жаль, не мають усі сьогодні державні діячі.

    Ще однією фальсифікацією постаті Ярослава Мудрого є глорифікація його військової діяльності. Російські історики стверджують, що він прагнув розширювати територію країни на північному сході та на заході. Але насправді, за словами Ярослава Калакури, при Ярославі Мудрому було мало війн. Захист для нього був ключовим. Свідченням є сучасні «Змієві вали» по всій лісостеповій та степовій території України. Тут бачимо його як стратега. На цьому також наголосив Юрій Ковалів, д.філол.н., проф. Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. За словами пана Юрія, Ярослав Мудрий мислив на майбутнє. Він був унікальною та креативною людиною, яка думала та діяла стратегічно.

    Говорили також про викривлення російською історіографією ролі Ярослава Мудрого у розвитку культури, освіти та духовності. Так, Сергій Махун, ведучий рубрики «Архіваріус» тижневика «Дзеркало тижня» розкрив питання контексту і паралелей Софії Київської, зокрема Софії як образу мудрості. Таким чином підкресливши роль Ярослава Мудрого у розвитку культури та духовності на території Київської Русі. Окрім цього на круглому столі було спростовано міф про формування «русской культуры» Ярославом Мудрим і наголошено, що правління Ярослава Мудрого – це найвищий розквіт Київської Русі. Цю думку розкрила зокрема Оксана Сліпушко. Оксана Миколаївна відзначила, що Ярослав Мудрий беззаперечно був книжником. Він разом із Іларіоном працював над літописом, був освіченою людиною, тому це вкотре підкреслює і характеризує його як мудрого керівника, який заклав міцний фундамент могутньої Києворуської держави – європейського типу і спрямування, з високим рівнем освіти, культури, церкви, літератури.

    Влучно насамкінець зустрічі висловився Юрій Ковалів, що ніхто ніколи не скаже, яким був насправді Ярослав Мудрий та як він діяв. Тому нині є багато домислів, які виникають через те, що йдемо від текстів, історичних пам’яток. Ми читаємо тексти, де Ярослав Мудрий описаний претензійно, але він, як й інші був неідеальним. Чому? Тому, що літописи мають різні редакції, бо переписувалися відповідно до князів. Тому читаймо тексти із великою пересторогою, пам’ятаючи, що ми накладаємо свої матриці.

    Олександра Касьянова, фото – Валерій Попов та Юлія Кузьменко

  • "Еx Oriente lux": сходознавча спадщина академіка О. Пріцака у сьогоденні – до 100-річчя від дня народження вченого

    3 квітня 2019 року в межах ІІІ Всеукраїнських наукових читань за участю молодих учених «Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство» кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу провела круглий стіл, приурочений до 100-річчя від дня народження Омеляна Пріцака, професора Гарвардського університету, видатного вченого, сходознавця, історика, члена НАН України, який заснував Інститут сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України і став його першим директором.

    Омелян Пріцак народився 7 квітня у 1919 році на Львівщині. Навчався спочатку у Львівському університеті, а потім продовжив навчання у Берліні та Гьоттінгені. Згодом здобув звання професора Гарвардського, Гамбурзького та Вашингтонського університетів. У 1973 році заснував та очолив Інститут українських студій при Гарвардському університеті. О. Пріцак був членом Національної академії наук і мистецтв США, Фінляндської й Турецької академій наук, почесним членом Латвійської академії наук, членом цілої низки міжнародних наукових асоціацій.

    Як сходознавець він проводив дослідження у галузі арабістики, іраністики та тюркології. Особливу увагу приділяв роботі з давніми рукописами. Над арабськими рукописами, присвяченими історії Русі, вчений працював разом із своїм близьким другом, теперішнім професором кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу В.С. Рибалкіним. Про особливості цієї співпраці Валерій Рибалкін розповів у презентації «Студії академіка О. Пріцака над арабськими джерелами до історії Русі», доповненій фотознімками з власного архіву професора.

    Також Валерій Сергійович ознайомив аудиторію із життєвим та науковим шляхом вченого, його роллю у становленні українського сходознавства та запровадженні викладання східних мов у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

    Доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства НАН України Олег Борисович Бубенок виступив із доповіддю «Концепція О. Пріцака про шляхи розвитку сходознавства в незалежній Україні», у якій висвітлив бачення вченого стосовно необхідності забезпечення молодої держави України професійними сходознавцями, здатними проводити академічні дослідження у галузі східних мов.

    Доцент кафедри Тетяна Федорівна Маленька поділилися своїми спогадами про роботу в Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського під керівництвом Омеляна Пріцака та його роль у підготовці до видання багатотомного архіву А.Ю.Кримського, учнем якого він був.

    Професор Костянтин Миколайович Тищенко виголосив ґрунтовну доповідь «Роль наукової спадщини Омеляна Пріцака у виявленні мовно-історичних контактів Наддніпрянщини», у якій висвітлив роль печенігів у формуванні топонімічної карти великої частини України.

    Наприкінці Круглого столу відбулася презентація Арабсько-українського словника, укладеного викладачами кафедри Алі Субхом і Юрієм Кочержинським.

    Інформацію надала кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сходу ІФ.
    Фото: Валерій Попов.

  • Колеги з Харкова запрошують до участі в роботі круглого столу

    Кафедра світової літератури факультету славістики Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди запрошує на круглий стіл «Гармонія і хаос: єдність чи конфлікт», що відбудеться 21 травня 2019 року.

    Напрями роботи круглого столу: лінгвістика, літературознавство, методика викладання мови та літератури та міждисциплінарні дослідження. Робочі мови зустрічі: українська, англійська, російська.

    Для участі у роботі круглого столу необхідно до 15 квітня 2019 року надіслати на електронну адресу кафедри світової літератури ХНПУ імені Г.С. Сковороди (kaf-world-literature@hnpu.edu.ua) заявку учасника і тези доповіді. Детальніше - у файлах, що прикріплюються.

  • Грецька мова – місток між культурами

    26 лютого у мистецькій залі Інституту філології відбувся круглий стіл, присвячений Всесвітньому дню грецької мови. Організували захід Центр елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького спільно з Посольством Греції.

    Святкування Дня грецької мови в стінах Інституту філології відбувається вже вдруге, і це велике досягнення елліністів, що гуртуються в Шевченковому університеті. Серед запрошених були посол Греції в Україні, п. Г.Пукаміссас, консул Посольства Греції, п. А.Будурис, військовий аташе посольства Греції, п. Г.Паппас, а також вже знані науковці з трьох найпотужніших центрів вивчення грецької мови в Україні – Києва, Львова та Харкова. Юні дослідники, студенти-елліністи, могли почути виступи – логоси – тих людей, які на вістрі елліністичної проблематики.

    Почали засідання із хвилини мовчання. Цьогоріч у серпні від нас пішла видатний науковець, член-кореспондент НАНУ Ніна Клименко, завдяки якій в Університеті 1999 року було засновано кафедру елліністики. Її праці розвинули цей напрям в Україні, дослідження друкувалися в Греції та на Кіпрі, Ніна Федорівна мала титул «Посол еллінізму». А нині грецька мова вивчається в Інституті філології на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики.

    Перед заслуховуванням наукових доповідей до присутніх звернувся Посол Греції Георгіас Пукаміссас. Він подякував за організацію свята та розповів трохи з його історії. Всесвітній день грецької мови відзначають 9 лютого, цього дня вшановується пам’ять поета Діонісіоса Соломіуса, одного з засновників новогрецької поезії та автора національного гімну греків– «Гімну про волю».

    Пан Посол втішений, що нині тут зібралися обговорити одну ідею – грецьку мову та форми її існування.. Він радий, що є можливість поєднати три найважливіші центри елліністики: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка та Харківський національний університет імені Василя Каразіна. Георгіас Пукаміссас продовжив свій виступ, згадуючи слова Гете: кожен із нас є греком, але повинен справді ним стати. Він переконаний: якби грецька нація геть зникла в один день, то грецька мова існувала б усе одно, бо й досі вона є джерелом, з якого черпають знання інші мови. Посол наводить простий приклад на доведення: найпівнічніша точка на планеті має назву, що складається з двох слів грецького походження – Арктичний Океан. Звісно, у своєму слові гість не міг оминути Гомера. Він говорить, що більшість Гомерового лексикону збереглася в сучасній грецькій мові. Повністю ж увійшла в цей склад мова, якою написаний Новий Завіт. Із ним грецька справді стала мовою міжнародного духу. В усіх конфесіях священики мають так чи інакше володіти грецькою. Посол згадав серце грецької культури в Києві – Святу Софію. І для українських науковців є ще безліч тем, які мають розвиватися та досліджуватися.

    Привітала представників посольства Греції завідувач кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики професор Ірина Голубовська. Вона ознайомила учасників круглого столу із вступом до історії вивчення грецької мови в Україні. Грецька була близькою нам іще з часів Київської Русі, коли між народами вже існували міцні торгівельні, економічні, духовні зв’язки. Пізніше грецьку опановували в братських школах. Програму грецьких студій уклав Петро Могила, який заснував Києво-Могилянську академію. У нашому Київському університеті елліністика існує від самого відкриття закладу у 1834 році. Новогрецькі студії організовані з 1960-х років Тетяною Чернишовою та Андрієм Білецьким.

    Пізніше на гостей заходу чекали доповіді науковців із різних галузей елліністики. Зокрема, професор Віктор Ставнюк, історик, наголосив: його фах неможливий без філології. Грецька мова налічує далеко за 3 тис. років життя. Вона осмислила в своєму словниковому запасі усі речі, які є у світі реальному, і все, що в світі ментальному. Грецька мова – справді та скарбниця, з якої усі народи беруть найменування для сфер мистецтва та науки. І всі, хто належить до європейської цивілізації чи хоче доєднатися до неї, можуть лише дякувати грецькій за те, що вона заклала початки для розвитку Європи, а потім і всього світу. Віктор Володимирович також звернув увагу на перекладацтво з грецької, адже це – рецепція великої спадщини, яку зберегла Еллада.

    Від КНУ імені Тараса Шевченка виступали також професор Леся Звонська та доцент Андрій Савенко. Від ЛНУ імені Івана Франка почули вчених Ліну Глущенко та Мар’яну Мокрівську, співробітників Центру грецької мови і культури імені Арсенія Еласонського. Харківський університет представляли із доповідями історики Оксана Ручинська та Андрій Домановський.

    Юлія Кузьменко

    Фото Валерія Попова

  • Круглий стіл «Грецька мова як місток між культурами та шлях самопізнання»

    26 лютого Центр елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького спільно з Посольством Греції в Україні запрошує взяти участь в роботі круглого столу, присвяченого проблемам культурних та мовних контактів між Україною та Грецією, шляхам рецепції античного спадку сучасними культурами, спробам наблизитись до тем, які хвилюють сучасне культурне життя Греції.

    У круглому столі візьмуть перекладачі грецької літератури, дослідники грецької мови та історії, діячі культури.

    Захід відбудеться 26.02.2019 р. о 14.00 в приміщенні Інституту філології (бульв. Т.Шевченка, 14; ауд. 63, другий поверх).

  • В Інституті філології ділилися інноваційними методами в галузі шкільної лінгводидактики

    В останній день листопада в мистецькій залі Інституту філології з ініціативи кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур відбувся ІІІ науково-методичний семінар «Лінгводидактика в загальноосвітній школі України: інтеграція науки і практики». Свій досвід презентували найкращі вчителі київських шкіл, де поглиблено вивчають українську та іноземні мови.

    Гостей привітав завідувач кафедри, професор В’ячеслав Шовковий. Він переконаний, що такі зустрічі налагоджують живий діалог між університетською освітою та середньою школою. Радий, що у студентів-філологів зростає інтерес до фаху вчителя й освітньої спеціалізації. На семінар зійшлися магістранти та студенти – майбутні викладачі української та англійської мов, а також магістранти українських філологічних студій, що обрали методику навчання мови як спеціалізацію. Зацікавлених більшає: цьогоріч на кільканадцять бюджетних місць освітньої спеціальності було подано понад 200 заяв, «прохідний» бал ЗНО становив понад 180. Однак учитель – це не просто бали й рейтинги. Професор Олеся Любашенко вважає, що особистість учителя-філолога є рушієм суспільних процесів, а радість від спілкування з дітьми є заслуженою винагородою. Особливо в епоху розвитку нової української школи, курс на яку з поточного навчального року взяло Міністерство освіти і науки. Отже, на творчість студентів надихали вчителі-філологи – справжні зірки методичного обрію України. Студенти Інституту філології мали змогу запитати найкращих носіїв креативної думки про переваги і труднощі професії. Учасники семінару отримали феєрверк емоцій і корисні знання.

    Ігор Хворостяний, НВК «Новопечерська школа». Автор курсу «Лайфхаки з української мови та літератури» та посібника «Графіка. Фонетика. Орфоепія». Каже Ділиться думкою про скептичне ставлення до старшокласників до поняття «інновація». Головне питання: як бути цікавим сучасній дитині, говорити з нею однією мовою? Учитель не повинен робити зі школяра студента-філолога. І після вивчення дієвідмінювання чи чергувань приголосних для учня цілком нормальним є питання: як це запам’ятати та де застосувати? Будьмо прагматичними і замінімо принцип «завчив, склав, забув» на «мета, кроки, план дій». Адже ця схема працює будь-де, не лише в навчанні. Коли ми мріємо мати «Ferrari», то розраховуємо потрібну суму грошей, думаємо, як заробити, що нам для цього потрібно. Мова – це теж автомобіль мрії. Ще один важливий момент, про який згадав учитель – не йти екстенсивним шляхом! Забути про фразу «Ти мусиш», а от про відпочинок і баланс життєвих сил, насолоду від навчання дитині забувати не варто.

    Анастасія Євдокимова, НВК «Новопечерська школа». Колега й колишня студентка Ігоря Хворостяного почала з розповіді про свій шлях до вчителювання. А далі розповіла про альтернативне розв’язання проблеми контролю українського писемного мовлення. «НеТест, НеТвір – ЕСЕ!» – це універсальна форма контролю. Ми пишемо есе перед заліком, під час вступу, мотиваційні есе на посаду. І це не тільки теза, аргументи й висновки. Отже, ставте мету: що саме ви хочете перевірити в учнів? Відповідно до неї формулюйте тему й завдання, наприклад, скласти діалог із Гаррі Поттером або відредагувати інтерв’ю із героями серіалу «Школа». Фантазія учнів безмежна. Головне – запевнити школярів, що контроль – це не страшно. Учні можуть імпровізувати: чому б не створити Твіттер Тараса Шевченка чи Фейсбук-сторінку Чіпки Варениченка? Так перевіряємо знання відразу з мови й літератури. Анастасія порадила кілька ресурсів для підготовки вчителя: матеріали «Освіторії», «Media», відеокурси «Мистецького Арсеналу», книги видавництва «Pabulum», працю Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». Принагідно подискутували щодо оцінки за зміст есе. Для уникнення суб’єктивності варто дати учням чіткі завдання та критерії оцінювання есею та не ставити оцінку відразу, а дати змогу вдосконалити свою працю.

    Людмила Гончарук, Київський ліцей "ЕКО" №198. Учитель продовжила говорити про креативні прийоми контролю писемного мовлення. Наголосила: варто плекати позитивні емоції від навчального матеріалу. Контроль як такий передбачає пояснення, узагальнення матеріалу; його засвоєння та застосування; вибір виду та форми перевірки знань і вмінь; аналіз та усвідомлення помилок. Можна застосовувати самоперевірку та взаємоперевірку учнів. Давати коротенькі самостійні (на 5 хв) для перевірки бази знань. Улюблені числа для контрольних шкал оцінювання – 12, 24, 48. У такому форматі можливий словниковий чи творчий диктант на 24-48 одиниць. Тематика широка: спрощення приголосних, подвоєння букв у іншомовних словах, складні для школярів правопис прислівників і відмінювання числівників тощо. Людмила розповідала, як її учні складали історію з усіма видами спрощень та винятками з правил, адже так легше запам’ятати слова. Показала, як улаштувати в класі фразеологічний брейн-ринг. Поділилася зі студентами текою «Репетитор», де розподілені завдання від фонетики до синтаксису.

    Вікторія Тарасенко, гімназія № 117 ім. Лесі Українки. Представила презентацію позакласного заходу для навчання української мови. Вікторія ділилася спостереженнями, як дивно сприймаються традиційні «вечори» Лесі Українки о 12:00 дня. Мовна освіта потребує нових форм. Після 20 років розповсюдження в Європі підхід до навчання з вихованням емоційного інтелекту (EQ) нарешті набуває популярності і в Україні. 2002 року ЮНЕСКО надіслало міністерствам освіти 145 країн світу програми «Social emotional learning», у нас вона працює близько 3 років. Учитель має подарувати учню позитив від навчання, за якою навчальний матеріал засвоюється легко і з задоволенням. У гімназії випробували різні заходи та методи. Наприклад, мозковий штурм «Що таке свобода?», створення плакату на задану тему, шкільні квести-мандрівки по мовних «станціях», де діти виконують філологічні завдання із фразеології, словникові диктанти, ребуси. Також Вікторія описала екскурсію її класу до Головпошти Києва у День матері. Таким чином діти навчилися писати звичайні паперові листи за правилами граматики та епістолярних жанрів. Нині учитель працює з поколінням Z , якому притаманні зацікавлення гаджетами та обмежене спілкування з батьками… Сучасні діти не вміють висловлювати емоції, а теми для вивчення відірвані від реальності. Тому такий позакласний захід розчулив батьків, А з дітьми, які отримали таке шляхетне завдання – написати мамі листа і відправити його власноруч, відбулися метаморфози, вони розкрилися, училися дарувати емоцію найдорожчій людині.

    Діана Мельникова, СЗШ № 35. Учитель та письменниця, автор "Розбишацького детективу", Діана говорила про творче розв’язання проблеми усної та писемної грамотності в ігровій діяльності школярів. Гра збуджує зацікавлення учнів, привертає увагу, створює азарт, дух змагань, крім того, допомагає легше узагальнити та закріпити здобуті знання. На 45-хвилинному уроці гра повинна бути нетривалим епізодом. Але навіть у короткій грі за рахунок підвищеної концентрації уваги учитель зможе наголосити на важливому або ж школярі зрозуміють ключові моменти самі. Діана навела кілька методів, які використовує сама, означивши їх переваги. Ігри «Угадай, хто я» та «Крокодил» підійдуть для узагальнення кількох тем із мови чи з літератури, так залучається до роботи весь клас. Гра «Капелюх» актуалізує асоціації дітей із вивченими поняттями. «Я редактор» – рольова гра, яка є етапом для створення шкільного журналу. Музично-синтаксична вікторина – де діти співають, а потім шукають синтаксичні особливості, аналізують речення, розбудить приємні емоції. Міждисциплінарна гра «Музична пауза» , змістом якої є опис та називання прослуханого аудіофрагменту може містити конкретне мовне завдання. Можна також писати есе чи творчий переказ за мультфільмами й кінострічками – і це також буде гра в автора, письменника.

    Оксана Ющенко, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови.Презентувала різноманітні онлайн-ресурси, які доцільно використовувати на уроках української мови. Як уже було згадано, діти сьогодні нерозлучні з гаджетами, отож варто показати їм, що за допомогою смартфона можна ще й учитися та отримувати хороші оцінки. https://wordart.com/ - хмари слів , у яких простежуються асоціації з навчальними термінами. https://prezi.com/ - створення презентацій, у яких поєднано знання української культури та можна додавати медіафайли). https://www.classtime.com/uk/ - онлайн-відповіді на задану на уроці тему. https://kahoot.it/ - дуже популярна платформа для створення тестів. Учасники семінару радо взяли участь у змаганнях, зорганізованих Оксаною, та визначили свій рівень знань з української морфології/

    У підсумку запрошені вчителі, викладачі кафедри, студенти й магістранти зійшлися на спільній тезі: учитель-філолог повинен бути цікавим і креативним, отримувати задоволення від навчання і навчатися сам у спілкуванні з дитиною. Він водночас товариш, психолог і помічник, зразок грамотного мовлення. І варто хвалити учнів, хоч за крихітні успіхи. Повторюймо школярам: «Ти все знаєш! Ти все зможеш!»

    Текст: Юлія Кузьменко
    Редактор: професор Олеся Любашенко
    Фото: Валерій Попов

  • 7 червня відбудеться українсько-німецький Круглий Стіл „Society in Dialog“

    Університет ім. Юліуса Максиміліана (м. Вюрцбург) спільно з Центром німецького права Київського національного університету імені Тараса Шевченка організовують українсько-німецький круглий стіл на тему "Суспільство в діалозі".

    Дата: 7 червня 2018 р., 14:00 – 19:00

    Місце проведення: КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 60 (аудиторію буде повідомлено додатково).

    Тематика:
     прозорі та ефективні системи соціального захисту;
     фактори успіху стартапів та ін.

    Робоча мова - англійська. Участь у конференції - безкоштовна.

    Реєстрація обов"язкова.

    Детальна інформація та реєстрація за посиланнями:

    https://www.uni-wuerzburg.de/en/alumni/internationales/alumni-network-uk...

    Форма для реєстрації:

    https://uni-wuerzburg.alumnionline.de/cas0005tw02/teamworks.dll/eventman...

    Contact: Marina Schmitz, marina.schmitz@uni-wuerzburg.de

    Реєстрація триває до 3 червня 2018 р.

    За більш детальною інформацією звертайтеся до Центру німецького права та координатора проекту з української сторони - Ляшко Яни:
    044 239 32 69, zdr.knu@gmail.com

  • Круглий стіл «Англійська мова за професійним спрямуванням: міжнародний вимір підготовки конкурентноспроможного фахівця»

    30 травня 2018 року в головному корпусі КНУ імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл «Англійська мова за професійним спрямуванням: міжнародний вимір підготовки конкурентноспроможного фахівця».

    Захід пройшов у межах участі університету в проекті Британської Ради в Україні та Міністерства науки і освіти України “Англійська для університетів”. Учасників привітав проректор з навчально-педагогічної роботи КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Бугров. Він підкреслив важливість проекту “Англійська для університетів” для процесу інтернаціоналізації Університету. Серед гостей круглого столу була координатор проектів Британської ради в Україні Надія Удова.

    Викладачі кафедр іноземних мов є активними учасниками тренінгів, організованих Британською радою в України із залученням таких відомих експертів з викладання англійської мови як Richard West, Tony Prince, Evan Frendo. Цей круглий стіл довів, що вони є дійсно агентами якісних змін у викладанні англійської мови. Викладачі провели семінари, де показали ті види мовленнєвої діяльності, що довели свою ефективність у використанні в навчальному процесі з англійської мови за професійним спрямуванням, а також пропозиції щодо ідей, які ефективно можуть бути імплементовані у концепцію навчання іноземних мов в університеті.

    Текст: Наталія Білоножко,
    координатор зі співробітництва
    Університету з Британською Радою в Україні

    Фото: Валерій Попов (прес-центр ІФ)

Сторінки

Subscribe to круглий стіл